Перегляд вихідного коду сторінки Генріх III (король Франції)

{{Otheruses-2|Генріх|Генріх III}}
{{Державний діяч
| ім'я                = Генріх III

| титул            = [[Король Польщі|Король Польський]] і [[Великий князь Литовський]]
| періодпочаток    = {{дата|1573|5|16|1}}  
| періодкінець     = {{дата|1575|5|12|1}}
| коронація        = {{дата|1574|2|22|1}}, Вавель
| попередник       = [[Сигізмунд II Август]]
| наступник        = [[Анна Ягеллонка]]<br/>[[Стефан Баторій]]

| титул_2          = [[Король Франції]]
| періодпочаток_2  = {{дата|1574|5|30|1}}  
| періодкінець_2   = {{дата|1589|8|2|1}} 
| коронація_2      = {{дата|1575|2|13|1}}, Реймс
| попередник_2     = [[Карл IX Валуа]]
| наступник_2      = [[Генріх IV Великий]]

| дата народження     = 19.9.1551
| місце народження    = [[Фонтенбло]]
| дата смерті         = 2.8.1589
| місце смерті        = [[Сен-Клу]]
| місце поховання     = [[Абатство Сен-Дені]], [[Париж]], [[Франція]]

| династія            = [[Валуа]]
| батько              = [[Генріх II Валуа]]
| мати                = [[Катерина де Медічі]]
| дружина             = Людвіка Лотаринзька  
| діти                = 

| герб                = Alexandre-Edouard de France, duc d'Anjou.png
| ширина герба        = 70px
| сигнатура           = Signature of Henry III Valois as King of Poland.PNG
}}

'''Ге́нріх III''' ({{lang-fr|Henri III}}, {{lang-pl|Henryk III}}; {{ДН|19|9|1551}} — {{ДС|2|8|1589}}) — [[король Франції]] ([[1574]]—[[1589]]); [[Король Польщі|король Польський]] і [[Великий князь Литовський]] ([[1574]]—[[1575]]). Останній представник французької династії [[Валуа]] на французькому троні. Народився у [[Фонтенбло]], [[Королівство Франція|Франція]]. Четвертний син французького короля [[Генріх II (король Франції)|Генріха ІІ]] і [[Катерина де Медічі|Катерини Медічі]]. Через низькі шанси успадкувати батьків престол погодився на обрання королем Польщі (1573). За свого короткого правління у [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] затвердив [[Генрихові артикули]], що обмежували права монарха і надавали широкі привілеї [[шляхта|шляхті]]. Після смерті свого бездітного брата, французького короля [[Карл IX (король Франції)|Карла IX]], покинув Польщу аби зайняти його трон. Керував країною під час [[релігійні війни у Франції|релігійних війн у Франції]] між [[Католицька Ліга|католиками]] та [[гугеноти|протестантами]]. Вбив своїх опонентів, братів-католиків де Гізів. Загинув у [[Сен-Клу]], Франція від руки католика-фанатика. Похований у паризькій [[Абатство Сен-Дені|Базиліці святого Діонісія]].

== Імена ==
* '''Генріх III''' — як король Франції.
* '''Гєндрик''' —  в [[староукраїнська мова|староукраїнських]] джерелах <ref>http://litopys.org.ua/kyl/kyl.htm Київський літопис</ref>;
 
== Біографія ==
=== Родовід ===
Нащадок Анни Ярославни та Ярослава Мудрого.

=== Дитинство ===
[[Файл:Anjou 1570louvre.jpg|thumb|ліворуч|Генріх Анжуйський. Портрет Франсуа Клуе (1570), Лувр]]
Днем свого народження Генріх ІІІ завжди вважав [[18 вересня]] [[1551]] року, хоча насправді він з'явився на світ через 40 хвилин після півночі, тобто дев'ятнадцятого. При хрещенні отримав ім'я ''Александр-Едуард'' і титул герцога Ангулемського. Його батьки [[Генріх II Валуа]] і [[Катерина де Медічі|Катерина Медичі]] одружилися в [[1533]] році; перші одинадцять років дітей у них не було.

У Генріха було четверо старших братів та сестер: [[Франциск II Валуа|Франциск ІІ]], «маленький дофін», народжений у [[1544]] році, офіційно об'явлений дофіном у [[1547]] році, коли його батько зайняв трон; [[Єлизавета Валуа|Єлизавета]], що пізніше стала дружиною [[Філіп II Габсбург|Філіпа ІІ Іспанського]]; [[Клод Валуа|Клод]], у [[1559]] році вийшла заміж за [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карла ІІІ]], герцога Лотаринзького і де Бар, і Шарль-Максиміліан, якому рання смерть старшого брата принесла корону, зробив його [[Карл IX Валуа|Карлом ІХ]]. П'ята дитина&nbsp;— Луї, помер у [[жовтень|жовтні]] [[1550]] році у віці 20 місяців.

Молодшими братами і сестрами Генріха були: [[Маргарита де Валуа|Маргарита]], відоміша як «королева Марго», що за тиждень до [[Варфоломіївська ніч|Варфоломіївської ночі]] вийшла заміж за Генріха Наварського, майбутнього короля Франції [[Генріх IV Великий|Генріха IV]], і [[Франсуа (герцог Алансонський і Анжуйський)|Франциск]] (мав при народженні ім'я Еркюль, єдиний з чотирьох братів, що не став королем). У [[1556]]&nbsp;р. народилися сестри-двійнята [[Жанна де Валуа|Жанна]] і [[Вікторія де Валуа|Вікторія]], що незабаром померли.

Висока дитяча смертність, характерна для цієї епохи не обійшла стороною королівську родину. Але завдяки кращому медичному обслуговуванню та сприятливими умовами життя для неї це не мало таких катастрофічних наслідків, як для нижчих прошарків суспільства. З шести братів та сестер, що пережили дитинство, п'ятеро померли раніше Генріха. Лише Маргарита пережила його і досягла 62-річного віку. Вона і Генріх єдині з десяти дітей, що залишалися живими до дня смерті їхньої матері&nbsp;— [[5 січня]] [[1589]]&nbsp;р. Всі представники останнього покоління Валуа відрізнялися слабким імунітетом; їхнім страшним бичем був [[туберкульоз]], проти якого тогочасна медицина не знала засобів лікування. Під час [[конфірмація|конфірмації]] [[17 березня]] [[1565]]&nbsp;р. Александр-Едуард отримав ім'я Генріх&nbsp;— в честь його батька. Його молодший брат Еркюль (Геркулес), чиї «''фізичні та інтелектуальні потворності зовсім не відповідали його імені''» (Холт), через рік отримав таким же способом ім'я [[Франсуа (герцог Алансонський і Анжуйський)|Франсуа]].

З [[лютий|лютого]] [[1566]] року він носив титул [[Графство Алансон|герцога Алансонського]]; пізніше фігурує, як [[Список графів і герцогів Анжуйских|герцог Анжуйський]]. З початку його, як сина короля називали ''Monseigneur'', потім ''Monsieur''. В історичній літературі обох братів&nbsp;— Генріха і Франсуа&nbsp;— з [[1566]] року іменують просто «Анжу» і «Алансон». Коли Генріх став королем, титули ''Monsieur '' ([[1574]]), герцог Анжуйський ([[1576]]) перейшли до Франсуа, колишньому Алансону.

Александр-Едуард-Генріх був життєрадісною, дружньою та розумною дитиною. Освітою молодого принца займалися відомі люди свого часу&nbsp;— [[Франсуа Карнавале]] та [[єпископ]] [[Жак Ам'є]], відомий своїми перекладами [[Аристотель|Аристотеля]]. В юності він багато читав, залюбки вів бесіди про літературу, брав уроки [[риторика|риторики]], непогано танцював та фехтував, міг зачаровувати своєю елегантністю та манерами. Ідеально володів італійською (якою часто розмовляв з матір'ю), читав праці [[Нікколо Макіавеллі|Макіавеллі]]. Як і інші дворяни він рано почав займатися різними фізичними вправами і пізніше, під час військових походів, показав хорошу вправність у ратній справі.

Особа та поведінка Генріха різко виділялися при французькому дворі. Пізніше, під час приїзду до Польщі викликали культурний шок у місцевого населення. У [[1573]] році посол [[Венеціанська республіка|Венеції]] в [[Париж]]і Морісоні писав про розкішний одяг принца, про його майже «''дамську делікатність''», про його сережки в кожному вусі. «''Він не задовольнився однією сережкою в кожному з них&nbsp;— йому необхідні подвійні, прикрашені дорогоцінними каменями та перлами…''». Все частіше почали лунати та передаватися з уст в уста думки про гомосексуалізм принца Анжуйського, який отримав прізвисько&nbsp;— «принц Содома».

Сама Катерина, яка любила Генріха більше, ніж інших дітей, мріяла залишити йому корону. Вона називала його «''моє все''» (mon tout) і «''мій маленький орел''» (mon petit aigle). Вона підписувала свої листи до нього «''ваша ніжно любляча матір''» і бачила в ньому риси характеру, що нагадували їй її предків [[Медічі]]. Генріх у дитинстві був її улюбленцем, а пізніше став її довіреною особою.

Але для цього матері довелося сильно попрацювати. У 9 років Генріх почав цікавитися [[гугеноти|гугенотами]] і став поступово зближуватися з їхнім світом, називаючи себе «маленьким протестантом». Більше того, він почав долучати до протестантизму і Маргариту (що потім мало вирішальні наслідки для історії Франції). Він співав гугенотські пісні, не дотримувався католицьких обрядів і навіть намагався розбити статую [[Павло (апостол)|святого Павла]]. Проте, виховуючись при католицькому дворі, навряд чи він міг серйозно думати, що все так залишиться. Взявши сина у «залізні рукавиці», Катерина протягом трьох років зуміла вибити з нього гугенотські погляди та перетворити його на ревного католика.

Відносини між королем Карлом і Генріхом були дещо натягнуті&nbsp;— безперечно через інтелектуальні переваги молодшого, до того ж улюбленця матері. Карл не любив брата і дуже його остерігався, як претендента на престол. Певна ворожість, очевидно, збільшувалася в ході більш ніж дворічної подорожі, яку королівський двір зробив по всій Франції. Цією подорожжю і передачею Генріху [[8 лютого]] [[1566]] року як [[апанаж]]у герцогств Анжу, Бурбоне і Мен, що дало йому фінансову незалежність, закінчився перший етап його життя.

== Титул ==
* Dei gratia Rex Christianissimus Poloniae, magnus dux Lithuaniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Syradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Culmensis, Elbingensis, Pomeraniae, Livoniae, Kiioviae, Woliniae, Podlachiae etc. dominus nec non dux Andium, Borboniorum, Alvernorum, comes Marchiae Foresti Quercii, Rovergii, Montisforti etc

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Bordonove, Georges. ''Henri III: Roi de France et de Pologne''. Paris: Pygmalion, 1988.
* ''Henri III mécène: des arts, des sciences et des lettres''. Paris: Presses Paris Sorbonne, 2006. 
* Grzybowski, Stanisław. ''Henryk Walezy''. Warsaw: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1985.

== Посилання ==
{{ci}}
* [http://fmg.ac/Projects/MedLands/CAPET.htm#_ftnref482 Королі Франції (Валуа).] {{ref-en}}

{{Королі та імператори Франції}}
{{Королі Польщі}}
{{Великі князі Литовські}}
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Королі Франції]]
[[Категорія:Королі Польщі]]
[[Категорія:Протестантизм у Франції]]
[[Категорія:Генералісимуси]]
[[Категорія:Герцоги Орлеанські]]
[[Категорія:Убиті монархи]]
[[Категорія:Уродженці Фонтенбло]]
[[Категорія:Померли в департаменті О-де-Сен]]
[[Категорія:Великі князі Литовські]]