Відкрити головне меню

Дамський роман — жіночий, любовний або рожевий роман. В епоху сентименталізму та предромантизму з'являється перший умовний розподіл на «дамське» і « чоловіче» чтиво. Як «дамське», розглядається чтиво волаюче до почуттів, пробуджуюче фантазію, що дозволяє піти від повсякденної сірості твір, де присутній психологізм і дія пов'язана з любовною історією. Протягом XIX ст. поступово формується особливий клас літератури, створюваний жінками, для жінок і, як правило, про жінок.

Відмінні риси цього жанруРедагувати

  • зображення картини світу в жіночому сприйнятті (фіксація тих об'єктів і явищ, які складають «всесвіт жінки»;
  • психотерапевтичний вплив саме на істот жіночої статі;
  • в основі сюжету лежить якась романтична історія з обов'язковим щасливим фіналом;
  • роман підноситься читачкам в гарній обкладинці з малюнками у вигляді сердечок, амурчиків, квіточок і інших атрибутів сентиментальності;
  • на обкладинці обов'язково написане жіноче ім'я, хоча автором роману інколи може бути чоловік;
  • дія роману відбувається в якихось незвичайних для сучасної жінки обставинах: в минулих століттях, в заморських країнах, в замках або на ранчо — загалом, там, де звичайна читачка напевно ніколи не була;
  • назва роману як би натякає: мова піде про кохання, про почуття й пристрасті.

Завдяки всім цим особливостям у жінки чи дівчини, що взяла в руки книгу, вже заздалегідь створюється особливий стан: включається права півкуля головного мозку, відповідальна за емоції і переживання, і гальмується ліва півкуля, відповідальна за логічне мислення і здатність аналізувати[1].

Найбільш яскравими і першими представницями дамського роману вважаються: Клара Рів, Софія Лі, Енн Редкліф, Мері Шеллі, Джейн Остін, Жорж Санд, Елізабет Гаскелл, Емілі Бронте, Шарлотта Бронте, Джордж Еліот та інші.

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудень 2012. Процитовано 28 грудень 2013.