Війна́ в Іра́ку — це вторгнення Збройних сил Сполучених Штатів та Збройних сил Великобританії 20 березня 2003 року на теріторію Іраку, за підтримки урядів країн що входили у міжнародну коаліцію.

Війна́ в Іра́ку
Дата: 20 березня 2003 — 19 серпня 2010 [1]
Місце: Ірак
Результат: Капітуляція регулярної іракської армії.
Окупація Іраку.
Перманентна партизанська війна.
Сторони
Flag of the United States.svg США
Flag of the United Kingdom.svg Великобританія
Flag of Iraq.svg Ірак (з 2004 року).
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Iraq, 1991-2004.svg Ірак (2003 рік)
Flag of the Ba'ath Party.svg Баас
Flag of al-Qaeda.svg Аль Каїда
Командувачі
Flag of the United States.svg Джордж В. Буш
Flag of the United States.svg Барак Обама
Flag of Iraq.svgДжалаль Талабані
Flag of Ukraine.svg Леонід Кучма
Flag of Iraq, 1991-2004.svg Саддам Хусейн
Вхід американських військ у Багдад у 2003 році.

Легітимність вторгнення була під сумнівом: головною офіційною причиною війни була оголошена наявність в Іраку зброї масового ураження, а думки щодо обґрунтованості цього твердження значно варіювались серед країн-членів ООН. Після приблизно трьох тижнів боїв, збройні сили коаліції окупували Ірак, поклавши край правлінню Саддама Хусейна та його Баатистської Партії. Результатом інтенсивних та тривалих пошуків спеціально створеної урядом США команди для пошуку іракської зброї масового ураження стали всього кілька снарядів із хімічною начинкою, що склало разючий контраст із передвоєнними застереженнями про наявність значної збройової програми. Після завершення активних боїв та капітуляції регулярної іракської армії, розпочався період окупації Іраку.

20 березня1 травня 2003 року об'єднані сили США і антиіракської коаліції провели проти Іраку військову операцію, що отримала первинну назву "Шок і трепет". Потім операція отримала назву "Свобода Іраку". Офіційний Багдад назвав війну "Харб аль Хавасим" – "вирішальною війною".

Офіційним приводом для вторгнення був заявлений зв'язок режиму Саддама Хусейна з міжнародним тероризмом, зокрема рухом "Аль Каїда", а також інформація ЦРУ про наявність в Іраку запасів зброї масового ураження, що згодом не знайшла підтвердження. Рішення про застосування військової сили проти Іраку підтримали 45 держав світу. Військові контингенти виділили 32 держави. 98% військ вторгнення надали США і Великобританія.

Політичні аспекти

У своєму зверненні до нації 17 березня 2003 р., Президент США Джордж В. Буш завимагав від Президента Іраку Саддама Хусейна та двох його синів, Удая та Кусая, покинути протягом 48 годин Ірак [1]. Вимогу було відкинуто [2].

Оскільки вторгнення розпочалось без офіційного схвалення Ради Безпеки ООН, деякі правознавці вважають його порушенням Статуту ООН. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан сказав у вересні 2004 року: «З нашої точки зору та точки зору Статуту ООН, це було нелегально.» [3] З цього приводу не було жодних позовів на підставі міжнародного права.

Військові аспекти

Військова операція США спершу мала кодову назву Operation Iraqi Liberation («Операція Звільнення Іраку») [4], що повідомив Арі Фляйшер 24 березня 2003 р.,однак була незабаром перейменована на Operation Iraqi Freedom («Операція Свобода Іраку») [5], назва що її використав Джордж В. Буш 2 квітня 2003 р. На рівні чуток така зміна пояснювалась небажанням адміністрації використовувати назву, що її акронім звучав би як O.I.L. («нафта» англ.) [6]. Військова операція Великобританії називаласьOperation Telic, австралійські збройні сили використовували назву Operation Falconer. Чисельність задіяних військ складала близько 100,000 для США і 45,000 для Великобританії, значно менше для решти країн-учасниць вторгнення. Вторгнення відбулось з території Кувейту. Плани відкриття другого фронту були облишені після того як Туреччина офіційно відмовилась дозволити використати власну територію для наступу. Сили вторгення підтримала курдська міліція, чисельністю до 50,000.

Докладна чисельність збройних сил Іраку на початок війни невідома, однак іракські збройні сили вважались погано оснащеними та підготовленими [7][8][9]. . Відповідно до оцінок Міжнародного Інституту Стратегічних Досліджень іракські збройні сили налічували 389,000 (350,000 армія, 2,000 флот, 20,000 ВПС, та ППО 17,000), парамілітарні з'єднання Федаїнів Саддама налічували 44,000, та 650,000 резервістів [10]. Збройні сили включали 13 піхотних дивізій, 10 механізованих та танкових дивізій та декілька підрозділів сил спеціального призначення. Іракські ВПС та флот не відіграли суттєвої ролі у бойових діях.

Участь України в іракському конфлікті

Докладніше в Українська миротворча місія в Іраку

Україна ввела свій контингент на територію Республіки Ірак 11 серпня 2003 року. Контингент складався з 19-ого окремого батальйону радіохімічнобіологічного захисту та 5-ої окремої бригади Сухопутних Військ Збройних Сил України. Загальна чисельність українських військових у зоні конфлікту на початок вересня 2003 складала 1680 осіб на військових базах у містах Кут та Хіла, а також 10 осіб на території так званої "Зеленої Зони" у місті Багдад. Таким чином, за чисельністю українські сили були третім контингентом після американського та британського. Контингент був виведений з іракської території протягом десяти днів, з 20 по 30 грудня 2005 року, але в Іраку залишилася група військових кількістю до 50 осіб, так званий військовий персонал України в Республіці Ірак. Місце дислокації база "Дельта" в місті Кут.

Втрати сторін

Військова операція, що почалася з вторгнення коаліційних сил в 2003 році, продовжується доcі. Новий президент США Барак Обама заявив при ступі на посаду про виведення американських військ з Іраку в 2011 році.

Станом на квітень 2009 року втрати військ США в Іракській війні складають загиблих – 4266 чоловік, поранених (тільки бойові поранення) – 31 153 чоловік і один зниклий без вісті.

Загиблими в Іраку числяться 317 вояків з 21 країни світу.[2] Більше всього втратила Великобританія – 179 вояків.

Втрати іракського цивільного населення в ході війни невідомі і не можуть бути підраховані з достатньою точністю.[3] За деякими даними, загинуло більше 1 млн. чоловік. За даними іракського інтернет-сайту «Китабат» усиротілих сімей (що втратили батька) в Іраку налічується більше 200 тисяч, а число дітей у віці від одного до шести років, що втратили батька або матір, або відразу обох батьків, — більше п'яти мільйонів.

Станом на квітень 2009 року, в операціях на території Іраку беруть участь вояки з понад 20 країн світу, що входять до складу коаліційних сил.

На території Іраку розквартировано 140 тисяч вояків США. У березні 2009 року США оголосили про виведення з Іраку 12 тисяч американських вояків до кінця вересня.[4]

31 березня 2009 року Великобританія почала офіційне виведення свого військового контингенту з Іраку. Влітку 2009 року Ірак мають залишити переважна більшість британських вояків, що знаходяться там.[5]

19 серпня 2010 року Міністерство оборони США оголосило, що остання бойова бригада американських військ облишила Ірак. 50 тис. американських солдатів залишаться на території Іраку до кінця 2011 року, але тільки як консультанти іракських збройних сил. Вони будуть озброєні, але використовувати зброю матимуть право лише для самооборони або за прямим наказом іракського уряду.[6]

28 серпня 2010 року Президент США Барак Обама в своєму щотижневому відео-зверненні до нації оприлюдненому на блозі Білого дому, назвав Ірак суверенною і незалежною країною.[7]

Виноски

Посилання

Дивись також