Перегляд вихідного коду сторінки Волобуєв Михайло Симонович

{{Науковець 
| ім'я               = Волобуєв Михайло Симонович
| зображення            = Volobuiev Artemov M.jpg
| зображення_розмір  = 180px 
| дата народження    = 24.1.1903(11)
| місце народження   = [[Миколаїв]], [[Херсонська губернія]], {{RUSold}}
| дата смерті        = 20.6.1972
| місце смерті       = [[Ростов-на-Дону]], [[Російська РФСР]], {{USSR}}
| національність     = українець
}}
{{Othernames|Волобуєв}}
'''Волобуєв Михайло Симонович''' (* {{ДН|24|1|1903|11}}, [[Миколаїв]]&nbsp;— † {{дс|20|6|1972}}, [[Ростов-на-Дону]])&nbsp;— український економіст 1930-х років. Науковий працівник науково-дослідного інституту ВУАН у Харкові. Автор концепції економічної самодостатності УСРР. 

Жертва сталінського терору. 

== Коротка біографія ==
Михайло Волобуєв народився y Миколаєві. Навчався у гімназії, екстерном закінчив економічний відділ Харківського інституту профосвіти. 1921-22&nbsp;— заступник завідуючого Миколаївського, 1922&nbsp;— Вінницького губернського відділів освіти. З [[1923]] працював у Харкові у Головполітосвіті, викладав у Харківському фармацевтичному технікумі, Інституті народної освіти, фінансово-економічному технікумі; згодом&nbsp;— професор політичної економії Харківського механіко-машинобудівного інституту (1930-33&nbsp;— завідувач кафедри). 1928 у журналі «Більшовик України» (№&nbsp;2-3) було вміщено статтю Волобуєва (подану до редакції ще 1927) під назвою «До проблеми української економіки» <ref>[http://vpered.wordpress.com/2013/02/04/volobuev-ukrainian-economy/ Волобуєв М. До проблеми української економіки.— Документи українського комунізму. — Нью-Йорк: «Пролог», 1962. — Стор. 132-230.]</ref>. У статті, що мала дискусійний характер, було окреслено фази розвитку [[Колоніальна політика|колоніальної політики]] царату в Україні до жовтневих подій 1917 і спростовано версію про повну єдність дореволюційної російської економіки. На думку Волобуєва, ця економіка була єдиною на антагоністичній імперіалістичній основі, але, з погляду відцентрових сил пригнічених нею колоній, вона являла собою комплекс національних економік. На думку Волобуєва, єдиний господарський комплекс являла собою Україна, що, однак, ігнорували і російські економісти, і московські керівні установи (зокрема Держплан СРСР), які взагалі уникали навіть самої назви «Україна», віддаючи перевагу термінам «Південь», «Південний район», «Південно-Західний», «Південь Європейської Росії», «Південноросійське господарство», вважаючи Україну [[Колонія|колонією]] європейського типу, що увійшла до складу [[СРСР]]. Волобуєв заявив, що Україна має всі ознаки колонії Росії і економічно експлуатується нею <ref>Гунчак Тарас. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії.— К.: Либідь, 1993.— С. 193.</ref>.

Волобуєв стверджував, що Україна має власні шляхи розвитку і що вона мусить підготуватись до вступу у світове господарство у випадку перемоги революції «не лише в колишній Росії, а по всій земній кулі» як рівноправна частина цього світового комплексу.

7 грудня 1933 Волобуєв був заарештований за обвинуваченням в участі в «українській контрреволюційній організації, що прагнула до збройного повалення Радянської влади». Рішенням суддівської трійки при Колегії ГПУ УСРР від 8 травня 1934 Волобуєв був засуджений до 5 років виправних таборів (вирок замінений на заслання до Казахстану). Після відбуття терміну жив у Краснодарському краї.

Під час війни з нацистською Німеччиною виконував спеціальні завдання радянської розвідки. [[1948]] переїхав до Ростова-на-Дону, де працював завідувачем кафедри у Ростовському фінансово-економічному інституті. У серпні [[1957]] офіційно реабілітований, [[1961]] переїхав до Донецька, де викладав у Донецькому торговельному інституті. В останні роки життя&nbsp;— на викладацькій роботі у Ростові-на-Дону.

== Праці та судження ==
М.Волобуєв 1928 року виступив зі статтею «До проблеми української економіки», в якій спростовував думку радянських ідеологів про повну єдність дореволюційної російської економіки. Навпаки ж Україна, на переконання М.Волобуєва, являє собою єдиний господарський комплекс й тому вона мусить готуватися до вступу у світове господарство у випадку перемоги світової революції на земній кулі як рівноправна частина цього світового комплексу.

При цьому Волобуєв на конкретних прикладах критикував нераціональне використання центральними плановими установами природних і економічних ресурсів України. Він пропонував підходити до господарства СРСР як до комплексу національних економік, а до кожної національної економіки як до певної цілісності&nbsp;— «потенціальної (колишні азійські колонії) або реальної (Україна, Росія)». Відтак Волобуєв вносив конкретні пропозиції з розширення прав українських економічних центрів, зберігаючи за Держпланом СРСР «загальнодирективні функції», виступав проти вивезення господарських прибутків за межі України, пропонував переглянути плани індустріалізації, відкинувши тенденцію розглядати «руську економіку як пануючу», встановити всеукраїнську систему регулювання притоку робочої сили, стежачи за пропорційним розподілом місць на українських заводах між Україною та Росією, застерегти за Україною право реального контролю за діяльністю тодішніх союзних органів. І хоча Волобуєв підкреслював, що написав статтю не для поглиблення розходжень між Росією і Україною, саме це йому було інкриміновано, а його погляди були кваліфіковані як економічна платформа «націонал-ухильництва» й піддані публічному остракізму. Проти Волобуєва виступили А. Річицький, Є. Гірчак, M. Скрипник та ін. й змусили його каятися.

Відтак М.Волобуєв вносив конкретні пропозиції з розширення прав України. За ці погляди економіст був підданий репресіям радянського тоталітарного режиму. Попри те, що Волобуєв в 1928 у журналі «Більшовик України» надрукував листа, в якому оголосив свою позицію помилковою, а в 1930 вмістив там само «самокритичну» статтю «Проти економічної платформи націоналізму. (До критики волобуївщини)», брутальні звинувачення на його адресу не припинялися.

== Родина == 

* Виховав доньку Наталію Волобуєву, яка є художницею, автором ікон.

== Див. також ==
* [[Українські економісти]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Анатолій Доценко. Михайло Волобуєв (Волобуєв—Артемов) (1903—1972).— Часопис соціально-економічної географії. Випуск 1. Харків: Харківський національний університет імені В.&nbsp;Н.&nbsp;Каразіна, 2006.— С. 161—163.
* Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін.&nbsp;— К. : Наук. думка, 2003.— ISBN 966-00-0632-2
: Т. 1 : А—В.&nbsp;— 2003.&nbsp;— С. 614. : іл. ISBN 966-00-0734-5
* ''Ю. Шаповал.'' Волобуєв (Артемов) Михайло Симонович // {{ПолЕ|сторінки =116 }}
* [[Абліцов Віталій Григорович|Віталій Абліцов]] «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті»&nbsp;— К.: КИТ, 2007.&nbsp;— 436 с.
* Гай-Нижник П. Від імперіялізму царського до імперіялізму радянського. Українські радянські економісти про фінансову експлуатацію України СРСР у другій половині 20-х років // Розбудова держави.&nbsp;— 1997.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— С.43–45.

== Джерела ==
* ''Ю.&nbsp;І.&nbsp;Шаповал''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Volobuiev_Artemov_M Волобуєв (Артемов) Михайло Симонович] // {{ЕІУ|1|614}}
* ''Ю.&nbsp;І.&nbsp;Шаповал''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27739 Волобуєв Михайло Симонович] // {{ЕСУ}}

== Посилання ==
{{Портал|Біографії}}
* [http://www.geograf.com.ua/famousgeographers/29-ukrainian-geographers/856-volobuev-mikhajlo-simonovich Відомі географи, географічні персоналії: Волобуєв Михайло Симонович]
* [http://vpered.wordpress.com/2013/02/04/volobuev-ukrainian-economy/ М. Волобуєв. До проблеми української економіки (1928)]

[[Категорія:Уродженці Миколаєва]]
[[Категорія:Українські економісти]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
[[Категорія:Реабілітовані в СРСР]]
[[Категорія:Українські націонал-комуністи]]