Відкрити головне меню

Гіалуронова кислота (сучасніша назва — гіалуронан) — несульфатований глікозаміноглікан, що входить до складу сполучної, епітеліальної і нервової тканин. Гіалуронова кислота є однією з головних компонентів міжклітинного матриксу сполучної тканини хребетних, вона сприяє значною мірою клітинній проліферації, міграції, а також може відігравати певну роль в пухлиноутворенні.

Гіалуронова кислота
Hyaluronan.png
Ідентифікатори
Номер CAS salt) (sodium salt)
Номер EINECS 232-678-0
DrugBank 08818
KEGG C00518
ChEBI 16336
SMILES [Na+].O=C(N[C@H]4[C@H](O)O[C@H](CO)[C@@H](O)[C@@H]4O[C@@H]3O[C@H](C(=O)O)[C@@H](O[C@@H]2O[C@@H]([C@@H](O)[C@H](O[C@@H]1O[C@H](C(=O)O)[C@@H](O)[C@H](O)[C@H]1O)[C@H]2NC(=O)C)CO)[C@H](O)[C@H]3O)C
InChI 1/C28H44N2O23.Na/c1-5(33)29-9-18(11(35)7(3-31)47-25(9)46)49-28-17(41)15(39)20(22(53-28)24(44)45)51-26-10(30-6(2)34)19(12(36)8(4-32)48-26)50-27-16(40)13(37)14(38)21(52-27)23(42)43;/h7-22,25-28,31-32,35-41,46H,3-4H2,1-2H3,(H,29,33)(H,30,34)(H,42,43)(H,44,45);/q;+1/t7-,8-,9-,10-,11-,12-,13+,14+,15-,16-,17-,18-,19-,20+,21+,22+,25-,26+,27-,28-;/m1./s1
Номер Бельштейна 8538277
Властивості
Молекулярна формула (C14H21NO11)n
Розчинність (вода) soluble (sodium salt)
Небезпеки
ЛД50 > 2400 mg/kg (mouse, oral, sodium salt)
>4000 mg/kg (mouse, subcutaneous, sodium salt)
1500 mg/kg (mouse, intraperitoneal, sodium salt)
S-фрази S22, S24/25 (sodium salt)
Пов'язані речовини
Пов'язані речовини D-glucuronic acid and D-N-acetylglucosamine (monomers)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гіалуронова кислота є також компонентом капсули стрептококу групи А. Вона захищає бактерії від антимікробної дії фагоцитів і полегшує їх адгезію до епітеліальних клітин людини.

Вперше була виявлена в скловидному тілі в 1934 році К. Мейером (K. Meyer) и Дж. Палмером (J. W. Palmer). Назва походить від грец. hyalos — скловидний і уронова кислота.

В тілі людини масою 70 кг в середньому на гіалуронову кислоту припадає 15 грам, третина з яких оновлюється щодня.

Гіалуронову кислоту використовують в косметології для збільшення та корекції форми губ.

ФункціїРедагувати

Зв'язування водиРедагувати

Гіалуронова кислота має здатність зв'язувати дуже велику кількість води (до шести літрів на грам). Наприклад, скловидне тіло людського ока складається на 98 % з води, яка зв'язана 2 % гіалуронової кислоти.

Велика кількість груп COO формує негативний заряд молекули. Це обумовлює утриманню води і катіонів натрію Na+.

Стійкість проти стискуванняРедагувати

Вода мало піддається стисканню і ця властивість переходить гіалуроновмісним тканинам, для яких притаманний великий вміст води. В загальному ця властивість є характерною для всіх видів сполучних тканин. Це має особливо велике значення в період ембріонального розвитку, коли щільні структури ще не сформувалися.

Гарним прикладом стійкості проти стискання слугує пульпозне ядро міжхребцевого диску, яке витримує значну частину ваги тіла.

Мастильні властивостіРедагувати

Гіалуронова кислота є головним компонентом синовіальної рідини і відіграє роль мастила при всіх суглобових рухах. Це досягається через псевдопластичні властивості синовіальної рідини. Її в'язкість змінюється відповідно до величини діючої сили. Тобто, чим більше навантаження, тим менша в'язкість рідини. До того ж будучи дійсно рідиною синовіальна рідина є одночасно і достатньо в'язкою через свою високомолекулярну будову, щоб не бути витісненою з порожнини суглоба при навантаженні, подібно до води. Крім того, синовіальна рідина ще має здатність дуже добре «приліплюватися» до хряща суглоба завдяки хімічній взаємодії і зовнішній формі.

Підтримання міграції клітинРедагувати

Для мігруючих клітин гіалуронова кислота залишає вільними «транспортні шляхи». Завдяки розширенню міжклітинних просторів підтримується міграція клітин, наприклад макрофагів.

Функція в мозкуРедагувати

Поряд з важливою структурною функцією для мозку потрібно відзначити і перешкоджання гіалуроновою кислотою відновлення мієлінової оболонки аксона (ремієлінізація). Ця пригнічувальна функція проявляється передусім при розсіяному склерозі.

Взаємодія з рецепторамиРедагувати

Ряд рецепторів клітинної оболонки взаємодіють з гіалуроновою кислотою і викликають певні клітинні реакції, що стосуються передусім поділу і міграції клітин. Під час ембріонального розвитку ця стимуляція є дуже важливою позитивною властивістю, однак при контакті з пухлинною клітиною може мати і негативну дію на організм.

БіосинтезРедагувати

На відміну від всіх інших глікозаміногліканів гіалуронова кислота синтезується не в ендоплазматичному ретикулумі чи апараті Гольджі, а в інтегрованих мембранних білках. У хребетних розрізняють три типи гіалуронат-синтетаз: HAS1, HAS2 і HAS3. Ці ферменти подовжують молекулу гіалуронової кислоти, приєднуючи до неї по черзі глюкуронову кислоту і N-ацетилглюкозамін, а спеціальний білок-транспортер виводить новоутворений полімер з клітини.

БіодеградаціяРедагувати

Гіалуронова кислота розщеплюється ферментами, що мають назву гіалуронідази. В організмі людини існує щонайменше сім типів гіалуронідаз, деякі з них перешкоджають утворенню пухлин[en]. Продукти розкладання гіалуронової кислоти (олігосахариди і низько молекулярні гіалуронати) виявляють проангіогенні властивості.

Практичне використанняРедагувати

У репродуктивній медицині гіалуронова кислота використовується при проведенні так званого тесту HBA: експрес-аналізу зв'язування сперматозоїдів з гіалуроновою кислотою в нативному еякуляті, який дозволяє відібрати зрілі сперматозоїди, що мають необхідні якості для запліднення і подальшого розвитку ембріона, оскільки гіалуронат є основним компонентом кумулюсного комплексу, що присутній в оболонці яйцеклітини.

ПосиланняРедагувати