Відкрити головне меню

Герасимов Валерій Васильович

радянський і російський воєначальник, генерал армії

Валерій Васильович Герасимов (рос. Герасимов Валерий Васильевич; нар. 8 вересня 1955, Казань) — радянський і російський воєначальник. Начальник Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації — перший заступник міністра оборони Російської Федерації з 9 листопада 2012 року. Генерал армії (2013).

Герасимов Валерій Васильович
Генерал армии Герасимов Валерий Васильевич.jpg
Народження 8 вересня 1955(1955-09-08) (63 роки)
Казань, РРФСР, СРСР
Освіта Kazan Military School[d], Kazan Higher Military Command School[d], Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання RAF A F9GenArmy after2013h.png Генерал армії
Командування 58-ма загальновійськова армія, Ленінградський військовий округ, Московський військовий округ, Центральний військовий округ і Генеральний штаб Збройних сил РФ
Війни / битви Друга чеченська війна і Інтервенція Росії в Сирію
Нагороди
Герасимов Валерій Васильович у Вікісховищі?

За словами Головного військового прокурора України генерал-полковника юстиції Анатолія Матіоса, Герасимов — головний організатор війни на сході України[1]. Підозрюваний у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[2].

Зміст

БіографіяРедагувати

Валерій Васильович Герасимов народився 8 вересня 1955 в місті Казань. З родини робітників. Закінчив Казанське суворовське військове училище (1971—1973), Казанське вище танкове командне училище імені Президії Верховної Ради Татарської АРСР (1973—1977), Військову академію бронетанкових військ (ВАБТВ) імені Р. Я. Малиновського (1984—1987), Військову академію Генерального штабу (ВАГШ) збройних сил Російської Федерації (1995—1997).

Службу проходив курсантом, командиром взводу, командиром роти, командиром батальйону в 80-му танковому полку 90-ї гвардійської танкової дивізії Північної групи військ у Польщі, начальником штабу батальйону в Далекосхідному військовому окрузі (1977—1984), слухачем ВАБТВ, начальником штабу — заступником командира танкового полку, командиром танкового полку, начальником штабу — заступником командира (1987—1993) і командиром (1993—1995) гвардійської мотострілецької дивізії в Прибалтійському військовому окрузі і Північно-Західній групі військ. У серпні 1994 а керував виведенням дивізії в Московський військовий округ (місто Єльня).

З 1995 року служив слухачем ВАГШ, 1-м заступником командувача 1-ої гвардійської армії в Московському військовому окрузі (1997—1998), заступником командувача, з лютого 1998 — начальником штабу, а з лютого 2001 командувачем 58-ї загальновійськової армії в Північно-Кавказькому військовому окрузі, з березня 2003 — начальником штабу Далекосхідного військового округу, з квітня 2005 — начальником Головного управління бойової підготовки і служби військ збройних сил, з грудня 2006 — начальником штабу Північно-Кавказького військового округу.

 
Заступник начальника Генштабу ЗС РФ генерал-полковник В. В. Герасімов на чолі Параду перемоги 9 травня 2011

З 11 грудня 2007 по 5 лютого 2009 року — командувач військ Ленінградського військового округу, з 5 лютого 2009 по 23 грудня 2010 року — командувач військ Московського військового округу.

23 грудня 2010 указом президента Російської Федерації призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу збройних сил РФ.

У 2009—2012 роках командував парадами на честь Дня Перемоги на Красній площі.

З 26 квітня 2012 року — командувач військ Центрального військового округу[3].

Після відставки Анатолія Сердюкова і призначення Сергія Шойгу на посаду міністра, 9 листопада 2012 міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу представив президенту Росії Володимиру Путіну кандидатуру Герасимова на посаду начальника Генерального штабу збройних сил Російської Федерації.

9 листопада 2012 президентом Росії Володимиром Путіним призначений на посаду начальника Генерального штабу збройних сил Російської Федерації[4][5].

Одружений, має сина.

Концепція гібридних воєнРедагувати

Докладніше: Гібридна війна

У статті «Цінність науки у передбаченні» (рос. Ценность науки в предвидении)[6] Валерій Герасимов змалював нові форми і способи ведення бойових дій[7]. Він зазначив, що «в ХХІ столітті простежується тенденція до стирання відмінностей між станом війни та миру. Війни більше не оголошуються, а почавшись — йдуть не за звичним нам шаблоном». Отже «фронтальні зіткнення великих угрупувань військ (сил) на стратегічному та оперативному рівнях поступово йдуть у минуле. Дистанційний безконтактний вплив на супротивника стає головним засобом досягнення цілей бою та операції. Ураження його об'єктів здійснюється на всю глибину території. Стираються відмінності між стратегічним, оперативним, і тактичним рівнем, наступальними та оборонними діями». На його думку, «широке розповсюдження отримали асиметричні дії, що дозволяють нівелювати перевагу супротивника у військовій боротьбі. До них належать використання сил спеціальних операцій та внутрішньої опозиції для створення постійного фронту на всій території супротивної держави, а також інформаційний вплив, форми і засоби якого весь час удосконалюються» та «інформаційне протиборство відкриває широкі асиметричні можливості для зменшення бойового потенціалу супротивника».

Останнім прикладом подібного конфлікту, з якого Герасимов пропонує зробити висновки, названа «арабська весна». За аналогією, агресія Росії проти України згодом отримала назву «російська весна».

Війна на сході УкраїниРедагувати

 
Країни, в яких Валерій Герасимов потрапив під санкції

На думку Володимира Горбуліна багато з того, про що казав Герасимов, було використане проти України спочатку при загарбанні Криму, а потім у війні на сході України[8]. Так само вважає і Марле Маігре: протягом 2014 року Російське керівництво застосувало проти України весь спектр з арсеналу «гібридної війни». Серед іншого, були використані підрозділи регулярної армії, загони бойовиків, економічні санкції, енергетичне ембарго, політична дестабілізація, інформаційна війна, фінансовий тиск, кібератаки[9]. Також, вона вважає, що такий спосіб ведення війни — не новий, а традиційний для радянського режиму, наприклад, аналогічні заходи були застосовані при невдалій спробі державного перевороту в Естонії в 1924 році.

Згідно із зібраними українськими слідчими документальними матеріалами із підтвердженням, начальник Генерального штабу Російської Федерації Герасимов є ідеологом агресивної війни або військових конфліктів на території інших держав. За його ініціативою ще у липні 2013 року Генштаб Збройних сил Російської Федерації отримав розширення повноважень щодо координації діяльності усіх без винятку федеральних органів виконавчої влади Російської Федерації. А вже з грудня по лютий 2013 року Герасимов за допомогою усіх підлеглих і підпорядкованих Генштабу сил і ресурсів, «у тому числі із задіянням медіаресурсів державних і недержавних форм власності Російської Федерації», розпочав активно вести інформаційно-пропагандистську підривну діяльність стосовно України[1].

Оскар Джонсон та Роберт Сілі з лондонського Кінгс коледжу вважають, що в той час, як деякі західні аналітики поспішають назвати новою запропоновану доктрину гібридної війни та її застосування у збройному конфлікті в Україні, насправді, російське керівництво вже тривалий час вважає себе жертвою саме такого способу ведення війни заходом. Наприклад, президент Академії військових наук РФ, автор військової доктрини РФ, Махмут Гареєв, поклав відповідальність на «країни НАТО» за розв'язування локальних воєн та застосування м'якої сили для розвалу СРСР, влаштування «кольорових революцій» в Грузії та Україні, тощо[10]. Джонсон та Сілі вважають, що таке вороже сприйняття в Росії поширення демократії пов'язане з тим, що панівний режим в Росії залежить від придушення демократичних прав та свобод для свого збереження[11]. Вони також проводять паралелі з попередніми конфліктами, які розв'язувало російське керівництво заради утримання країн в сфері свого впливу (починаючи з війни в Абхазії в 1992 році).

У квітні 2014 року в результаті збройного конфлікту на сході України і через захоплення Криму Валерій Герасимов потрапив до списку санкцій Європейського союзу, у травні — до списку санкцій Канади[12][13].

У вереснi 2015 року за даними деяких ЗМІ головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що «в України є дані про доповідь начальника Генерального штабу РФ Валерія Герасимова вищому керівництву Росії з приводу захвату Криму і подальших військових дій»[14].

У вересні 2015 року Валерій Герасимов був включений до санкційного списку (номер 116 у списку) запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[15][16][17].

Військові званняРедагувати

НагородиРедагувати

СРСР і РосіяРедагувати

Іноземні нагородиРедагувати

  • Орден Дружби народів (Республіка Білорусь, 2010)
  • Орден Армії Нікарагуа (Нікарагуа, 2013)
  • Медаль «За заслуги в сфері військового співробітництва» (Азербайджан, 2014)[20].

ПриміткиРедагувати

  1. а б ОРГАНІЗАТОРОМ ВТОРГНЕННЯ ДО УКРАЇНИ Є НАЧАЛЬНИК РОСІЙСЬКОГО ГЕНШТАБУ - МАТІОС. 5 канал. 5 серпня 2015. 
  2. Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016. 
  3. Указ президента Российской Федерации от 26 апреля 2012 года № 515 «О назначении на должность и освобождении от должности военнослужащих Вооружённых Сил Российской Федерации» Архівовано 19 грудень 2013 у Wayback Machine. (рос.)
  4. http://news.kremlin.ru/media/events/files/41d4272e9c1f01a8c99f.pdf
  5. Путин одобрил кандидатуру Герасимова на должность начальника Генштаба KM.RU
  6. надрукована у Военно-промышленном курьере № 8 (476) 27 февраля — 5 марта 2013 года
  7. Многоуровневый характер гибридной войны. Информационное сопротивление. 4 березня 2014. Архів оригіналу за 17 березень 2015. Процитовано 18 березень 2015. 
  8. Владимир Горбулин (23 січня 2015). "Гибридная война" как ключевой инструмент российской геостратегии реванша. Зеркало Недели. 
  9. Merle Maigre (лютий 2015). Nothing New in Hybrid Warfare: The Estonian Experience and Recommendations for NATO. Foreign Policy Program. The German Marshall Fund. 
  10. Не допустить новой конфронтации. Военно-промышленный курьер. 30 квітня 2014 року. 
  11. Oscar Jonsson & Robert Seely (18 березня 2015). Russian Full-Spectrum Conflict: An Appraisal After Ukraine. Journal of Slavic Military Studies (Routledge) (28:1). ISSN 1556-3006. doi:10.1080/13518046.2015.998118. 
  12. Council Implementing Regulation (EU) No 433/2014 of 28 April 2014. Official Journal of the European Union. 29.04.2014. 
  13. Эхо Москвы :: Блоги / Канадский санкционный списокFORMAT_PLACEHOLDER_0
  14. Матіос: Начальник Генштабу РФ звітував Кремлю про військові операції в Україні. УНІАН. 2015-09-13. Процитовано 2015-09-13. 
  15. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. 
  16. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. 
  17. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. 
  18. Указ Президента Российской Федерации от 20 февраля 2013 года № 151 «О присвоении воинских званий высших офицеров военнослужащим Вооруженных Сил Российской Федерации». Архів оригіналу за 30 червень 2015. Процитовано 18 березень 2015. 
  19. на сайте Минобороны
  20. Глава Генштаба ВС России награждён медалью минобороны Азербайджана — ФОТО

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати