Вальни́ця (заст. підшипник) — технічний пристрій, призначений для підтримування вала, закріплення на осі чи іншої конструкції у зафіксованому розташунку, що забезпечує обертання, хитання чи гойдання або лінійне переміщення з найменшим опором, а також для сприйняття й передавання навантаження на інші частини конструкції.

Вальниця кочення з нерухомим зовнішнім кільцем
Типова будова кулькової вальниці кочення:
1.Зовнішнє кільце;
2.Тіло кочення;
3.Сепаратор;
4.Канавка;
5.Внутрішнє кільце.

До 2003 року у конструкторській документації використовувався термін «підшипник», який було визначено як недопустимий у ДСТУ 3321-2003[1]. З огляду на це дублетний термін підшипник є застарілим. Тому використовують термін вальниця.

Види вальниць

Основні типи вальниць:

Основні типи, які застосовуються в машинобудуванні — це вальниці кочення й вальниці ковзання.

Примітки

  1. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. 

Джерела