Редагування Гішам II (розділ)

== Біографія ==

=== Молоді роки ===
Походив з династії Омейядів. Син халіфа [[аль-Хакам II|аль-Хакама II]] та рабині баскського походження Субхі. Народився у 966 році в Кордові. Після смерті старшого Абд-ар-Рахмана у 970 році став претендентом на трон. У 975 році батько оголосив Гішама своїм спадкоємцем. Успадкував трон після смерті батька у 976 році. Завдяки військовик Галібу Абу-Тамману й аль-Мансуру вдалося запобігти захопленню трону стрийком халіфа аль-Мугарахом та приборкати амбіції слов'янської гвардії.

=== Під владою аль-Мансура ===
Оскільки Гішам II мав малий вік, то розпочалася боротьба між Галібом та аль-Мансуром. Останнього підтримала Субхі. Галіба підтримало королівство Наварра та графство Кастилія. У 977 році аль-Мансур завдав поразки Гарсії I, графу Кастилії. Зрештою у 981 році аль-Мансур у битві при Сан-Віценте переміг коаліцію Галіба та Кастилії. Того ж року переміг короля Леону у битві при Руеда. Галіба та його родичів було схоплено, їх майно конфісковано.

З цього моменту став фактичним правителем Кордовського халіфату, у 996 році цей було закріплено відповідним наказом халіфа. Гішам II не мав жодного впливу на політику, приділяючи більше увагу розкошам та гарему. У 997 році виник конфлікт за владу між субхі та аль-Мансуром. Мати халіфа запросила на свою підтримку Зіридів з Тунісу. Але війська останніх у 998 році зазнали поразки у битві при Сеуті. З цього моменти аль-Мансур повністю відновив владу.

=== Позбавлення влади ===
Після смертті аль-Мансура у 1002 році, владу перебрав син останнього [[Абд аль-Малік аль-Музаффар]]. Після його смерті у 1009 році становище халіфа погіршилося. Потурання фаворитам та аморальний спосіб життя викликав невдоволення аристократів та представників правлячої династії. безпосереднім приводом, що спричинило потужне народне повстання на чолі із родичем [[Мухаммед II (Омейяд)|Мухаммедом бен-Гішамом аль-Махді]], стало розпорядження обов'язкового носіння тюрбану при дворі, чого не бажали бербери. Гішама II було повалено й запроторено до в'язниці. Це призвело до боротьби між берберськими та рабськими вояками й слов'янською гвардією.

=== Друге правління ===
Лише у 1010 році очільник слов'ян на чолі із аль-Вадідом звільнив Гішама II та відновив його на троні. Але влада належала аль-Вадіду. Проте боротьба проти берберських загонів на чолі із Сулайманом тривала. Спроби Гішама II заладнати конфлікт перемовинами не вдалися.

У 1011 році війська халіфа зазнали поразки від Сулаймана неподалік від Кордови. Скрутою вирішив скористатися Санчо I, граф Кастилії, який в обмін на підтримку Гішама II вимагав прикордонні фортеці разом з Сан-Естебан-де-Гормас. Але халіф, побоюючись звинувачень у союзі з християнином, відхилив цю пропозицію. У 1013 році бербери завдали війська халіфа рішучої поразки, захопили Кордови, під час грабунків міста було вбито самого халіфа та його прибічників. Владу перейняв родич [[Сулайман ібн аль-Хакам]].