Перегляд вихідного коду сторінки Гоголь Микола Васильович

{{othernames|Гоголь}}
{{othernames|Яновський}}
{{Письменник
| Ім'я                = Микола Васильович Гоголь
| Оригінал імені      = Микола Васильович Яновський
| Фото                = NV Gogol.png
| Ширина              = 230px
| Підпис              = «Портрет письменника Миколи Васильовича Гоголя»<br /> ''початок 1840-х. Федір Моллер''
| Ім'я при народженні = 
| Псевдоніми          = Пасічник Рудий Панько; Рудий Панько; В.&nbsp;Алов; П.&nbsp;Глечик; Н.&nbsp;Г.; ОООО; Г.&nbsp;Янов; N.&nbsp;N.
| Місце народження = Сорочинці, [[Миргородський повіт]], [[Полтавська губернія]], [[Російська імперія]] (нині [[Великі Сорочинці]], [[Миргородський район]] [[Полтавська область]]) 
| Дата смерті = 4.3.1852(21.2)
| Місце смерті = [[Москва]]
| Національність = [[українець]]
| Громадянство = Російська імперія
| Мова творів = {{російська}}
| Рід діяльності = [[письменник]]<br/>[[драматург]]<br/>[[прозаїк]]
| Роки активності =
| Напрямок =
| Жанр = 
| Magnum opus =
| Lib =
| Премії = 
| Signature = Nikolai Gogol Signature.svg
}}
'''Мико́ла Васи́льович Го́голь''' ({{lang-ru|Николай Васильевич Гоголь}}; прізвище при народженні '''Яно́вський''', з 1821 року&nbsp;— '''Го́голь-Яно́вський'''; {{ДН2|1|4|1809|20|3}} року, Сорочинці, нині [[Великі Сорочинці]], [[Миргородський район]], [[Полтавська область]]&nbsp;— {{ДС2|4|3|1852|21|2}} року, [[Москва]])&nbsp;— український [[письменник]]<ref>{{Cite web|url=http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CG%5CO%5CGogolNikolai.htm|title=Gogol, Nikolai|website=www.encyclopediaofukraine.com|language=en|accessdate=2018-01-31}}</ref><ref name="eu">''Чижевський Д.'' [http://izbornyk.org.ua/encycl/euii031.htm Гоголь Микола] // {{ЕУ}}</ref><ref>[http://slovopedia.org.ua/29/53395/9151.html Гоголь Микола Васильович] // {{УСЕ-4}}</ref><ref name="ule">''Крутікова Н. Є.'',[http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm Гоголь Микола Васильович]&nbsp;— {{УЛЕ}}</ref><ref>''Ю. Манн'', [https://web.archive.org/web/20160806130350/http://zarlit.com/biography/gogol.html Гоголь Микола Васильович] // Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.1: А-К / ред. Н. Михальська та Б. Щавурський.&nbsp;— Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006.&nbsp;— С. 386—393.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20160303202521/http://history.org.ua/LiberUA/REIU1_1969/REIU1_1969.pdf Гоголь Микола Васильович] {{РЕІУ/1}}</ref> з роду [[Гоголі-Яновські|Гоголів-Яновських]]<ref name="eiu">''Кулікова Л. Б.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Gogol_M Гоголь Микола Васильович] // {{ЕІУ/2}}</ref>, [[Класика|класик]] російської літератури<ref name="brokgauz">{{ЕСБЕ|Гоголь, Николай Васильевич}}</ref><ref>{{книга
|заголовок      = Кто есть кто в мире
|відповідальний = гл. ред. Г. П. Шалаева
|місце          = М
|видавництво    = Филологическое общество "СЛОВО"&nbsp;: ОЛМА-ПРЕСС Образование
|рік            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 361
|isbn           = 5-8123-0088-7
}}<br/>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/2694/ГОГОЛЬ Энциклопедия Кольера. Открытое общество. 2000.]<br/>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/36082/Гоголь Большая биографическая энциклопедия. 2009.]<br/>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/biograf2/3885 Биографический словарь. 2000.] {{ref-ru}}</ref>, вважається найвизначнішим з представників її «української школи»<ref name="eu"/>. Був одним із засновників [[Реалізм (художній метод)|реалізму]] та заклав соціально-критичний («гоголівський») напрямок в [[Російська література|російськомовній літературі]]<ref name="ule"/><ref name="eiu"/>.

== Біографія ==

=== Родина ===
{{Основна стаття|Гоголі-Яновські}}
Микола Васильович Гоголь народився {{ДН|1|4|1809|20|3}} року (за іншими даними {{ДН|31|3|1809|19|3}}<ref>https://www.britannica.com/biography/Nikolay-Gogol</ref>) в містечку [[Великі Сорочинці]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]. Миколою його назвали на честь чудотворної ікони [[Святий Миколай|Святого Миколая]]<ref name="Вересаев1">[http://az.lib.ru/w/weresaew_w_w/text_0220.shtml В.&nbsp;В.&nbsp;Вересаев, «Гоголь в жизни». Том 1.] «Выпись из Метрической книги Спасо-Преображенской церкви местечка Сорочинец, Миргородского уезда, 1809 год», №&nbsp;25: «Месяца марта 20 числа у помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещён. Молитвовал и крестил священно-наместник Иоанн Беловольский. Восприемником был господин полковник Михаил Трахимовский». [[Русская старина]], 1888, ноябрь, с. 392.</ref>. Згідно з сімейними переказами він походив із старовинного [[Українці|українського]] [[Українські козаки|козацького]] роду і був нащадком відомого козака [[Остап Гоголь|Остапа Гоголя]], що був наприкінці XVII століття [[гетьман]]ом [[Правобережна Україна|Правобережної України]]. У смутні часи української історії деякі з його предків приставали і до [[шляхетство|шляхти]], і ще дід Гоголя, [[Гоголь-Яновський Опанас Дем'янович|Панас Дем'янович Гоголь-Яновський]] ([[1738]]-[[1805]]), писав в офіційному папері, що «його предки, прізвищем Гоголь, [[Шляхта|польської нації]]<ref>Процес становлення сучасної польської нації розпочався лише в кінці XVIII ст. До того існував "польський народ політичний"&nbsp;— шляхта, що складався з різних етнічних груп{{#tag:ref|http://rcin.org.pl/Content/60194/WA248_79726_P-I-2524_nowak-od-narodu_o.pdf|name=Od narodu historycznego do wspólnoty etnicznej. Przemiany w polskiej refleksji nad narodem po 1864 roku}}. І власне до стану, а не етносу й апелював дід Гоголя.</ref>», хоча більшість біографів схильні вважати, що він все ж був «малоросом».

{| class="wikitable collapsible collapsed"
!colspan=8|Родовід Яновських
|-
|colspan="4"| Ян (Иван) Яковлевич (отец Иоанн), род. ок. 1670&nbsp;г., ум. после 1723&nbsp;г.
|colspan="4"| Фёдор Яковлевич
|-
| colspan="4"| Демьян Иванович (отец Дамиан)
| colspan="4"| Пётр Фёдорович
|-
| colspan="2"| Афанасий Демьянович (1738—1805)
| colspan="2"| Кирилл Демьянович (ум. в 1797&nbsp;г.)
| colspan="4"| Иван Петрович (род. ок. 1740&nbsp;г.)
|-
| colspan="2"| Василий Афанасьевич (1777—1825)
| width=50 %| Меркурий Кирилович
| width=50 %| Савва Кирилович
| width=50 %| Василий Іванович
| width=50 %| Микола Іванович (род. 1781&nbsp;г.)
|-
| colspan="2"| Николай Васильевич (1809—1852)
| width=50 %| Степан Меркурьевич
| width=50 %| Владимир Саввич
| colspan="2"|
|}

Прапрадід Ян (Іван) Якович, вихованець [[Київська духовна академія (1819—1918)|Київської духовної академії]], «вийшовши в російську сторону», оселився в Полтавському краї (нині&nbsp;— [[Полтавська область]] [[Україна]]), і від нього пішло прізвисько «Яновських». За іншою версією вони були Яновськими, оскільки жили в місцевості Янові. Отримавши дворянську грамоту в [[1792]] у, Панас Дем'янович змінив прізвище «Яновський» на «Гоголь-Яновський». Сам Гоголь, будучи хрещеним «Яновським», мабуть, не знав про справжнє походження прізвища і згодом відкинув його, кажучи, що його поляки вигадали. Батько Гоголя, [[Гоголь-Яновський Василь Панасович|Василь Панасович Гоголь-Яновський]] ([[1777]]-[[1825]]), помер, коли синові було 15 років. Вважають, що сценічна діяльність батька, який був чудовим оповідачем і писав п'єси для домашнього [[театр]]у [[Українська мова|українською мовою]]<ref>[http://litopys.org.ua/rizne/prostak.htm Василий Афанасьевич Гоголь&nbsp;— Пьеса «Простак»]</ref>, визначила інтереси майбутнього письменника&nbsp;— у Гоголя рано виявився інтерес до театру.

[[Файл:Василий Гоголь-Яновский.jpg|міні|230пкс|[[Василь Афанасійович Гоголь|Василь Афанасійович Гоголь-Яновський]], батько письменника]]
[[Файл:Косяровская Мария Ивановна.jpg|thumb|230px|Марія Іванівна Гоголь-Яновська (нар.''Косяровська''), мати письменника]]

Мати Гоголя, [[Косяровська Марія Іванівна|Марія Іванівна]] (1791—1868), уроджена Косяровська, видана заміж 1805 року у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї. Крім Миколи, в сім'ї було ще одинадцять дітей, з яких залишилися жити лише старший син Микола і три сестри. Коли після пологів померли перших двоє, Василь і Марія вже при надії переїхали до Сорочинців, де проживав відомий на всю околицю доктор [[Трохимовський Михайло|М.&nbsp;Я.&nbsp;Трохимовський]]<ref>{{стаття|url=http://nashavira.ukrlife.org/02_2009.html|title=Микола Гоголь — містик|автор=Євген Сверстюк| журнал=Наша віра 
}}</ref>. У маєтку Трохимовського і народився хлопчик, якого назвали Миколою.

22 березня ([[3 квітня]]) [[1809]] року у [[Спасо-Преображенська церква (Великі Сорочинці)|Спасо-Преображенській церкві]] він був охрещений. Хрещеним батьком був полковник М.&nbsp;М.&nbsp;Трохимовський, син лікаря [[Трохимовський Михайло|М.&nbsp;Я. Трохимовського]], що приймав пологи у матері Гоголя.

Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Уже з дитячих літ вона закладала в юного Миколу любов до мови та відчуття слова. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень<ref name="pisni">[https://archive.org/stream/pamiativazhukov00zhukgoog#page/n132/mode/2up Пѣсни, собранныя Н.&nbsp;В.&nbsp;Гоголемъ. Южно-русскія пѣсни] // ''Памяти В.&nbsp;А.&nbsp;Жуковскаго и Н.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя''.&nbsp;— 1908.&nbsp;— Вип. II.&nbsp;— С. 123—412.</ref>, прислів'їв та приказок, готував матеріали до [[українська мова|українсько]]-[[російська мова|російського]] [[словник]]а. Пізніше він так писав про українську пісню:

{{text|«Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…»; «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..»; «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу».<ref>[[iarchive:pismagog01gogouoft/page/279|Письмо Н.В. Гоголя къ И.И. Срезневскому. СПб., 6 марта 1834 г. // Письма Гоголя.  Томъ первый. — СПб., 1901. — С. 279.]]{{ref-ru}}</ref>}}

=== Освіта і студентські роки ===

У [[1818]]-[[1819]] роках&nbsp;— навчався в Полтавському повітовому училищі.

У [[1821]]-[[1828]]&nbsp;— у [[Ніжинська гімназія вищих наук|Ніжинській гімназії вищих наук]], де вперше виступив на сцені гімназійного театру як [[актор]] і [[режисер]]-постановник вистав «''Едіп в Афінах''», «''Урок дочкам''», «''Лукавін''» та багатьох інших. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «''Недоросль''». Учасник цього [[спектакль|спектаклю]] К. Базилі, пізніше відомий [[публіцист]] і дипломат, згадував:

{{text|«… Я бачив цю п'єсу і в Москві, і в Петербурзі, але завжди вважав, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв 16-літній Гоголь».}}

А товариш Гоголя Т. Пащенко стверджував:

{{text|«Думаю, що Гоголь затьмарив би й знаменитих коміків-артистів, якби вступив на сцену».}}

У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню [[Історія України|українську історію]], народні звичаї та [[усна народна творчість|усну народну творчість]], з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських [[ринок|базарах]], у передмісті [[Магерки]], де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника.

У [[Ніжин]]і Гоголь написав свої перші літературні твори і опублікував деякі з них у рукописних журналах та [[альманах]]ах. Тут з'явилися його вірші «''Италия''», «''Новоселье''», «''Непогода''», «''Две рыбки''», «''Битва при Калке''», [[поема]] «''Ганс Кюхельгартен''», сатири «''Насмешнику некстати''», «''Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан''», драматичні твори.

Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, ''«щоб бути по-справжньому корисним для людства»:''

{{text|«Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага»}}

=== У Петербурзі ===
Мріючи про літературну діяльність [[1828]] року Гоголь поїхав до [[Санкт-Петербург|Петербургу]]. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів.

У [[1829]]-му році він опублікував свій перший твір&nbsp;— поему «''Ганс Кюхельгартен''».

Того ж року в журналі «''Отечественные записки''» з'явилася повість «''Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала''», перша з циклу «[[Вечори на хуторі біля Диканьки]]». Ці твори були романтичної спрямованості, підкріплені ґрунтовними знання усної народної творчості. Ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного справляли враження на читача{{джерело}}.

[[Файл:Bust Gogol Yagotin.jpg|230px|thumb|Пам'ятник Миколі Гоголю у [[Яготин]]і]]
[[Файл:Миргород, Пам’ятник письменнику М.В. Гоголю.jpg|thumb|230px|Пам'ятник М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголю в Миргороді]]

Наприкінці [[1833]] року Гоголь клопочеться про місце [[професор]]а історії в [[Київський університет|Київському університеті св. Володимира]]. Спонукала до цього, зокрема, й дружба з [[Максимович Михайло Олександрович|Михайлом Максимовичем]], професором-земляком, [[етнограф]]ом, [[фольклорист]]ом, [[історик]]ом, [[ботанік]]ом, майбутнім ректором цього ж університету. Гоголь писав:

{{text|«Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!»<ref>[[iarchive:pismagog01gogouoft/page/270|Письмо Н.В. Гоголя къ А.С. Пушкину. 23 декабря 1833 // Письма Гоголя.  Томъ первый. — СПб., 1901. — С. 271.]]{{ref-ru}}</ref>}}

У липні [[1833]] Гоголь вмовляв попередника Чарльза Дарвіна біолога та етнографа Михайла Максимовича:

{{text|«Киньте, насправді, кацапію і їдьте на гетманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси. — Дурні ми дійсно, якщо розсудити гарненько. Для чого і для кого ми жертвуємо всім. Їдьмо!...»<ref>[[iarchive:pismagog01gogouoft/page/252|Письмо Н.В. Гоголя къ М. А. Максимовичу, 1833, 2 іюля // Письма Гоголя. Томъ первый. — СПб., 1901. — С. 253.]]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://gazeta.ua/ru/articles/people-and-things-journal/_quotpokinte-kacapiyu-ta-yidte-do-getmanschiniquot/327959 "Покиньте Кацапію та їдьте до Гетьманщини" - gazeta.ua]</ref><ref name="Гусев">''Гусев В.'' [http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=107887&mainlang=rus Туда! Туда! В Киев! В древний, прекрасный Киев!] // День. — 1999. — 2 квітня.</ref>.}}

А в грудні [[1833]] Гоголь писав своєму другові:

{{text|«Дякую тобі за все: за лист, за думки в нім, за новини і т. д. Уяви, я також думаю: Туди! Туди! До Києва! До древнього, прекрасного Києва! Він наш, він не їх — чи неправда? Там або довкола нього робилися справи старовини нашої. Я працюю, я всіма силами намагаюся, але на мене знаходить жах: можливо, я не встигну! Так, це славно буде, якщо ми займемо з тобою київські кафедри: багато можна буде зробити добра. Але мене турбує, що це не здійсниться. Говорять, що дуже багато призначено туди якихось німців. Це також не дуже приємно. Хоч би для святого Володимира побільше слов'ян»<ref name="Гусев"/><ref>[[iarchive:pismagog01gogouoft/page/268|Письмо Н.В. Гоголя къ М. А. Максимовичу. СПб., въ декабрѣ 1833 г. // Письма Гоголя.  Томъ первый. — СПб., 1901. — С. 268.]]{{ref-ru}}</ref>.}}

У цей же час Гоголь працював над книгами «''Арабески''», «''Миргород''» ([[1835]]).

1835 року займає кафедру історії у [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті]], але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. Він остаточно порвав з педагогічною діяльністю:

{{text|«…Вже не дитячі думки, не обмежене коло моїх знань, а високі, сповнені істини й жахливої величі думки хвилювали мене».}}

З 2-ї половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з [[драматургія|драматургією]].

{{цитата|{{text|«Сміх — велика справа: вона не забирає ні життя, ні маєтку, але перед ним винний — як зв'язаний заєць…»<br />
Ці зауваження Гоголя написані через два роки опісля «Ревізора», але вони так яскраво відбивають те, чого хотів досягти Гоголь своєю драмою: його мистецтво просилось на сцену, там повинно воно було розквітнути. Але «Одруження» ({{lang-ru|«Женитьба»}}) його це саме його особливий, майже безідейний, той, що жалкує і зовсім не шмагає, гумор.<ref>Аничков Е.&nbsp;В.&nbsp;Очерк Пушкинскаго періода.— В. кн.: Исторія России въ XIX вѣкѣ. Томъ №&nbsp;2. Глава XII.— С.-Петерьургъ: Т-во <sub>«</sub>Бр. А. и И. Гранатъ и К<sup>О</sup>».— 340 с.</ref>"}}
{{oq|ru|«Смѣхъ—великое дѣло: онъ не отнимаетъ ни жизни, ни имѣнія, но предъ нимъ виновный—какъ связанный заяцъ…»<br />
Эти замѣчанія Гоголя написаны черезъ два года послѣ <sub>"</sub>Ревизора", но они такъ ярко отражаютъ то, чего хотѣлъ достигнуть Гоголь своей драмой: его искусство просилось на сцену, тамъ должно было оно расцвѣсть. Но <sub>"</sub>Женитьба" его это именно его особый, почти безъидейный, сожалѣющій и отнюдь не бичующій юморъ.»}}
}}

Етапною стала його соціальна комедія «[[Ревізор (комедія)|Ревізор]]» ([[1836]]). {{цитата|{{text|«Навіть у «Ревізорі», котрий так образив публіку на першій виставі, бо вона упізнала у ньому саму себе, і тут Гоголя не можна назвати таким, що шмагає. <…> Добрі наміри задуму «Ревізора» чудово оцінив Микола I, що протегував цій комедії.<ref name="ReferenceA">Аничков Е. В. Очерк Пушкинскаго періода.— В. кн.: Исторія России въ XIX вѣкѣ. Томъ № 2. Глава XII.— С.-Петерьургъ: Т-во <sub>"</sub>Бр. А. и И. Гранатъ и К<sup>о</sup>".— 340 с.</ref>»}}
{{oq|ru|«Даже въ <sub>"</sub>Ревизорѣ", который такъ обидѣл публику на первомъ представленіи, потому что она узнала въ немъ самое себя, и тутъ Гоголь не может быть въ сущности названъ бичующимъ. <…> Благонамѣренность замысла <sub>"</sub>Ревизора" отлично оцѣнилъ Николай I, покровительствовавшій этой комедіи»}}
}}

{{text|«В галереї чиновників, виведених в «Ревізорі», представники російської поліційно-бюрократичної держави пізнали себе, де всі вони виступали в ролі «вищого лакейства» перед неприсутньою в комедії постаттю головного чиновника держави російської Миколи I. Комедія Гоголя своїми образами являла зловісний символ всього державного ладу Російської імперії. Це добре відчула вища петербурзька знать і сам Микола I, який після першої вистави, виходячи з ложі, зауважив:<br />
«Ну й п'єска: всім дісталось, а мені — найбільше!»<ref>''[[Голубенко Петро]]''. Між двох стихій.— В кн.: Голубенко Петро. Україна і Росія у світлі культурних взаємин.— К.: Дніпро, 1993.— С. 292.</ref>»}}

=== За кордоном ===
[[Файл:Nicolas Gogol.jpg|thumb|230px|Меморіальна дошка, встановлена в [[Рим]]і на будинку, в якому проживав Гоголь]]

Невдовзі після прем'єри п'єси Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав [[Німеччина|Німеччину]], [[Швейцарія|Швейцарію]], [[Франція|Францію]], [[Італія|Італію]].

В Італії пише перший том поеми-роману «[[Мертві душі]]», що виходить друком [[1842]] року.

{{text|«З появою «Ревізора» і «Мертвих душ» кофлікт Гоголя з російським суспільством  ще більше визначився і загострився. <…> Бо Гоголь показав не тільки Україну, а й — мов би для контрасту — і Росію. Це зіставлення глибоко зачепило національні почування російських патріотів. [[Аксаков Костянтин Сергійович|К. Аксаков]] у листі до Гоголя 1842 року передає йому, яке враження викликали його «Мертві душі»: «Дивіться, яке страшне, тяжке глузування в кінці цієї книжки:«Русь, куда несешся ты, сама не знаешь, не даешь ответа». Інші — зі сльозами на очах від цілковитого відчаю: вони говорять, що той не руський, у кого серце не обливається кров'ю при спогляданні безрадісного стану,— говорять: «Гоголь не любить Росії: подивіться яка гарна Малоросія і яка Росія»; додають: «і зауважте, що сама природа Росії не помилувана, і погода навіть вся мокра і брудна»»<ref>Голубенко Петро. [[Україна і Росія у світлі культурних взаємин]].— Київ: Дніпро, 1993.— С. 259.</ref>}}

{{text|«Під тиском критики і моральним терором російського суспільства Гоголь поставив своїм завданням дати у другому томі «Мертвих душ» позитивний обрах Росії, створити позитивний образ російської людини, «обдарованої божественними чеснотами», або ідеальну російську «дєвіцу», «якої не знайти ніде у світі». З приводу цього задуму [[Бєлінський Віссаріон Григорович|Бєлінський]] з тривогою зауважував: «Багато, надто багато обіцяно, так багато, що ніде і взяти того, чим виконати обіцянку, тому що того і нема ще на світі»<ref>[[Бєлінський Віссаріон Григорович|Белинский В. Г.]] Полное собрание сочинений : в 13 т. — М.: Изд-во Академии наук СССР, 1953–1959. Т. VII.— С.432.</ref>»<ref>Голубенко Петро. Україна і Росія у світлі культурних взаємин.— К.: Видавництво Дніпро, 1993.- 447 с.»</ref>}}

Тонке відчуття геніального художника збурювалось нежиттєвістю образів ним створюваних, і ''тричі'' друга частина великої поеми, багаторічна праця художника, спалювалася ним<ref>Гоголь, Николай васильевич.— Ст.в: Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини—Дротик. М.:Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 537—540.</ref>.

{{цитата|{{text|Художній реалізм Пушкіна знаходить свій подальший розвиток у «натуральній школі» Гоголя. В його «Мертвих душах», перший том котрих вийшов друком 1842&nbsp;р., а другий закінчений автором 1845-го (хоча з'явився друком лише у 1855 р., і до того ж неповністю), розгорнулась у всій своїй безпосередній геніальності художня обдарованість визначного побутописця. <…> Незалежно від того, хотів чи не хотів того автор, його «Мертві душі» були найбільшою сатирою на дореформенне руське життя, що досягло межі паскудства, мізерності, економічного й духовного зубожіння. Навіть II том «Мертвих душ» підтримує таке враження.<ref name="ReferenceA">Аничков Е. В. Очерк Пушкинскаго періода.— В. кн.: Исторія России въ XIX вѣкѣ. Томъ № 2. Глава XII.— С.-Петерьургъ: Т-во <sub>"</sub>Бр. А. и И. Гранатъ и К<sup>о</sup>".— 340 с.</ref>}}
{{oq|ru|
Художественный реализмъ Пушкина находитъ себѣ дальнѣйшее развитіе въ <sub>"</sub>натуральной школѣ" ''Гоголя''. Въ его <sub>"</sub>Мертвыхъ душахъ", первый томъ которыхъ вышелъ въ 1842 г., а второй законченъ авторомъ в 1845 г., (хотя появился въ печати лишь въ 1855 г., и при томъ въ неполномъ видѣ), развернулось во всей своей непосредственной геніальности художественное дарованіе великаго бытописателя. <…> Независимо отъ того, хотѣлъ или не хотѣлъ авторъ, его <sub>"</sub>Мертвыя души" явились величайшей сатирой на дореформенную русскую жизнь, достигшую предѣлов пошлости, мизерности, экономическаго и духовнаго обнищанія. Даже II томъ <sub>"</sub>Мертвыхъ душ" поддерживаетъ это впечатлѣніе.»}}
}}
Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Про це&nbsp;— у виданні [[1847]] року «''Вибраних місць з листування з друзями''», що, як і перший том «Мертвих душ», написані в Італії.

=== Повернення до Російської імперії ===
[[1848]] року Гоголь повернувся до Росії, посилено працював над другим томом «''Мертвих душ''», але (за відомою в СРСР версією) незадовго перед смертю спалив рукопис. Невдовзі після цього Микола Васильович Гоголь помер.

=== Смерть ===
[[Файл:Moscow Church of Simeon Stylites.jpg|thumb|230px|Церква Симеона Стовпника на Поварській, яку Гоголь в останні роки життя відвідував]]
З кінця січня [[1852]] року в будинку графа Олександра Толстого гостював [[ржев]]ський протоієрей [[Костянтинівський Матвій Олександрович|Матфей Костянтинівський]], з яким Гоголь познайомився в [[1849]] році, а до того був знайомий по листуванню. Між ними відбувалися складні, часом різкі розмови, основним змістом яких було недостатнє смирення і благочестя Гоголя, наприклад, вимога о. Матвія: «Відречися від Пушкіна».<ref name="Вересаев2">[http://az.lib.ru/w/weresaew_w_w/text_0230.shtml В.&nbsp;В.&nbsp;Вересаев, «Гоголь в жизни». Том 2.]</ref>. Гоголь запропонував йому прочитати чистовика другої частини «Мертвих душ» для ознайомлення, з тим, щоб вислухати його думку, але дістав відмову священика. Гоголь наполягав на своєму, поки той не взяв зошити з рукописом для прочитання<ref>[http://www.portal-slovo.ru/philology/37155.php Воропаев В. А., «Последние дни Гоголя как духовная и научная проблема»]</ref>. Протоієрей Матфей став єдиним прижиттєвим читачем рукопису 2-ї частини. Повертаючи її автору, він висловився проти опублікування ряду розділів, «навіть просив знищити» їх<ref name="Pravenc">{{Православная энциклопедия|165221|Гоголь|11|652-666|В. М. Гуминский}}</ref> (раніше, він також давав негативний відгук на «Вибрані місця…», назвавши книгу «шкідливою»<ref name="Pravenc"/>).

Смерть Хом'якової, засудження Костянтиновського і, можливо, інші причини переконали Гоголя відмовитися від творчості і почати говіти за тиждень до [[Великий піст|Великого посту]]. 5 лютого він проводжає Костянтиновського і з того дня майже нічого не їсть. 10 лютого він вручив графу А. Толстому портфель з рукописами для передачі митрополиту Московському Філарету, але граф відмовився від цього доручення, щоб не погіршити Гоголя в похмурих думках.

Гоголь перестає виїжджати з дому. У 3:00 ночі з понеділка на вівторок 11-12 (23-24) лютого 1852 року, тобто в велике повечір'я понеділка першої [[седмиця|седмиці]] [[Великий піст|Великого посту]], Гоголь розбудив слугу Семена, звелів йому відкрити пічні засувки і принести з шафи портфель. Вийнявши з нього в'язку зошитів, Гоголь поклав їх у камін і спалив їх. На ранок, він розповів графу Толстому, що хотів спалити тільки деякі речі, заздалегідь на те приготовані, а спалив все під впливом злого духа. Гоголь, незважаючи на вмовляння друзів, продовжував суворо дотримуватися посту; 18 лютого зліг у ліжко і зовсім перестав їсти. Весь цей час друзі і лікарі намагаються допомогти письменнику, але він відмовляється від допомоги, внутрішньо готуючись до смерті.

20 лютого лікарський консиліум наважується на примусове лікування Гоголя, результатом якого стало остаточне виснаження і втрата сил, ввечері він впав у безпам'ятство, а на ранок 21 лютого в четвер помер<ref name="Тарасенков">[http://feb-web.ru/feb/gogol/critics/gvs/gvs-511-.htm А.&nbsp;Т.&nbsp;Тарасенков. Последние дни жизни Н.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя.]</ref>.

Опис майна Гоголя показав, що після нього залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Предмети, що потрапили в опис, були обносками і свідчили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С.&nbsp;П.&nbsp;Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника<ref name="Вересаев2" />.

Згідно з сумнівними мемуарними спогадами письменника В.&nbsp;Лідіна, котрий був присутнім під час ексгумації тіла покійного 1931 року, серед залишків був відсутній череп.<ref>[http://www.ngogol.ru/taina/ Тайна исчезновения черепа Гоголя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222130008/http://www.ngogol.ru/taina/ |date=22 грудень 2015 }} {{ref-ru}}</ref> Офіційний акт експертизи співробітників [[НКВД|НКВС]] це спростовує.

== Суспільно-політичні погляди ==

Відповідно до цих поглядів, визначалося ставлення Гоголя до відомого українського поета [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]]. Гоголь стверджував що любить Шевченка як ''«земляка й обдарованого художника»'', проте негативно оцінював його поетичні твори. Перш за все через українську мову, якою писав Шевченко, а також через те що в них, за словами самого Гоголя, було ''«дьогтю багато, більше, ніж самої поезії»''.<ref name="данилевський">[http://litopys.org.ua/shevchenko/danil.htm Григорій ДАНИЛЕВСКІЙ. ЗНАКОМСТВО СЪ ГОГОЛЕМЪ]</ref>

Разом з тим, у листі від 20 квітня 1834 року М.Гоголь аналізує функціонування деяких слів, ужитих Максимовичем у російській та українській мовах. Другу з них Гоголь називає ''«нашою мовою»'', тобто фактично ідентифікує українську мову як рідну для себе і Максимовича.<ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/1566234.html Микола Гоголь як провідник української культури у світ]</ref><ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/1566234.html Слід також відзначити, що Гоголь, як і інші українські інтелектуали, таки писав українською перед тим, як поїхав до Росії. Коли він усе ще вчився у ліцеї в Ніжині, що на Чернігівщині, він написав українську епіграму на одного з учителів. Його однокласник Пащенко згадував, що у ліцеї вони грали українську п'єсу, яку тоді ж таки написав Гоголь. А американський критик [[Джудіт Корнблатт]] вважає, що Гоголь був автором більш ніж одної п'єси українською мовою].</ref>

== Вплив на сучасну культуру ==
Твори Гоголя багаторазово [[Екранізація літературного твору|екранізувалися]]. Його твори використані кількома [[композитор]]ами при створенні [[опера|опер]] та [[балет]]ів. Крім цього, Гоголь був [[персонаж]]ем кількох [[фільм]]ів та інших художніх творів.

1910 року у [[Російська|Російській імперії]] був випущений фільм «Жизнь и смерть А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина» (виробництво Московського відділку французького Товариства «Гомон»), де, серед іншого, [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкін]] читає свої твори Гоголю.

За мотивами повісті «[[Вечори на хуторі біля Диканьки]]» 1961 року [[Мосфільм|кіностудія «Мосфільм»]] випустила [[Вечори на хуторі близ Диканьки (фільм, 1961)|кольоровий фільм]].

1967 року на кіностудії «Мосфільм» режисером [[Птушко Олександр Лукич|Олександром Птушко]] був знятий фільм «[[Вій]]» за однойменним твором Гоголя.

1972 року [[Кіностудія імені Олександра Довженка|кіностудія ім. Олександра Довженка]] за сценарієм [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]], створеним за мотивами ранніх творів М. Гоголя, випустила фільм російською мовою [[Пропала грамота (фільм)|«Пропавшая грамота»]].

1977 року на тій же кіностудії «[[Мосфільм]]» [[Гайдай Леонід Іович|Леонідом Гайдаєм]] був створений фільм «[[Інкогніто з Петербурга]]», за п'єсою М. Гоголя [[Ревізор (комедія)|«Ревізор»]], а 1996 року був екранізований спектакль Московського театру сатири під цією ж назвою.

2003 року був екранізований балет у постановці [[Моїсєєв Ігор Олександрович|Ігоря Моісєєва]] «Ночь на Лысой горе» за мотивами творів Миколи Гоголя.

Компанія [[Step Creative Group]] випустила два квести: «Вечори на хуторі біля Диканьки» ([[2005]]) і «Вечір напередодні Івана Купала» ([[2006]]).

Першою грою за повістю Гоголя стала «Вій: Історія, розказана заново» ([[2004]])<ref>[http://gamevision.ru/games/vii_istorija_rasskazannaja_zanovo gamevision.ru.]</ref>.

2009 року в Україні режисерами [[Петро Пінчук|Петром Пінчуком]] та [[Євгеній Березняк|Євгенієм Березяком]] створений фільм «[[Дума про Тараса Бульбу]]». У той же час у Москві режисером [[Бортко Володимир Володимирович (молодший)|Володимиром Бортком]] поставлений фільм [[Тарас Бульба (фільм, 2009)|«Тарас Бульба»]], з очевидним пропагандистським відтінком.

Мотиви гоголівських творів та їхніх персонажі використані у фільмі режисера [[Худяков Костянтин Павлович|Костянтина Худякова]] «Марево», завершеному у 2010 році.

В Україні проводиться щорічний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва [[ГОГОЛЬFEST]], названий на честь письменника.

Прізвище письменника відбилося в назві музичної групи [[Gogol Bordello]], лідер якої, [[Євген Гудзь]], є вихідцем з України.

Зображення Гоголя та героїв його творів можна зустріти на поштових марках і монетах.
<div style="padding-top:10px; padding-bottom:15px; text-align:center">'''Монети Національного банку України, присвячені особі і творчості М. В.&nbsp;Гоголя'''
</div>
<div style="overflow-x:auto;">
{| cellspacing="0" cellpadding="2" style="background:#FFFFFF; width:100%"
|- style="text-align:center"
| width=25% | [[Сорочинський ярмарок (монета)|«Сорочинський ярмарок»]]
<div class="NavContent">

''монета, 17.08.2005''

</div>
| rowspan="9" style="background:#F5F5F5" |
| width=25% | <div class="NavHead">[[Сорочинський ярмарок (срібна монета)|«Сорочинський ярмарок»]]</div>
<div class="NavContent">

''срібна монета, 17.08.2005''

</div>
| rowspan="9" style="background:#F5F5F5" |
| width=25% | <div class="NavContent"><p>[[Микола Гоголь (срібна монета)|«Микола Гоголь»]]</p></div>''срібна монета, 27.02.2009''
| rowspan="9" style="background:#F5F5F5" |
| width=25% | <div class="NavContent"><p>[[За твором М.В.Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (срібна монета)|За твором М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя<br/> «Вечори на хуторі біля Диканьки»]]</p></div>''срібна монета, 10.08.2009''
|- style="text-align: center"
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative; left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Sor_jar_a.jpeg|Сорочинський ярмарок (аверс)|113пкс]]</div></div></div>
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative;  left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Sor_jar.jpeg|Сорочинський ярмарок (аверс)|113пкс]]</div></div></div>
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative;  left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Coin_of_Ukraine_Gogol_a.jpg|Микола Гоголь (аверс)|113пкс]]</div></div></div>
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative; left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Dykanka_a.jpeg|За твором М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (аверс)|113пкс]]</div></div></div>
|- style="text-align: center"
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative; left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Sor_jar_r.jpeg|Сорочинський ярмарок (реверс)|113пкс]]</div></div></div>
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative;  left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Sor_jar_r.jpeg|Сорочинський ярмарок (реверс)|113пкс]]</div></div></div>
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative;  left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Coin_of_Ukraine_Gogol_r.jpg|Микола Гоголь (реверс)|113пкс]]</div></div></div>
| <div style="position:relative; height:120px; overflow:hidden">
<div style="position:relative; left:0px;"><div style="overflow-x:hidden; overflow:hidden; width:100%">
[[Файл:Dykanka_r.jpeg|За твором М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (реверс)|113пкс]]</div></div></div>
|-
|}

На честь письменника названо астероїд [[2361 Гоголь]]<ref>{{DMPN}}</ref>.

=== Видатні люди про Миколу Гоголя ===
Думки сучасників Гоголя:

{{Не перекладено|Перец Абрам Ізраїлевич| Абрам Перец|ru|Перетц, Абрам Израилевич}}, громадський діяч, винний відкупник, підрядник і постачальник армії і флоту<ref>[http://aspen.org.ua/uk/golovna/initsiativi/podiji/item/242-hohol-nash-tema-cherhovoho-zasidannia-aspen-klubu«Гоголь - наш": анексованій чи суверенний. Микола Гоголь&nbsp;— український чи російський фундатор літератури?]</ref>:

{{Початок цитати}} «Жахливе нерозуміння Гоголя можна пояснити… тільки одним: за природою свого духу і творчості він був чужий для великоруської літератури»{{Кінець цитати}}

[[Овсянико-Куликовський Дмитро Миколайович]]<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=bZAIAwAAQBAJ&lpg=PP1&hl=uk&pg=PA227#v=onepage&q&f=false Овсянико-Куликовский Д. Н. История русской интеллигенции. Ч. 1. — М.: В. М. Саблин, 1906. — С. 227.]{{ref-ru-dor}}</ref>:
{{початок цитати}} Гоголь «''по-своему''—живо и болѣзненно&nbsp;— чувствовалъ тяготу существованія при данныхъ порядкахъ, отношеніяхъ, нравахъ, и, можно сказать даже, ему, по особенностям его душевной организаціи, было ''тошнѣе'' жить среди господствовавшей умственной тьмы и нравственной слѣпоты, чѣмъ многимъ и многимъ, в том числе и кое-кому изъ тѣхъ, которые принадлежали къ передовымъ и просвѣщеннѣйшимъ людямъ эпохи».{{кінець цитати}}

[[Проспер Меріме]] (1803—1870)<ref name="УНІАН: Чиїм письменником є Гоголь">[http://www.unian.ua/society/206392-yaka-natsiya-mae-pravo-nazivati-gogolya-svojim.html УНІАН: Чиїм письменником є Гоголь]</ref>:
{{Початок цитати}}
''[Мені сказали, що він був звинувачений у відображенні провінційного патріотизму. Будучи малоросом (українцем), він, як кажуть деякі люди, проявляє велику прихильність до своєї Малоросії.&nbsp;— На шкоду вірності іншій частині імперії]''{{Кінець цитати}}

[[Розанов Василь Васильович]] бачив у Гоголі причину мало не всіх бід Росії<ref>цит. по: В.Куприенко. Гоголь. Загадочная смерть в Москве.&nbsp;— Краматорск, 2009.&nbsp;— С. 27-28.</ref>:
{{початок цитати}} «Я всю жизнь боролся и ненавидел Гоголя: и в 62 года думаю&nbsp;— Ты победил, ужасный хохол». "Дьявол помешал палочкой дно: и со дна пошли токи мути, болотных пузырьков… Это пришёл Гоголь. За Гоголем всё. Тоска. Недоумение… Гоголь отвинтил какой-то винт внутри русского корабля, корабль стал разваливаться. Он «открыл кингстоны» «после чего началось неудержимое, медленное, год от году, потопление России. После Гоголя Крымская война уже не могла быть выиграна»{{кінець цитати}}

[[Анна Ахматова]]<ref>Л. Чуковская. Записки об Анне Ахматовой.&nbsp;— Т. 2. 1952—1962.&nbsp;— СПб., Харьков, 1996.&nbsp;— С. 35</ref>:
{{початок цитати}} Представить себе Гоголя никто не может. Тут всё непонятно от начала до конца. Из отдельных черт ничего не складывается. Даже Лермонтова легче вообразить себе: гусар, нахал… А Гоголя&nbsp;— ни за что. И никогда не поймут. А знаете, я догадалась, почему он со Смирнихой дружил: оба они без памяти любили Украину".{{кінець цитати}}

[[Герцен]]<ref>В. Куприенко. Гоголь. Загадочная смерть в Москве.&nbsp;— Краматорск, 2009.&nbsp;— С. 76</ref>:
{{початок цитати}} «В его душе есть как бы два течения. Когда он поднимается в покои российского департамента, губернатора, помещика… он жёлчен, неумолим, полон саркастического остроумия, которое то заставляет смеяться до судорог, то вызывает презрение, граничащее с ненавистью, но когда он имеет дело с ямщиками Украины, когда переносится мыслью к украинским казакам или крестьянам, шумно пляшущим у кабака,… тогда Гоголь совсем иной человек, с прежним талантом, но нежный, любящий, гуманный» {{кінець цитати}}

[[Бердяєв Микола Олександрович]] писав в 1946 році у праці «Русская идея»:
{{початок цитати}} «Гоголь належить не лише історії літератури, але й історії російських релігійних і релігійно-соціальних шукань. Гоголь один із найбільших і найдосконаліших російських митців. Один із найбільш загадкових письменників. Він&nbsp;— не реаліст і не сатирик, як раніше думали. Він фантаст, який змальовує не реальних людей, а злих духів елементарних, передусім духа брехні, що заволодів Росією. Він християнин, що переживав християнство пристрасно&nbsp;— і трагічно, був придавлений почуттям гріха й покарання, був людиною майже середньовічною. Гоголь&nbsp;— одна з найтрагічніших постатей російської літератури. Від нього починається релігійно-моральний характер російського письменництва».{{кінець цитати}}

[[Тургенєв Іван Сергійович]] пише про смерть Гоголя<ref>В. Куприенко. Гоголь. Загадочная смерть в Москве.&nbsp;— Краматорск, 2009.&nbsp;— С. 222</ref>:

{{початок цитати}} «Это страшная смерть, историческое событие, понятное не сразу; это тайна, тяжёлая, грозная тайна&nbsp;— надо стараться её разгадать, но ничего отрадного не найдёт в ней тот, кто её разгадает… все мы в этом согласны. Трагическая судьба России отражается на тех из русских, кои ближе других стоят к её недрам,&nbsp;— ни одному человеку, самому сильному духом, не выдержать в себе борьбу целого народа, и Гоголь погиб!» {{кінець цитати}}

Думки видатних людей 20-го століття:

[[Дорошенко Володимир Вікторович|Володимир Дорошенко]], видатний [[бібліограф]], знавець [[українська історія|української історії]], [[літературознавець]], [[перекладач]], [[літературний критик]], громадсько-політичний діяч, член [[НТШ]]<ref>[http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-gogolya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua]</ref>:

{{Початок цитати}} «Хоча Гоголь був українцем, у час, коли Україна була часткою російської імперії, а російську мову було прийнято як мову „освіченого“ літературного спілкування, він мусив писати російською, щоб мати успіх у літературі. Тож у цій публікації буде показано докладніше, як саме джерелом натхнення для творів Гоголя, написаних російською мовою, були літературна традиція, історія і звичаї України.»{{Кінець цитати}}

[[Євген Маланюк]], літератор<ref>Є. Маланюк. Гоголь-Гоголь. Сб. Гоголь-Гоголь.&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— С. 460</ref>:
{{початок цитати}} «Той великий талант, той Гоголь не мав віри в петербурзьку духовність: він в і'мя абстракції нищив її, хоч і недоладну. Коли розвіялись унесення над пантомімою і сатирою зайди,&nbsp;— з'ясувалось, що його світогляд&nbsp;— то Троянський кінь, що його самі росіяни впровадили у таку ще неміцну фортецю російськості. Бєлінський відчуває цілим своїм інстинктом, що то не зовнішній ворог, як Шевченко, що то ворог невловимий, то геній паразитизму і розкладу на чужій духовній культурі, геній, що в ньому духовність петербурзько-російська і духовність київсько-руська, відмінні від себе, ворожі до себе, змішались і дали синтезу геніальну, вбивчу&nbsp;— зневіру» {{кінець цитати}}

Проте вже у США він захоплювався саме українською складовою творчості Гоголя, де [[Євген Маланюк]] пише<ref>[http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/35657/Chyjim_pysmennykom_buv_Mykola_Gogol_Taras_Bulba. Чиїм письменником був Микола Гоголь]</ref>:
{{початок цитати}} "навіть поміщики з «Мертвих душ», є українськими поміщиками, з українським характером. Річниця з дня народження Гоголя вкотре дає привід: подискутувати по «українськість» та «російськість» письменника, есе «Нариси з історії нашої культури» (1954) {{кінець цитати}}

[[Осип Мандельштам]], поет<ref>[http://schooltask.ru/nikolaj-gogol-1809-1852-russkij-i-ukrainskij-pisatel-vliyanie-ukrainskoj-kultury-na-razvitie-ego-tvorchestva/ Гоголь Николай Гоголь (1809—1852)&nbsp;— русский и украинский писатель. Влияние украинской культуры на развитие его творчества]</ref>:

{{Початок цитати}} «У багатьох випадках навіть відчутно, що Гоголь думає рідною мовою і не намагається перекладати російською, залишивши все в природному стані» .
{{Кінець цитати}}

[[Славутич Яр|Яр Славутич]], [[поет]], [[перекладач]], професор [[Альбертський університет|Альбертського університету]]. Автор англомовних підручників з української мови, літературно-критичних нарисів, редактор і видавець літературно-мистецького альманаху «Північне Сяйво» (Едмонтон)<ref>[https://web.archive.org/web/20190710193017/https://www.ippo.if.ua/images/stories/Obrii_09/Kuzinko.doc.pdf 200- річчя від дня народження Миколи Гоголя Ольга Куцінко: його народила Земля українська…]</ref>:

{{Початок цитати}} «У письменника формується нова місія&nbsp;— посланництво від імені поверженої в рабство Батьківщини… Він виконав свою місію засобами російської мови блискуче… Українець зробив величезний внесок у сусідню літературу, а подяки жодної» {{Кінець цитати}}

Думки наших сучасників<ref name="УНІАН: Чиїм письменником є Гоголь"/>:

[[Іван Малкович]]:{{Початок цитати}}
«''Гоголь для мене&nbsp;— це видатний український письменник, який писав російською мовою і став класиком російської літератури.» ''
{{Кінець цитати}}

«Таке враження, що вперта „деукраїнізація“ Гоголя вийшла на нову фазу. Певна річ, Гоголь&nbsp;— класик і гордість російської літератури, але навіщо ліпити з нього апологета російського імперіалізму, навіщо повчати нас, як ми маємо перекладати його твори про українську землю і українське буття? Навіщо вдавати уповноважених Гоголя? Це смішно й безперспективно. Адже не варто забувати, що Микола Гоголь&nbsp;— це геніальний український митець, який став класиком російської літератури. До речі, всуціль україномовна творчість його батька Василя Гоголя, у якій явно проглядаються витоки письменницької манери й тематики Миколи Васильовича, ще чекає на своє цілісне дослідження. Не виключено також, що, завдяки гідним перекладам в Україні вивчатимуть Миколу Гоголя і як класика літератури української»<ref>[http://ababahalamaha.com.ua/uk/ІВАН_МАЛКОВИЧ._Від_редактора:_декілька_зауваг_щодо_перекладу_%C2%ABТараса_Бульби%C2%BB Від редактора: декілька зауваг щодо перекладу «Тараса Бульби»&nbsp;— Іван Малкович]</ref>.

[[Мирослав Попович]], академік, доктор філософії
{{Початок цитати}}
«''Гоголь безумовно належить і до спадщини української, і до спадщини російської. Чи можемо ми називати його великим національним нашим талантом? Безумовно, можемо. І не тільки тому, що він народився тут, і не тільки тому, що він написав свої перші твори&nbsp;— українські повісті про свою Полтавщину,&nbsp;— а й тому що він завжди зберігав певне національне бачення. Він Петербург бачив очима південця. Це не викорінюється якимось поверховими культурними впливами. Він безумовно наш, він безумовно і російський.» .''
{{Кінець цитати}}

[[Микола Томенко]], віце-прем'єр міністр України, доктор наук:
{{Початок цитати}}
''Я пропоную вийти за межі традиційної літературознавчої дискусійної лінії про українського чи російського письменника Гоголя та подивитися на його як українську так і російську складову творчої спадщини. Про це я пишу у своїй книзі «Український романтик Микола Гоголь»<ref>[http://tomenko.ua/statti/ukrajinskyj-romantyk-mykola-hohol-3/ [[Микола Томенко]] «Український романтик Микола Гоголь»]</ref>, яка буде презентована до Дня народження Гоголя. Якщо підсумувати оцінки творчості Миколи Гоголя літературними критиками, то дійсно думки розділилися, і історично за його життя та впродовж ХХ століття Гоголь вважався як українським, так і російським письменником. Одним з ідеологів твердження українськості Гоголя є Микола Дашкевич, який в ХІХ столітті назвав його «великим українським письменником» та поставив в одному ряду Гоголя, Квітку, Стороженка, Левицького." .''
{{Кінець цитати}}

[[Троїцький Владислав Юрійович|Влад Троїцький]], режисер, організатор фестивалю «Гогольфест»
{{Початок цитати}}
«''Я вважаю Гоголя і російським, і українським письменником, і не бачу у цьому ніякого конфлікту. Народився в Україні, вихідний імпульс український, а потім російська і європейська шліфовка. Не можна ділити Гоголя. Це було б зовсім неправильно. Думаю, сам Гоголь хотів відносити себе до російської культури скоріше, особливо наприкінці життя. Але те, що він був українець (і вплив місця народження, і первісне виховання)&nbsp;— безумовно.''»
{{Кінець цитати}}

[[Євген Сверстюк]], дисидент<ref>[https://web.archive.org/web/20170627130627/http://www.wumag.kiev.ua/index2.php?param=pgs20033/52 Gogol, a Guest on Christmas by Yevhen Sverstyuk]</ref>:
{{Початок цитати}}
«''У 1846 році, коли він перебував у Карлсбаді (Карлови Вари), Гоголь записав у гостьовій книзі, „Nicolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou“<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=6dBTAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA17#v=onepage&q&f=false Jean de Carro. Almanach de Carlsbad, Ou melanges medicaux, scientifiques et litteraires, relatifs a ces thermes et au pays. - Carlsbad, 1846. p. 17.]</ref> (Микола Гоголь, українець, що мешкає в Москві)<ref>[http://uainfo.org/blognews/60165-zagranicey-mikola-gogol-predstavlyalsya-kak-ukrainec.html За кордоном Микола Гоголь представлявся як „українець“]</ref><ref>[http://44kanal.in.ua/novosti-ukrainy/item/19147-1477742285 За кордоном Микола Гоголь представлявся як „українець“ 44-й канал]</ref>…Такі факти, як вони мало відомі, так як російські літературні критики та історики не хочуть розкрити їх.''„
{{Кінець цитати}}

[[Віктор Ющенко]], Президент України, доктор економічних наук<ref>[http://aspen.org.ua/uk/golovna/initsiativi/podiji/item/242-hohol-nash-tema-cherhovoho-zasidannia-aspen-klubu«Гоголь - наш“: анексованій чи суверенний. Микола Гоголь&nbsp;— український чи російський фундатор літератури?]</ref>:

{{Початок цитати}} „Гоголь відкрив світові Україну та її героїчну історію, ввів її у світовий культурний контекст… Через твори Гоголя світ уже майже 200 років пізнає нашу країну, наші традиції і духовність, самобутній характер і душу українського народу“,&nbsp;— сказав Ющенко, зазначивши, що Україну він відкрив і для самої України…Саме Гоголь, поряд із Шевченком і Котляревським, розбудив Україну до нового життя. Можливо, він і сам і не здогадувався, яку потужну національну силу відродив з минулого. Але він зробив це для нас, своїх нащадків і спадкоємців. Гоголь воскресив у народній пам'яті козацьку славу, романтику Запорізької Січі, боротьбу за свободу і незалежність України. Могутній образ Тараса Бульби навіки став уособленням українського героїзму, мужності й самопожертви, зразком Лицарської честі і доблесті» (О. Мандельштам).
{{Кінець цитати}}

[[Юрій Винничук]], письменник, [[літературознавець]], [[редактор]]<ref>[http://artvertep.com/print?cont=22192 Юрій Винничук / Письменники про мову: Юрій Винничук і Наталка Білоцерківець]</ref>:

{{Початок цитати}} «Колись [[Валерій Шевчук]] запропонував такий погляд на українську літературу: все, що було писане українцями у всі віки й аж до 1905 року, належить українській літературі, хоч би якою мовою воно було писане. Чому до 1905? Бо коли мова про Росію, то саме тоді була знесена цензура й дозволено український друк. Однак я би це визначення розширив також на літературу москвофілів, що тривала ще й у 1930—40-вих роках у Галичині й на Закарпатті. А також на російськомовні твори тих авторів, які писали українською: вірші Филиповича, Клена і&nbsp;т.&nbsp;д.»{{Кінець цитати}}

[[Михед Павло Володимирович|Павло Михед]], літературознавець, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділом слов'янських літератур [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України]]<ref>[http://schooltask.ru/nikolaj-gogol-1809-1852-russkij-i-ukrainskij-pisatel-vliyanie-ukrainskoj-kultury-na-razvitie-ego-tvorchestva/ Павло Міхед: ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ ГОГОЛЯ В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ КУЛЬТУРИ БАРОКО]</ref>:

{{Початок цитати}} «Гоголь продовжив розвиток естетичних ідей, що були властиві українській художній думці. Тут маємо справу з тенденцією активного входження українського матеріалу в російську літературу: і естетичних, і інтелектуальних, і ментальних форм».{{Кінець цитати}}

[[Олекса Семенченко]], доктор філософії (2000 року захистив докторську дисертацію (Ph.D.) з англомовних перекладів Гоголя в університеті англійського міста Лідза)<ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/1566234.html - Микола Гоголь як провідник української культури у світ]</ref>:

{{Початок цитати}} «Хоча Гоголь був українцем, у час, коли Україна була часткою російської імперії, а російську мову було прийнято як мову „освіченого“ літературного спілкування, він мусив писати російською, щоб мати успіх у літературі. Тож у цій публікації буде показано докладніше, як саме джерелом натхнення для творів Гоголя, написаних російською мовою, були літературна традиція, історія і звичаї України.»{{Кінець цитати}}

[[Андрій Кокотюха]], письменник<ref>[http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2014/10/141021_book_2014_interview_kokotuha_zsh  Андрій Кокотюха: важливо розібратися&nbsp;— кидати в смітник чи…&nbsp;— Бі-бі-сі]</ref>:

{{Початок цитати}} «Мої улюблені автори впливають на мою творчість насамперед світоглядно. Український письменник Микола Гоголь&nbsp;— я наполягаю на тому, що це український письменник…»{{Кінець цитати}}

== Твори ==

=== Збірки ===
[[Файл:Dead Souls (novel) Nikolai Gogol 1842 title page.jpg|thumb|150px]]
[[Файл:Gogol Dikanka Evenings 1318.jpg|thumb|150px]]
* Збірка «[[Вечори на хуторі біля Диканьки]]» (Сорочинський ярмарок, Вечір проти Івана Купала, Травнева ніч, або Утоплена, Пропала грамота, Ніч перед Різдвом, Страшна помста, Іван Федорович Шпонька та його тітонька, Зачароване місце). Письменник [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]] переконаний, що в Україні досі неправильно перекладали назву першої книжки Гоголя, бо «йшлося там саме про вечорниці&nbsp;— традицію, московитам не відому, а тому в назві вона не могла фігурувати, хоча зафіксована і пояснена в передмові». Тобто правильний переклад&nbsp;— «Вечорниці на хуторі біля Диканьки».
* Збірка «[[Миргород (збірка)|Миргород]]» (Старосвітські поміщики, [[Тарас Бульба (повість)|Тарас Бульба]], [[Вій (повість)|Вій]], Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем)
* Збірка «[[Петербурзькі повісті]]» (Невський проспект, Ніс, Портрет, [[Шинель (повість)|Шинель]], [[Нотатки божевільного]], Коляска)

=== П'єси ===
Одруження, [[Ревізор (комедія)|Ревізор]], Гравці, Ранок ділової людини, Позов, Лакейська, Витяг, Театральне їздіння опісля постановки нової комедії

=== Поезії ===
Ганц Кюхельґартен

=== Повісті та романи ===
* Карета
* Рим (уривок)
* [[Мертві душі]]

== Українські переклади ==
; Повні зібрання творів
* Микола Гоголь. Твори у 4 томах. Загальна редакція: Іван Лакиза та Павло Филипович; стилістичний редактор: А. Ніковський. Харків: Книгоспілка. 1929-32 рр.

; Окремі твори
* Мертві душі
Перший переклад першого тому поеми українською мовою здійснив [[1882]] року [[Франко Іван Якович|Іван Франко]]<ref>Миколай Гоголь. Мертви душъ, або Вандровки Чичикова. Тема Миколая В. Гоголя. Накладом редакціи «Дела».&nbsp;— Львов. З друкарні т-ва им. Шевченка, под зарядом К. Беднарського, 1882&nbsp;р. Перші 6 ст. «Слово от видавництва», а в кінці (273—274) замітка перекладача про зміст ІІ тому «Мертвих душ» (перекладається тільки 1-ий).&nbsp;— 280 с.</ref>. У [[1934]] році його переклав [[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]] (під редакцією [[Підмогильний Валер'ян Петрович|В. Підмогильного]]), у [[1935]] році&nbsp;— переклад за редакцією [[Хуторян Антін Семенович|А. Хуторяна]], Ф. Гавриша, М. Щербака (два томи поеми). У [[1948]] році вийшов переклад за редакцією К. Шмиговського, а у [[1952]] році&nbsp;— переклад за редакцією [[Сенченко Іван Юхимович|І. Сенченка]] (два томи поеми).

* Тарас Бульба
Існує ряд перекладів повісті українською. Відповідно до покажчика ''«Микола Гоголь: українська бібліографія»'' виданому у 2009 році, існує доволі багато перекладів Гоголя з російської на українську мову. Так, у згаданій українській бібліографії Гоголя 2009 року, зазначається що перший український переклад повісті М. Гоголя «Тарас Бульба» (Львів, 1850)<ref>[[iarchive:tarasbulba00gogo/page/n5|П. Головацький. Тарас Бульба. —  Л.: Черенками Інституту Ставропігійського, 1850.]]</ref> здійснено П. Головацьким<ref>http://www.ndu.edu.ua/index.php/component/k2/item/307-storinky-bibliohrafii-hoholia  Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Сторінки бібліографії Гоголя.</ref> а найновіші переклади українською вийшли у вже в 2000-х роках.

Переклад [[Лесь Гринюк|Ст. Віля]] (псевдонім Леся Гринюка) було надруковано у 1909 році у Коломиї у видавництві ?. Пізніше у 1918 році твір перевидали в [[Українська література діаспори|українській діаспорі]] у канадському місті Вінніпеґ.
Існує також переклад [[Микола Садовський|Миколи Садовського]] (Тобілевича), який при перекладі користувався першим і другим варіантами повісті, залишив внесені Гоголем зміни в сюжет, але усунув пафосні фрази з прославлянням царя внесені в редакцію 1842&nbsp;р. Був виданий в 1918 році в часи [[УНР|Української Народної Республіки]]. Цей переклад творчо підредагував через 80 років [[Іван Малкович]] і випустив на втіху дітлахам у своїй «А-БА-БА-Га-Ла-МА-зі» у 2005 році. В радянські часи в 1952 році був виданий переклад А. Хуторяна повісті редакції 1842 року з невеликими правками по «партійній лінії». А в 2005 році у видавництві «[[Кальварія]]» побачив світ переклад канонічного видання Гоголя 1835 року, який здійснив популярний український письменник [[Василь Шкляр]]. Цей переклад був підданий критиці з боку тодішнього посла Російської Федерації в Україні [[Віктор Черномирдін|Віктора Черномирдіна]], який заявляв, що Гоголь не міг такого написати<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/518/164/18693/ Олена Зварич. В українському перекладі Тарас Бульба не згорів на ляському вогні. Але може підпалитися на російському// Україна молода]- №&nbsp;178 за 27.09.2005</ref>.

1. Переклад Леся Гринюка (під псевдонімом [[Лесь Гринюк|Ст. Віль]]):

:* Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської: Ст. Віль. Коломия: «?», 1909. — 192 стор.
::* ''(перевидання)'' Микола Гоголь. ''«Тарас Бульба».'' Переклад з російської: Ст. Віля. [[Вінніпеґ]]: [[Канадійсько-Українська Видавнича Спілка]]. [[1918]]<ref>[[iarchive:tarasbulbapov00kost/page/n3|Тарас Бульба. (вид. Вінніпеґ), 1918.]]</ref>

2. Переклад Миколи Садовського:

:* Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської на українську М. Садовського (Тарас Бульба) та Максима Рильського (Ніч проти Різдва, Вій), Ілюстрації: Владислав Єрко). Серія «Книги, які здолали час».&nbsp;— К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2005.&nbsp;— 320&nbsp;с.&nbsp;— ISBN 966-7047-66-0<ref>[http://ababahalamaha.com.ua/uk/Тарас_Бульба Гоголь&nbsp;М. «Тарас Бульба».&nbsp;— К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2005.&nbsp;— 320&nbsp;с.]</ref>
:* Микола Гоголь. Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах. (Тарас Бульба ввійшов у 2-ий том) (переклад М. Садовського та Максима Рильського, Ілюстрації: Кость Лавро, Владислав Єрко).&nbsp;— К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009.&nbsp;— 304&nbsp;с. в кожному томі.&nbsp;— ISBN 978-966-7047-95-5, ISBN 978-966-7047-96-2<ref>[http://ababahalamaha.com.ua/uk/Повісті_Гоголя._Найкращі_українські_переклади_у_2-х_томах Гоголь&nbsp;М. Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах. Т.&nbsp;2.&nbsp;— К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009.&nbsp;— 304&nbsp;с.]</ref>

3. Переклад Антіна Хуторяна:

:* Микола Гоголь. Твори у 3 томах. Том 2:повісті, драматичні твори (переклад з російської на українську А. Хуторяна (Тарас Бульба)).&nbsp;— К.: Видавницво художної літературири, 1952.&nbsp;— 451&nbsp;с.
:* Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської на українську А. Хуторяна, ілюстр. худож.: Є. Кибрика та ін., ред. В.&nbsp;Р.&nbsp;Лихогруд). Серія «Бібліотека художніх творів для підлітків та юнацтва „Джерело“». 50000 прим.&nbsp;— К.: Молодь, 1969.&nbsp;— 126&nbsp;с.
:* Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. Антіна Хуторяна ; іл. Андрія Говди).&nbsp;— Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2012.&nbsp;— 120&nbsp;с.&nbsp;— ISBN 978-966-10-2824-0

4. Переклад Василя Шкляра:

:* Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. В. Шкляра).&nbsp;— К.: «Дніпро», 2003.&nbsp;— 164&nbsp;с.&nbsp;— ISBN 966-578-114-6

5. Переклад Андрія Ніковського:

:* Микола Гоголь. Тарас Бульба: збірка (пер. з рос. Андрія Ніковського, Лесі Українки, Михайла Обачного та ін.). Серія «Шкільна хрестоматія».&nbsp;— К.: «Школа», 2009.&nbsp;— 384&nbsp;с.&nbsp;— ISBN 966-661-645-9<ref>[http://chtyvo.org.ua/authors/Hohol/Taras_Bulba_zb/ Гоголь&nbsp;М. Тарас Бульба: збірка.&nbsp;— К.: «Школа», 2009.&nbsp;— 384&nbsp;с.]</ref>

== Родовід Гоголя ==
[[Файл:Gogol Ukraine.jpg|thumb|center|750px]]
Походив із старовинного українського козацького роду [[Гоголі (рід)|Гоголів]]. Прямий нащадок наказного гетьмана [[Правобережна Україна|Правобережної України]] [[Остап Гоголь|Остапа Гоголя]], [[Гетьман Війська Запорозького|Гетьманів Війська Запорізького]] [[Михайло Дорошенко|Михайла]] та [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенків]], [[Іван Скоропадський|Івана Скоропадського]], генерального хорунжого [[Юхим Лизогуб|Юхима Лизогуба]].

{{col-begin}}
{{col-break}}
* 1. [[Остап Гоголь]] (?-1679)
* 2. [[Гоголь-Яновський Яків|Яків (Прокіп)]]
* 3. Іван (Ян) Якович
* 4. Федір Якович
* 5. Дем'ян Іванович Яновський
* 6. Петро Федорович
* 7. Кирило Дем'янович
* 8. [[Гоголь-Яновський Опанас Дем'янович|Опанас Дем'янович Гоголь-Яновський]] (1738(9)-1798)
* 9. Тетяна Семенівна Лизогуб (1760—1826)
* 10. Іван Петрович (1740?- ?)
* 11. Агафія Петрівна Мазуренко
* 12. Марія Шостак
* 13. Іван Матвійович Косяровський
* 14. Меркурій Кирилович
* 15. Сава Кирилович
* 16. [[Гоголь-Яновський Василь Панасович|Василь Опанасович Гоголь&nbsp;— '''батько''' (1777—1825)]]
* 17. [[Косяровська Марія Іванівна]]&nbsp;— '''мати''' (1791(92)-1868)
* 18. Микола Іванович (1781 або 1785- ?)
* 19. Марія Федорівна
* 20. Василь Іванович (1786—1832)
* 21. Єлизавета Бачманова
* 22. Ілля Іванович (1792-?)
* 23. Марія Іванівна (1777-?)
* 24. Єфросинія Іванівна (1789-?)
* 25. '''Микола Васильович Гоголь (1809—1852)'''
* 26. Іван (1810—1820)
* 27. Марія (1811—1844)
* 28. Дмитро (1812—1813)
* 29. Ганна (1817—1820)
* 30. Андрій (ок. 1818—1819)
* 31. Ганна (1821—1893)
* 32. Єлизавета (1823—1866)
* 33. Тетяна (1824—1825)
* 34. Ольга (1825—1907)
{{col-break}}
* 35. [[Петро Дорошенко]], [[Українські гетьмани і кошові отамани|гетьман України]] (1627—1698)
* 36. [[Михайло Дорошенко]], його брат (?-1628)
* 37. [[Лизогуб Юхим Якович|Юхим Якович Лизогуб]] (?-1704)
* 38. Любов Петрівна Дорошенко (1708-?)
* 39. [[Скоропадський Іван|Іван Скоропадський]], [[Українські гетьмани і кошові отамани|гетьман України]] (1646—1722)
* 40. [[Лизогуб Яків Юхимович|Яків Юхимович Лизогуб]] (1675—1749)
* 41. [[Лизогуб Семен Юхимович|Семен Юхимович Лизогуб]] (1680—1734)
* 42. Ірина Іванівна Скоропадська (1679—1760)
* 43. Уляна-Анастасія Іванівна Скоропадська (1703—1733)
* 44. Петро Петрович Толстой (?-1728)
* 45. [[Лизогуб Семен Семенович|Семен Семенович Лизогуб]] (1708(9)-1781)
* 46. Ганна Василівна Танська
* 47. Матвій Косяровський
* 48. Олександр Петрович Толстой (1719—1792)
* 49. Ганна Матвіївна Косяровська
* 50. Андрій Прокопович Трощинський
* 51. Петро Олександрович Толстой (1769—1844)
* 52. Андрій Андрійович Трощинський (1774—1852)
* 53. [[Трощинський Дмитро Прокопович|Дмитро Прокопович Трощинський]] (1754 (1749) −1829)
* 54. кн. [[Надія Хілкова]] (?-1817)
* 55. Іван Петрович Толстой (1685—1728)
* 56. Олександр Петрович Толстой (1801—1873)
* 57. Олексій Петрович Толстой (1794 (1798)-1864 (1854))
* 58. Софія Петрівна Толстая (1800—1882 (1886))
* 59. [[Петро Михайлович Забіла]] (1580—1689)
* 60. [[Забіла Степан Петрович|Степан Петрович Забіла]] (?-1694)
* 61. Антін Танський
* 62. [[Танський Василь|Василь Михайлович Танський]] (?-1763)
* 63. Ганна Степанівна Забіла
* 64. Михайло Степанович Забіла
* 65. [[Василь Танський (поет)]]
* 66. Євдокія Михайлівна Забіла (1716—1803)
* 67. [[Безбородько Олександр Андрійович|Олександр Безбородько]] (1747—1799)
* 68. [[Безбородько Ілля Андрійович|Ілля Безбородько]] (1756—1815)<ref>Український вимір. Збірник матеріалів міжнародної науово-практичної конференції</ref>
{{col-end}}

== Пам'ятники Миколі Гоголю ==
З нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя 1 квітня 2009 в [[Санаторій імені Миколи Гоголя Південної залізниці|санаторії імені Миколи Гоголя Південної залізниці]] в м. Миргород з ініціативи та підтримки Південної залізниці було відкрито бюст Миколи Гоголя. Витвір заслуженого скульптора України Миколи Цися стоїть на головній алеї санаторію, перед входом до головного корпусу.<ref>{{cite web | url = http://www.uz.gov.ua/press_center/latest_news/archive/regional_news/page-106/212551/ | title = У санаторії ім. М. Гоголя відкрито бюст видатного письменника | publisher = Офіційний веб-сайт Укрзалізниці | date = 2009-04-02 | accessdate = 2018-10-07 | language = }}</ref>

== Див. також ==
* [[Національний музей-заповідник М. В. Гоголя]]
* [[Великосорочинський літературно-меморіальний музей Миколи Васильовича Гоголя]]
* [[Митці і маєтки України]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
{{стовпці|1}}
* Гоголь М. Зібрання творів: у 7 т. / М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголь; редкол.: М.&nbsp;Г.&nbsp;Жулинський (голова) [та ін.].&nbsp;— К.: Наук. думка.&nbsp;— 2008—2012.
* ''[[Голубенко Петро]]''. Між двох стихій.— В кн.: Голубенко Петро. Україна і Росія у світлі культурних взаємин.— К.: Дніпро, 1993.— 447 с. ISBN 5-308-01588-0
* ''Сурай Ю. І.'' Микола Гоголь в історії української культури (до 150-річчя з дня смерті) // Записки історичного факультету Одеського національного університету ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова.&nbsp;— Одеса, 2002.&nbsp;— Вип. 12.&nbsp;— С. 516—520.
* Любко Дереш про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінґа / [[Любко Дереш|Л. Дереш]].&nbsp;— Київ : [[Грані-Т]], 2007.&nbsp;— 71 c.&nbsp;— (Серія «[[Життя видатних дітей]]»).&nbsp;— ISBN 978-966-465-084-4
* Мандельштам О. О характере гоголевского стиля. Гельсингфорс, 1902; Перетц В. Гоголь и малорусская литературная традиция. С.-Петербург, 1902
* Ефименко А. Национальная двойственность в творчестве Гоголя // Вест. Европы. 1902. Кн. 7; Памяти Гоголя. К., 1902; Гоголевский сборник. К., 1902
* Грушевський М. Юбилей Миколи Гоголя // ЛНВ. 1909. Т. 45, кн. 3; Єфремов С. Жертва дводушності: До Гоголевого ювілею // Рада. 1909, 20 марта
* Кадлубовский А.&nbsp;П.&nbsp;Гоголь в его отношениях к старинной малорусской литературе. Нежин, 1911
* Мельников Л. Шевченко и Гоголь // Укр. жизнь. 1914. №&nbsp;2
* Филипович П. Українська стихія в творчості Гоголя // Гоголь М. Твори. Т. 1. Х., 1929
* Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. Прага, 1931
* Липа Ю. Батько дефетистів // Юрій Л. Бій за українську літературу. Варшава, 1935
* Чапленко В. Українізми в мові М. Гоголя // Slavistica. Augsburg, 1948. №&nbsp;2
* I. Mirtscuk. Das Dämonische bei den Russen und den Ukrainern // Там само. 1950. №&nbsp;8
* Гоголь і українська література. К., 1954
* Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). Нью-Йорк, 1956; К., 1994
* Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Торонто, 1958; Л., 1991
* D. Tschiževskij. Gogol`: Artist and Thinker // Gogol`&nbsp;— Turgenev&nbsp;— Dostoevskij&nbsp;— Tolstoj. München, 1966
* Карпенко А. О народности Н.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя (художественный историзм писателя и его народные истоки). К., 1973
* Попович М.&nbsp;В.&nbsp;Микола Гоголь: Роман-есе. К., 1989; Крутикова Н. Е. Н.&nbsp;В.&nbsp;Гоголь: Исследования и материалы. К., 1992
* Луцький Ю. Листування з Євгеном Сверстюком. Балтімор; Торонто, 1992
* Грабович Г. Гоголь і міф України // Сучасність. 1994. Ч. 10; Звиняцковский В.&nbsp;Я.&nbsp;Николай Гоголь. Тайны национальной души. К. , 1994
* Дмитриева А.&nbsp;Е.&nbsp;Гоголь и Украина: К проблеме взаимосвязи рус. и укр. культур // Изв. РАН. Серия лит-ры и языка. 1994. Т. 53, №&nbsp;3
* Коверзнєв К. Рефлекси української барокової традиції у творах Миколи Гоголя // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес. Збірник матеріалів / Відповід. ред. Л.&nbsp;О.&nbsp;Красицька.&nbsp;— К.: Фонд Т. Шевченка, 1994
* Стромецький О. Гоголь. Л., 1994; Наливайко Д. Первинні образи в творчості Гоголя // Гоголезнавчі студії. Ніжин, 1996. Вип. 1
* Скуратівський В. Гоголь у становленні новоукраїнської літератури // Там само; Його ж. На пороге как бы двойного бытия (из наблюдений над мирами Гоголя) // Там само. Ніжин, 1997. Вип. 2
* Маланюк Є. Творчість і національність. Гоголь&nbsp;— Ґоґоль. Малоросійство // Маланюк Є. Книга спостережень. Статті про літературу. К., 1997
* Євшан М. Дві душі у Гоголя (1909) // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К., 1998
* Луцький Ю. Між Гоголем і Шевченком. К., 1998
* Гундорова Т. «Вечори на хуторі біля Диканьки»: Диявольський контракт і культурна ініціація // Гоголь М. Тарас Бульба. К., 1998
* Яременко В. Гоголівський період української літератури // Там само; Бойко-Блохин Ю. До основ світовідчування М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя // Наук. зб. УВАН у США (1945—1950–1995). Нью-Йорк, 1999. Т. 4
* Нахлік О. Проблема Гоголя в українському літературознавстві; Гоголь в інтерпретації Євгена Маланюка // Нахлік О. Письменник&nbsp;— нація&nbsp;— універсум. Л., 1999
* Шевчук В. Втрачене сонце України, або Микола Гоголь як український письменник // Гоголь М. Програмні твори. Т. 1. К., 2000
* Шевчук В. «Відсутність світла», або Микола Гоголь як російський письменник // Там само. Т. 2; Юрій Л. Чаклун з хутора // Київ. 2001. №&nbsp;9–10; Барабаш Ю. «Коли забуду тебе, Єрусалиме…»
* Гоголь і Шевченко: Порівнял.-типол. студії. Х., 2001
* Луцький Ю. Страдництво Миколи Гоголя, знаного також як Ніколай Ґоґоль. К., 2002
* Летопись жизни и творчества Николая Гоголя. Нежинский период // Гоголезнавчі студії. Ніжин, 2002. Вип. 8
* Ковальчук О.&nbsp;Г.&nbsp;Гоголь: Буття і страх // Там само. Вип. 10
* Михед П. Основні напрямки вивчення творчості Гоголя: Підсумки і перспективи // Михед П. Крізь призму бароко: Статті різних років. К., 2002
* Михед П. Пізній Гоголь: Укр.-рос. контекст. Ніжин, 2002
* Барабаш Ю. Гоголь у літературній свідомості українського зарубіжжя: Нариси сприйняття та інтерпретацій // Нові Гоголезнавчі студії. Сф., 2004. Вип. 1(12)
* Киченко А. Молодий Гоголь. Чк., 2004
* Михед П. У истоков «православного» гоголеведения. // Пятые Гоголевские Чтения: Сб. докл. Москва, 2006.
</div>

== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема = Микола Гоголь
|Родовід= 102595
|Вікісховище=Category:Nikolai Gogol
|Вікіджерела= Гоголь Микола Васильович
|Вікіцитати= Гоголь Микола Васильович
}}
* [https://www.youtube.com/watch?v=9t-AkA5iHHA Марко Роберт Стех, «Очима культури» №&nbsp;63. Микола Гоголь]
* [https://www.youtube.com/watch?v=Jaf-RP1rE3Y ''Марко Роберт Стех''. Очима культури.&nbsp;— №&nbsp;62. Українська «філософія серця»]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Hohol/ Твори Миколи Гоголя на Чтиві]
* [https://sites.google.com/site/openbookclassic/ukraienska-literatura/gogol Твори Миколи Гоголя в мережевій бібліотеці «Відкрита книга»]
* [https://web.archive.org/web/20080914045424/http://www.nbuv.gov.ua/books/18/gnv.html Твори Миколи Васильовича Гоголя]
* [http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=search_show_list&author_name=%C3%EE%E3%EE%EB%FC%20%CC%E8%EA%EE%EB%E0 Твори Миколи Гоголя на Читанці]
* [https://web.archive.org/web/20110820035950/http://litplayer.com.ua/authors/gogol Твори Гоголя на аудіобібліотеці litplayer]
* [http://gazeta.dt.ua/CULTURE/gogol_ne_vsi_taemnitsi_rozkrito__skorey_skorey_kiev,_on_nash,_on_ne_ihniy__kolis_napisav_mikola_vasi.html Катерина Константинова. Гоголь: не всі таємниці розкрито. «Скорей! Скорей! Киев, он наш, он не ихний!»&nbsp;— колись написав Микола Васильович // Дзеркало Тижня, №&nbsp;10 (738), 21.03.2009]
* [http://www.dt.ua/3000/3760/45301/?printpreview Рената Смирнова. Таємниці біографії Гоголя //Дзеркало Тижня]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=98 Бібліотека української літератури]
* [https://archive.org/stream/podlinnikipisemg00gogo#page/n1/mode/2up С. Понамарев. Подлинники писем Гоголя к Максимовичу и напечатанные отрывки из них.&nbsp;— СПб., 1877]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688/2006 Указ Президента України Про відзначення 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя]
* [http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/1565064.html М.Томенко. Український романтик Микола Гоголь (фрагмент книги)]
* [http://ukrcenter.com/Література/19240/Микола-Гоголь Біографія і твори Миколи Гоголя на «Українському Центрі»]
* [[Мухін Олександр Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Мухін]] [http://proza.ru/avtor/alexord&book=7#7 «Тарас Бульба» Експлікації та ілюстрації] або [http://arts.in.ua/artists/alexord/] до 200-річчя М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя.
* [http://tyzhden.ua/History/42761/ Війна за мертві душі: кому належать Гоголь і компанія?]
* [https://web.archive.org/web/20170329064544/http://www.ruthenia.info/txt/donvisn/donvisn/t37.pdf Віктор Урбан. «ВІН НАШ. ВІН НЕ ЇХНІЙ»: МИКОЛА ГОГОЛЬ. ПОГЛЯД З XX cт. (Судьба малоросса. Свидетельство современников и мнение потомков). // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка.&nbsp;— Т. 37.&nbsp;— Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2013.]
* [http://www.e-reading.club/bookreader.php/1037622/Boyanovska_-_Mikola_Gogol__mizh_ukrainskim_i_rosiyskim_nacionalizmom.html Едита М. Бояновська. Микола Гоголь між українським і російським націоналізмом]
* Червінська О. В. [http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/73221/68495 «Мертві душі»: гоголівська інтерпретація стану безумства] // Питання літературознавства.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;88.&nbsp;— С. 300—317.
* [http://elib.nplu.org/object.html?id=875 Портрети Гоголя: зібрані і видані під наглядом товариства любителів словесності при Імператорському Московському університеті.&nbsp;— М.: К.&nbsp;А.&nbsp;Фішер, 1909.&nbsp;— 14 с.]
* {{cite web |url=http://zno-history.com.ua/mykola-gogol/ |назва=Микола Гоголь |автор=Використано матеріали із публічних джерел |дата= |веб-сайт=zno-history.com.ua |видавець= |дата-доступу=2 квітня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160419031112/http://zno-history.com.ua/mykola-gogol/ |archivedate=19 квітень 2016 |deadurl=yes }}
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9561 Іванова-Артюхова А. Ілюстратори М. В. Гоголя / А. Іванова-Артюхова ; Укр. наук. ін-т книгознавства. – Київ : б. в., 1927. – 32 с. : іл.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=875 Портреты Н. В. Гоголя : 1809–1909 / собраны и изданы под наблюдением О-ва любителей рос. словесности при Император. Моск. ун-те. — М. : К. А. Фишер, 1909. — 14 с. текста, 30 отд. л. портр. в папке.]
* [http://elib.nlu.org.ua/collection.html?id=346 Гоголь Микола в Електронній бібліотеці "Культура України"]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10924 Фантастические повести Н. В. Гоголя : альбом / худож.: Репин И. Е., Зичи М. А., Тихомиров К. И. и др. — СПб. : Изд. Евг. Евдокимова, 1892. — 8 с., 12 л. ил.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10923 Памяти Гоголя : празднование столетней годовщины со дня рождения Н. В. Гоголя в учеб. заведениях Варшав. учеб. округа / под ред. И. В. Посадского. — Варшава : Тип. Варшав. учеб. округа, 1909. — 4, 410 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10922 Гоголь Н. В. Похождения Чичикова, или Мертвые души : поэма Н. В. Гоголя : с портр. авт. и 44-ми ил. — 2-е изд. — СПб. : Книгопечатня Шмидт, 1907. — 704 с. : іл., портр. — (Иллюстрированная Гоголевская библиотека ; № 19).]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10921 Гоголь Н. В. Иллюстрированное издание сочинений Н. В. Гоголя. Т. 4 / под ред. Евгения Ляцкого. — СПб. : Изд. Т-ва печат. и изд. дела ”Нар. польза”, 1902. – 477 с. : ил.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10920 Гоголь Н. В. Иллюстрированное издание сочинений Н. В. Гоголя. Т. 5 / под ред. Евгения Ляцкого. — СПб. : Изд. Т-ва печат. и изд. дела ”Нар. польза”, 1902. – 352 с. : ил.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10879 Гоголь. Н. Старосветские помещики : повесть / Н. В. Гоголь. – Саратов : Изд. Саратов. губерн. земства, 1902. – 29 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10878 Гоголь Н. В. Ночь перед рождеством : повесть / Н. В. Гоголь. – Саратов : Изд. Саратов. губерн. земства, 1902. – 52 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10877 Голубев В. С. Н. В. Гоголь : критико-биогр. очерк В. С. Голубева. – Саратов : Кн. склад губерн. земства, 1902. – 24 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10876 Харьковский университетский сборник в память В. А. Жуковского и Н. В. Гоголя. — Харьков : Типо-литография ”Печ. дело” кн. К. Н. Гагарина, 1903. — 4, 185 с. : 2 л. портр.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10874 Письма Н. В. Гоголя к Н. Я. Прокоповичу, (1832–1850) / сост. Е. В. Петухова. — 2-е изд., сверен. по подлинникам, испр. и пополн., с присоединением четырех писем Н. Я. Прокоповича к Н. В. Гоголю (1847—1850) и двух фототип. снимков. — Киев : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1895. — 60 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10873 Памяти Николая Васильевича Гоголя : по случаю истечения ста лет со дня рождения. — Одесса : Изд. Бланкоиздательства М. Шпенцера, 1909. — 32 с. : ил.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10872 Гоголь-Головня О. В. Из семейной хроники Гоголей : (мемуары О. В. Гоголь-Головни) / ред. и примеч. В. А. Чаговца. — Киев : Изд. газ. ”Киев. мысль”, 1909. — VIII, 79, 16 с., 1 л. портр. : ил.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10871 Гоголь Н. В. Театральный разъезд после представления новой комедии : драм. сцены / соч. Н. В. Гоголя. — СПб. : Книгопечатня Шмидт, 1909. — 64 с. : іл., портр. — (Иллюстрированная Гоголевская библиотека ; № 25).]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10870 Гоголь Н. Заколдованное место / Н. Гоголь ; с 14 рис. И. Храброва и виньеткою Р. Штейна. — СПб. : Изд. А. Ф. Маркса, 1901. — 26 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10869 Гоголь Н. В. Иллюстрированное издание сочинений Н. В. Гоголя. Т. 1 / под ред. Е. Ляцкого. — СПб. : Изд. Т-ва печат. и изд. дела ”Нар. Польза”, 1902. – 2, 538, 6 с. : іл., 4 арк. іл., портр.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10868 Гоголь Н. В. Заколдованное место : быль, рассказанная дьячком ***ской церкви / Н. В. Гоголь. — Саратов : Изд. Саратов. губерн. земства, 1902. — 12 с. : ил.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10867 Гоголь М. В. Тарас Бульба / виклад Гоголів ; пер. М. Лободи. — Київ : Тип. М. П. Фрица, 1874. — 172, IV с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9561 Іванова-Артюхова А. Ілюстратори М. В. Гоголя / А. Іванова-Артюхова ; Укр. наук. ін-т книгознавства. – Київ : б. в., 1927. – 32, 2 с. : іл.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9469 Гоголь Н. В. Ревизор : комедия Н. В. Гоголя / с ист.-лит. коммент. Г. В. Александровского, с портр. Н. В. Гоголя и ил. — Киев ; СПб. ; Одесса : П. И. Бонадурер, 1914. — 198 с., 4 л. — (Иллюстрированная Гоголевская библиотека ; № 13).]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=8820 Гоголь М. Сорочинський ярмарок / М. Гоголь ; переклав Митрусь ; ілюстровано В. Дурново. — У Полтаві : Накладом Полтав. Спілки спожив. т-ств, 1919. – 39 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=8783 Зуммер Вс. М. Рисунки М. В. Гоголя в Музеї Слобідської України : доп. у засідання Харків. секції н.-д. кафедри мистецтвознавства, 29-VI – 28 р. / проф. Вс. М. Зуммер. – Б. м. : б. в., 19–?. – С. 15-18, 2 л. рис.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=7088 Видання Миколи Гоголя в Україні (1831-1923) : наук.-допоміж. бібліогр. покажч. / М-во культури і туризму України, ДЗ ”Нац. парлам. б-ка України” ; уклад. І. О. Негрейчук ; наук. ред. В. О. Кононенко. — Київ : ДЗ ”Нац. парлам. б-ка України”, 2009. — 54 с.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6753 Дорошкевич, Г. Шевченко й Гоголь / Г. Дорошкевич // Життя й революція. — 1926. — № 4. — С. 40-49.]
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=4370 Трипільський, А. Шевченко і Гоголь / А. Трипільський // Соціалістична культура. — 1940. — № 3. — С. 45-47.]
{{Твори Миколи Гоголя}}
{{ВП-портали|Література|Полтавщина|Фантастика|Література|Фентезі|Україна|Фантастика жахів|Кінематограф|Театр}}

[[Категорія:Українські прозаїки]]
[[Категорія:Російські прозаїки]]
[[Категорія:Українські російськомовні письменники]]
[[Категорія:Автори фентезі України]]
[[Категорія:Фантасти жахів України]]
[[Категорія:Автори фентезі Росії]]
[[Категорія:Фантасти жахів Росії]]
[[Категорія:Українські драматурги]]
[[Категорія:Російські драматурги]]
[[Категорія:Уродженці Великих Сорочинців]]
[[Категорія:Померли в Москві]]
[[Категорія:Поховані на Новодівочому цвинтарі в Москві]]
[[Категорія:Письменники, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Гоголь Микола Васильович| ]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Уродженці Миргородського повіту]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Російські письменники українського походження]]
[[Категорія:Іншомовні письменники, народжені в Україні]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди на монетах України]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі населені пункти]]