Вальниця

Вальни́ця (заст. підшипник) — технічний пристрій, призначений для підтримування вала, закріплення на осі чи іншої конструкції у зафіксованому розташунку, що забезпечує обертання, хитання чи гойдання або лінійне переміщення з найменшим опором, а також для сприйняття й передавання навантаження на інші частини конструкції.

Вальниця кочення з нерухомим зовнішнім кільцем

Типова будова кулькової вальниці кочення:
1.Зовнішнє кільце;
2.Тіло кочення;
3.Сепаратор;
4.Канавка;
5.Внутрішнє кільце.

До 2003 року у конструкторській документації використовувався термін «підшипник», який було визначено як недопустимий у ДСТУ 3321-2003. З огляду на це дублетний термін підшипник є застарілим. Тому використовують термін вальниця.

Види вальниць

Основні типи вальниць:

• вальниці кочення — працюють на використанні принципу тертя кочення;
• вальниці ковзання — працюють на використанні принципу тертя ковзання;
• Вальниці, що ґрунтуються на в'язкому терті;
  • газостатичні вальниці;
  • газодинамічні вальниці;
  • гідростатичні вальниці;
  • гідродинамічні вальниці;
• магнітні вальниці — використовують магнітне поле.

Основні типи, які застосовуються в машинобудуванні — це вальниці кочення й вальниці ковзання.

Джерела

• Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин. — Львів: Афіша. 2003. — 560 с. — ISBN 966-8013-58-1.