Гвельфи і гібеліни: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Немає опису редагування
 
(Не показана 31 проміжна версія 12 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Ґвельфи''' ({{lang-it|guelfi}}, {{lang-de|Guelfen / Welfen}}) — політичне угруповання в [[Італія|Італії]] 12 — 15 столітті, яке боролося проти намагань імператорів «[[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]]» утвердитися на [[Апеннінський півострів|Апеннінському півострові]]. Підтримували [[Папа Римський|Папу римського]] і прагнули республіканського ладу. Ворогували з ґібеллінами.
'''Гвельфи''' ({{lang-it|guelfi}}, {{lang-de|Guelfen / Welfen}}) — політичне угруповання в [[Італія|Італії]] XII — XV столітті, яке боролося проти намагань імператорів [[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]] утвердитися на [[Апеннінський півострів|Апеннінському півострові]]. Підтримували [[Папа Римський|Папу Римського]] і прагнули республіканського ладу. Ворогували з гібелінами.


'''Ґібелліни''' ({{lang-it|ghibellini}}, {{lang-de|Ghibellinen / Waiblinger}}) — політичне угруповання, прихильне до німецьких імператорів і аристократичної форми правління. З середини [[XIII століття]] ґібелліни боролися з гвельфами.
'''Гібеліни''' ({{lang-it|ghibellini}}, {{lang-de|Ghibellinen / Waiblinger}}) — політичне угруповання, прихильне до німецьких імператорів і аристократичної форми правління. З середини [[XII століття]] гібеліни боролися з гвельфами.


Боротьба за владу між [[Папа Римський|Папою Римським]] та імператорами [[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]], відома під назвою ''[[боротьба за інвеституру]]'', що почалася в [[1075]] році, закінчилася підписанням [[Вормський конкордат|Вормського конкордату]] в [[1122]] році. Проте, попри формальне врегулювання конфлікту, поділ на гвельфів та гібелінів в політиці [[Італія|Італії]] зберігався аж до [[XV століття]].
Боротьба ґвелфів та ґібеллінів описана [[Данте]] в [[Божественна комедія|Божественній комедії]].


== Основні гвельфські міста ==
Згодом цією назвою почали називати прямокутні зубці з роздвоєним завершенням і вузькими щілинами бійниць, які завершували оборонні башти і стіни в [[Італія|Італії]], а пізніше зведені італійськими зодчими кремлівські споруди [[Московія|Московії]].
{{Div col|cols=3}}
* [[Л'Аквіла]]
* [[Алессандрія]]
* [[Анкона]]
* [[Атрі]]
* [[Болонья]]
* [[Брешія]]
* [[Вольтерра]]
* [[Генуя]] (короткі періоди: 1256-1270; 1317-1319)
* [[Камерино]]
* [[Колле-ді-Валь-д'Ельса]]
* [[Крема]]
* [[Лекко]]
* [[Лукка]] (гібелінське між [[1314]] і [[1328]])
* [[Мачерата]]
* [[Мілан]] (гвельфійське до початку сеньйорії [[Вісконті]], після гібелінське)
* [[Мондові]]
* [[Монтепульчано (муніципалітет)|Монтепульчано]]
* [[Орвіето]]
* [[Падуя]]
* [[Піццино]]
* [[Перуджа]]
* [[Прато]] (тривалий час гібелінське)
* [[Рієті]]
* [[Ріміні]] (короткий початковий період гібелінське, гвельфійське з початком сеньйорії [[Малатеста]])
* [[Рипатрансоне]]
* [[Рим]]
* [[Фабріано]]
* [[Фаенца]]
* [[Фермо]] (гібелінське після 1242 р.)
* [[Флоренція]] (за винятком короткого періоду уряду гібелінів з [[1248]] по [[1250]] і між [[1260]] і [[1267]])
{{Div col end}}

== Основні гібелінські міста ==
{{Div col|cols=3}}
* [[Ареццо]]
* [[Асколі Пічено]]
* [[Верона]]
* [[Генуя]] (переважно 1270-1317)
* [[Гроссето]]
* [[Гуальдо Тадіно]]
* [[Губбіо]] (гвельфське під час сеньйорії [[Габріеллі]])
* [[Єзі]]
* [[К'єті]]
* [[Кастільйон-Фьорентіно]]
* [[Комо]]
* [[Лоді]] <ref name="Storia di Lodi">[[Agenore Bassi]], ''Storia di Lodi'', Lodi, Edizioni Lodigraf, 1977, pagg. 39-44. ISBN 88-7121-018-2.</ref> (гібелінське до [[1259]], потім гвельфське за часів сеньйорії [[Делла Торре]] та [[Антоніо Фіссірага]])
* [[Мантова]]
* [[Модена]]
* [[Монте-Сан-П'єтранджелі]]
* [[Нарні]]
* [[Озімо]]
* [[Палермо]]
* [[Павія]]
* [[Пенне]]
* [[Піза]]
* [[Пістоя]]
* [[Поджібонсі]]
* [[Сан-Мініато]] (гібелінське до [[1291]], потім гвельфське)
* [[Савона]]
* [[Сієна]] (гібелінське до [[1287]], потім гвельфське із створенням [[Уряду дев’яти]])
* [[Сполето]]
* [[Сульмона]]
* [[Терні]]
* [[Трієст]]
* [[Тоді]]
* [[Урбіно]]
* [[Фабріано]]
* [[Фоліньйо]]
* [[Форлі]] (останнє гібелінське місто, історичною є перемога проти двох тисяч французьких солдатів, битва, яку Данте запам'ятав як "Кривава різанина"<ref name="Божествення Комедія, Пекло">[[Данте Аліг'єрі]], [[Божественна Комедія]], [[Пекло (Божественна комедія) | Пекло]], З італійської переклав Богдан І. Лончина, Львів, Видавництво Українського Католицького Університету, 2007, стор. 214. ISBN 966-8197-26-7.</ref>)
* [[Чеккано]]
{{Div col end}}

== Міста змінної належності ==
* [[Асті]] (переважно гібелін)
* [[Бергамо]] (переважно гібелін)
* [[Вітербо]]
* [[Віченца]]
* [[Кремона]]
* [[Неаполь]]
* [[Падуя]]
* [[Парма]]
* [[П'яченца]]
* [[Тревізо]]
* [[Феррара]]

== В геральдиці ==
Протягом XII-XIII століть армії гібелінських комун зазвичай використовували військовий прапор Священної Римської імперії - білий хрест на червоному полі - як свій власний. Армії гвельфів зазвичай змінювали кольори - червоний хрест на білому. Ці дві схеми є поширеними у громадянській геральдиці північноіталійських міст і залишаються виразним показником їхньої минулої схильності до фракцій. Традиційно гібелінські міста, такі як [[Павія]], [[Новара]], [[Комо]], [[Тревізо]] та [[Асті]], продовжують використовувати хрест гібелінів. Хрест гвельфів можна знайти на міських гербах таких традиційно гвельфських міст, як [[Мілан]], [[Верчеллі]], [[Алессандрія]], [[Падуя]], [[Реджо-нель-Емілія]] та [[Болонья]].

Деякі особи та сім'ї вказували свою приналежність до фракцій у своїх гербах, включаючи відповідну геральдичну "[[Глава (геральдика)|Главу]]" (горизонтальну стрічку у верхній частині щита). У гвельфів була '''capo d'Angiò''' або "глава Анжу", що містила [[:Файл:Image-Blason Sicile Péninsulaire.svg|жовті лілії на блакитному полі з червоною геральдичною "міткою"]], тоді як у гібелінів була '''capo dell'Impero''' або "глава Імперії", у формі [[:Файл:Flag Germany Emperors Banner.svg|чорного німецького імператорського орла на золотому тлі]].<ref name="The Complete Book of Heraldry">''The Complete Book of Heraldry'' by Stephen Slater ({{ISBN|1843096986}}), page 201.</ref>

<gallery>
Файл:Treviso-Stemma.svg|Герб [[Тревізо]] містить гібелінський прапор - білий хрест на червоному полі
Файл:Vercelli-Stemma.svg|Герб [[Верчеллі]] містить гвельфійський прапор - червоний хрест на білому полі
Файл:Coa gaioli boidi.svg|Герб італійської сім'ї з гібелінською (Імперська) геральдичною главою у верхній частині
Файл:Coa fam ITA roberti.jpg|Герб родини Роберті [[Реджо-нель-Емілія | Реджо]], з гвельфійською (Анжу) геральдичного главою
</gallery>

== В архітектурі ==
Належність аристократичної родини до партії гвельфів або гібелінів часто позначалася на архітектурі їх палаців, оборонних веж, мурів та інших фортифікаційних споруд. А саме, на формі [[Мерлон|мерлонів]]&nbsp;— зубців (виступів), які завершували ці споруди. [[Мерлон]]и на будівлях гібелінів мали форму ''ластівчиного хвоста'' (зубці з роздвоєним завершенням і вузькими щілинами бійниць), в той час як гвельфи надавали їм прямокутної форми.

<gallery>
Файл:Castello di St.Pierre.jpg|<center>[[Мерлон]]и ґібелінів в формі ''ластівчиного хвоста''. [[Замок Сен-П'єр]], [[Вале д'Аоста]]</center>
Файл:Genova-Castello Mackenzie-DSCF8928.JPG|<center>[[Мерлон]]и ґвельфів прямокутної форми. [[Замок Макензі]], [[Генуя]]</center>
Файл:Casa di Romeo (Verona).jpg|<center>[[Мерлони]] ґібелінів в формі ''ластівчиного хвоста'' "Будинку Ромео", родини Монтеккі [[Верона]]</center>
</gallery>

Згодом в [[Італія|Італії]] гібелінами почали називати й самі [[мерлон]]и. Зубці саме такого типу мають зведені італійськими зодчими кремлівські споруди [[Московія|Московії]].
<gallery>
Файл:Уступ1.JPG|<center>[[Мерлон]]и [[Московський кремль|Московського кремля]], [[Москва]]</center>
</gallery>

== В літературі ==
Про боротьбу гвельфів та гібелінів писали в своїх літературних творах такі автори:
* [[Данте Аліг'єрі|Данте]], [[Божественна комедія]].
* [[Мері Шеллі]], ''[[Вальперга (роман)|Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки]]'' ({{lang-it|Valperga, Vita e avventure di Castruccio, principe di Lucca}}), 1823. В історичному романі [[Мері Шеллі]] «[[Вальперга (роман)|Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки]]» основою сюжетної лінії є вигаданий військовий похід гібеліна [[Каструччіо Кастракані]] на чолі своєї армії для підкорення його коханої жінки, яка належала до партії гвельфів.
* [[Вільям Шекспір]], [[Ромео і Джульєтта]].

== В музиці ==
Опера [[Ріккардо Дзандонаї]] "[[Франческа да Ріміні]]" (1914) слідує сюжету "[[Пекло (Божественна комедія)|Пекла]]" [[Данте Аліг'єрі|Данте]], частина якого включає битву між гвельфами і гібелінами.

== Примітки ==
<references />


== Посилання ==
== Посилання ==
*[http://slovopedia.org.ua/29/53904/8911.html Ґвельфи і ґібелліни на сайті slovopedia.org.ua]
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53904/8911.html Ґібеліни та ґвельфи]}}
*[http://hohlopedia.org.ua/use_universalnyy_slovnyk_entsyklopediya/page/gibeliny_ta_gvelfy.6073/ Ґібелліни і ґвельфи на сайті hohlopedia.org.ua]


{{середньовіччя-доробити}}
{{середньовіччя-доробити}}


[[Категорія:Історія Італії]]
[[Категорія:Історія Італії]]
[[Категорія:Ґвельфи проти ґібелінів]]

Поточна версія на 12:58, 11 червня 2022

Гвельфи (італ. guelfi, нім. Guelfen / Welfen) — політичне угруповання в Італії XII — XV столітті, яке боролося проти намагань імператорів Священної Римської Імперії утвердитися на Апеннінському півострові. Підтримували Папу Римського і прагнули республіканського ладу. Ворогували з гібелінами.

Гібеліни (італ. ghibellini, нім. Ghibellinen / Waiblinger) — політичне угруповання, прихильне до німецьких імператорів і аристократичної форми правління. З середини XII століття гібеліни боролися з гвельфами.

Боротьба за владу між Папою Римським та імператорами Священної Римської Імперії, відома під назвою боротьба за інвеституру, що почалася в 1075 році, закінчилася підписанням Вормського конкордату в 1122 році. Проте, попри формальне врегулювання конфлікту, поділ на гвельфів та гібелінів в політиці Італії зберігався аж до XV століття.

Основні гвельфські містаРедагувати

Основні гібелінські містаРедагувати

Міста змінної належностіРедагувати

В геральдиціРедагувати

Протягом XII-XIII століть армії гібелінських комун зазвичай використовували військовий прапор Священної Римської імперії - білий хрест на червоному полі - як свій власний. Армії гвельфів зазвичай змінювали кольори - червоний хрест на білому. Ці дві схеми є поширеними у громадянській геральдиці північноіталійських міст і залишаються виразним показником їхньої минулої схильності до фракцій. Традиційно гібелінські міста, такі як Павія, Новара, Комо, Тревізо та Асті, продовжують використовувати хрест гібелінів. Хрест гвельфів можна знайти на міських гербах таких традиційно гвельфських міст, як Мілан, Верчеллі, Алессандрія, Падуя, Реджо-нель-Емілія та Болонья.

Деякі особи та сім'ї вказували свою приналежність до фракцій у своїх гербах, включаючи відповідну геральдичну "Главу" (горизонтальну стрічку у верхній частині щита). У гвельфів була capo d'Angiò або "глава Анжу", що містила жовті лілії на блакитному полі з червоною геральдичною "міткою", тоді як у гібелінів була capo dell'Impero або "глава Імперії", у формі чорного німецького імператорського орла на золотому тлі.[3]

В архітектуріРедагувати

Належність аристократичної родини до партії гвельфів або гібелінів часто позначалася на архітектурі їх палаців, оборонних веж, мурів та інших фортифікаційних споруд. А саме, на формі мерлонів — зубців (виступів), які завершували ці споруди. Мерлони на будівлях гібелінів мали форму ластівчиного хвоста (зубці з роздвоєним завершенням і вузькими щілинами бійниць), в той час як гвельфи надавали їм прямокутної форми.

Згодом в Італії гібелінами почали називати й самі мерлони. Зубці саме такого типу мають зведені італійськими зодчими кремлівські споруди Московії.

В літературіРедагувати

Про боротьбу гвельфів та гібелінів писали в своїх літературних творах такі автори:

В музиціРедагувати

Опера Ріккардо Дзандонаї "Франческа да Ріміні" (1914) слідує сюжету "Пекла" Данте, частина якого включає битву між гвельфами і гібелінами.

ПриміткиРедагувати

  1. Agenore Bassi, Storia di Lodi, Lodi, Edizioni Lodigraf, 1977, pagg. 39-44. ISBN 88-7121-018-2.
  2. Данте Аліг'єрі, Божественна Комедія, Пекло, З італійської переклав Богдан І. Лончина, Львів, Видавництво Українського Католицького Університету, 2007, стор. 214. ISBN 966-8197-26-7.
  3. The Complete Book of Heraldry by Stephen Slater (ISBN 1843096986), page 201.

ПосиланняРедагувати