Відкрити головне меню

Екваторіальна Гвінея — центральноафриканська країна, що знаходиться в центральній частині континенту, на островах і східному узбережжі Гвінейської затоки . Загальна площа країни 28 051 км² (146-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 28 051 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Київської області України.

Географія Екваторіальної Гвінеї Picto infobox map.png
Географічне положення Екваторіальної Гвінеї
Географічне положення Екваторіальної Гвінеї
Континент Африка
Регіон Центральна Африка
Координати 2°00′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 2.000° пн. ш. 10.000° сх. д. / 2.000; 10.000
Площа 28051 км² (146-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 296 км
Державний кордон 528 км
Тип рівнинно-гористий
Найвища точка гора Піко-Базіле (3008 м)
Найнижча точка Атлантичний океан (0 м)
Тип екваторіальний
Найдовша річка Беніто ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси вуглеводні, деревина, золото, боксити, алмази, руди кольорових металів, будівельні матеріали,
Стихійні лиха штормові вітри, паводки, активний вулканізм
Екологічні проблеми забруднення вод, знеліснення

Зміст

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Екваторіальна Гвінея, Екваторіальна Гвінея (ісп. República de Guinea Ecuatorial, Guinea Ecuatorial; фр. République de Guinée équatoriale, Guinee Equatoriale)[2]. Назва країни походить географічного положення по обидва боки від екватору (острів Аннобон лежить у Південній півкулі), проте сама лінія не проходить її територією. Топонім Гануа, Гінья (Ganua, Ginya) зустрічається на картах XIV століття[3][2]. У сучасному вигляді, Гвінея (порт. Guinea) уведений у XV столітті португальськими мореплавцями на означення усіх африканських земель на південь від Сахари, від них він потрапив до інших європейських мов[3]. З мови сусу топонім перекладається як жінки, за іншою версією, походить від бербер. Akal n-Iguinawen, що означає Земля німих, тобто варварів, що не розуміють берберської[3]. Колишня колоніальна назва до 1968 року — Іспанська Гвінея[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

 
Карта континентальної частини Екваторіальної Гвінеї від ООН (англ.)
 
Карта острівної частини Екваторіальної Гвінеї від ООН (англ.)

Екваторіальна Гвінея — центральноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Камеруном (спільний кордон — 183 км), на сході й півдні — з Габоном (345 км). Загальна довжина державного кордону — 528 км[1]. Екваторіальна Гвінея омивається водами заток Біафра (північ) і Кориско (південь) Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 296 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4][5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[5][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Час в Екваторіальній Гвінеї: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[6].

ГеологіяРедагувати

РельєфРедагувати

Середні висоти — 577 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піко-Базіле (3008 м).

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

КліматРедагувати

Територія Екваторіальної Гвінеї лежить у екваторіальному кліматичному поясі[8]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[9]. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові[9]. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[9].

Екваторіальна Гвінея не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[10].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 26 км³[1]. Дані про площу зрошуваних земель в країні, станом на 2012 рік, відсутні.

РічкиРедагувати

Річки країни несуть свої води до Гвінейської затоки Атлантичного океану.

ОзераРедагувати

БолотаРедагувати

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

РослинністьРедагувати

Земельні ресурси Екваторіальної Гвінеї (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,1 %,
    • орні землі — 4,3 %,
    • багаторічні насадження — 2,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 57,5 %;
  • інше — 32,4 %[1].

Тваринний світРедагувати

Охорона природиРедагувати

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: штормові вітри; несподівані паводки; активний вулканізм на острові Біоко, вулкан Санта-Ізабель (3007 м) востаннє вивергався 1923 року[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • невідповідність питної води санітарним нормам;
  • знеліснення.

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Екваторіальної Гвінеї можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

  • Острів Біоко.
  • Мбіні.
  • Острів Аннобон.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Equatorial Guinea, Geography. Factbook
  2. а б Котляков В. М., 2006
  3. а б в г Поспелов Е. М., 2001
  4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. а б Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 August. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в г ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати