Городецька культура, культура городищ "рогожної кераміки" — археологічна культура залізної доби.

Існувала у 700 року до Р.Х. — 500 року після Р.Х..

Названа за розкопаному у 1898 році Василем Городцовим Городецькому городищу біля міста Спаськ-Рязанський.

Поширення

Була поширена у середньому й нижньому плині Оки, у долині річок Мокша й Цна та Середнього Поволжя. У Подонні займала верхів'я до впливу річки Вороніж. На заході за водорозділом з горішньою Окою межувала з верхньоокською культурою балтського народу голядь. На півночі межувала з дяківською культурою угро-фінського народу меря.

Городецька культура склалася на основі місцевих культур бронзової доби за участі племен абашевської культури й зрубної культури.

Племена городецької культури були беспосередніми пращурами угрофінських народів мордви Середнього Поволжя.

Поселення й могильники

Представлена невеликими укріпленими родовими поселеннями, рідше - селищами, жертовниками, на пізньому етапі - і могильниками (переважно з трупоположеннями).

На поселеннях відкриті землянки, напівземлянки, наземні житла.

Вироби

Кераміка з відбитками рогожі й тканини, гладка груба, у пізніший час - лощена.

Господарка

Населення займалося полюванням, скотарством, землеробством; підтримувало зв'язку зі скіфами, племенами дяківської культури, з Прикам'ям.