Відкрити головне меню

Гордаші́вка — село в Україні, в Тальнівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на обох берегах річки Гірський Тікич, за 3 км на північний-захід від районного центру — міста Тального, та за 5 км від залізничної станції Тальне. Через село пролягає залізниця Цвіткове-Христинівка, є роз'їзд Гордишівка. На ньому зупиняється тільки уманський поїзд, а решта в Тальному. У селі мешкає 986 осіб, 604 двори.

село Гордашівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Тальнівський район
Рада/громада Гордашівська сільська рада
Код КОАТУУ 7124082001
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 986
Поштовий індекс 20431
Телефонний код +380 4731
Географічні дані
Географічні координати 48°54′27″ пн. ш. 30°39′14″ сх. д. / 48.90750° пн. ш. 30.65389° сх. д. / 48.90750; 30.65389Координати: 48°54′27″ пн. ш. 30°39′14″ сх. д. / 48.90750° пн. ш. 30.65389° сх. д. / 48.90750; 30.65389
Середня висота
над рівнем моря
154 м[1]
Водойми Гордашівське водосховище
Відстань до
обласного центру
144 км
Відстань до
районного центру
3 км
Найближча залізнична станція Гордишівка (приміські поїзди); Тальне (5 км, всі поїзди)
Місцева влада
Адреса ради с. Гордашівка, вул. Радянська, 131
Сільський голова Петро Царенко
Карта
Гордашівка. Карта розташування: Україна
Гордашівка
Гордашівка
Гордашівка. Карта розташування: Черкаська область
Гордашівка
Гордашівка

Зміст

Походження назвиРедагувати

Місцева легенда подає назву села Гордашівки у трьох варіантах:

  • ніби засновником села була людина на татарське ймення Гордаш;
  • назва села походить від того, що в цій місцевості зупинялись татари, військо яких називалось Ордою. Згодом до цього слова приєдналась літера «Г».
  • в перекладі з татарської гордаш (гардаш, кардаш) - означає "брат". За однією з легенд, село заснували два татарські брати.

Кутки селаРедагувати

У селі виділяють наступні кутки:

  • Одірванка або Лацинівка, знаходиться у південно-західній частині населеного пункту. Перша назва походить від слова "відірвати", оскільки ця частина села відділена від решти насипом, на якому знаходиться залізнична колія. Друга назва походить від поширеного у селі прізвища Лацина, ймовірно від імені засновника кутка
  • Джурівка знаходиться у північно-східній частині села. Назва походить від прізвища роду шляхтичів Джур, які проживали у селі.
  • Кущі. Назва походить ймовірного від більшої кількості насаджень дерев, які є менш поширеними в інших частинах села через кам'янистий грунт.
  • Паляришівка, знаходиться у південній частині села. Назва походить ймовірно від прзівища Палярушинко, яке зустрічається у метричних книгах села кінця XVIII ст.[2]
  • Яри, названі від рельєфу місцевості.
  • Залежно від берега проживання жителі села на основну частину села кажуть та сторона та ця сторона.

ІсторіяРедагувати

Гордашівка — давнє поселення, про неї згадується у писемних документах XVII століття. На території села знайдено залишки двох поселень трипільської та двох поселень черняхівської культур.

У 1891 році на південній околиці села прокладено залізницю Цвіткове-Христинівка, що пожвавило ріст та розвиток села. У 1895 році побудовано першу школу.

Радянські часиРедагувати

У 1921 році вдови, чоловіки в яких не повернулися з Першої світової війни, викопали криницю, яка і нині носить назву «Вдовиня».

У 1929 році в селі організовано товариство зі спільного обробітку землі — «ТСОЗ», у 1930 році селяни об'єдналися в колгоспи: на правобережній частині села під назвою «Хвиля», а на лівій — «1 Травня».

Під час Голодомору 19321933 років померло 1008 мешканців села.

У 1936 році церкву розібрали на цеглу для інших будівель, дещо продано.

В роки радянсько-німецької війни 232 мешканця села воювали на фронтах, 132 загинули в боях, 102 — удостоєні урядових нагород. Село було відвойоване після 834-денної німецької окупації 8 березня 1944 року воїнами 62-ї стрілецької дивізії.

Під час післявоєнного голоду в селі померло до 100 осіб.

У 1952 році тваринницькі приміщення перенесли на околиці села, висаджено лісосмуги та Погибнянський ліс. У центрі села встановлено пам'ятник односельцям, загиблим під час війни.

У 19551958 роках збудована Гордашівська ГЕС. Село було радіо- та електрифіковане.

У 1959 році збудовано навісну кладку через річку Гірський Тікич. Силами селян викопано чотири криниці на підвищенні.

У 1960 році збудовано тракторний стан, автогараж, склади під зерно. Кращі рівні землі на лівобережжі були взяті на запасний аеродром. Розпочалось поховання на новому кладовищі.

У 19671970 роках — на честь 50-річчя Радянської влади побудовано в центрі села магазин та дитсадок на 120 місць.

Станом на 1971 рік в селі мешкало 1 708 чоловік. Колгосп «Перше Травня» мав в користуванні 2 197,6 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2 041,8 га орної землі. Господарство вирощувало зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

У 1978 році Почав працювати новий будинок культури, який збудували на місці колишньої церкви. При цьому було знесено протоієрейське кладовище, що яке розміщувалось навколо церкви.

У 19791986 роках об'єднано-укрупнено два колгоспи в один: села Гордашівки та села Лащової. Гордашівський колгосп покрив борги Лащівському в сумі 350 тисяч карбованців. Колгосп був названий імені Леніна.

У 1981 році закладено стадіон в центрі села.

У 19831986 роках прокладено шосейну дорогу (бруківку) від тракторного стану і попід кладовище, розпочато будівництво мосту через річку Гірський Тікич.

У 1987 році заасфальтовано сільські вулиці, пронумеровані будинки, дано назву вулицям. Восьмирічна школа реорганізована в середню.

Роки незалежної УкраїниРедагувати

У 19931994 роках розпочато газифікацію правобережної частини села. У 1996 році проведено газопровід і підключено газ у будинках лівобережжя

У 2009 році відновив репетиції самодіяльний хоровий колектив при Будинку культури (директор — Ноздровський Анатолій Петрович, художній керівник — Ноздровський Юрій Анатолійович).

У 2011 році збудована Гордашівська сонячна електростанція.

Історія освітиРедагувати

У 1895 році на території теперішнього парку навпроти сільмагу було відкрито двокласну церковнопарафіяльну школу. Навчання вели російською мовою, в програмі: слов'янська мова, біблія, Псалтир і Євангеліє. Парти були довгі, за кожною сиділо 4—5 учнів.

Після червоного перевороту 1917 року ця школа стала початковою. В школі ще існувала «палична система». Часто учнів за не вивчені уроки били лінійкою по долонях, аж поки вони в них не спухали. Учнями були загалом хлопчики. Дівчатка вдома вчилися прясти, шити, господарювати. Здібні учні, хто хотів продовжувати навчання, ходили до Тального або ж у село Мошурів.

У 19321933 роках школа знаходилася у старому приміщенні, біля якого не було навіть подвір'я, на якому могли гратися діти. Шкільні двері виходили прямо на проїжджу частину. До того ж це були дуже тяжкі роки для українського народу. Страшний голод морив людей, мабуть, через це за рік в Годашівській школі помінялося три директора — Рябошапко Андрій Васильович (1932–1933), Ягода Іван Дмитрович (1933).

У 1934 році в селі заснована «семирічка», її директором став Проценко Кирило Боніфатійович. Він і вирішив побудувати нову школу з світлими класами і великими вікнами, волейбольним майданчиком і просторим подвір'ям. Багато сил витратив директор на будівництво школи. Але у 1940 році за партійним дорученням Кирило Баніфотович був переведений в іншу школу.

В 19401941 роках школу очолив директор з сусіднього села Лащової — Тарновський Іван В'ячеславович, який пропрацював один рік і повернувся у рідне село. А колектив очолив випускник вузу Самойленко Михайло Дмитрович (19411942 рр.) Великі плани мав молодий керівник, але не вдалося їх реалізувати, так як ішла радянсько-німецька війна і навчання в школах було припинено.

Після відвоювання Тальнівщини у німців радянською армією школа знову почала жити і на довгий час її очолив новий керівник Мельник Павло Павлович, який був її керівником з 1944 по 1955 рік, але за сімейними обставинами Павло Павлович був вимушений залишити село і переїхати на батьківщину дружини в Уманський район. Після нього в 1956 році директор призначили Заїку Олексія Фетисовича, який пропрацював директором до 1959 року.

В 19591962 роках школу очолював Ягода Андрій Сидорович, уродженець села Гордашівка, який у 1960 році добудував школу. Але оскільки житла в нього не було, він був вимушений виїхати. У 1960 році школа стала восьмирічною. В 1963 році педагогічний колектив очолив Думін Григорій Федерович, який пропрацював до 1966 року.

Наступний директор — Демченко Анатолій Андрійович 32 роки був незмінним керівником (19661998). Під його керівництвом побудована вже нова двохповерхова школа з газовим опаленням та великим актовим залом. Це був мудрий керівник, який умів дружити з колективом і не жаліючи сил віддавав всього себе шкільним справам. Він жив школою і її життям. У 1987 році було споруджено новий двоповерховий корпус школи, на кошти колгоспу. Будівництво проходило під керівництвом Анатолія Андрійовича Демченка. Він працював в Гордашівській школі разом з дружиною Федорою Іванівною з 1966 року. Майже 40 років це подружжя, навчало учнів села математики і фізики. У 1988 році школа була реорганізована в середню. Перший випуск 11 класу відбувся 1990 року. Після того, як Анатолій Андрійович пішов на заслужений відпочинок, колектив очолила перша жінка — Кулибаба Катерина Григорівна. Це було у 1998 році. Під її керівництвом у 2002 році у школі була побудована газова котельня.

СучасністьРедагувати

Майже всі вулиці села асфальтовано, проте на сьогодні асфальтне покриття у жалюгідному стані, бо його ремонт не проводився з кінця 1980-х. У селі було проведено газифікацію.

Населення села невпинно скорочується, в основному через від'ємний приріст населення, так і через відсутність роботи у Гордашівці.

Сільський будинок культури із 2008 року знаходиться в аварійному стані.

У селі функціонує відновлена Гордашівська ГЕС, яка виробляє 400 КВт електроенергії за одну годину. Навесні 2007 року при сільській раді створено комунальне підприємство «Джерело» з водопостачання населення села.

Землі обробляють ТОВ «Айова», 6 фермерських господарств, 58 власників земельних паїв — одноосібників.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Погода в селі Гордашівка
  2. ЦДІАК ф.127 о.1012 спр.689 лист 24

ЛітератураРедагувати