Волинська область

адміністративно-теріторіальна одиниця першого рівня на заході України
Версія від 12:22, 15 серпня 2021, створена 128.124.80.58 (обговорення) (Видалено абзац, що посилався на те, що не підтверджує його свідчення.)

Воли́нська о́бласть — область на північному заході України в межах Поліської низовини (понад 3/4 території) та Волинської височини. Межує на заході з Люблінським воєводством Республіки Польща, на півночі — з Брестською областю Республіки Білорусь, на сході — з Рівненською, на півдні — з Львівською областями України. Всього в межах області пролягає 395 кілометрів державного кордону.

Волинська область
Coat of Arms of Volyn Oblast.svg Volyn flag.svg
Герб Волинської області Прапор Волинської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько:
Країна: Україна Україна
Утворена: 27 листопада 1939 року
Код КАТОТТГ: UA07000000000024379
Населення: 1 038 457
Площа: 20143 км²
Густота населення: 50,68 осіб/км²
Телефонні коди: +380-33
Обласний центр: Луцьк
Райони: 4
Громади:
Міста:

обласного значення
районного значення


4
7
Смт: 22
Села: 1054
Селищні ради: 22
Сільські ради: 379
Номери автомобілів: Non-EU-section-with-UA.svg AC, KC
Інтернет-домени: lt.ua, lutsk.ua, volyn.net, lutsk.net, volyn.ua
Мапа області
Обласна влада
Рада: Волинська обласна рада
Голова ради: Недопад Григорій Вікторович
Голова ОДА: Погуляйко Юрій Михайлович[1]
Вебсторінка:
Адреса: 43027 м. Луцьк, Київський майдан, 9
Мапа
Волинська область у Вікісховищі

До складу Волинської області входить 4 райони: Луцький, Володимир-Волинський, Камінь-Каширський і Ковельський райони.

На кордоні розташовано 9 пунктів переходу: Устилуг, Ягодин, Ізов, Доманове, Дольськ, Піща, Пулемець, Римачі, Заболоття.

Історія

Перші люди прибули на територію сучасної Волинської області в кам'яний вік[2]. На той час основним заняттям мешканців було полювання, риболовля та збиральництво[3].

Пам'ятки доби пізнього палеоліту виявлені в Луцьку, Торчині, селах Новостав, Полонка… Значна кількість мезолітичних пам'яток, тобто середнього кам'яного віку (10-6 тисяч років том), виявлена в се­лах Лютка, Самари, Невір, Люб'язь, Ветли, Мала Осниця, Розничі. Численні пам'ятки неоліту (5-4 тисячі років тому) знайдені архео­логами в Луцьку, Голишеві, Гіркій Полонці. Посе­лення волинської неолітичної культури були в селах Карасин, Розничі, Новосілки, Мала Осниця, Лахвичі, Люб'язь, Стара Вижівка та інших[2].


Давньослов'янський період Волині (І ст.до н. е. — IX ст.н. е.) теж багатий різноманітними пам'ятниками. Серед них найбільш глибо­ко вивчені городище в с. Зимне Володимир-Волинського району, посе­лення сіл Боратин, Новостав, Гуща, Гірка Полонка, Любомль, Лежниця, Рокині та інших.

В Іпатіївському літописі під 981 роком зазначається, що земля дулібів-волинян входить в Київську Русь. Князь Володимир Великий заклав місто неподалік від давнього городища Волинь й назвав його Володимиром. У «Повісті минулих літ» згадується, що в 988 році князь Володимир Святославович віддав це місто своєму синові Всеволоду в удільне володіння.

Наприкінці X століття адміністративним центром у складі Київської Русі був Володимир (нині Володимир-Волинський). У XII столітті входила до складу Волинського князівства, 1199—1340 (з перервами) до Галицько-Волинського князівства (у складі останнього зберігалися в окремі періоди удільні князівства). Об'єднання Галичини і Волині було здійснено волинським князем Романом Мстиславичем, сином Великого князя Київського Мстислава Ізяславича. Водночас князь Роман сів на Київський Престол і прийняв титул Великого князя Київського; На початку XIII століття князь Роман перетворився на наймогутнішого правителя Східної Європи, якого літописці називали «великим князем», «самодержцем усієї Руси» та «царем в Руській землі».

З 1323 Східна Волинь, а з 1340 більшість земель Волині належала до володінь Великих князів Литовських, з 1349 — Любарта Гедиміновича. Після його смерті 1384 руські князі волині стають васалами Великих князів Литовських.

Боротьба Польщі з Литвою за Волинь завершилась її поділом 1393: більшу частину було закріплено за Великим князівством Литовським, Холмську землю приєднано до Корони Польської. 1442–52 правителем Волині був — Великий князь Литовський і Руський Свидригайло Ольгердович. Наприкінці правління наполіг на присязі волинських князів та панів Великому князівству Литовському та запросив литовські війська до волинських замків, щоб попередити їх захоплення Польським королівством.

Відомо, також, що в 1506 р. маршалком Волинської землі був Федор (Федько) Янушкевич, а з 1507 р. Острозький Костянтин Іванович.

Землі Волині як територіально-політичне утворення з 1566 року називались Волинське воєводство Великого князівства Литовського і Руського до 1569 року та в Речі Посполитій до 1792 року.

Народ повставав проти наруги поневолювачів. В 1592—1593 роках волиняни були в загонах повстанців Христофора Косинського, в 1594—1596 ро­ках — серед козаків Северина Наливайка, який 1595 року на деякий час здобув місто Луцьк.

У 1704 році через Волинь проходив із своїм військом гетьман Іван Мазепа. А у 1768 році цей край захопила стихія гайдамацького повстання, названого Коліївщиною.

Частина західних земель Волині у 17721918 роках входила в склад Австрійської імперії, як Королівство Галичини та Волині (нім. Königreich Galizien und Lodomerien), утвореного на землях Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства), після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 року.

З другим поділом Польщі 1793 року частина Східної Волині ві­дійшла до складу Російської імперії, а в 1795 році, після третього поділу, — вся Західна Волинь увійшла до Росії. Була утворена Во­линська губернія. Волинська губернія як (рос. Волынская губерния) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії з 1804 року проіснувала по 1917 рік.

Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році, східна частина Волині відійшла до Всеросійської імперії і стала називатися Заславським намісництвом з центром в Заславі. Після третього поділу Польщі в 1795 році до Імперії було приєднано і західну частину Волині: повіти Володимир-Волинський, Ковельський, більшу частину Луцького, Кременецького та Дубенського. І нове адміністративне утворення отримало назву Волинське намісництво.

Ударні армії російських військ знаходились на Волині під час Наполеонівських війн 1810—1812 років. У 1831 році після повстання по­ляків царський уряд ліквідував багато польських шкіл, а згодом (в 1839 році) і церковну унію[2].

Царськими указами і різними цирку­лярами 1847, 1863, 1876 років заборонялися українська література, друкування україномовних книг[2].

Друга половина XIX століття характеризується значним промис­ловим розвитком краю, створенням нових підприємств. В 1873 році було побудовано залізницю Здолбунів-Ковель, в 1877 році Люблін-Ковель.

Внаслідок впровадження на початку XX століття столипінської аграрної реформи у волинських селах за 10 років переселено на ху­тори 14 відсотків селянських дворів. Тоді значка кількість землі була власністю поміщицьких господарств[2].

У роки першої світової війни через Волинь декілька разів проходила лінія фронту між російськими, з одного боку, і австро-німецькими військами, з другого. В червні 1916 року російські війська під командуванням генерала Брусилова прорвали фронт, зайняли Луцьк і відтіснили австро-німецькі війська на лінію річки Стохід. Більше року протримався фронт на цій лінії, внаслідок цього було знищено багато довколишніх населених пунктів.

Жовтневий переворот 1917 року у Всеросійській імперії, повалення самодержавства сприяли утворенню в Україні Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським. З утворенням УНР відновлювалась українська державність.

За Берестейським миром, підписаним 9 лютого 1918 року, Берестейщина, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу Української Народної Республіки. У березні 1918 року в складі УНР утворене Холмське губерніальне староство (губернія), адміністративним центром якого стає Берестя.

1918–20 терени Волині — це арена збройної боротьби Армії УНР з польськими і російськими військами.

За Ризьким миром 18 березня 1921 року волинські землі Берестейщини, як і вся Західна Україна, увійшла до складу Польщі. Утворюється Волинське воєводство з центром у Луцьку, яке охоплювало територію сучасної Волинської, Рівненської та північ Тернопільської області.

Після захоплення влади у Всеросійській імперії більшовиками розпочався наступ Рядянської Росії на Україну. На Волині радянську владу проголошувала 126 дивізія під командуванням прапорщика О. Дмитрієва, в якій переважний вплив справляли більшовики. У 1918 році Волинь була окупована німецькими військами, у грудні 1918 року в Луцьку й інших містах знаходилися військові сили Директорії. З травня 1919 року Волинь окупують поляки, а вже у липні 1920 року окупували війська Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.

У вересні 1939 року відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа СРСР і Німеччина розділили між собою територію Польщі, яка зазнала повної поразки від німецької армії. Попри український національний характер регіону, Берестейщина була приєднана до БРСР. Кордон між УРСР і БРСР прокладено не за етнічною білорусько-українською межею, а за адміністративною межею між Волинським і Поліським воєводствами з частковим випрямленням шляхом приєднання до УРСР Камінь-Каширського повіту та окремих сіл Кобринського і Дорогичинського повітів. Рішення не враховувало думку місцевого населення та було ухвалене винятково на основі адміністративної належності регіону в складі попередніх держав (Берестейське воєводство перебувало в складі Великого князівства Литовського, а Гродненська та Мінська губернії у Віленському генерал-губернаторстві Російської імперії). Питання входження Поліського воєводства до України підтримав й голова уряду УРСР Микита Хрущов, проте Сталін відхилив його звернення. Активно за приєднання Берестейщини до БРСР ж виступав перший секретар ЦК Компартії Білоруської РСР Пантелеймон Пономаренко. Україна внаслідок такого поділу зазнала значних демографічних, територіальних і економічних втрат.

27 листопада 1939 року утворюється Волинська область з п'яти повітів Волинського воєводства (Горохівський, Ковельський, Любомльський, Луцький і Володимирський) і одного (Каширський) — Поліського[4].

22 червня 1941 року Волинь однією з перших зазнала нападу гітлерівської Німеччини. Готуючись до війни Радянська влада заставляла мирних волинян облаштовувати обороні укріплення, копати окопи, бліндажі та протитанкові рови, проте логістика в розміщенні новоприбулих військ та військової техніки на цих укріпленнях не була скоординована.

Імена прикордонників українця Івана Пархоменка, білоруса Петра Старовойтова, росіянина Василя Петрова, які загинули в перші дні війни, відбиваючи шалені атаки ворога, згодом були увічненні в назвах волинських сіл. Під сильним натиском сил нацистів відступили переважаючі частини розміщеної на Волині 5-ї армії. 8 липня 1941 року область повністю окупували гітлерівці.

Принагідно скажемо, що вже в перші дні війни Радянський Союз здійснював військові злочини — розстрілював в'язнів Луцької, Ковельської тюрми, зокрема тих, кого затримали лише за дрібні побутові порушення.

14 жовтня 1942 року територія Волині стала центром формування УПА — Українська повстанська армія — військово-політичне формування, що діяло в Україні аж до 1956 року, як бандерівське озброєне крило Організація українських націоналістів. У квітні 1943 року на території Волині відбулась унікальна подія — була проголошена Колківська республіка — повстанська республіка площею приблизно у 2,5 тисячі квадратних кілометрів, на визволеній загонами УПА від нацистів території.

Історичний референдум народу 1 грудня 1991 року абсолютною більшістю — 92 відсотками голосів підтвердив їхнє прагнення до волі та свободи. Нині Волинь — складова частина незалежної України.

Назва

Назва «Волинь» як означення території вперше з'явилася у літописі 1077 року. Деякі історики вважають, що назва походить від міста «Велинь» або «Волинь» (яке зараз ймовірно находится в Польщі), про яке згадують давні літописи. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло.

Адміністративно-територіальний устрій

Область складається з 54 громад (11 міських, 18 селищних та 25 сільських) і 4 районів (Володимир-Волинський площею 2558,2 км² та населенням 174,7 тисяч осіб; Камінь-Каширський площею 4693,4 км² та населенням 132,4 тисяч осіб; Луцький площею 5247,8 км² та населенням 457,3 тисяч осіб; Ковельський площею 7647,9 км² та населенням 271 тисяч осіб).

Назва Категорія Адмін. центр Район Область
Луцька міська місто Луцьк Луцький Волинська
Володимир-Волинська міська місто Володимир-Волинський Володимир-Волинський Волинська
Ковельська міська місто Ковель Ковельський Волинська
Нововолинська міська місто Нововолинськ Володимир-Волинський Волинська
Устилузька міська місто Устилуг Володимир-Волинський Волинська
Зимнівська сільська село Зимне Володимир-Волинський Волинська
Оваднівська сільська село Овадне Володимир-Волинський Волинська
Берестечківська міська місто Берестечко Луцький Волинська
Горохівська міська місто Горохів Луцький Волинська
Мар'янівська селищна смт Мар'янівка Луцький Волинська
Іваничівська селищна смт Іваничі Володимир-Волинський Волинська
Литовезька сільська село Литовеж Володимир-Волинський Волинська
Павлівська сільська село Павлівка Володимир-Волинський Волинська
Поромівська сільська село Поромів Володимир-Волинський Волинська
Камінь-Каширська міська місто Камінь-Каширський Камінь-Каширський Волинська
Сошичненська сільська село Сошичне Камінь-Каширський Волинська
Ківерцівська міська місто Ківерці Луцький Волинська
Олицька селищна смт Олика Луцький Волинська
Цуманська селищна смт Цумань Луцький Волинська
Голобська селищна смт Голоби Ковельський Волинська
Люблинецька селищна смт Люблинець Ковельський Волинська
Велицька сільська село Велицьк Ковельський Волинська
Дубівська сільська село Дубове Ковельський Волинська
Колодяжненська сільська село Колодяжне Ковельський Волинська
Поворська сільська село Поворськ Ковельський Волинська
Локачинська селищна смт Локачі Володимир-Волинський Волинська
Затурцівська сільська село Затурці Володимир-Волинський Волинська
Торчинська селищна смт Торчин Луцький Волинська
Боратинська сільська село Боратин Луцький Волинська
Городищенська сільська село Городище Луцький Волинська
Підгайцівська сільська село Підгайці Луцький Волинська
Любешівська селищна смт Любешів Камінь-Каширський Волинська
Любомльська міська місто Любомль Ковельський Волинська
Головненська селищна смт Головне Ковельський Волинська
Вишнівська сільська село Вишнів Ковельський Волинська
Рівненська сільська село Рівне Ковельський Волинська
Колківська селищна смт Колки Луцький Волинська
Маневицька селищна смт Маневичі Камінь-Каширський Волинська
Прилісненська сільська село Прилісне Камінь-Каширський Волинська
Заболоттівська селищна смт Заболоття Ковельський Волинська
Ратнівська селищна смт Ратне Ковельський Волинська
Велимченська сільська село Велимче Ковельський Волинська
Забродівська сільська село Заброди Ковельський Волинська
Самарівська сільська село Самари Ковельський Волинська
Рожищенська міська місто Рожище Луцький Волинська
Доросинівська сільська село Доросині Луцький Волинська
Копачівська сільська село Копачівка Луцький Волинська
Старовижівська селищна смт Стара Вижівка Ковельський Волинська
Дубечненська сільська село Дубечне Ковельський Волинська
Сереховичівська сільська село Сереховичі Ковельський Волинська
Смідинська сільська село Смідин Ковельський Волинська
Луківська селищна смт Луків Ковельський Волинська
Турійська селищна смт Турійськ Ковельський Волинська
Шацька селищна смт Шацьк Ковельський Волинська

Сусідні області

Географія

Площа

Площа області 20143 км², що становить 3,3 % території України та 19 місце серед областей України. З півночі на південь вона розкинулася на 185 км, а зі сходу на захід — на 155 км.[5]

Гідрографія

Багатство Волині — озера (понад 220), найбільші з яких — Світязь, Пулемецьке, Турське, Лука.

На Волині протікає 130 річок загальною протяжністю понад 3 000 км. Найбільші:

Див. також

Клімат

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −4 °C, липня +17 °C. Рекордні температури повітря: найвища +38,0 °C (Володимир-Волинський, 11 серпня 1946 р.), найнижча −38,9 °C (Володимир-Волинський, 11 лютого 1929 р.).[6]

У середньому за рік випадає 570—620 мм опадів.

Демографія

Населення області 1 млн 64 тис. ос., що становить 2,2 % від населення України. у тому числі:

  • міське населення 50,4 %
  • сільське 49,6 %

Національний склад населення Волинської області станом на 2001 рік[7]

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 024 955 96,95 %
2 Росіяни 25 132 2,38 %
3 Білоруси 3 217 0,30 %
4 Поляки 788 0,07 %
5 Вірмени 322 0,03 %
6 Молдовани 303 0,03 %
7 Грузини 279 0,03 %
8 Німці 235 0,02 %
9 Татари 232 0,02 %
10 Євреї 213 0,02 %
11 Інші 1 538 0,15 %
Разом 1 057 214 100,00 %

Найбільші населені пункти

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 4,5 тисячі
за даними Держкомстату[8][9]
Луцьк 216 505 Горохів 9134
Ковель 69 089 Іваничі 6551
Нововолинськ 52 188 Цумань 6548
Володимир-Волинський 38 901 Любешів 5762
Ківерці 14 195 Турійськ 5676
Рожище 12 953 Шацьк 5320
Камінь-Каширський 12 289 Стара Вижівка 5248
Маневичі 11 925 Благодатне 4714
Любомль 10 466 Колки 4700
Ратне 10055 Люблинець 4534

Економіка

 
Географічна структура експорту Волинської області[10]
 
Товарна структура експорту Волинської області[11]

Провідною галуззю економіки Волинської області є промисловий та аграрний сектори, які забезпечують більше половини її сукупного продукту. Сільське господарство спеціалізується на тваринництві м'ясо-молочного напрямку, а також на виробництві зерна, цукрових буряків, овочів, картоплі. На селі сформовано нові економічні відносини, що базуються на приватній власності на майно і землю. На недержавній основі зараз виробляється майже вся сільськогосподарська продукція.

Виробництвом промислової продукції займаються понад 200 підприємств. Провідні галузі — харчова, машинобудування, паливна, хімічна та промисловість будівельних матеріалів.

На підприємствах області виробляються автомобілі, автобуси, прилади контролю, підшипники, водолічильники, торговельне обладнання для рітейлу, машини для тваринництва і кормовиробництва, вироби із пластмас, тканини, лінолеум, руберойд, цегла будівельна, меблі, кондитерські, макаронні, ковбасні та горілчані вироби, консерви брикети та інше.

У приватному секторі області працює 3,7 тисяч малих підприємств та 28,3 тисяч фізичних осіб-підприємців. Тут зайнята десята частина працездатного населення області. Малими підприємствами виробляється 9,2 відсотка продукції, забезпечується п'ята частина надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Економічна структура області має такий вигляд (у відсотках від валового продукту):

Мінерально-сировинна база області представлена такими корисними копалинами, як кам'яне вугілля, природний газ, фосфорити, мідь, камінь будівельний, крейда будівельна, сапропель, гелій. Крім того, добуваються торф, цегельно-черепична сировина, пісок будівельний та скляний, цементна сировина.

Найбільшу частку в переліку виробів, реалізованих за кордоном, займають мінеральне паливо, машини й устаткування, нафта та продукти її переробки, казеїн, продукція тваринництва.

У структурі імпорту провідне місце належить паливно-мастильним матеріалам, пластмасам і каучуку, транспортним засобам, машинам, устаткуванню та електротехнічному обладнанню.

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 60,8 злочинів, з них 23,7 тяжких та особливо тяжких.[12]

Іноземні інвестиції

За даними Волинської обласної державної адміністрації, станом на 1 липня 2012 року, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) внесених в економіку області за весь період інвестування становить 339,4 млн дол. США, або 328 дол. США на одного жителя області. ПІІ надійшли на 249 підприємств області. Майже 73 % інвестованого капіталу зосереджено на промислових підприємствах. 41,6 % всіх ПІІ зосереджено на підприємствах міста Луцька.

Інвестиції надійшли із 36 держав світу. Основними країнами-інвесторами є: Кіпр, Віргінські Острови (Британські), Швеція, Польща, Словаччина, Австрія та Швейцарія.

Найбільше іноземних капіталовкладень (62,5 % загального обсягу прямих інвестицій) залучено у виробничий сектор: оброблення деревини та виробництво виробів з неї (ТзОВ «Кроноспан», Кіпр), машинобудування (ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна», Німеччина, Австрія) ТзОВ «СКФ» (Швеція), ПАТ 'ДП 'Луцький автоскладальний завод № 1 АК «Богдан Моторс» (Велика Британія), виробництво харчових продуктів (ВАТ'Волиньхолдінг' (Швейцарія), виробництво меблів («Гербор-Холдінг», «Модерн-Експо», «БРВ-Україна» — Республіка Польща), хімічне виробництво, виготовлення гумових та пластмасових виробів (ТОВ «Теріхем», Словаччина). Німецький інвестор збудує 22 вітроелектростанції (вітряки)[13]

На території Волинської області функціонує регіональний центр з інвестицій та розвитку одним з завдань якого є супровід інвестора за принципом «єдиного вікна».

Туризм

В області на державний облік узято 495 пам'яток архітектури та містобудування (з них — 200 національного значення), 149 пам'яток археології (з них — 16 національного значення), 1282 пам'ятки історії (з них — 7 національного значення), 35 пам'яток монументального мистецтва (з них — 1 національного значення). До Списку історичних населених місць включено 20 поселень: Берестечко, Володимир-Волинський, Голоби, Головно, Горохів, Іваничі, Камінь-Каширський, Ковель, Луків, Луцьк, Любешів, Любомль, Олика, Ратне, Рожище, Стара Вижівка, Турійськ, Устилуг, Цумань, Шацьк.[14]

Визначні пам'ятки:

Персоналії

Див. також

Примітки

  1. Указ Президента України від 2 грудня 2019 року № 871/2019 «Про призначення Ю. Погуляйка головою Волинської обласної державної адміністрації»
  2. а б в г д Історія Волині - Voladm.gov.ua. Волинська Обласна Державна Адміністрація. Процитовано 22 червня 2021. 
  3. https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/19392/5/Zachar_Pol.pdf
  4. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»
  5. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 4.
  6. Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 304 с. — ISBN 966-361-079-4.
  7. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 21 вересня 2011. (рос.)
  8. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  9. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2016 по січень 2018 року.
  10. http://www.lutsk.ukrstat.gov.ua/10_7.htm
  11. http://www.lutsk.ukrstat.gov.ua/10_2_127.htm
  12. МВС УКРАЇНИ.
  13. ЕнергоДжерела. № 31. 2020
  14. http://www.spadshina.org.ua/index.php?sID=27&itemID=252 Архівовано 1 лютий 2014 у Wayback Machine..
  15. На телеканалі СТБ стартує новий музичний проект «Зоряний ринг». unian.net (російською). 2 березня 2012. Процитовано 8 лютого 2021. 
  16. Третім тренером ювілейного сезону «Голос країни» став MONATIK. telekritika.ua (російською). 18 грудня 2019. Процитовано 5 лютого 2021. 

Посилання

Джерела

Література

  • Композитори Волині: Довідник / Упоряд.: М. Стефанишин, Л. Максименко; Ред. В. Зубович; Нац. ліга укр. композиторів (НЛУК), Волинський Академічний Дім. — Луцьк: Вид-во «Волинська обл. друкарня», 2000. — 40 с.
  • Література рідного краю. Волинь: Хрестоматія 5–6 кл. / Укл. О. Кондратович, Л. Конкевич, Н. Мевлютова. — Луцьк: Волин. обл. друкарня, 1999. — 100 с.
  Білорусь
  Польща     Рівненська область
  Львівська область   Рівненська область