Гончар Овсій Іванович

Версія від 15:20, 21 серпня 2012, створена 194.105.145.69 (обговорення) (Взято інформацію зі статті Велика_Мотовилівка та доповнено зі вказаного джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Отаман Бурлака (справжнє ім'я — Гончар Овсій Іванович); народився 1888-го року;— помер 1921) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917-1921 роках - періоду Української національно-визвольної революції. Активно підтримав революційні події 1917 року на Україні. У 1917 році заснував у своїй хаті (с. Казенна Мотовилівка) “Просвіту” ім. Бориса Грінченка, яку більшовики 1919 року з лютої ненависті до нього розграбували і спалили. Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом Центральної Ради був призначений головою Васильківської повітової земельної управи.

Гончар Овсій Іванович
Ovsiy Honchar.jpg
Псевдо отаман Бурлака
Народився 1888
Панська Мотовилівка Васильківського повіту Київської губ.
Помер 1921
Харківська губ.
Місце проживання Велика Мотовилівка, Червона Мотовилівка
Діяльність військовий діяч Центральної Ради
Відомий завдяки очільник Вільного козацтва на Київщині
У шлюбі з

Марія Гончар (Клименко),

дочка депутата Державної думи Росії двох скликань Івана Клименка.
Діти Галина

Одним із перших взявся творити відділи Вільного козацтва на Київщині. Саме вони стали потім основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах Фастівщини і Васильківщини, прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з отаманом Зеленим і отримував від нього підтримку. Як організатор Васильківського повстання (навесні 1919 року), до якого приєдналися селяни Борової, Мотовилівки, Оленівки, Марьянівки, Руликова, Барахтів, Глевахи, Великої Вільшанки, Яцків, Митниці, Крушинки та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим і пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловік. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків і на недовгий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини і Васильківщини.

У 1921 році був арештований і вивезений у Харків до в’язниці на Холодній Горі. З в’язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.

Джерела