Відкрити головне меню

Дейкалівка

село в Зіньківському районі Полтавської області (Україна)

Де́йкалівка — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 948 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дейкалівська сільська рада.

село Дейкалівка
Дейкалівка.jpg
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Дейкалівська сільська рада
Код КОАТУУ 5321381701
Облікова картка с. Дейкалівка 
Основні дані
Засноване 1612 рік [1]
Населення 948
Площа 6,798 км²
Густота населення 139,45 осіб/км²
Поштовий індекс 38132
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 50°07′05″ пн. ш. 34°17′36″ сх. д. / 50.11806° пн. ш. 34.29333° сх. д. / 50.11806; 34.29333Координати: 50°07′05″ пн. ш. 34°17′36″ сх. д. / 50.11806° пн. ш. 34.29333° сх. д. / 50.11806; 34.29333
Середня висота
над рівнем моря
112 м[2]
Водойми р. Грунь
Відстань до
обласного центру
81 км
Найближча залізнична станція Гадяч
Відстань до
залізничної станції
50 км
Місцева влада
Адреса ради 38132, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с. Дейкалівка, тел. 9-35-31
Карта
Дейкалівка. Карта розташування: Україна
Дейкалівка
Дейкалівка
Дейкалівка. Карта розташування: Полтавська область
Дейкалівка
Дейкалівка
Дейкалівка. Карта розташування: Зіньківський район
Дейкалівка
Дейкалівка
Мапа

Дейкалівка у Вікісховищі?

Географічне розташуванняРедагувати

Село розташоване на березі річки Грунь у місці впадання в неї річки Мужева Долина, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Підозірка, нижче за течією примикає село Піщанка. До села примикає лісовий масив (сосна).

Походження назвиРедагувати

Село було засноване втікачами із Запоріжжя братами Дейками. Найвпливовішим серед них був Захар Дейка, за прізвищем якого й пішла назва.

ІсторіяРедагувати

Засноване на початку 17 століття. Село відносилося до Гадяцького полку Зіньківської першої сотні, було власністю українських гетьманів з часів Богдана Хмельницького. 1764 подароване Катериною II гетьману К. Розумовському, в 1782 було викуплене державною казною.

За ревізіями 1859—1882 років у колишньому державному та власницькому селі, центрі Дейкалівської волості Зіньківського повіту Полтавської губернії існувало дві православні церкви (Всіхсвятська і Різдва Богородиці), сільська управа, парафіяльне училище, три заводи: маслобійний, селітроварний, свічковий, 4 постоялі двори, 25 вітрових млинів, 2 лавки, 3 ярмарки, базар.[3][4]

За ініціативою різночинця Петра Затворницького у Дейкалівці виникло вперше в Росії товариство тверезості, яке офіційно було затверджено у 1874 році.[5]

Радянську окупація розпочалась в січні 1918 року. 1926 року село стало центром сільської ради Зіньківського району. З 1929 року діяв ТСОЗ «Незаможник».

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 283 жителі села, що загинули від голоду.[6] Свідок так згадує про ті події:

« Голодомор 1932–1933 років був особливо важким і трагічним. […] Особливо важко було в 1933 році, коли з села вивезли весь хліб. Основна маса жителів села була позбавлена будь-яких засобів існування. Виїзд з села за межі України був заборонений. Щоб вижити, робили «лепешки» з листків липи. Ці листки натиралися, змочувалися водою і запікалися. Також ходили по полях в пошуках мерзлої картоплі. […] У селі ходили євреї, які за золото продавали темне борошно.[…] Деякі сусіди з села вимерли повністю[7] »

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 7 жовтня 1941 до 9 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 111 осіб, спалено 74 хати, розстріляно 9 жителів, загинуло на фронтах 305 односельчан, під час визволення села загинуло 104 радянських воїнів.

ДемографіяРедагувати

1859 року у козацькому селі налічувалось 303 двори, мешкало 2157 осіб (1069 чоловічої статі та 1088 — жіночої).[3]

1882 року — 456 дворів (399 — козацьких), 2363 жителі. Землі — 8487 дес.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі мешкало 3052 осіб, налічувалось 383 дворових господарств.[4]

1900 року у селі — волосне правління, діяло 2 сільські громади (козаків і селян-власників), 495 дворів, 2301 житель. 1910 року — 477 дворів, 2486 жителів, орної землі — 2662 дес.

1926 року — 625 господарств, 3028 жителів.

Динаміка населення
1859 1882 1900 1910 1926 1990 2001
2 157 2 363 2 301 2 486 3 028 1 082 948

ЕкономікаРедагувати

Розташовані в Дейкалівці два приватних підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур і наданні сільськогосподарських послуг.[8]

СпортРедагувати

У селі є футбольний клуб «Чайка».[8] 2010 року другій групі команда посіла ІІІ місце в турнірі на першість області.[9]

ІнфраструктураРедагувати

Працює відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,[10] дитсадок, Будинок культури, бібліотека, парк.

Дейкалівська медична амбулаторія обслуговує 1544 жителів Дейкалівської сільської ради.[11]

   
Будинок культури
Стадіон ФК Чайка
   
ЗОШ І-ІІІ ступенів
Амбулаторія

АрхітектураРедагувати

У Дейкалівці збудовані такі пам'ятники:

  • Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1958 року);
  • пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1974 року).
 
Храм Різдва Пресвятої Богородиці

Культові спорудиРедагувати

  • Всіхсвятська церква. Збудована на початку XIX століття. Дерев'яна. 1899 року поряд була збудована нова мурована церква. Старий храм не розібрали, тому церкви стояли поруч. З приходом до влади більшовиків, богослужіння в храмі припинились. Релігійна громада відновила дільність 1942 року під час німецької окупації і проіснувала до 1960-х років.
  • Різдвяно-Богородицька церква УПЦ МП. Найдавніша згадка відноситься до 1774 року, коли будівля була перебудована. 1886 року церкву поставили на мурований цоколь. 1895 року службу відвідувало 3658 парафіян.
    Церкву зруйнували у 1960-х роках. У квітні 1994 року церква відновила діяльність. Богослужіння проводяться у новозбудованому мурованому храмі з прибудованою дзвіницею.

ПерсоналіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 400-річний ювілей Дейкалівки. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 6 жовтень 2012. 
  2. Погода в селі Дейкалівка
  3. а б рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  4. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. Санаторій «Сосновий Бір». Невеличкий екскурс в історію. Архів оригіналу за 5 липень 2012. Процитовано 21 серпень 2012. 
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  7. Реальні свідчення голодомору 1933 року Полтавська область, село Дейкалівка, Петріченко Галина Василівна
  8. а б Організації Дейкалівки
  9. Людмила Даценко // Про майбутній урожай нині дбайЗоря Полтавщини — 08.04.2011 рік
  10. Дейкалівська ЗОШ
  11. Заклади охорони здоров'я Зіньківського району. Дейкалівська медична амбулаторія ЗПСМ[недоступне посилання з липень 2019]
  12. Співці Слобідського Кобзарського Цеху (XIX—XX ст.)
  13. В Дейкалівці відкрито меморіальну дошку
  14. Указ Президента України Про присвоєння почесного звання «Мати-героїня»[недоступне посилання з липень 2019]

ДжерелаРедагувати

  1. Дейкаліка// Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. . ISBN 5-88500-033-6
  2. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.