Відкрити головне меню

о. Іван Галібей
Іван Павлович Галібей
P. Halibey Ivan 1.jpg
отець Іван Галібей
Народився 18 квітня 1894(1894-04-18)
Устя-Зелене, Монастириський район, Тернопільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 1948 або 1949
ГУЛАГ, Мордовія, СРСР
·розстріл[1]
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща Польща
Національність українець
Діяльність священик, громадський діяч
Відомий завдяки громадський діяч Бучаччини
Військове звання сотник
Конфесія греко-католик
Рід Галібеї
Батько Павло Галібей
Діти Роман, Дарина

о. Іван Галібей (у світі Іван Павлович Галібей, 18 квітня 1894, містечко Устя-Зелене, нині село Монастириського району — близько 1949) — український галицький греко-католицький священик, громадський діяч. Рід Галібеїв — татарського походження[2].

БіографіяРедагувати

Народився 18 квітня 1894 року в сім'ї бідного рибалки Павла Галібея в містечку Устя-Зелене, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Студіював теолоґію, математику, закінчив студії 1917 року. З 1919 року капелан УГА в ранзі сотника. Під час Чортківської офензиви УГА потрапив у польський полон, звільнився 1920 року.

З 1925 року — парох Скоморохів, Русилова (або з 1926 р.[3]), Сокільця. В Русилові, за його сприяння, було збудовано нову церкву; в Скоморохах збудовано «Народний Дім» (містилися читальня товариства «Просвіта», Районова молочарня, кооператива «Селянська спілка»); в кожному з сіл організовано хор, аматорський гурток, філію товариства «Сокіл». У Скоморохах сприяв розбудові каси «Українська Райффайзенка», яка виділила кредит на викуп в поміщика коло 80-и морґів орного поля, коло 40-ка морґів лісу;[4] керував касою «Самопоміч»[5]

У селах, в яких був парохом, організовував курси книговодства[6], кооперативні, сільсько-господарські, куховарські курси. Засновник дитячої захоронки (садка) в Скоморохах.[4]
Відспівував на похороні покійного українського громадського діяча Степана Танчаковського.

Був головою Надзірної ради Бучацького «Повітового Союзу кооператив» (ПСК, з кінця 1933 року[7]), «Українського кооперативного банку» (або «Українбанку», колишнього "Повітового товариства ощадностей і позичок «Праця», один з найбільших: 7-ий з 113-ти[8], повноваження через похилий вік передав о. Денисові Нестайку), кооперативу «Поступ».

За ініціативи о. Івана Галібея у селі була заснована філія товариства «Сокіл», відновила діяльність читальня «Просвіти», у 1934 році збудували школу, заклали, освятили фундамент нової кам'яної церкви.[1]

Сприяв створенню української дивізії «Галичина» (вважав, що німці озброять, вишколять 62 осіб; на комісію прийшло 32, 16 липня 1943 року до Львова на військові збори з о. І. Галібеєм поїхало 19 осіб). За станом здоров'я о. Івана Галібея повернули до села.

Після повернення з комісії перед відступом німців переїхав на Станіславщину (завідував парафією в селі Угорники). У 1947 році Івана Галібея заарештували і помістили в Чортківську тюрму[9], згодом відправили в Мордовію, де 1948 (або 1949) року він був розстріляний[10]) року. У Скоморохах біля церкви на його честь встановлено хрест з написом.[9]

Наприкінці 1980-х в руїнах церкви села Русилова виявили книгу про історію населених пунктів авторства о. Івана Галібея.

РодинаРедагувати

БратиРедагувати

Директор школи в Устю-Зеленому п. Годолльо (австрієць, ймовірно, французького походження) помітив здібності хлопців, звернувся до митрополита Андрея Шептицького, який надав матеріяльну допомогу для навчання 4-х хлопців.[2]

ДітиРедагувати

  • Роман — інженер (член-сеньйор Інституту електричних і електронічних інженерів, США), громадський діяч (Голова Товариства українських інженерів в США, 1967—1969 роки),[12] приятель Юліана Ґуляка[13]
  • Дарина — репресована (заарештована 1949 року, вирок — 25 років, 5 років позбавлення прав; звільнена 1956 р.[14])

ПриміткиРедагувати

  1. а б Служіння народу і церкві. Отець Іван Галібей
  2. а б в г Душенко С. Устя-Зелене з присілками Грабина і Гірка… — С. 671.
  3. Ґудзовський П. Скоморохи / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 641.
  4. а б Ґудзовський П. Скоморохи… — С. 642.
  5. Деркач В. Космирин / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 570.
  6. означає бухгалтерію
  7. Хархаліс М. Доповнення відомостей про ПСК / Бучач і Бучаччина… — С. 307.
  8. Качалуба Теодор, Шипилявий Степан. Кредитова кооперація в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 310—313.
  9. а б Автор: Maria. Сторінки історії розповідають. Скоморохи
  10. а б Шипилявий Степан. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 395.
  11. Шипилявий Степан. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 394.
  12. Гаврильцьо І. Галібей Роман Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 333. — ISBN 966-528-197-6.
  13. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. — Чернівці : Букрек, 2004. — 400 с; іл. — ISBN 966-8500-41-5.
  14. Реабілітовані історією. Тернопільська область. / Упоряд. О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал. — Тернопіль: Збруч, 2008. — 728с. — С. 687. — ISBN 978-966-528-297-6.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати