Перегляд вихідного коду сторінки Вестсайдська історія (фільм)

{{Otheruses | Вестсайдська історія}}
{{Фільм
| УкрНаз = Вестсайдська історія
| ОригНаз = West Side Story
| Зображення = West side story poster.gif
| Жанр = [[музичний фільм]]
| Режисер =  [[Джером Роббінс]] <br />  [[Роберт Вайз]]
| Продюсер =  [[Чаплін, Сол|Сол Чаплін]] <br />  [[Роберт Вайз]]
| Актори = [[Наталі Вуд]] <br />  [[Беймер, Річард|Річард Беймер]] <br />  [[Темблін, Расс|Расс Темблін]] <br /> [[Ріта Морено]]
| Сценарист =  [[Джером Роббінс]] <br />  [[Лорентс, Артур|Артур Лорентс]] <br />  [[Леман, Ернест|Ернест Леман]]
| Композитор =  [[Леонард Бернстайн]]
| Оператор = [[Деніел Л. Фапп]]
| Компанія = [[The Mirisch Corporation]], Seven Arts Productions, Beta Productions
| Час = 152 хв.
| Бюджет = 6 млн.  [[Долар США|$]]
| Країна = {{USA}}
| Рік = 1961
| Imdb_id = 0055614
}}
'''«Вестсайдська історія»''' ({{lang-en | West Side Story}})&nbsp;— [[кінематограф|кінофільм]] режисерів [[Роберт Вайз|Роберта Вайза]] і [[Джером Роббінс|Джерома Роббінса]], знятий у [[1961 рік у кіно|1961 році]]. Кіноверсія культового [[Бродвейський театр|бродвейського]] [[мюзикл]]а, створеного нащадками єврейських емігрантів з Російської імперії&nbsp;— композитором [[Леонард Бернстайн|Леонардом Бернстайном]] і поетом [[Сондхайма, Стівен|Стівеном Сондхаймом]]. За версією Американського інституту кінематографії, цей фільм є 2-м в [[Найкращі американські фільми-мюзикли за 100 років за версією AFI|списку]] найкращих мюзиклів усіх часів. У тому числі, стрічка була пропущена радянською [[цензура|цензурою]] та була допущена до прокату в [[СРСР]]. У російському озвученні взяли участь актори Анна Каменкова та Ростислав Плятт.

== Сюжет ==
{{Стиль|дата=жовтень 2015}}
В основу сценарію покладена класична п'єса Вільяма Шекспіра «[[Ромео і Джульєта]]», тільки перенесена в Нью-Йорк XX&nbsp;ст., у часи панування банд у кварталі Вест Сайд. По один бік опиняється Марія, пуерторіканка-емігрантка, по інший&nbsp;— Тоні, який входить до банди білих італійців. Відмінностей від оригіналу мало. Класичні сцени майже повторені, тільки перенесені у нью-йоркську натуру. Перша зустріч Ромео і Джульєти на балу, зустріч Марії і Антонія (Тоні він на англійський лад) відбулась на танцях, у п'єсі ворогують родини Монтеккі та Капулеті, у фільмі ворогують дві банди, що стали тимчасовими родинами для небезпечної молоді, сцена в саду замінена у фільмі на сцену на вулиці страшного мегаполіса, а мармурові сходи італійського палацу на потворні металеві сходи бідняцького кварталу, обшарпані та брудні. Ворожнеча місцевих білих непримиренна з емігрантами пуерторіканцями і має витоки у давній традиції [[расизм]]у в американському суспільстві. Марія за фільмом відповідає Джульєтті, Тоні&nbsp;— аналог Ромео, а ченця Лоренцо нагадує власною роллю бармен Док. Наприкінці історії гине лише один Тоні, що першим у банді усвідомив безглуздя ворожнечі та намагався примирити ворогуючий натовп. Його прозріння розцінили як слабкодухість, зраду своєї банди і покарали смертю.

Динамічні події фільму переривають майже [[Оперета|опереткові]] й повільні за ритмом арії (саундтреки), що стали хітами. Власну роль у кінострічці відіграють енергійні й майже дискотечні танці, котрі продовжують лінію образливого протистояння двох банд, небезпечного змагання і демонстрації загроз. Це виглядало шокуюче для прихильників танців у радянських стрічках, де танці&nbsp;— були втіленням балетної ввічливості та шляхетності. Шляхетність у танцях «Вестсайдської історії» відкинута геть, хоча над професіоналізмом виконання масових танців у фільмі попрацювали відмінно.

Суворість подій підкреслила і спроба зґвалтувати беззахисну Аніту білими американцями як покарання за приналежність до пуерторіканців. Вдумливого глядача не можуть привабити після спроби зґвалтувати Аніту ні білі американці, ні бандиткуваті пуерторіканці, ні холодні стосунки батьків ([[Алкоголізм|алкоголіків]] і невдах) з подорослішалими дітьми. Це переводило драматичну кінострічку у розряд фільмів з антигероями.

Наприкінці фільму обидві банди повільно виносять померлого Тоні, що було поступкою хеппі енду та ілюзії примирення. Але у примирення двох банд вдумливий глядач не може повірити. Смерть пересічної особи перестала бути важливою подією у містах, а сама смерть нічому не навчає натовп. Трагічна історія приречена на повтори.

== У ролях ==
* [[Наталі Вуд]] -'' Марія'' (озвучування пісень&nbsp;— [[Марні Ніксон]])
* [[Беймер, Річард|Річард Беймер]] -'' Тоні''
* [[Темблін, Расс|Расс Темблін]] -'' Ріфф''
* [[Ріта Морено]] -'' Аніта''
* [[Чакіріс, Джордж|Джордж Чакіріс]] -'' Бернардо''
* [[Саймон Оукленд]] -'' Шренк''
* [[Нед Гласс]] -'' Док''
* [[Вільям Бремлі]] -'' Крапка''
* [[Такер Сміт]] -'' Айс''
* [[Тоні Морденте]] -'' Екшн''

== Зйомки фільму ==
Фільм знімали на [[Манхеттен]]і, в районі 61-ї та [[: en: 110th Street (Manhattan) | 110-й вулиці]]. У той час там був квартал нетрів, який був виселений і призначений до знесення. Перед тим як знести даний квартал, там були зроблені зйомки фільму. Нині квартал знесено, і на його місці побудовано [[Лінкольн-центр]].

== Нагороди та номінації ==

=== Нагороди ===
* 1962&nbsp;— 10 премій [[Оскар (кінопремія)|«Оскар»]]: найкращий фільм ([[Роберт Вайз]]), режисер ([[Роберт Вайз]], [[Джером Роббінс]]), операторська робота ([[Деніел Л. Фапп]]), актор другого плану ([[Джордж Чакіріс]]), актриса другого плану ([[Рита Морено]]), музика для музичного фільму ([[Чаплін, Сол|Сол Чаплін]], [[Джонні Грін]], [[Сід Ремін]], [[Ірвін Костал]]), монтаж ([[Томас Стенфорд]]), декорації ([[Борис Левен]], [[Віктор Гангелін]]), костюми ([[Шарафф, Ірен|Ірен Шарафф]]) і звук ([[Фред Хайнс]], [[Гордон Сойєр]]).

Вперше в історії премії «Оскар» режисерська нагорода була розділена між двома людьми.

* 1962&nbsp;— 3 премії «[[Золотий глобус]]»: найкращий мюзикл, актор другого плану ([[Чакіріс, Джордж|Джордж Чакіріс]]) і актриса другого плану ([[Рита Морено]]).
* 1962&nbsp;— премія «[[Греммі]]» за найкращий саундтрек, записаний оригінальним складом кінофільму ([[Чаплін, Сол|Сол Чаплін]], [[Джонні Грін]], [[Сід Ремін]], [[Ірвін Костал]])

=== Номінації ===
* 1962&nbsp;— номінація на премію [[Оскар (кінопремія)|«Оскар»]] за найкращий адаптований сценарій ([[Леман, Ернест|Ернест Леман]])
* 1963&nbsp;— номінація на премію [[Премія БАФТА|BAFTA]] за найкращий фільм
* 1962&nbsp;— 2 номінації на премію «[[Золотий глобус]]»: найкращий актор мюзиклу / комедії ([[Беймер, Річард|Річард Беймер]]), найкращий режисер ([[Роберт Вайз]], [[Джером Роббінс]])

== Саундтрек ==
Музику до фільму написав композитор [[Леонард Бернстайн]] ({{lang-en|Leonard Bernstein}}) у співавторстві зі [[Сондхейма, Стівен|Стівеном Сондхейма]] ({{lang-en|Stephen Sondheim}}).

Саундтреки:
* «Maria»
* «Somewhere»
* «Tonight»
Також:
* «Prologue» (Jet song, Tonight, Maria)
* «Somethings coming»
* «Dance at the Gym»
* «America»
* «Gee officer Crupke»
* «I feel pretty, oh, so pretty»

== Посилання ==
* {{Imdb title | id = 0055614 | title = «Вестсайдська історія»}}
* {{Amg title | id = 53850 | title = Вестсайдська історія}} {{рейтинг-5 | 5}}

{{бібліоінформація}}

{{Премія «Оскар» за найкращий фільм}}
{{Премія «Золотий глобус» за найкращий фільм — комедія або мюзикл}}

[[Категорія:Музичні фільми США]]
[[Категорія:Фільми — лауреати премії «Оскар»]]
[[Категорія:Фільми Роберта Вайза]]
[[Категорія:Національний реєстр фільмів]]
[[Категорія:Ромео і Джульєтта]]
[[Категорія:Екранізації творів Вільяма Шекспіра]]
[[Категорія:Фільми США 1961]]