Перегляд вихідного коду сторінки Данте Аліг'єрі

{{Письменник
| Ім'я                = Данте Аліг'єрі
| Оригінал імені      =  
| Фото                = Portrait de Dante.jpg
| Ширина              = 250px
| Підпис              = <small> Портрет Данте Аліг'єрі атрибутований [[Джотто]], в каплиці палацу [[Барджелло]] у Флоренції. Найстаріше зображення Данте, зафарбоване незадовго до його вигнання, і відтоді сильно відновлене.</small>
| Ім'я при народженні =   
| Псевдоніми          = 
| Дата народження     = 13.7.1265
| Місце народження    = [[Флоренція]]
| Дата смерті         = 13.9.1321
| Місце смерті        = [[Равенна]]
| Громадянство        = 
| Рід діяльності      =  поет, політик, мовний теоретик
| Роки активності     = 
| Напрямок            = 
| Жанр                = 
| Magnum opus         =  «[[Божественна комедія]]»
| Премії              = 
| Lib                 = 
| Сайт                = 
}}
'''Да́нте Аліг'є́рі''' ({{lang-it|Dante Alighieri}}; [[13 липня]] [[1265]], [[Флоренція]]&nbsp;— [[13 вересня|13]]/[[14 вересня]] [[1321]], [[Равенна]])&nbsp;— видатний [[Італія|італійський]] [[поет]] доби [[Відродження]], [[письменник]] і [[політик]], якого називають «батьком італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто [[італійська мова|італійською]]) мовою, а не [[Латинська мова|латиною]]. Його головний художній твір, поему «[[Божественна комедія]]» ({{lang-it|la Divina Commedia}}), вважають шедевром світової літератури.

== Біографія ==

=== Ранні роки і родина ===
Народився у [[Флоренція|Флоренції]] у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265&nbsp;році між 14 травня і 13 липня.

Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченістю. Є припущення, що його навчали вдома. Також відомо, що він навчався у [[Болонський університет|Болонському університеті]], але не закінчив його. Данте вивчав тосканську поезію, в той час, коли в [[Тоскана|Тоскані]] стала відома [[Сицилійська Поетична Школа]] ({{lang-it|Scuola poetica siciliana}}). Данте також цікавився поезією окситанських [[Трубадури|трубадурів]] та класичною поезією античності, особливо захоплювався творчістю [[Вергілій|Вергілія]].

Сім'я його була відомою у Флоренції і підтримувала [[Ґвельфи і ґібеліни|ґвельфів]], політичний альянс, що виступав на боці [[Папа Римський|Папства]] і був у складному протистоянні з [[Гібелліни|гібеллінами]], які підтримували імператора [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]]. Внаслідок внутрішніх суперечностей наприкінці XIII століття гвельфи в свою чергу поділилися на [[Чорні Гвельфи|чорних гвельфів]] і [[Білі Гвельфи|білих гвельфів]] і вже ворогували між собою.

Данте стверджував, що його родина походить від давніх [[Стародавній Рим|римлян]], (''Inferno, XV, 76''), але найстаршим родичем, якого він міг згадати був ''Каччагуйда Єлисейський'' (''Paradiso, XV, 135''), який жив не раніше 1100 року. Батько Данте, [[Аліг'єро де Белінчеоне]], був білим гвельфом, який не зазнав помсти гібеллінів після того, як вони виграли [[Битва при Монтаперті|битву біля Монтаперті]] на початку XIII&nbsp;століття. Це навіює думку, що родина Аліг'єро мала певний престиж і впливовий статус.

[[Файл:Dante alighieri, Palazzo dei Giudici.jpg|thumb|left|200px|Портрет Данте на [[Фреска|фресці]] у ''Palazzo dei Giudici'', Флоренція]]
Матір поета звали [[Донна Белла Абатська]]. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років і його батько одружився ще раз, з Лапою ді К'ярісімо Чіалуфі. Та чи справді він одружився з нею, точно не відомо, адже в ті часи для вдівців це було непросто. Проте точно відомо, що ця жінка народила двох дітей.

=== Любов до Беатріче ===
У 1274 році, коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів ''Беатріче Портінарі'', дочку ''Фолко Портінарі'', в яку закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав&nbsp;— він подавав приклад так званого «ввічливого кохання». Тепер важко зрозуміти усі його обставини. На велике нещастя для Данте Беатріче померла [[1290]] року. Проте саме це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. У багатьох поезіях Данте зобразив Беатріче як напівбожество, що постійно спостерігає за ним.

Любов до флорентійки Беатріче набрала для нього таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займав значне місце в поезії Данте. У 1292 році він почав творчий шлях з оповіді про юне кохання «[[Нове життя (Данте)|Нове життя]]» («{{lang-it|La Vita Nuova}}»), що складається з [[сонет]]ів, [[Канцона|канцон]] і прозового коментаря про любов до Беатріче.<br/>Сміливі і граціозні, часом свідомо грубі образи-фантазії складаються в його ''Комедії'' в певний, строго розрахований малюнок. Пізніше Данте опинився у вирі партій, був навіть завзятим муніципалістом; але у нього була потреба з'ясувати для себе основні принципи політичної діяльності, тому він пише свій латинський трактат «Монархія» («{{lang-it|De Monarchia}}»). Цей твір&nbsp;— своєрідний апофеоз гуманітарного імператора, поряд з яким він бажав би поставити настільки ж ідеальне папство.

=== Одруження ===
Коли Данте йшов 13-й рік, у 1277 році, його заручили з ''Джеммою ді Манетто Донаті''. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію поставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте [[1291]] року, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Про останню відомо, що вона стала черницею. Коли Данте Аліг'єрі вигнали з Флоренції, Джемма залишилася в місті з його дітьми, доглядаючи за залишками батьківських статків.

Родина Джемми ді Донаті була одною із найвпливовіших у Флоренції в період пізнього [[Середньовіччя]]. Політично Данте належав до угрупування білих гвельфів. Після конфлікту в 1300 році між чорними гвельфами, близькими до папи [[Боніфацій VIII|Боніфація VIII]], та білими гвельфами, останні зазнали поразки і їхні представники з січня 1302 року почали залишати Флоренцію, виїжджаючи зокрема до лояльної для цієї партії [[Равенна|Равенни]]. Сім'я Данте Аліг'єрі також тримала сторону флорентійської партії «Черкі» ({{lang-it|Cerchi}}), ворогувала з партією «Донаті» ({{lang-it|Donati}}).

У останні роки, коли Данте жив у Равенні, навколо нього зібралися його сини, Якопо і П'єтро, поети, майбутні його коментатори, і дочка Антонія, тільки Джемма жила далеко від всієї родини. [[Джованні Боккаччо]], один з перших біографів Данте Аліг'єрі, узагальнив все це: ніби Данте Аліг'єрі одружився з примусу і за домовленістю, тому протягом тривалого вигнання жодного разу не подумав викликати до себе дружину. Беатріче визначила тон його почуття, досвід вигнання&nbsp;— його громадські та політичні погляди та їхній архаїзм. Данте Аліг'єрі складав свої пісні, прославляючи Беатріче, свою «Божественну Комедію», і в ній свою дружину Джемму він не згадав ані словом.

=== Філософська складова у житті Данте та політична діяльність ===
Після смерті коханої Беатріче, Данте присвятив себе філософським дослідженням релігійних шкіл. Він брав участь у диспутах, які влаштовували публічно у Флоренції два головних церковних ордени&nbsp;— [[Францисканці|францисканський]] і [[Орден Домініканців|домініканський]].

Цю «надмірну» пристрасть до філософії пізніше буде критикувати персонаж Беатріче в «Чистилищі» (''Purgatorio''), другій частині Комедії.

З 1295 року почав займатися політикою, належачи до антипапістської партії. Після вступу в силу ''регламенту 1295 року'', який дозволяв людям із середніх верств займати політичні посади, якщо вони зареєстровані в якомусь ремісничому цеху, Данте увійшов до цеху цілителів і фармацевтів. У наступні роки його ім'я часто згадується в реєстраційних документах.

Точний хід політичної кар'єри Данте не відомий, оскільки багато історичних документів було втрачено, але завдяки іншим джерелам відтворили велику частину його біографії: Данте був у ''Раді народу'' з листопада 1295 року до квітня 1296 року, в ''групі «Мудреців»'' в грудні 1296 року, з травня по вересень Данте входив до ''Ради Ста''. Іноді його посилали з дипломатичною місією.
[[Файл:Dantes tomb 01.jpg|міні|left|170пкс|Надгробок на [[Гробниця Данте|могилі Данте у Равенні]].]]
Незважаючи на те, що Данте входив до партії гвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі [[Боніфацій VIII|Боніфацію VIII]]. У трактаті «Про монархії» Данте Аліг'єрі продемонстрував свої політичні погляди.

Після поразки гібеллінів, гвельфи поділилися на дві фракції: білі гвельфи (партія Данте) і чорні гвельфи. Спочатку розкол стався через сварку родин, проте скоро з'явилися й ідеологічні розбіжності стосовно ролі Папи Римського у флорентійських справах: чорні підтримували Папу, а білі хотіли більше свободи від Риму.

=== Вигнання ===
[[Файл:De vulgari eloquentia.tif|thumb|''De vulgari eloquentia'', 1577]]
Роки вигнання були для Данте роками поневіряння. Вже в ту пору він був ліричним поетом серед тосканських поетів «нового стилю»&nbsp;— [[Чіно да Пістоя|Чіно з Пістойї]], [[Гвідо Кавальканті]], який був його другом, та інших. «La Vita Nuova» він вже написав; вигнання зробило його серйознішим і суворим. Він затіяв свій «Бенкет» («{{lang-it|Convivio}}»), алегорично-схоластичний коментар до чотирнадцяти канцон. Але «Convivio» так і не закінчив: написав було лише вступ і тлумачення до трьох канцон. Не скінчив Данте, обірвавши викладення на 14-й главі 2-ї книги, і латинський [[трактат]] про народну мову, або красномовство («{{lang-it|De vulgari eloquentia}}»).

У роки вигнання створив поступово і при тих же умовах роботи три кантики «Божественної Комедії». Час написання кожної з них може бути визначено лише приблизно. «Рай» він дописував у Равенні, і немає нічого неймовірного в оповіданні Боккаччо, що після смерті Данте Аліг'єрі його сини довгий час не могли дошукатися тринадцяти останніх пісень, поки, за легендою, Данте не наснився своєму синові Якопо і не підказав, де вони лежать.

Про подальшу долю Данте Аліг'єрі дуже мало фактичних відомостей, слід його впродовж подальших років втрачений. На перших порах він знайшов притулок у володаря Верони, Бартоломео делла Скала; поразки в 1304&nbsp;році його партії, яка намагалася силою добитися проштовхування до Флоренції, прирекло його на довгі мандри по Італії. Пізніше він прибув до Болоньї, в Лунідж'яне і Казентіно, в 1308—1309 роках опинився в [[Париж]]і, де виступав з честю на публічних [[диспут]]ах, звичайних в університетах того часу. Саме в Парижі Данте застала звістка, що імператор [[Генріх VII (імператор Священної Римської імперії)|Генріх VII]] збирається до Італії. Мрії його досконалої «Монархії» воскресли в ньому з новою силою, він повернувся до Італії, ймовірно, в 1310-му або на початку 1311-го року, бажаючи їй оновлення, а собі&nbsp;— повернення цивільних прав. Його «послання до народів і правителям Італії» сповнене цих надій і захопленої впевненості, однак, імператор-ідеаліст раптово помер 1313 року, а 6 листопада 1315 року Раньєрі ді Заккаре з Орв'єтто, намісник короля Роберта у Флоренції, підтвердив декрет вигнання щодо Данте Аліг'єрі, його синів і багатьох інших, засудивши їх на страту, у разі, якщо вони попадуться до рук флорентійців.

У [[1300]] році Данте став членом ради шести [[пріор]]ів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усі маєтності. У 1301 році Данте присудили до спалення, будинок його зруйнували. Рятуючись від жорстокого вироку йому довелось назавжди покинути рідне місто. [[1302]] року флорентійська влада постановила, що Данте загрожуватиме страта, якщо він наважиться з'явитися у місті, не виплативши призначеного штрафу у розмірі п'яти тисяч флоринів.

Відтоді Данте 19 років вів мандрівне життя, і на цей період припав пік його літературної творчості. Спершу він потрапив до [[Верона|Верони]], згодом&nbsp;— до [[Лукка|Лукки]] та [[Падуя|Падуї]]. Мав дружні стосунки з імператором Генріхом VII, з яким зустрівся у [[1313]] році, коли той приїздив до [[Рим]]у. Данте сподівався на його підтримку, але смерть імператора перекреслила усі його сподівання на повернення до Флоренції. Від [[1320]] року і до кінця життя він знайшов притулок у [[Равенна|Равенні]].

=== Життя в Равенні та смерть ===
З 1316&nbsp;— 1317&nbsp;років він оселився в [[Равенна|Равенні]], куди його викликав на спокій синьйор міста, Гвідо да Полента. Тут, у колі дітей, серед друзів і шанувальників, Данте створював пісні Раю. Влітку 1321 року Данте як посол синьйора Равенни вирушив до Венеції для укладення миру з республікою Святого Марка. Повертаючись дорогою між берегами Адрії і болотами По, Данте заразився і захворів на [[Малярія|малярію]]<ref>Paul Reiter. From Shakespeare to Defoe: Malaria in England in the Little Ice Age Emerging Infectious Diseases Journal Vol. 6, No. 1 Jan–Feb 2000.</ref>, від неї помер у ніч з 13 на 14 вересня 1321 року. Його поховали в Равенні; чудовий мавзолей, який готував йому Гвідо да Полента, не був споруджений по смерті останнього, а нині збереглася гробниця, що належить до пізнішого часу.

Усім знайомий портрет Данте Аліг'єрі позбавлений достовірності. Боккаччо зобразив його бородатим замість легендарного гладко виголеного, проте, загалом його зображення відповідає нашому традиційному уявленню&nbsp;— довгасте обличчя з орлиним носом, великими очима, широкими вилицями і видатною нижньою губою; вічно сумний і зосереджено-замислений.

Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів відвідувачів.

== Коротка хронологія ==
* [[1265]]&nbsp;— народження Данте
* [[1274]]&nbsp;— перша зустріч з [[Беатріче Портінарі|Беатріче]]
* [[1283]]&nbsp;— друга зустріч з Беатріче
* [[1290]]&nbsp;— смерть Беатріче
* [[1295]]&nbsp;— створення повісті «Нове життя» («La Vita Nuova»)
* [[1296]]/[[1297]]&nbsp;— перша згадка про Данте як про громадського діяча
* [[1298]]&nbsp;— одруження Данте на Джеммі Донаті
* [[1300]]/[[1301|01]]&nbsp;— [[пріор]] [[Флоренція|Флоренції]]
* [[1302]]&nbsp;— вигнаний з Флоренції
* [[1304]]—[[1307]]&nbsp;— «Бенкет»
* 1304&nbsp;— [[1306]]&nbsp;— трактат «Про народну мову або красномовство»
* 1306&nbsp;— [[1321]]&nbsp;— створення «[[Божественна комедія|Божественної комедії]]»
* [[1308]]/[[1309|09]]&nbsp;— [[Париж]]
* [[1310]]/[[1311|11]]&nbsp;— повернення до [[Італія|Італії]]
* [[1315]]&nbsp;— підтвердження вигнання Данте і його синів з Флоренції
* [[1316]]—[[1317]]&nbsp;— оселився в [[Равенна|Равенні]]
* [[1321]]&nbsp;— як посол Равенни їде до [[Венеція|Венеції]]
* У ніч з [[13 вересня]] на [[14 вересня]] 1321 року&nbsp;— помер по дорозі в Равенну

== Творчість ==
Данте Аліг'єрі розпочав свою літературну діяльність досить рано і написав багато творів, але світову славу принесла йому написана на тосканському діалекті ''Divina Commedia '' («Божественна комедія»), яку розпочав писати 1290 року, переробив 1313 року, а закінчив 1321 року. У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описав свою мандрівку до Бога. Супутником Данте виступає римський поет [[Вергілій]], пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою енциклопедією середньовіччя. Дослідники вважають «Божественну комедію» одним з найвизначніших творів не лише італійської, але й світової літератури.

Данте Аліг'єрі був людиною релігійною і не пережив тих гострих моральних й інтелектуальних коливань, відображення яких бачили в Convivio; проте за Convivio залишається проміжне в хронологічному сенсі місце у розвитку дантової свідомості, між Vita Nuova і Божественної Комедією. Зв'язком і об'єктом розвитку є Беатріче, водночас і почуття, й ідея, і спогад, і принцип, об'єдналися в одному образі. Серед юнацьких віршів Данте Аліг'єрі є один особливо примітний сонет до його друга, Гвідо Кавальканті. Твір є виразом реального, грайливого почуття, далекого від будь-якої трансцендентності. Для розуміння Аліг'єрі як поета і людини найважливішим є його трилогія «La Vita Nuova», «Convivio» і «Divina Commedia».

Беатріче названа зменшувальним іменем: Біче. Вона, очевидно, одружена, бо з титулом Монна (мадонна) поряд з нею згадуються і дві інші красуні, якими захоплювалися і яких оспівували друзі поета, Гвідо Кавальканті та Лапо Джіянні:

{{цитата|Хотів би я, щоб яким-небудь чарами ми опинилися, ти, і Лапо, і я, на кораблі, який йшов би по всякому вітрі, куди б ми не побажали, не боячись ні бурі, ні негоди, і в нас постійно зростало бажання бути разом. Хотів би я, щоб добрий чарівник посадив з нами і монну Ванну (Джіованні), і монну Біче (Беатріче), і ту, яка стоїть у нас під номером тридцятих, і ми б вічно розмовляли про кохання, і вони були б задоволені, а як, вважаю, задоволені були б ми!}}

== Твори ==
* [[1306]]—[[1321]] [[Божественна комедія]]&nbsp;— Divina Commedia (іт.)
* [[1304]]—[[1307]] Convivio (іт.) Бенкет.
* [[1304]]—[[1306]] De vulgari eloquentia libri duo (лат.) Про народне красномовство, трактат.
* Egloghe (лат.) Еклога.
* Epistulae (лат.) Послання.
* Il fiore (іт.) Квітка, поема з 232 сонетів, за «Романом про Розу» ({{lang-fr|Roman de la Rose}}) (алегоричний роман XIII століття).
* [[1310]]—[[1313]] Monarchia (лат.) Монархія, трактат.
* Detto d'amore (іт.) Detto d'Amore поема, також за Романом про Розу ({{lang-fr|Roman de la Rose}}).
* Quaestio de aqua et de terra (лат.) Питання про воду і землю.
* [[1295]] Vita nuova (іт.) Нове життя.
* Rime (Canzoniere) (іт.) Вірші.
** Вірші флорентійського періоду:
*** ''Сонети''
*** ''Канцони''
*** ''Балади і станси''
** Вірші, написані у вигнанні:
*** ''Сонети''
*** ''Канцони''
*** ''Вірші до кам'яної пані''
* Листи

== Українські переклади Данте ==
{{main|Українські переклади Данте}}

=== Божественна Комедія ===
Є свідчення, що отець [[Штокалко Павло Лукич|Павло Штокалко]] наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX століття одним з перших переклав українською мовою «Божественну комедію» Данте (3 книги),<ref>[https://web.archive.org/web/20151222141745/http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=2&I21DBN=ELKKN&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC_3%2Epdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 ''Б. Головин, Б. Мельничук.'' Штокалко Павло Лукич // {{ТЕС|3}}][[Тернопільський енциклопедичний словник]]&nbsp;<span>: у 4 т. / редкол.: </span>[[Яворський Геннадій Іванович|Г.&nbsp;Яворський]]<span> та ін.</span>&nbsp;<span>— Тернопіль</span>&nbsp;<span>: Видавничо-поліграфічний комбінат «</span>[[Збруч (видавництво)|Збруч]]<span>», 2008.</span>&nbsp;<span>— Т.</span>&nbsp;<span>3</span>&nbsp;<span>: П</span>&nbsp;<span>—</span>&nbsp;<span>Я.</span>&nbsp;<span>— 708</span>&nbsp;<span>с.</span>&nbsp;<span>— </span>ISBN 978-966-528-279-2<span>.</span>&nbsp;— 652 с.: 652—653.</ref><ref>[http://ternopoliany.te.ua/den-v-istoriji/9340-15-serpnia-tsei-den-v-istorii-ternopilshchyny  15 серпня. Цей день в історії Тернопільщини]&nbsp;— Понеділок, 15 серпня 2016</ref> але невідомо чи зберігся цей переклад.

Багато українських поетів й перекладачів перекладали окремі фрагменти «[[Божественна Комедія|Божественної комедії»]]. Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ з «Підземелля»<ref>так Франко переклад «Пекло»</ref> переклав у 1877—1883 роках Іван Франко&nbsp;— обидва ці уривка надруковано було значно пізніше, аж у 1955 році. За декілька років, у своїй монографії «Данте Аліг'єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії» (1913), три останні розділи присвячено послідовно «Підземеллю», «Чистилищу» та «Раю». Франко подає найзначущіші, на його думку, уривки поеми у власному перекладі, чергуючи їх з власними прозорими коментарями та переказом решти змісту. У 1892—1896 роках у Львові виходять друком перші десять пісень «Пекла» в перекладі [[Володимир Самійленко|Володимира Самійленка]], що підписався В. Сивеньким (часопис «Правда» 1892—1896, окремою книжкою 1902). Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 9 терцин з п'ятої пісні «Пекла». У 1965 році в [[Мюнхен]]і у видавництві [[Костецький Ігор|Ігоря Костецького]] «[[На горі (видавництво)|На Горі»]] опубліковано експериментальний переклад фрагменту «Божественної комедії» [[Василь Барка|Василя Барки]].<ref>[https://web.archive.org/web/20160925070020/http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/Mikks/2012_41_1/073_081.pdf Історія Перекладу «Божественної Комедії» Данте Українською Мовою (від І.Франка до Є. Дроб'язка)]&nbsp;— Я.&nbsp;Л.&nbsp;Безсмертна. Мовні і концептуальні картини світу. Київ: ВПЦ «Київський університет».&nbsp;— Вип. 41.&nbsp;— Ч. 1. 2012. с. 73–81</ref>

Гіпотетичний перший повний переклад перших двох частин поеми, над яким працював неокласик [[Михайло Драй-Хмара]] у 1930—1935 роках, скорше за все не зберігся. Першу й другу частини перекладу було вилучено НКВД у 1935 році. Подальша доля рукопису невідома.

[[Петро Карманський]] першим повністю переклав «[[Божественна Комедія|Божественну комедію»]], однак надруковано було лише першу кантику «[[Пекло]]», яка була опублікована в [[1956]] році у за ґрунтовною редакцією [[Максим Рильський|Максима Рильського]].<ref>Данте. Пекло \Перекл. П. Карманського під ред. М. Рильського. Вступна стаття О.&nbsp;І.&nbsp;Білецького. К., [[Дніпро (видавництво)|Державне видавництво художньої літератури]], 1956, с. 222</ref> Переклад [[Петро Карманський|Карманського]], на думку дослідника Данте в Україні [[Максим Стріха|Максима Стріхи]], був далекий від досконалості.<ref>М. Стріха, Здолавши півжиття шляху земного… «Божественна комедія» Данте та її українське відлуння", вид. Факт, Київ, 2001, с. 24</ref>

Перишй повний надрукований переклад «Божественної комедії» належить Євгену Дроб'язку. Переклад [[Дроб'язко Євген Антонович|Дроб'язка]] був опублікований окремими частинами у видавництві «[[Дніпро (видавництво)|Дніпро»]]: «Чистилище» (1968&nbsp;р.), «Рай» (1972&nbsp;р.) і повне видання&nbsp;— в 1976 році. Переклад [[Дроб'язко Євген Антонович|Дроб'язка]] відзначений премією імені М. Рильського.

У 2013—2015 роках видавництво [[Астролябія (видавництво)|«Астролябія»]] видала другий повний переклад [[Божественна комедія|«Божественної комедії»]], який виконав [[Максим Стріха]].

=== Інші твори ===
У 1965 році було надруковано колективний переклад «Нового життя» (Vita nuova) Аліг'єрі за редакцією [[Григорій Кочур|Григорія Кочура]]. У роботі над цим виданням взяли участь [[Микола Бажан]], [[Дмитро Павличко]], [[Іван Драч]], [[Віталій Коротич]], [[Володимир Житник]], [[Анатоль Перепадя]].

=== Список українських перекладів ===
; Божественна комедія
''Частковий переклад''

Переклад [[Карманський Петро Сильвестрович|Петра Карманського]]:
* Данте Аліг'єрі. Божественна комеді: Пекло. Переклад з італійської: [[Карманський Петро Сильвестрович|Петро Карманський]] (за ґрунтовної редакції [[Рильський Максим Тадейович|Максима Рильського]]); ілюстрації: [[Касіян Василь Ілліч|Василь Касіян]]. Київ: Держлітвидав. 1956 . 221 стор.

Переклад [[Лончина Богдан|Богдан-Іван Лончина]]:
* Данте Аліґ'єрі. Божественна комедія: Пекло. Переклад з італійської: [[Лончина Богдан|Богдан Лончина]]; ілюстрації: [[Козак Юрій Едвардович|Юрій Козак]]. Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2007. 276 с. ISBN 966-8197-26-7

''Повний переклад''

Переклад [[Дроб'язко Євген Антонович|Євгена Дроб'язка]]:
* Аліг'єрі Данте. Божественна комедія. Переклад з італійської: [[Дроб'язко Євген Антонович|Євген Дроб'язка]], ілюстрації: [[Гюстав Доре]]. Київ: [[Дніпро (видавництво)|Дніпро]]. 1976. 680 с.

:*''(перевидання)'' Аліґ'єрі Данте. Божественна комедія. Переклад з італійської та коментарі: Євген Дроб'язко; передмова: Олена Алексєєнко; ілюстрації: Б.&nbsp;П.&nbsp;Бублик, С.&nbsp;І.&nbsp;Правдюк. Харків: Фоліо. 2001, 2004, 2006, 2008, 2011, 2013. 607 с.: кольор. іл. ISBN 978-966-03-6428-8 («Бібліотекака світової літератури»).

Переклад [[Максим Стріха|Максима Стріхи]]:
* Аліґ'єрі Данте. Божественна комедія (Пекло). Переклад з італійської: [[Максим Стріха]]. Львів: Астролябія. 2013. 352 с.: кольор. іл. ISBN 978-617-664-025-7
* Аліґ'єрі Данте. Божественна комедія (Чистилище). Переклад з італійської: Максим Стріха. Львів: Астролябія. 2014. 320 с.: кольор. іл. ISBN 978-617-664-035-6
* Аліґ'єрі Данте. Божественна комедія (Рай). Переклад з італійської: Максим Стріха. Львів: Астролябія. 2015. 368 с.: кольор. іл. ISBN 978-617-664-064-6

; Нове життя
* Данте Аліг'єрі. Vita nova = Нове життя. Переклад з італійської: [[Микола Бажан]], [[Дмитро Павличко]], [[Іван Драч]], [[Віталій Коротич]], [[Володимир Житник]]; прозовий текст передмови та примітки: [[Анатоль Перепадя]]; за редакцією Г. Кочура. Київ: Дніпро, 1965. 132 стор.

:*''(перевидання)'' Данте Аліг'єрі. Vita nova = Нове життя. Переклад з італійської: [[Микола Бажан]], [[Дмитро Павличко]], [[Іван Драч]], [[Віталій Коротич]], [[Володимир Житник]]; прозовий текст передмови та примітки: [[Анатоль Перепадя]]; передмова: [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], [[Петрова Ольга Миколаївна|Ольга Петрова]]; за редакцією Г. Кочура; ілюстрації: Г.&nbsp;І.&nbsp;Гавриленко. Київ: НАН України, Інститут літератури ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка; Харків: Фоліо. 2016. 153 стор. («Бібліотека італійської літератури»). ISBN 978-966-03-7468-3 ''Примітка: текст українською та італійською''

== Данте в українській поезії ==
Твори українських поетів, пов'язані з Данте.<ref>За Максимом Стріхою та Ігорем Качуровським, див. цитовану в прим.1 працю М. Стріхи, в якій окремою частиною подається антологія українських творів про Данте (с.91-132), а також книжку І. Качуровського "Італія в українській поезії (1999).</ref>

{| align="center" class="standard"
|+
! |Автори
! |Твори
|-----
|[[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]
|
* Іржавець (1847&nbsp;р.)
* Г. З. (1848&nbsp;р.)
|-----
|[[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]]
| До Данта, прочитавши його поему «Пекло» (1861&nbsp;р.)
|-----
|[[Франко Іван Якович|Іван Франко]]
|
* Вольні сонети, сонет XVII (1889&nbsp;р.)
* Тюремні сонети, сонет I (1889&nbsp;р.)
* Мойсей. Поема (пролог) (1905&nbsp;р.)
|-----
| [[Леся Українка]]
| Забута тінь (1898&nbsp;р.)
|-----
| [[Зеров Микола Костянтинович|Микола Зеров]]
| Данте, сонет (1921&nbsp;р.)
|-----
| [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]]
| Відповідь землякам (1922&nbsp;р.)
|-----
| [[Тодось Осьмачка]]
| Данте (1928&nbsp;р.)
|-----
| [[Юрій Клен]]
|
* Терцини (1935&nbsp;р.)
* Беатріче (1936&nbsp;р.)
* Зимові дні (1938&nbsp;р.)
* [[Попіл імперій]]. Частина друга (1944&nbsp;р.)
|-----
| [[Рильський Максим Тадейович|Максим Рильський]]
| Мандрівка в молодість. Пролог (1942&nbsp;р.)
|-----
| [[Кочур Григорій Порфирович|Григорій Кочур]]
| Перекладач. Д. Паламарчукові (Кінець 1940-х рр., концтабір в Інті)
|-----
| [[Качуровський Ігор Васильович|Ігор Качуровський]]
| Sonnetto Dantesco (1984&nbsp;р.)
|-----
| [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]]
| «Під вечір виходить на вулицю він…» (1977&nbsp;р.)
|-----
| [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]]
|
* «Не можу я без посмішки Івана…» (1965&nbsp;р.)
* «І стрілку смерти відведем назад…» (Друга половина 1970-х рр.)
|-----
| [[Новикова Марія Олексіївна|Марина Новикова]]
| Українські переклади (1988&nbsp;р.)
|-----
| [[Славутич Яр|Яр Славутич]]
| Casa di Dante (з Флорентійських сонетів)
|-----
| [[Полтава Леонід Едвардович|Леонід Полтава]]
|
* Перший сонет Данте
* Малюнок Данте
|-----
| [[Пахльовська Оксана Єжи-Янівна|Пахльовська Оксана]]
| Околиці Равенни (1988&nbsp;р.)
|-----
| [[Ірванець Олександр Васильович|Олександр Ірванець]]
| Юркові, самому собі й Вікторові. Саме в такій послідовності (2000&nbsp;р.)
|+
|}

== Цікаві факти ==
[[Файл:Dante Alighieri-Florence 2.jpg|міні|170пкс|Пам'ятник Данте у Флоренції]]
[[Файл:Пам'ятник Данте у Києві.jpg|міні|170пкс|Пам'ятник Данте у Києві]]

У червні [[2008]] року, через майже 690 років після смерті Данте влада Флоренції скасувала своє рішення про його вигнання з рідного міста. За це проголосували 19 членів Флорентійської міськради, а п'ятеро висловилися проти. Мер міста Леонардо Доменічі повідомив, що ануляцію вердикту щодо Данте буде проведено під час урочистої церемонії. На ній великий флорентієць буде удостоєний найвищої нагороди міста. Критики рішення влади Флоренції називають ідею реабілітації Данте дешевим трюком, який має на меті виключно привабити до міста побільше [[Туризм|туристів]], й відмічають, що якби літератору дозволили повернутися до рідного міста, то він, можливо, ніколи б не написав свої найкращі твори<ref>''Боровський Олег'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1187/186/42216/ ''Реабілітований Данте''. Мерія Флоренції анулювала рішення 1302 року про вигнання великого поета] // «[[Україна Молода]]» №&nbsp;113 за [[20 червня]] [[2008]] року</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
{{Вікіцитати}}
{{Commonscat|Dante Alighieri}}
* [http://cyclop.com.ua/content/view/300/58/1/20/#32739 Данте] // {{Юридична енциклопедія|2|11}}
* {{УМЕ3|сторінки=305|частина=Данте Аліґієрі}}
* [https://web.archive.org/web/20070508211327/http://www.centocanti.it/template/contenuto.asp?IDFolder=195&LN=IT Божественна Комедія в оригіналі on line (іт.)]
* [http://digilander.libero.it/opere_di_dante/index.html Твори Данте італійською]
* [http://www.newacropolis.org.ua/ua/philosof.php/dante.htm «Головне про філософів»: Данте Аліг'єрі на сайті Культурного центру «Новий Акрополь»]
* [http://ukrcenter.com/Література/41162/Данте-Алігєрі Вірші в перекладі Миколи Бажана]
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/works/transl/dante.html Божественна комедія. Пекло. Пісня 5. Переклад Лесі Українки]
* [http://ae-lib.org.ua/texts/dante__divina_comedia__ua.htm Божественна комедія. Переклад Євгена Дроб'язка]
* [http://www.worldofdante.org/ Світ Данте] {{ref-en}}
* [http://etcweb.princeton.edu/dante/pdp/ Поема італійською й англійською мовами]
* [http://alighieri.ru «Божественна Комедія» з коментарями Лозінського та ілюстраціями Гюстава Доре on line] {{ref-ru}}
* [http://www.rvb.ru/links/dante_catalogue.htm DANTE E GLI STUDI DANTESCHI Пільщиков: Анотований каталог електронних ресурсів про Данте (рос.)]
* [http://plato.stanford.edu/entries/dante/ Stanford Encyclopedia of Philosophy: Biography, on his works and bibliography&nbsp;— Стендфордська філософська енциклопедія, стаття про Данте]
* [http://danteworlds.laits.utexas.edu/ Мультимедіа про Данте]
* [http://etcweb.princeton.edu/dante/index.html Princeton Dante Project&nbsp;— Сайт про Данте Принстонського університету]
* [http://dante.dartmouth.edu/ Dartmouth Dante Project&nbsp;— велика база даних про Данте] {{ref-en}}
* [http://www.danteonline.it/english/home_ita.asp Società Dantesca Italiana (bilingual site) Автографи, іконографія, тексти]
* [http://dante.ilt.columbia.edu/ «Digital Dante»&nbsp;— Сайт Колумбійського університету.]
* [https://web.archive.org/web/20090604065923/http://italia.aula365.com/permalink/historieta/Dante-Alighieri-5180637.aspx Vita di Dante&nbsp;— Життя Данте в малюнках і картинах (іт.)]
* [https://web.archive.org/web/20070927225901/http://www.josephantonkoch.de/html/fresken_casino_massimo.html Fresques de l'enfer et le Purgatoire de Dante par Joseph Anton Koch&nbsp;— фрески Йозефа Коха до «Чистилища» й «Пекла».]
* [https://web.archive.org/web/20070927225853/http://www.josephantonkoch.de/html/divina_commedia.html Illustrations de la Divine Comédie par Joseph Anton Koch&nbsp;— ілюстрації Йозефа Коха до «Божественної комедії».]
* Великий флорентієць: до 750-річчя від дня народження Данте Аліг'єрі (1265—1321) // [http://nplu.org/storage/images/NBV/Kalendar%20%E2%84%961(5).pdf Дати і події], 2015, перше півріччя: календар знамен. дат №&nbsp;1 (5) / Нац. парлам. б-ка України.&nbsp;— Київ, 2014.&nbsp;— С. 133—137.

{{ВП-портали|Книги|Фантастика|Італія|Література}}
{{DEFAULTSORT:Аліг'єрі, Данте}}
{{Нормативний контроль|color={{колір|Італія}}}}
[[Категорія:Данте Аліг'єрі| ]]
[[Категорія:Уродженці Флоренції]]
[[Категорія:Померли в Равенні]]
[[Категорія:Померли від малярії]]
[[Категорія:Італійські поети]]
[[Категорія:Письменники-фантасти Італії]]
[[Категорія:Культура Італії]]
[[Категорія:Культура середньовіччя]]
[[Категорія:Персонажі «Божественної комедії»]]
[[Категорія:Письменники-фантасти, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди на монетах]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]