Перегляд вихідного коду сторінки Волинська трагедія

{{Otheruses|Українсько-польська війна}}
{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт = Волинська трагедія
|partof = [[Друга світова війна]]
|зображення = [[Файл:Ukraine-Volhyn.png|300пкс]]
|підпис =карта Волині
|дата1 = [[1943]]—[[1944]] 
|місце = [[Волинь]], [[Україна]]
|результат = обопільні чистки українського і польського населення
|сторони1 =[[Файл:UPA-Zaslugy1.png|border|25пкс|]] [[УПА]]
|сторони2 =[[Файл:Flag of Poland.svg|border|25пкс|]] [[Армія Крайова]]<br /> [[Файл:Flag of Poland.svg|border|25пкс|]] Пол. комун. підпілля <br />[[Файл:Flag of the NSDAP (1920–1945).svg|border|25пкс|]] [[Шуцманшафт|Пол. шуц-батальйони]] 
|командуючий1 =
|командуючий2 =
|сили1 =
|сили2 =
|втрати1 =
|втрати2  =
}}
'''Воли́нська траге́дія''' (у польській історіографії {{lang-pl|Rzeź wołyńska}}, «Волинська різанина»)&nbsp;— обопільні [[етнічна чистка|етнічні чистки]] [[українці|українського]] і [[поляки|польського]] населення, здійснені [[Українська повстанська армія|Українською Повстанською Армією]] та польською [[Армія Крайова|Армією Крайовою]] за участю польських батальйонів [[шуцманшафт]]у (107, 202)<ref>''[[Ігор Ільюшин|Ільюшин І]].'' [http://www.ji.lviv.ua/n28texts/ilushyn.htm Польське підпілля на території Західної України в роки Другої світової війни]</ref>, та [[Радянські партизани|радянських партизанів]]<ref name=czech>''[[Мірослав Чех|Чех М]].'' [http://ipress.ua/articles/yak_moskva_vidkryla_bramu_do_pekla_na_volyni_17051.html Як Москва відкрила браму до пекла на Волині]. ''І українці, і поляки були пішаками у грі великих держав'' // «iPress.ua» from: Mirosław Czech. [http://wyborcza.pl/magazyn/1,131838,13531059,Jak_Moskwa_rozpetala_pieklo_na_Wolyniu.html Jak Moskwa rozpętała piekło na Wołyniu] // [[Gazeta Wyborcza]], 08.03.2013 21:14</ref> у [[1943]] році під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] на [[Волинь|Волині]]. Частина польсько-українського протистояння у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]], або за [[В'ятрович Володимир Михайлович|В. В'ятровичем]] «Другої польсько-української війни»<ref>''В'ятрович В''. Друга польсько-українська війна.&nbsp;— К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2011.&nbsp;— С. 27.</ref>. У ширшому сенсі, складова багатовікового українсько-польського протистояння на [[Західна Україна|західноукраїнських]] землях&nbsp;— [[Волинь|Волині]], [[Галичина|Галичині]], [[Холмщина|Холмщині]], [[Підляшшя|Підляшші]], [[Надсяння|Надсянні]], [[Лемківщина|Лемківщині]].

Метою дій українських націоналістів на Волині було, насамперед, бажання перешкодити майбутнім претензіям Польського уряду на ці землі (так, як це сталося після завершення Першої світової війни). Крім того, нелояльне до УПА населення було потенційною опорою для [[Третій Райх|Німеччини]] та [[СРСР]]. На початок літа 1943 року сили [[УПА]] на Волині становили, за різними даними, від 3 до 5 тисяч бійців, а наприкінці року досягли 8—12 тисяч. За даними документального обліку командира УПА [[Клячківський Дмитро Семенович|«Клима Савура» (Дмитра Клячківського)]], на січень—лютий 1944 року УПА налічувала 6920 осіб<ref>[http://www.vox-populi.com.ua/home1/novini/zignulimotikuavtorolhovskijivan Зігнули Мотику (автор: Ольховський Іван)]</ref>. Натомість польські партизанські відділи в регіоні нараховували лише 1300 вояків, ще близько 3600 озброєних осіб діяли в базах самооборони. Польська шуц-поліція на службі у нацистів, що брала участь у «[[пацифікація]]х» українських сіл, становила приблизно 2000 осіб, 202-й батальйон польської «гранатової» поліції, який прибув із Генерального губернаторства, налічував&nbsp;— 360 осіб<ref>[http://www.vox-populi.com.ua/home1/novini/zignulimotikuavtorolhovskijivan Зігнули Мотику (автор: Ольховський Іван)]</ref>.

У традиційній польській [[історіографія|історіографії]] тенденційно сприймається як етнічна чистка винятково польського населення; в українській&nbsp;— як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних. Ця тема значно більше досліджена з боку польських істориків, які займаються цією проблемою від часу закінчення Другої світової війни.<ref>[http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/11935/ Книга «Кривава Волинь» розставить усі крапки над «і» в українсько-польському протистоянні?]</ref> Для праць польських істориків характерна тенденція перебільшувати польські жертви<ref>''Сивіцький Микола''. [http://chtyvo.org.ua/authors/Siwicki_Mikolaj/Istoria_polsko-ukrainskykh_konfliktiv_t2/ Історія польсько-українських конфліктів. Том 2. Баланс «боротьби за польськість»].&nbsp;— С. 18—27.</ref><ref>[http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1695 КРИВАВА ВОЛИНЬ]</ref><ref>[http://www.vox-populi.com.ua/home1/novini/zignulimotikuavtorolhovskijivan Зігнули Мотику (автор: Ольховський Іван)]</ref><ref>''[[Косик  Володимир|Косик В.]]'' (Париж&nbsp;— Мюнхен). [http://www.history.org.ua/JournALL/pro/16/1/37.pdf Володимир Косик Українсько-польське протистояння під час німецької окупації].&nbsp;— С. 381.</ref><ref>[http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukrpol/2010-2011_3-4/PDF/20Kalishchuk.pdf Оксана Каліщук Проблема українсько-Польського Протистояння на західноукраїнських землях
у роки другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз]</ref><ref>[http://www.scribd.com/doc/152333776/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D1%87%D1%83%D0%BA-%D0%92%D0%A2%D0%A0%D0%90%D0%A2%D0%98-%D0%9D%D0%90%D0%A1%D0%95%D0%9B%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF-%D0%92-%D0%A5%D0%9E%D0%94%D0%86-%D0%9F%D0%9E%D0%9B%D0%AC%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%9E-%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%9E%D0%93%D0%9E-%D0%9C%D0%86%D0%96%D0%9D%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%9E%D0%9D%D0%90%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%9E%D0%93%D0%9E-%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%A4%D0%9B%D0%86%D0%9A%D0%A2%D0%A3-%D0%92-%D0%A0%D0%9E%D0%9A%D0%98-%D0%94%D0%A0%D0%A3%D0%93%D0%9E%D0%87-%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%87-%D0%92%D0%86%D0%99%D0%9D%D0%98 Володимир Сергійчук. Втрати населення в ході польсько-українського міжнаціонального конфлікту в роки Другої світової війни]</ref>
за рахунок применшення українських жертв, зараховувати загиблих українців від рук поляків, як поляків, що загинули від рук українців<ref>''Ольховський І.'' Кривава Волинь.&nbsp;— К.&nbsp;— 248 с.</ref> та включати до числа польських жертв інших людей частково навіть не польської національності, які загинули за зовсім інших обставин і які не мали стосунку до Волинської трагедії<ref>[http://www.viche.lutsk.ua/do-porozuminnya-shodo-volynskoyi-tragediyi-cherez-zvynuvachennya-id13984/ До порозуміння щодо Волинської трагедії… через звинувачення?]</ref>. Українські історики переважно почали досліджувати цю тему після проголошення Україною незалежності.

== Причини ==
[[Файл:Національності Польщі (1937).jpg|міні|праворуч|310пкс|Поляки (рожевий) й українці (жовтий) у Другій Польській Республіці, за даними офіційного польського перепису 1937 року]]

=== Загострення відносин у 1920-их&nbsp;— 1930-их ===
Загострення польсько-українського конфлікту в першій половині XX&nbsp;ст. було пов'язане із національною ситуацією в [[Друга Польська Республіка|Другій Польській Республіці]]. [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризька мирна конференція]] 1919 року дозволила Польщі окупувати Галичину, а [[Ризький мир 1921 року|Ризький мирний договір]] 1921 року закріпив приєднання Галичини до Польщі всупереч волі українського визвольного руху, який прагнув незалежності.

Нова Польська держава, надто за часів правління [[Юзеф Пілсудський|Юзефа Пілсудського]], набрала форми [[авторитаризм]]у. Польський уряд розглядав Галичину та Волинь як давні польські землі, тож намагався збільшити тут свій вплив.<ref>''Сивіцький Микола.'' Історія польсько-українських конфліктів. Том перший.&nbsp;— С. 59—62, 65—67.</ref> Для цього відбувалася колонізація ([[Польське осадництво|осадництво]]&nbsp;— переселення поляків на Волинь на землі, що було відібрано у місцевих українців), [[Пацифікація у Галичині 1930|пацифікація]] (репресії проти соціально активного українського населення), обмеження українців у правах на освіту та радикальна її [[Полонізація#Польща у міжвоєнні роки|полонізація]], руйнування українських храмів (особливо на Холмщині).<ref>[http://www.kholm1938.net/relacje_korowicki.html ''Коровицький Іван.'' Нищення церков на Холмщині].</ref> Це спричинило радикалізацію польсько-українських відносин, і зокрема знайшло відповідь у терористичній діяльності [[Організація українських націоналістів|ОУН]] в 1930-их.<ref name="мотика_інтерв'ю">[http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?zheozh_motika_nashi__ne_zavzhdi_dobri&objectId=1236409 Ґжеґож Мотика: Наші&nbsp;— не завжди добрі]</ref>

=== Ситуація на Волині наприкінці 1942 року ===
Ситуація на Волині 1942—1943&nbsp;рр. була особливо напруженою через діяльність на її території багатьох загалом ворожих сил: німецької поліції, українських націоналістів, польських націоналістів, радянських партизанів та партизанських груп інших українських політичних формацій.

Наприкінці 1942 року Провід [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН(б)]] виступав проти масового розвитку партизанського руху, зокрема проти масштабних дій щодо польського населення. Про це є багато свідчень, зокрема звернення керівників ОУН(б) до своїх соратників восени 1942<ref>Цитата: ''«Не партизанка сотень чи навіть тисяч, але національно-визвольна революція мільйонів принесе свободу.»'' → за: ''Кентій А.'' Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941—1942&nbsp;рр.&nbsp;— Київ, 1999.&nbsp;— С. 165—166.</ref>, інструкція провідника ОУН(б) на Волині [[Дмитро Клячківський|Дмитра Клячківського]] (він же «Охрім» або «Клим Савур») 1942 року<ref>В цій інструкції було наказано дотримуватися внутрішньої консолідації, а також не піддаватися на провокації до відкритої боротьби.</ref>, рішення конференція ОУН на початку грудня 1942 p. у Львові<ref>У її підсумку було вирішено збільшити кількість партизанських відділів на Волині, але надалі їх численність мала бути обмеженою до мінімуму. → за: ''Киричук Ю.'' Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років XX&nbsp;ст.&nbsp;— Львів, 2000.&nbsp;— С. 44.</ref>.

З метою контролю за «дикою партизанкою» на Волинь було направлено пор. [[Василь Івахів|Василя Івахіва]].<ref>Його призначено військовим референтом Крайового проводу ОУН для Північно-західних українських земель (він охоплював територію Волині та Полісся).</ref> 15 лютого 1943 p. у селі [[Піддубці (Луцький район)|Піддубцях]] Луцького повіту Івахів провів нараду Волинської ОУН, на якій було погоджено збільшити кількість партизанських відділів. Водночас Івахів наказував підвладним, аби ті не афішували своєї діяльності, зокрема заявивши: «Централя переконана у тому, що час для збройного виступу ще не настав».<ref name="кентій-20">''Кентій А.'' Українська…, op. cit.&nbsp;— С. 20.</ref>

Одним із найбільш спірних історичних питань цього періоду є етнічні чистки українського населення з боку поляків у [[Закерзоння|Закерзонні]] (на [[Холмщина|Холмщині]] та Люблінщині). Суперечливість полягає у різному трактуванні часу цих подій&nbsp;— чи передували вони акціям на Волині, чи відбулися вже після їх початку.<ref name="мотика_інтерв'ю"></ref>

=== Безпосередні передумови конфлікту ===
[[17 лютого|17]]—[[23 лютого]] [[1943]] p. у селі [[Теребежі (Буський район)|Теребежі]] неподалік [[Олесько|Олеська]] відбулася [[Третя конференція ОУН|III Конференція ОУН]], на якій виконувача обов'язків провідника ОУН [[Микола Лебідь|Миколу Лебедя]] було зміщено, а його місце зайняв [[триумвірат]] у складі [[Зиновій Матла|Зиновія Матли]], [[Дмитро Маївський|Дмитра Маївського]] та [[Роман Шухевич|Романа Шухевича]] (останній був головним серед них).<ref name="кентій-20"/> Як і попередня, ця конференція не стосувалася польського питання.<ref>Частина делегатів, переконана у близькій поразці Німеччини, висловлювалася за те, аби якнайшвидше розпочати боротьбу з німцями. [[Михайло Степаняк]] запропонував почати повстання проти німців і вибити їх з України до приходу Червоної армії. Однак, з іншого боку, делегати вказували на необхідність боротьби ОУН із комуністами та поляками. (див. Центральний державний архів органів влади та адміністрації України (далі: ЦДАОВАУ), група 3833, опис 1, папка 102, к. 1-4; ''Киричук Ю.'' Нариси…, op. cit.&nbsp;— С. 57.</ref><ref>У зізнаннях Михайла Степаняка, які стосуються постанов III Конференції, йдеться про таке: «… пізніше під впливом Романа Шухевича політика ОУН у питанні збройної боротьби відійшла від постанов конференції і пішла у напрямку, який в практиці застосував на Волині командувач УПА Клим Савур, тобто боротьби проти червоних (радянських) партизанів і поляків.» → за: ''Кокін С.'' Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ.&nbsp;— Київ, 2000.</ref>

На цей час всередині [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН(б)]] виник поділ на волинян і галичан, чиї погляди на подальшу діяльність були різними. Початок активних дій відбувся без узгодження з Проводом та всупереч постанові конференції. Найімовірніше, рішення Клячківського про початок широкомасштабної партизанської боротьби і ведення антипольської акції було пов'язане з дезертирством кількох тисяч українських поліціантів, що приєдналася до українських партизанів, тим самим збільшивши їх сили. Точно невідомо, що до цього спричинило, проте є підстави вважати, що це сталося через втручання у ситуацію радянських партизанів. Зокрема, у звіті командира радянської партизанської бригади спеціального призначення полк. [[Антон Бринський|Антона Бринського]], який був підпорядкований військовій розвідці Червоної армії, той написав, що йому вдалося встановити контакти з українськими партизанами й він вирішив штовхнути їх на боротьбу з німцями: ''«Шляхом провокації мені вдалося довести у чотирьох районах до того, що німці почали арештовувати поліціантів і їх розстрілювати. Тоді поліціанти втекли в ліс […] Це призвело на Волині до вибуху повстання проти німців.»''<ref>Національний архів Республіки Білорусь (НАРБ), комплект 3500, опис 2, папка 46, к. 85—95.</ref><ref name="бринський-москва">''Бринский А.'' По ту сторону фронта. Воспоминания партизана.&nbsp;— М., 1961.&nbsp;— Ч. 2.&nbsp;— С. 172—183.</ref> Бринський також визнавав, що радянські партизани розраховували, що дезертири з поліції прийдуть до них, однак ті пішли до УПА.<ref name="бринський-москва"></ref>

Крім того, на користь цієї версії свідчить польський рапорт:
{{cquote|… слід […] припускати, що в рядах української поліції діє радянська провокація. Передусім сам вибух повстання не був синхронний із жодними воєнними подіями на сході чи на заході Європи, тому діяльність збунтованої української поліції на Волині мала характер хаотичної й бандитської акції, яка могла спричинитися до анархізації життя на позафронтовій території і принести насамперед користь більшовикам. Бандерівці, як і мельниківці, відповідно з програмою ОУН прямували зорганізувати ідейно віддані їм збройні сили [...], але весна 1943 p. не давала ніяких підстав припускати, що саме тоді, враховуючи українські інтереси, настав час для збройного виступу. Здається, що радянська провокація використала фермент в рядах ОУН, ненависть членів цієї організації до поляків і ворожий стосунок бандерівських чинників до німецьких чинників на Волині та у Східній Малопольщі, прискорюючи, з огляду на політичні та військові радянські інтереси, початок заворушень.<ref>Instytut Polski i Muzeum im. gen. Sikorskiego (IPMS), A9V8b, MSW, Dział narodowościowy. Raport z 12 stycznia 1944 r. Stosunki polsko-ukraińskie w kraju.</ref>}}

== Хроніка подій ==
[[Файл:Berezowica mala cmentarz3.jpg|right|300px|thumb|[[Мала Березовиця]], список загиблих поляків]]

=== Дії українців ===
Після того, як поліціанти-дезертири приєдналися до українських партизанів, Дмитро Клячківський наважився розпочати активні партизанські дії. Насамперед він задумав опанувати села, знищивши всі пункти опертя для німців і комуністів. Для цього він вирішив позбутися всіх небажаних елементів, які становили би для партизанки навіть потенційну загрозу. Зокрема, було вирішено ліквідувати всіх комуністів, співпрацівників німців, представників інших українських політичних угруповань, які заперечували керівну роль ОУН(б), християн-пацифістів, що не визнавали збройної боротьби, а також поляків, від яких УПА могла очікувати щонайбільше ворожої нейтральності.<ref>Те, що антипольська акція на Волині була частиною ширшої чистки небажаних елементів, підтверджують, зокрема, й українські документи. Так, у звіті з терену дії відділу «Крука» сказано: «Тепер ситуація на терені дій відділу є кращою для УПА, ніж для німців. Це завдячуємо прихильності населення та проведеній чистці агентів і ворогів народу, в основному поляків, які використовували кожну можливість, щоб зашкодити справі визволення України чи взагалі українського населення. Після проведеної чистки поляків на території рідко можна зустріти якогось ляшка.» (За: Літопис УПА. Нова серія, т. 2, Київ—Торонто, 1999.&nbsp;— С. 340.) В іншому рапорті вжито подібних формулювань: «Відділ весь час веде акції, мета яких&nbsp;— очищення терену від ворожих до УПА елементів і агентів.» (За: ЦДАОВАУ, група 3833, опис 1, папка 135. Sprawozdanie oddziału nr 21 z 11 czerwca&nbsp;— 10 lipca 1943 r.) Водночас в українських рапортах трапляються й критичні оцінки проведених акцій: «Акція знищування поляків не принесла очікуваних результатів. Активний польський елемент у більшості уцілів і, з однієї сторони, використовує німецько-більшовицьку окупацію Західної України, щоб помститися на українцях, а з другої&nbsp;— підготовляється до самостійного у відповідному [для себе] часі виступу». (За: Літопис УПА, Нова серія.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 310.)</ref> Отож, перший удар українських партизанів був спрямований проти польських співробітників гітлерівської адміністрації, що працювали в службах охорони лісів і державних маєтків (ліґеншафтів). Поступово вони поширилися також на польську сільську людність, причому як на колоністів міжвоєнного періоду, так і на давніше польське населення.

Досі невідомо, хто саме ініціював перші антипольські акції.<ref>[http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?volodimir_vyatrovich_mene_lyakaye_taka_sobi_gonka_trupiv_u_volinskiy_tragediyi&objectId=1237092 Володимир В'ятрович: Мене лякає така собі «гонка трупів» у Волинській трагедії]</ref><ref>[http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-nakaz-yakogo-ne-bulo.html Історія з грифом «Секретно»: Наказ, якого не було]</ref><ref>[http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-nakaz-yakogo-ne-bulo-prodovzhuyemo-poshuk.html Історія з грифом «Секретно»: Наказ, якого не було. Продовжуємо пошук]</ref> Так, у лютому 1943 акціями у селах Парослі та Яновій Долині безпосередньо керували [[поручник|пор]]. Василь Івахів («Сонар») та [[Іван Литвинчук]] («Дубовий»), проте неясно, чи діяли вони з власної ініціативи, чи з наказу Клячківського. Відомо, що офіційний наказ Клячківського щодо поляків з'явився не пізніше червня 1943, а про Івана Литвинчука [[Анатолій Кентій]] написав, що його вважали одним із головних організаторів антипольських акцій на Волині-Поліссі.<ref>''Кентій А''. Українська… ор cit.&nbsp;— С. 79.</ref>

29—30 червня було завдано чергових ударів по деяких польських селах, а 11 липня дійшло до небаченої доти масової акції проти поляків&nbsp;— майже одночасно було атаковано понад 100 польських поселень.<ref>[http://www.novadoba.org.ua/sites/default/files/files/razom_na_odniy_zemli/3.3.pdf Волинська трагедія: дві правди]</ref> Історик [[В'ятрович Володимир Михайлович|Володимир В'ятрович]] вважає, що цифра 100 знищених польських сіл є значно перебільшеною;<ref>[http://zaxid.net/blogs/showBlog.do?den_u_kalendari&objectId=1283910 Володимир В'ятрович. День у календарі]</ref> перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено також висновок про масштабну антипольську операцію та масштабну скоординовану акцію 11—12 липня 1943 року. За версією В. В'ятровича, [[УПА]] станом на 11 липня не володіла такими значними силами, щоб одночасно могла атакувати аж 100 польських поселень всієї Волині, а в польських документах значиться лише кільканадцять атакованих польських населених пунктів 11—12 липня 1943 року тільки південної частини Володимирського повіту.<ref>[http://zaxid.net/blogs/showBlog.do?11071943_tragediya_i_spekulyatsiyi&objectId=1287297 Володимир В'ятрович. 11.07.1943: трагедія і спекуляції]</ref>

[[Файл:Volyn tragedy.jpg|thumb|Пам'ятний хрест загиблим полякам в [[Селець (Володимир-Волинський район)|с. Селець]] [[Володимир-Волинський район|Володимир-Волинського району]]]]
З досліджень Е. і В. Семашків випливає, що в липні—серпні 1943 p. на Волині загинуло більше поляків, ніж упродовж попереднього півріччя.<ref>''Siemaszko W., Siemaszko E.'' Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939—1945.&nbsp;— Warszawa, 2000.&nbsp;— t. 1-2.</ref> Водночас Клячківський видавав накази про поділ здобутої землі та утворення самоуправ. Географічно акції переміщалися зі сходу на захід (в лютому було атаковано Сарненський, Костопільський, Рівненський та Здолбунівський повіти, у червні&nbsp;— Дубенський, Кременецький та Луцький повіти, в липні&nbsp;— на Горохівський, Володимирський та Ковельський, а наприкінці серпня&nbsp;— Любомльський повіт).

Дії УПА на Волині були несподіваними, тому дезорієнтували соратників у Галичині, що сприйняли події на Волині без ентузіазму (це підтверджують навіть рапорти польської розвідки). Частина бандерівців уважала цю боротьбу передчасною, яка призводить до непотрібного проливання української крові. ОУНСД вважали спалах насильства з боку як поляків, так і українців, провокованим німецькою адміністрацією та гестапо.<ref>Через це партизанські відділи, що утворювалися у Східній Галичині, приймали назву не УПА, а УНС (Українська Національна Самооборона). Йшлося, між іншим, про те, щоби дезорієнтувати німців і, щонайменше, затримати їх можливі репресії. (За: ''Киричук Ю.'' Нариси…, op. cit.&nbsp;— С. 67.)</ref><ref>{{Cite web|url=http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/4802/|title=Комунікат в справі подій на Волині|last=|first=ОУНСД|date=липень 1943|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref> Згодом на Волині стало зростати незадоволення поставою Галичини, що не пішла на шлях відкритої боротьби.<ref>''Кокін С.'' Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ.&nbsp;— К., 2000.</ref>

Пізніше, на III з'їзді ОУН у серпні 1943 року розбіжності у баченні ситуації волинянами та галичанами виявилися очевидними.<ref>Центральний державний архів громадських організацій України (далі: ЦДАГОУ), група 1, опис 23, папка 2968, к. 26—43.</ref><ref>Волинська делегація була переконаною у тому, що обраний нею шлях, тобто одночасне розгортання великих партизанських операцій проти всіх, є правильним. «Волиняни» вірили в те, що Червона армія прийде на західноукраїнські землі ослабленою і знекровленою. Саме тоді можна буде розпочати повстання і з допомогою рейдів партизанських відділів призвести до вибуху цілого ряду народних повстань, які знищать СРСР. «Волиняни» закликали об'єднати в УПА всі боєздатні сили&nbsp;— УНС, допоміжну поліцію, можливо, також членів дивізії СС Галичина. Однак серед делегатів з'явилася позиція вкрай протилежна, яка визнавала СРСР настільки могутнім, що не бачила шансів для боротьби за перемогу з цією державою. Прихильники цього погляду вважали, що від моменту захоплення СРСР Західної України слід демонструвати світові прагнення українців до власної держави шляхом короткого, кількаденного збройного виступу проти німців, щоб відтак виїхати з країни в еміграцію.</ref> Зрештою, з'їзд завершився компромісом: учасники відмовилися від ідеї повстання, але вирішено було вести боротьбу із комуністами, що мали надійти, а отже, підготувати відповідні запаси озброєння, харчів та боєприпасів. Крім того, протягом з'їзду відбулася дискусія про УПА, під час якої Микола Лебедь і Михайло Степаняк вважали, що УПА скомпрометувала себе бандитськими діями проти польського населення так, як ОУН скомпрометувала себе співробітництвом з німцями.<ref>''Кокін С.'' Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ.&nbsp;— Київ, 2000.</ref> Щоправда у жовтні 1943 Роман Шухевич, що доти був противником волинської ініціативи, провівши інспекцію на Волині, змінив думку про цю тактику.<ref>M. Прокоп, Напередодні незалежної України. Спостереження і висновки.&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Париж&nbsp;— Сідней&nbsp;— Торонто&nbsp;— Львів, 1993.&nbsp;— С. 536.</ref> Це стало причиною того, що антипольські дії було згодом проведено на Галичині (щоправда у пом'якшеній формі з меншою кількістю жертв).<ref>9 червня 1944 p. командувач Військовим округом УПА «Буг» полк. Вороний наказав командирам підпорядкованих йому відділів таке. '''Не можна:''' '''а)''' вбивати жінок, дітей і старших, '''б)''' вбивати змішані українсько-польські сім'ї, '''в)''' вбивати людей, яких не тягне до польськості, і які насправді є українськими римо-католиками. '''Слід:''' '''а)''' ліквідувати міцні й активні польські скупчення, '''б)''' вдарити на польське керівництво, '''в)''' під час акції забирати зброю, боєприпаси і добуток. (За: ЦДАОВАУ, група 3836, опис 1, папка 14, к. 44.)</ref>

Слід зазначити, що чимало мирних українців-волинян противилися цим акціям українських націоналістів. Про це свідчить зокрема «[[Кресова книга справедливих]]», видана в Польщі Інститутом національної пам'яті. В ній зібрано спогади поляків про українців, які допомагали їм впродовж Другої світової війни й зокрема в часі Волинської трагедії.<ref>[http://ipn.gov.pl/publikacje/ksiazki/kresowa-ksiega-sprawiedliwych-19391945 Kresowa księga sprawiedliwych 1939—1945. Інформація на сайті Інституту національної пам'яті Польщі]</ref><ref>[http://www.stankiewicze.com/ludobojstwo/kresowa.pdf Kresowa księga sprawiedliwych 1939—1945.]</ref>

=== Дії поляків ===
[[Файл:Wolyn zbrodnie en.png|міні|310 px|right|Польські центри самооборони на Волині в 1943 році]]
Польські дії проти українців активізувалися у відповідь на розширення дій УПА. Найяскравішим прикладом антиукраїнських дій були пацифікаційні акції, які провадила польська допоміжна поліція, що перебувала на німецькій службі.<ref>''Motyka G.'' Polski policjant na Wołyniu // «Karta».&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;24.</ref> Загалом, попри спротив керівництва польського підпілля, до тих підрозділів увійшло близько 1500—2000 осіб. Окрім цього, з Генерального Губернаторства було перекинуто 202-ий поліційний шуцманшафтбатальйон, який складався з поляків, чисельністю 360 осіб. Цей батальйон діяв в основному на теренах Рівненського та Костопільського повітів. На початку 1944 року його розбила Червона Армія. У вересні в округу підтягнули також батальйон «шупо» «Остлянд», сформований ще в вересні 1941 року з естонських фольксдойче.<ref>Коли «Остлянд» і 202 батальйон діяли разом (листопад-грудень 1943 року, акція проти УПА в лісах довкола Костополя), то ведення боїв покладалось на естонців, тоді як поляки здійснювали розстріли «підозрілих» жителів «бандитських» сіл і арешти полонених.</ref>

[[Польська поліція у Генеральній губернії|Польська поліція]] брала участь у численних пацифікаційних акціях в українських селах,<ref>В багатьох округах ці загони були основою німецьких поліційних сил. (За: [[Євген Штендера]]. [http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0501_u.htm Досліди історії УПА в Польській Народній Республіці].)</ref><ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/899466.html Львівські науковці про історичну правду щодо збройного міжнаціонального конфлікту на Волині у 1943 році]</ref><ref>[http://histans.com/LiberUA/Book/Upa/16.pdf «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія». Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси. Розділ 5. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті ст. 253—258]</ref> про що свідчать багато спогадів із того періоду.<ref>''Подворняк М.'' Вітер з Волині. Спогади.&nbsp;— Вінніпеґ, 1981.</ref> У каральних акціях найчастіше брав участь 202-ий шуцманшафтбатальйон.<ref>Один із поліціянтів так описував діяльність загону: «Село Підлужне оточене і спалене, мешканців розстріляно. Злазне спалене дощенту. (…) Нападаємо раптово з лісу і робимо ґрунтовні чистки. (…) У кожному селі насамперед спалюємо млини і церкви, отож невдовзі на засягу кільканадцяти кілометрів уже немає жодного млина, жодної церкви, жодного попа. Так само знищуємо могили і пам'ятники». (Relacja policjanta, oprac. G. Motyka, M. Wierzbicki // «Karta».&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;24.)</ref> За деякими даними, часто за кожне спалене повстанцями польське село польська поліція знищувала п'ять українських сіл.<ref>[http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/bulba/bulba_249parti.htm ''Тарас Бульба-Боровець.'' Армія без держави. Частина третя. Революційно-партизанська боротьба проти Гітлера (1942—1944). Розділ дванадцятий. Партійна боротьба за УПА]</ref><ref>[http://pharisai.at.ua/publ/18-1-0-38 ''Подворняк Мих.'' Вітер з Волині].&nbsp;— Ч. 7.</ref>

Водночас, командування Армії Крайової Волинського округу, аби протидіяти УПА, почало створювати власні партизанські загони, а також направило офіцерів і рядових бійців кадрового складу АК організовувати в польських поселеннях бази самооборони. Упродовж 1942—1943&nbsp;р. на території Волині постало кілька десятків таких баз. До найпотужніших з них належали бази в поселеннях Пшебраже (нині с. Гайове Ківерцівського р-ну), Гута Степанська і Стара Гута, Панська Долина, Засмики (нині у складі с. Грушівка Ковельського р-ну), Білин (нині село Володимир-Волинського району).<ref>Щоправда переважна більшість осередків польського опору не витримали натиску загонів УПА й були знищені, деякі евакуювалися до міст під захист німецької адміністрації. Чисельніші (кількатисячні) бази вистояли, маючи достатньо зброї та амуніції, наданої з боку АК, або за підтримки радянських партизанів (переважно у лісистих східних та північних районах Волині).</ref><ref>[http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/07/13/45611/ ''Ільюшин І.'' Волинська трагедія 1943—1944&nbsp;рр.: пошук між «двома правдами»].</ref>

Почалися каральні акції. За спогадами учасників тих акцій, вони стосувалися поселень, близьких до знищених польських сіл, оскільки на їх населення падала підозра у співучасті.<ref>Спогади Вінцента Романовського, учасника каральних акцій АК: «Треба також згадати про окремі каральні виступи. (…) За руйнування, грабунок, смерть так само відплачували найближчим селам, на які падала підозра щодо їхньої співучасти у нападах. Такі виправи, хоча могли викликати докори сумління, мали підтримку серед поляків, бо приносили їм певну сатисфакцію за кривди, яких вони зазнали». (За: ''Romanowski W.'' Kainowe dni.&nbsp;— Warszawa, 1990.&nbsp;— S. 147.)</ref><ref>Опис каральної акції у селі Тростянка: «Вбито кількох чоловіків, які спробували було вирватися з оточення. Коли знаходили зброю, то з тими, кому вона належала, розправлялися на місці. Пізніше я довідався, що під час цих дій винищили щонайменше одну сім'ю цілком. (…) Згідно з інформацією одного з учасників тієї виправи, тоді було вбито понад тридцять осіб. Инший, якого розпитували через кільканадцять років після цих подій, не зміг подати якогось числа, пояснюючи, що у кожному районі й селі провідники окремих загонів підходили до справи індивідуально.» (За: W. Romanowski, Kainowe dni, Warszawa, 1990, s. 147.)</ref><ref>Спогади вояка 27-ої Волинської піхотної дивізії АК Леона Карловича: «Коли ми наближалися до українських сіл, нам було суворо заборонено розмовляти по-польськи. Ми вдавали їхній загін.» (За: ''Karłowicz L.'' Od Zasmyk do Skrobowa.&nbsp;— Opole, 1994.&nbsp;— S. 149—150.)</ref>

Хоча в наказах польського Проводу підкреслювали, що каральні дії щодо цивільних неприпустимі, проте цих наказів не завжди дотримувалися. Про це свідчить, наприклад, донесення представника уряду у Волинському окрузі Казім'єжа Банаха, який ув одному зі своїх рапортів, надісланих до Варшави, звинувачував деякі партизанські відділи у сліпому застосуванні терору.<ref>Archiwum Adama Bienia. Akta narodowościowe (1942—1944), oprac. J. Brzeski, A. Roliński.&nbsp;— Kraków, 2001.&nbsp;— S. 243, 244.</ref><ref>[http://www.scribd.com/doc/95075795/Timothy-Snyder-The-Reconstruction-of-Nations ''Timothy Snyder.'' The Reconstructuion of Nations].&nbsp;— New Haven&nbsp;: Yale University Press.&nbsp;— P. 173—174.</ref> В січні 1944&nbsp;р. Армія Крайова сформувала з польських партизанських загонів та колишньої польської поліції 27 волинську піхотну дивізію в кількості 6558 вояків для боротьби з УПА і Вермахтом.

Каральні акції провадили також відділи польської комуністичної партизанки.<ref>G. Motyka, Tak było w Bieszczadach. Walki polsko-ukraińskie 1943—1948, Warszawa, 1999, s. 115—118.</ref> У звітах про акцію у селі Лахвичах навіть ішлося про «вирізування українського населення».<ref>NARB, 3500/2/34, k. 49, Doniesienie agenta «Groznyj».</ref>

Наприкінці війни польське підпілля здійснювало напади на українські села з метою реалізації акції «Буря».<ref>[http://zaxid.net/news/showNews.do?burya_nadi_lvovom&objectId=1290081 ''Володимир В'ятрович.'' Буря наді Львовом] // Zaxid.net, 25 липня 2013.</ref>

== Волинська трагедія в історіографії ==
Польські історики започаткували студії Волинської трагедії. Саме поляки видали величезну кількість спогадів, започаткували роботу над відновленням імен жертв польського населення на Волині, чи не вперше здійснили систематизацію та типологізацію дослідницької бази у сфері Волинської трагедії. У свою чергу, українська історіографія значно пізніше розпочала займатись дослідженнями вказаної тематики, тож вітчизняні історики у власних студіях протягом довгого часу намагались спиратись на напрацювання польських колег, що призвело до побудови концепцій вітчизняними науковцями, шляхом пошуку контраргументів польським вченим<ref name="ІО73">''Іващенко О.'' Волинська трагедія в українській та польській національних історіографіях // Матеріали ХІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць.&nbsp;— Переяслав-Хмельницький, 2015.&nbsp;— Вип. 11.&nbsp;— С. 173.</ref>.

=== Українська історіографія ===
Одночасно із консолідацією польської думки, протягом останнього десятиліття вітчизняна наука замість продукування навздогінних аргументів, все активніше пропонує власні концепції та інтерпретації волинських подій. Нині офіційні польські формулювання Волинської трагедії підтримуються лише невеликим колом ліберальних істориків<ref name="ІО73"/>.

Серед вітчизняних істориків одним з авторитетних дослідників лишається Володимир Сергійчук. Опонуючи польському колезі Гжегожу Мотиці, який стверджує, що відплатні акції на Холмщині в 1943&nbsp;р. були результатом проведених українськими націоналістами етнічних чисток на Волині того ж року, історик стверджує, що польська спільнота на західноукраїнських землях неодноразово провокувала антиукраїнські акції з боку німецької адміністрації в перші роки війни. Сергійчук вважає за можливе виправдати діяльність українців на Волині, як прагнення корінного етносу до захисту власних прав<ref name="ІО75">''Іващенко О.'' Волинська трагедія в українській та польській національних історіографіях…&nbsp;— Вип. 11.&nbsp;— С. 175.</ref>.

Особливої уваги заслуговує погляд львівського історика Леоніда Зашкільняка, що вбачає причини ескалації українсько-польських відносин в роки Другої світової війни у взаємних звинуваченнях поляків та українців у пособництві окупантам, натомість рішення ОУН про зачистку українських територій від поляків стало останньою каплею, що спричинила взаємні винищення цивільного населення.

Натомість інший український історик Ярослав Дашкевич переконаний, що загострення ситуації на Волині було зумовлено небажання польського еміграційного уряду йти на поступки українському населенню, відмовитись від реалізації проекту Великої Речі Посполитої. Він наголошує на тому, що конфлікт на західноукраїнських землях насправді був. Це було повстання українського населення проти трьох окупантів. Значні цивільні жертви були результатом не спрямованих дій керівництва ОУН та УПА, а стихійного характеру цього повстання.

Заслуговує на увагу монографія Володимира В'ятровича «Друга польсько-українська війна. 1942—1947». Історик робить спробу поглянути на українсько-польські відносини у більш широкій хронологічній перспективі, вказуючи на те, що напруження в українсько-польських відносин середини 40-х років насправді було не обмеженою хронологічно акцією, а частиною більш ширшого українсько-польського протистояння. Проте польські колеги вважають дану концепцію неприйнятною, не визнаючи правомірність існування українського визвольного руху.

Думку В'ятровича поділяє Л. Зашкільняк, проте із зауваженням, що перший опускає з поля зору період з 1939 по 1941&nbsp;рр., що є надзвичайно важливим для розуміння глибинних причин наростання напруження українсько-польських відносин<ref name="ІО75"/>.

=== Польська історіографія ===
Польські історики звели дослідження Волинської трагедії на кардинально новий рівень. Науковці сусідньої країни створили надзвичайно сприятливі умови для перетворення мнемоісторії на справді міжгалузеву дисципліну, підготувавши ґрунтовний базис для подальшої розробки подібних питань. Натомість українські історики, попри розвиток вітчизняних студій Волинської трагедії, в дослідженнях історичної пам'яті, вдаються винятково до редукції історичного фактору, нехтують іншими аспектами мнемоісторичних досліджень<ref name="ІО74">''Іващенко О.'' Волинська трагедія в українській та польській національних історіографіях…&nbsp;— Вип. 11.&nbsp;— С. 174.</ref>.

В польскій історіографії виділяють чотири панівні тенденції, що загалом окреслюють основні напрямки в інтерпретації Волинської трагедії<ref>Motyka G. Problematyka stosunków polsko-ukraińskich w latach 1939—1948 w polskiej historiografii po roku 1989 // Historycy polscy i ukraińcy wobec problemów XX wieku. Pod redakcją P. Kosiewskiego i G. Motyki.&nbsp;— Kraków, 2000.&nbsp;— S. 166—178.</ref>. Ці чотири напрямки за Г. Мотикою виділяють наступні:
* '''традиціоналістична історіографія''' ([[Владислав Семашко|Владислав]] і [[Ева Семашко|Ева Семашки]], Владислав Філяр, Гжегож Мазур, Юзеф Туровський) репрезентована переважно членами т.&nbsp;зв. «кресових товариств». Традиціоналісти трактують Волинську трагедію як етнічну чистку, що була здійснена українськими націоналістами супроти польської національної меншини. Вони вимагають засудження дій українських націоналістів під час Другої світової війни як злочинних<ref>Іващенко Олександр. Волинська трагедія в українській та польській національних історіографіях // Матеріали ХІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць.&nbsp;— Переяслав-Хмельницький, 2015.&nbsp;— Вип. 11.&nbsp;— С. 174</ref>.
* '''Ревізіоністична історіографія''' (Гжегож Мотика, Рішард Тожецький і Тадеуш Ольшанський) репрезентована молодим поколінням польських істориків, що намагаються опонувати історикам-традиціоналістам. Ревізіоністи намагаються більш об'єктивно та стримано підходити до оцінок Волинської трагедії, вводячи в науковий обіг нові матеріали з розсекречених архівів спецслужб, сповнюючи студії Волинської трагедії все новим фактичним матеріалом<ref name="ІО74"/>.
* '''Польські історики українського походження''' (Роман Дрозд, Микола Сивіцький) послідовно наполягають на тому, що Волинська трагедія було зумовлена дискримінаційною політикою, що її проводив уряд Другої Речі Посполитої<ref>''Іващенко О''. Волинська трагедія в українській та польській національних історіографіях…&nbsp;— Вип. 11.&nbsp;— С. 174—175.</ref>.
* '''Позанауковий напрямок''' (Віктор Полущук, Едвард Прус). Представники цього напрямку намагаються довести, що українці цілеспрямовано знищували поляків на Волині. Для історіописання цього напрямку характерне маніпулювання матеріалами з метою викриття т.&nbsp;зв. «свавіль» українських націоналістів<ref name="ІО75"/>.<ref name="Wnuk">[http://wayback.archive.org/web/20100604234037/http://ece.columbia.edu/research/intermarium/vol7no1/wnuk.pdf Recent Polish Historiography on Polish-Ukrainian Relations During World War II and its Aftermath], pages 4-5 and 11-12. Written by Rafal Wnuk, Institute for National Remembrance, Lublin.</ref>

В. В'ятрович стверджує, що «польська концепція зумисне розглядає Волинь і 1943 рік окремо від решти подій.»<ref>[http://ua.112.ua/statji/volynska-trahediia-chy-volynska-rizanyna-323660.html ''Сергій Звиглянич''. Волинська трагедія чи Волинська різанина?]</ref>

== Наслідки ==
Кількість жертв, яку називають дослідники, сильно варіюється. За польськими підрахунками, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 35 тисяч осіб (головним чином&nbsp;— польські селяни), з яких 18 тисяч&nbsp;— із встановленими прізвищами, а з українського боку&nbsp;— до кількох тисяч осіб.<ref>[http://www.novadoba.org.ua/sites/default/files/files/razom_na_odniy_zemli/3.3.pdf Волинська трагедія: дві правди]</ref> Деякі польські історики називають у два-три рази більше число загиблих поляків. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, за деякими підрахунками сягає 21-24 тис. осіб<ref>[http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/1/41361/ Готові до бактеріологічної війни. Польські націоналісти в Україні]</ref>.

Польські історики, як правило, використовують у своїх працях кількість польських жертв, яка визначена польськими дослідниками Владиславом і Евою Семашками на основі розповідей поляків, які були свідками різанини та самі безпосередньо брали участь у різанині українського населення в різних польських військових формуваннях, в тому числі 27-ї дивізії АК. Однак розповіді українських свідків різанини та українські документи Семашки проігнорували у своєму досліджені.<ref>Волинь і Холмщина 1938—1947 pp.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич.&nbsp;— Львів, 2003 (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 10/ Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України).&nbsp;— С. 375—390.</ref> Для ілюстрації Волинської різанини поляки часто використовують з фальшивими підписами фотографії, які не мають стосунку до вбивств поляків загонами УПА, зокрема фотографію вбитих дітей циганки [[Маріанна Долінська|Маріанни Долінської]], яка, перебуваючи в стані божевілля, їх сама вбила у ніч з 11 на 12 грудня 1923 року.<ref>[http://urb-a.livejournal.com/126808.html?view=93413464#t93413464 Фейкові фото (дополнено новыми фотофактами)]</ref>

За українськими дослідженнями, лише на території одного Володимир-Волинського району поляки вбили майже 1500 цивільних українців<ref>[[Ярослав Царук]]. [http://www.poshuk.lviv.ua/books_tsaruk_p_.html Трагедія волинських сіл 1943—1944&nbsp;рр.]</ref>. На території Рівненської області виявлено понад 10 тисяч жертв від рук польських комуністичних, шовіністичних, колаборантських формувань та польської самооборони, а кількість встановлених злочинів, скоєних поляками, вже перевищила 1500<ref> [http://ukrhist.at.ua/publ/25-1-0-468 Червоній В. «Волинь 1943-44 рр. Жертви злочинів чи справедливої національно-визвольної боротьби?» ]</ref>.

За підрахунками Степана Макарчука, загальні втрати серед цивільного українського населення Волині під час Другої світової війни склали бл. 120 тис. осіб.<ref name="makarchuk">''Макарчук С.'' [http://www.ji.lviv.ua/n28texts/makarchuk.htm Втрати населення на Волині в 1941—1947 pp.]</ref><ref>«Втрати всього мирного населення на території колишнього Волинського воєводства за офіційними підрахунками склали за 1941—1945 pp. близько 380 тис. ос. (по Волинській області&nbsp;— 165,3 тис., Рівненській&nbsp;— 175,1 тисячі, Кременецькому кущу&nbsp;— близько 40 тис. осіб). Якщо від цього числа відняти близько 200 тис. євреїв, 50 тис. поляків, близько 10 тис. росіян, чехів та представників інших національностей, то загальні втрати убитого цивільного українського населення за час німецької окупації склали близько 120 тис. чол.»</ref> (Це без втрат убитих на фронті 70 тис. та убитих в ході радянських каральних акцій проти повстанців та підпільників УПА&nbsp;— 45 тис. осіб.) Водночас, на думку Макарчука, скільки з цих 120 тис. осіб загинули від рук поляків визначити важко, оскільки більшість злочинів у радянські часи «списували» на німців, зокрема й масові вбивства українців, здійснені польськими колаборантами у формуваннях допоміжної поліції.<ref name="makarchuk"/>

Головним політичним наслідком подій на Волині стали так званий «українсько-польський обмін населенням», здійснений протягом 1944—1946 років<ref>[http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_42/Gileya42/I20_doc.pdf Українсько-польський обмін населенням у 1944—1946&nbsp;рр.: новітня історіографія]</ref>, та [[операція «Вісла»]] (1947). У рамках цих акцій [[ПНР|польський комуністичний уряд]] за участі [[Червона Армія|Червоної Армії]] спершу [[Виселення українців з Польщі до УРСР|депортував частину українського населення Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на територію СРСР]], а згодом тих, хто відмовився покидати свої оселі, було насильно виселено на західні території Польщі. Водночас рештки польського населення Волині та Галичини також було виселено на територію Польщі.

== Відлуння ==
[[5 липня]] [[2013]] року до Сейму республіки Польщі звернулися 148 нардепів України&nbsp;— 118 регіоналів, 23 комуністи та кілька позафракційних&nbsp;— з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Цю заяву, оцінену як безпрецедентну, підписали напередодні 70-річчя вшанування жертв українсько-польського протистояння у 1943—1944&nbsp;рр.<ref name="Р5"/> Президент Кравчук назвав регіоналів, які закликали польський Сейм визнати події на Волині геноцидом, «зрадниками українського народу».<ref>[http://www.bukinfo.com.ua/show/news?lid=35304 Кравчук назвав регіоналів, серед яких Семенюк і Федоряк, які закликали польський Сейм визнати події на Волині геноцидом, «зрадниками українського народу»]</ref>

12 липня 2013 року міністр закордонних справ Польщі [[Радослав Сікорський]], виступаючи перед Сеймом, просив не загострювати позицію (вважаючи її геноцидом) щодо Волинської трагедії; Сейм не підтримав проект визнання події геноцидом. (212&nbsp;— за, 222&nbsp;— проти, 3&nbsp;— утримались).<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2013/07/12/6994130/ Cейм Польщі відмовився назвати Волинську трагедію геноцидом]</ref>

2014 року президент України [[Петро Порошенко]] попросив у поляків пробачення за Волинську трагедію, під час виступу перед обома палатами польського парламенту, на виступі президента України був присутній також президент Польщі [[Броніслав Коморовський]]<ref>[http://www.istpravda.com.ua/short/2014/12/18/146107/ Виступ Порошенка]</ref>.

Наприкінці жовтня 2015 відомий польський історик [[Ян Жарин]]<ref>зокрема, стверджує, що зараз українці ставлять пам'ятники бандерівцям, потім будуть готові застосувати, зокрема, масові убивства → [http://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2015/10/28/7040008/ Украинцы должны признать себя виновными в геноциде поляков&nbsp;— сенатор ПиС] {{ref-ru}}</ref>, який незадовго перед цим став сенатором від партії «Право і справедливість»<ref>[http://www.senat.gov.pl/sklad/senatorowie/senator,867,9,jan-zaryn.html  Jan Żaryn // Senatorowie] {{ref-pl}}</ref><ref>[http://janzaryn.pl/ SENATOR RP W OKRĘGU WYBORCZYM NR 40]</ref> (відомий, зокрема, тим, що фактично назвав Львів необхідним для польського народу містом<ref>[http://glavred.info/politika/zharin-zadal-zharu-pochemu-polskiy-senator-brosil-vyzov-ukraine-342207.html Жарин задал жару: почему польский сенатор бросил вызов Украине] {{ref-ru}}</ref>) заявив, що «українці не стануть повноцінною нацією без усвідомлення того, що Волинська трагедія була геноцидом польського народу», що Україна не зможе інтегруватися в європейський культурний простір, якщо прославлятиме і шануватиме ОУН-УПА.<ref name="УП1">[http://www.pravda.com.ua/news/2016/07/11/7114385/ Рада готує відповідь польському Сенату щодо Волинської трагедії]</ref><ref>[http://www.fronda.pl/a/prof-jan-zaryn-dla-frondapl-gloryfikujac-upa-ukraina-stawia-sie-poza-cywilizacja-europy,58658.html Prof.Jan Żaryn dla Fronda.pl: Gloryfikując UPA, Ukraina stawia się poza cywilizacją Europy] {{ref-pl}}</ref>

На початку червня 2016 року відомі українці, в тому числі Президенти Кравчук, Ющенко звернулись з відкритим зверненням до проводу Польської держави та всього суспільства. На початку липня польська еліта написала лист-відповідь на це звернення українців: лист під назвою «Брати українці», який оприлюднили у польській пресі, підписали сорок авторитетних представників польського народу, зокрема, три екс-президенти: Лех Валенса, Александер Кваснєвський і Броніслав Коморовський, багато польських політичних, громадських та культурних діячів і журналістів. Зокрема, у ньому є такі рядки: <blockquote>…нас тішить Ваш лист зі знаменними словами «пробачаємо та просимо про вибачення», у якому не ухиляєтеся від відповідальності за кривди, завдані полякам у сорокових роках минулого століття. Ми також віддаємо честь жертвам братовбивчих польсько-українських конфліктів. Дякуємо за Ваш лист та просимо пробачити кривди, заподіяні нашим братам-українцям польськими руками.<ref name="Р5">''Романюк Н.'' Ющенко і Валенса: просимо прощення і прощаємо // Україна молода.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;85 (5078) (8—9 лип.).&nbsp;— С. 5. (Україна і світ))</ref><ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/3017/188/100903/ ''Романюк Н.'' Ющенко і Валенса: просимо прощення і прощаємо // Україна молода].</ref> </blockquote>

6 липня 2016 року Сенат Республіки Польща прийняв «Проект ухвали щодо вшанування громадян Другої Речі Посполитої&nbsp;— жертв убивств українських націоналістів у 1939—1945 роках». В ньому, зокрема, вказано, що: загальна кількість жертв&nbsp;— 100 та кілька десятків тисяч осіб, якими ставали також євреї, чехи, вірмени, українці; Сенат віддає найвищу шану воякам Армії крайової, кресових самооборон, [[Батальйони хлопські|Батальйонів селянських (хлопських)]] та іншим формаціям, які протидіяли різні; висловлює повагу і вдячність тим українцям, які, наражаючись на небезпеку, рятували поляків та пропонує встановити для них спеціальні відзнаки<ref>[file:///C:/Users/Bibliomist/Downloads/236.pdf projekt uchwały w sprawie oddania hołdu ofiarom ludobójstwa dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich na obywatelach II Rzeczypospolitej w latach 1939—1945].</ref>. 7 липня маршалок Сенату [[Станіслав Карчевський]] скерував проект ухвали до законодавчої комісії (голова Станіслав Гогач), яка на засіданні 7 липня врахувала поправки і схвалила проект, який скерувала для затвердження Сенатом.<ref>[file:///C:/Users/Bibliomist/Downloads/236x.pdf Dodatkowe Sprawozdanie Komisji Ustawodawczej (wraz z zestawieniem wszystkich wniosków) o projekcie uchwały w sprawie oddania hołdu ofiarom ludobójstwa dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich na obywatelach II Rzeczypospolitej w latach 1939—1945]</ref>

Увечері 7 липня 2016 року<ref>[http://wiadomosci.wp.pl/kat,1342,title,Senat-upamietnil-ofiary-rzezi-wolynskiej,wid,18413272,wiadomosc.html?ticaid=1175b8 Senat upamiętnił ofiary rzezi wołyńskiej] {{ref-pl}}</ref> Сенат прийняв ухвалу (за&nbsp;— 60, 23 проти, 1 утримався) щодо Волинської трагедії. У резолюції сенатори закликали польський Сейм визначити 11 липня «Національним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої»<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/438044-u-polshhi-mozhut-vyznaty-volynsku-tragediyu-genocydom|title=У Польщі можуть визнати Волинську трагедію геноцидом|last=|first=|date=2016-07-08|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2016/07/8/7051802/|title=Сенат Польши призвал признать Волынскую трагедию геноцидом|last=|first=|date=2016-07-08|website=eurointegration.com.ua|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.

«Президент Петро Порошенко разом з українською делегацією за участю представників [[Адміністрація Президента України|Адміністрації Президента України]], посла України в Республіці Польща [[Дещиця Андрій Богданович|Андрія Дещиці]] та народного депутата [[Савченко Надія Вікторівна|Надії Савченко]] вшанували пам'ять жертв поклали квіти до пам'ятника жертвам Волинської трагедії у Варшаві»,&nbsp;— сказано&nbsp;в повідомленні прес-служби Президента<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/438127-poroshenko-stav-na-kolina-pered-memorialom-zhertvam-volynskoi-tragedii-u-varshavi|title=Порошенко став на коліна перед меморіалом жертвам Волинської трагедії у Варшаві|last=|first=|date=2016-07-08|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref> 8 липня 2016. Порошенко поклав вінок, ставши на коліно, що оцінили в польському суспільстві.<ref>[http://expres.ua/news/2016/07/11/193347-polshchi-ocinyly-vklyakannya-poroshenka-ochikuyut-zminy-banderivskyh-zakoniv У Польщі оцінили вклякання Порошенка і тепер очікують зміни.]</ref> Однак в українському суспільстві цей вчинок викликав й негативну реакцію. Зокрема, лідер Радикальної партії О. Ляшко вважає, що президент вкотре принизив український народ на міжнародній арені.<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/3018/180/100990/ Не так досягають порозуміння]</ref> Також О. Ляшко разом із народним депутатом Віктором Вовком<ref>колегою по фракції</ref> зареєстрували у парламенті проект Постанови про заяву ВР у зв'язку з намірами Сенату і Сейму Республіки. У ній вони «пропонують Верховній Раді рішуче засудити „односторонні дії Сенату та Сейму Республіки Польща, спрямовані на перегляд позитивних результатів співпраці, які були досягнуті під час конструктивного українсько-польського діалогу за останні десятиліття“, посилаючись на те, що Україна та Республіка Польща вже дали спільну об'єктивну оцінку історичним подіям, зокрема на Волині, у погоджених обома сторонами документах.»<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/3019/188/101051/ Ляшко: Змовчати приниження нації&nbsp;— злочин].</ref>

11 липня 2016 в програмі [[Міхал Рахонь|Міхала Рахоня]] ({{lang-pl|Michał Rachoń}}) «Minęła 20» на телеканалі «[[TVP Info]]»<ref name="AM1P"/> міністр оборони Польщі [[Антоній Мацеревич]] назвав події, пов'язані з Волинською трагедією<ref>він називає подію Волинською різнею</ref>, «безсумнівним злочином геноциду» ({{lang-pl|zbrodnia  ludobójstwa}}<ref name="AM1P"/>), а Росію&nbsp;— винною у Волинській трагедії, бо вони (більшовики) «використовували частину українських націоналістів для організації геноциду». Також міністр ствердив, що польське суспільство також винне в тому, що про ті події не говорили правди, а підтримка розбудови Незалежності України на основі правди&nbsp;— це інтерес Польщі.<ref name="AM1P">[http://www.kresy.pl/wydarzenia,bezpieczenstwo-i-obrona?zobacz/macierewicz-o-rzezi-wolynskiej-zrodlem-rzezi-wolynskiej-jest-rosja-video Macierewicz o rzezi wołyńskiej: Źródłem jest Rosja [+VIDEO]] {{ref-pl}}</ref> Відомості про інтерв'ю А. Мацеревича в українських ЗМІ появились 12 липня 2016.<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1586272-ministr-oboroni-polschi-nazvav-rosiyu-vinnoyu-u-volinskiy-tragediyi Міністр оборони Польщі назвав Росію винною у Волинській трагедії]</ref>

[[Данило Яневський]] вважає, що поляки повинні чітко вказати, про яку з відомих Повстанських армій йде мова ([[Тарас Бульба-Боровець|Тараса Бульби]], [[Качинський Сергій|Сергія Качинського]], [[Івахів Василь|Василя Івахіва]] (з травня 1943&nbsp;— ВО «Заграва»)&nbsp;— [[Клячківський Дмитро Семенович|Дмитра Клячківського]], який називав свої загони Українська Повстанча Армія. Також стверджує, що С. Бандера вказував на самочинність переходу до повстанських форм боротьби Волинської крайової ОУН.<ref>''Яневський Д.'' Про кого мова? // Сільські вісті.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;65 (19397) (15 лип.).&nbsp;— С. 2.</ref>

[[Ярослав Дашкевич]] говорив: «Український терор 1942—1944 років щодо польського населення Західної України заслуговує на суворе і беззастережне засудження».<ref>''Карпенко О.'' Чорна тінь Волинської трагедії // Сільські вісті.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;65 (19397) (15 лип.).&nbsp;— С. 2.</ref>

Головним ініціатором розгляду питання в Сеймі<ref>''Левицький М.'' Варшавське безумство. Причини й наслідки // Слово Просвіти.&nbsp;— №&nbsp;30 (874) (28 лип.&nbsp;— 3 серп.).&nbsp;— С. 3.</ref> був голова депутатської групм Сейму Польща&nbsp;— Україна Міхал Дворчик.<ref>[http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/258043 Міхал Дворчик: Найбільшою проблемою є історична політика Києва]</ref> [[22 липня]] 2016 Сейм проголосував за те, щоб визнати події «геноцидом» (підтримали 432 депутати сейму з 460), а 11 липня вважатимуть «Національним днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти поляків».
<ref>[http://expres.ua/news/2016/07/22/194805-polskyy-seym-uhvalyv-postanovu-genocyd-boku-ukrayinciv Польський сейм ухвалив постанову про геноцид з боку українців]</ref> Президент Порошенко висловив жаль з цього приводу.<ref>[http://expres.ua/news/2016/07/22/194816-prezydent-vidreaguvav-rishennya-polskogo-seymu-shchodo-genocydu Президент відреагував на рішення польського сейму щодо «геноциду»]</ref>

Посол України у Польщі Андрій Дещиця: <blockquote>Надзвичайно прикро, що частина польських політиків, приймаючи постанову про вшанування жертв Волині, так і не врахувала неодноразових звернень та пропозицій української сторони щодо спільної оцінки нашої спільної трагічної історії.<ref>[http://expres.ua/news/2016/07/22/194839-posol-deshchycya-prokomentuvav-genocydne-rishennya-seymu Посол Дещиця прокоментував «геноцидне» рішення сейму]</ref></blockquote>

Резолюція Сейму викликала багато емоцій в Україні.<ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/27876469.html Україна і резолюція Сейму Польщі. Прощання з польськими ілюзіями?]</ref> Комітет Верховної Ради у закордонних справах вважає, що це&nbsp;— некоректна оцінка подій на Волині, яка є антиукраїнською, також «перекреслює весь конструктивний політичний і дипломатичний доробок та зусилля двох держав і народів, спрямовані на взаємне прощення та примирення».<ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/news/27873796.html Комітет Ради у закордонних справах про «волинську постанову»: некоректна оцінка подій на Волині]</ref> В'ятрович вважає, що «волинська постанова» Сейму є «висловленням жалю за втраченими територіями», також, що «в роки Другої світової значно більше поляків, у тому числі із т.&nbsp;зв. „кресів“, загинули від рук нацистів і комуністів, але жодних резолюцій щодо визнання цих убивств геноцидом польський парламент не розглядав».<ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/news/27873818.html В'ятрович: «волинська постанова» Сейму є «висловленням жалю за втраченими територіями»]</ref>

8 вересня 2016 року Комітет Верховної Ради України у закордонних справах на своєму засіданні одноголосно ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді Україні прийняти проект постанови № 5095 заяви-відповіді Польщі щодо Волинської трагедії за основу та в цілому.<ref>[http://tyzhden.ua/News/173523 На сайті Верховної Ради з’явився проект заяви-відповіді Польщі щодо Волинської трагедії].</ref>

Голова ОУН [[Богдан Червак]] вважає, що резолюція Сейму&nbsp;— це виклик для України.<ref>''Червак Б.'' Волинська трагедія: за що була війна // Вільне життя плюс.&nbsp;— №&nbsp;59 (15795) (29 лип.).&nbsp;— С. 3. (Говори, історіє)</ref>

[[Ірина Фаріон]] назвала ухвалу сейму 11 липня дикунською<ref>''Фаріон І.'' Мовний рубікон з поляками: [[Люблінська унія]] 1569 // [[Слово Просвіти]].&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;32 (976) (11-17 серп.).&nbsp;— С. 11. (На часі)</ref>.

== Див. також ==
{{Div col|cols=2}}
* [[Пискоровичі]]
* [[Різня в Березці]]
* [[Різня в Сагрині]]
* [[Різня в Сівчині]]
* [[Трагедія села Павлокоми]]
* [[Сокирники]]

{{Div col end}}

== Примітки ==
{{references|3}}

== Джерела ==
{{refbegin|2}}
* ''Грицак Я.'' Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX—XX століття.&nbsp;— К., 2000.
* ''Дашкевич Я.'' Волинський казан та його творці // [http://www.ex.ua/view/90843111 Українофобія як явище та політтехнологія: Збірник статей].&nbsp;— Львів, 2014.&nbsp;— Вип. 1.&nbsp;— С. 71—86.
* ''Денищук О.'' Злочини польських шовіністів на Волині. Кн. 1: Рівненська область.&nbsp;— Рівне, 2003.
* [[Ільюшин Ігор Іванович|Ільюшин І]]. Волинська трагедія 1943—1944&nbsp;рр.&nbsp;— К., 2003.
* ''Ільюшин І. І''. [http://www.history.org.ua/?termin=Volynska_trahediia Волинська трагедія 1943] // {{ЕІУ/1}}&nbsp;— С. 609.
* ''Кентій А.'' Українська повстанська армія в 1942—1943&nbsp;рр.&nbsp;— К., 1999.
* ''Киричук Ю.'' Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років XX століття.&nbsp;— Львів, 2000.
* ''Криштальський А.'' Кривда за кривду: Польсько-німецький терор 1943—1944 років на Горохівщині.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Терен, 2013.
* ''Лебедь М.'' УПА. Німецька окупація України, ч. 1.&nbsp;— Дрогобич, 1993.
* ''Марчук І.'' Формування та структура УПА-Північ // Українська Повстанська Армія у боротьбі проти тоталітарних режимів / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич, упорядник і відповідальний редактор [[Сливка Юрій Юрійович|Юрій Сливка]] (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 11 / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України).&nbsp;— Львів, 2004.&nbsp;— С. 111—120.
* Національна академія наук України, інститут історії України. Іван Дерейко, Місцеві формування німецької армії та поліції у райхскомісаріаті «Україна» (1941—1944 роки).&nbsp;— К., 2012. (1).
* ''Патриляк І. К.'' «Встань і борись! Слухай і вір…»: українське націоналістичне підпілля та повстанських рух (1939—1960&nbsp;рр.): Монографія / Центр дослідження визвольного руху.&nbsp;— Львів&nbsp; Часопис, 2012.&nbsp;— 592 с.
* ''Патриляк І.'' Українсько-польський конфлікт у роки Другої світової війни: спроба узагальнення // [http://www.ex.ua/view/90843111 Українофобія як явище та політтехнологія: Збірник статей].&nbsp;— Львів, 2014.&nbsp;— Вип. 1.&nbsp;— С. 87—96.
* ''Сергійчук В.'' Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни. Вид. друге, доповнене.&nbsp;— К., 2009.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Волинська область. Підсумки / Упоряд. Я.&nbsp;П.&nbsp;Федорчук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Твердиня, 2012.&nbsp;— 195 с.&nbsp;— ISBN 978-617-517-107-3.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Володимир-Волинський район / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Твердиня, 2011.&nbsp;— 420 с.&nbsp;— ISBN 978-617-517-077-9.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Горохівський район / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Волинська обласна друкарня, 2009.&nbsp;— 308 с.&nbsp;— ISBN 978-966-361-478-6.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років: Іваничівський і Локачинський райони / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Волинська обласна друкарня, 2010.&nbsp;— 345 с.&nbsp;— ISBN 978-966-361-549-3.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Камінь-Каширський, Любешівський, Ратнівський і Старовижівський райони / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Твердиня, 2011.&nbsp;— 336 с.&nbsp;— ISBN 978-617-517-086-1.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років: Ківерцівський райони / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Волинська обласна друкарня, 2008.&nbsp;— 311 с.&nbsp;— ISBN 978-966-361-245-6.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Ковельський район / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Твердиня, 2011.&nbsp;— 268 с.&nbsp;— ISBN 978-617-517-102-8.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Луцький район і м. Луцьк / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009.&nbsp;— 444 с.&nbsp;— ISBN 978-966-361-393-2.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Любомльський і Шацький райони / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Твердиня, 2011.&nbsp;— 320 с.&nbsp;— ISBN 978-617-517-053-3.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Рожищенський і Маневицький район / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Волинська обласна друкарня, 2009.&nbsp;— 384 с.&nbsp;— ISBN 978-966-361-491-5.
* Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Турійський район / Упоряд. І. Пущук.&nbsp;— Луцьк&nbsp; Волинська обласна друкарня, 2009.&nbsp;— 324 с.&nbsp;— ISBN 978-966-361-482-3.
* Українські жертви Волині 1938—1944&nbsp;рр. у картах і таблицях. Володимир-Волинський район / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.&nbsp;С.&nbsp;Грушевського, Львівське відділення; Упоряд. О. Голько, О. Тучак, Н. Халак.&nbsp;— Львів, 2014.&nbsp;— 96 с. + мапа.
* ''Царук Я.'' Трагедія волинських сіл 1943—1944&nbsp;рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район / Вступна стаття Я. Ісаєвича. /&nbsp;— Львів&nbsp; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003.
* ''Filar W.'' Przed akcją «Wisła» był Wołyń.&nbsp;— Warszawa, 2000.
* ''Lukaszów J. (Olszański T.A.)''. Walki polsko-ukraińskie 1943—1947 // Zeszyty Historyczne.&nbsp;— 1989.&nbsp;— N 90.
* ''Motyka G.'' Od rzezi wołyńskiej do Akcji «Wisła». Konflikt polsko-ukraiński 1943—1947.&nbsp;— Kraków, 2011.
* ''Motyka G.'' Tak było w Bieszczadach: Walki polsko-ukraińskie 1943—1948.&nbsp;— Warszawa, 1999.
* Polska-Ukraina: Trudne pytania. Materiały IX i X międzynarodowego seminarium historycznego «Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej», Warszawa, 6-10 listopada 2001. Warszawa, 2002.
* ''Romanowski W.'' ZWZ-AK na Wołyniu 1939—1944.&nbsp;— Lublin, 1993.
* ''Siemaszko W., Siemaszko E.'' Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939—1945.&nbsp;— Warszawa, 2000.&nbsp;— t. 1—2.
* ''Torzecki R.'' Polacy i Ukraińcy: Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej.&nbsp;— Warszawa, 1993.
* ''Turowski J.'' Pożoga: Walki 27 Wołyńskiej Dywizji AK.&nbsp;— Warszawa, 1990.

{{refend}}

== Посилання ==
{{Commonscat|Volhynia massacres}}
{{refbegin|2}}
* [http://www.expres.ua/main/2013/07/07/89795-drama-ukrayincya-polyaka Драма українця й поляка], Світлана Мартинець та [[Експрес (газета)|газета «Експрес»]], 07.07.2013 року
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Volynska_trahediia e-Енциклопедія історії України, Інститут історії України НАН України]
* [http://stowarzyszenieuozun.wroclaw.pl/wystawa_spis.htm Ассоціація сімей жертв українських націоналістів, документи і фото {{ref-pl}}]
* [http://www.ji.lviv.ua/n28texts/N28-volyn.htm Волинь 1943. Боротьба за землю (часопис Ї, 2003)]
* [http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm Волинь-Wołyń 1943 (часопис Ї, 2013)]
* [http://www.ji-magazine.lviv.ua/dyskusija/volyn/analitik21-05.htm Волинська трагедія 1943 року. Яким має бути український крок до примирення з Польщею]
* [http://www.ji.lviv.ua/n28texts/vidkr-lyst.htm Відкритий лист з приводу 60-річниці збройного українсько-польського конфлікту на Волині]
* [http://www.day.kiev.ua/22168/ Волинська трагедія: свідчення очевидців]
* [http://www.tvn24.pl/-1,1677326,0,1,bylem-gorszy-od-zwierzecia-bylem-zolnierzem-ak,wiadomosc.html Ми були гірше звірів, ми були солдатами Армії Крайової]
* [http://www.istpravda.com.ua/blogs/2011/02/1/20545/ Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули українці і поляки] [[Історична правда]], 1 лютого 2011.
* [http://www.tyzhden.ua/Publication/3670 Назвати злочин злочином]
* [http://www.tyzhden.ua/Publication/2674 Волинська Трагедія й досі залишається важливим чинником політичного життя Польщі]
* [http://video.yandex.ua/users/lx26/view/42/?cauthor=lx26&cid=3 Синдром пам'яті]
* [http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?volodimir_vyatrovich_mene_lyakaye_taka_sobi_gonka_trupiv_u_volinskiy_tragediyi&objectId=1237092 Володимир В'ятрович: Мене лякає така собі «гонка трупів» у Волинській трагедії&nbsp;— інтерв'ю]
* [http://www.ji.lviv.ua/n28texts/motyka1.htm Ґжеґож Мотика. Антипольська акція ОУН-УПА]
* [http://www.ji.lviv.ua/n28texts/motyka2.htm Ґжеґож Мотика Польська реакція на дії УПА: масштаб і перебіг каральних акцій]
* [http://www.history.org.ua/JournALL/pro/16/1/37.pdf Володимир Косик (Париж&nbsp;— Мюнхен). Українсько-польське протистояння під час німецької окупації]
* [http://warhistory.ukrlife.org/3_4_03_4.htm Хронологія Волинської трагедії (укладач В. Сергійчук)]
* [http://www.history.org.ua/?litera&id=2032 «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія». Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси. Розділ 5. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті]
* [http://www.history.org.ua/?litera&id=2033 «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія». Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. Українсько-польське протистояння. Українсько-польське протистояння]
* [http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-sokirniki-abo-pro-selyansku-viynu-na-volini-v-1943-roci.html Володимир В'ятрович: Історія з грифом «Секретно». Сокирники, або Про селянську війну на Волині в 1943 році]
* [http://www.ji-magazine.lviv.ua/dyskusija/volyn/kv14-03.htm Війна на Волині] Київські Відомості 14-20 березня 2003 року
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/06/14/126099/ Володимир В'ятрович: Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині? Українська правда. Історична правда"], 14 червня 2013
* [http://texty.org.ua/pg/article/movchun/read/47138/Volynska_tragedija_shho_stalosa_70_rokiv_tomu Роман Кабачій. Волинська трагедія: що сталося 70 років тому, і чого хоче польська сторона]
* [http://www.istpravda.com.ua/digest/2013/06/17/126286/ Аґнєшка Ліхнеровіч, Зузанна Пєховіч, TokFM, Переклад: Олеся ІСАЮК: Норман Дейвіс: «Іде вибірковість: поляки&nbsp;— жертви геноциду, інші&nbsp;— ні» Українська правда. Історична правда], 18 червня 2013
* [http://www.istpravda.com.ua/tags/tag_Волинська_трагедія/page_1/ Публікації за темою: «Волинська трагедія» Українська правда. Історична правда]
* [http://expres.ua/digest/2013/06/27/89405-polyaky-mayut-vyznaty-vbyvaly-ukrayinciv-spivpracyuvaly-nacystamy-istoryk Поляки мають визнати, що вбивали українців та співпрацювали з нацистами&nbsp;— історик, доцент [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|КНУ імені Тараса Шевченка]]] Іван Патриляк, [[Експрес (газета)|газета «Експрес»]], 27.06.2013
* [http://gazeta.ua/articles/history/_ce-ne-ta-formula-za-yakoyu-mozhna-jti-na-porozuminnya-istorik-pro-volin-1943/504093 «Це не та формула, за якою можна йти на порозуміння»&nbsp;— доктор історичних наук Іван Патриляк про Волинь-1943], [[Газета по-українськи|gazeta.ua]], 26.06.2013
* [http://www.expres.ua/world/2013/07/12/90224-seym-polshchi-vidmovyvsya-nazyvaty-volynsku-tragediyu-genocydom Сейм Польщі відмовився називати Волинську трагедію геноцидом], [[Експрес (газета)|газета «Експрес»]] 12.07.2013 року
* [[Сергійчук Володимир Іванович|Сергійчук В]]. [http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/utverdzhuvati-pravdu-ne-dogodzhati-susidovi Утверджувати правду, а не догоджати сусідові] [[День (газета)|Газета «День»]].&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;118 (10 лип.).
* Сергійчук В. [http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/politika/utverdzuvatipravduanedogodzatisusidoviavtorsergijcukvolodimir «Утверджувати правду, а не догоджати сусідові»] // Vox populi.&nbsp;— 2013 (11 лип.).

{{refend}}

{{ВП-портали|Історія|Україна|Польща}}
{{DEFAULTSORT:Волинська трагедія}}
[[Категорія:Історія Польщі]]
[[Категорія:Історія України]]
[[Категорія:Друга світова війна]]
[[Категорія:Українсько-польські взаємини]]
[[Категорія:1943 в Україні]]