Венеційські криниці

Версія від 09:22, 26 жовтня 2010, створена Qypchak (обговорення | внесок) (додав фото)
Вера да поццо на кампо (майдані) Сан Болдо.
Схема роботи венеціанської криниці (поццо).
Криниця на кампо Сан Віо. Поч. ХХ ст.
Цямрина криниці в палаці Чентані (музей Карло Ґольдоні)

Вера да поццо (італ. vera da pozzo, також pluteale) – італійський термін для визначення цямрини криниці. Кам’яне кільце над отвором у колодязь. Сьогодні важливий декоративний елемент Венеції.

Призначення і декорування вера да поццо

Цямрина ставилась, щоб запобігти потраплянню солоної води під час аква-альти (повенні у Венеції).

Парапети мають, як правило, круглу, квадратну, восьмигранну форми. Прикрашались різьбленими мотивами рослин, квітів і фруктів, херувимами, левиними головами, святими. Приватні криниці були оздоблені гербами давніх венеціанських династій.

Розташовані в центрі багатьох кампі (майданів) та кортів (подвір’їв) Венеції.

Принцип роботи

Власне, поццо не справжні криниці, а підземні резервуари для збирання дощової води, що до середини ХІХ ст. були основним джерелом свіжої питної води у місті.

Дощова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, змащеній водостійкою глиною і наповненій піском. Пісок служив в якості фільтра, а глина захищала криницю від проникнення солоної води з лагуни. Воду, що збиралася в резервуарі (цистерні), набирали відрами. Існували суворі правила, що забороняли торкатися води брудними руками і відрами і не дозволяли звідти пити тваринам. Однак для напування тварин використовувалась нижня частина вера да поццо.

Оскільки води все рівно не вистачало, її додатково привозили на човнах з річки Брента.

У 1858 р. згідно з «Ufficio Tecnico Comunale» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.[1] З них 6.782 знаходилось у самій Венеції.[2] У ХІХ ст., коли збудували акведук, що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 232 криниці як і раніше доступні для громадськості. З них 187 зроблені з істрійського каменя і 43 - з веронського мармуру.[3]

Галерея


Примітки

  1. Venise cité d’eau.
  2. Freely John. Strolling through Venice: The Definitive Walking Guidebook to 'La Serenissima'. 1994.
  3. Alberto Rizzi. Vere da pozzo di Venezia / Цямрини криниць у Венеції, édité en anglais et italien, Stamperia di Venezia - 1992 (ISBN 8885084095). Réédité aux Éditions Filippi en 2007.

Джерела