Відмінності між версіями «Георгій Зарубський»

[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (Створена сторінка: '''Георгій (Юрій), інок Зарубський''' — був у XII чи на поч. XIII ст. чорноризцем [[Зарубський м...)
 
(→‎Література: уточнення)
Мітка: редагування коду 2017
 
(Не показані 14 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Георгій (Юрій), інок Зарубський''' — був у XII чи на поч. XIII ст. чорноризцем [[Зарубський монастир|Зарубського монастиря]], що стояв над [[Дніпро]]м біля теперішнього села [[Трахтемирова]], [[Переяслав-Хмельньцький район|Переяслав-Хмельницького району]], [[Київська область|Київської області]]. Автор поученія.
+
'''Георгій (Юрій), інок Зарубський''' — був у XII чи на поч. XIII ст. чорноризцем [[Зарубський монастир|Зарубського монастиря]], що стояв над [[Дніпро]]м біля теперішнього села [[Трахтемирів|Трахтемирова]], [[Переяслав-Хмельницький район|Переяслав-Хмельницького району]], [[Київська область|Київської області]]. Автор поученія.
   
 
== Послання до духовного сина ==
 
== Послання до духовного сина ==
   
Ця пам'ятка — єдина, що збереглася після Зарубського монастиря, знищеного татарами. Повчання написане для молодого хлопця, що забажав мати Георгія духовним провідником. Юрій повчає його пам'ятати про смерть і про те, що готує вона людині, зробити в серці місце божому страхові, любити Бога, прикрашувати себе покорою, милосердям, опікою сиріт і вдів, любити всіх, зберігати таємниці приятелів, вистерігатися обмови, берегтися клятьби й заздрості.
+
Ця пам'ятка<ref>{{Cite web|url = http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr69.htm|title = Од грішного Георгія, чорноризця Зарубської печери, повчання духовному чаду|last =|first =|date =|website =|publisher =|language =|accessdate =}}</ref>&nbsp;— єдина, що збереглася після Зарубського монастиря, знищеного татарами. Повчання написане для молодого хлопця, що забажав мати Георгія духовним провідником. Юрій повчає його пам'ятати про смерть і про те, що готує вона людині, зробити в серці місце божому страхові, любити Бога, прикрашувати себе покорою, милосердям, опікою сиріт і вдів, любити всіх, зберігати таємниці приятелів, вистерігатися обмови, берегтися клятьби й заздрості.
   
 
Тут чернець виступає проти світських забав того часу, проти скоморохів, весельчаків і музикантів, яких не радить пускати до хати, а заступити гуслі Псалтирею та й повістями й повчаннями святих отців, що потерпіли за Бога. Виступає проти балакучості й почасти проти філософії, вказуючи на найвище християнське подвижництво.
 
Тут чернець виступає проти світських забав того часу, проти скоморохів, весельчаків і музикантів, яких не радить пускати до хати, а заступити гуслі Псалтирею та й повістями й повчаннями святих отців, що потерпіли за Бога. Виступає проти балакучості й почасти проти філософії, вказуючи на найвище християнське подвижництво.
   
 
== Публікація творів ==
 
== Публікація творів ==
  +
* [[iarchive:hrestomatija2015/page/n291|«Повчання» Георгія Зарубського у списку ХІІІ ст.]] // ''[[Німчук Василь Васильович|Німчук В.]]'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Nimchuk_Vasyl/Istoriia_ukrainskoi_movy_Khrestomatiia_X-XIII_st/ Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст.] — Житомир: Полісся, 2015. — С. 292.
 
* у книзі ''Срезневский И. Поучение Зарубского черноризца Георгия в списке XIII в. Сведения и заметки р малоизвестных и неизвестных памятниках. I—ХI, вып. I.—Сб. отд. рус. яз. и слов. АН, т. I, 1867'' на сторінках 54—57&nbsp;— текст поученія.
+
* у книзі ''Срезневский И. Поучение Зарубского черноризца Георгия в списке XIII&nbsp;в. // [[iarchive:Sreznevskij1867|Сведения и заметки р малоизвестных и неизвестных памятниках. I–XL, вып. I. — Сб. отд. рус. яз. и слов. АН, т. I]], 1867'' на сторінках 54—57&nbsp;— текст поученія.
* у книзі ''Владимиров П.&nbsp;В.&nbsp;Обзор южнорусских и западнорусских памятников письменности от XI до XVII ст.— Чтен. в ист. общ. Нестора летоп., кн. 4, 1890, стор. 140—142 (приложение).'' текст «Поучение Зарубского чернорижца Георгия».
+
* у книзі ''Владимиров П.&nbsp;В.&nbsp;Обзор южнорусских и западнорусских памятников письменности от XI до XVII&nbsp;ст.— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0008689 Чтен. в ист. общ. Нестора летоп., кн. 4], 1890, стор. 140–142 (приложение).'' текст «Поучение Зарубского чернорижца Георгия».
  +
{{reflist}}
   
 
== Література ==
 
== Література ==
 
* ''Возняк М.'' Історія української літератури. Т. І.&nbsp;— С. 145
 
* Історія української літератури.&nbsp;— Т. І, ч. 1.&nbsp;— С. 151–152.
 
* ''Лэбукин П.'' Очерк литературной борьбы представителей христианства с остатками язычества в русском народе (XI–XIV иска) // Рус. филолог, вестн., т. XXVIII, 1892.&nbsp;— С. 133–153; т. XXXV, 1896.&nbsp;— С. 222–272; т. XXXVII, 1897.&nbsp;— С. 229–273; т. XXXVIII, 1897.&nbsp;— С. 322–337; т. XXXIX, 1898. . 147–276.
   
* Лэбукин П. Очерк литературной борьбы представителей христианства с остатками язычества в русском народе (XI—XIV иска).— Рус. филолог, вестн., т. XXVIII, 1892, стор. 133—153; т. XXXV, 1896, стор. 222—272; т. XXXVII, 1897, стор. 229—273; т. XXXVIII, 1897, стор. 322—337; т. XXXIX, 1898, стор. 147—276.
 
* Возник М. Історія української літератури. Т. І., стор. 145
 
* Історія української літератури. Т. І, ч. 1, стор. 151—152
 
   
  +
{{DEFAULTSORT:Зарубський Георгій}}
[[Категорія:Персоналії За]]
+
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
[[Категорія:Українські письменники]]
 
[[Категорія:Українські письменники]]
  +
[[Категорія:Персоналії:Трахтемирів]]

Поточна версія на 21:47, 9 червня 2019

Георгій (Юрій), інок Зарубський — був у XII чи на поч. XIII ст. чорноризцем Зарубського монастиря, що стояв над Дніпром біля теперішнього села Трахтемирова, Переяслав-Хмельницького району, Київської області. Автор поученія.

Послання до духовного синаРедагувати

Ця пам'ятка[1] — єдина, що збереглася після Зарубського монастиря, знищеного татарами. Повчання написане для молодого хлопця, що забажав мати Георгія духовним провідником. Юрій повчає його пам'ятати про смерть і про те, що готує вона людині, зробити в серці місце божому страхові, любити Бога, прикрашувати себе покорою, милосердям, опікою сиріт і вдів, любити всіх, зберігати таємниці приятелів, вистерігатися обмови, берегтися клятьби й заздрості.

Тут чернець виступає проти світських забав того часу, проти скоморохів, весельчаків і музикантів, яких не радить пускати до хати, а заступити гуслі Псалтирею та й повістями й повчаннями святих отців, що потерпіли за Бога. Виступає проти балакучості й почасти проти філософії, вказуючи на найвище християнське подвижництво.

Публікація творівРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Возняк М. Історія української літератури. Т. І. — С. 145
  • Історія української літератури. — Т. І, ч. 1. — С. 151–152.
  • Лэбукин П. Очерк литературной борьбы представителей христианства с остатками язычества в русском народе (XI–XIV иска) // Рус. филолог, вестн., т. XXVIII, 1892. — С. 133–153; т. XXXV, 1896. — С. 222–272; т. XXXVII, 1897. — С. 229–273; т. XXXVIII, 1897. — С. 322–337; т. XXXIX, 1898. -С. 147–276.