Вогнеметний танк

Вогнеметний танк — бойова броньована машина на гусеничному шасі, оснащена вогнеметною установкою і призначена для ураження палаючої вогнесумішшю живої сили (в тому числі в укриттях) і військової техніки противника. Вогнеметні танки можуть мати вогнемет як основне озброєння, в цьому випадку він зазвичай встановлюється в башті замість гармати. Великого поширення набули вогнеметні танки, у яких вогнемет є допоміжним зброєю, а гармата і кулемети — основним. Резервуари з вогнесумішшю можуть розміщуватися всередині танка, на його корпусі, а також на одноосьовому причепі.

Вогнеметний танк «Черчілль-Крокоділ» веде вогонь.
Вогнеметний танк американської морської піхоти знищує японський дот. Битва за Сайпан. 1944
Вогнеметний «Шерман» під час битви за Іодзіму

Вперше вогнеметні танки були застосовані італійської армією під час війни в Ефіопії 1935-36. Радянські вогнеметні танки типу ОТ-26 та Т-130 успішно використовувалися в боях на р. Халхин-Гол (1939) і під час радянсько-фінської війни 1939–1940. В період німецько-радянської війни на радянські танки додатково до їх озброєння встановлювалися автоматичні танкові вогнемети АТО-42, що викидали під тиском порохових газів вогнесумішь на дальність до 120 м. На танку ОТ-34 такий вогнемет мав запас вогнесуміші 200 л і дозволяв зробити 20 пострілів, на танку КВ-1 відповідно 570 л і 57 пострілів.

В період 2-ої світової війни вогнеметні танки перебували на озброєнні багатьох армій. Вони застосовувалися також американськими військами під час воєн в Кореї і В'єтнамі. У післявоєнний період продовжувалося подальше вдосконалення вогнеметних танків шляхом збільшення дальності вогнеметання, яка до середини 70-х рр. перевищила 200 м.

Див. також

Джерела

  • Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 15. — С. 74. — ISBN 00101-223. (рос.)

Посилання

Література

Примітки