Давньоновгородський діалект: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
 
(Не показано 32 проміжні версії 20 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Мова
[[Файл:Rus-1389-lg.png|міні|праворуч|300пкс|Ареал поширення [[Давньоновгородський діалект|Давньоновгородського діалекту]]]]
| Колір= індоєвропейська
'''Давньоновгородський діалект''' [[слов'янські мови|східнослов'янський діалект]], поширений на території [[Новгородська республіка|Новгородської республіки]] до [[XV століття]]. Істотно відрізнявся від наддіалектної форми [[давньоруська мова|давньоруської мови]], яка була поширена в давньому [[Київ|Києві]], а також од решти слов'янських мов.
| Назва = Новгородська мова
| Поширена_в=[[Новгородська республіка]]
| Регіон=[[Східна Європа]]
| Кількість_носіїв= [[Мертва мова]]
| Місце=
|Класифікація =
[[Індоєвропейські мови]]
:[[Балто-слов'янські мови]]
::[[Слов'янські мови|Слов'янська група]]
:::[[Східнослов'янські мови|Східнослов'янська підгрупа]]
::::[[Давньоновгородський діалект]]
| Державна=[[Новгородська республіка]]
| Офіційна=[[Новгородська республіка]]
| Регулює=
| ISO_639=
| ISO_639-2=
| ISO_639-3=
| SIL=
| Зображення =
| Підпис =
|}}


'''Давньоно́вгородський діалект'''  – це [[слов'янські мови|східнослов'янський говір]], що був поширений на теренах [[Новгородська республіка|Новгородської республіки]] до [[XV століття]]. Суттєво відрізнявся від мови, розповсюдженої в давньому [[Київ|Києві]], та від інших слов'янських мов. Вважається, що давньоновгородський говір міг розвинутися в четверту східнослов'янську мову нарівні з українською, російською та білоруською.
Найяскравіша риса давньоновгородської фонетики відсутність [[друга палаталізація|другої палаталізації]] (у коренях — ''кѣле'' 'цілий' (давньорус. ''цѣлъ''), ''хѣде'' 'сідий' ('сивий', давньорус. ''сѣдъ''), ''гвѣзда'' 'зірка' (давньорус. ''звѣзда''), перед закінченнями — ''ногѣ'' 'нозі' (давньорус. ''нозѣ''), ''рукѣ'' 'руці' (давньорус. ''руцѣ''); у деяких коренях відсутня також [[третя палаталізація]] (напр. основа 'весь' мала вигляд ''вьх-'' (давньорус. ''вьс-''). [[фонема|Фонеми]] /ц/ і /ч/ збігалися (''ноць'' 'ніч' (давньорус. ''ночь'') (так зване ''цокання''). Сполуки *tl, *dl могли розвинутися у ''кл, гл'': ''клещь'' 'лящ', ''привегле'' 'привів' (давньорус. ''привелъ'' з [[праслов'янська мова|праслов'янського]] ''*privedlъ''). Деякі давньоновгородські говірки мали рефлекси *ol, *or, що реалізувалися подібно до польського: ''злото'' 'золото' (давньорус. ''золото'', пол. ''złoto'').


Найпримітніша риса давньоновгородської фонетики – відсутність [[друга палаталізація|другої палаталізації]] (у коренях — ''кѣле'' «цілий» ({{lang-orv|цѣлъ}}), ''хѣде'' «сідий» ('сивий', {{lang-orv|сѣдъ}}), ''гвѣзда'' «звізда» ({{lang-orv|звѣзда}}), перед закінченнями — ''ногѣ'' «нозі» ({{lang-orv|нозѣ}}), ''рукѣ'' «руці» ({{lang-orv|руцѣ}}); в деяких коренях так само нема [[третя палаталізація|третьої палаталізації]] (прим. основа 'весь' мала вигляд ''вьх-'' ({{lang-orv|вьс-}}). [[фонема|Фонеми]] /ц/ і /ч/ збігалися (''ноць'' 'ніч' ({{lang-orv|ночь}}) (так зване ''[[Цекання|цокання]]''). Сполуки *tl, *dl могли розвинутися у ''кл, гл'': ''клещь'' 'лящ', ''привегле'' 'привів' ({{lang-orv|привелъ}} з [[праслов'янська мова|праслов'янського]] ''*privedlъ''). Деякі давньоновгородські діалекти мали рефлекси *ol, *or, що здійснювалися подібно до польського: ''злото'' «золото» ({{lang-orv|золото}}, пол. ''złoto'').
Специфічна риса в морфології називний [[відмінок]] [[однина|однини]] чоловічого [[рід (мовознавство)|роду]] на -''е'' замість давньоруського (київського) -''ъ'' (''Иване'' 'Іван' (давньорус. ''Иванъ''), ''старе'' 'старий' (давньорус. ''старъ''), ''кето'' 'хто' (давньорус. ''къто''; перед цим -''е'' не було [[перша палаталізація|першої палаталізації]]: ''замъке'' 'замок', а не *''замъче''). Родовий відмінок однини жіночого роду мав закінчення -''ѣ'' замість давньоруського -''ы'' (''у женѣ'' замість ''у жены'').


Примітна риса в морфології – називний [[відмінок]] [[однина|однини]] чоловічого [[рід (мовознавство)|роду]] на -''е'' замість давньоруського (київського) -''ъ'' (''Иване'' 'Іван' ({{lang-orv|Иванъ}}), ''старе'' «старий» ({{lang-orv|старъ}}), ''кето'' «хто» ({{lang-orv|къто}}; перед цим -''е'' не набуло [[перша палаталізація|першої палаталізації]]: ''замъке'' 'замок', а не *''замъче''). Родовий відмінок однини жіночого роду мав закінчення -''ѣ'' замість давньоруського -''ы'' (''у женѣ'' замість ''у жены'').
Давньоновгородський діалект зник після того, як Новгород завоювало [[Московське царство]] [[1478]] року. Деякі специфічні риси збереглися на новгородських землях і надалі (цокання, ''ять'' замість ''ы'' у родовому відмінку та ін.).


Давньоновгородський говір зник після того як Новгородщину завоювало [[Московське царство]] [[1478]] року. Деякі специфічні риси збереглися на новгородських землях і надалі (цокання, ''ять'' замість ''ы'' у родовому відмінку та ін.).
Новгородський діалект перш за все відомий за [[берестяні грамоти|берестяними грамотами]], що зазвичай писані чистим діалектом, та лише іноді зі впливом київських норм. Деякі діалектні риси, як помилки, проникали в пам'ятки [[писемність|писемності]].
==Приклади==


Новгородський говір перш за все відомий за [[берестяні грамоти|берестяними грамотами]], що зазвичай писались чистим говором, та тільки іноді з впливом київських норм. Деякі говірні риси, ніби помилки, проникали в пам'ятки [[писемність|писемності]].
Без поділу на окремі слова (як у берестяних грамотах)<ref>[http://mitrius.livejournal.com/380809.html Доповідь академіка А. А. Залізняка щодо новгородських грамот 2005 р.] {{ref-ru}}</ref>:


== Приклади ==
грамотаѿжирочькаиѿтѣшька<br>

къвъдовиноумлвишильцевице<br>
Без поділу на опрічні слова (як у берестяних грамотах)<ref>[http://mitrius.livejournal.com/380809.html Доповідь академіка А.&nbsp;А.&nbsp;Залізняка щодо новгородських грамот 2005&nbsp;р.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150611060824/http://mitrius.livejournal.com/380809.html |date=11 червня 2015 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://c-14.livejournal.com/2816.html Щодо питання про пи###] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161220083937/http://c-14.livejournal.com/2816.html |date=20 грудня 2016 }}. {{ref-ru}}</ref>:
моупошибаешисвиньѣцюжѣапъ<br>

несланъдрька∙аесипосоромилъко<br>
грамотаѿжирочькаиѿтѣшька<br/>
ньцьвъхълюдинь∙сооногополоу<br>
къвъдовиноумлвишильцевице<br/>
граматапрокънижетабыс∙ожее<br>
моупошибаешисвиньѣцюжѣапъ<br/>
несланъдрька∙аесипосоромилъко<br/>
ньцьвъхълюдинь∙сооногополоу<br/>
граматапрокънижетабыс∙ожее<br/>
ситакосътворилъ
ситакосътворилъ


З поділом на опрічні слова: Грамота ѿ Жирочька и ѿ Тѣшька къ Въдовиноу. Млви Шильцеви: «Цемоу пошибаеши свиньѣ цюжѣ? А пънесла Нъдрька. А еси посоромилъ коньць въхъ Людинь: со оного полоу грамата про къни же та быс, оже еси тако сътворилъ».
З поділом на окремі слова:


Переклад: Грамота од Жирочка і од Тішка Вдовину. Скажи Шильцеві: «Чому вчиняєш шкоду (менш вірогідний переклад&nbsp;„ґвалтуєш“) чужим свиням? [Про це] сповістила Ноздрька. Ти осоромив весь Людин кінець: з Торгової сторони [прийшла] грамота, вона була про коней, з якими ти вчинив те саме».
Грамота ѿ Жирочька и ѿ Тѣшька къ Въдовиноу. Млви Шильцеви: «Цемоу пошибаеши свиньѣ цюжѣ? А пънесла Нъдрька. А еси посоромилъ коньць въхъ Людинь: со оного полоу грамата про къни же та быс, оже еси тако сътворилъ».


== Примітки ==
Переклад:
{{reflist}}

Грамота від Жирочка і від Тішка Вдовину. Скажи Шильцеві: «Чому вчиняєш шкоду (менш вірогідний переклад «ґвалтуєш») чужим свиням? [Про це] сповістила Ноздрька. Ти осоромив весь Людин кінець: з Торгової сторони [прийшла] грамота, вона була про коней, з якими ти вчинив те саме».


== Посилання ==
== Посилання ==
Основна праця з діалекту: Зализняк, Андрей Анатольевич. [http://gramoty.ru/?id=dnd Древненовгородский диалект.] Москва, [[1995]] (2-е изд., М., [[2004]]).
Основна праця з говору: [[Залізняк Андрій Анатолійович|Зализняк, Андрей Анатольевич]]. [http://gramoty.ru/?id=dnd Древненовгородский диалект.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120206061741/http://gramoty.ru/?id=dnd |date=6 лютого 2012 }} Москва, [[1995]] (2-е изд., М., [[2004]]).



{{Слов'янські мови}}
{{Слов'янські мови}}
Рядок 37: Рядок 59:
[[Категорія:Слов'янські мови]]
[[Категорія:Слов'янські мови]]
[[Категорія:Новгородська республіка]]
[[Категорія:Новгородська республіка]]

{{Link GA|hsb}}

[[bg:Древноновгородски диалект]]
[[cs:Staronovgorodský dialekt]]
[[cu:Дрєвл҄ьнѥновоградьскъ ѩꙁꙑкъ]]
[[de:Altnowgoroder Dialekt]]
[[en:Old Novgorod dialect]]
[[eo:Malnova Novgoroda dialekto]]
[[hsb:Stara Nowgorodska narěč]]
[[it:Antico dialetto di Novgorod]]
[[ja:古ノヴゴロド方言]]
[[lt:Senasis Naugardo dialektas]]
[[nl:Oudnovgorods]]
[[pt:Dialeto da Antiga Novgorod]]
[[ru:Древненовгородский диалект]]
[[sk:Staronovgorodský dialekt]]
[[sl:Stara novgorodščina]]

Поточна версія на 08:21, 13 березня 2022

Давньоно́вгородський діалект  – це східнослов'янський говір, що був поширений на теренах Новгородської республіки до XV століття. Суттєво відрізнявся від мови, розповсюдженої в давньому Києві, та від інших слов'янських мов. Вважається, що давньоновгородський говір міг розвинутися в четверту східнослов'янську мову нарівні з українською, російською та білоруською.

Новгородська мова
Поширена в Новгородська республіка
Регіон Східна Європа
Носії Мертва мова
Писемність кирилиця
Класифікація

Індоєвропейські мови

Балто-слов'янські мови
Слов'янська група
Східнослов'янська підгрупа
Давньоновгородський діалект
Офіційний статус
Державна Новгородська республіка
Офіційна Новгородська республіка
Коди мови

Найпримітніша риса давньоновгородської фонетики – відсутність другої палаталізації (у коренях — кѣле «цілий» (дав.-рус. цѣлъ), хѣде «сідий» ('сивий', дав.-рус. сѣдъ), гвѣзда «звізда» (дав.-рус. звѣзда), перед закінченнями — ногѣ «нозі» (дав.-рус. нозѣ), рукѣ «руці» (дав.-рус. руцѣ); в деяких коренях так само нема третьої палаталізації (прим. основа 'весь' мала вигляд вьх- (дав.-рус. вьс-). Фонеми /ц/ і /ч/ збігалися (ноць 'ніч' (дав.-рус. ночь) (так зване цокання). Сполуки *tl, *dl могли розвинутися у кл, гл: клещь 'лящ', привегле 'привів' (дав.-рус. привелъ з праслов'янського *privedlъ). Деякі давньоновгородські діалекти мали рефлекси *ol, *or, що здійснювалися подібно до польського: злото «золото» (дав.-рус. золото, пол. złoto).

Примітна риса в морфології – називний відмінок однини чоловічого роду на -е замість давньоруського (київського) -ъ (Иване 'Іван' (дав.-рус. Иванъ), старе «старий» (дав.-рус. старъ), кето «хто» (дав.-рус. къто; перед цим -е не набуло першої палаталізації: замъке 'замок', а не *замъче). Родовий відмінок однини жіночого роду мав закінчення -ѣ замість давньоруського -ы (у женѣ замість у жены).

Давньоновгородський говір зник після того як Новгородщину завоювало Московське царство 1478 року. Деякі специфічні риси збереглися на новгородських землях і надалі (цокання, ять замість ы у родовому відмінку та ін.).

Новгородський говір перш за все відомий за берестяними грамотами, що зазвичай писались чистим говором, та тільки іноді з впливом київських норм. Деякі говірні риси, ніби помилки, проникали в пам'ятки писемності.

ПрикладиРедагувати

Без поділу на опрічні слова (як у берестяних грамотах)[1][2]:

грамотаѿжирочькаиѿтѣшька
къвъдовиноумлвишильцевице
моупошибаешисвиньѣцюжѣапъ
несланъдрька∙аесипосоромилъко
ньцьвъхълюдинь∙сооногополоу
граматапрокънижетабыс∙ожее
ситакосътворилъ

З поділом на опрічні слова: Грамота ѿ Жирочька и ѿ Тѣшька къ Въдовиноу. Млви Шильцеви: «Цемоу пошибаеши свиньѣ цюжѣ? А пънесла Нъдрька. А еси посоромилъ коньць въхъ Людинь: со оного полоу грамата про къни же та быс, оже еси тако сътворилъ».

Переклад: Грамота од Жирочка і од Тішка Вдовину. Скажи Шильцеві: «Чому вчиняєш шкоду (менш вірогідний переклад — „ґвалтуєш“) чужим свиням? [Про це] сповістила Ноздрька. Ти осоромив весь Людин кінець: з Торгової сторони [прийшла] грамота, вона була про коней, з якими ти вчинив те саме».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Основна праця з говору: Зализняк, Андрей Анатольевич. Древненовгородский диалект. Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine. Москва, 1995 (2-е изд., М., 2004).