Редагування Вілла «Діва»

{{Пам'ятка
|тип               = Садиба
|назва             = Вілла «Діва»
|оригінальна назва = 
|зображення        =
|зображення_розмір = 
|зображення_підпис = 
|статус            = 
|країна            = [[Україна]]
|місто             = [[Сімеїз]], [[Кримська область|Крим]]
|назва розташування = 
|розташування       = 
  |lat_dir = |lat_deg = 44|lat_min = 24|lat_sec = 11
  |lon_dir = |lon_deg = 33|lon_min = 59|lon_sec = 50
  |region     =   
  |CoordScale = 
|конфесія              = 
|єпархія               = 
|орденська приналежність = 
|тип монастиря           =
|тип будівлі             = [[вілла]]
|архітектурний стиль     = [[неокласицизм]]
|автор проекту           = Василь Михайлович Кузьменко
|будівельник             = Василь Михайлович Кузьменко і Семенов Яків Павлович (ймовірно)
|засновник               = 
|перша згадка            = 1904 рік
|заснування              = 
|основні дати            = 
|скасований              = 
|початок будівництва     = 1904
|завершення будівництва  = 1905 
|будівлі                 = 
|прибудови               = 
|відомі мешканці         = 
|реліквії                = 
|настоятель              = 
|стан                    = 
|сайт                    = 
|Commons                 = 
|розмір карти країни     = <!-- для відключення карти розмір карти країни = 0 -->
}}

'''Вілла «Діва»'''&nbsp;— [[вілла]] початку [[XX століття]] в стилі [[неокласицизм]]у, [[пам'ятка архітектури]] в [[крим]]ському містечку [[Сімеїз]].

== Історія ==
Історія вілли «Діва» тісно пов'язана із життям її власників, розбудовою [[курорт]]ної зони в Сімеїзі (з середини [[XX століття|ХХ століття]]) та історією містечка в минулому столітті. Мешканці селища і приїжджі вважають її місцевою [[Пам'ятка архітектури|пам'яткою]] [[історія|історії]] та архітектури<ref>[http://krymgid.ru/maps/history/villa-ksenija-v-simeize.html Основні визначні пам'ятки Сімеїзу&nbsp;— це численні аристократичні вілли початку ХХ століття. І це не дивно, адже в кінці ХІХ&nbsp;— початку ХХ століть це місце вважалося одним з найпрестижніших курортів для вищого суспільства в Російській Імперії. Найбільш цінні пам'ятки архітектури в Сімеїзі&nbsp;— це вілли «Ксенія», «Мрія», «Диво». Але найбільший інтерес викликає саме «Ксенія», яка колись була візитною карткою селища]</ref>.

=== Передісторія ===
В [[Російська імперія|Російській імперії]] було заведено, що [[вельможа|вельможі]], особливо [[цар]]і, жалували своїм підлеглим чималі наділи землі, зазвичай, з народом, що там жив. Набільше такій вислузі раділи [[Військовий|військові]], адже після кожної вдалої військової кампанії [[імперія]] обростала землями, які й розподілялися між загарбниками. Так на кримські землі й прийшли [[землевласник]]ами: російські [[графи]], царські німці-вислужники та поселенці, кавказькі [[князь|князі]], [[Купецтво|купецькі]] роди та [[Піп|попи]].

Саме так сталося і в Сімеїзі, після [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецької війни (1768—1774 роки)]] більшість [[Турки|турків]]-[[осман]]ів з [[Кримський півострів|Кримського півострова]] подались в [[Османська імперія|Османську імперію]]. Російська імператриця [[Катерина ІІ]]  віддячувалася своїм підданим-військовим, наділивши сімеїзькими землями: князя Наришкіна, [[Потоцький Ян|графа Потоцького]], графа Мілютіна, князя Кочубея, графа Ревеліоті, графа Мордвинова<ref>[http://simeiz.biz/history1.html Симеїзькі землі поділили між собою: князь Наришкін, граф Потоцький, граф Мілютін, князь Кочубей, граф Ревеліоті, граф Мордвинов.  У 1828 році заводчик і землевласник І.&nbsp;А.&nbsp;Мальцов в Сімеїзі купив 30 десятин землі у Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Ревеліоті]</ref>. Невдовзі на ці землі навідався російський промисловик і мільйонер Сергій Іванович Мальцев, йому сподобалось це місце й він вирішив збудувати тут курортну зону, витративши на це чимало зусиль. І вже в [[1894 рік|1894]] році, його діти управляли в Сімеїзі землею в 567 десятин, отримавши її у спадщину.

Брати Мальцеви (столичні [[Придворні чини|придворні]]), не мали серйозних намірів на такий спадок і вирішили продати маєток, але на таку величезну ділянку не знайшлось покупців, тому брати додумались продавати його по частинам. Та перш ніж виставити ділянки на продаж, Мальцеви провели [[ландшафт]]ні та [[Геологія|геологічні]] дослідження, провівши [[водогін]], [[Каналізація|каналізацію]], мостили [[вулиця|вулиці]]. І вже тоді, коли  вони запропонували паї на дачі в селищі (поруч якого часто відпочивала царська родина), покупців знайшлось багато (до [[1913 рік|1913]] року з 167 ділянок залишилися непроданими тільки 78).

Розпродавши більшість землі, Мальцеви ще подарували містечку [[парк]] (успадкований від батька), адже брати отримали багато прибутків від земельної оборудки. Нові власники паїв були заможними, тому хизувалися, що можуть жити ближче до царської родини, а для більшої престижності ще й запросили для своїх вілл відомого архітектора [[Краснов Микола Петрович|Миколу Петровича Краснова]], який спроектував [[Лівадійський палац]]. Отож, зовсім скоро, в селищі Сімеїз постав комплекс відпочинкових будинків, що відповідали естетиці російської двірцевої архітектури ХХ століття<ref>[http://simeiz.biz/info.html «Новий Сімеїз, що займає західну частину маєтку, виник в 1903 році, продається ділянками, і розрісся в значне селище з 45 красивими дачами, розташованими правильним амфітеатром над "Дівою" і "Ченцем"&nbsp;— оригінальними скелями, живописно обмежуючими прекрасний пляж цього курорту» Г.&nbsp;Москвич "Путеводителе по Крыму" 1913 р.]</ref>.

=== Закладка вілли ===
Сімеїзькі краєвиди запали в душу Василю Кузьменку ще з дитинства, коли він з батьками проводив літній відпочинок на березі моря. Вже будучи статечним чоловіком і царським [[чиновник]]ом він не раз відвідував ці місцини, а коли доля закинула його до Криму працювати в Сімферополі, то він вирішив пов’язати останні роки житя в Сімеїзі. Працюючи на залізниці, він подружився з Іваном Мальцевим (який опікувався прокладкою залізничної колії через Сімеїз) і піддався на його пропозицію стати частинкою Нового Сімеїзу. [[Інженер]]-[[залізничник]] Кузьменко був в числі перших покупців земельних паїв у Мальцевих, ділянка №%5, загальною площею 319 квадратних сажнів, була придбана в [[1904 рік|1904]] році, а через кілька років там уже виріс великий дім з колонами та ротондами в стилі неокласицизму<ref>[http://www.simeiz.net/blog/dacha-diva-kuzmenko/ Весь цей час він мріяв про дачу в Сімеїзі Віддавши довгих 40 років роботи на залізниці, нарешті в 1904 році Василь Кузменко набуває ділянку №&nbsp;5 у братів Мальцевих площею 319 квадратних сажнів]</ref>.

Родина Василя Михайловича Кузьменка в'їхала в новий дім, а частину приміщень зарезервовували для своїх родичів чи знайомих, коли ті приїжджали на відпочинок. Так на віллі «Діва» відпочивали: Іван Іванович Пузанов (вчений [[природознавець]]), Іван Самсонович Щербаков ([[архітектор]]-інженер) та інші гості<ref>[http://симеиз.net/old_villas/8.php Як тільки дача була побудована&nbsp;— вона тут же гостинно відкрила свої двері друзям, знайомим і рідним. Влітку 1905 на цій дачі відпочивав зі своєю сім'єю студент-природник Московського університету І.&nbsp;І.&nbsp;Пузанов: у них не було ще своєї дачі. У своїх спогадах про мешканців дачі він писав: «На цій дачі на правах гостей проводила літо і сім'я одного і товариша по службі В.&nbsp;М.&nbsp;Кузьменко&nbsp;— Івана Самсоновича Щербакова]</ref>. Невдовзі, коли курорт Новий Сімеїз став популярним, родина мала ще й додатковий дохід, перетворивши частину приміщень в пансіон, куди селилися відпочиваючі із [[купець]]ких та [[Міщани|міщанських]] родин. Маючи хороші стосунки в Товаристві курорту Сімеїз та з братами Мальцевими, Василь Кузьменко пригледів собі і викупив ще одну ділянку, яка знаходилася ближче до моря та упиралася в скелі.

=== Розквіт вілли і зміна власників ===
Розквіт вілли припав на початок ХХ століття та часи [[Перша світова війна|Першої світової війни]], коли велика кількість ранених та травмованих російських офіцерів були спрямовані до Криму, щоби поправити їхнє здоров'я. Контраст між лихом війни та відпочинком в поєднанні з цілющими властивостями [[Кримські гори|Кримських гір]] та моря популяризував Новий Сімеїз, як серед знаті так і простих [[Росіяни|росіян]]. Власники маєтків радо віддавали свої будівлі під пансіони для військових (хто з [[Патріотизм|патріотичних]] мотивів, а хто і з [[Фінанси|фінансових]]), хоч частина з них так і не виживала<ref>[http://evpatoriya-history.info/book/lutsuk-oleg-nabereznaja.php#/0 Перша світова війна сприяла зростанню популярності міста як курорту та залученню інвестицій для його розвитку. По знову відкритій залізниці (1915) везуть до Євпаторії на лікування поранених офіцерів і нижніх чинів. Громадянська війна, за існуючим тоді висловом, перетворила Крим на всеросійське кладовище]</ref>. Через військові дії, які охопили всю [[Європа|Європу]], російські вельможі не мали змоги їздити на відпочинок до [[Італія|Італії]], [[Франція|Франції]], [[Балкан]], тому Крим став для них чи не єдиною місциною для мандрів, а ще до того, про перші вілли Сімеїзу заговорили в Росії. Побудована однією з перших, «Діва» приваблювала гостей та мандрівників:
{{цитата| 
:''Майже всі дачі Нового Сімеїзу з теплими сонячними кімнатами і балконами з прекрасним видом на море, гори і скелі. Стіл, найрізноманітніший за якістю, від кухарського до домашнього, можна мати за 9&nbsp;— 10 рублів блюдо на місяць. На деяких дачах є хороші, що користуються заслуженою популярністю, пансіони. Пансіон&nbsp;— сніданок з 2-х страв, обід з 3-х страв 45 рублів в місяць; повний пансіон&nbsp;— 55&nbsp;— 60 рублів у місяць. Між Алупкою і Новим Сімеїзом (через Старий Сімеїз) курсує по 2&nbsp;— 3 рази на день постійний мальпост по 25 копійок за місце. Крім того, невеликі пароплави підтримують сполучення між Сімеїзом, Алупкою і Ялтою по 2&nbsp;— 3 рази на день. Завжди можна дістати автомобіль, екіпажі, верхових коней і човни. Облаштовані морські та прісні ванни. Є бібліотека, аптека, постійний лікар. У Новому Сімеїзі з успіхом застосовується крім кліматичного лікування повітрям, озонованим рясними зарослями диких кипарисів і багаторічних ялівців,&nbsp;— лікування морськими ваннами і купанням, сонячними ваннами, масажем, виноградом і (взимку) стерилізованим виноградним соком. Перевага Нового Сімеїзу&nbsp;— відсутність всієї тієї метушні, штовханини і шуму, які роблять нестерпними чимало курортних місць. Він скромно відсунувся вбік від метушливої смуги, щоб дати своїм приїжджим тишу, спокій, відпочинок без розгулу ресторанного життя, без грубості міської черні, без марнославства й манірності так званих модних курортів''<ref>[http://krymology.info/index.php/%D0%9F%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%BF%D0%BE_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC%D1%83_%28%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B8%D1%87%29 З книжки-путівника ''Григорія Москвича'' «Путеводитель по Крыму». Путівник, «Редакция "Путеводителей"», 1911р]</ref>}}

Місцеві власники користалися виниклою ситуацією в країні, вілли Сімеїзу були заповнені, земля подорожчала в кілька разів, налагоджувалася [[інфраструктура]] та розвивалися міста, до селища потягнулися відомі в країні багачі, які вважали ці вілли вдалим вкладенням капіталу, одним з них був власник маєтку Карпівка (неподалік Сімеїзу)&nbsp;— М.І Карпов, який і викупив «Діву» у Кузьменків (які тепер мали вільні кошти для розбудови своєї нової ділянки). Землевласник Карпов володів віллою недовго, вже в [[1916 рік|1916]] році вона була продана смоленському купцю І-ї гільдії<ref>[http://smolforum.com/threads/%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B0-%D0%B8-%D0%B8%D1%85-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%86%D1%8B.49308/page-3#post-1741143 Про купця Дмитра Віталійовича Кувшинникова]</ref> Дмитру Віталійовичу Кувшинникову, відомому на [[Смоленськ|Смоленщині]], який, розбагатівши на військових підрядах, понадіявся вкласти свій капітал в курорт Новий Сімеїз. Всі плани нових та старих власників вілл перекреслили [[Жовтневий переворот (1917)|революційні часи]] та [[громадянська війна в Росії]].

=== Радянські часи  ===
Після приходу в [[1921 рік|1921]] році [[Більшовики|більшовиків]] всі дачі і пансіонати були [[Націоналізація|націоналізовані]]. Незаконно присвоївши майно багатіїв, [[комісар]]и не могли ним усім управляти, тому ті будинки чи квартири де ще жили їхні власники (якщо не втекли за кордон) вони запропонували викупити (оскільки молода радянська влада потребувала фінансів, то таким чином поповнювала казну). Ймовірно, що лікар Карпов, який уже мав нову віллу та залишався впливовим ще й за більшовиків міг посприяти родині Лансере в їх намірі створити оздоровчий пансіонат «Селям» на базі кількох вілл, що залишилися після еміграції їх власників. Комісарам було того мало і під різними приводами вони вигадували нові побори, так в часи [[НЕП]]у в кримських власників вілл і садиб майно вилучили і запропонували його вже винаймати (мотивуючи тим, що в Країні Рад приватного немає нічого, а все суспільне)<ref>[http://simeiza.net/dacha-krasnyj-mak І.&nbsp;І.&nbsp;Пузанов жив у Криму постійно до 1932 року. За всю виконану наукову і громадську роботу він був удостоєний звання професора без захисту дисертації. Але незважаючи на його звання і положення в суспільстві, Наказом №&nbsp;2 від 20 грудня 1920 РНК Криму вілла його була націоналізована як і всі інші на півострові. Потім власників дач змусили їх викупити, після чого взяти в оренду і, врешті-решт, відібрали повністю]</ref>. Довелося власникам кримського майна пристати й на такі умови, облаштовуючи свої вілли під уже радянські [[пансіонат]]и й [[Санаторій|санаторії]]. Посилення більшовицької влади (кінець 20-х років XX століття) закінчилося остаточним відбором власності<ref>[http://simeiza.net/dacha-vylezhinskogo Після встановлення Радянської влади Вилежинський брав участь у створенні курорту, добудовував і ремонтував маєтки, стежив за джерелами, зсувами, відновлював Симєїзськую обсерваторію, зруйновану під час землетрусу 1927 На всі роботи були дані підтверджуючі документи. І, тим не менш, бідняцькі-батрацьких комітет порахував його експлуататором і дармоїдом відібравши у нього все: будинок, одяг, профспілкову картку, яка забезпечувала отримання продовольчого пайка, позбавили права голосу. Рік він з дружиною відсидів у масандрівському концтаборі. Коли Вацлав Едуардович вийшов на свободу, йому було 75 років. У нього нічого не залишилося і йому довелося оселитися з дружиною в будинку Мемета Ресуля. Він вимагав повернення майна та прав, але бідняцько-батрацьких комітет вимагав його виселення. Як склалася його доля надалі - невідомо. Але все, що з ним сталося - типово для багатьох власників дач залишилися жити в Сімеїзі після встановлення Радянської влади]</ref>, тоді ж втрачаються сліди сімей Лансере, Карпова в Криму, а більшовики передали «Діву» до складу комплексу [[Туберкульоз|протитуберкульозного]] пансіонату «Селям». В часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]] вілла не постраждала.

Після війни радянська влада поновила в містечку Сімеїз [[курорт]] і передала вілли пансіонату «Селям» (в тому числі віллу Павлова-Кувшинникова) під санаторій «Юність», де оздоровлювали і лікували дітей від туберкульозу. Щоби полегшити перебування хворих і персоналу, всі приміщення всередині були переплановані так, як це вимагалось для [[Лікувальний будинок|лікувального закладу]] і постійно проводили ремонтно-реставраційні роботи в його корпусах (колишніх сімеїзьких віллах). Популярність курорту принесло ефективне лікування діток, як наслідок санаторій нарекли «імені В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна» і вважали другим «[[Артек (табір)|Артеком]]»<ref>[http://vra4i.proizvoly.net/istorii/detskiy_protivotuberkuleznyy_sanatoriy_yunost_krym_i_ego_zahvat.html Цей лікувальний заклад вважався одним з найкращих на території СРСР, не дарма за комуністичної влади здравниця носила ім'я В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна, а в народі санаторій вважали другим «Артеком», де проходили курс лікування від туберкульозу діти з усіх союзних республік без винятку]</ref>.

=== Сучасність ===
З дня проголошення незалежності України, санаторій «Юність» переданий на баланс міністерства охорони здоров'я України, і вілли (корпуса санаторію) також. Сам будинок вілли «Діва» знаходиться на захід від центру містечка Сімеїз, за адресою: вул.&nbsp;Радянська&nbsp;35 і в ньому навчаються діти санаторію (санаторна школа для дітей, які цілий рік перебувають на лікуванні). Рішенням КО від [[20 лютого]] [[1990 рік|1990]] року вілла «Діва» занесена у список [[Пам'ятки архітектури Ялтинської міськради|архітектурних пам'яток місцевого значення]] <ref>[http://ukrainaincognita.com/derzhavnyi-reestr-nerukhomykh-pam039yatok-ukrainy/pamyatnyky-arkhytektury-mestnogo-znachenyya-ar-kr-1 Пам'ятники архітектури місцевого значення АР Крим. Частина 3]</ref>

На жаль, пам’ятка історії та архітектури належно не оцінена управителями лічниці: не проводилися ні [[Капітальний ремонт|капітальні ремонти]], ні поточні, як наслідок споруда занепадає, як й інші вілли курорту Новий Сімеїз<ref>[http://korrespondent.net/ukraine/1565383-zhiteli-simeiza-rasskazali-podrobnosti-tragedii-v-detskom-sanatorii-yunost Місцеві жителі селища Сімеїз у Криму розповіли подробиці обвалення балкона спального корпусу дитячого санаторію Юність, в результаті якого загинула десятирічна дівчинка 30 травня 2013 року]</ref>, ймовірно, це робиться навмисне<ref>[http://www.sobytiya.info/news/13/34299  Також на території санаторію досі перебувають "ліві" будиночки, опечатані одразу після трагедії. Як зазначено у звіті Держфініспекції за результатами перевірки, будиночки належать ПП "Спецсервіс". Будиночки були встановлені за договором, підписаним колишнім головним лікарем "Юності" Слюсаренко в 2011 році, і налічують 33 ліжко-місця]</ref>, аби перепродати уже "приміщення без господаря" приїжджим багатіям чи владним персонам<ref>[http://vra4i.proizvoly.net/istorii/detskiy_protivotuberkuleznyy_sanatoriy_yunost_krym_i_ego_zahvat.html Дерибан дитячого спеціалізованого протитуберкульозного санаторію «Юність» розпочався ще за прем'єрства пана С. Куніцина в АРК та голови адміністрації президента України Л.&nbsp;Д.&nbsp;Кучми&nbsp;— В.&nbsp;Медведчука. Якраз в цей час, головлікар санаторію ім.&nbsp;В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна нині «Юність» Володимир Куликов не приховуючись займався підприємницькою діяльністю на території дитячого протитуберкульозного санаторію, він дозволив своєму зятю відкрити нелегальне кафе в дитячому климатопавильоне на пляжі, в якому продавали спиртні напої і т.&nbsp;—д... В 2003 фірмі «Дімекс» були віддані в оренду деякі об'єкти санаторію, в тому числі унікальні кліматопавільони на пляжі. Відданий і третій корпус&nbsp;— дача Свіягіна, який офіційно вважається пам'яткою архітектури і має відповідну охоронну грамоту як культурну спадщину України]</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=D5ya9agvr7M І знову чиновники продали олігархам те, що належить народу, а найголовніше хворим дітям! Дитячий санаторій "Юність" розірваний на шматки, а на санаторному пляжі уже котедж «Газпрому»]</ref>.

Після [[Захоплення Криму Росією|захоплення Росією українських земель в 2014 році]], російський уряд залишив в дії українські природоохоронні закони в анексованому Криму <ref>[https://ru.wikivoyage.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B5_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8/%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%B8%D0%B7 Культурна спадщина Росії, Симеїз]</ref>.

== Власники садиби ==
За всю свою історію вілла «Діва» перебувала в [[Приватна власність|приватній]] та [[державна власність|державній власності]]:
* '''Кузьменко Василь Михайлович (1880-1964)'''&nbsp;— російський інженер-залізничник<ref>[https://slovari.yandex.ru/~книги/Революционеры/Кузьменко%20Василий%20Михайлович/ Кузьменко, Василій Михайлович, студент Інституту шляхів сполучення в Петербурзі. Влітку 1874 був в Таганрозі; його знайомий Юркевич пропонував йому вступити в кружок Іс.&nbsp;Павловського та постачав йому заборонені книжки. Свідок у процесі 193-х]</ref>, дослідник Криму. Керував [[Москва|Московсько]]-[[Київ]]сько-[[Воронеж|Воронезькою]] залізницею, але за підтримку страйкарів (в [[1905 рік|1905]] році) був розжалуваний та відправлений у відставку. Після відставки подався до Криму, де ще кілька років пропрацював на залізниці в [[Сімферополь|Сімферополі]], а потім переселився до Сімеїзу. Побудувавши одним з перших власну віллу, був зачинателем і натхненником подальшого розвитку курорту Сімеїз. Популяризував Крим, зокрема Сімеїз, видавши дві книжки-путівники «Новый Симеиз и его окрестности на Южном Берегу» ([[1913 рік|1913]]) и «Очерки Южного берега и горной части Крыма» ([[1915 рік|1915]])<ref>{{Cite web|url = http://www.alib.ru/au-kuznmnmenko/nm-novyj_simeiz_ego_okrestnosti_yuzhnom_beregu_kryma/|title = Також Кузьменко присвятив книги Криму і Сімеїзу зокрема, це «Новий Сімеїз і його околиці на Південному Березі» (1913) і «Нариси Південного берега та гірській частині Криму» (1915). У цих книгах він висвітлив життя Сімеїзу, його вулиці, алеї, історію його забудови, персон причетних до розквіту Сімеїзу|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref> Перед війною знову повернувся на залізницю і дослужився до першого заступника начальника [[Південна залізниця|Південної залізниці]], з присвоєння статусу радника. За чималі вислуги вихідця з селянської родини удостоєно дворянського чину<ref>[http://www.pz.gov.ua/newsyum/files/000000462_092014.doc  Інженер шляхів сполучення Південних залізниць у 1910&nbsp;— 1915 рр.,&nbsp;З 1916 р.&nbsp;перший заступник начальника залізниці. Виходець із простої селянської родини, завдяки наполегливій праці і природженій кмітливості зміг дослужитися до чину дійсного радника, що дає право на спадкове дворянство (4 клас табелі про ранги)].</ref> Оскільки, Кузьменко виходець з селянської родини і фахівець-залізничник, більшовики не одразу позбулися його, підтвердженням тому є перебування його сім'ї на віллі «Нюкта» (хоча й невідомо в яких умовах). Очевидно, Василь Кузьменко налагоджував залізничний транспорт для більшовиків в [[СРСР]];
* '''М.&nbsp;І.&nbsp;Карпов'''&nbsp;— кримський землевласник (XIX-XX століть), власник маєтку поблизу Сімеїзу;
* '''Кувшинников Дмитро Віталійович'''&nbsp;— смоленський купець І-ї гільдії; 
* '''Сімеїзька селищна рада'''&nbsp;— в часи [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського союзу]] вілла була націоналізована і стала державною власністю, а пізніше облаштували пансіонат для хворих на різні болячки. Пансіонат носив ту ж назву «Селям» і саме до нього було долучено віллу «Хризоліт» разом із територією, проіснував до початку 2-ї світової війни;
* '''Санаторій «Юність»'''&nbsp;— управляв віллою після Другої світової і колишня вілла стала одним із корпусів протитуберкульозного закладу [[Міністерство охорони здоров'я України|Міністерства охорони здоров'я України]].

== Опис будівлі ==
Архітектурний ансамбль вілли (в стилі неокласицизму) створив Василь Михайлович Кузьменко (спроектував та збудував), якому, ймовірно, допомагав Яків Семенов, відомий забудовник Нового Сімеїзу<ref>[http://www.archiportal-crimea.ru/s/semenov-ya.p.html?page=myarticle/article_bookmarks У 1906 році з ініціативи Я.&nbsp;П.&nbsp;Семенова була створена «Спільнота благоустрою селища», почесним членом якого він був. Всього до 1913 року за проектами (частина з них&nbsp;— у співавторстві з Н.&nbsp;П.&nbsp;Красновим) Якова  Семенова були побудовані 18 з 38 дач Нового Сімеїзу, при цьому навряд чи в селищі в цей період було зведено хоч одну будівлю, до якої не мав би відношення «військовий інженер» Семенов. За свою роботу Яків Петрович отримав звання генерал-майора]</ref>.

Земельна ділянка знаходилася на складному [[ландшафт]]і, щоби побудувати віллу Василю Кузьменку довелося спроектувати вирівнювальний майданчик, який згодом став [[Цоколь|цоколем]] і вже на ньому розміщалася вся двоповерхова споруда. На цоколі зводилися стіни і, за формою, постала прямокутна будівля з великими й широкими вікнами. Стиль неокласицизму поєднував елементи [[Античність|античності]] і раннього [[класицизм]]у: [[колони]], [[Ротонда|ротонди]], [[портик]]и та горизонтальне шарування, завдяки перепадам висот по фасаду та вкрапленням відкритих [[Тераса (архітектура)|терас]]<ref>[http://www.simeiz.net/blog/dacha-diva-kuzmenko/ Дача&nbsp;— двоповерхова, прикрашена античними портиками і колонадами. В архітектурі Василь Михайлович Кузменко дотримувався стилю&nbsp;— неокласицизм]</ref>.

Вхід до «Діви» починався з високих фасадних [[Сходи|сходів]], які вели в парадну [[Аванзал|залу]]. Всередині, на території вілли висаджені декоративні рідкісні [[Саджанець|саджанці]] дерев і кущів, які сформували внутрішній [[парк]]овий двір.

== Див. також ==
* [[Сакський курортний парк]]
* [[Садиба Шлеє]]
* [[Курорт Новий Сімеїз]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* «Памятники культуры и истории УССР». Наукова думка.&nbsp;— Киев.&nbsp;1987.;
* ''Виноградов В.&nbsp;Е.'' «Романтизм в архитектурной среде Ялты». Ялтинский Orient: моногр.&nbsp;/ В.&nbsp;Е.&nbsp;Виноградов.: «Фирма «Салта» ЛТД», 2012.&nbsp;– 88 с.:&nbsp;175 іл.;
* ''Петрова М.&nbsp;М.'' «Симеиз: путешествие по старым дачам». Путівник, «Сонат», 2006.&nbsp;— 176 ст. ISBN 966-8111-65-6.
* ''Григорій Москвич'' «Путеводитель по Крыму». Путівник, «Редакция "Путеводителей"», 1911;
* ''Кузьменко В.&nbsp;М.'' «Новый–Симеиз и его окрестности на Южном берегу Крыма». «Т-во скоропечатны А.&nbsp;А.&nbsp;Левинсон», 1913.&nbsp;— 77 стор;
* ''Кузьменко В.&nbsp;М.'' «Очерки Южного берега и горной части Крыма».

== Посилання ==
* [http://www.simeiz.net/blog/dacha-diva-kuzmenko/ Вілла «Діва»] {{ref-ru}}
* [http://ukrainaincognita.com/node/3081 «Сімеїз. Край старовинних вілл» ] {{ref-ru}}
* [http://симеиз.net/old_villas/8.php Фото-галерея вілли «Діва»] {{ref-ru}}

[[Категорія:Вілли Симеїзу]]
[[Категорія:Парки України]]
[[Категорія:Сімеїз]]