Перегляд вихідного коду сторінки Громадянська війна у Гватемалі

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт      = Громадянська війна у Гватемалі
|partof        = [[Холодна війна]]
|зображення    = [[Файл:Rabinal cross.jpg|350px]]
|підпис        = Цвинтар у Рабіналі
|дата1         = [[13 листопада]] [[1960]] – [[31 грудня]] [[1996]]
|місце         = [[Гватемала]]
|результат     = Мирна угода
|сторони1      = [[Файл:Bandera_pgt.jpg|20px]] [[Гватемальська партія праці|ГПП]] (1960—1982)<br />
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] Гватемальський національний революційний союз (1982—1996)<br />
Партизанська армія бідних (1972—1996)<br />
Революційна організація збройного народу (1979—1996)<br />
Повстанські збройні сили (1962—1996)<br />
За підтримки {{Прапорець|Куба}} [[Куба|Куби]]
|сторони2      = {{Прапорець|Гватемала}} Гватемальська поліція<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Збройні сили Гватемали]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} Патруль цивільної оборони<br/>
За підтримки {{Прапорець|США}} [[США]]
|командуючий1  = [[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] [[Роландо Моран]]<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] [[Луїс Турсіос]] †<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] [[Марко Йон]] †<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] Луїс Трехо Есківель<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] Алехандро де Леон †<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] Умберто Альвардо †<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] [[Бернардо Альвардо]] †<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] Хосе Альберто Сардоза<br/>
[[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]] [[Родріго Астуріас]]
|командуючий2  = {{Прапорець|Гватемала}} [[Мігель Ідігорас Фуентес]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Енріке Перальта Асурдіа]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Хуліо Сесар Мендес Монтенегро]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Карлос Мануель Арана Осоріо]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Кхель Лаугеруд Гарсіа]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Фернандо Ромео Лукас Гарсія]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Ефраїн Ріос Монтт]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Оскар Умберто Мехіа Вікторес]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Вінісіо Сересо]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Хорхе Серрано Еліас]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Густаво Еспіна Салгеро]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Раміро де Леон Карпіо]]<br/>
{{Прапорець|Гватемала}} [[Альваро Арсу]]
|формування1   =
|формування2   =
|формування3   =
|сили1         = [[Файл:Flag of the Guatemalan National Revolutionary Unity.svg|20px]]
6000 (1982)<br/>
2000–2500 (1986–1987)<br/>
1000–2000 (1988)<br/>
1500–2000 (1989)<br/>
1000 (1992)<br/>
800–1100 (1996)
|сили2         = {{Прапорець|Гватемала}}[[Збройні сили Гватемали]]<br/>
32 000 (1986)<br/>
44 200 (1996)<br/>
{{Прапорець|Гватемала}}Патруль цивільної оборони<br/>
300 000 (1982)
|втрати1       =
|втрати2       =
|втрати3       = Бл. 200 000 убитих, з 1994 до 1996 демобілізовано 200 000 бійців і 3000 партизан; Збройні сили Гватемали скорочено до 28 000 осіб
|примітки      =
}}
'''Громадянська війна у Гватемалі''' ([[1960]]–[[1996]]; {{lang-es|Guerra civil de Guatemala}})&nbsp;— серія збройних конфліктів у республіці [[Гватемала]] у другій половині [[ХХ століття]]. Не має чітких часових меж, поділяється на кілька періодів загальною тривалістю близько 36 років.

== Передумови ==
До дестабілізації обстановки в країні призвів державний переворот [[1954]] року, в результаті якого було усунуто від влади [[Список президентів Гватемали|президента]] [[Хакобо Арбенс Гусман|Хакобо Арбенса]].

== Перебіг війни ==

=== [[1960-ті|1960]]&nbsp;— [[1970-ті]] ===
[[13 листопада]] [[1960]] року в центральних казармах група молодих офіцерів підбурила повстання проти уряду. Повстанцям удалось зайняти військову базу в [[Сакапа|Сакапі]], однак до [[15 листопада]] їхній виступ було придушено. Тим не менше, частина активістів змогла залишити країну, а після початку громадянської війни багато хто з них (Алехандро де Леон, Маріо Антоніо Йон Соса, Луїс Августо Турсіос Ліма, Луїс Трехо Есківель, Вісенте Лоарка й інші) об'єднались із рештою опозиційних груп (включаючи [[Комуністична партія Гватемали|Комуністичну партію]]) та постали на чолі партизансько-повстанських сил<ref>Уберто Альварадо Арельяно. Роздуми. Обрані статті й матеріали. М., «Прогресс», 1979. стор.79</ref>.

На початку лютого [[1962]] року виник перший осередок партизанського руху у східній частині країни, на початку березня&nbsp;— другий осередок (у центральній частині)<ref> Уго Барріос Клеє. У Гватемалі назрівають зміни // «Проблемы мира и социализма», №&nbsp;11 (51), листопад 1962. стор.26-31</ref>.

Керівництво повстанської армії встановило відносини з урядом [[Куба|Куби]]<ref name="globalsecurity1">{{cite web|author=John Pike |url=http://www.globalsecurity.org/military/world/war/guatemala.htm |title=Guatemala Civil War 1960-1996|publisher=Globalsecurity.org |date= |accessdate=2014-08-15}}</ref>. У [[1970-ті|1970-х]] роках до боротьби з режимом приєдналась велика кількість активістів з числа [[індіанці]]в-[[Майя (народ)|майя]], та невдовзі села майя стали об'єктами каральних військових операцій.

Конфлікт набув не лише соціально-економічного, але й етнічного забарвлення, оскільки землевласники європейського походження та близькі до них метиси-[[Ладіно (Гватемала)|ладіно]] скористались загальним безладом і почали проводити насильницьку експропріацію земель майя та [[Геноцид індіанців у Гватемалі|геноцид індіанців]].

=== [[1980-ті]] ===
До початку [[1980]] року на території країни діяли чотири фронти повстанських сил<ref>Г.&nbsp;Є.&nbsp;Селіверстов. Гватемала: борьба против диктатуры нарастает. М., «Мысль», 1983. стор.28</ref>:
* ''північний фронт «капітан Андроклес Ернандес»'' (департамент [[Петен (департамент)|Петен]]);
* ''південний фронт «капітан Сантос Саласар»'' (департаменти [[Ескуїнтла (департамент)|Ескуїнтла]], [[Санта-Роса (департамент Гватемали)|Санта-Роса]], [[Реталулеу (департамент)|Реталулеу]] та [[Сучитепекес]]);
* ''центральний фронт'' ([[Гватемала (місто)|столиця]] та її околиці);
* ''західний фронт'' (департамент [[Чимальтенанго (департамент)|Чимальтенанго]])

[[7 лютого]] [[1982]] року в результаті об'єднання чотирьох повстанських організацій було створено блок [[Гватемальська національна революційна єдність]] (ГНРЄ). [[1 липня]] того ж року генерал [[Ефраїн Ріос Монтт]] запровадив у країні положення облоги, у своїй промові на національному радіо він заявив, що «віднині кожен, захоплений зі зброєю в руках буде розстріляний»<ref>[Гватемала] Осадное положение // «Известия», №&nbsp;183 (20164) від 2 липня 1982. стор.4</ref>. У боротьбі з повстанцями командування гватемальської армії проводило політику «спаленої землі» у гірських районах. Профспілки та політична опозиція були знищені, багато їх активістів стали жертвами політичних убивств і «зникнень» або тікали з країни.

[[1984]] року [[військова хунта]] скликала Національну асамблею, яка ухвалила нову конституцію. В результаті виборів 1984–1985 років президентом став [[Вінісіо Сересо]], представник правоцентристської [[Християнсько-демократична партія Гватемали|Християнсько-демократичної партії]].

[[1987]] у гватемальському місті [[Ескіпулас]] зібрались президенти [[Центральна Америка|центральноамериканських]] держав. Там було ухвалено регіональний план політичного примирення, запропонований президентом [[Коста-Рика|Коста-Рики]] [[Оскар Аріас|Оскаром Аріасом]]. Також було підписано угоду, яка проголошувала принцип демократії як обов'язкові передумови до врегулювання конфліктів.

Первинно реалізація тієї угоди у Гватемалі наштовхнулась на труднощі, оскільки і ГНРЄ, і армія вимагали одне від одного виконання низки попередніх умов до початку перемовин. Провідну роль у формуванні громадської думки на підтримку як національного діалогу, так і «гуманізації війни» відіграла [[Католицька церква]]. Сформована урядом, частково за наполяганням церковної влади, Комісія національного примирення (КНП) ініціювала [[1989]] року перемовини, що отримали назву «Великого загальнонаціонального діалогу». Наступного року КНП провела у [[Норвегія|Норвегії]] перемовини з ГНРЄ під егідою [[Світова лютеранська федерація|Світової лютеранської федерації]].

=== [[1990-ті]] ===
У березні [[1990]] року було підписано «Угоди Осло», що зобов'язували сторони шукати політичні рішення для розв'язання конфлікту. [[1991]] почались перемовини ГНРЄ з урядом<ref name=autogenerated1>Гватемала // Страны мира: справочник, 2006 / під заг. ред. С.&nbsp;В.&nbsp;Лаврова. М., «Республика», 2006. стор.125-127</ref>, які первинно відбувались за посередництва єпископа Гватемали, а потім&nbsp;— за посередництва [[ООН]].

Станом на середину 1990 року повстанці активно діяли в околицях столиці й у 14 з 22 [[Адміністративний поділ Гватемали|департаментів]] країни, а у низці районів вони створили власні адміністративні органи<ref>Lindsey Gruson. [http://www.nytimes.com/1990/06/03/world/guerrilla-war-in-guatemala-heats-up-fueling-criticism-of-civilian-rule.html?pagewanted=all&src=pm Guerrilla war in Guatemala heats up, fueling criticism of civilian rule] // «The New York Times» від 3 червня 1990</ref>.

В середині [[1994]] року міністр оборони Маріо Енрікес відкрито визнав, що після 30 років військового конфлікту військова перемога над повстанцями ГНРЄ є неможливою («хоч їхня чисельність не перевищує 900 осіб») та виступив за мирні перемовини<ref>Гватемала // «[[Зарубежное военное обозрение]]», №&nbsp;7, 1994. стор.62</ref>.

До кінця [[1996]] року сторони уклали шість суттєвих та п'ять робочих угод. У них було намічено кроки з припинення військового конфлікту й надано гарантії реформ, спрямованих на розв'язання деяких соціальних і структурних питань, що групувались за темами: [[права людини]], комісія зі встановлення фактів, повернення біженців та вимушених переселенців, статус і права корінних народів, соціально-економічні та сільськогосподарські питання, зміцнення цивільної влади й роль збройних сил, реформа Конституції та виборчої системи. У грудні 1996 представники уряду й командування партизан підписали «Договір про міцний і тривалий мир», що поклав край громадянській війні<ref name=autogenerated1 />.

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Джерела ==
* [https://web.archive.org/web/20110111074708/http://www.c-r.org/our-work/accord/public-participation/russian/alvarez-prado.php Енріке Альварес і Таня Паленсіа Прадо. Мирний процес у Гватемалі: контекст, аналіз та оцінка]
* [http://scepsis.net/library/id_3469.html Як загинула цивілізація майя] Ноам Хомський, Джон Перрі
== Література ==
* ''Н.&nbsp;М.&nbsp;Весела''. Ескіпулаські мирні пропозиції // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К: Знання України, 2004&nbsp;— Т.1&nbsp;— 760с. ISBN 966-316-039-X
* ''В.&nbsp;І.&nbsp;Головченко''. Центральноамериканське мирне врегулювання // {{УДЕ|том=2}}
{{Війни XX століття}}

[[Категорія:Історія Гватемали]]
[[Категорія:Громадянські війни|Гватемала]]
[[Категорія:Війни XX століття]]