Вогнеметний танк

Версія від 06:13, 1 червня 2012, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (Створена сторінка: thumb|right|200px|[[Вогнеметний танк «Черчілль-Крокоділ» вед...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Вогнеметний танк — бойова броньована машина на гусеничному шасі, оснащена вогнеметною установкою і призначена для ураження палаючої вогнесумішшю живої сили (в т. ч. в укриттях) і військової техніки противника. Вогнеметні танки можуть мати вогнемет в якості основного озброєння, в цьому випадку він зазвичай встановлюється в башті замість знаряддя. Великого поширення набули вогнеметні танки, у яких вогнемет є допоміжним зброєю, а гармата і кулемети - основним. Резервуари з огнесмесью можуть розміщуватися всередині танка, на його корпусі, а також на одноосьовому причепі.

Вогнеметний «Шерман» під час битви за Іодзіму
LVTA4 — американський легкий плаваючий танк

Вперше вогнеметні танки були застосовані італійської армією під час війни в Ефіопії 1935-36. Радянські вогнеметні танки типу ВІД і Т-26-130 успішно використовувалися в боях на р. Халхин-Гол (1939) і під час сов.-фінл. війни 1939 року по 1940 року. В період Великої Батьківщин, війни на радянські танки додатково до їх озброєння встановлювалися автоматичні танкові вогнемети АТО-42, викидали під тиском порохових газів огнесмесь на дальність до 120 м. На танку Т-34 такий вогнемет мав запас вогнесуміші 200 л і дозволяв зробити пострілів 20, 570 на танку KB відповідно л і пострілів 57.

В період 2-ої світової війни вогнеметні танки перебували на озброєнні багатьох армій. Вони застосовувалися також амер. військами під час воєн в Кореї і В'єтнамі. У післявоєнний період продовжувалося подальше вдосконалення вогнеметні танки шляхом збільшення дальності вогнеметання, яка до сер. 70-х рр.. перевищила 200 м.

Див. також

Посилання

Література

Примітки