Перегляд вихідного коду сторінки Вихватнівці

{{Стиль|дата=травень 2015}}
{{Село
 | назва           = Вихватнівці
 | область         = [[Хмельницька область]]
 | район           = [[Кам'янець-Подільський район]]
 | громада         = [[Китайгородська сільська громада (Хмельницька область)|Китайгородська сільська громада]]
 | код КОАТУУ      = 6822483902
 | розташування    = 
 | mapx            = 
 | mapy            = 
 | засновано       = 
 | населення       = 572
 | територія       = 
 | ref-територія   = 
 | площа           = 2,183
 | ref-площа       = 
 | щільність       = 262,02
 | поштовий індекс = 32392
 | телефонний код  = 3849
 | координати      =  {{coord|48|40|45|N|26|50|12|E|scale:100000|display=inline,title}}
   | lat_deg = 48 || lat_min = 40 || lat_sec = 45
   | lon_deg = 26 || lon_min = 50 || lon_sec = 12
 | висота          = 
 | ref-висота      = 
 | водойма         = 
 | адреса          = 32385, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Китайгород, вул. Центральна, 70
 | облікова картка = 
 | зображення = Вихватнівці Броньована Покровська церква (1842).jpg
 | зображення_розмір =
 | зображення_підпис = Броньована Покровська церква 1842 року
 | прапор          = 
 | герб            = 
 | відстань о      = 
 | ref-відстань о  = 
 | відстань р      = 
 | ref-відстань р  = 
 | станція         = 
 | відстань ст     = 
}}
'''Вихва́тнівці'''&nbsp;— [[село]] в Україні, у [[Китайгородська сільська громада (Хмельницька область)|Китайгородській сільській територіальній громаді]] [[Кам'янець-Подільський район|Кам'янець-Подільського району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]. Населення становить 572 осіб.

== Географія ==
Село ''Вихватнівці'' знаходиться між річками [[Тернава (річка)|Тернава]] і [[Студениця (річка)|Студениця]] (2-3&nbsp;км.), неподалік від села [[Китайгород (Кам'янець-Подільський район)|Китайгород]], на трасі на [[Бакота|Бакоту]] {{Автошлях Т|2317}}.

== Назва ==
Перше поселення у цій місцевості знаходилося у Совому яру. Під час нападу татар воно було пограбоване і знищене, але невелика купа селян врятувалась у лісовій печері. Люди з врятованим скарбом переселилися на захід від Сового яру і біля криниць заснували нове село. Від слова «вихвачувати», тобто «збирати похапцем» (речі) і пішла назва сучасного поселення.

== Населення ==
Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 735 осіб, з яких 290 чоловіків та 445 жінок<ref name="населення 1989"/>.

За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкала 571 особа<ref name="населення 2001"/>. 100&nbsp;% населення вказало своєю рідною мовою [[Українська мова|українську мову]]<ref name="населення 2001 мова"/>.

== Охорона природи ==
Біля села розташований заказник [[Совий яр|«Совий Яр»]], який займає 827 га. Назва заказника походить від назви урочища, у якому колись водилося багато сов. На крутосхилах [[Товтри|Товтр]] вздовж р. [[Студениця (річка)|Студениця]] розкинулися дубово-грабові ліси вперемішку з чагарниковим степом і кам'янистими відслоненнями. У «Совому Яру» є невеличка популяція [[зозулині черевички звичайні|зозулиних черевичків звичайних]], яка щорічно милує око своїми неповторними квітами.

Тут зростають рідкісні [[аконіт Бессера]], [[булатка великоквіткова]], [[коручка чемерникоподібна]], [[любка дволиста]], [[підсніжник звичайний]], [[проліска дволиста]], які під кронами дубів, лип, кленів і ясенів, поміж ліщини, калини, [[бруслина європейська|бруслини європейської]] та кизилу створюють квітчастий візерунок від весни до осені.

Ранньою весною золотистими та сріблястими келихами бутонів і фіолетових квітів [[Сон великий|сону великого]] та [[Сон чорніючий|сону чорніючого]], золотистими голівками [[Горицвіт весняний|горицвіту весняного]] вкриваються степові пагорби, а в квітні білопінним цвітом квітують чагарники: терен і глід. Влітку «[[Совий Яр]]» манить прохолодою та боровиками, підосичниками, підберезовиками і моховиками. Казковості лісу надають мохи дікранум, тортула, грімія, евкладіум, які утворюють купинки біля джерел струмків і на вологих місцях, а деякі оселилися серед трав скелястих степових ділянок. Також тут можна побачити і лишайники, серед яких кладонії і меланіелії.

Тут трапляються рідкісні види птахів ([[змієїд]], деркач, [[осоїд]] та інші) і ссавців ([[підковоніс малий]], [[горностай]], [[борсук звичайний]], [[видра річкова]]). Село лежить у межах національного природного парку [[Подільські Товтри (національний парк)|«Подільські Товтри»]].

== Пам'ятки ==
У селі збереглися залишки маєтку (в поганому стані).

Тут також знаходиться броньована Покровська церква (1842, зведена на місці дерев'яної ж&nbsp;— але, певно, не броньованої&nbsp;— попередниці. Та згоріла в 1839&nbsp;р.&nbsp;— і громада зібрала гроші на нову. Зібраних коштів, певно, було недостатньо&nbsp;— бо вдалося лише купити стару церкву з Миньковців. А кам'яний фундамент залишився ще від храму-попередника. Кам'яна прибудова походить, певно, з більш пізнього часу.

В селі&nbsp;— а скоріше, біля нього, в урочищі Совий Яр&nbsp;— колись була папірня, зведена крушанівським поміщиком генерал-майором Іваном Коцюбою в 1912&nbsp;р. Навіть фірмовий знак підприємства був із совою на паперовому рулоні. Папірню розібрали в 1930-х, а папероробну машину відправили в Дніпропетровськ&nbsp;— щоб через 32 роки повернути назад, на Поділля, на Проскурівську фабрику.

== Персоналії ==
* [[Герасименко Ганна Федорівна]] (народилася 8 грудня 1940 року)&nbsp;— відома вишивальниця. Роботи Ганни Федорівни експонувалися на різноманітних виставках у Києві, Хмельницькому й, звичайно, у Кам'янці-Подільському. Окремі її роботи є в Росії, Італії, Японії, США.
* [[Крилатий Михайло Семенович]] (народився [[23 вересня]] [[1927]] року)&nbsp;— український [[педагог]], [[публіцист]], [[письменник]].

== Примітки ==
{{reflist|refs=

<ref name="населення 1989">{{БД Держстату України|тип=1989|регіон=Хмельницька область}}</ref>

<ref name="населення 2001">{{БД Держстату України|тип=2001 с|регіон=Хмельницька область}}</ref>

<ref name="населення 2001 мова">{{БД Держстату України|тип=2001 мова|регіон=Хмельницька область}}</ref>

}}

== Література ==
* Села Золотої долини: Китайгород, Вихватнівці : Дійсність і легенди / [Г.І. Юркова, В.І. Назаришина, В.С. Травінський та ін.]. – Кам‘янець-Подільський : ФОП Сисин Я.І. : Абетка, 2018. – 72 с. – ISBN 617-7052-84-4.
{{Ukraine-geo-stub}}
{{без джерел|дата=травень 2015}}

{{Кам'янець-Подільський район}}

[[Категорія:Села Хмельницької області]]