Перегляд вихідного коду сторінки Греція

{{Картка Країна
|native_name = Ελληνική Δημοκρατία
|conventional_long_name = Грецька Республіка
|common_name_g = Греції
|image_flag = Flag of Greece.svg
|image_coat =Coat_of_arms_of_Greece.svg
|image_map = EU-Greece.svg
|national_motto = «[[Свобода або смерть (Греція)|Ελευθερία ή Θάνατος»]] (Воля або смерть)
|national_anthem = [[Файл:Greece national anthem.ogg|noicon|центр]]<br />"Ύμνος εις την Ελευθερίαν" [[Гімн свободі]]
|official_languages = [[Грецька мова|Грецька]]
|capital = [[Атени]]
|largest_city = [[Атени]]
|government_type = [[унітарна держава|унітарна]] [[парламентська республіка]]
|leader_title1 = [[Президент Греції]]
|leader_name1 = [[Катерина Сакелларопулу]]
|leader_title2 = [[Прем'єр-міністр Греції]]
|leader_name2 = [[Кіріакос Міцотакіс]]
|area_rank = 95
|area = 131 957
|percent_water = 0,86
|population_estimate = {{зменшення}} 10 768 477 осіб
|population_estimate_year = 2017
|population_estimate_rank =&nbsp;— |population_census = 10 816 286 осіб<ref name="ELSTAT">{{cite web|format=PDF|title=Απογραφή Πληθυσμού – Κατοικιών 2011. ΜΟΝΙΜΟΣ Πληθυσμός|trans_title=Results of Population-Housing Census 2011 concerning the permanent population of the country|language=грецькою|url=http://www.statistics.gr/documents/20181/1210503/resident_population_census2011rev.xls/956f8949-513b-45b3-8c02-74f5e8ff0230|date=20 March 2014|accessdate=25 October 2016}}</ref>
|population_census_year = 2011
|population_density = 82 осіб
|population_density_rank  = 125
|GDP_PPP_year = 2018
|GDP_PPP = {{збільшення}} $313&nbsp;млрд.<ref>{{cite web |url=http://www.imf.org/external/datamapper/NGDPD@WEO/OEMDC/ADVEC/WEOWORLD/GRC |title=GDP, current prices|work=World Economic Outlook Database|publisher=Міжнародний валютний фонд|accessdate=January 2018|location=Washington, D.C.|date=5 January 2018}}</ref>
|GDP_PPP_rank = 57
|GDP_PPP_per_capita = $29 090<ref name="imf.org">[http://www.imf.org/external/datamapper/PPPPC@WEO/OEMDC/ADVEC/WEOWORLD/GRC/International Monetary Fund GDP statistics around the world]</ref>
|GDP_PPP_per_capita_rank = 47
|GDP_nominal = {{збільшення}} $221&nbsp;млрд.<ref>[http://www.imf.org/external/datamapper/NGDPDPC@WEO/OEMDC/ADVEC/WEOWORLD/GRC/ International Monetary Fund GDP statistics around the world]</ref>
|GDP_nominal_rank = 52
|GDP_nominal_year = 2018
|GDP_nominal_per_capita = $20 570<ref name="imf.org"/>
|GDP_nominal_per_capita_rank = 38
|sovereignty_type = [[Незалежність]]
|sovereignty_note = від [[Османська імперія|Османської імперії]]
|established_event1 = проголошена
|established_date1 = [[25 березня]] [[1821]]
|established_event2 = визнана
|established_date2 = [[3 лютого]] [[1830]]
|accessionEUdate = [[1 січня]] [[1981]]
|currency = [[Євро]]
|currency_code = EUR
|religion = [[Православ'я]]
|ethnic_groups = 93,8 % [[греки]], <br/>4.3 % [[албанці]],<br/>1.9 % інші<ref>{{cite web|url=http://www.eurfedling.org/Greece.htm|title=Demographics of Greece|work=European Union National Languages|accessdate=2010-12-19|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101218030837/http://www.eurfedling.org/Greece.htm|archivedate=18 грудня 2010|deadurl=yes}}</ref>
|time_zone = [[EET]]
|utc_offset = +2
|time_zone_DST = [[EEST]]
|drives_on = правий
|utc_offset_DST = +3
|код країни = 300 / GRC / GR
|cctld = [[.gr]]
|calling_code = 30
}}
'''Гре́ція''' ({{lang-el|Ελλάδα}}&nbsp;''— [[Еллада]]''), офіційна назва '''Гре́цька Респу́бліка''' ({{lang-el|Ελληνική Δημοκρατία}})&nbsp;— [[Суверенна держава|суверенна]] [[Європа|європейська]] [[держава]] на [[південь|півдні]] [[Балканський півострів|Балканського півострова]] та численних [[Список островів Греції|островах]] грецького архіпелагу. Населення: 10,7&nbsp;млн осіб (73 місце у світі). Столиця і найбільше місто ''—'' [[Афіни]].

Знаходячись на південній околиці [[Балканський півострів|Балканського півострова]], Греція розташована на перехресті [[Європа|Європи]], [[Азія|Азії]] та [[Африка|Африки]]. На [[північ|півночі]] межує з [[Албанія|Албанією]], [[Північна Македонія|Північною Македонією]] та [[Болгарія|Болгарією]], на [[схід|сході]]&nbsp;— з [[Туреччина|Туреччиною]]. Південні береги омиваються [[Середземне море|Середземним морем]], [[захід]]ні&nbsp;— [[Іонічне море|Іонічним]], східні&nbsp;— [[Егейське море|Егейським]]. До складу Грецької Республіки також входить автономна [[Чернецтво|чернеча]] республіка [[Афон]], розташована на півострові [[Халкідіки]] [[Айон-Орос]]. Площа країни становить 131&nbsp;957 км² ([[Список країн за площею|94 місце у світі]]). Країна складається з дев'яти [[Географічні регіони Греції|традиційних географічних регіонів]]: [[Македонія (Греція)|Македонія]], [[Центральна Греція]], [[Пелопоннес]], [[Фессалія]], [[Епір]], [[Егейські острови]] (включаючи [[Додеканес]] і [[Кіклади]]), [[Фракія]], [[Крит]] та [[Іонічні острови]].

Сучасна Греція&nbsp;— спадкоємиця [[культура Стародавньої Греції|культури]] [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]] і вважається колискою [[Західна цивілізація|західної цивілізації]], батьківщиною світової [[демократія|демократії]]<ref>[http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pravo/Leist/_03.php Лейст О. История политических и правовых учений. Гл. 13.]</ref>, західної [[філософія|філософії]]<ref>[http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Reale_ZapFil/Antica/_01.php Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней.]</ref>, основних принципів [[фізика|фізико]]-[[математика|математичних]] наук, [[давньогрецький театр|мистецтва театру]]<ref>{{Cite web |url=http://dsc.discovery.com/news/2007/02/16/greektheater_arc.html |title=Ancient Greek Theater Discovered — Discovery Channel |accessdate=5 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111118031351/http://dsc.discovery.com/news/2007/02/16/greektheater_arc.html |archivedate=18 листопад 2011 |deadurl=yes }}</ref> та [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]] сучасності. [[Грецька мова]] має найдовшу історію серед усіх мов [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської групи]], адже нараховує 34 століття тільки [[Писемність|писемного]] періоду<ref>Найдавніші пам'ятки [[Мікенська цивілізація|мікенського]] [[Лінійне письмо Б|лінійного письма Б]] датовані 15 ст. до н.&nbsp;е. [http://annals.xlegio.ru/greece/lencman.htm Я.&nbsp;А.&nbsp;Ленцман. Расшифровка крито-микенских надписей] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081028104455/http://annals.xlegio.ru/greece/lencman.htm|archivedate=20081028104455}}</ref>. На основі [[грецька абетка|грецької абетки]] виникли [[латиниця]] та [[кирилиця]]. З [[VIII століття до н. е.|VIII століття]] до нашої ери греки були організовані в різні незалежні міста-держави, відомі як [[поліс]]и, які охоплювали весь регіон [[Середземномор'я]] і [[Чорне море]]. [[Філіпп II Македонський]] об'єднав більшу частину грецького материка в [[IV століття до н. е.|IV столітті]] до нашої ери, а його син [[Александр Македонський]] швидко [[Стародавня Македонія|завоював]] більшу частину стародавнього світу, від Східного [[Середземномор'я]] до [[Індія|Індії]]. Греція [[Римська Греція|була анексована]] [[Римська республіка|Римом]] у [[II століття до н. е.|2 столітті]] до нашої ери, ставши невід'ємною частиною [[Римська імперія|Римської імперії]] та її наступника, [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]], яка прийняла грецьку мову та культуру. [[Грецька православна церква]], що виникла в [[I століття до н. е.|1 столітті]] до нашої ери, допомагала формувати сучасну грецьку ідентичність і передала грецькі традиції в ширшому [[Православна церква|православному світові]]. Підпавши під владу [[Османська імперія|Османської імперії]] в середині [[XV століття]], сучасна національна держава Греція виникла в [[1830]] році після війни за незалежність.

Греція є унітарною [[Парламентська республіка|парламентською республікою]] і [[Розвинені країни|розвиненою країною]] з розвиненою економікою з [[Країни з високим рівнем доходу|високим рівнем доходу]], високою [[Якість життя|якістю життя]] та дуже високим [[Індекс людського розвитку|рівнем життя]]. Її економіка є [[Список європейських країн за номінальним ВВП|найбільшою]] на Балканах, де вона є важливим регіональним інвестором. Будучи членом-засновником [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]], Греція була десятим членом [[Європейські спільноти|Європейської Спільноти]] (попередника [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]) і входить до [[Єврозона|Єврозони]] з [[2001]] року. Греція також є членом багатьох інших міжнародних установ, включаючи [[Рада Європи|Раду Європи]], [[НАТО|Організацію Північноатлантичного договору]] (НАТО), [[Організація економічного співробітництва та розвитку|Організацію економічного співробітництва та розвитку]] (ОЕСР), [[Світова організація торгівлі|Світову організацію торгівлі]] (СОТ), [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|Організацію Безпека та співробітництво в Європі]] (ОБСЄ) та [[Франкофонія|Франкофонію]].

Багата культурна спадщина, вигідне географічне розташування роблять Грецію однією з найбільш відвідуваних країн світу<ref>[http://www.go-worldwide.ru/Greece.html Міжнародне консалтингове агентство]</ref>. Вона приваблює туристів одночасно [[рекреація|рекреаційними]] [[курорт]]ами, різнобічним історико-культурним [[туризм в Греції|туризмом]] та [[паломництво]]м до святинь всього [[християнство|християнського]] світу. Багата історична спадщина країни частково відображена на її [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Греції|18 об'єктах Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]].

== Географія ==
{{main|Географія Греції}}

=== Розташування ===
Держава знаходиться в [[Південна Європа|Південній Європі]], займає південь [[Балканський півострів|Балканського півострова]] і прилеглі острови в акваторії Егейського моря. Територія країни простягається з півночі на південь на 590&nbsp;км, а із заходу на схід&nbsp;— на 555&nbsp;км. На північному заході межує з [[Албанія|Албанією]] (спільний кордон&nbsp;— 247 км); на півночі&nbsp;— з [[Північна Македонія|Північною Македонією]] (256 км) і [[Болгарія|Болгарією]] (493 км); на північному сході&nbsp;— з [[Туреччина|Туреччиною]] (203 км). Загальна протяжність кордонів Греції&nbsp;— 1&nbsp;228&nbsp;км. На заході омивається водами [[Іонічне море|Іонічного моря]], на півдні&nbsp;— [[Середземне море|Середземного]], на сході&nbsp;— [[Егейське море|Егейського морів]] [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]]. Загальна довжина [[Берегова лінія|берегової лінії]]&nbsp;— 15&nbsp;021&nbsp;км.

{{Карта Греції}}

Греція складається з материкової (області [[Аттика]], [[Пелопоннес]], [[Центральна Греція]], [[Фессалія]], [[Епір]], [[Македонія (Греція)|Македонія]] та [[Фракія]]) та острівної частин, загальною площею 131&nbsp;990&nbsp;км². На островах мешкає близько 20 % всього населення Греції, їх близько 2 тисяч<ref name="cia">[https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/gr.html CIA Fact Book. Greece overview]</ref>, проте населених&nbsp;— близько 160<ref>[http://www.pubquizhelp.com/geo/greek_islands.html Найбільші острови Греції]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.the-greek-islands.biz/ |title=Discover Greece and the beautiful Greek islands |accessdate=2 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110614032608/http://www.the-greek-islands.biz/ |archivedate=14 червень 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Найбільші острови Греції&nbsp;— [[Крит]], [[Евбея]], [[Керкіра (острів)|Керкіра]] та [[Родос]].

Невелика група [[Іонічні острови|Іонічних островів]] утворює ланцюг, що обмежує Грецію із заходу. [[Егейські острови]] навпаки численні. Деякі з них об'єднані в [[архіпелаг]]и, як наприклад, групи островів на північному сході Егейського моря&nbsp;— [[Споради]], [[Кіклади]] і [[Додеканес]]. Інші розташовуються ізольовано, зокрема острів [[Крит]]. [[Кіклади|Кікладський]] архіпелаг складається з 39 островів, з яких тільки 24 заселені.

[[Споради]], розташовані вздовж східного узбережжя материкової Греції та [[Евбея|Евбеї]], характеризуються особливим острівним колоритом і зберігають незайманими народні традиції. Група [[Додеканес]]ьких островів нараховує 12 великих і безліч дрібних островів, кожний зі своїми особливостями і відмінними ознаками. В [[Саронічна затока|Саронічній затоці]], яка з'єднує узбережжя [[Аттика|Аттики]] і [[Пелопоннес]]у, розташовується ще одна група невеликих [[Саронічні острови|Саронічних островів]].

=== Геологія ===
{{main|Геологія Греції}}

=== Рельєф ===
[[Файл:Greece topo.jpg|міні|200пкс|Фізична мапа<br/>[[Балкани|Балканського півострова]]]]
Чотири п'ятих території країни займають гори та пагорби, через що Греція вважається третьою серед найбільш гористих країн Європи, після [[Норвегія|Норвегії]] та [[Албанія|Албанії]]<ref>[http://www.greeceindex.com/About_Greece/Greece_Geography_Mountains.html Гори Греції]</ref>. Гора [[Олімп]] із піком Мітікос висотою 2&nbsp;917&nbsp;м&nbsp;— найвища в Греції. Завдяки легендарному [[пантеон]]у давньогрецьких олімпійських богів вона сьогодні є одним з найпопулярніших маршрутів як для альпіністів, так і для туристів.

[[Західна Греція]] вкрита низкою озер та боліт, переважно в області гірського пасма [[Пінд]]. Останнє є продовженням гірської системи [[Дінарські Альпи|Динарських Альп]] і сягає максимальної висоти 2&nbsp;637&nbsp;м&nbsp;— вершина [[Смолікас]]. Динарські Альпи простягаються через центральний [[Пелопоннес]], перетинають острови [[Кітера]] та [[Антикітера]], [[Егейське море]] та закінчуються на острові [[Крит]]. Дослідження тектоніки регіону довели, що острови Егейського моря є піками підводного продовження гірської системи. Сам Пінд характеризується високими, крутими вершинами, тут широко розвинені [[карст]]ові ландшафти.

На північному сході Греції розташований інший гірський масив&nbsp;— [[Родопі]], який в межах країни займає всю територію периферії [[Східна Македонія та Фракія|Східної Македонії та Фракії]]. Ця область вкрита густими прадавніми лісами. Широко відомий за межами Греції заповідник «Ліс Дадіа»<ref>[http://www.greekembassy.org/embassy/content/en/Article.aspx?office=1&folder=228&article=259 Dadia Forest Wildlife Reserve&nbsp;— Посольство Греції (Вашингтон, США)]</ref><ref>[http://www.malawicichlidhomepage.com/aquainfo/evros_dadia.html Evros Delta & Dadias Forest&nbsp;— An unforgettable experience]</ref> в адміністративному відношенні належить до [[Номи Греції|ному]] [[Еврос]], що на крайньому північному сході країни. Просторі рівнини розташовані головним чином у периферіях [[Фессалія]], [[Центральна Македонія]] та [[Фракія]]. До них приурочені основні сільськогосподарські регіони Греції.

=== Клімат ===
{{Main|Клімат Греції}}
[[Клімат]] (підсоння) країни [[Субтропічний клімат|субтропічний]], [[Середземноморський клімат|середземноморський]], зі спекотним і сухим [[літо]]м, м'якою [[дощ]]овою [[зима|зимою]]. В році 300—310 сонячних днів. Середні температури [[січень|січня]] 4—12[[°C]], [[липень|липня]] 25—27&nbsp;°C. [[опади|Опадів]] на [[рівнина]]х 400—700&nbsp;мм, в горах до 1 500&nbsp;мм на [[рік]].

Завдяки своїй унікальній географії, Греція має низку [[мікроклімат]]ичних зон з місцевими відмінностями<ref>{{Cite web |url=http://www.minenv.gr/1/12/121/12103/g1210300/g12103002.html |title=Міністерство охорони навколишнього середовища та міського планування Греції |accessdate=3 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090430081034/http://www.minenv.gr/1/12/121/12103/g1210300/g12103002.html |archivedate=30 квітень 2009 |deadurl=yes }}</ref>. У північній та північно-східній частині материкової Греції, на захід від гірського пасма [[Пінд]], клімат вологіший і має деякі риси, типові для [[Морський клімат|морського клімату]]. На схід від Пінду підсоння здебільшого посушливе, а погода порівняно більш вітряна.

Типовий посушливий [[середземноморський клімат]] панує на [[Егейські острови|островах Егейського моря]], особливо островах [[архіпелаг]]ів [[Кіклади|Кіклад]] та [[Додеканес]]у, південній і центральній частинах острова [[Евбея]], рівнинних районах [[Аттика|Аттики]], східних та південних районах [[Пелопоннес]]у і низинних районах на [[Крит]]і. Впродовж літа погода майже завжди сонячна й посушлива, рідкі опади набувають рис [[злива|зливи]] із [[гроза]]ми. Зими тривають тут недовго, випадає [[мокрий сніг]], але здебільшого взимку трапляються тривалі, стійкі [[дощ]]і, що можуть призводити до тимчасових затоплень прибережних районів.

=== Ґрунти й рослинність ===
[[Ґрунт]]и&nbsp;в прибережних і низькогірних районах коричневі і буро-коричневі; в Східній [[Фессалія|Фессалії]], на [[Пелопоннес]]і,[[Споради|Спорадах]]&nbsp;— гірські червоні ґрунти. Ґрунтовно-кліматичні умови більшості областей Греції сприятливі для [[Виноградарство в Греції|виноградарства]], однак у багатьох районах ґрунти також піддаються інтенсивним [[Ерозія|ерозійним процесам]].

[[Рослинність]] Греції різноманітна (зафіксовано близько 5500 видів рослин), особливо багата на унікальні, [[Ендемік|ендемічні]] види. Вражає безліч диких квітів, особливо навесні, коли всі схили вкриті різнобарвним килимом. Серед них [[Анемона|анемони]], [[Косарики (ботаніка)|косарики]], [[цикламен]]и, [[півники]], [[тюльпан]]и, [[Лілія|лілії]] і багато інших. Найціннішим деревом для всього [[Середземномор'я]] є [[Олива європейська|олива]], з плодів якої виготовляють [[Оливкова олія|оливкову олію]]. Поширені багатовікові [[платан]]и і [[кипарис]]и.

У минулому територія Греції була густо [[Ліси|залісненою]], однак більшу частину цих лісів люди знищили ще на початку [[Античність|античності]]. Найбільші лісові масиви наразі збереглися в північній Греції, в горах [[Фракія|Фракії]], [[Грецька Македонія|Македонії]] та [[Епір]]у. Крім того, на північних і східних островах [[Егейське море|Егейського]] й [[Іонічне море|Іонічного морів]] значні території вкриті [[Сосновий ліс|сосновими]] і широколистяними лісами. Сучасна лісистість становить близько 15 %. Зафіксовано понад 200 видів дерев.

У південній частині материкової Греції до висот 750—900&nbsp;м поширені [[маквіс]], представлений [[Вічнозелені рослини|вічнозеленими]] [[чагарник]]ами (такими як [[мирт]], [[ялівець]],[[Рокитник звичайний|рокитник]], [[терен]] тощо), [[діброви]] та соснові ліси. На висотах до 1000&nbsp;м розповсюджені листопадні широколистяні дерева&nbsp;— [[дуб]], [[бук]], [[каштан]], [[ясен]]. На гірських вершинах зростають переважно ялицево-соснові ліси.

На півночі Греція дуб поширений переважно на низьких схилах. На висотах до 750—1000&nbsp;м розповсюджені ліси з ясена, [[клен]]а, [[Липа|липи]], [[в'яз]]а, каштана,[[Горіх волоський|волоського горіха]]. До висот 1800—1950&nbsp;м поширені букові, а вище&nbsp;— [[Хвойний ліс|хвойні ліси]]. Верхня межа лісу&nbsp;— близько 2 000&nbsp;м, на горі [[Олімп]]&nbsp;— 2 200&nbsp;м, вище поширені гірські [[Лука (рослинність)|луки]] з великою кількістю [[Ендемік|ендемічних]] рослин.

В останні роки аномально спекотні літні сезони супроводжуються [[Лісові пожежі|лісовими пожежами]], що завдали значної шкоди не тільки рослинності, але й [[екосистема]]м в цілому.

=== Тваринний світ ===
Тваринний світ Греції є з тварин занесених до Червоної книги, серед них: [[тюлень-монах]], який і досі зустрічається у прибережних водах. Серед інших морських ссавців найпоширеніші [[дельфін]]и, середземноморська морська черепаха.

З-поміж [[Хижі|хижих]] [[ссавці]]в у горах донині зустрічаються [[Лисиця звичайна|лисиця]], дикий [[лісовий кіт]],[[Козел альпійський]], сірий хом'як. У горах [[Пінд]]у, уздовж уздовж кордону з [[Болгарія|Болгарією]], зустрічаються [[гірський козел]] і [[бурий ведмідь]].Північні ліси також слугують домівкою [[куниця]]м, [[Олень благородний]], [[сарна]]м, [[вовк]]ам, [[Дикий кабан|диким кабанам]] та [[Рись|рисі]]. Також [[шакали]] зустрічаються в лісах на півдні країни. Найчисленніші серед ссавців&nbsp;— [[гризуни]], південні види [[кажан]]ів і [[комахоїдні]] —[[Землерийка|землерийки]], [[їжак]]и, [[Кріт|кроти]].

У Греції також багато [[Змії|змій]], [[Ящірки|ящірок]], [[Черепахи|черепах]] (особливо поширені суходільні грецькі черепахи). Вони легко переносять спеку і брак вологи в посушливий літній сезон. Серед ящірок для Греції найтиповіші скельна, грецька гостроголова, пелопоннеська, іонічна і найбільша в Європі&nbsp;— [[зелена ящірка]]. Серед змій особливо поширені полози, [[вуж]]і, [[рогата гадюка]].Серед хижих [[Птахи|птахів]] переважають [[Совоподібні|сови]], [[Орел|орли]] і [[шуліки]], на узбережжях багато [[Мартин (птах)|мартинів]]. Характерні для Греції також [[довгоносий баклан]], [[кучерявий пелікан]], [[Лелека білий|лелека]]. У лісах живе південний [[зелений дятел]], гірська [[вівсянка]].

=== Охорона природи ===
: ''Докладніше: Національні парки Греції''
[[Національний парк]] [[Вікос-Аоос]]

Територія Греції вкрай роздроблена, має багато [[Екосистема|екосистем]]. Майже 5 % всієї [[Берегова лінія|берегової лінії]] Греції займають екологічно-чутливі водно-болотні території, 11 з них взяті під охорону держави. Дві третини всього [[населення Греції]] живе не далі, ніж за 2&nbsp;км від берега, де розташовані найбільші [[Міста Греції|міста країни]]. Туристичні потоки, спрямовані на узбережжя Греції, створюють значне навантаження на екосистеми регіону. Для підтримки екологічного балансу в особливо крихких екосистемах створюються охоронні території: [[національні парки]],[[заказник]]и та [[заповідник]]и.

Серед суходільних національних парків Греції: [[Олімп]], [[Парніта]], [[Парнас]], [[Національний парк Білі Гори|Самарія]], [[Вікос-Аоос]], [[Енос (гора)|Енос]], [[Суніон]], Іті,[[Пінд]],[[озеро Преспа]]. Є також два морські національні парки&nbsp;— [[Національний морський парк Алонісос-Північні Споради]] та [[Закінф]]. Екологічний музей просто неба в [[Епір]]і&nbsp;— [[природний парк Буразані]]. Крім того, є 51 охоронна природна пам'ятка, 113 [[Орнітологія|орнітологічних]] центрів і 300 територій мережі CORINE ([[Англійська мова|англ.]] ''Coordination of Information on the Environment'').

=== Екологічні проблеми ===
[[Файл:Smog Athens.jpg|міні|200пкс|[[Смог]] над Афінами, вигляд з [[Афінський акрополь|Акрополя]], вересень [[2008]]]]
[[Файл:Smoke Above Sintagma.jpg|міні|200пкс|Дим від [[Лісові пожежі в Греції (2009)|лісових пожеж]], [[площа Синтагма]], серпень [[2009]]]]
В цілому територія Греції характеризується низьким рівнем [[Екологічна безпека|екологічної небезпеки]] та допустимим рівнем [[Техногенне навантаження|техногенного навантаження]]. Несприятливий екологічний стан склався тільки в районах міських агломерацій [[Афіни|Афін]] та [[Салоніки|Салонік]], де мешкає близько 3&nbsp;млн осіб або 26 % всього населення країни. Зокрема [[моніторинг]] [[Організація економічного співробітництва і розвитку|OECD]] показав, що найгостріші проблеми охорони навколишнього середовища цих районів&nbsp;— високий рівень забрудненості атмосферного повітря [[Викиди|викидами]] CO<sub>2</sub>, сполук SO<sub>x</sub> та NO<sub>x</sub>, а також недостатній ступінь [[Очищення стічних вод|очищення]] [[Стічні води|стічних вод]], які скидаються у природні водотоки та водойми.<ref name="OECD">[http://docs.google.com/viewer?a=v&q=cache:xEcwcnbcWYkJ:www.oecd.org/dataoecd/9/1/2448632.pdf+Environmental+Issues+in+Greece&hl=ru&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESj0e-vSLT1yKYTOmWZb4dzk-BSoZwFpY84Raak4W7iaxnJcJTkQ0dva-AJGrwOW6IX6ptIrrucQQkaTmOQ7X0PbJ8NG2lMkgSaeQohrJUqLHB-AUNg1s5optozer3pgdk9AsDHZ&sig=AHIEtbQtsPVu0IPRV4M59-QLeNPPji9vSg Звіт Організації економічного співробітництва і розвитку, с. 2]</ref>

Забруднення води&nbsp;— результат багаторічного скидання зі стічними водами промислових забруднювачів, сільськогосподарських [[Токсичний хімікат|токсичних хімікатів]], такі як [[добрива]] і [[пестициди]]. Затока [[Саронікос]], усе північне та східне узбережжя якої займають Афіни та [[Пірей]]&nbsp;— одна з найбільш забруднених. Загалом Греція володіє 54&nbsp;км³ водних ресурсів, але 81 % з них залучено у [[сільське господарство|сільському господарстві]] та 3 % у промислових цілях.<ref name="Encyclopedia of the Nations">[http://www.nationsencyclopedia.com/Europe/Greece-ENVIRONMENT.html Encyclopedia of the Nations]</ref> Проблема забруднення атмосферного повітря виникла як прямий наслідок зневаги до екологічних заходів під час швидкого промислового росту в 1970-х роках у поєднанні з незбалансованим розвитком і нерегульованим розростанням міст: так, 50 % індустріальних підприємств Афін побудовано в центрі міста. Крім того [[Геоморфологія|геоморфологічні умови]] [[Аттика|Аттики]] перешкоджають швидкому розсіюванню забруднювачів у повітрі.<ref name="Hlepas">[https://archive.is/20121210055826/video.minpress.gr/wwwminpress/aboutgreece/aboutgreece_environment.pdf N.-K. Hlepas (University of Athens). Atmospheric Environment]</ref> Зокрема [[Лісові пожежі в Греції (2009)|лісові пожежі 2009]] року спричинили утворення димової завіси над Афінами.

Державні програми, направленні на зниження викидів [[Діоксид вуглецю|діокиду вуглецю]] та [[Свинець|свинцю]] в атмосферне повітря, були розгорнуті 1978 року, коли через [[смог]] мешканці Аттики масово почали звертатись до лікарень зі скаргами на [[дихальна система|дихальну]] та [[Серцево-судинна система|серцево-судинну системи]]. З червня по серпень [[1982]] року уряд закрив 87 підприємств, 73 підприємствам наказано скоротити викиди, автомобілям заборонено рух центром Афін. У січні 1988 року автопарк [[таксі]] в центрі Афін зменшено на 50 %, а приватним автомобілям заборонено рух трьома основними міськими магістралями<ref name="Encyclopedia of the Nations"/>. Для скорочення викидів [[Діоксид сірки|діоксиду сірки]] заборонено використання [[Нафта сира|сирої нафти]] для центрального опалення та вжито заходів зі зниження вмісту [[сірка|сірки]] у [[дизельне паливо|дизельному паливі]] та сирій нафті. Вирішенню проблеми допомогло й будівництво 2 та 3 гілки [[Афінський метрополітен|Афінського метрополітену]]. Відтак з початку 2000-х років проблема смогу успішно вирішується, а рівень діоксиду вуглецю та оксидів сірки й [[азот]]у стабілізовано на допустимому рівні.<ref name="OECD"/> Управління водними ресурсами в Греції також досягло значного прогресу в останні роки, особливо після створення нових правових вимог щодо [[водокористування]] та [[водовідведення]]. В період між 1992 і 2002 роками навіть вдалось скоротити забор води для сільського господарства на 2,5 %. Проте деякі серед найбільших річок Греції: [[Аксіос]], [[Стрімон]], [[Нестос]], [[Еврос (річка)|Еврос]]&nbsp;— озера [[Дойранське озеро|Дойран]] та [[Преспа (озеро)|Преспа]] живляться водами [[Притока|приток]], що протікають не тільки територією Греції, але й сусідніх країн. Відтак для Греції надзвичайної важливості набуває потреба координації своїх зусиль з іншими державами.

== Історія ==
[[Файл:Napoli BW 2013-05-16 16-24-01.jpg|міні|200пкс|[[Александр Македонський]]]]
{{main|Історія Греції|Стародавня Греція}}

Греція вважається колискою [[західна цивілізація|західної цивілізації]]. Близько 3 тисяч років до н.&nbsp;е. на острові [[Крит]] виникла високорозвинена [[мінойська цивілізація]], культура якої згодом поширилась і на материк. За нею слідувала крито-мікенська, або [[егейська культура]]. Пізніше виникали власне грецькі [[поліс]]и, а також [[античні міста Північного Причорномор'я]], [[Велика Греція|Великої Греції]], [[Мала Азія|Малої Азії]]. Культура надзвичайного рівня розвитку ширилась усім [[Середземномор'я|середземноморським регіоном]], що знайшло відображення в архітектурі, театрі, науці та філософії. Поліси [[Афіни]] та [[Спарта]] відіграли провідну роль у перемозі над [[Персія|Персією]], втім самі пізніше були затьмарені [[Фіви|Фівами]], а згодом [[Стародавня Македонія|Македонським царством]]. Останнє під проводом [[Філіпп II Македонський|Філліппа II Македонського]] та його сина [[Александр Великий|Александра Великого]] досягло надзвичайної могутності, яка була провісницею початку епохи [[еллінізм]]у. Вона тривала до [[146]]&nbsp;року нашої&nbsp;ери, коли Еллада опинилась в залежності від [[Римська імперія|Римської імперії]].

Подальший взаємовплив еллінської та римської культур формалізувався у культурі [[Візантія|Візантійської імперії]], створеної [[330]]&nbsp;року навколо [[Константинополь|Константинополя]]. Він залишався основним культурним центром впродовж тисячі років, до свого падіння під натиском [[Османська імперія|Османської імперії]] [[30 жовтня]] [[1453]]&nbsp;р. На початку османської доби представники грецької інтелігенції мігрували у країни [[Західна Європа|Західної Європи]], де відіграли важливу роль у західноєвропейському [[Відродження|Відродженні]]. Проте система османських [[міллет]]ів через ізоляцію допомагала [[православ'я|православним]] грекам зберігати свої традиції впродовж 4 століть, сприяла їх згуртованості на основі релігії, яка відіграла важливу роль у формуванні сучасної грецької ідентичності.

=== Новогрецький період ===
{{main|Історія сучасної Греції}}
[[Файл:Ioannis Kapodistrias (1776-1831).jpg|міні|160пкс|[[Іоанн Каподистрія]], перший [[Президент Греції]]]]

Свою незалежність від [[Османська імперія|Османської імперії]] Греція здобула [[1830]]&nbsp;року після [[грецька революція|національно-визвольної війни 1821—1829 років]]. Першим президентом незалежної Греції став [[Іоанн Каподистрія]]. Проте [[Велика держава|Великі держави]] вирішили її долю&nbsp;— встановили [[монархія|монархію]] та запросили на грецький престол неповнолітнього [[Оттон Баварський|Оттона Баварського]] з династії [[Віттельсбахи|Віттельсбахів]]. [[Повстання 3 вересня]] 1843&nbsp;року змусило короля Оттона надати Конституцію та заснувати представницькі Національні збори. Проте 1863&nbsp;року Оттон був повалений, а на грецький престол запросили [[данія|данського]] принца Вільгельма, який прийняв ім'я [[Георг І (король Греції)|короля Георга І]]. На честь його коронації [[Велика Британія]] подарувала Греції [[Іонічні острови]]. [[1877]] року за ініціативою [[Харілаос Трикупіс|Харілаоса Трикупіса]], найбільш яскравої фігури грецької політики того часу, король був позбавлений права впливати на Національні збори шляхом висунення [[вотум недовіри|вотуму недовіри]] прем'єр-міністру країни.

Після завершення [[Балканські війни|Балканських воєн 1912—1913&nbsp;років]] Греція змогла значно розширити свої території. У наступні роки політична боротьба між королем [[Костянтин І (король Греції)|Костянтином I]] та [[харизма]]тичним прем'єр-міністром [[Елефтеріос Венізелос|Елефтеріосом Венізелосом]] розколола грецьке суспільство напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Після завершення останньої Греція вступила у [[Греко-турецька війна 1919—1922|війну з Туреччиною]] на чолі з [[Мустафа Кемаль Ататюрк|Мустафою Кемалем Ататюрком]]. Ця війна призвела до втрати Грецією частини території та [[Малоазійська катастрофа|масового обміну населенням]] між двома країнами в рамках підписаного [[24 липня]] [[1923]] [[Лозаннський мирний договір (1923)|Лозаннського мирного договору]].

[[Файл:Ελευθέριος Βενιζέλος.jpg|міні|160пкс|Прем'єр-міністр [[Елефтеріос Венізелос]]]]

[[28 жовтня]] [[1940]] року фашистська [[Італія]] зажадала від нейтральної Греції надати плацдарм для розміщення своїх сил, на що прем'єр-міністр [[Іоанніс Метаксас]] відмовив категоричним ''Ні'' ({{lang-el|Όχι}}), розуміючи, що тепер війна для Греції стає невідворотньою. Хоча німецькі війська були виведені з території країни тільки [[1944]]&nbsp;року внаслідок дій [[СРСР|радянської]] армії, що наступала у напрямку Югославії, з [[1942]]&nbsp;року Греція святкує 28 жовтня як загальнонаціональне свято&nbsp;— [[День Охі]].

У [[громадянська війна у Греції|громадянській війні]] [[1946]] року [[комуністична партія Греції]] зазнала поразки. [[1949]] року у Греції відновлено монархію, яка була остаточно скасована [[21 квітня]] [[1967]] року після військового перевороту [[чорні полковники|«чорних полковників»]], підтримуваних Сполученими Штатами Америки. Режим полковників виявився абсолютно безпорадним, коли [[20 липня]] [[1974]]&nbsp;року Туреччина напала на [[Кіпр]]. Після повалення військової хунти [[1975]]&nbsp;року було прийнято нову [[Конституція Греції 1975|Конституцію]], в країну з [[Париж]]а повернувся попередній прем'єр-міністр [[Константінос Караманліс]], а за результатами всенародного [[референдум]]у монархію було скасовано і Греція врешті стала [[Парламентська республіка|парламентською республікою]]. На противагу [[Нова демократія (Греція)|Новій демократії]] Караманліса [[Андреас Папандреу]] заснував [[ПАСОК]], ці партії і нині залишаються найбільш впливовими в країні.

[[1980]]&nbsp;року Греція повторно приєдналась до військового блоку [[НАТО]] (1974&nbsp;року вона вийшла з нього на знак протесту проти окупації [[Північний Кіпр|Північного Кіпру]]). Членом [[Євросоюз]]у Греція стала [[1 січня]] [[1981]]&nbsp;року. У [[Македонське питання|Македонському питанні]] Греція і досі залишалася непохитною у своєму рішенні не визнавати [[Північна Македонія|Північну Македонію]] через спроби останньої заявити свої права на історико-культурну спадщину [[Македонія (історична область)|Македонії]].

=== Сучасність ===
[[Файл:Kyriakos Mitsotakis - EPP Malta Congress 2017.jpg|міні|праворуч|160пкс|Чинний [[прем'єр-міністр Греції]] [[Кіріакос Міцотакіс]]]]

У грудні [[2008]] року в Афінах спалахнули [[Масові заворушення в Греції (2008)|масові заворушення]], які швидко охопили країну та сколихнули всю Європу. Причиною заворушень було давно наростаюче невдоволення економічним становищем, яке значно ускладнювалось у зв'язку із [[Економічна криза 2008 року|Всесвітньою економічною кризою 2008]]&nbsp;року. Приводом до розгортання масових акцій протесту, що нерідко переростали у погроми та безлад, стало вбивство [[6 грудня]] 16-річного підлітка патрульним афінської поліції. Від весни [[2010]] року справжнім випробуванням для [[уряд Йоргоса Папандреу|уряду Йоргоса Папандреу]] стали майже безперервні [[Загальнонаціональний страйк та акції протесту в Греції (2010)|загальнонаціональні страйки, заворушення та теракти]]<ref>[http://ru.euronews.net/2010/05/05/deaths-in-athens-shock-greeks/ Народный протест в Греции привёл к гибели людей]</ref>. Проте [[боргова криза в Греції|боргова криза]] спричинила ще більше напруження та зрештою політичну кризу. У листопаді 2011 року Йоргос Папандреу пішов у відставку. Було сформовано уряд широкої коаліції на чолі із безпартійним [[Лукас Пападімос|Лукасом Пападімосом]]. Нові [[Парламентські вибори у Греції 2012|дострокові вибори]] в парламент відбулися 6 травня [[2012]] року<ref>[http://ru.euronews.com/2012/04/11/may-6-snap-election-expected-in-greece/ Досрочные парламентские выборы в Греции состоятся 6 мая], 11/04/12, euronews.com</ref>, на яких перемогла [[Нова демократія (Греція)|Нова демократія (НД)]], а новим прем'єр-міністром став її лідер [[Антоніс Самарас]].

Зрештою й НД не спромоглася вивести економіку Греції із рецесії. Наприкінці листопада 2014 року в Греції пройшли загальнонаціональні страйки проти заходів жорсткої економії<ref>[http://ru.euronews.com/2014/11/27/general-strike-grips-greece-as-troika-talks-stall/ Всеобщая забастовка транспортников парализовала Грецию.] // «[[Euronews]]».</ref><ref>[http://ru.euronews.com/2014/11/27/greece-paralysed-as-tens-of-thousands-strike-against-further-cutbacks/ Греция: забастовка против мер жесткой экономии.] // «[[Euronews]]».</ref>. Після цього опозиція на чолі із [[СІРІЗА]] виступила із вимогою дострокових виборів. Самарас ініціював проведення [[Президентські вибори в Греції (2014-2015)|дострокових президентських виборів]], які відбулися у три тури. Однак парламент так і не зміг обрати нового президента країни. 29 грудня 2014 року призначені нові [[Парламентські вибори у Греції (січень 2015)|позачергові парламентські вибори]] на 25 січня 2015 року<ref name="vybory">[http://ru.euronews.com/2014/12/29/greek-mps-reject-presidential-nominee-forcing-snap-election/ Греция: президента будет выбирать новый парламент.] // «[[Euronews]]»</ref>. На цих виборах перемогла раніше опозиційна ліворадикальна коаліція «[[СІРІЗА]]». Відтак [[Кабінет міністрів Греції]] очолив її лідер [[Алексіс Ципрас]]. Коаліцію сформували власне [[СІРІЗА]] та [[Незалежні греки]]<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/news/2015/01/26/greece/|title=В Греции создана правящая коалиция|publisher=[[Lenta.ru]]|date=26 января 2015|accessdate=}}</ref>.

Ципрас одразу проявив себе досить принциповим політиком, виступаючи проти нових економічних зобов'язань Греції та наполягаючи на реструктуризації або й списанні боргів. Призначений ним міністр фінансів [[Яніс Варуфакіс]] неодноразово офіційно заявляв про відмову подальшої співпраці із «трійкою» (місія ЄС, Європейського Центробанку та МВФ)<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/articles/2015/02/12/greek/|title=Греческая драма. Афины попросили найти управу на Германию у России, Китая и США|publisher=[[Lenta.ru]]|date=12 февраля 2015|accessdate=}}</ref>. 5 червня 2015&nbsp;р. Греція відмовилась вчергове перерахувати кошти МВФ<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/news/2015/06/05/greece/|title=Греция отказалась перечислить 5 июня очередной платеж в МВФ|publisher=[[Lenta.ru]]|date=5 июня 2015|accessdate=}}</ref>. 26 червня 2015&nbsp;р. Ципрас відхилив пропозицію по 5-міс. подовження програми фінансової допомоги Греції та різко розкритикував кредиторів, звинувативши їх у проведенні політики відносно Греції, заснованої на «шантажі та ультиматумах»<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/news/2015/06/26/tsipras/|title=Греческий премьер обвинил кредиторов в шантаже|publisher=[[Lenta.ru]]|date=26 июня 2015|accessdate=}}</ref>. 1 липня 2015&nbsp;р. Греція фактично допустила технічний дефолт, не перерахувавши МВФ транш у розмірі 1,54 млрд<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/news/2015/07/01/default/|title=Греция допустила дефолт|publisher=[[Lenta.ru]]|date=1 июля 2015|accessdate=}}</ref>. 5 липня 2015&nbsp;р. відбувся [[Референдум у Греції 2015|національний референдум]] про подальше прийняття фінансової допомоги. Усі ці події відбувалися на фоні жвавого обговорення можливого сценарію [[Грексіт|Grexit]]'у.

Втім 14 серпня 2015&nbsp;р. після дебатів Грецький парламент підтримав новий план економічної допомоги Греції кредиторами в обмін на нові реформ та нові жорсткі заходи економії. Для прийняття рішення вистачило голосів опозиції, яку складали [[Нова демократія (Греція)|Нова демократія (НД)]], [[ПАСОК]] та «[[Ріка (партія)|Ріка (To Potami)»]]<ref>[http://www.dw.com/ru/парламент-греции-одобрил-программу-реформ/a-18648589 Парламент Греции одобрил программу реформ]</ref>, це довело, що [[СІРІЗА]] втратила більшість. [[20 серпня]] 2015&nbsp;р. після отримання першого траншу допомоги [[Алексіс Ципрас]] подав у відставку. Тимчасовий уряд Греції очолила [[Васілікі Тану-Христофілу|Васіліка Тану-Христофілу]]<ref>{{cite web|url= http://www.usnews.com/news/world/articles/2015/08/27/greece-a-step-closer-to-formal-announcement-of-election-date| title= Greece's 1st female prime minister sworn in to head interim government ahead of early election |author = Elena Becatoros and Nicholas Paphitis|date =2015-08-27 |work= |publisher= [[Associated Press]] |accessdate= 2015-08-28|lang= en|archiveurl= |archivedate= }}</ref>. На [[Парламентські вибори у Греції (вересень 2015)|нових дострокових парламентських виборах]] 20 вересня 2015&nbsp;р.<ref>[http://www.gazeta.ru/politics/news/2015/08/28/n_7524119.shtml Президент Греции назначил выборы на 20 сентября]</ref> знову перемогла [[СІРІЗА]], набравши 35,46 % (випередивши НД із 28,10 % голосами виборців)<ref>[http://ekloges.ypes.gr/current/v/public/index.html?lang=en# Parliamentary Elections September 2015]</ref>. Нову коаліцію в парламенті сформували [[СІРІЗА]] та [[Незалежні греки]] 23 вересня 2015&nbsp;р.

== Політична система ==

{{main|Політична система Греції}}
Греція за [[Форма правління|формою правління]] є [[Парламентська республіка|парламентською республікою]], глава держави&nbsp;— [[президент Греції|президент]], який обирається парламентом на п'ятирічний термін<ref name="const">[http://law-constitution.web.auth.gr/gr/docspdfs/syntagma.pdf Конституція Греції]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. . [[Державний устрій]]&nbsp;— [[унітарна держава]].

Чинна [[Конституція Греції]] прийнята п'ятим скликанням [[Грецький парламент|Грецького парламенту]] [[1975]]&nbsp;року після падіння режиму [[чорні полковники|військової хунти]] 1967—1974 років. Двічі положення Конституції переглядались [[1986]] та [[2001]]&nbsp;року. Конституцією Греції, що складається зі 120 статей, передбачено поділ влади на виконавчу, законодавчу та судову гілки і надано широкі гарантії (змінами 2001 року) [[Громадянські та політичні права|громадянських свобод та соціальних прав]]<ref>[http://209.85.135.132/search?q=cache:CDvo9zEoSekJ:www.scienceline.gr/humanrights.doc+%CE%94%CE%91%CE%93%CE%A4%CE%9F%CE%93%CE%9B%CE%9F%CE%A5+%CE%A0.%CE%94.+%CE%91%CF%84%CE%BF%CE%BC%CE%B9%CE%BA%CE%AE+%CF%80%CF%81%CE%BF%CF%83%CF%84%CE%B1%CF%83%CE%AF%CE%B1+%CF%84%CF%89%CE%BD+%CE%94%CE%B9%CE%BA%CE%B1%CE%B9%CF%89%CE%BC%CE%AC%CF%84%CF%89%CE%BD&cd=1&hl=ru&ct=clnk П. Дагтоглу. Індивідуальні права]</ref>.

{{see also|Конституція Греції 1975|Президент Греції}}

=== Виконавча влада ===
[[Виконавча влада]] здійснюється [[Президент Греції|Президентом Республіки]] та [[Кабінет міністрів Греції|Кабінетом Міністрів Греції]]. Поправками до Конституції, внесеними [[1986]] року обов'язки та права Президента значно обмежені. Зараз влада Президента номінальна, він здебільшого виконує функції представництва держави на міжнародній арені. Чинний Президент Греції&nbsp;— [[Прокопіс Павлопулос]].

Повнота політичної влади в Греції належить [[Прем'єр-міністр Греції|прем'єр-міністру]] країни. Прем'єр-міністром Греції, тобто головою [[уряд Греції|уряду]], стає лідер політичної партії, що перемогла на парламентських виборах. Формально кандидатуру прем'єр-міністра подає Президент Республіки та затверджує її, також Президент призначає на посади та звільняє від обов'язків членів [[Кабінет міністрів Греції|Кабінету Міністрів Греції]]<ref name="const"/>.
{{see also|Прем'єр-міністр Греції|Кабінет міністрів Греції}}

=== Парламент ===
{{main|Парламент Греції}}
За конституцією держави уся законодавча влада належить однопалатному парламенту, депутати якого обираються на 4 роки прямим загальним голосуванням. Президент Республіки має право розпустити парламент раніше закінчення терміну дії парламенту за пропозицією [[уряд Греції|Кабінету Міністрів]], якщо таке рішення пов'язане з національним питанням виняткової важливості. Усі постанови, які приймає парламент, має підписати Президент Республіки, аби вони набрали чинності.

==== Політичні партії ====
{{main|Політичні партії Греції}}
На парламентських виборах 9 квітня 2000 року до парламенту Греції пройшли наступні [[Політична партія|політичні партії]]:
* [[Всегрецький соціалістичний рух]]&nbsp;— 158 місць (53 %);
* [[Нова демократія (Греція)|Нова демократія]]&nbsp;— 125 місць (41,5 %);
* [[Комуністична партія Греції]]&nbsp;— 11 місць (3,5 %);
* [[Коаліція лівих і прогресивних сил]]&nbsp;— 6 місць (2 %)<ref name="Дубович"/>.

{{seealso|Парламентські вибори у Греції 2012}}

=== Судова влада ===
{{main|Судова система Греції}}
[[Судова система Греції]] незалежна від виконавчої та законодавчої влади і складається з трьох верховних судів: Касаційного суду ({{lang-el|Άρειος Πάγος}}''&nbsp;— ареопаг''), Державної Ради ({{lang-el|Συμβούλιο της Επικρατεία}}ς) і Палати аудиторів ({{lang-el|Ελεγκτικό Συνέδριο}}). До судової системи держави також входять громадські суди, які розглядають цивільні та кримінальні справи, та адміністративні суди, судді яких вирішують суперечки між громадянами та адміністративними органами Греції.

=== Зовнішня політика ===
{{main|Зовнішня політика Греції}}
Членство в міжнародних організаціях: [[ООН]], [[ЄС]], [[ОБСЄ]], [[НАТО]], [[Організація економічного співробітництва і розвитку|Міждержавна організація економічного співробітництва і розвитку]], [[Організація чорноморського економічного співробітництва]].

==== Українсько-грецькі відносини ====
{{main|Українсько-грецькі відносини}}
Уряд Греції офіційно визнав [[незалежність України]] 31 грудня 1991 року, [[Українсько-грецькі відносини|дипломатичні відносини]] з Україною встановлено 15 січня 1992 року<ref name="Дубович">''[[Дубович Іван Андрійович|Дубович І. А.]]'' Країнознавчий словник-довідник.&nbsp;— {{comment|К.|Київ}} : [[Знання (видавництво)|Знання]], 2008.&nbsp;— 839 с.</ref>. У Греції (Афіни) діє [[Посольство України в Греції|українське посольство]] і консульство, а в [[Київ|Києві]] [[Посольство Греції в Україні|посольство Греції]]<ref name="Дубович"/>.

=== Державні символи ===
[[Прапор Греції|Державний прапор]]&nbsp;— 9 біло-блакитних смуг із хрестом&nbsp;— відповідає 9 складам в національному гаслі: «[[Свобода або смерть (Греція)|Свобода або смерть»]]. Перший національний прапор був започаткований у [[1821]]&nbsp;р. генералом [[Іпсіланті Олександр Костянтинович|Олександром Іпсіланті]]&nbsp;— червоний з білим хрестом. З [[1833]]&nbsp;р. червоний колір був замінений блакитним.

[[Герб Греції|Державний герб]]&nbsp;— блакитний щит з білим хрестом в обрамленні двох оливкових гілок як символи провідної релігії в Греції&nbsp;— [[православ'я]].

'''[[Гімн Греції]] з [[1860]]&nbsp;року&nbsp;— славетний «[[Гімн про волю]]», написаний фундатором новогрецької поезії [[Діонісіос Соломос|Діонісіосом Соломосом]] в [[1823]]&nbsp;році і покладений на музику першим помітним з новогрецьких композиторів [[Ніколаос Мандзарос|Ніколаосом Мандзаросом]].

== Адміністративний устрій ==
{{main|Адміністративний поділ Греції|Периферії Греції|Міста Греції}}

Адміністративно Греція поділяється на 13 [[периферії Греції|периферій]], 9 з них розташовані на материковій частині, решта 3&nbsp;— острівні. За [[Адміністративний поділ Греції (1997)|адміністративним поділом 1997]] року, існували 3 [[гіперноми Греції|гіперноми]], а периферії поділялись на 50 номів. Крім того, номархія Аттика включала 4 номи: [[Афіни (номархія)|Афіни]], [[Східна Аттика]], [[Пірей (ном)|Пірей]] та [[Західна Аттика]]. Номи у свою чергу поділялись на [[деми]] (муніципалітети). Після прийняття [[2010]] року [[Програма «Каллікратіс»|Програми «Каллікратіс»]] поділ на [[номи Греції|номи]] скасований<ref>[http://www.ypes.gr/el/Regions/programma/ Περιφερειακή Διοίκηση&nbsp;— Αυτοδιοίκηση | Το Πρόγραμμα Καλλικράτης]{{ref-el}}</ref>. [[адміністративний поділ Греції (2011)|Новий адміністративний поділ Греції]] набрав чинності 1 січня [[2011]] року<ref>[http://www.ypes.gr/el/Regions/programma/ Το Πρόγραμμα Καλλικράτης&nbsp;— Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції]{{ref-el}}</ref>.

<div align="center">
{| class="wikitable sortable" border="1" align="center" style="text-align:left; font-size: 90%;"
|-
!width=25|
![[Децентралізована адміністрація]]
!Столиця
![[Периферії Греції|Периферії]]
!Площа, км²
!Населення
!Карта
|-
|style="background: #FFCD00"|
|'''Аттики'''
|[[Афіни]]
|[[Аттика]]
|3 808
|3 761 810
|rowspan="8"|[[Файл:GreeceDioikiseis.png|240px]]
|-
|style="background: green"|
|'''Македонії і Фракії'''
|[[Салоніки]]
|[[Центральна Македонія]], [[Східна Македонія та Фракія]]
|32 968
|2 483 019
|-
|style="background: red"|
|'''Епіру та Західної Македонії'''
|[[Яніна]]
|[[Епір]], [[Західна Македонія]]
|20 553
|1 094 326
|-
|style="background: #8F00FF"|
|'''Фессалії і Центральної Греції'''
|[[Лариса (місто)|Лариса]]
|[[Фессалія]], [[Центральна Греція]]
|29 586
|1 359 217
|-
|style="background: #808000"|
|'''Пелопоннесу, Західної Греції та Іонії'''
|[[Патри]]
|[[Пелопоннес]], [[Західна Греція]], [[Іонічні острови (периферія)|Іонічні острови]]
|29 147
|1 592 432
|-
|style="background: blue"|
|'''Егейських островів'''
|[[Пірей]]
|[[Північні Егейські острови (периферія)|Північні Егейські острови]], [[Південні Егейські острови]]
|9 122
|508 807
|-
|-
|style="background: #FF6600"|
|'''Криту'''
|[[Іракліон]]
|[[Крит]]
|8 259
|601 131
|-
|style="background: #FFB6C1"|
| colspan="5" | <center>Автономна чернеча область Святої Гори '''[[Афон]]''' має особливий статус та власний візовий режим.</center>
|-
|}
</div>

Столиця Греції&nbsp;— місто [[Афіни]] ({{lang-el|Αθήνα}}), одне з найдавніших міст світу та одночасно одна з наймолодших столиць в Європі&nbsp;— цього статусу місто набуло тільки [[1834]]&nbsp;р. після подій [[Грецька революція|Грецької національно-визвольної війни]] 19 століття. Нині у столиці мешкає близько 35 % всього населення країни, разом з [[Пірей|Піреєм]] нараховується близько 3,5&nbsp;млн жителів. Це гамірне і темпераментне місто, стовпотворіння в центрі контрастує з майже сільським виглядом передмістя. Сучасні Афіни поєднали в собі протилежності грецького і малоазійського способу життя.

[[Салоніки]] ({{lang-el|Θεσσαλονίκη}})&nbsp;—&nbsp;столиця грецької області [[Македонія (Греція)|Македонія]], друге за значенням та величиною місто Греції, лежить на березі затоки [[Термаїкос]]. Впродовж багатьох століть Салоніки залишались важливим культурним та головним релігійним центром [[Еллада|Еллади]]. Сьогодні це також потужний економічний та освітній центр країни. Щороку в Салоніках проводиться одна з найбільших у світі [[Міжнародна виставка в Салоніках|Міжнародних виставок]], а [[Фессалонікійський університет Аристотеля]] є найбільшим вищим навчальним закладом Греції.

Статус автономного регіону має чернеча республіка [[Афон]], розташована в центральній та південній частині східного півострова [[Халкідіки]] [[Айон-Орос]]. Це самокерована громада двадцяти [[Православ'я|православних]] [[монастир]]ів, що з [[1313]] року перебувають під безпосередньою церковною юрисдикцією [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольського Патріарха]]. [[Суверенітет]] Греції над півостровом закріплений [[Лозаннський мирний договір 1923|Лозанською угодою 1923]]&nbsp;року. На відміну від інших єпархій Константинопольського Патріархату, на [[Афон]]і використовується [[юліанський календар]], в тому числі в адміністративних документах. Для православних всього світу Афон&nbsp;— одне з головних святих місць, а також об'єкт [[Світова спадщина ЮНЕСКО|світової спадщини]] [[ЮНЕСКО]].

== Збройні сили Греції ==
{{main|Збройні сили Греції}}
[[Збройні сили Греції]]&nbsp;— державні структури, об'єднані озброєні військові формування та структурні організації, що відповідно до [[Конституція Греції|Конституції Греції]] призначені для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності країни держави і мають у своєму складі [[сухопутні війська]], [[військово-морські сили]] та [[військово-повітряні сили]] Грецької Республіки. Збройні сили Греції комплектуються на підставі закону про [[Військова повинність|загальний військовий обов'язок]]. Чисельність збройних сил 2000 року складала 158 тис. військовослужбовців<ref name="Дубович"/>.

Загальні витрати на армію 2000 року склали 3,3&nbsp;млрд доларів США<ref name="Дубович"/>. Греція витрачає найбільший процент валового внутрішнього продукту (4,3 % [[ВВП]]<ref name="cia"/>) на оборону серед [[НАТО#Країни члени НАТО|держав-членів НАТО]]. Основна причина затрат полягає в передбаченні загрози від [[Туреччина|Туреччини]].

<center>
{| class="colours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Greek Army - IFOR - Bosnian elections.JPEG|межа|150px]]
|[[Файл:HAF Dassault Mirage F-1CG 1.jpg|межа|150px]]
|[[Файл:F452Hydra.jpg|межа|170px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Солдати грецької армії,<br/>миротворчий контингент<br/> в [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговині]]</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Грецький [[винищувач]]<br/>F-1C «Міраж»</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Грецький [[фрегат]] «Гідра»<br/>в [[Пірейський порт|Пірейському порту]]</small></div>
|}
</center>

Вищий орган управління Збройних Сил&nbsp;— [[міністерство оборони Греції]], [[Управління військами|орган військового управління]]&nbsp;— [[Генеральний штаб]] Національної оборони Греції ({{lang-el|Γενικό Επιτελείο Εθνικής Άμυνας&nbsp;— ΓΕΕΘΑ}}). Греція&nbsp;— член [[НАТО]] та бере участь в операціях в [[Афганістан]]і, [[Боснія|Боснії]], [[Чад]]і та [[Косово]].

Під час ведення [[Грецька революція|війні за незалежність]] проти [[Османська імперія|Османської імперії]] в [[1821]] році були створені грецькі сухопутні сили та флот. У вересні [[1912]] року сформовано військово-повітряні сили як третій [[Види збройних сил|вид збройних сил]]. Збройні сили Греції брали участь у [[Балканські війни|Балканських війнах]] проти турецької та болгарської армії. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] збройні сили Греції брали участь на стороні союзників, а потім у [[1919]] році брали участь в експедиції [[Антанта|Антанти]] в [[Україна|Україні]]. [[Греко-турецька війна 1919—1922]] року закінчилася поразкою, обернулася втратою територій та [[Малоазійська катастрофа|«Малоазійською катастрофою»]].

Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Греція під проводом диктатора [[Іоанніс Метаксас|Іоанніса Метаксаса]] відхилила італійський ультиматум про здачу [[28 жовтня]] [[1940]] року і змогла дати відсіч італійським військам та відтіснити їх на [[албанія|албанський]] кордон. Збройні сили Греції були переможені тільки за допомогою військового втручання німецького [[вермахт]]у й болгарських збройних сил в квітні та травні [[1941]]&nbsp;року.

Грецькі збройні сили брали участь у [[Корейська війна|Корейській війні 1950-х років]]. У квітні [[1967]] році в результаті заколоту військовий режим на чолі з [[Георгіос Пападопулос|Георгіосом Пападопулосом]] захопив владу у Греції. [[Кіпрський конфлікт]] та наступне вторгнення турецьких військ на [[Кіпр]] у [[1974]] році призвели до падіння військової диктатури і повернення до демократії зусиллями прем'єр-міністра [[Константінос Караманліс|Константіноса Караманліса]].

== Економіка ==
[[Файл:GDP50-80.jpg|міні|праворуч|Ріст [[ВВП]] у порівняні з [[Великі держави|Великими країнами]], період 1951—1979&nbsp;рр.<br/>UK&nbsp;— [[Велика Британія]],<br/>FR&nbsp;— [[Франція]], DE&nbsp;— [[Німеччина]],<br/>GR&nbsp;— Греція, US&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|США]]]]
{{main|Економіка Греції}}
Греція&nbsp;— розвинена індустріально-аграрна держава. [[Валовий внутрішній продукт]] (ВВП) 2006 року склав 251,7&nbsp;млрд доларів США (38 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 23,5 тис. доларів (34 місце у світі)<ref name="Дубович"/>. Промисловість разом із будівництвом становить 21 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством&nbsp;— 6 %; сфера обслуговування&nbsp;— 73 % (станом на 2006 рік)<ref name="Дубович"/>. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 20 %&nbsp;— промисловість і будівництво; 12 %&nbsp;— аграрне, лісове і рибне господарства; 68 %&nbsp;— сфера обслуговування (станом на 2006 рік)<ref name="Дубович"/>.

Надходження до [[державний бюджет|державного бюджету]] Греції за 2006 рік склали 99,2&nbsp;млрд доларів США, а витрати&nbsp;— 106,7&nbsp;млрд; дефіцит становив 7 %<ref name="Дубович"/>.

Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Греція пережила [[Грецьке економічне диво]]. Темпи приросту [[ВВП]] у середньому становили 7 % в період між 1950 і 1973 роками. З тих пір Греція здійснила ряд структурних та фінансових реформ, отримуючи при цьому значну фінансову підтримку [[ЄС|Європейського союзу]]. У [[2001]] році Греція доєдналась до [[Єврозона|Єврозони]]. Щорічний приріст ВВП перевищував відповідний рівень більшості її партнерів в ЄС. У сучасній економіці Греції [[сфера послуг]] становить найбільшу частку та являє собою найбільш важливий та водночас швидкозростаючий сектор економіки, за яким слідують промисловість та сільське господарство. [[Туризм в Греції]]&nbsp;— одне з основних джерел [[валюта|валютних]] надходжень, він приносить державі понад 15 % ВВП<ref name="cia"/> і роботу 16,5 % від загальної кількості зайнятого населення.

На державний сектор Греції припадає близько 40 % ВВП<ref name="cia"/>, однак уряд вживає усіх заходів по подальшому зниженню його частки. У промисловому секторі переважають високі технології виробництва обладнання, особливо телекомунікацій. До інших важливих галузей належать текстильна, хімічна промисловість, будівельних матеріалів, машинобудування, транспортного обладнання та електричних приладів. 10 % [[ВВП]] приносить Греції будівництво, оскільки нещодавно цей сектор переживав бум у зв'язку з [[Літні Олімпійські ігри 2004|Афінською Олімпіадою 2004 року]]. Сільське господарство виробляє нині лише 7 % ВВП.

На початку 2000-х років Греція була одним з провідних інвесторів в економіки майже усіх її [[Балкани|балканських]] сусідів. [[Національний банк Греції]] в 2006 році придбав 46 % акцій [[Туреччина|турецького]] ''Фінансбанку'' та 99,44 % акцій [[Сербія|сербського]] ''Vojvođanska Bank''. За даними університету Гронінгена, у період 1995—2005 років Греція стала країною з найбільшим відношенням робота/час серед інших європейських країн: греки працювали в середньому 1&nbsp;900 годин на рік, друге місце посіли іспанці&nbsp;— 1&nbsp;800 годин на рік<ref>{{Cite web |url=http://www.ethnos.gr/article.asp?catid=12128&subid=2&tag=8784&pubid=1114536 |title=Oι αργίες των Eλλήνων — Свята греків |accessdate=14 травень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081220095845/http://www.ethnos.gr/article.asp?catid=12128&subid=2&tag=8784&pubid=1114536 |archivedate=20 грудень 2008 |deadurl=yes }}</ref>. [[2007]] року середній працівник у Греції заробляв близько $20 на годину. [[Іммігрант]]и становлять майже ⅕ частину робочої сили в Греції, вони зайняті здебільшого в сільському господарстві та на будівництві.

[[Трудові ресурси]] Греції на 2009 рік становили 4,577 мільйона осіб, або 46 % від загальної кількості населення<ref name="mvf data">[http://imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=19&pr.y=10&sy=2006&ey=2013&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=174&s=NGDP_R%2CNGDP_RPCH%2CNGDP%2CNGDPD%2CNGDP_D%2CNGDPRPC%2CNGDPPC%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CPPPSH%2CPPPEX%2CPCPI%2CPCPIPCH%2CPCPIE%2CPCPIEPCH%2CLUR%2CLE%2CLP%2CGGB%2CGGB_NGDP%2CGGSB%2CGGSB_NPGDP%2CBCA%2CBCA_NGDPD&grp=0&a= Звіт Міжнародного валютного фонду&nbsp;— Греція]</ref>, це другий показник серед країн [[Організація економічного співробітництва і розвитку|ОЕСР]], після [[Південна Корея|Південної Кореї]] (48 % від загальної кількості населення)<ref>{{Cite web |url=http://internetakias.gr/2008/05/28/greece-second-hardest-working/ |title=Οι Ελληνες 2οι πιο σκληρά εργαζόμενοι στον κόσμο! — Греки — 2-гі найліпші у світі робітники |accessdate=14 травень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101129172719/http://internetakias.gr/2008/05/28/greece-second-hardest-working/ |archivedate=29 листопад 2010 |deadurl=yes }}</ref>. Кількість трудящих в країні на 1 пенсіонера становить 4 особи, прогнозується зниження кількості трудящих до 2 осіб. Середній дохід на душу населення зріс з 30&nbsp;661 у 2008 році до 31&nbsp;704,028 [[Долар США|доларів США]] у 2009 році<ref name="mvf data"/>. За купівельною спроможністю населення Греція 2009 року посіла 25 місце у світі<ref>[http://imf.org/external/pubs/ft/weo/2009/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=26&pr.y=15&sy=2009&ey=2009&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C941%2C914%2C446%2C612%2C666%2C614%2C668%2C311%2C672%2C213%2C946%2C911%2C137%2C193%2C962%2C122%2C674%2C912%2C676%2C313%2C548%2C419%2C556%2C513%2C678%2C316%2C181%2C913%2C682%2C124%2C684%2C339%2C273%2C638%2C921%2C514%2C948%2C218%2C943%2C963%2C686%2C616%2C688%2C223%2C518%2C516%2C728%2C918%2C558%2C748%2C138%2C618%2C196%2C522%2C278%2C622%2C692%2C156%2C694%2C624%2C142%2C626%2C449%2C628%2C564%2C228%2C283%2C924%2C853%2C233%2C288%2C632%2C293%2C636%2C566%2C634%2C964%2C238%2C182%2C662%2C453%2C960%2C968%2C423%2C922%2C935%2C714%2C128%2C862%2C611%2C716%2C321%2C456%2C243%2C722%2C248%2C942%2C469%2C718%2C253%2C724%2C642%2C576%2C643%2C936%2C939%2C961%2C644%2C813%2C819%2C199%2C172%2C184%2C132%2C524%2C646%2C361%2C648%2C362%2C915%2C364%2C134%2C732%2C652%2C366%2C174%2C734%2C328%2C144%2C258%2C146%2C656%2C463%2C654%2C528%2C336%2C923%2C263%2C738%2C268%2C578%2C532%2C537%2C944%2C742%2C176%2C866%2C534%2C369%2C536%2C744%2C429%2C186%2C433%2C925%2C178%2C746%2C436%2C926%2C136%2C466%2C343%2C112%2C158%2C111%2C439%2C298%2C916%2C927%2C664%2C846%2C826%2C299%2C542%2C582%2C443%2C474%2C917%2C754%2C544%2C698&s=PPPPC&grp=0&a= Звіт Міжнародного валютного фонду&nbsp;— Огляд купівельної спроможності країн]</ref>. Одночасно кількість [[безробіття|безробітних]] зросла з 9,8 % в жовтні 2009 року до 12,6 % у вересні 2010 року та до 13,5 % в жовтні 2010 року<ref>[http://english.capital.gr/News.asp?id=1115925 Unemployment Rate Reached 13,5 % In Oct 2010, capital.gr, 13 January 2011]</ref>. За даними [[Індекс розвитку людського потенціалу|індексу розвитку людського потенціалу]] 2007 року включно, оприлюдненими 5 жовтня 2009 року, Греція посідає 25 місце у світі і належить до групи «розвинених країн»<ref>[http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_EN_Complete.pdf Human Development Report 2009 (дані по 2007 рік включно)]</ref>.

Внаслідок [[Глобальна фінансова криза 2008 року|світової фінансової кризи]] [[економіка Греції]] наприкінці 2009 року перебувала у скрутному становищі: [[дефіцит бюджету]] становив 12,7 % [[ВВП]], при дозволених у [[Єврозона|Єврозоні]] 3 % від ВВП<ref>{{cite web |url=http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=4674|title=Евросоюз готує рекомендації для Греції|date=5 березень 2012|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120305115648/http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=4674|archivedate= 05 березня 2012 }}</ref>. Уряд розпочав широку програму [[приватизація|приватизації]], двічі випускав глобальні [[облігації]], проте навесні [[2010]] року економіка опинилась на межі [[дефолт]]у<ref>[http://www.epravda.com.ua/columns/2010/05/19/235802/ Греція: дефолт неминучий]</ref>, що обвалило [[євро]]валюту до річного мінімуму<ref>[http://tsn.ua/groshi/situatsiya-v-gretsiyi-obvalila-yevro-do-richnogo-minimumu.html Ситуація в Греції обвалила євро до річного мінімуму]</ref>. 16 країн [[Євросоюз]]у та [[МВФ]] домовилися про виділення Греції фінансової допомоги в розмірі 110&nbsp;млрд. [[євро]] (80&nbsp;млрд від ЄС та ще 30&nbsp;млрд від МВФ)<ref>[http://ua.korrespondent.net/business/1072976 Греція отримає 110&nbsp;млрд євро від ЄС та МФВ]</ref> за умови введення жорсткої програми економії&nbsp;— скорочення, замороження заробітної платні, підвищення пенсійного віку, підвищення податків, що обернулось для країни [[Загальнонаціональний страйк та акції протесту в Греції (2010)|хвилею страйків, масових акцій протесту та заворушень]]. Задля наповнення «податкового кошику» уряд оголосив податкову [[амністія|амністію]]<ref>[https://lb.ua/world/2012/09/14/170440_gretsiya_provedet_nalogovuyu_amnistiyu.html Греция проведет налоговую амнистию]</ref>, а також розпочав боротьбу із [[корупція|корупцією]] серед держпосадовців. Найбільшого розголосу набули справа [[Монастир Ватопед|Ватопедського монастиря]] на Афоні та [[корупційний скандал із компанією «Siemens» в Греції|корупційний скандал із компанією «''Siemens''» в Греції]].

{{seealso|Протести в Греції (2010—2012)}}

=== Валюта ===
{{main|Валюта Греції}}
Національною валютою країни слугує [[євро]], а до того [[грецька драхма]]. У 2006 році за 1 [[долар США]] (USD) давали 0,8 євро.

=== Промисловість ===
{{main|Промисловість Греції}}
Головні галузі промисловості: [[Харчова промисловість|харчова]] і [[Текстильна промисловість|текстильна]], [[Гірнича промисловість|гірнича]], [[Металургійна промисловість|металургійна]], [[Суднобудування|суднобудівна]], [[Хімічна промисловість|хімічна]], [[Промисловість будівельних матеріалів|будматеріалів]].

=== Гірнича промисловість ===
{{main|Гірнича промисловість Греції}}

{{seealso|Історія освоєння мінеральних ресурсів Греції}}

=== Енергетика ===
{{main|Енергетика Греції}}
За 2004 рік було вироблено 55,5&nbsp;млрд кВт/год [[Електроенергія|електроенергії]] (експортовано 1,5&nbsp;млрд кВт/год); загальний обсяг спожитої&nbsp;— 53,5&nbsp;млрд кВт/год (імпортовано 3,4&nbsp;млрд кВт/год)<ref name="Дубович"/>.

У 2004 році споживання [[Нафта|нафти]] склало 435,7 тис. барелів на добу, [[Природний газ|природного газу]]&nbsp;— 2,3&nbsp;млрд м³<ref name="Дубович"/>.

=== Агровиробництво ===
{{main|Аграрне виробництво Греції}}
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 69,7 % площі держави<ref name="Дубович"/>. Головні [[сільськогосподарські культури]]: [[пшениця]], [[кукурудза]], [[цитрусові]], [[бавовник]], [[тютюн]], [[цукрові буряки]], [[виноград]], [[оливки]].

=== Транспорт ===
[[Файл:Tramway Athènes.JPG|міні|праворуч|[[Афінський трамвай]]]]
{{main|Транспорт Греції}}

Впродовж останнього десятиліття транспортна мережа країни значно модернізована та інтегрована. Періодично впроваджуються нові проекти, покликані підвищити безпеку руху та розширити транспортну інфраструктуру. Зокрема [[міст Ріо-Антіріо]] (офіційна назва ''«[[Харілаос Трикупіс]]»'') 2004 року з'єднав західний [[Пелопоннес]] із західною частиною [[Центральна Греція|Центральної Греції]] через [[Коринфська затока|Коринфську затоку]], сполучення між якими попередньо існувало тільки морем, і став найдовшим [[Вантовий міст|вантовим мостом]] в [[Європа|Європі]] (довжина 2&nbsp;880&nbsp;м)<ref>[http://www.gefyra.gr/en/index.php?ID=2ybqTBbWXdUn4xZd#137 Rio-Antirrio bridge//Concept & Construction&nbsp;— Офіційна сторінка]</ref>. У Північний Греції в стадії будівництва перебувають кілька ділянок головної автостради країни&nbsp;— [[Егнатія-Одос]] (загальна протяжність близько 680&nbsp;км). Влітку [[2009]] року відкритий рух ділянкою [[Грецька національна дорога 1|Автобану 1]] сполученням Афіни&nbsp;— Салоніки (східне узбережжя)&nbsp;— перша черга швидкісної автомагістралі [[PATHE]]&nbsp;— осьового шляху, який сполучить міста [[Патри]], [[Афіни]] та [[Салоніки]].

Значний імпульс розвитку транспортної інфраструктури надало будівництво напередодні проведення [[Олімпіада 2004|Олімпійських ігор 2004]] року в Афінах. [[Список аеропортів Греції|Міжнародні аеропорти]] були радикально модернізовані, [[Організація грецьких залізниць|залізничі лінії]] вдосконалені та оснащені сучасним, швидким рухомим складом. В [[Аттика|Аттиці]] побудовано приватним капіталом швидкісну автомагістраль [[Аттікі-Одос]], яка сполучила передмістя агломерації Афін із [[Міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос»|міжнародним аеропортом «Елефтеріос Венізелос»]] і вважається однією з найбезпечніших автомагістралей в Європі. Розрахунки показали, що автомобілісти заощаджуватимуть 2&nbsp;млн літрів палива на день, користуючись Аттікі-Одос, що веде до значної фінансової та неоціненної екологічної вигоди<ref>[http://www.roadtraffic-technology.com/projects/attiki_odos/ Attiki Odos Motorway, Greece]</ref>. Крім того будівництво Аттікі-Одос&nbsp;— наймасштабніше будівництво в Аттиці новогрецької історії&nbsp;— виявило розмаїття [[артефакт]]ів, які передано археологічному товариству.

Напередодні Олімпіади власне в Афінах вдосконалено весь міський [[громадський транспорт]], запущено [[Афінський трамвай|швидкісний приміський трамвай]], введено в експлуатацію [[Лінія 2 Афінського метрополітену|2]] і [[Лінія 3 Афінського метрополітену|3 гілку]] [[Афінський метрополітен|афінського метрополітену]]. Триває будівництво [[Салонікський метрополітен|Салонікського метрополітену]]. Цілком оновлено рухомий склад гілки [[Проастіакос]] «Афіни-Пірей». Електрична магістраль була продовжена та сполучена із [[Організація грецьких залізниць|національною залізничною мережею]]. Зрештою будівництво нових терміналів та реконструкція [[Міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос»|аеропорту «Елефтеріос Венізелос»]], сертифікованого Європейським агентством авіаційної безпеки та Федеральним управлінням цивільної авіації США щодо перевезень літаком [[Airbus A380]]<ref>[http://www.aia.gr/entry.asp?pageid=741&tablepageid=12&langid=2&entryID=207 Athens International Airport: Diversion airport for A380 flight]</ref>, стало важливою віхою у справі поліпшення міжнародного повітряного сполучення.

=== Туризм ===
[[Файл:Oia Santorini Greece.jpg|міні|праворуч|[[Іа]], острів [[Санторіні]]]]
{{main|Туризм у Греції}}

Значна частка доходів Греції надходить від сфери [[туризм]]у, саме на неї, за даними 2009 року, припадає 15 % [[ВВП]] країни<ref name="cia"/>. Водночас за даними [[Міністр економіки та конкурентоспроможності (Греція)|міністерства економіки та конкурентоспроможності]], якщо врахувати приховані доходи (36 % на 2007 рік), внесок туризму становитиме 18–20 % [[ВВП]]<ref>{{Cite web |url=http://www.investingreece.gov.gr/default.asp?pid=36&sectorID=37&la=1 |title=Tourism, investingreece.gov.gr |accessdate=14 березень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101227012101/http://www.investingreece.gov.gr/default.asp?pid=36&sectorID=37&la=1 |archivedate=27 грудень 2010 |deadurl=yes }}</ref>. Крім того у сфері туризму зайнято близько 900 тисяч осіб, в тому числі у сфері [[horeca]]&nbsp;— 6,9 % загальної кількості населення, це третій показник в [[ЄС]] після Мальти та Іспанії<ref>{{cite web |url=http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-08-090/EN/KS-SF-08-090-EN.PDF |title=The tourist accommodation sector employs 2.3 million in the European Union |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120127165629/http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-08-090/EN/KS-SF-08-090-EN.PDF |archivedate=27 січня 2012 }}</ref>. У 1998 році Грецію відвідало 11&nbsp;млн іноземних туристів, що дало прибуток у 3,5&nbsp;млрд доларів США<ref name="Дубович"/>. 2007 року Грецію відвідало понад 19 мільйонів туристів, піднявши її у першу десятку туристичних напрямків світу. У 2008—2009 роках кількість туристів дещо скоротилась. У 2008—2009 роках кількість туристів дещо скоротилась, 2008 року Греція привітала лише 17,5&nbsp;млн туристів<ref>{{Cite web |url=http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=4982 |title=Кризис — не помеха туризму в Греции |accessdate=28 квітень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120306083510/http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=4982 |archivedate=6 березень 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{ref-ru}} [http://news.kuda.ua/34112 Все меньше туристов посещают Грецию.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110919204652/http://news.kuda.ua/34112 |date=19 вересня 2011 }}</ref>. Щороку Грецію відвідують близько 40 тисяч [[українці]]в<ref>{{ref-ru}} {{Cite web |url=http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=5215 |title=Около 40 тысяч украинцев ежегодно посещают Грецию|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120306083407/http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=5215 |archivedate=6 березень 2012 }}</ref>.

За даними опитування, проведеного у [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] 2005 року, Греція була названа китайцями туристичним вибором номер один, крім того 6&nbsp;088&nbsp;287 осіб відповіли, що відвідували лише столицю&nbsp;— місто [[Афіни]]. Острів [[Родос]] був визнаний найкращим курортом європейськими туристами. Грецькі готельєри сподіваються збільшити частку туристів з країн [[СНД]] загальним введенням систем розміщення «[[All-inclusive]]» та наймом російськомовного персоналу<ref>[http://www.tourdom.ru/news/?read=23596 Крит в режиме ожидания]</ref>.

Серед найбільш відомих та популярних туристичних центрів Греції: історико-культурних&nbsp;— [[Афіни]], [[Дельфи]], острів [[Керкіра (острів)|Корфу]], [[Крит]]; центри [[пляж]]ного відпочинку&nbsp;— півострів [[Халкідіки]], острови-курорти [[Міконос]], [[Санторіні]], [[Парос]] і [[Крит]]; центри паломництва християн&nbsp;— [[Афон|Свята гора Афон]], [[Метеора|Метеорські]] монастирі, візантійські пам'ятки [[Салоніки|Салонік]] ([[Базиліка Святого Дімітрія]], [[Базиліка Святої Софії]] та інші), занесені до переліку об'єктів [[світова спадщина|світової спадщини]] [[ЮНЕСКО]].

=== Зовнішня торгівля ===
{{main|Зовнішня торгівля Греції}}
Основні торговельні партнери Греції: [[Німеччина]], [[Італія]], [[Велика Британія]], [[Франція]], [[Росія]].

Держава [[експорт]]ує: продукти харчування, промислові вироби, судна, нафтопродукти. Основні покупці: Німеччина (12,5 %); Італія (10,5 %); Велика Британія (6,5 %). У 2006 році вартість експорту склала 24,4&nbsp;млрд доларів США<ref name="Дубович"/>.

Держава [[імпорт]]ує: промислові вироби, паливо, продукти харчування. Основні експортери: Німеччина (12,7 %); Італія (12,4 %); Франція (5,7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 59,1&nbsp;млрд доларів США<ref name="Дубович"/>.

== Населення ==
[[Файл:Pyramide Grece.PNG|міні|200пкс|Вікова піраміда населення Греції]]
{{main|Населення Греції}}
Населення держави 2006 року становило 10,7&nbsp;млн осіб (73 місце у світі). За оцінкою [[Євростат]]у станом на 1 січня [[2010]] року, населення Греції становить 11&nbsp;305&nbsp;118<ref name="ELSTAT"/>, чоловіків&nbsp;— 49,49 %, жінок&nbsp;— 50,51 %. Населення Греції у 1940 році становило 7,3&nbsp;млн осіб, у 1970&nbsp;— 8,9&nbsp;млн осіб, у 1984&nbsp;— 9,9&nbsp;млн осіб. [[Густота населення]]: 83,2 осіб/км² (83 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2010 рік [[народжуваність]] 9,34&nbsp;‰ (9,7&nbsp;‰ 2006 року); [[смертність]] 10,6&nbsp;‰ (10,2&nbsp;‰ 2006 року); [[природний приріст]] 0,1&nbsp;‰ (-0,5&nbsp;‰ 2006 року)<ref name="cia"/><ref name="Дубович"/>.

[[Вікова піраміда]] населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):
* діти віком до 14 років&nbsp;— 14,3 % (0,79&nbsp;млн чоловіків, 0,74&nbsp;млн жінок);
* дорослі (15-64 років)&nbsp;— 66,7 % (3,6&nbsp;млн чоловіків, 3,6&nbsp;млн жінок);
* особи похилого віку (65 років і старіші)&nbsp;— 19 % (0,89&nbsp;млн чоловіків, 1,1&nbsp;млн жінок).

Середній вік, за підрахунками на 2010 рік, становить&nbsp;— 41,2 роки, для чоловіків&nbsp;— 41,1 рік (2008&nbsp;— 40 років), для жінок&nbsp;— 43.2 роки (2008&nbsp;— 42,3)<ref name="cia"/>.

Греки&nbsp;— стрімко старіюча нація: за даними [[Євростат]]у, частка населення віком старше 75 років до [[2050]] року збільшиться з 19 % до 31 %<ref>{{ref-ru}} {{cite web |url=http://www.greek.ru/news/news_detail.php?ID=35102 |title=Демографічна криза в країнах ЄС|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130518023717/http://www.greek.ru/news/news_detail.php?ID=35102 |archivedate=18 травень 2013 }}</ref>.

=== Урбанізація ===
{{main|Міста Греції}}
Рівень [[Урбанізація|урбанізованості]] 2000 року становив 66 %, 2007&nbsp;— 58,8 %<ref name="Дубович"/>. Головні [[місто|міста]] держави: [[Афіни]] (3,1&nbsp;млн осіб), [[Салоніки]] (390 тис. осіб), [[Пірей]] (183 тис. осіб), [[Патри]], [[Іракліон]], [[Лариса (місто)|Лариса]] та [[Волос (місто)|Волос]].

=== Етнічний склад ===
{{main|Етнічний склад Греції}}
Головні [[етнос]]и, що складають грецьку націю: [[греки]]&nbsp;— 98,5 %, [[албанці]], [[турки]], [[македонці]], [[вірмени]].

За кордоном мешкає понад 4&nbsp;млн греків, з них понад 2&nbsp;млн у [[Північна Америка|Північній Америці]], [[Сполучені Штати Америки|США]] та [[Канада|Канаді]]<ref>[http://greece.kiev.ua/page2.html Посольство Греції в Україні]</ref>.

{{see also|Греки в Україні|Греки Приазов'я}}

==== Українська діаспора ====
{{main|Українці Греції}}
Чисельність [[українці]]в, що легально перебувають в Греції&nbsp;— близько 17 тисяч осіб, однак за неофіційною статистикою чисельність громадян України в Греції сягає 30 тис. осіб<ref>[https://archive.is/20120804140202/www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/print/29641.htm Греція&nbsp;— МЗС України]</ref>.

=== Мови ===
{{main|Мови Греції}}
[[Державна мова]]: [[Грецька мова|грецька]].

=== Релігії ===
[[Файл:Meteora 004.jpg|міні|Монастир [[Мегала Метеора]]]]
{{main|Релігія в Греції}}
Головні [[релігія|релігії]] держави: [[православ'я]]&nbsp;— 98 % населення, [[іслам]]&nbsp;— 1,2 %, [[католицтво]]&nbsp;— 0,3 %, [[протестантизм]]&nbsp;— 0,1 %<ref>{{ref-ru}} [http://www.ptsgroup.ru/static/Greece/info/grec-religia.html Релігія в Греції.]</ref>.

[[Конституція Греції]] визнає [[православ'я]] як переважаючу релігію в країні, одночасно гарантуючи свободу віросповідання для всіх громадян. [[Уряд Греції]] не веде офіційну статистику про релігійну приналежність своїх громадян. За даними соціологічного дослідження [[Євростат]]у на 2005 рік, 81 % греків відповіли, що вірять в [[Бог]]а, що є третім показником серед країн-членів [[ЄС]], поступаючись тільки [[Мальта|Мальті]] та [[Кіпр]]у.

Домінує [[Грецька православна церква]], її голова&nbsp;— [[архієпископ]] [[Ієронім II]], резиденція якого знаходиться в [[Афіни|Афінах]]. Одночасно православні церкви монастирської держави на [[Афон|Святій горі Афон]], а також церкви [[Додеканес]]ьких островів та [[Крит]]у підпорядковуються безпосередньо [[Константинопольська Православна Церква|Вселенському патріарху]], чия резиденція розташована у Константинополі ([[Стамбул]]і).

Нечисленні мешканці деяких островів [[Егейське море|Егейського моря]], що колись належали [[Венеціанська республіка|Венеціанській республіці]], сповідують [[католицизм]]. У [[Фракія|Фракії]] та на острові [[Родос]] крім греків живуть турки-[[мусульмани]] (1,3 %). [[Юдаїзм]] існує в Греції впродовж понад 2&nbsp;000 років. [[Сефарди]] колись становили численну спільноту у місті [[Салоніки]], проте [[Голокост]] змогли пережити не більше 5&nbsp;500 чоловік. Спільнота [[протестантизм|протестантів]] нараховує в країні близько 3&nbsp;000 осіб. Існує й нетрадиційна релігійна течія грецького неоязичництва, її прибічників нараховується не більше 2&nbsp;000 осіб.

{{seealso|Елладська православна церква|Афон|Метеора}}

=== Охорона здоров'я ===
{{main|Охорона здоров'я в Греції}}
Очікувана [[середня тривалість життя]] 2006 року становила 79,2 року: для чоловіків&nbsp;— 76,7 року, для жінок&nbsp;— 81,9 року<ref name="Дубович"/>; 2010 року&nbsp;— 79,8 року: для чоловіків&nbsp;— 77,2 року, для жінок&nbsp;— 82,5 року<ref name="cia"/>.

Смертність немовлят до 1 року становила 5,1&nbsp;‰, станом на 2010 рік; 5,4&nbsp;‰, станом на 2006 рік. Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місце на 193 жителя; лікарями&nbsp;— 1 лікар на 327 жителів (станом на 1996 рік)<ref name="Дубович"/>. Витрати на охорону здоров'я 1990 року склали 5,5 % від ВВП країни<ref name="Дубович"/>.<!--

У _ році _% населення було забезпечено [[Питна вода|питною водою]]<ref name="Дубович"/>.-->
Поширеність [[ВІЛ]]/[[СНІД]] серед дорослих від [[2001]] року залишається незмінною і становить 0,2 %. Осіб, що живуть з позитивним статусом ВІЛ/СНІД, у Греції нараховується до 11 тисяч, смертність від [[ВІЛ]]/[[СНІД]]&nbsp;— менше 100 осіб на рік.

=== Освіта ===
[[Файл:Attica 06-13 Athens 30 University.jpg|міні|200пкс|Історичний корпус [[Афінський університет|Афінського університету]] по [[Вулиця Панепістиміу|вулиці Панепістиміу]]]]
[[Файл:ΕΜΠ Κτίριο υπολογιστή.jpg|міні|200пкс|Центральний обчислювальний центр [[Афінський національний технічний університет|Афінської політехніки]] в [[Зографу]]]]
{{main|Освіта в Греції}}
Рівень [[Грамотність|письменності]] 2003 року становив 97,5 %: 98,6 % серед чоловіків, 96,5 % серед жінок<ref name="Дубович"/>.<!--

Витрати на освіту _ року склали _% від ВВП, _% усіх державних громадських видатків<ref name="Дубович"/>.-->

Освіта в Греції є обов'язковою для всіх дітей у віці від 6 до 15 років. Вона включає початкову ({{lang-el|Δημοτικό Σχολεί}}''ο''&nbsp;— 6 класів) і неповну середню ({{lang-el|Γυμνάσιο}}&nbsp;— [[гімназія]], 3 класи) освіту. Існують дошкільні заклади: ясла-садки ({{lang-el|Παιδικός σταθμός}}) для дітей від 2,5 років, що працюють окремо або у складі дитячих садків ({{lang-el|Νηπιαγωγείο}}).<ref>{{Cite web |url=http://ypepth.gr/en_ec_page1531.htm |title=Система освіти Греції — Мініосвіти та релігії Греції |accessdate=2 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110623125731/http://www.ypepth.gr/en_ec_page1531.htm |archivedate=23 червень 2011 |deadurl=yes }}</ref>

Необов'язкову середню освіту, згідно з освітньою реформою 1997 року, можна отримати в двох типах освітніх закладів: загальному ліцеї (з 1997 називалися {{lang-el|Ενιαίο Λύκειο}}, 2006 року перейменовані на {{lang-el|Γενικό Λύκειο}}) та закладах професійно-технічної освіти ({{lang-el|Τεχνικό Επαγγελματικό Εκπαιδευτήριο}}&nbsp;— [[технікум]]ах). Тривалість навчання в загальному ліцеї становить 2 або 3 роки із здобуттям рівня середньої освіти А, в технікумі&nbsp;— 3 роки із здобуттям рівня освіти Б. Атестат загального ліцею лише засвідчує завершення курсу середньої освіти, атестат технікуму рівня Б дає право працевлаштування за фахом. При цьому зберігається можливість взаємного переходу учнів з одного закладу в інший. До освітніх закладів необов'язкової середньої освіти також відносяться інститути професійної підготовки ({{lang-el|Ινστιτούτο Επαγγελματικής Κατάρτισης}}), які надають офіційну, але некласифіковану освіту, оскільки вони приймають як випускників гімназій, так і ліцеїв.

Згідно з чинною [[Конституція Греції|Конституцією Греції]] (ст. 16.8), заснування недержавних вищих освітніх закладів в країні заборонено<ref>[http://www.hri.org/docs/syntagma/artcl25.html#A16 Конституція Греції]</ref>. Державну вищу освіту можна здобути в університетах та інститутах технічної освіти ({{lang-el|Τεχνολογικό Εκπαιδευτικό Ίδρυμα}}). Вступити до них можна за результатами іспитів після другого або третього класу ліцею. Крім того у віці 22 повних років в результаті жеребкування можна стати студентом Грецького відкритого університету. Навчальний рік в університетах триває в Греції з 1 вересня по 21 червня, в той час як власне викладання розпочинається 11 вересня та закінчується 15 червня. Впродовж року тривалі канікули присвячені до [[Різдво|Різдвяних свят]] та [[Пасха|Пасхи]], їх сумарна тривалість не перевищує 4 тижнів.<ref name="eurydice">{{Cite web |url=http://eacea.ec.europa.eu/education/eurydice/documents/eurybase/national_summary_sheets/047_EL_EN.pdf |title=Eurybase — Descriptions of National Education Systems and Policies |accessdate=2 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100525003826/http://eacea.ec.europa.eu/education/eurydice/documents/eurybase/national_summary_sheets/047_EL_EN.pdf |archivedate=25 травень 2010 |deadurl=yes }}</ref>

Серед найпрестижніших університетів Греції: [[Афінський національний університет імені Каподистрії|Національний університет імені Каподистрії]], [[Афінський національний технічний університет]], [[Фессалонікійський університет Аристотеля]], [[Афінський університет економіки та бізнесу]], [[Афінський аграрний університет]], [[Афінська школа мистецтв]], [[Університет «Пантеон»]], [[Університет Пірея]], [[Університет Центральної Греції]], [[Університет Македонії]]<ref>[http://www.ypepth.gr/el_ec_page1047.htm Перелік університетів&nbsp;— Міносвіти та релігії Греції]</ref> (Див. також [http://www.ypepth.gr/el_ec_category1620.htm перелік] інститутів технічної освіти).

Державні витрати на початкову освіту в Греції 2008 року склали 2&nbsp;097&nbsp;154&nbsp;000&nbsp;€, на середню освіту&nbsp;— 2&nbsp;523&nbsp;807&nbsp;650&nbsp;€; вищу університетську освіту&nbsp;— 1&nbsp;078&nbsp;554&nbsp;000&nbsp;€ та в інститутах технічної освіти&nbsp;— 409&nbsp;576&nbsp;000&nbsp;€<ref name="eurydice"/>. В середньому щорічні витрати на освіту становлять 4,4 % від [[ВВП]], за цим показником Греція посідає 92 місце у світі<ref name="cia"/>.

[[2010]] року [[уряд Греції]] оголосив про поступове впровадження радикальних [[Реформа|реформ]] у галузі освіти, покликаних сприяти відкритості та [[Інтернаціоналізація|інтернаціоналізації]] [[Вищий навчальний заклад|вищих навчальних закладів]], розширити можливості учнівського та студентського самоуправління. Крім того до навчального 2013—2014 року планується відкрити перші школи подовженого дня та онлайнові школи<ref>{{Cite web |url=http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=5384 |title=Радикальные изменения в сфере образования |accessdate=28 вересень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120306082026/http://web.ana-mpa.gr/anarussian/articleview1.php?id=5384 |archivedate=6 березень 2012 |deadurl=yes }}</ref>.

=== Інтернет ===
{{main|Інтернет Греції}}

У 2006 році всесвітньою мережею [[Інтернет]] у Греції користувались 3,8&nbsp;млн осіб<ref name="Дубович"/>.

=== Комунальні послуги ===
Оплата відбувається раз в два місяці. Наприклад за холодну воду -30-60 євро в місяць, електроенергія 100-150 євро на місяць. Послуги інтернету на місяць коштують 10-15 євро. Якщо знімати житло то ціни варіюють від 200 до 600 євро в середньому.<ref>{{Cite web|title=Переїзд до Греції - житло і вартість комунальних послуг в країні Південної Європи.|url=https://emigrantrus.ru/iz-rossii-v-grecziyu/|website=|date=|accessdate=|language=|last=|first=|publisher=}}</ref>

== Культура ==
{{main|Культура Греції|Давньогрецька культура}}
Культура Греції розвивалась впродовж багатьох тисяч років, від [[Мінойська культура|мінойської]] та [[мікенська Греція|мікенської]] цивілізацій, які породили [[класична Греція|класичну Грецію]]. Вона розвивалась через вплив [[Римська імперія|Римської імперії]] та її спадкоємиці [[Візантія|Візантійської імперії]]. Значний вплив на грецьку культуру справила [[Османська імперія]] за близько 4 століття панування. Водночас [[Грецька революція|Грецька війна за незалежність 1821—1829&nbsp;років]] відіграла провідну роль у відродженні та піднесенні національної грецької культури на сучасному етапі.

=== Архітектура ===
[[Файл:O Partenon de Atenas.jpg|міні|200пкс|[[Парфенон]], [[Афінський акрополь]]]]
{{main|Архітектура Греції}}

В умовах [[демократія|демократії]] Стародавньої Греції вперше створюється цілісне середовище міст-держав&nbsp;— [[поліс]]ів. Розвивається система регулярного планування міста з прямокутною сіткою вулиць та головною площею&nbsp;— [[агора|агорою]]&nbsp;— центром торгівлі і громадського життя. Розроблений тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього просторового ядра&nbsp;— [[перистиль]]<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/65418/Архитектура Історія розвитку архітектури]</ref>.

[[Файл:NeosKosmos1.JPG|міні|200пкс|Типові для Греції будинки із балконами і терасами, афінський район [[Неос-Космос]]]]

Культовим та архітектурно-композиційним центром давньогрецького міста був [[акрополь]] із храмом, присвяченим божеству, покровителю міста. Класично завершеним типом храму став [[периптер]]. Найяскравішим його прикладом вважається головний храм [[Афінський акрополь|Афінського акрополя]]&nbsp;— [[Парфенон]]. На основі естетичного осмислення стійко-балкової конструкції у Стародавній Греції створюється [[архітектурні ордери|ордерна система архітектурної композиції]], в якій гармонійно поєднались висока художність архітектурних форм з досконалістю конструкцій та матеріалу. Невпинний розвиток громадського життя давньогрецького поліса породив такі типи споруд, як [[театр]], [[стадіон]], [[палестра]] тощо. Так, в Афінах з'явились [[Театр Діоніса]], а пізніше [[Одеон Ірода Аттичного]], унікальний мармуровий [[стадіон Панатінаїкос]].

В добу середньовіччя в Греції розвивалася головним чином монастирська архітектура, грецькі міста занепали, а народні житла будувалися різні за типами, залежно від форми рельєфу. Повноцінно розвиватися архітектура починає з 1830-х років, коли столицею стали Афіни. Їхній план забудови створили грецькі архітектори [[Стаматіос Клеантіс]] і [[Лісандрос Кавтанзоглу]]. Одночасно запрошені архітектори [[Феофіл ван Гансен]] та [[Ернст Ціллер]] споруджують громадські будівлі, сприяючи розквіту архітектурного стилю [[неогрек]]. Церковна архітектура 19 століття тяжіла до візантійської<ref>Полевой В.&nbsp;М.&nbsp;Греция (Королевство Греция). Архитектура и изобразительное искусство.//Общественные науки. Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Прохоров, 3-е изд. Т. 30. Экслибрис&nbsp;— 1978. 632 стр.</ref>.

Починаючи від 1920-х років портові міста&nbsp;— Афіни, Пірей, Салоніки&nbsp;— починають швидко розростатись, в цей час формується тип багатоквартирного будинку з численними балконами і терасам, запропонований [[Костас Кіцікіс|Костасом Кіцікісом]], характерний для Греції. В подальшому грецька архітектура сприймає вплив [[функціоналізм]]у та [[неокласицизм]]у. В період 1950–1960-х років довкола Афін виросли паркові передмістя із районами, забудованими віллами та садибами заможних греків із елементами народної архітектури (архітектор [[Дімітріс Пікіоніс]]). Значно менше будувалося дешевих багатоквартирних будинків (архітектор [[Аріс Константінідіс]]), однак зростала потреба у зведенні нових готелів та музейних приміщень (архітектори [[Хараламбос Сфаеллос]], [[Прокопіос Василіадіс]]). Промислове та офісне будівництво розвивав [[Такіс Зенетос]].

=== Образотворче мистецтво ===
{{main|Мистецтво Греції}}

=== Література ===
[[Файл:Solomos portrait 4.jpg|міні|160пкс|[[Діонісіос Соломос]], автор державного [[гімн Греції|гімну Греції]], член [[Філікі Етерія|«''Φιλική Εταιρεία''»]] та поборник [[дімотіка|дімотіки]]]]
{{main|Новогрецька література|Давньогрецька література}}

Грецька [[література]] поділяється на три періоди: давньогрецьку, візантійську та новогрецьку<ref>{{Cite web |url=http://feb-web.ru/FEB/LITENC/ENCYCLOP/le8/le8-1372.htm |title=Греческая литература //«Литературная энциклопедия» (М., 1929—1939. Т. 1-11) |accessdate=20 жовтня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120111084944/http://feb-web.ru/FEB/LITENC/ENCYCLOP/le8/le8-1372.htm |archivedate=11 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. У [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] література розквітла раніше, ніж склалися [[класична Греція|класична]] наука, освіта та мистецтво. Приблизно у 8 столітті до н.&nbsp;е. [[Гомер]] створив [[Іліада|«Іліаду»]] та [[Одіссея|«Одіссею»]]&nbsp;— [[кіклічні поеми]], пов'язані із [[героїчний епос|героїчним епосом]], присвяченим [[Троянська війна|Троянській війні]]. [[Гесіод]] продовжив традицію Гомера у [[Теогонія|«Теогонії»]]. Фрагментарно до нас дійшли вірші [[Сапфо]] та [[Анакреонт]]а, чиї імена дали назву [[Сапфічна строфа|сапфічній строфі]] та [[анакреонтика|анакреонтиці]]. Як самостійний жанр розвивалась [[давньогрецька драма]], серед її найяскравіших представників [[Есхіл]], [[Софокл]], [[Евріпід]], [[Аристофан]].

Період [[візантія|візантійської]] літератури охоплює 4-15 століття, вона написана [[середньогрецька мова|середньогрецькою мовою]]. Донині збереглася література, створена головним чином церквою, яка відіграла важливу економічну і політичну роль у [[Візантія|Візантії]]. Водночас остання успадкувала традиції [[елліністична цивілізація|елліністичної прози]]. Відома повість [[Александрія (повість)|«Александрія»]] 11-12 століть, сповнена казкових епізодів із життя [[Александр Македонський|Александра Македонського]], [[християнство|християнізованих]] в різних редакціях. Особливо виділяється поезія [[Роман Солодкоспівець|Романа Солодкоспівця]], з понад тисячі написаних ним гімнів збереглось близько 80. Важливе історіографічне значення мають хроніки [[Георгій Амартол|Георгія Амартола]]<ref>{{Cite web |url=http://feb-web.ru/FEB/LITENC/ENCYCLOP/le8/le8-1372.htm |title=Византийская литература //«Литературная энциклопедия» (М., 1929—1939. Т. 1-11) |accessdate=20 жовтня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120111084944/http://feb-web.ru/FEB/LITENC/ENCYCLOP/le8/le8-1372.htm |archivedate=11 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref>.

Зародження [[новогрецька література|новогрецької літератури]] ознаменувала [[крит]]ська [[ренесанс]]на поема «[[Еротокрітос]]», написана [[Вінчентзос Корнарос|Вінчентзосом Корнаросом]] народною мовою. Поема складається з десяти тисяч [[вірш]]ів і оспівує доблесті, терпіння і любов героя Еротокріта. Проте справжнього поштовху розвитку нової грецької літератури надала [[Грецька революція]]. З'являються [[Афінська школа (література)|Афінська школа]] пуристів, ідейним провідником якої виступав творець [[кафаревуса|кафаревуси]] [[Адамантіос Кораїс]], та [[Іонічна школа (література)|Іонічна школа]] на чолі із [[Діонісіос Соломос|Діонісіосом Соломосос]], автором [[Гімн свободі|«Гімну свободі»]] (став [[гімн Греції|гімном Греції]]), які пропагували живу народну мову&nbsp;— [[дімотіка|дімотіку]].

Література 20 століття представлена талантами багатьох письменників та поетів, серед яких [[Андреас Калвос]], [[Янніс Психаріс]], [[Александрос Палліс]], [[Ангелос Сікеліанос]], [[Костіс Паламас]], казкарка [[Пенелопа Дельта]], [[Янніс Ріцос]], [[Александрос Пападіамантіс]], [[Костас Каріотакіс]], [[Костас Варналіс]], [[Константінос Кавафіс]], [[Деметріос Вікелас]], [[Нікос Казандзакіс]], а також нобелівські лауреати [[Гіоргос Сеферіс]] та [[Одісеас Елітіс]].

=== Театр ===
[[Файл:Theatre of Dionysus 01.JPG|міні|200пкс|[[Театр Діоніса]], [[Афінський акрополь]]]]
{{main|Театр Греції|Давньогрецький театр}}

У Греції вперше [[театр]] як вид [[мистецтво|мистецтва]] став одним із чинників суспільного розвитку, поширюючи в народі релігійні та соціально-етичні поняття і об'єднуючи тим самим різноманітні верстви населення міст і сіл. Від самого початку і досить довго театр служив найурочистішим способом вшанування олімпійського бога [[Діоніс]]а. Оскільки [[давньогрецька релігія|релігія]] була тісно пов'язана із державним життям, сценічні ігри, що становили частину [[Діонісії|Діонісових свят]], були предметом турбот держави. Для грецького театру геніальними поетами створювались зразки драми, що мали грандіозний вплив на пізнішу римську та новоєвропейську драму. Деякі з цих зразків із незначними змінами присутні у репертуарі сучасного [[Національний театр Греції|Національного театру Греції]].

Стародавні греки були першими, хто почав зводити спеціальні споруди, пристосовані для драматичних вистав<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/141493/Театр Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона]</ref>. Найдавнішим театром у світі вважається [[Театр Діоніса]], побудований на одному зі схилів [[Афінський акрополь|Афінського акрополя]]. Основні принципи облаштування давньогрецьких театрів послужили взірцем для римського та навіть сучасного театру.

Становлення [[театр Греції|новогрецького театру]] розпочалось зі здобуттям Грецією незалежності. Цей процес стримувала економічна скрута, відсутність допомоги з боку держави, конкуренція іноземних труп. В [[Афіни|Афінах]] перші спектаклі поставлені [[1836]]&nbsp;року. Тільки [[1901]] року виник державний [[Національний театр Греції|Королівський театр в Афінах]], в ньому працював перший вітчизняний режисер [[Фома Економу]], який здійснив значний вплив на розвиток акторського мистецтва і постановочної культури в Греції. В акторському мистецтві посилилися реалістичні тенденції, які найбільш яскраво проявилися у творчості [[Емілій Веакіс|Емілія Веакіса]], [[Маріка Котопулі|Маріки Котопулі]]. 1955 року актор [[Манос Катракіс]] створив народний театр, на сцені якого вперше поставлено твори [[Нікос Казандзакіс|Нікоса Казандзакіса]]. Серед грецьких акторів другої половини 20 століття виділяються [[Меліна Меркурі]], [[Алікі Вугуклакі]], [[Нікос Куркулос]], [[Дімітріс Хорн]], а також засновниця [[Театр грецького танцю «Дора Страту»|Театру грецького народного танцю]] хореограф [[Дора Страту]] та засновниця сучасного грецького [[балет]]у уродженка Києва [[Тетяна Мамакі]].

=== Музика й танці ===
{{Main|Грецька музика|Давньогрецька музика}}

Грецька музична традиція&nbsp;— одна з найдавніших у світі. В середні віки спадкоємицею [[Давньогрецька музика|давньогрецької музичної культури]] стала [[візантійська музика]], однак в добу [[туркократія|туркократії]] розвиток народної музики зупинився на 3 століття. Національна музика відновилася тільки після здобуття незалежності, до цього лише на [[Іонічні острови|Іонічних островах]] творили професіональні музиканти. Так, [[Ніколаос Мандзарос]] поклав на музику «[[Гімн свободі]]» Соломоса, який 1865 року став державним гімном. Під впливом від Грецької революції створював опери [[Павлос Каррер]]. Першим грецьким композитором, творчість якого набула широкої популярності у світі, став [[Спірідон Самарас]]&nbsp;— автор [[Олімпійський гімн|Олімпійського гімну]] на слова [[Костіс Паламас|Костіса Паламаса]].

Жвавий інтерес до народної музики виник на початку 20 століття. [[Народна музика]] Греції подібна до музики інших сусідніх балканських країн: [[Болгарія|Болгарії]], [[Сербія|Сербії]], [[Північна Македонія|Північної Македонії]]. У них часто простежуються схожі ритми та емоційне забарвлення пісень. [[Рембетика]]&nbsp;— грецька народна пісня&nbsp;— сформувалася на початку 20 століття, коли після [[малоазійська катастрофа|малоазійської катастрофи]] в Грецію прибули тисячі біженців. Цими піснями вони розповідали про своє нелегке життя. Нині рембетику вивчають у багатьох університетах Європи<ref name="Greek_music">[http://musplanet.narod.ru/Greek_music.htm Грецька музика]</ref>.

Серед основоположників новогрецької музичної школи [[Маноліс Каломіріс]], [[Георгіос Ламбелет]], [[Еміліос Ріадіс]], [[Георгіос Склавос]], диригент [[Дімітріс Мітропулос]]. У післявоєнний час висуваються композитори-пісенники [[Манос Хадзідакіс]] та [[Мікіс Теодоракіс]], відомий тим, що відкрив усьому світові [[сіртакі]]. Пізніше стали відомими модерніст [[Яніс Ксенакіс]], [[Діонісіс Саввопулос]], близькі до напрямку [[нью-ейдж]] [[Вангеліс]], [[Янніс Хрисомалліс]]. Оперна співачка [[Марія Каллас]] по праву вважається феноменом музичного світу, серед сучасних оперних співаків Греції виділяється [[Маріос Франгуліс]]. Справжні зірки грецької естради другої половини 20 століття&nbsp;— [[Деміс Русос]] та [[Нана Мускурі]], а також [[Пасхаліс Терзіс]], [[Харіс Алексіу]], [[Алкістіс Протопсалті]].

У сучасній популярній грецькій музиці відчувається значний вплив Заходу. Проте і в ній нерідко простежуються традиційні для мелодії [[бузукі]]&nbsp;— так звана, [[лаїка|сучасна лаїка]]. У багатьох країнах, наприклад, [[Фінляндія|Фінляндії]], [[Швеція|Швеції]], [[Австралія|Австралії]], [[Сполучені Штати Америки|США]], не просто теоретично вивчають музику бузукі, але й існують цілі колективи, що професійно виконують її. Іноді на початку і часто в середині пісень чути окремі музичні фрази різних інструментів в стилі імпровізації&nbsp;— таксімі. Це свого роду введення в атмосферу пісні, що задає її тему<ref name="Greek_music"/>.

Грецька виконавиця популярної музики [[Єлена Папарізу]] з піснею ''«[[My Number One]]»'' посіла перше місце на пісенному конкурсі [[Євробачення 2005]] в [[Київ|Києві]]&nbsp;— вперше для Греції. Серед популярних поп-співаків та виконавців [[лаїка|сучасної лаїка]] слід виділити [[Сакіс Рувас|Сакіса Руваса]], [[Анна Віссі|Анну Віссі]], [[Василіс Каррас|Василіса Карраса]], [[Антоніс Ремос|Антоніса Ремоса]], [[Деспіна Ванді|Деспіну Ванді]], [[Йоргос Мазонакіс|Йоргоса Мазонакіса]], [[Нікос Вертіс|Нікоса Вертіса]], [[Паола Фока|Паолу]], [[Пантеліс Пантелідіс|Пантеліса Пантелідіса]].

=== Кінематограф ===
{{main|Кінематограф Греції}}

=== Кухня ===
[[Файл:Greek Salad Choriatiki.jpg|міні|200пкс|[[Грецький салат]]&nbsp;— візитівка національної кухні]]
{{main|Грецька кухня}}

Грецька кухня типово [[Середземноморська кухня|середземноморська]]. Вона має давні традиції, і смаки змінюються відповідно до сезону, а також залежно від географії<ref>{{cite book |author=Armstrong, Kate; Hellander, Paul |title=Lonely Planet Greece |publisher=Lonely Planet Publications |location=Hawthorn, Vic., Australia |year=2006 |page=76 |isbn=1-74059-750-8 |oclc= |doi= |accessdate=}}</ref>. Давньогрецька кухня&nbsp;— історичний попередник західної кулінарної традиції, поширивши свій вплив через Стародавній Рим та Візантію не тільки в Європі, але й поза її межами<ref name=Mallos>{{cite book |author=Mallos, Tess |title=Greek Cookbook |publisher= Summit Books |location=Dee Why West, NSW., Australia |year=1979 |page=inside cover |isbn=0-7271-0287-7 |oclc= |doi= |accessdate=}}</ref>.

Найхарактерніші й найдавніші елементи грецької кухні&nbsp;— [[оливкова олія]], овочі і трави та грецьке [[вино]];<ref>Spices and Seasonings: A Food Technology Handbook&nbsp;— Donna R. Tainter, Anthony T. Grenis, p. 223.</ref> типові інгредієнти&nbsp;— [[баранина]] і [[свинина]], [[маслини]], [[сир]], [[баклажан]]и, [[помідор|томати]] та [[йогурт]]и. У десертах переважають [[Горіх (кулінарія)|горіхи]] і [[мед]], у чому відчувається вплив східної, [[турецька кухня|турецької кухні]]. Деякі страви використовують традиційне грецьке тісто [[філо]]. Серед спецій греки частіше за інші вживають [[орегано]], [[м'ята|м'яту]], [[часник]], [[цибуля городня|цибулю]], [[кріп]] і [[лаврове листя]]. Серед традиційно грецьких напоїв&nbsp;— вино [[рецина]], міцні напої&nbsp;— [[метакса]], [[узо]], а також винайдене в середині [[20 століття]] у Салоніках [[фрапе]].

Сучасна грецька кухня глибоко спадкоємна. Так, зі стародавніх часів у грецькій кухні збереглись [[Сочевиця|сочевичний]] [[суп]], вино рецина; в добу [[еллінізм]]у та римську добу готували [[луканіко]], у Візантії винайшли [[фета|фету]] та [[ботарга|ботаргу]]. В період османського панування виникли типово східні страви [[мусака]], [[дзадзикі|цацикі]], [[Кофта (страва)|кофта]], [[Бурек (страва)|бурек]], [[долма]]. Справжнім символом сучасної грецької кухні став грецький салат

=== Свята ===
[[Файл:2june 2007 149b.jpg|міні|200пкс|Президентська [[гвардія]] Греції ('''[[Евзони]]''') на параді [[2 червня]] [[2007]]]]
{{main|Свята Греції}}
'''День незалежності Еллади''' святкується [[25 березня]], оскільки 25 березня [[1821]]&nbsp;року розпочалась [[Грецька революція|Грецька національно-визвольна війна]] проти [[туркократія|османського панування]]. Цей день також збігається зі святкуванням [[Елладська православна церква|Елладською православною]] церквою [[Благовіщення|Благовіщення Пресвятої Богородиці]]<ref>[http://narodna.pravda.com.ua/discussions/49ca258124094/ Україна&nbsp;— Греція: спільні перемоги-спільні свята. Роздуми на День незалежності Еллади]</ref>.

{{col-begin|width=65%}}
{{col-break}}
* 1 січня&nbsp;— [[Новий рік]]
* 6 січня&nbsp;— [[Теофанія в Греції|Теофанія]]
* 8 січня&nbsp;— Гінайкратія
* 28 січня&nbsp;— [[Апокрієс]]
* 25 березня&nbsp;— [[День незалежності Греції]]
* 4 квітня 2010 року&nbsp;— [[Великдень у Греції|Великдень]]
* 19 травня&nbsp;— День пам'яті [[геноцид понтійських греків|геноциду понтійських греків]]
* 21 травня&nbsp;— Піровассія
{{col-break}}
* 23 червня&nbsp;— День середини літа
* 15 серпня&nbsp;— [[Успіння Богородиці]]
* 26 жовтня&nbsp;— День святого [[Святий Дмитрій|Димитрія Солунського]]
* 28 жовтня&nbsp;— [[День Охі]]
* 17 листопада&nbsp;— Політехніо&nbsp;— день пам'яті [[Повстання в Афінському Політехнічному університеті|повстання в Політехніоні]]
* 6 грудня&nbsp;— День святого [[Святий Миколай|Миколи Чудотворця]]
* 25 грудня&nbsp;— [[Різдвяні традиції в Греції|Різдво]]
{{col-end}}

=== Наука ===
[[Файл:NOESIS.jpg|міні|200пкс|Науковий центр та музей технологій [[університет Аристотеля|університету Аристотеля]], [[Салоніки]]]]
{{main|Наука в Греції}}

Природничі та технічні науки отримали розвиток в Греції після здобуття незалежності, хоча і до того часу були опубліковані окремі праці з медицини, зокрема «Про дієту» ({{lang-el|Διαιτητική}}) [[Константінос Міхаіл|Константіноса Міхаіла]], 1794<ref>[http://www.karaberopoulos.gr/karaberopoulos/ergasies/100.asp Δημήτριος Καραμπερόπουλος. Η πρώτη Ιστορία της Ιατρικής στην Ελληνική Γλώσσα, 11 Ιουλίου 2008]</ref>, «Історія лікарського мистецтва» ({{lang-el|Ιστορίας Ιατρικής}}) Сергіо Іоанну<ref>[http://www.karaberopoulos.gr/karaberopoulos/ergasies/108.asp Δημήτριος Καραμπερόπουλος. Ελληνική Παιδιατρική. Διαχρονική προσέγγιση, 15 Νοεμβρίου 2008]</ref>, 1818; «Довідник з гігієни» ({{lang-el|Υγιεινατάριον}}) Спірідона Вландіса, 1820<ref>[http://www.karaberopoulos.gr/karaberopoulos/ergasies/66.asp Δημήτριος Καραμπερόπουλος. Εγκυκλοπαίδεια Νεοελληνικού Διαφωτισμού, υπό έκδοση από το Κέντρο Νεοελληνικών Ερευνών, Εθνικού Ιδρύματος Ερευνών]</ref>.

Заснований 1837 року, [[Афінський університет]] швидко став науковим центром країни. 1887 року його кафедри природничих наук об'єднали у відділ, а згодом факультет природничих наук. Розвитку наук також посприяла [[індустріалізація]], на шлях якої Греція стала у другій половині 19 століття. Наприкінці століття хімік [[Анастасіос Хрістоманос]], засновник спеціалізованої лабораторії, досліджував грецькі руди на цілий ряд [[корисні копалини|корисних копалин]]. Генеральний інспектор [[Лавріонські копальні|Лавріонських рудників]], в майбутньому перший президент [[Афінська академія|Афінської академії]], [[Фокіон Негріс]] опублікував ємні відомості про геологічну будову, а фізик і математик [[Константінос Міцопулос]] досліджував [[сейсмічність Греції]]. Дослідженнями рослинного і тваринного світу займалися біологи [[Теодорос Орфанідіс]], [[Теодор Генріх Герман фон Гелдрейх]], [[Спірідон Міліаракіс]], [[Іоанніс Х. Політіс]]. Основи медицини в Греції заклав [[Георгіос Склавунос]], автор «Анатомії людини» (1906). На початку 20 століття зростання темпів економічного розвитку сприяло підйому технічних наук, центром яких став [[Афінський національний технічний університет|Афінський політехнічний інститут]].

[[1837]] року засноване [[Грецьке археологічне товариство]] для пожвавлення археологічної науки, створення умов належного збереження старожитностей. За півстоліття цій справі посприяли також іноземні археологічні школи в Афінах, що діють і донині: [[Французька школа в Афінах|Французька]] (1846), [[Німецький археологічний інститут в Афінах|Німецька]] (1874), [[Американська школа класичних досліджень в Афінах|Американська]] (1881), [[Британська школа в Афінах|Британська]] (1886), [[Австрійський археологічний інститут в Афінах|Австрійська]] (1898). Серед власне грецьких археологів широко відомі [[Константінос Куруніотіс]], [[Ніколаос Платон]], [[Кіріакос Піттакіс]], [[Валеріос Стаіс]], [[Ніколаос Платон]], [[Аріс Пуліанос]] та чинний керівник реставраційних робіт на [[Афінський акрополь|Афінському акрополі]] [[Маноліс Коррес]].

На сучасному етапі провідна наукова установа в галузі фізичних наук&nbsp;— [[Національний центр наукових досліджень «Демокріт»|центр ядерних досліджень «Демокріт»]]<ref>[http://www.demokritos.gr/ Ο ιστότοπος του Εθνικού Κέντρου Έρευνας Φυσικών Επιστημών «Δημόκριτος»]</ref>, заснований 1961 року в [[Ая-Параскеві]]. Він має [[атомний реактор]], субкритичний реактор і [[електростатичний генератор Ван де Граафа]]. Дослідження з астрономії, фізики атмосфери, сейсмології і метеорології здійснює [[Афінська національна обсерваторія]]. Науковими дослідженнями з прикладної математики займається профільне бюро і обчислювальний центр [[Афінська академія|Афінської академії наук]]. Найважливіші роботи в галузі електроніки, штучного інтелекту, електрохімії, аеродинаміки проводяться в [[Університет Аристотеля|Університеті Аристотеля]] та [[Афінський національний технічний університет|Афінському технічному університеті]].

[[Іоанніс Аргіріс]]&nbsp;— грецький математик і інженер, один із авторів [[Метод скінченних елементів|методу скінченних елементів]] і методу прямої жорсткості. Математик [[Костянтин Каратеодорі]] працював в області дійсного аналізу, [[Варіаційне числення|варіаційного числення]] і [[Міра множини|теорії мір]] на початку 20 століття, його вчення допомогло [[Альберт Ейнштейн|Альберту Ейнштейну]] в математичної частині його [[теорія відносності|теорії відносності]]. Біолог [[Фотіс Кафатос]]&nbsp;— піонер в галузі молекулярного [[Клонування (біотехнологія)|клонування]] і геноміки. [[Дімітріс Нанопулос]]&nbsp;— відомий фізик-теоретик, зробив значний внесок в галузі [[Фізика елементарних частинок|фізики елементарних частинок]] і [[Фізична космологія|фізичної космології]]. [[Георгіос Папаніколау]]&nbsp;— піонер [[цитологія|цитології]] та ранньої діагностики [[рак (захворювання)|раку]], винахідник [[Тест Папаніколау|пап-тесту]]. Грецький дизайнер автомобілів [[Алек Іссігоніс]] створив конструкцію «[[Mini]]», в той час як [[Міхаліс Дертузос]] був одним із піонерів [[Інтернет]]у. Широко відомі у світі грецькі інформатики [[Христос Пападімітріу]], [[Діомідіс Спінелліс]], [[Йосиф Сіфакіс]], [[Міхаліс Яннакакіс]]. [[Ніколас Негропонте]] заснував медіа-лабораторію [[Массачусетський технологічний інститут|Массачусетського технологічного інституту]] та програму [[One Laptop Per Child]].

=== Філософія ===
[[Файл:Sanzio 01.jpg|міні|200пкс|Афінська [[академія Платона]], [[Рафаель]]]]
{{main|Давньогрецька філософія}}

Західна філософська традиція зародилась у [[Стародавня Греція|Стародавній]] Греції ще в [[6 століття до н. е.|6 столітті до н.&nbsp;е.]] Перших давньогрецьких філософів прийнято називати [[Досократські філософи|«досократиками»]], більшість їх робіт не збереглись навіть фрагментарно. Серед досократиків окреме місце займають [[сім мудреців|сім античних мудреців]]. Один з них&nbsp;— [[Фалес Мілетський]], з часів Аристотеля вважається першим філософом Греції, належав до, так званої, [[мілетська школа|мілетської школи]]. За нею слідувала [[елейська школа]], яка займалась філософією [[буття]].

Класичний період [[Давньогрецька філософія|грецької філософії]] традиційно асоціюють із Сократом, Платоном та Аристотелем. У цю добу Афіни стають центром грецької філософії. [[Сократ]] першим замислюється над людською особистістю, [[Платон]] засновує [[Платонівська академія|академію]] та створює філософію як логіко-етичну систему, а [[Аристотель]]&nbsp;— науку філософію як вчення про реально існуючий світ. Серед інших визначних філософських шкіл, що пізніше виникали в Греції слід відзначити: [[стоїцизм]], [[епікурейство]], [[скептицизм]] та [[неоплатонізм]].

Визначні представники грецького [[Відродження]] (15-18 століття)&nbsp;— клірик [[Теофілос Корідаллеус]], [[Ніколаос Маврокордатос]], [[Вікентіос Дамодос]], [[Мефодіос Антракітіс]]. Для [[новогрецьке Просвітництво|новогрецького Просвітництва]] характерне повернення до давньогрецької спадщини, його діячі&nbsp;— [[Євгеній Булгаріс]], [[Іосіпос Місіодакас]], [[Веніамін Лесбоський]], революціонер [[Рігас Велестінліс]]. В перші роки незалежності від Османської імперії поширення отримала релігійна філософія ([[Філіппос Іоанну]], [[Петрос Браїлас-Арменіс]]) та [[гегельянство]]<ref>[[Феохаріс Кессидіс]]. Греция (Королевство Греция). Общественные науки. Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Прохоров, 3-е изд. Т. 30. Экслибрис&nbsp;— Яя. 1978. 632 стр., илл.; 30 л. илл.; 9 л. карт.</ref>.

На початку 20 століття головним мотивом філософських праць стає спроба обґрунтувати [[Велика ідея|Велику ідею]] ([[Янніс Камбісіс]], [[Іоанніс Зервос]], [[Іон Драгуміс]]), політичним провідником якої виступав [[Елефтеріос Венізелос]], а у філософії поширюються ідеї [[позитивізм]]у ([[Теофілос Вореас]] і [[Панайотіс Айософітіс]]). У післявоєнний час впливовими філософськими напрямками стали неокантіанство ([[Іоанніс Теодоракопулос]], [[Панайотіс Канеллопулос]], [[Константінос Цацос]]), [[феноменологія]] ([[Константінос Георгуліс]] і [[Леандрос Вранусіс]]), а також [[ірраціоналізм]]у, [[інтуїтивізм]]у. [[Екзистенціалізм]] представлений [[Йоргос Сарандаріс|Йоргосом Сарандарісом]], [[Дімітріос Капетанакіс|Дімітріосом Капетанакісом]], [[Христос Яннарас|Христосом Яннарасом]].

=== Грецька мова ===
{{main|Грецька мова|Новогрецька мова}}
Грецька мова&nbsp;— одна з найдавніших серед сучасних мов світу. Нею користуються вже понад 4&nbsp;000 років, а грецька писемність існує вже 3&nbsp;000 років. Сьогодні грецька мова&nbsp;— основа словника будь-якої [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської мови]], більшість базових понять наукової лексики також має частково грецьке походження. Сучасна ж грецька мова&nbsp;— [[дімотіка]]&nbsp;— південно-грецький діалект, адаптований як стандартний варіант мови. Він значно відрізняється від [[катаревуса|катаревуси]], яка, по суті, була штучно створена на основі давньогрецького [[койне]] і насаджувалась за ініціативою [[Адамантіос Кораїс|Адамантіоса Кораїса]], грецького письменника, просвітителя та активного громадського діяча доби [[Грецька революція|національно-визвольного руху]] [[19 століття]].

Греція завжди була відносно однорідною країною у лінгвістичному відношенні. На початку 20 століття відбувся [[греко-турецький обмін населенням]], який ще більше посилив процес [[Асиміляція (соціологія)|асиміляції]] етнічних меншин. Нині грецькою як першою, або навіть єдиною, мовою користується близько 99 % населення країни<ref name="cia"/>. Основні [[діалект]]и грецької мови: [[понтійський діалект]], [[каппадокійський діалект]], [[цаконський діалект]], [[єврейсько-грецький діалект]]. В останнє десятиліття поширення інтернет-послуг і мобільного зв'язку викликало латинізацію грецького письма. Це явище відоме як [[Greeklish]], воно поширене по всій грецькій діаспорі й навіть у країнах з більшістю грецького населення&nbsp;— в Греції та [[Кіпр]]і.

=== Засоби масової інформації ===
[[Файл:Ta-nea.jpg|міні|200пкс|[[Та Неа|«Τα Νέα»]]&nbsp;— наймасовіша газета Греції (133&nbsp;тис.&nbsp;екз.): на першій сторінці<br/>[[Йоргос Папандреу]] та [[Костас Караманліс]]]]
{{main|ЗМІ Греції}}

Після [[метаполітефсі|відновлення демократії]] в Греції створено передумови для вільного розвитку [[ЗМІ]], а [[Конституція Греції|Конституція 1975]] року заборонила [[цензура|цензуру]] у будь-якій формі. Втім грецькі ЗМІ визначаються міжнародними аналітиками як високополітизовані, одночасно визнається взаємовплив влади та преси. Зокрема столичні ЗМІ відіграли важливу роль у розвалі уряду прем'єр-міністра [[Андреас Папандреу|Андреаса Папандреу]] 1989 року, коли журналісти довели спроби його канцелярії впливати на висвітлення подій. Того ж року суд міста [[Афіни]] визнав [[монополія|монополію]] держави на ЗМІ, наступним кроком стала легалізація [[Грецький парламент|Грецьким парламентом]] створення приватних ЗМІ, а також їхня [[приватизація]]<ref name="pressreference">[http://www.pressreference.com/Fa-Gu/Greece.html Greece&nbsp;— Press Reference]</ref>. За [[Індекс свободи преси|Індексом свободи преси]], опублікованим [[2009]] року міжнародною організацією [[Репортери без кордонів]], Греція посідає 35 позицію серед 175 країн світу<ref>{{Cite web |url=http://www.rsf.org/en-classement1003-2009.html |title=Press Freedom Index 2009 |accessdate=22 жовтень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20091022183400/http://www.rsf.org/en-classement1003-2009.html |archivedate=22 жовтень 2009 |deadurl=yes }}</ref>.

Дослідження 2009 року, опубліковані телеканалом [[BBC]], показали, що 78 % греків звертаються за новинами до телебачення, 41 %&nbsp;— до друкованих ЗМІ, 35 %&nbsp;— до електронних видань і 32 %&nbsp;— до радіо<ref name="bbc.co.uk">[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/country_profiles/1009249.stm#leaders Country profile: Greece&nbsp;— Media]</ref>. Найбільшим, найдавнішим та найавторитетнішим інформаційним агентством Греції вважається [[ААН-МАН|Афінське агентство новин]].

Найбільшою державною телерадіокомпанією Греції була [[Грецька корпорація телерадіомовлення|ERT]], що здійснювала трансляцію на розважальних каналах [[ET1]], [[NET (Греція)|NET]], регіональному культурно-освітньому каналі&nbsp;— [[ET3]]. Проте 11 червня [[2013]] року телерадіокомпанію закрито рішенням [[Кабінет міністрів Греції|Кабінету міністрів Греції]] на чолі із [[Антоніс Самарас|Антонісом Самарасом]]<ref>[http://news.in.gr/greece/article/?aid=1231253027 Προς ρήξη τα κόμματα της συγκυβέρνησης για το λουκέτο στην ΕΡΤ, [[in.gr]]]r</ref>, лідером правлячої партії [[Нова Демократія (Греція)|Нова Демократія]]. Це стало одним із заходів жорсткої економії<ref>[http://ru.euronews.com/2013/06/12/greek-public-service-tv-taken-off-air-to-save-money/ Греция: черный экран жесткой экономии, 12-06-13, euronews.com]</ref>. Відтак Греція стала єдиною державою [[ЄС]] без державного телебачення та радіомовлення<ref>[http://ru.euronews.com/2013/06/12/shock-and-disbelief-at-greek-shutdown-of-ert/ Греки протестуют против закрытия общественного вещания, 12-06-13, euronews.com]</ref>.

Серед приватних телеканалів із найбільшою аудиторією глядачів: [[Mega TV]], [[ANT1]], [[Alpha TV]] та [[Skai TV]]. Традиційно найпопулярнішими в ефірі телеканалів залишаються випуски новин, комедійні серіали та ігрові телешоу. Найбільша державна компанія радіомовлення&nbsp;— ERA. Першою приватною радіостанцією в Греції стало [[Athena 98.4 FM|Афінське муніципальне FM-радіо]]. У країні діє низка різноманітних в FM-діапазоні Skai 100,3 FM, Sfera 102,2 FM тощо, а також інтернет-радіо, зокрема ArionRadio<ref>{{cite web |url=http://www.arionradio.com/arionradio/en/ |title=ArionRadio&nbsp;— Головна |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101019024116/http://www.arionradio.com/arionradio/en/ |archivedate=19 жовтень 2010 }}</ref>. Загалом правове регулювання телевізійного та радіомовлення в країні все ще не відповідає європейським стандартам: близько 1&nbsp;700 приватних телеканалів та радіостанцій в Греції здійснюють мовлення без отримання належних ліцензій<ref name="bbc.co.uk"/>.

Грецькі друковані ЗМІ в цілому менш заполітизовані, ніж наприкінці 1980-х років, проте деякі основні щоденні газети мають чітку політичну приналежність: газети «[[Катемеріні]]» та «[[Акрополь (газета)|Акрополь»]] (наклади 35&nbsp;500 та 50&nbsp;800 екз. відповідно)&nbsp;— правоцентристське видання; «[[Елефтерос Тіпос]]» (наклад 135&nbsp;500 екз.)&nbsp;— видання, що тяжіє до консервативнішого правого крила; газета «[[Авгі]]» (наклад 55&nbsp;000 екз.) позиціонується як видання лівого крила, до видань ліво-центристського спрямування належать «[[Авріані]]», «[[Та Неа]]» й «[[Елефтеротіпіа]]» (наклади 51&nbsp;000, 133&nbsp;000 та 108&nbsp;000 екз. відповідно); нарешті газета «[[Різоспастіс]]» (наклад 40&nbsp;000 екз.)&nbsp;— офіційний друкований орган [[КПГ|Комуністичної партії Греції]]. В Афінах також видається широке коло журналів, серед них найпопулярніші: «Економікос», «Епендітіс», «Прін», «Статус», а також «[[То Віма]]». 2 % грецьких газет і журналів експортуються на [[Кіпр]], до [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Німеччина|Німеччини]] та [[Велика Британія|Великої Британії]]. У Греції ж найбільшим попитом користуються німецько- та англомовні видання<ref name="pressreference"/>.

=== Спорт ===
[[Файл:Paralympics Opening Ceremony.jpg|міні|200пкс|[[Олімпійський стадіон в Афінах]] імені [[Спірос Луїс|Спіроса Луїса]]&nbsp;— відкриття Паралімпійських ігор [[2004]]]]
[[Файл:Charisteas' Siegtreffer im Finale der Euro 2004.jpg|міні|200пкс|Переможний гол [[Ангелос Харістеас|Ангелоса Харістеаса]] в фіналі [[Євро-2004]]]]
{{main|Спорт у Греції}}

Греція як батьківщина [[Олімпійські змагання|олімпійських змагань]] має чи не найдавніші спортивні традиції у світі. Вона тричі за нову історію приймала Олімпійські ігри сучасності: першу [[Літні Олімпійські ігри 1896|Олімпіаду 1896 року]], перші [[Літні Олімпійські ігри 1906|Додаткові Олімпійські ігри]] та в [[2004]] році чергові [[Літні Олімпійські ігри 2004|Літні Олімпійські ігри]] в Афінах. [[Національний олімпійський комітет Греції]] було створено в [[1894]] році і визнано [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародним олімпійським комітетом]] (''МОК'') у [[1895]] році. Зрештою першим Президентом МОК став грецький підприємець, поет [[Деметріос Вікелас]].

Найпопулярнішими видами спорту в Греції є [[футбол]] та [[баскетбол]]. Баскетбол набув популярності в Греції після здобуття клубом [[АЕК (баскетбольний клуб, Афіни)|АЕК]] Кубку володарів Кубків [[1968]]&nbsp;року. Другу хвилю піднесення викликали перемоги на [[Чемпіонат Європи з баскетболу|Чемпіонаті Європи з баскетболу]] [[1987]] року та особливо [[2005]]&nbsp;року. Найуспішніші баскетбольні клуби [[Чемпіонат Греції з баскетболу|Грецького чемпіонату]]&nbsp;— [[Панатінаїкос (баскетбольний клуб)|Панатінаїкос]] (31 перемога), [[Аріс (баскетбольний клуб)|Аріс]] (10 перемог), [[Олімпіакос (баскетбольний клуб)|Олімпіакос]] (9 перемог), [[АЕК (баскетбольний клуб, Афіни)|АЕК]] (8 перемог) та [[Панеллініос (баскетбольний клуб, Афіни)|Панеллініос]] (6 перемог).

Подібним чином відбувся й підйом футболу після перемоги [[Збірна Греції з футболу|збірної Греції]] на [[Чемпіонат Європи з футболу 2004|Чемпіонаті Європи з футболу]] в [[2004]] році. Ця подія була названа однієї з найбільших несподіванок у сучасній історії спорту<ref>[http://news.bbc.co.uk/sport2/hi/football/euro_2004/3860105.stm Греція виграла ЄВРО 2004]</ref>. Найуспішніші футбольні клуби [[Альфа Етнікі|Грецької суперліги]]: [[Олімпіакос (футбольний клуб, Пірей)|Олімпіакос]] (37 перемог), [[Панатінаїкос (футбольний клуб)|Панатінаїкос]] (19 перемог) та [[АЕК (футбольний клуб, Афіни)|АЕК]] (13 перемог).

В останні десятиліття в Греції також набрали популярності [[волейбол]], [[водне поло]], [[легка атлетика]]. Національні збірні гідно представляють Грецію на міжнародних змаганнях з важкої атлетики, гімнастики, вітрильного спорту, веслування на байдарках та каное, стрибків у воду, плавання, академічного веслування, боротьби, велоспорту, боксу, стрілецького спорту, тенісу, стрільби з луку, тріатлону<ref>{{Cite web |url=http://www.sport.gr/default.asp?pid=242&sgid=8 |title=Біографії грецьких спортсменів-медалістів на порталі www.sport.gr |accessdate=2 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100303231331/http://www.sport.gr/default.asp?pid=242&sgid=8 |archivedate=3 березень 2010 |deadurl=yes }}</ref>. Певну популярність мають [[регбі]], [[крикет]], [[гольф]], [[Хокей в Греції|хокей]], [[кінний спорт]]. [[1952]] року започатковано [[Ралі Греції]]<ref>{{Cite web |url=http://2003.acropolisrally.gr/en/history/winners/ |title=Всі чемпіони Ралі Греції |accessdate=2 лютий 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130701091539/http://2003.acropolisrally.gr/en/history/winners/ |archivedate=1 липень 2013 |deadurl=yes }}</ref>, яке [[1973]] року стало етапом [[Чемпіонат світу з ралі|Чемпіонату світу з ралі]] і нині вважається одним з найскладніших, найстаріших та найпрестижніших змагань з [[Ралі (спорт)|ралі]] у світі. З 1972 року щорічно відбувається [[Афінський класичний марафон]], удостоєний «золотого статусу» [[Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій|Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій]]<ref name=MN1>Nikitaridis, Michalis (2007-11-02). [http://www.iaaf.org/news/Kind=2/newsId=42234.html Athens Classic Marathon celebrates 25th anniversary&nbsp;— PREVIEW]. [[IAAF]]. Retrieved on 2009-11-08.</ref>.

[[1991]] року столиця Греції місто [[Афіни]] приймало XI [[Середземноморські ігри]]&nbsp;— головну спортивну подію країн Середземномор'я. 28 жовтня 2007 року в ході голосування в італійській [[Пескара|Пескарі]] Греція знову виборола право приймати XVII Середземноморські ігри. Вони мали б відбутися в містах [[Волос (місто)|Волос]] та [[Лариса (місто)|Лариса]] в [[2013]] році<ref>[http://www.sport-fm.gr/article/106825 Στην Ελλάδα οι Μεσογειακοί του 2013&nbsp;— Середземноморські ігри 2013 відбудуться в Греції]</ref>. Однак організатори не звели вчасно спортивні об'єкти, тому 28 січня 2011 року Міжнародний комітет Ігор позбав Грецію права приймати Ігри<ref>[http://www.ana-mpa.gr/anaweb/user/showplain?maindoc=9537550&maindocimg=3096505&service=102 Med Games 2013 lost, 28-01-2011, [[ana-mpa]]]</ref><ref>[http://greece.greekreporter.com/2011/01/28/2013-international-committee-for-mediterranean-games-decides-on-paris-not-athens-as-host/ 2013 International Committee for Mediterranean Games Decides on France not Greece as Host]</ref>. Натомість 27 січня [[2011]] року [[Асоціація міжнародних марафонів і пробігів]] підписала угоду із [[Міністерство культури і туризму Греції|Міністерством культури і туризму Греції]], згідно з якою переносить свою штаб-квартиру до [[Афіни|Афін]].

{{see also|Греція на Олімпійських іграх|Олімпіада 2004}}

== Див. також ==
* [[Еллада]]

== Джерела ==
* Fortescue, Adrian. [http://www.newadvent.org/cathen/06735a.htm Greece] // ''[[The Catholic Encyclopedia]]''. Vol. 6. New York: Robert Appleton Company, 1909.
* Терентьєва Н. О. [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Greciya Греція] // {{ЕІУ|2|192}}
* Вступ до культурології античності. Стародавня Греція: Навч. посіб. / Б.&nbsp;М.&nbsp;Чумаченко.&nbsp;— К. : Видавн. дім КМ Академія, 2003.&nbsp;— 100 c.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1024/58/1/5/#7702 Греція] // {{Юридична енциклопедія|1}}
{{Вікіпосилання
|Тема               = Греція
|Вікісловник        = Греція
|Вікіпідручник      =
|Вікіцитати         = Греція
|Вікіджерела        =
|Вікіновини         =
|Вікісховище        = Category:Greece
|Метавікі           =
|Проект             =
}}
* [[Грецька національна організація з туризму]]: [https://web.archive.org/web/20100929173652/http://www.gnto.gr/portal/site/eot Офіційна сторінка] {{ref-el}}{{ref-en}}
* [[Міністерство культури і туризму Греції]]: [http://www.culture.gr/ Офіційна сторінка]{{ref-el}}{{ref-en}}
* [[The World Factbook]]: [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/gr.html Греція]{{ref-en}}
* [[The Guardian]]: [http://www.guardian.co.uk/world/greece Новини Греції]{{ref-en}}
* [[Euronews]]: [http://ru.euronews.net/tag/greece/ Новини Греції]{{ref-ru}}
* [[Афінська агенція новин — Македонська агенція новин]]: [http://www.amna.gr/ Новини Греції] {{ref-el}}{{ref-en}}{{ref-fr}}{{ref-ru}}
* [[Укрінформ]]: [http://svit.ukrinform.ua/Greece/greece.php Інформація про країну]{{ref-uk}}

{{Розташування2|nw={{ALB}}|n={{MKD}}|ne={{BGR}}|w=[[Іонічне море]]|e={{TUR}}|sw=[[Середземне море]]|s=[[Середземне море]]|se=[[Егейське море]]}}

{{медаль|з географії}}
{{Греція в темах}}
{{Адміністративний поділ Греції 2011}}
{{Navboxes
| list =
{{ОЕСР}}
{{Європа}}
{{Країни Середземного моря}}
{{Рада Європи}}
{{ЄС}}
{{НАТО}}
{{Шенгенська зона}}
{{WEU}}
{{ОЧЕС}}}}
{{ВП-портали|Європа|Географія|Греція}}
{{Authority control}}

{{DEFAULTSORT:Греція}}
[[Категорія:Греція| ]]
[[Категорія:Південна Європа]]
[[Категорія:Країни ЄС]]
[[Категорія:Республіки]]
[[Категорія:Країни Середземного моря]]
[[Категорія:Країни НАТО]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Держави-члени ООН]]