Делятицький Дмитро Євгенович: відмінності між версіями

Дмитро Делятицький; Делятицький Дмитро Євгенович
	Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження	14 серпня 1976 (45 років); Хабаровськ, РРФСР
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ВМС ЗС України
Рід військ	Морська піхота
Війни / битви	Вторгнення Росії в Україну
Командування
2015—2018	36 ОБрМП, командир
2012—2014	1 ОБМП, командир
2012	81-й окремий батальйон логістики (в/ч А2934)
Нагороди та відзнаки
	Делятицький Дмитро Євгенович у Вікісховищі

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

Поточна версія на 23:10, 25 травня 2022

Дмитро́ Євге́нович Деляти́цький (14 серпня 1976, Хабаровськ, РРФСР) — український військовик, бригадний генерал Військово-Морських Сил ЗС України, заступник командувача Морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України (з 2018).

Командир 36-ї окремої бригади морської піхоти (2015—2018), 1-го окремого батальйону морської піхоти (2012—2014).

ЖиттєписРедагувати

У 1997 році закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування танкових підрозділів» (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З 1999 по 2004 був командиром роти цього ж батальйону. З 2004 по 2005 рік — командир роти 127-го окремого механізованого батальйону військ берегової оборони у Феодосії (частина А-0289, розформована).

З 2005 по 2007 рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування ВМС, після чого протягом двох років був заступником командира 1-го окремого батальйону морської піхоти. З 2009 по 2012 рік — начальник штабу, перший заступник 81-го окремого батальйону логістики. З січня по серпень 2012 року — командир цього ж батальйону.

16 серпня 2012 року прийняв командування 1-м окремим батальйоном морської піхоти.

На початку березня 2014 року під час українсько-російського конфлікту в АР Крим в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги^[1], а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними присязі народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.

Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону^[2].

У 2015 році Делятицький став командувачем 36-ї окремої бригади морської піхоти, сформованої із залишків 36-ї бригади берегової оборони, 1-го і 501-го батальйонів морської піхоти.^[3]

У 2018 році був призначений заступником командувача морської піхоти України.

У 2021 році указом Президента України присвоєно звання бригадного генерала.^[4]

Відзнаки та нагородиРедагувати

Орден Данила Галицького (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку^[5]
орден Богдана Хмельницького I ступеня (24 травня 2022 року)^[6].
орден Богдана Хмельницького II ступеня (26 березня 2022 року)^[7].
орден Богдана Хмельницького III ступеня^[8]
Медаль «10 років Збройним Силам України»
Медаль «За сумлінну службу» II ст.
Медаль «За сумлінну службу» III ст.
Пам'ятна медаль «90 років Військово-морському прапору України»

ПриміткиРедагувати

↑ Українські морські піхотинці у Феодосії тримають оборону. «5 канал». Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
↑ Звільнений підполковник Делятицький зі зламаними ребрами прямує до Миколаєва. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
↑ 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №621/2021. Президент України (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
↑ Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 24 травня 2022 року № 366/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України 270—2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 7 лютого 2021.

ПосиланняРедагувати

Командири частини А2272. ВО Спілка ветеранів та працівників силових структур «Звитяга». Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
Інтерв'ю Дмитра Делятицького каналу Кремль.tv. «Youtube». 5 березня 2014. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
Інтерв'ю Дмитра Делятицького спеціально для ТРК Бриз. «Youtube». 11 березня 2014. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 13 березня 2014.

[1] Українські морські піхотинці у Феодосії тримають оборону. «5 канал». Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.

[2] Звільнений підполковник Делятицький зі зламаними ребрами прямує до Миколаєва. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 13 січня 2016.

[3] 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.

[:0-4] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №621/2021. Президент України (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.

[5] Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[6] Указ Президента України від 24 травня 2022 року № 366/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[7] Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[8] Указ Президента України 270—2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 7 лютого 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{Військовик2
-| ім'я                = Делятицький Дмитро Євгенович
+| ім'я                = Дмитро Делятицький
-| оригінал імені      =
+| оригінал імені      = Делятицький Дмитро Євгенович
-| портрет             =
+| портрет             = Dmytro Delyatytsky, Kyiv 2016, 01.jpg
 | розмір              =
 | ім'я при народженні =
@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 | країна              = {{UKR}}
 | вид збройних сил    = [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС ЗС України]]
-| рід військ          = [[Морська піхота України|Морська піхота]]
+| рід військ          = {{InМП Укр}}
 | роки служби         =
-| звання              = {{Ранг|країна=Україна|звання=Полковник}}
+| звання              = {{Ранг|країна=Україна|звання=Бригадний генерал}}
-| формування          = {{36 ОБрМП ЗСУ|2}}
+| формування          =
 | командування        =
+{{Командувач рядок 1|''2015—2018''    |''{{36 ОБрМП ЗСУ|2}}, командир''}}
+{{Командувач рядок 0|''2012—2014''|''[[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1 ОБМП]], командир''}}
 {{Командувач рядок 1|''2012''     |''81-й окремий батальйон логістики (в/ч А2934)''}}
-{{Командувач рядок 0|''2012—2014''|''[[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-й обмп (в/ч А2272)]]''}}
-{{Командувач рядок 1|''2015—''    |''[[36-та окрема бригада морської піхоти (3002)|36-та обрмп]]''}}
 | битви               = [[Російське вторгнення в Україну|Вторгнення Росії в Україну]]
-| нагороди            = {{{!}} style="background: transparent"
+| нагороди            =
+{{ряд2|вирівняти=по центру|{{Орден Данила Галицького|2014}}|{{Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна)|2022}}|{{Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)|2022}}|{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}}}
-{{!}} {{!!}} {{Орден Данила Галицького|2014}}
+{{ряд2|вирівняти=по центру|{{Медаль «10 років Збройним Силам України» (МОУ)}} | {{Медаль «За сумлінну службу» II ступеня (МОУ)}} | {{Медаль «За сумлінну службу» III ступеня (МОУ)}}}}
-{{!}}-
-{{!}} {{Медаль «10 років Збройним Силам України» (МОУ)}} {{!!}} {{Медаль «За сумлінну службу» II ступеня (МОУ)}} {{!!}} {{Медаль «За сумлінну службу» III ступеня (МОУ)}}
-{{!}}}
 | відносини           =
 | титул               =
@@ Рядок 32: / Рядок 30: @@
 | інше                =
 }}
+'''Дмитро́ Євге́нович Деляти́цький''' ([[14 серпня]] [[1976]], [[Хабаровськ]], [[РРФСР]])&nbsp;— український військовик, [[бригадний генерал]] [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|Військово-Морських Сил ЗС України]], заступник командувача [[Морська піхота Військово-морських сил Збройних сил України|Морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України]] (з 2018).
-'''Дмитро́ Євге́нович Деляти́цький''' ([[14 серпня]] [[1976]], [[Хабаровськ]], [[РРФСР]])&nbsp;— український військовик, [[полковник]] [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|Військово-Морських Сил ЗС України]], командир [[36-та окрема бригада морської піхоти (ЗСУ)|36-ї окремої бригади морської піхоти]]. Раніше очолював [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-й окремий батальйон морської піхоти]] ([[2012]]–[[2014]]), [[81-й окремий батальйон логістики]] ([[2012]]).
+Командир [[36-та окрема бригада морської піхоти (Україна)|36-ї окремої бригади морської піхоти]] (2015—2018), [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-го окремого батальйону морської піхоти]] (2012—2014).
 == Життєпис ==
-У [[1997]] році закінчив загальновійськовий факультет [[Військова академія (м. Одеса)|Одеського інституту сухопутних військ]] за спеціальністю ''«Бойове застосування танкових підрозділів»'' (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З [[1999]] по [[2004]] був командиром роти цього ж батальйону. З [[2004]] по [[2005]] рік&nbsp;— командир роти [[127-й окремий механізований батальйон|127-го окремого механізованого батальйону]] морської піхоти у Феодосії (частина А-0289, розформована).
+У [[1997]] році закінчив загальновійськовий факультет [[Військова академія (м. Одеса)|Одеського інституту сухопутних військ]] за спеціальністю ''«Бойове застосування танкових підрозділів»'' (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону [[127-ма окрема механізована бригада (Україна)|127-ї механізованої бригади]]. З [[1999]] по [[2004]] був командиром роти цього ж батальйону. З [[2004]] по [[2005]] рік&nbsp;— командир роти [[127-й окремий механізований батальйон (Україна)|127-го окремого механізованого батальйону]] [[Війська берегової оборони України|військ берегової оборони]] у Феодосії (частина А-0289, розформована).
 З [[2005]] по [[2007]] рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС]], після чого протягом двох років був заступником командира [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-го окремого батальйону морської піхоти]]. З [[2009]] по [[2012]] рік&nbsp;— начальник штабу, перший заступник [[81-й окремий батальйон логістики|81-го окремого батальйону логістики]]. З січня по серпень [[2012]] року&nbsp;— командир цього ж батальйону.
@@ Рядок 42: / Рядок 41: @@
 [[16 серпня]] [[2012]] року прийняв командування 1-м окремим батальйоном морської піхоти.
-На початку березня [[2014]] року під час [[Російське вторгнення в Україну|українсько-російського конфлікту]] в [[Автономна Республіка Крим|АР Крим]] в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги<ref>{{cite web |url=http://www.5.ua/component/k2/item/371210-ukrainski-morski-pikhotyntsi-vidkynuly-rosiiskyi-ultymatum |title=Українські морські піхотинці у Феодосії тримають оборону |publisher=[http://www.5.ua/ «5 канал»] |accessdate=13 березня 2014}}</ref>, а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними [[Військова присяга|присязі]] народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.
+На початку березня [[2014]] року під час [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|українсько-російського конфлікту]] в [[Автономна Республіка Крим|АР Крим]] в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги<ref>{{cite web |url=http://www.5.ua/component/k2/item/371210-ukrainski-morski-pikhotyntsi-vidkynuly-rosiiskyi-ultymatum |title=Українські морські піхотинці у Феодосії тримають оборону |publisher=[http://www.5.ua/ «5 канал»] |accessdate=13 березня 2014 |archive-date=13 березня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140313185238/http://www.5.ua/component/k2/item/371210-ukrainski-morski-pikhotyntsi-vidkynuly-rosiiskyi-ultymatum }}</ref>, а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними [[Військова присяга|присязі]] народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.
-Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/zvilneniy-pidpolkovnik-delyatickiy-zi-zlamanimi-rebrami-pryamuye-do-mikolayeva-342195.html Звільнений підполковник Делятицький зі зламаними ребрами прямує до Миколаєва]</ref>.
+Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону<ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/zvilneniy-pidpolkovnik-delyatickiy-zi-zlamanimi-rebrami-pryamuye-do-mikolayeva-342195.html |title=Звільнений підполковник Делятицький зі зламаними ребрами прямує до Миколаєва |accessdate=13 січня 2016 |archive-date=7 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160807180616/http://tsn.ua/ukrayina/zvilneniy-pidpolkovnik-delyatickiy-zi-zlamanimi-rebrami-pryamuye-do-mikolayeva-342195.html }}</ref>.
+У 2015 році Делятицький став командувачем [[36-та окрема бригада морської піхоти (Україна)|36-ї окремої бригади морської піхоти]], сформованої із залишків [[36-та окрема бригада берегової оборони (Україна)|36-ї бригади берегової оборони]], [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-го]] і [[501-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|501-го]] батальйонів морської піхоти.<ref>{{Cite web|title=36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського|url=https://www.ukrmilitary.com/2015/11/36-separate-marine-brigade.html|accessdate=2021-10-20|archive-date=20 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211020164132/https://www.ukrmilitary.com/2015/11/36-separate-marine-brigade.html}}</ref>
+У 2018 році був призначений заступником командувача морської піхоти України.
+У 2021 році указом Президента України присвоєно звання [[Бригадний генерал|бригадного генерала.]]<ref name=":0">{{Cite web|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №621/2021|url=https://www.president.gov.ua/documents/6212021-40817|website=Президент України|accessdate=2021-12-06|language=uk|archive-date=6 грудня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211206201109/https://www.president.gov.ua/documents/6212021-40817}}</ref>
 == Відзнаки та нагороди ==
 * [[Орден Данила Галицького]] ([[21 серпня]] [[2014]])&nbsp;— ''за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку''<ref>{{УПУ|660/2014|21 серпня 2014|Про відзначення державними нагородами України|link=http://president.gov.ua/documents/17995.html}}</ref>
+* [[Орден Богдана Хмельницького (Україна)|орден Богдана Хмельницького I ступеня]] (24 травня 2022 року)<ref>{{УПУ|366/2022|24 травня 2022|Про відзначення державними нагородами України|link=https://www.president.gov.ua/documents/3662022-42653}}</ref>.
+* [[Орден Богдана Хмельницького (Україна)|орден Богдана Хмельницького II ступеня]] (26 березня 2022 року)<ref>{{УПУ|175/2022|26 березня 2022|Про відзначення державними нагородами України|link=https://www.president.gov.ua/documents/1752022-41841}}</ref>.
+* орден Богдана Хмельницького III ступеня<ref>{{Cite web |url=https://www.president.gov.ua/documents/2702019-27085 |title=Указ Президента України 270—2019 |accessdate=7 лютого 2021 |archive-date=20 грудня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191220102714/https://www.president.gov.ua/documents/2702019-27085 }}</ref>
 * [[Медаль «10 років Збройним Силам України»]]
 * [[Медаль «За сумлінну службу»]] II&nbsp;ст.
@@ Рядок 57: / Рядок 65: @@
 == Посилання ==
-* {{cite web |url=http://zvitiaga.org/catalog/award/komandiri |title=Командири частини А2272 |publisher=[http://zvitiaga.org/ ВО Спілка ветеранів та працівників силових структур «Звитяга»] |accessdate=13 березня 2014}}
+* {{cite web |url=http://zvitiaga.org/catalog/award/komandiri |title=Командири частини А2272 |publisher=[http://zvitiaga.org/ ВО Спілка ветеранів та працівників силових структур «Звитяга»] |accessdate=13 березня 2014 |archive-date=13 березня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140313153502/http://zvitiaga.org/catalog/award/komandiri }}
-* {{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=tUtrDTC6ruo |title=Інтерв'ю Дмитра Делятицького каналу ''Кремль.tv'' |publisher=[https://www.youtube.com/ «Youtube»] |date=5 березня 2014 |accessdate=13 березня 2014}}
+* {{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=tUtrDTC6ruo |title=Інтерв'ю Дмитра Делятицького каналу ''Кремль.tv'' |publisher=[https://www.youtube.com/ «Youtube»] |date=5 березня 2014 |accessdate=13 березня 2014 |archive-date=10 березня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140310100433/http://www.youtube.com/watch?v=tUtrDTC6ruo&list=TLlKAQYEHFXEnp2VrblPD8W4kzqUXPMclX }}
-* {{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=4fHhUM5EqIY |title=Інтерв'ю Дмитра Делятицького спеціально для ''ТРК Бриз'' |publisher=[https://www.youtube.com/ «Youtube»] |date=11 березня 2014 |accessdate=13 березня 2014}}
+* {{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=4fHhUM5EqIY |title=Інтерв'ю Дмитра Делятицького спеціально для ''ТРК Бриз'' |publisher=[https://www.youtube.com/ «Youtube»] |date=11 березня 2014 |accessdate=13 березня 2014 |archive-date=10 липня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140710124349/https://www.youtube.com/watch?v=4fHhUM5EqIY }}
+{{Бібліоінформація}}
 {{Учасники РУВ}}
 [[Категорія:Уродженці Хабаровська]]