Перегляд вихідного коду сторінки Герцогство Штирія

{{Імперське князівство
|Українська назва        = Герцогство Штирія
|Оригінальна назва       = Herzogtum Steiermark
|Герб                    = [[Файл:Wappen Herzogtum Steiermark.jpg|120px]]
|Мапа                    = [[Файл:Steiermark Donaumonarchie.png|300px|Мапа [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] в 1910 році]]
|Мапа_розмір             = 
|Мапа_підпис             = Мапа [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] в 1910 році
|Статус                  = Світське володіння 
|Столиця                 = [[Грац]]
|Утворення               = [[955]]/[[976]]
|Династії                = [[Траунгау]],&nbsp;[[Бабенберги|Бабенберг]],<br />[[Габсбурги|Габсбург]]
|Імперський округ        = [[Австрійський округ]]
|Колегія курфюрстів      = 
|Колегія князів          = 1 місце&nbsp;(з&nbsp;[[1803]]&nbsp;р.)
|Належність (1792)       = [[Австрійська імперія]]
|Колегія міст            = 
|Секуляризація           = 
|Медіатизація            = 
|Втрата незалежності     = [[1192]]
}}
'''Герцогство Штирія''' ({{lang-de|Herzogtum Steiermark}}; {{lang-sl|Vojvodina Štajerska}}; {{lang-hu|Stájerország}}) одне з територіальних князівств [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] і [[коронна земля]] [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]. У 1918&nbsp;р. герцогство Штирія було розділене на дві частини: південна [[Нижня Штирія]] (на південь від річки [[Мура (притока Драви)|Мура]]), де більшість населення становили [[словенці]], увійшла до складу [[Королівство Сербів, Хорватів і Словенців|Королівства сербів, хорватів і словенців]] (в даний час&nbsp;— у складі [[Словенія|Словенії]]), тоді як північна і центральна частина герцогства утворили федеральну землю [[Штирія (земля)|Штирія]] у складі [[Австрія|Австрійської республіки]].

== Античність ==

В давнину територія Штирії була заселена різними племенами [[кельти|кельтів]] і входила до складу кельтського додержавного утворення [[Норік|королівства Норік]]. У 16&nbsp;р. до Р. Х. ці землі увійшли до складу [[Стародавній Рим|Римської імперії]] і були розділені між провінціями [[Норік]] (західна і центральна Штирія) і [[Паннонія]] (східна і південна Штирія). Встановлення влади римлян сприяло економічному розвитку регіону. У штирійських горах почався видобуток металів, виникли міські поселення (Петовіо (сучасний [[Птуй]]), Целеа ([[Целе]])), побудовані дороги й упроваджені нові сільськогосподарські культури (перш за все, виноград). Після розділу в 103&nbsp;р. Паннонії східно-штирійські області увійшли до складу провінції [[Верхня Паннонія]] (пізніше&nbsp;— провінція Паннонія I). Західно-штирійські області при розділі Норіка [[Діоклетіан]]ом відійшли до провінції Внутрішній Норік. В період римського панування найбільший розвиток отримали південні регіони Штирії, тоді як гірська частина була слабо заселена і практично не мала міських поселень.

Наприкінці IV—на початку V століття на Паннонію і Норік накинулися [[германці|германські племена]]. Територія Штирії була спустошена спочатку [[вестготи|вестготами]], потім [[гунни|гуннами]] і [[Ругії|ругіями]]. У [[476]]&nbsp;р. ці землі увійшли до складу [[варвари|варварського]] королівства [[Одоакр]]а, а після його падіння&nbsp;— королівства [[остготи|остготів]]. У VI столітті на території Штирії розселилися [[лангобарди]].

== Середньовіччя ==

=== Карантанія і Баварія ===

Після відходу лангобардів в [[Італія|Італію]] в другій половині VI століття в штирійський регіон починають проникати [[слов'яни|слов'янські племена]]. На початку VII століття слов'яни повністю витіснили місцеве романізоване населення зі Штирії на захід. Слов'яни спочатку входили до складу [[Аварський каганат|Аварського каганату]], але в 630-х рр., після повстання [[Само (князь)|Само]], відокремилися й утворили незалежне слов'янське князівство '''[[Карантанія]]''', ядром якого стали [[Каринтія (земля)|каринтійські]] і штирійські землі. Нащадки слов'ян Карантанії&nbsp;— [[словенці]] зараз населяють [[Словенія|Словенію]] і південні області Штирії. У 745&nbsp;р. Карантанія визнала [[сюзерен]]ітет [[Баварія|Баварського герцогства]], проте зберегла внутрішню автономію. З цього періоду почалася інтенсивна [[християнство|християнізація]] слов'янського населення Штирії, перш за все місіонерами з [[Зальцбург]]у і [[Пассау]].

У 788&nbsp;р. Карантанія була приєднана до [[франки|франкської]] імперії [[Карл І Великий|Карла Великого]]. Впровадження [[феодалізм]]у, роздача земель франкським дворянам і насильницьке навернення до християнства викликали на початку IX століття повстання слов'ян. Після його придушення автономія Карантанії була ліквідована, а штирійські землі увійшли до складу '''[[Баварія|Баварії]]'''. Слов'янські князі були замінені німецькими графами, почалася інтенсивна германізації Штирії, перш за все її західної і північної частини. До цього періоду відноситься остаточна перемога християнства у Штирії. З кінця IX століття прикордонні області Баварії почали піддаватися грабіжницьким походам з боку [[угорці]]в, що розселилися в Середньому Наддунав'ї. У 907&nbsp;р., отримавши [[битва при Прессбурзі|перемогу при Прессбурзі]] (нині [[Братислава]]), угорці захопили територію Штирії.

=== Карантанська марка ===
У 955&nbsp;р. німецькі війська отримали вирішальну перемогу над угорцями в [[Битва на річці Лех|битві на річці Лех]]. Штирія й інші прикордонні території були звільнені. Для організації оборони імператор [[Оттон I Великий|Оттон Великий]] близько 970&nbsp;р. створив систему [[марка (адміністративно-територіальна одиниця)|марок]] уздовж кордонів [[Німееччина|Німеччини]]. Однією з них стала '''Карантанська марка''' ({{lang-la|marchia Carantana}}, {{lang-de|karantanermark}}), утворена на території сучасної Штирії. У 976&nbsp;р. східні марки були об'єднані в рамках герцогства [[Каринтія (герцогство)|Велика Карантанія]] (пізніше&nbsp;— Каринтія). Незважаючи на формальне підпорядкування марок герцогові, кожна зберегла певну автономію і власні династії. Карантанська марка спочатку включала території сучасної центральної Штирії між річками [[Енс (річка)|Енс]] і [[Мура (річка)|Мура]]. Маркграфом нового державного утворення став [[Маркварт (маркграф Штирії)|Маркварт Еппенштейн]]. Його син [[Адальберо (герцог Каринтії)|Адальберо]] в 1011&nbsp;р. став герцогом Каринтії, але пізніше підняв повстання проти імператора і в 1035&nbsp;р. був усунений. Карантанська марка була передана [[Арнольд (маркграф Штирії)|Арнольду Вельс-Ламбахському]]. У 1056&nbsp;р. встановилася влада династії [[Траунгау]]. При [[Оттокар I (маркграф Штирії)|Оттокарі I]] і його наступниках до марки були приєднані великі території: [[Штайр]] у [[Верхня Австрія|Верхній Австрії]], [[Піттен]] в [[Нижня Австрія|Нижній]], регіон [[Ґрац|Граца]], Подравська марка ([[Птуй]] і [[Марибор]]), [[Прекмур'є]]. В результаті територія держави тягнулася від [[Драва|Драви]] до [[Дунай|Дунаю]]. Одночасно йшов процес розширення незалежності графства: влада герцогів Каринтії над маркою поступово слабшала, а в 1122&nbsp;р. була остаточно ліквідована. Утворилася нова суверенна держава, що отримала назву від міста Штайр, родового володіння дому Траунгау, '''Штирійська марка''' ({{lang-de|steiermark}}).

=== Штирійська марка ===

В період правління династії Траунгау Штирія поступово зміцнювала свої позиції на міжнародній арені. Прикордонні конфлікти з [[Угорщина|Угорщиною]] й [[Австрія|Австрією]] завершилися сприятливо для штирійських маркграфів, у 1180&nbsp;р. імператор [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Фрідріх I Барбаросса|Фрідріх I]] надав [[Оттокар IV (герцог Штирії)|Оттокару IV]] титул герцога, що означало зрівняння правами з сусідніми державами. В цей період посилилася німецька колонізація штирійських земель, в результаті якої слов'яни були повністю витиснені з північної частини держави. Розвивалися міста ([[Енс (місто)|Енс]], [[Штайр]], [[Ґрац|Грац]]) і гірнича справа. Для соціальної структури Штирії характерна відсутність великої аристократії і великий вплив дрібних [[лицарь|лицарів]]-[[міністеріал]]ів, які разом з містами складали головну опору герцогської влади в країні. Штирійські міністеріали користувалися досить широкими правами, формуючи особливий привілейований шар. Герцог Оттокар IV не мав спадкоємців, тому в 1186&nbsp;р. він уклав [[Санкт-Георгенбергський договір]] з [[Леопольд V (герцог Австрії)|Леопольдом V Бабенбергом]], герцогом Австрії, згідно з яким після смерті Оттокара Штирія переходила до Бабенбергів і на вічно мала бути об'єднана з Австрією. Леопольд V гарантував збереження прав штирійських громадських станів.

=== Встановлення влади Габсбургів ===

1192 року Оттокар IV помер і герцогом Штирії став [[Леопольд VI (герцог Австрії)|Леопольд V]]. Після смерті останнього Штирія на короткий час (1194—1198) отримала незалежність, проте зі вступом на австрійський престол штирійського герцога [[Леопольд VI (герцог Австрії)|Леопольда VI]] 1198 року країна була остаточно об'єднана з Австрією. Припинення династії [[Бабенберги|Бабенбергів]] у [[1248]] привело до тимчасового переходу Штирії під владу спочатку Угорщини, а з [[1260]] чеського короля [[Пржемисл Оттокар II|Пржемисла Оттокара II]]. [[1276]] року імператор [[Рудольф I|Рудольф I Габсбург]] розбив короля Чехії і захопив Штирію, яку передав своєму синові [[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехту I]]. Таким чином в країні встановилася династія [[Габсбурги|Габсбургів]], а сама Штирія увійшла до складу австрійських спадкових володінь цієї династії. У 1290-х роках у Штирії спалахнуло повстання дворян проти централізаторської політики Габсбургів, проте його швидко придушили. 1379 року землі Габсбургів були розділені між двома гілками цієї династії. Штирія відійшла до [[Леопольдинська лінія|Леопольдинської лінії]] і стала центром герцогства [[Внутрішня Австрія]]. Одночасно від Штирії були відокремлені землі в Траунгау (Штайр і нижня течія Енсу), які з того часу остаточно увійшли до складу землі [[Верхня Австрія]]. [[1440]] року штирійський герцог [[Фрідріх III Габсбурґ|Фрідріх ІІІ]] став королем [[Німеччина|Німеччини]], а незабаром об'єднав під своєю владою практично всі володіння Габсбургів. Штирія знов увійшла до складу єдиної Австрійської монархії. У XIV столітті в Штирії виникло станове представництво&nbsp;— [[ландтаг]]. Одночасно бурхливо зростали міста, розвивався видобуток корисних копалин. [[1410]] року в [[Леобен]]і було засновано перше в австрійських землях [[акціонерне товариство]].

=== Графство Целе і турецькі вторгнення ===

Головним противником Габсбургів у регіоні в XIV—XV століттях було [[Целе (графство)|графство Цельське]], чиї володіння включали території довкола міст [[Целе]], [[Шпітталь]], [[Кочовище (місто)|Кочовище]] і території на північ від [[Купа (річка)|Купи]]. У 1372&nbsp;р. незалежність Цельських графів була підтверджена імператором [[Карл IV (імператор Священної Римської імперії)|Карлом IV]]. Найбільшого розквіту це графство досягло при правлінні [[Герман II (граф Целе)|Германа II]] (1392—1435), який намагався створити з розрізнених володінь на території сучасної [[Словенія|Словенії]] єдине князівство. Його наступники перейняли на себе удари [[Османська імперія|турків]], організувавши оборону південнонімецьких земель. Але 1456 року останній граф Цельський був убитий і його володіння були захоплені Габсбургами. Целе увійшло до складу герцогства Штирія. У XV—XVII століттях Штирія сильно постраждала від нападів турецьких військ, що привели до різкого падіння чисельності населення. В той же час посилився наступ держави і феодалів на права і свободи селян, що привело до великого селянського повстання «Віндського союзу» в Штирії в 1514—1515&nbsp;рр.

== Новий час ==
[[Файл:die deutschen Kaiser Ferdinand II.jpg|200px|thumb|Фердинанд Штирійський]]

=== Реформація і Контрреформація ===

[[Реформація]] проникла у Штирію в 1530-х рр. Герцог [[Карл II (герцог Штирії)|Карл II]] (1564—1590), молодший син імператора [[Фердинанд I (імператор Священної Римської імперії)|Фердинанда I]], що отримав після розділу габсбургських земель в 1564&nbsp;р. Штирію і Каринтію, спочатку миролюбно відносився до [[протестанти|протестантів]]. Грац став центром протестантського руху всієї Внутрішньої Австрії. У 1572&nbsp;р. в країні була введена свобода віросповідання. Проте вже в 1573&nbsp;р. герцог запросив у Штирію [[Товариство Ісуса|ієзуїтів]], які в [[1586]]&nbsp;р. заснували Католицький [[Університет Граца]]. Син і спадкоємець Карла II [[Фердинанд II Габсбурґ|Фердинанд II]] продовжив боротьбу з [[протестанти|протестантами]] і вигнав зі Штирії протестантських проповідників. Він став фактичним лідером [[контрреформація|контрреформації]] у володіннях Габсбургів і жорстоко розправлявся з особами, що не бажають приймати [[католицтво]]. Після того, як Фердинанд у 1619&nbsp;р. став імператором Священної Римської імперії, він розбив війська протестантів у [[битва на Білій горі|битві на Білій горі]] 1620&nbsp;р. і заборонив протестантські богослужіння в країні. У 1628&nbsp;р. всім дворянам-протестантам було наказано перейти в католицтво або покинути австрійські володіння. Багато дворянських родин Штирії вимушені були емігрувати з країни. Протестантство збереглося лише в деяких гірських долинах Штирії. Новий етап контрреформації припав на другу половину XVII століття, коли під тиском католицької церкви і влади герцогства більше 30 000 штирійських протестантів (переважно, селяни) покинули країну і переселилися в [[Трансильванія|Трансильванію]]. Лише «Едикт про віротерпимість» [[Йосиф II|Йосифа II]] в 1781&nbsp;р. поклав релігійним репресіям в Штирії.

=== Освічений абсолютизм і Наполеонівські війни ===

У другій половині XVIII століття в Штирії, як і в інших володіннях Габсбургів, розгорнулися реформи [[освічений абсолютизм|освіченого абсолютизму]]. Урбаріальні патенти [[Марія Терезія|Марії Терезії]] 1771—1778&nbsp;рр. зафіксували феодальні повинності селян, скоротили панщину, встановили мінімум селянського наділу і підтвердили право свободи переходу, дозволено також було викупляти спадкові права на землю. У 1775&nbsp;р. були ліквідовані внутрішні митниці між різними землями у складі імперії Габсбургів. У 1779&nbsp;р. створена система державної шкільної освіти. При Йосифі II були обмежені права провінційних ландтагів, а всі території імперії об'єднані в 13 провінцій. Штирія увійшла до однієї з таких провінцій разом з Каринтією і [[Крайна|Крайною]], що означало ліквідацію самоврядності герцогства. Лише в 1790&nbsp;р. було відновлено старий адміністративний поділ і Штирія знов отримала статус окремої коронної землі.

Під впливом [[Велика французька революція|Великої Французької революції]] у Штирії в 1790—1794&nbsp;р. активно розвивався демократичний рух, поки не був придушений австрійським урядом. У 1797&nbsp;р. територія Штирії стала ареною бойових дій між армією [[Наполеон]]а, що атакувала, та військами Австрійської імперії. У штирійському місті [[Леобен]]і було підписано перемир'я, що позбавило Габсбургів влади над Північною [[Італія|Італією]]. У 1805&nbsp;р. Штирія знов була окупована [[Франція|французькими військами]], проте, на відміну від сусідніх Каринтії та Крайни, залишалася під владою Габсбургів до кінця [[Наполеонівські війни|Наполеонівських війн]].

== Штирія в XIX—на початку XX століття ==

[[Файл:Austria-Hungary map-pl.svg|thumb|300px|{{legend|#F6C6B5|12. Герцогство Штирія в складі [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]}}]]

=== Соціально-економічний розвиток ===

Наприкінці XIX століття населення Штирії становило 1,3 мільйона осіб. У Верхній і Середній Штирії переважна більшість населення розмовляла [[німецька мова|німецькою мовою]], а в [[Нижня Штирія|Нижній Штирії]] переважали [[словенці]] (у містах&nbsp;— німці). Германізація слов'янського населення була досить значною і з кожним роком частка словенців неухильно зменшувалася. Більшість мешканців Штирії належала до римо-католицької церкви, близько 10 тисяч&nbsp;— до різних протестантських деномінацій і 2 тисячі сповідали [[юдаїзм]]. У економіці Штирії переважало сільське господарство і гірнича промисловість. Штирія була однєю з порівняно багатих лісами земель Австрійської монархії. Головними сільськогосподарськими культурами були [[пшениця]], [[жито]], [[ячмінь]], [[овес]], [[льон]]. У Нижній Штирії вирощувалися фрукти і виноград. Велике значення у Штирії мало тваринництво, особливо конярство в долині [[Енс (річка)|Енсу]] і розведення великої рогатої худоби у Верхній і Середній Штирії. Гірнича промисловість Штирії до кінця XIX століття була вже досить добре розвинена. У 1895&nbsp;р. функціонували близько 83 гірничозаводських промислових підприємств, на яких було зайнято близько 16 тисяч робітників. Найважливіше значення мали видобуток і обробка залізняку й сирого заліза, які користувалося усесвітньою популярністю. В 1895&nbsp;р. у Штирії було 8 заводів для обробки залізняку і 14 підприємств переробки сирого заліза. Важливе значення мав видобуток [[Кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] (добувалося близько 2,5 мільйонів тон на рік). Розроблялися також родовища [[графіт]]у, [[цинк]]у, [[Свинець|свинцю]] і [[Хлорид натрію|кам'яної солі]]. З обробної промисловості найрозвиненішими були металургія і машинобудування. Досить значним були виробництво цементу, скла, деревини і целулоїду, паперова і хімічна промисловість. У 1890&nbsp;р. в Штирії налічувалася 531 фабрика з 31&nbsp;581 робітником. Розвитку торгівлі сприяла досить розгалужена мережа залізниць, загальна довжина яких у 1894&nbsp;р. дорівнювала 1284&nbsp;км. Головною артерією була гілка[[Відень]]-[[Трієст]] Південної залізниці. Загальна протяжність шосейних доріг наприкінці XIX століття становила 4827&nbsp;км. На Мурі, Драві й Саві було розвинено судноплавство.

Центральним вищим навчальним закладом Штирії був [[Університет Грац]]у. Крім того до кінця XIX століття в Штирії було вище технічне училище в Граці, гірська академія в [[Леобен]]і та кілька гімназій і торговельних училищ. Кількість шкіл становила майже 900.

Щодо церков Штирія поділялась на дві римо-католицькі єпархії: єпископство Секау—Граца і єпископство [[Лавант]]. Штирійський [[ландтаг]] складався з 63 депутатів (два князь-єпископи (Секау і Лавант), ректор університету Граца, 12 депутатів від великих землевласників, 19 депутатів від міст, містечок і промислових пунктів, 6 депутатів від 2 торговельно-ремісничих палат (у Граці й Леобені) і 23 представники від земських громад). У [[рейхсрат]]і Штирію представляли 23 депутати.

=== Розділ Штирії ===

Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]], згідно з [[Сен-Жерменський мирний договір (1919)|Сен-Жерменським мирним договором]] Штирія була розділена на дві частини: [[Нижня Штирія]] з містами Марибор, Целе і Птуй, населена переважно словенцями, увійшла до складу [[Королівство сербів, хорватів і словенців|Королівства сербів, хорватів і словенців]] (майбутня [[Югославія]]), тоді як [[Верхня Штирія|Верхня]] і [[Середня Штирія]] увійшли до складу Австрійської республіки, склавши федеральну землю [[Штирія (земля)|Штирія]]. На відміну від сусідньої Каринтії, розділ Штирії не спричинив зіткнень між словенцями і німцями.

== Джерела ==

* Ziegerhofer, Anita: ''Ferdinand I. und die steirischen Stände: dargestellt anhand der Landtage von 1542 bis 1556''. Graz, 1996.
* Portner, Regina: ''The Counter-Reformation in Central Europe: Styria 1580—1630''. Oxford: Oxford University Press, 2001. ISBN 0-19-924615-7.
* Theiß, Viktor: Steiermark. Deutsche Volkskunst Weimar o.J. (1940).
* [http://dokumentation.htu.tugraz.at/wissenschaft/?dok=stmk1929a&rub=steiermark Карантанська марка і герцогство Штирія]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [https://archive.is/20120918125526/www.terra.es/personal7/jqvaraderey/185915BK.GIF Map of the Balkans, 1815–59], showing the Duchy of Styria

{{Австро-Угорщина}}

[[Категорія:Держави Священної Римської імперії]]
[[Категорія:Історія Австрії]]
[[Категорія:Історія Словенії]]

{{Австрійська імперія}}