Відмінності між версіями «Ведмідь печерний»

вид викопних ссавців
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (Відкинуто редагування 94.153.109.182 (обговорення) до зробленого Шкурба Андрій Вікторович)
Мітка: Відкіт
 
(Не показана 51 проміжна версія 23 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Картка:Таксономія
 
{{Картка:Таксономія
| color = dark pink
+
| color = pink
| name = {{вимер}} Печерний ведмідь
+
| name = {{вимер}} Ведмідь печерний
| status =
+
| status =
| status_system =
+
| status_system =
 
| image = Ursus spelaeus Sergiodlarosa.jpg
 
| image = Ursus spelaeus Sergiodlarosa.jpg
| image_width = 320 px
+
| image_width = 270 px
  +
| image_caption = Печерний ведмідь<ref>Існує думка, що печерні ведмеді були світло бурі чи навіть солом'яні, а тут колір реконструювали як в бурого ведмедя. Тобто він має бути блондиністишим.</ref> (''Ursus spelaeus'')
| image_caption = Печерний ведмідь (''Ursus spelaeus'')
 
 
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)
 
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)
 
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)
 
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)
Рядок 13: Рядок 13:
 
| familia = [[Ведмедеві]] (Ursidae)
 
| familia = [[Ведмедеві]] (Ursidae)
 
| genus = [[рід Ведмідь|Ведмідь]] (''Ursus'')
 
| genus = [[рід Ведмідь|Ведмідь]] (''Ursus'')
| species = '''Печерний ведмідь''' (''Ursus spelaeus'')
+
| species = '''Ведмідь печерний'''
  +
| binomial = ''Ursus spelaeus''
| authority = Rosenmüller, 1794
 
  +
| binomial_authority = [[Johann Christian Rosenmüller|Rosenmüller]], 1794
 
| wikispecies = Ursus spelaeus
 
| wikispecies = Ursus spelaeus
 
}}
 
}}
   
'''Печерний ведмідь''' (''Ursus spelaeus'') — вимерлий вид [[Ведмідь (рід)|ведмедів]], складався з двох підвидів великого та малого печерних ведмдів. Це були великі та неповороткі травоїдні тварини на яких часто полювали наші предки.
+
'''Ведмі́дь пече́рний''' ({{lang-la|Ursus spelaeus}} Rosenmüller, 1794)&nbsp;— вимерлий вид роду [[Ведмідь (рід)|ведмедів]] (''Ursus''), складався з двох підвидів (інколи їх розглядають як окремі види): великого та малого печерних ведмедів.
   
  +
Це були великі (імовірно, неповороткі) травоїдні тварини, на яких часто полювали мисливці [[палеоліт]]у. Печерні ведмеді не були предковою формою [[ведмідь бурий|ведмедів бурих]], а є окремою гілкою цього роду.
В Альпах, Карпатах, [[Юра (гори)|Юрі]], гірському Криму, на Кавказі та Уралі знаходять печери дно яких буквально всипане щаром кісток та черепів ведмедів. Але це залишки не сучасного виду, а кості вимерлих печерних ведмедів. За черепами, скелетами та наскельними малюнками первісних людей можна відновити зовнішній вигляд цих тварин. Виходячи з півметрових черепів та розміру кісток великі печерні ведмеді досягали ваги 800-900 кілограмів.
 
   
  +
== Поширення ==
Черепи печерних ведмедів мали цілий ряд характерних ознак — крутий підйом лоба, масивні надочні відростки, високий серединно-тім'яний гребінь. Щелепи були витягнуті вперед і мали значні заіклові проміжки, тож ікла звіра були добре видні, хоч фактично травоїдний печерний ведмідь їх не використовував.
 
 
В [[Альпи|Альпах]], [[Карпати|Карпатах]], [[Юра (гори)|Юрі]], [[Кримські гори|Гірському Криму]], на [[Кавказ]]і та Уралі знаходять печери, дно яких місцями всипане шаром кісток та черепів ведмедів. Але це залишки не сучасного виду, а кістки вимерлих печерних ведмедів. За черепами, скелетами та наскельними малюнками первісних людей можна відновити в деталях зовнішній вигляд цих тварин.
   
  +
== Морфологія ==
[[Категорія:Ведмедеві]]
 
  +
Виходячи з півметрових черепів та розміру кісток, великі печерні ведмеді досягали ваги 800—900 кілограмів.
  +
  +
[[Файл:Ours des carvernes - Crâne.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Череп печерного ведмедя]]
  +
[[Череп]]и печерних ведмедів мали цілий ряд характерних ознак&nbsp;— крутий підйом лоба, масивні надочні відростки, високий серединно-тім'яний гребінь. Щелепи були витягнуті вперед і мали значні заіклові проміжки, тож ікла звіра були добре видні, хоч фактично травоїдний печерний ведмідь їх не використовував. Зате масивні та вкриті тупими горбочками корінні зуби були явно призначенні для пережовування рослинної їжі&nbsp;— листя, трави, коренів, стебел, ягід тощо. Не зрозуміле призначення випуклих та об'ємних лобних пазух. Можливо, це була теплоізоляція мозку на час сплячки. Отвір хоанів, який веде з носової порожнини в гортань, майже удвічі вужчий, ніж у [[Бурий ведмідь|бурого ведмедя]]. Тобто дихання в тварини було помітно слабше. З огляду на значні розміри це означає, що печерні ведмеді були досить повільними, вайлуватими тваринами, не такими агресивними й хижими, як бурий ведмідь. Сильно вкорочена литка також вказує, що печерний ведмідь бігав значно повільніше за бурого.
  +
  +
== Підвиди ==
  +
[[Файл:Baerenskelett baerenhoehle.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Скелет печерного ведмедя в природному середовищі]]
  +
Кожен карстовий район мав власну окрему популяцію печерних ведмедів, які часом суттєво різнилися між собою за розмірами та будовою черепа. Наприкінці останньої льодовикової епохи існувало щонайменше два різних підвиди, а можливо, і два окремих види печерних ведмедів&nbsp;— малий та великий.
  +
  +
Малий печерний ведмідь був зростом з середніх розмірів бурого і важив, мабуть, приблизно 120—150 кілограмів живої ваги<ref>Ведмеді можуть дуже важчати, нагулюючи жир. Тому максимальні показники маси, які наведено в різних джерелах, говорять не стільки про розміри, як про вгодованість і зазвичай спостерігаються у ведмедів у зоопарках чи на волі в особливо сприятливих умовах.</ref>. Він мав найсильніше виражені родові ознаки&nbsp;— вкриті тупими горбками зуби, вкорочені литки тощо. Тобто це був ще більш травоїдний та вайлуватий звір, ніж його великий родич. Жили ці ведмеді в степах Передкавказзя та Південного Уралу, горах Середнього Уралу, степах Західного Сибіру та на Алтаї. Великий печерний ведмідь мешкав в Європі, на Кавказі та Уральських горах.
  +
  +
== Спосіб життя ==
  +
[[Файл:Cave bear AMNH.jpg|міні|праворуч|200пкс|Скелет печерного ведмедя]]
  +
Печерні ведмеді були мирними травоїдними тваринами, які харчувалися рослинною їжею. Завдяки своїм розмірам та силі дорослі особини не мали природних ворогів, окрім людей, для яких це був звичний об'єкт полювання. Життя цих тварин було тісно пов'язане з печерами, в яких вони відпочивали і куди ховалися для зимової [[сплячка|сплячки]]. У деяких печерах знайдені й місця розваг звірів&nbsp;— так звані ведмежі круті спуски довжиною часом до кількох десятків метрів. Їх поверхня гладка і заїжджена до блиску, у тріщинах застрягала ведмежа шерсть. Тварини з'їжджали цими спусками, як на дитячих гірках{{Джерело}}.
  +
  +
Життя в печерах було небезпечне. Часом ведмеді у темряві провалювалися в колодязі чи провали, з яких потім не могли вибратися. Наприклад, у колодязі печери в ущелині Пасху, що на Західному Кавказі, знайшли черепи понад 50 ведмедів. У сирих печерах на холодному камені звірі застуджували і хворіли на ревматизм{{Джерело}}. У печерах Європи та Західного Кавказу знайдено багато пошкоджених захворюваннями кісток. Траплялися випадки, коли весняне танення снігів призводило до затоплення печер і загибелі ведмедів, які там зимували.
  +
  +
Печер, в яких жили ведмеді, дуже багато. Так само багато кісток в них знаходять, наприклад, у Тішоферській печері в Куфштайні в Тиролі знайшли залишки понад 200 дорослих і 180 молодих тварин.
  +
{{Refimprove|дата=серпень 2019}}
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
  +
  +
{{Нормативний контроль}}
 
[[Категорія:Ведмедеві|†]]
  +
[[Категорія:Тварини, описані 1794]]
  +
[[Категорія:Викопні ссавці]]
  +
[[Категорія:Ссавці плейстоцену]]

Поточна версія на 22:10, 3 березня 2020

Ведмідь печерний
Печерний ведмідь[1] (Ursus spelaeus)
Печерний ведмідь[1] (Ursus spelaeus)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Ведмедеві (Ursidae)
Рід: Ведмідь (Ursus)
Вид: Ведмідь печерний
Біноміальна назва
Ursus spelaeus
Rosenmüller, 1794
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ursus spelaeus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ursus spelaeus
EOL logo.svg EOL: 4441383
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 39097
Fossilworks: 90654

Ведмі́дь пече́рний (лат. Ursus spelaeus Rosenmüller, 1794) — вимерлий вид роду ведмедів (Ursus), складався з двох підвидів (інколи їх розглядають як окремі види): великого та малого печерних ведмедів.

Це були великі (імовірно, неповороткі) травоїдні тварини, на яких часто полювали мисливці палеоліту. Печерні ведмеді не були предковою формою ведмедів бурих, а є окремою гілкою цього роду.

ПоширенняРедагувати

В Альпах, Карпатах, Юрі, Гірському Криму, на Кавказі та Уралі знаходять печери, дно яких місцями всипане шаром кісток та черепів ведмедів. Але це залишки не сучасного виду, а кістки вимерлих печерних ведмедів. За черепами, скелетами та наскельними малюнками первісних людей можна відновити в деталях зовнішній вигляд цих тварин.

МорфологіяРедагувати

Виходячи з півметрових черепів та розміру кісток, великі печерні ведмеді досягали ваги 800—900 кілограмів.

 
Череп печерного ведмедя

Черепи печерних ведмедів мали цілий ряд характерних ознак — крутий підйом лоба, масивні надочні відростки, високий серединно-тім'яний гребінь. Щелепи були витягнуті вперед і мали значні заіклові проміжки, тож ікла звіра були добре видні, хоч фактично травоїдний печерний ведмідь їх не використовував. Зате масивні та вкриті тупими горбочками корінні зуби були явно призначенні для пережовування рослинної їжі — листя, трави, коренів, стебел, ягід тощо. Не зрозуміле призначення випуклих та об'ємних лобних пазух. Можливо, це була теплоізоляція мозку на час сплячки. Отвір хоанів, який веде з носової порожнини в гортань, майже удвічі вужчий, ніж у бурого ведмедя. Тобто дихання в тварини було помітно слабше. З огляду на значні розміри це означає, що печерні ведмеді були досить повільними, вайлуватими тваринами, не такими агресивними й хижими, як бурий ведмідь. Сильно вкорочена литка також вказує, що печерний ведмідь бігав значно повільніше за бурого.

ПідвидиРедагувати

 
Скелет печерного ведмедя в природному середовищі

Кожен карстовий район мав власну окрему популяцію печерних ведмедів, які часом суттєво різнилися між собою за розмірами та будовою черепа. Наприкінці останньої льодовикової епохи існувало щонайменше два різних підвиди, а можливо, і два окремих види печерних ведмедів — малий та великий.

Малий печерний ведмідь був зростом з середніх розмірів бурого і важив, мабуть, приблизно 120—150 кілограмів живої ваги[2]. Він мав найсильніше виражені родові ознаки — вкриті тупими горбками зуби, вкорочені литки тощо. Тобто це був ще більш травоїдний та вайлуватий звір, ніж його великий родич. Жили ці ведмеді в степах Передкавказзя та Південного Уралу, горах Середнього Уралу, степах Західного Сибіру та на Алтаї. Великий печерний ведмідь мешкав в Європі, на Кавказі та Уральських горах.

Спосіб життяРедагувати

 
Скелет печерного ведмедя

Печерні ведмеді були мирними травоїдними тваринами, які харчувалися рослинною їжею. Завдяки своїм розмірам та силі дорослі особини не мали природних ворогів, окрім людей, для яких це був звичний об'єкт полювання. Життя цих тварин було тісно пов'язане з печерами, в яких вони відпочивали і куди ховалися для зимової сплячки. У деяких печерах знайдені й місця розваг звірів — так звані ведмежі круті спуски довжиною часом до кількох десятків метрів. Їх поверхня гладка і заїжджена до блиску, у тріщинах застрягала ведмежа шерсть. Тварини з'їжджали цими спусками, як на дитячих гірках[джерело?].

Життя в печерах було небезпечне. Часом ведмеді у темряві провалювалися в колодязі чи провали, з яких потім не могли вибратися. Наприклад, у колодязі печери в ущелині Пасху, що на Західному Кавказі, знайшли черепи понад 50 ведмедів. У сирих печерах на холодному камені звірі застуджували і хворіли на ревматизм[джерело?]. У печерах Європи та Західного Кавказу знайдено багато пошкоджених захворюваннями кісток. Траплялися випадки, коли весняне танення снігів призводило до затоплення печер і загибелі ведмедів, які там зимували.

Печер, в яких жили ведмеді, дуже багато. Так само багато кісток в них знаходять, наприклад, у Тішоферській печері в Куфштайні в Тиролі знайшли залишки понад 200 дорослих і 180 молодих тварин.

ПриміткиРедагувати

  1. Існує думка, що печерні ведмеді були світло бурі чи навіть солом'яні, а тут колір реконструювали як в бурого ведмедя. Тобто він має бути блондиністишим.
  2. Ведмеді можуть дуже важчати, нагулюючи жир. Тому максимальні показники маси, які наведено в різних джерелах, говорять не стільки про розміри, як про вгодованість і зазвичай спостерігаються у ведмедів у зоопарках чи на волі в особливо сприятливих умовах.