Вал (споруда): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
(Не показані 19 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл: BFrampart.jpg|thumb|350px|Вал з [[каземат]]ами, [[Брестська фортеця]]]]
[[Файл: BFrampart.jpg|thumb|350px|Вал з [[каземат]]ами, [[Брестська фортеця]]]]
{{Otheruses}}
'''Вал ''' — [[оборонна споруда]] у [[Фортеця|фортецях]], [[Замок (споруда)|замках]], [[Укріплений район|укріплених районах]] в вигляді високого [[насип]]у з крутим [[схил]]ом, розташованим з боку ймовірного [[Атака|напад]]у супротивника.
'''Вал ''' (через [[середньоверхньонімецька мова|сер.-в.-нім.]] ''wal'' від {{lang-la|vallum}})<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>&nbsp;— [[оборонна споруда]] у [[фортеця]]х, [[Замок (споруда)|замках]], [[Укріплений район|укріплених районах]] у вигляді високого [[насип]]у з крутим [[схил]]ом, розташованим з боку ймовірного [[Атака|нападу]] супротивника.


== Історія застосування ==
== Історія застосування ==


Найдавніші земляні вали на теренах [[Україна|України]] - [[Траянові вали]], вірогідно, походять з І-ІІ ст. по III-IV ст. У фортифікаціях ІХ-ХІІ ст. широко застосовували земляні вали з [[Рів (оборонна споруда)|ровом]] з напольної сторони, поверх яких йшли дерев'яні укріплення типу [[Палісад|палісаду]], стіни із [[Городня (архітектура)|городень]]. В основі цих валів знаходились заповнені землею, камінням дерев'яні [[Зруб (архітектура)|зруби]]. З початком застосування мурованих фортифікацій роль оборонних валів у фортифікаціях дещо зменшилась. Та з початком широкого застосування [[Артилерія|артилерії]] наприкінці XV ст. набули поширення фортифікації у вигляді земляних [[Шанець|шанців]] чи земляного валу, насипаного поверх мурованої основи - [[Бастіон|бастіонної системи]]. Наприкінці ХІХ ст. видозмінені земляні вали широко застосовувались у новітніх оборонних системах [[Укріплений район|укріплених районів]].
Найдавніші земляні вали на теренах [[Україна|України]]&nbsp;— [[Траянові вали]], вірогідно, походять з І-ІІ ст. по III—IV&nbsp;ст. У фортифікаціях ІХ-ХІІ ст. широко застосовували земляні вали з [[Рів (оборонна споруда)|ровом]] з напольної сторони, поверх яких йшли дерев'яні укріплення типу [[палісад]]у, стіни із [[Городня (архітектура)|городень]]. В основі цих валів знаходились заповнені землею, камінням дерев'яні [[Зруб (архітектура)|зруби]]. З початком застосування мурованих фортифікацій роль оборонних валів у фортифікаціях дещо зменшилась. Та з початком широкого застосування [[Артилерія|артилерії]] наприкінці XV&nbsp;ст. набули поширення фортифікації у вигляді земляних [[Шанець|шанців]] чи земляного валу, насипаного поверх мурованої основи&nbsp;— [[Бастіон|бастіонної системи]]. Наприкінці ХІХ ст. видозмінені земляні вали широко застосовувались у новітніх оборонних системах [[Укріплений район|укріплених районів]].

В «Українській малій енциклопедії» повідомляється, що в князівські часи вали називалися «приспами»<ref>{{УМЕ12|частина=Приспа|сторінки=1497}}</ref>.


== Застосування ==
== Застосування ==
Будувався із землі, каменю чи одночасно з різних [[матеріал]]ів. В основі валу могли улаштовуватися [[каземат]]и, [[капонір]]и та інші [[фортифікаційні споруди]]. Вал зводився попереду основних укріплень. Служив [[Вогнева позиція|бойовою позицією]], захистом від прицільних [[постріл]]ів та стеження за об'єктами укріплення з боку супротивника<ref>Военная энциклопедия Сытина. Том 5 Бомбарда — Верещагин, Александр Васильевич. СПб., 1911, стор. 221 </ref>. Складався з [[бруствер]]у та [[Валанг (оборонна споруда)|валгангу]]. Бруствер слугував прикриттям бойової позиції. Валганг розташовувався двома присту́пками: верхній, зазвичай, слугував для встановлення гармат і називався артилерійським валгангом; нижній — для руху гармат та людей і називався валгангом сполучення<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/72518/%D0%92%D0%B0%D0%BB Велика радянська енциклопедія]</ref>.
Будувався із землі, каменю чи одночасно з різних [[матеріал]]ів. В основі валу могли улаштовуватися [[каземат]]и, [[капонір]]и та інші [[фортифікаційні споруди]]. Вал зводився попереду основних укріплень. Служив [[Вогнева позиція|бойовою позицією]], захистом від прицільних [[постріл]]ів та стеження за об'єктами укріплення з боку супротивника<ref>Военная энциклопедия Сытина. Том 5 Бомбарда&nbsp;— Верещагин, Александр Васильевич. СПб., 1911, стор. 221 </ref>. Складався з [[бруствер]]у та [[валганг]]у. Бруствер слугував прикриттям бойової позиції. Валганг розташовувався двома присту́пками: верхній, зазвичай, слугував для встановлення гармат і називався артилерійським валгангом; нижній&nbsp;— для руху гармат та людей і називався валгангом сполучення<ref>{{Cite web |url=http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/72518/%D0%92%D0%B0%D0%BB |title=Велика радянська енциклопедія |accessdate=20 серпня 2013 |archive-date=7 січня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140107120958/http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/72518/%D0%92%D0%B0%D0%BB }}</ref>.


У широкому сенсі — система укріплених районів, приміром [[Атлантичний вал]].
У широкому сенсі&nbsp;— система укріплених районів, приміром [[Атлантичний вал]].

Ще в середині I тисячоліття до нашої ери [[Геродот]] писав, що для захисту від [[Скіфи|скіфів]] місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від [[Кримські гори|Таврійських гір]] до [[Азовське море|Меотійського моря]]. Вал одержав назву [[Кімерійці|Кімерійського]].
{{Див. також|Траянові вали}}

== Галерея ==
<gallery>
Рів і вал Сухоносівського городища.JPG|Рів і вал городища 6-3 ст. до.н.е. поблизу села Сухоносівка (Полтавська область)
Bilske_gorogische.JPG|Залишки укрпілень Більського городища 8-3 ст. до.н.н
Давньоруське городище в с.Старі Безрадичі (Обухівський район), вал дитинця 6.jpg|Вал дитинця літописного Тумаща
Вал дитинця літописного міста Тумащ.jpg|Вал дитинця літописного міста Тумащ (село Старі Безрадичі Обухівського району Київської області)
Давньоруське городище в с.Заріччя (Васильківський район), вал дитинця 11.jpg|Вал дитинця городища Х-ХІ ст. поблизу села Заріччя на Київщині
Давньоруське городище в с.Заріччя (Васильківський район), дитинець 2.jpg|Рів і вал городища поблизу села Заріччя
Городище Віта-Поштова, вал 2.jpg|Вал дитинця городища ХІ-ХІІІ ст. в селі Віта-Поштова
</gallery>


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Змієві вали]]
* [[Змієві вали]]
* Змієві вали Полтавщини&nbsp;— два переривчастих вали, що розташовані по правих берегах річок [[Ворскла]] і [[Хорол (річка)|Хорол]].
* Змієві вали Харківщини&nbsp;— всього два могутніх редути довжиною 20 і 25 кілометрів біля [[Харків|Харкова]] і [[Зміїв|Змієва]] відповідно.
* '''Змієві вали Поділля'''— назва цільного валу, що тягнеться від середнього плину річки [[Південний Буг]] до районів центральної [[Черкаська область|Черкащини]] і невеликої кількості менших валів цього ж району.
* '''Змієві вали Волині'''— загальна назва великої кількості невеликих за розмірами і довжиною валів, що містяться в чотирикутнику [[Львів]]-[[Луцьк]]-[[Рівне]]-[[Тернопіль]].
* '''Кримські вали'''— трирядова система укріплень між [[Азовське море|Азовським]] і [[Чорне море|Чорним]] морем на [[Керченський півострів|Керченському півострові]].
* [[Призьба]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 19: Рядок 42:
== Джерела ==
== Джерела ==
{{Портал|Фортифікація}}
{{Портал|Фортифікація}}
* [http://www.travelzone.lv/lib/fortik/v.php Travelzone.lv]
* [http://www.travelzone.lv/lib/fortik/v.php Travelzone.lv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140106040512/http://www.travelzone.lv/lib/fortik/v.php |date=6 січня 2014 }}
* [http://www.rusarch.ru/sperk1.htm Шперк В.Ф. История фортификации. М., 1957]
* [http://www.rusarch.ru/sperk1.htm Шперк В.&nbsp;Ф.&nbsp;История фортификации. М., 1957] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130808153239/http://www.rusarch.ru/sperk1.htm |date=8 серпня 2013 }}

{{Фортифікація}}
{{Фортифікація}}


[[Категорія:Оборонні споруди]]
[[Категорія:Оборонні споруди]]
[[Категорія:Інженерні споруди]]
[[Категорія:Інженерні споруди]]
[[Категорія:Вали| ]]

Поточна версія на 07:13, 2 червня 2022

Вал (через сер.-в.-нім. wal від лат. vallum)[1] — оборонна споруда у фортецях, замках, укріплених районах у вигляді високого насипу з крутим схилом, розташованим з боку ймовірного нападу супротивника.

Історія застосуванняРедагувати

Найдавніші земляні вали на теренах України — Траянові вали, вірогідно, походять з І-ІІ ст. по III—IV ст. У фортифікаціях ІХ-ХІІ ст. широко застосовували земляні вали з ровом з напольної сторони, поверх яких йшли дерев'яні укріплення типу палісаду, стіни із городень. В основі цих валів знаходились заповнені землею, камінням дерев'яні зруби. З початком застосування мурованих фортифікацій роль оборонних валів у фортифікаціях дещо зменшилась. Та з початком широкого застосування артилерії наприкінці XV ст. набули поширення фортифікації у вигляді земляних шанців чи земляного валу, насипаного поверх мурованої основи — бастіонної системи. Наприкінці ХІХ ст. видозмінені земляні вали широко застосовувались у новітніх оборонних системах укріплених районів.

В «Українській малій енциклопедії» повідомляється, що в князівські часи вали називалися «приспами»[2].

ЗастосуванняРедагувати

Будувався із землі, каменю чи одночасно з різних матеріалів. В основі валу могли улаштовуватися каземати, капоніри та інші фортифікаційні споруди. Вал зводився попереду основних укріплень. Служив бойовою позицією, захистом від прицільних пострілів та стеження за об'єктами укріплення з боку супротивника[3]. Складався з брустверу та валгангу. Бруствер слугував прикриттям бойової позиції. Валганг розташовувався двома присту́пками: верхній, зазвичай, слугував для встановлення гармат і називався артилерійським валгангом; нижній — для руху гармат та людей і називався валгангом сполучення[4].

У широкому сенсі — система укріплених районів, приміром Атлантичний вал.

Ще в середині I тисячоліття до нашої ери Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кімерійського.

Див. також: Траянові вали

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  2. Приспа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1497. — 1000 екз.
  3. Военная энциклопедия Сытина. Том 5 Бомбарда — Верещагин, Александр Васильевич. СПб., 1911, стор. 221
  4. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 20 серпня 2013. 

ДжерелаРедагувати