Відкрити головне меню

Відмінності між версіями «Гвоздь Віктор Іванович»

[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
(прибрав очепятки)
 
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
 
| ім'я = Віктор Іванович Гвоздь
 
| ім'я = Віктор Іванович Гвоздь
 
| жінка =
 
| жінка =
| зображення =
+
| зображення = v_hvozd.jpeg
 
| розмір_зображення =
 
| розмір_зображення =
 
| підпис_під_зображенням =
 
| підпис_під_зображенням =
Рядок 44: Рядок 44:
 
}}
 
}}
   
'''Віктор Іванович Гвоздь''' ({{Нар}} {{Дата народження|24|5|1959}}, [[Тернопільська область]]) — український військовик, [[розвідник]] та [[дипломат]]. Президент незалежного аналітичного центру [[Геополітика|геополітичних]] досліджень «Борисфен Інтел». [[Генерал-лейтенант]].
+
'''Віктор Іванович Гвоздь''' ({{Нар}} {{Дата народження|24|5|1959}}, [[Тернопільська область]]) — український військовик, [[розвідник]] та [[дипломат]]. Президент Незалежного аналітичного центру [[Геополітика|геополітичних]] досліджень [http://bintel.com.ua «Борисфен Інтел»]. [[Генерал-лейтенант]].
   
Від [[24 лютого]] [[2014]]&nbsp;— Уповноважений [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] по контролю за діяльністю розвідок в Україні. Від [[27 лютого]] [[2014]]&nbsp;— Голова [[Служба зовнішньої розвідки України|Служби зовнішньої розвідки України]].<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/16551.html |title=Указ Президента України «Про призначення В. Гвоздя Головою Служби зовнішньої розвідки України» |accessdate=27 лютий 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150219231745/http://www.president.gov.ua/documents/16551.html |archivedate=19 лютий 2015 |deadurl=yes }}</ref>
+
Від [[24 лютого]] [[2014]]&nbsp;р. — Уповноважений [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] по контролю за діяльністю розвідок в Україні. Від [[27 лютого]] [[2014]]&nbsp;р. — Голова [[Служба зовнішньої розвідки України|Служби зовнішньої розвідки України]].<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/16551.html |title=Указ Президента України «Про призначення В. Гвоздя Головою Служби зовнішньої розвідки України» |accessdate=27 лютий 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150219231745/http://www.president.gov.ua/documents/16551.html |archivedate=19 лютий 2015 |deadurl=yes }}</ref>
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
 
=== Освіта ===
 
=== Освіта ===
У [[1981]] році закінчив [[Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе]]; в [[1997]] році&nbsp;— юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського державного університету імені Івана Франка]]; в [[2005]] році&nbsp;— магістратуру [[Київський університет туризму, економіки і права|Київського університету економіки і права]], магістр права; в [[2009]] році&nbsp;— [[Військово-дипломатична академія|Військово-дипломатичну академію]], магістр військового управління.
+
У [[1981]] році закінчив [[Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе]]; в [[1997]] році&nbsp;— юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського державного університету імені Івана Франка]]; в [[2005]] році&nbsp;— магістратуру [[Київський університет туризму, економіки і права|Київського університету економіки і права]], магістр права; в [[2009]] році&nbsp;— [[Військово-дипломатична академія|Військово-дипломатичну академію]], магістр військового управління; в 1999 р. завершив курс з питань участі видів ЗС в миротворчих операціях в Академії Генерального штабу ЗС Туреччини (Стамбул), а в 2009 р. — безпековий курс в Школі державного управління ім. Кеннеді (Гарвардський університет, Бостон, США).
   
 
=== Трудова діяльність ===
 
=== Трудова діяльність ===
  +
З 1981 р. проходив службу в системі військової розвідки у Забайкальському та Прикарпатському військових округах на посадах перекладача окремого розвідувального батальйону, командира розвідувальної роти мотострілецького полку, командира розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, офіцера командно-розвідувального центру Розвідувального управління штабу військового округу.
Після випуску з військового училища розподілений у штаб Забайкальського військового округу, де в 1981—1986&nbsp;— перекладач окремого розвідувального батальйону танкової дивізії 39 загальновійськової армії Забайкальського військового округу.
 
   
У 1986—1987&nbsp;— командир розвідувальної роти мотострілецького полку, в 1987—1988&nbsp;— командир розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, в 1988—1992&nbsp;— офіцер Командно-розвідувального центру Розвідувального управління Прикарпатського військового округу.
+
З 1992 р. — офіцер розвідувального центру Розвідувального управління штабу Прикарпатського військового округу.
   
  +
У 1993–1995 рр. брав безпосередню участь у миротворчих операціях у складі миротворчої місії ООН на території колишньої Югославії.
1992—1993&nbsp;офіцер [[Головне управління розвідки Міністерства оборони України|Головного управління розвідки Міністерства оборони України]].
 
   
 
З 1995 р. в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.
1993—1995&nbsp;— служба у миротворчій місії [[ООН]] у колишній [[Югославія|Югославії]].
 
   
 
З 1996 р. Аташе з питань оборони при Посольстві України в Хорватії та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом),
1995—1996&nbsp;— офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
 
   
  +
З 1999 р. — на керівних посадах в ГУР МО України.
1996—1999&nbsp;аташе з питань оборони посольства України у [[Хорватія|Хорватії]], та [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговині]] (за сумісництвом).
 
   
 
З 2000 р. — представник МО України при Постійному представництві України в ООН, член делегації України в Раді Безпеки ООН.
1999—2000&nbsp;— заступник начальника військово-дипломатичного управління.
 
   
 
З 2003 р. — заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.
2000—2003&nbsp;— представник Міністерства оборони України в [[ООН]], член делегації України в Раді безпеки ООН.
 
   
 
З 2006 р. — завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.
2003—2005&nbsp;— заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.
 
   
 
З січня 2008 р. по серпень 2010 р. начальник [[Головне управління розвідки Міністерства оборони України|Головного управління розвідки Міністерства оборони України]].
2005—2008&nbsp;— завідувач відділу військово-технічного співробітництва [[Секретаріат Президента України|Секретаріату Президента]] України.
 
   
  +
У лютому 2014 р. призначається на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з контролю за діяльністю розвідок в Україні.
2008—2010&nbsp;— Начальник [[Головне управління розвідки Міністерства оборони України|Головного управління розвідки Міністерства оборони України]].
 
   
 
З лютого 2014 р. по квітень 2016 р.голова Служби зовнішньої розвідки України.
2010—2014&nbsp;— Президент власного аналітичного центру «Борисфен-Інтел».
 
   
  +
З травня 2016 р. очолює Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», що створений за його ініціативи у 2012 році.
Від 2014 року до 2016 — Голова Служби зовнішньої розвідки України.
 
   
 
=== Особисте життя ===
 
=== Особисте життя ===
  +
Генерал-лейтенант запасу, доктор військових наук (за спеціальністю «Воєнна безпека держави»), заслужений юрист України. Автор книги «Воєнна розвідка України на зламі другого тисячоліття» (2017), монографії «Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави» (2018).
Володіє [[Англійська мова|англійською]], [[Хорватська мова|хорватською]], [[Сербська мова|сербською]], [[Китайська мова|китайською]] мовами.
 
   
  +
Вільно володіє англійською, хорватською, сербською, китайською мовами. Одружений. Має двох дітей.
Одружений. Має двох дітей. Захоплюється тенісом, фотографією.
 
   
 
== Звання і нагороди ==
 
== Звання і нагороди ==
* [[Кандидат військових наук]].
+
*[[Доктор військових наук]].
 
* [[Заслужений юрист України]].
 
* [[Заслужений юрист України]].
 
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] ІІІ ступеня.
 
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] ІІІ ступеня.
Рядок 94: Рядок 94:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://bintel.com.ua/uk/page/about/ Офіційний сайт «Борисфен Інтел»]
+
*[http://bintel.com.ua/uk/ Офіційний сайт «Борисфен Інтел»]
* [http://www.fisu.gov.ua/index_ua/index.html%3Fpage_id=11.html СЗР України]
+
*[http://fisu.gov.ua/about/history СЗР України]
   
 
{{Керівники СЗР України}}
 
{{Керівники СЗР України}}

Поточна версія на 05:51, 23 травня 2019

Віктор Іванович Гвоздь (нар. 24 травня 1959(19590524), Тернопільська область) — український військовик, розвідник та дипломат. Президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Генерал-лейтенант.

Віктор Іванович Гвоздь
Віктор Іванович Гвоздь

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 29 квітня 2016
Президент  Петро Порошенко
Прем'єр-міністр  Арсеній Яценюк
ПопередникГригорій Ілляшов
НаступникІгор Разінков (т.в.о.)[1]

Народився24 травня 1959(1959-05-24) (60 років)
Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Званнягенерал-лейтенант
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Від 24 лютого 2014 р. — Уповноважений Верховної Ради України по контролю за діяльністю розвідок в Україні. Від 27 лютого 2014 р. — Голова Служби зовнішньої розвідки України.[2]

Зміст

ЖиттєписРедагувати

ОсвітаРедагувати

У 1981 році закінчив Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе; в 1997 році — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка; в 2005 році — магістратуру Київського університету економіки і права, магістр права; в 2009 році — Військово-дипломатичну академію, магістр військового управління; в 1999 р. завершив курс з питань участі видів ЗС в миротворчих операціях в Академії Генерального штабу ЗС Туреччини (Стамбул), а в 2009 р. — безпековий курс в Школі державного управління ім. Кеннеді (Гарвардський університет, Бостон, США).

Трудова діяльністьРедагувати

З 1981 р. проходив службу в системі військової розвідки у Забайкальському та Прикарпатському військових округах на посадах перекладача окремого розвідувального батальйону, командира розвідувальної роти мотострілецького полку, командира розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, офіцера командно-розвідувального центру Розвідувального управління штабу військового округу.

З 1992 р. — офіцер розвідувального центру Розвідувального управління штабу Прикарпатського військового округу.

У 1993–1995 рр. брав безпосередню участь у миротворчих операціях у складі миротворчої місії ООН на території колишньої Югославії.

З 1995 р. в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

З 1996 р. — Аташе з питань оборони при Посольстві України в Хорватії та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом),

З 1999 р. — на керівних посадах в ГУР МО України.

З 2000 р. — представник МО України при Постійному представництві України в ООН, член делегації України в Раді Безпеки ООН.

З 2003 р. — заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.

З 2006 р. — завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.

З січня 2008 р. по серпень 2010 р. — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У лютому 2014 р. призначається на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з контролю за діяльністю розвідок в Україні.

З лютого 2014 р. по квітень 2016 р. — голова Служби зовнішньої розвідки України.

З травня 2016 р. очолює Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», що створений за його ініціативи у 2012 році.

Особисте життяРедагувати

Генерал-лейтенант запасу, доктор військових наук (за спеціальністю «Воєнна безпека держави»), заслужений юрист України. Автор книги «Воєнна розвідка України на зламі другого тисячоліття» (2017), монографії «Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави» (2018).

Вільно володіє англійською, хорватською, сербською, китайською мовами. Одружений. Має двох дітей.

Звання і нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати