Венеційська академія витончених мистецтв

Версія від 21:04, 19 грудня 2013, створена Lorry (обговорення | внесок) (вікіфікація)

Венеціанська академія красних мистецтв( італ. Accademia di belle arti di Venezia) — учбовий заклад для навчання художньо обдарованої молоді, засновний і облаштований в останні десятиліття 18 ст. ще Венеціанської республіки.

Венеціанська академія красних мистецтв, головне приміщення колишнього шпиталю для невиліковних хворих.


Історія

Венеціанська академія красних мистецтв для навчання молоді засована 24 вересня 1750 року. Але устав учбовий заклад отримав лише 1756 року[1].

Первісно художній учбовий заклад розмістили в Фонтегетто делла Фаріна, в приміщенні ринку та складу борошна. Студенти були вимушені боротися з галасом ринку та пилюкоїзі складу борошна, розташованих на першому поверсі споруди на Гранд=Каналі. До того ж перше приміщення закладу виявилось замалим.

По знищенню Венеціанської республіки, котру захопили вояки Наполеона Бонапарта, Венеціанська академія красних мистецтв 1807 року була наново відкрита за наказом Наполеона. Назва «Венеціанська академія живопису, скульптури і архітектури » була замінена на «Королівську академію красних мистецтв». Саму академію перевели в нове приміщення - це була Скуола делла Каріта, вибудована за проектом Андреа Палладіо[1].

Як і кожний художній учбовий заклад Венеціанська академія мала свій художній музей. Ним була Галерея Академії (Венеція). Сенат Венеції видав наказ про створення водночас і Галереї художньої Академії, колекції живопису якої були б зразками для навчання. Першим директором Галереї і президентом Академії призначили П'єтро Едвардса. П'єтро Едвардс, що посів місце президента, став надзвичайно вдалим вибором Сенату. Енергійна і працьовита особа, він багато зробив і для Акамемії,і для Галереї, і для збереження венеціанського живопису в вологому кліматі міста. Так, він подав в Сенат проект створення реставраційних майстерень у 1777 році, а через рік вони вже запрацювали.

Ще значніша роль П'єтро Едвардса в перешкоді грабіжницьких вивозів мистецьких скарбів Венеції в Париж під час падіння Венеціанської республіки і захоплення Венеції військами Наполеона Бонапарта. Окупаційна французька влада зачинила багато монастирів і церков Венеції. Розпочався масовий розпродаж картин і витворів мистецтва з релігійних установ. П'єтро Едвардс, так як і державний діяч Теодоро Коррер, рятував, купував і переховував значні мистецькі твори, рятуючи їх для Венеції і Італії. Частково цьому сприяла і окупаційна французька влада. Почалася реорганізація самої Академії. Їй віддали приміщення релігійного Братства Милосердя (Санта Марія делла Харіта), засноване ще у 1260 р., будівлі монастиря (арх. Палладіо), що згоріли в 17 ст. і були відбудовані наново. Реконструкцію і пристосування закінчили лише до 1811 р. Галерею відчинили для відвідин 10 серпня 1817 року.

Учбовий заклад і суто музей при ньому ( Галерея Академії (Венеція) ) були офіційно розмежовані і стали окремими закладами лише 2004 року. До того ж, учбовий заклад для художньо обдарованої молоді перевели в приміщення колишнього шпиталю для невиліковних хворих (Оспедале дельї Інкурабілі).

Неповний перелік художників і викладачів венеціанської академії

Джерела

  • Accademia di belle arti di Venezia, 1750 - 2010. Cenni storici (in Italian). Accademia di belle arti di Venezia. Accessed July 2013.

Примітки

  1. а б Accademia di belle arti di Venezia, 1750 - 2010. Cenni storici (in Italian). Accademia di belle arti di Venezia. Accessed July 2013.


Див. також