Відмінності між версіями «Вавилон»

столиця Вавилонії, місце археологічних розкопок
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(→‎Вавилон: Виправлена граматика)
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
 
(Не показані 7 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 42: Рядок 42:
 
'''Вавило́н''' («баб-ілі» означає «брама Бога») — [[місто]], [[столиця]] стародавньої [[Вавилонія|Вавилонії]], розташоване на пологому березі в нижній течії [[Річка|річки]] [[Євфрат]].
 
'''Вавило́н''' («баб-ілі» означає «брама Бога») — [[місто]], [[столиця]] стародавньої [[Вавилонія|Вавилонії]], розташоване на пологому березі в нижній течії [[Річка|річки]] [[Євфрат]].
   
Нині розташований на території [[Ірак]]у за 88 км на [[південь]] від [[Багдад]]а й за 8 км на північ від [[Хілла]], який переважно побудований із [[Руїна (значення)|руїн]] Вавилона.
+
Нині розташований на території [[Ірак]]у за 88 км на [[південь]] від [[Багдад]]а й за 8 км на північ від [[Хілла]], побудований переважно із [[Руїна (значення)|руїн]] Вавилона.
   
[[Сади Семіраміди|Висячі сади Семіраміди]], одне із [[Сім чудес світу|семи чудес світу]], яке, за легендою, збудував цар [[Навуходоносор]] своїй дружині Семіраміді були споруджені на склепінчастому кам'яному [[фундамент]]і, єдиній кам'яній споруді в [[Глинобитне будівництво|глинобитному]] місті. Вони утворювали серію терас і забезпечувалися водою за допомогою гідравлічної системи.
+
[[Сади Семіраміди|Висячі сади Семіраміди]], одне із [[Сім чудес світу|семи чудес світу]], яке, за легендою, збудував цар [[Навуходоносор]] своїй дружині Семіраміді, були споруджені на склепінчастому кам'яному [[фундамент]]і, єдиній кам'яній споруді в [[Глинобитне будівництво|глинобитному]] місті. Вони утворювали серію терас і забезпечувалися водою за допомогою гідравлічної системи.
  +
  +
== Походження назви ==
  +
  +
Українська назва міста «Вавилон» є запозиченням із [[Давньогрецька мова|грецької мови]] (Βαβυλών) через [[Старослов'янська|старослов'янську]]. Оскільки запозичення відбувалося з [[Візантійська мова|візантійської мови]] (один з етапів розвитку грецької мови), то згідно з чинними фонетичними нормами, літера ''β'' вимовлялася як ''[в]'', а не ''[б]'' (наприклад, Babylon /ˈbæbɪ.lɒn/ в англійській мові)<ref>{{Cite book
  +
|url=http://worldcat.org/oclc/861318652
  +
|title=Greek : a history of the language and its speakers
  +
|last=Horrocks, Geoffrey C., author.
  +
|isbn=9781118785157
  +
|oclc=861318652
  +
}}</ref><ref>{{Cite book
  +
|url=http://worldcat.org/oclc/10045834
  +
|title=Довідник з української мови
  +
|last=Церкевич, К. (Кость)
  +
|date=1982-
  +
|publisher=Naukovo-doslidne t-vo ukraïnsʹkoï terminolohiï
  +
|oclc=10045834
  +
}}</ref>.
  +
  +
Споконвічна назва міста втрачена, тому можливе походження топоніму Вавилон залишається темою обговорення [[Шумери|шумерологів]]<ref>{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/122260173
  +
|title=Der Streit um Babel in den Büchern Jesaja und Jeremia
  +
|last=Kőszeghy, Miklós.
  +
|date=2007
  +
|publisher=Kohlhammer
  +
|location=Stuttgart
  +
|isbn=978-3-17-019823-4
  +
|oclc=122260173
  +
}}</ref>. Аккадська назва міста Бабілі (Bābili) записувалася через [[Шумерограма|шумерограму]]{{efn|Аккадська мова запозичила з шумерської не тільки техніку письма, а й графіку. Проте графіка була запозичена без уваги до фонетики, тому одні й ті самі знаки читаються по-різному. Отже кожен знак (а іноді й фраза, яку називають шумерограмою) могла мати декілька прочитань, як шумерською, так і аккадською.}} KA<sub>2</sub>.DIG̃IR.RA<sup>KI</sup> ([[Клинопис|клинописом]]: 𒆍𒀭𒊏𒆠, складається з 𒆍 [KA<sub>2</sub>] «ворота, брама» + 𒀭 [DIG̃IR] «бог, божество» + 𒊏 [RA] суфікс на позначення [[Родовий відмінок|родового відмінка]] + [[Детермінатив|детермінатив]]{{efn|Одні й ті самі знаки могли позначати різні фонеми, склади, слова або мати будь-яке інше значення. Все це ускладнювало прочитання текстів, тому в мові з'явилися детермінати. Це були особливі знаки (частіше всього їх ставили у кінці слів), які вказували на значення слова. В більшості випадків ці знаки не читалися.}} 𒆠 [KI] на позначення місця/міста/землі), що читалося як Кадінгірра або Кадімірра<ref name=":14">{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/b24857464
  +
|title=Babylonian literature : lectures delivered at the Royal institution
  +
|last=Sayce
  +
|first=A. H. (Archibald Henry)
  +
|date=1877
  +
|year=
  +
|publisher=London : S. Bagster and sons
  +
|location=
  +
|pages=33
  +
|language=
  +
|isbn=
  +
}}</ref><ref name=":15">{{Cite book
  +
|url=http://diglib.uibk.ac.at/ulbtirol/2370496
  +
|title=Die sumerischen und akkadischen Königsinschriften / bearb. von F. Thureau-Dangin
  +
|date=1907
  +
|language=de
  +
}}</ref><ref>{{Cite book
  +
|url=http://dx.doi.org/10.1109/9780470544242.ch14
  +
|title=Information TheoryReprinted with permission from Encyclopaedia Brittanica, 14th edition, 1968 by Encyclopaedia Britannica, Inc.
  +
|last=
  +
|first=
  +
|date=2009
  +
|year=
  +
|series=Claude E. Shannon
  +
|publisher=IEEE
  +
|location=
  +
|pages=178
  +
|language=
  +
|isbn=978-0-470-54424-2
  +
}}</ref>. Найближчим відповідником в шумерській мові була фраза ''kan diĝirak,'' дослівно — ''«брама богів».'' Тому більшість сходознавців XIX ст. вважали, що аккадська назва Бабілі є лише перекладом старої шумерської назви міста, до таких сходознавців належав, наприклад, [[Арчибальд Генрі Сейс]]<ref>{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/originsemiticci00saycgoog
  +
|title=The origin of Semitic civilisation, chiefly upon philological evidence
  +
|last=Archibald Henry Sayce
  +
|first=
  +
|date=1872
  +
|year=
  +
|publisher=
  +
|location=
  +
|pages=5
  +
|language=English
  +
|isbn=
  +
}}</ref>. Проте нині цю версію спростовують<ref>{{Cite book
  +
|url=https://books.google.com.ua/books?id=g5MGVP6gAPkC
  +
|title=I Studied Inscriptions from Before the Flood: Ancient Near Eastern, Literary, and Linguistic Approaches to Genesis 1-11
  +
|last=Hess
  +
|first=Richard S.
  +
|last2=Tsumura
  +
|first2=David Toshio
  +
|date=1994
  +
|year=
  +
|publisher=Eisenbrauns
  +
|location=
  +
|pages=266
  +
|language=en
  +
|isbn=978-0-931464-88-1
  +
}}</ref>, спираючись на той факт, що в писемних джерелах вперше трапляється назва Бабілім, а не Кадінгірра<ref name=":15" />. На сьогодні домінують дві версії походження назви Вавилон: за першою, назва міста могла утворитися шляхом [[Народна етимологія|народної етимології]], коли [[Семіти|семітські народи]] (до яких належать прибулі [[Аккади|аккадці]]) спробували пояснити стару назву міста, вірогідно несемітського походження (пам'ятаємо, що [[шумери]], які жили тут до приходу [[Аккади|аккадців]], були несемітського походження), і підібрали найближче словосполучення зі своєї мови, що й утворило назву Кадінгірра, тому ''«брама богів»'' в цьому випадку лише випадковість''<ref>{{Cite book
  +
|url=https://books.google.com.ua/books?id=fXrlvr_kPXwC
  +
|title=Folk-Etymology
  +
|publisher=Ardent Media
  +
|language=en
  +
}}</ref>''; згідно з другою версією, це міг бути прямий переклад старішої назви, тобто до приходу [[Аккади|аккадців]] місто вже існувало під назвою ''«брама богів»<ref name=":14" /><ref name=":15" />.''
  +
  +
На шумерське походження назви вказує цікава знахідка, яка зберігається в колекції [[Єльський університет|Єльського університету]]. На одній із табличок згадується [[енсі]] (володар) міста Бабалі (BAR.KI.BAR), який побудував храм богу [[Мардук|Мардуку]] (dAMAR.UTU). Мардук був покровителем Вавилона, тому можна припустити, що Бабалі — перша назва міста, тоді її можна порівняти із шумерським словом babbar, тобто «білий, осяйний»<ref name=":0">{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/1010542283
  +
|title=A history of Babylon, 2200 BC-AD 75
  +
|last=Beaulieu, Paul-Alain,
  +
|location=Chichester, West Sussex
  +
|isbn=978-1-119-45907-1
  +
|oclc=1010542283
  +
}}</ref>.
  +
  +
Аккадські джерела підтримують народну версію назви. Наприклад, у вавилонському [[Міф|міфі]] про створення світу [[Енума Еліш]] походження назви Вавилон пояснюється так<ref>{{Cite news|title=The Fifth Tablet of Enuma Eliš|url=http://dx.doi.org/10.1086/371634|work=Journal of Near Eastern Studies|date=1961-07|accessdate=2021-02-06|issn=0022-2968|doi=10.1086/371634|pages=154–179|volume=20|issue=3|first=B.|last=Landsberger}}</ref>:
  +
  +
{| class="wikitable"
  +
|-
  +
|''129. lu-ub-bi-ma Aum-[Au bdb-ili]KIa) R.ME8 DINGIR.ME8 GAL.ME~b''|| І назву я його Бабілі [Вавилон], «домівка могутніх богів»
  +
|-
  +
| ''130. [ina] ni-piA-t[e um-ma]-ni ep-pu-[us-su]a''|| І збудую його з умілістю кращих майстрів
  +
|-
  +
|}
  +
  +
У [[Біблія|Біблії]] назва міста Вавилон згадується в легенді про [[Вавилонське стовпотворіння]] і тлумачиться від дієслова ''bilbél'' (בלבל, «перемішувати, збивати з пантелику»)<ref>{{Cite news|title=Archaeology of the Bible Lands|url=http://dx.doi.org/10.2307/3888156|work=The South African Archaeological Bulletin|date=1978-12|accessdate=2021-02-06|issn=0038-1969|doi=10.2307/3888156|pages=173|volume=33|issue=128|first=L. M.|last=Muntingh|first2=Magnus|last2=Magnusson}}</ref>:
  +
  +
{{Цитата|І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.|3=(Бут. 11:9)|4=}}
   
 
== Географічне розташування Вавилона та загальний опис руїн ==
 
== Географічне розташування Вавилона та загальний опис руїн ==
   
 
=== Фізико-географічна характеристика ===
 
=== Фізико-географічна характеристика ===
Історичний Вавилон розташовувався в центральній частині [[Месопотамська низовина|Месопотамської низовини]], а точніше в південній її половині. У давнину русла Євфрату та [[Тигр (річка)|Тигру]] тут пролягали паралельно (що й обумовлює прийняту серед вчених синонімічну назва цієї області&nbsp;— «Межиріччя» або «Дворіччя») і окремо впадали в [[Перська затока|Перську затоку]], води якої тоді починалися значно північніше. Спочатку Вавилон знаходився на берегах одного з відгалужень [[Євфрат]]у&nbsp;— [[Канал (гідротехніка)|каналі]] Арахту ({{lang-akk|Araḫtu}}), води якого текли з півночі на південь і губилися в пісках південно-західної пустелі. До [[1-ше тисячоліття до н. е.|I тис. до н.&nbsp;е.]] Арахту перетворився в [[Річковий рукав|рукав]] великої річки і незабаром туди ж перемістилося основне русло Євфрату; назви Євфрат ({{lang-akk|Purattu}}) і Арахту стали синонімами.
+
Історичний Вавилон розташовувався в центральній частині [[Месопотамська низовина|Месопотамської низовини]], а точніше в південній її частині. У давнину русла Євфрату та [[Тигр (річка)|Тигру]] тут пролягали паралельно (що й зумовлює прийняту серед вчених синонімічну назва цієї області&nbsp;— «Межиріччя» або «Дворіччя») і окремо впадали в [[Перська затока|Перську затоку]], води якої тоді починалися значно північніше. Спочатку Вавилон був розташований на берегах одного з відгалужень [[Євфрат]]у&nbsp;— [[Канал (гідротехніка)|каналі]] Арахту ({{lang-akk|Araḫtu}}), води якого текли з півночі на південь і губилися в пісках південно-західної пустелі. До [[1-ше тисячоліття до н. е.|I тис. до н.&nbsp;е.]] Арахту перетворився в [[Річковий рукав|рукав]] великої річки і незабаром туди ж перемістилося основне русло Євфрату; назви Євфрат ({{lang-akk|Purattu}}) і Арахту стали синонімами.
   
Низький уклін [[Долина|долини]] і слабка оформленість [[Річище|русел]] великих річок, приводили до частих повеней, результатом яких стало формування в Нижньому Межиріччі потужного шару річкових відкладень&nbsp;— [[Алювій|алювія]]. При використанні відповідних технологій алювій відрізняється надзвичайно високою родючістю; тому поява перших [[Іригація|іригаційних систем]] рано сформувала економічну базу для виникнення в Межиріччі однієї з найдавніших [[Цивілізація|цивілізацій]] в історії людства&nbsp;— [[шумер]]ської. Заснування Вавилона, ймовірно, відноситься саме до шумерської епохи.
+
Незначний похил [[Долина|долини]] і слабка оформленість [[Річище|русел]] великих річок спричиняли часті [[Повінь|повені]] та [[Паводок|паводки]], результатом яких стало формування в Нижньому Межиріччі потужного шару річкових відкладів &nbsp;— [[Алювій|алювію]]. За умови використання відповідних технологій алювій вирізняється надзвичайно високою родючістю. Родючі річкові відклади та поява перших [[Іригація|іригаційних систем]] сформувала економічну базу для виникнення в Межиріччі однієї з найдавніших [[Цивілізація|цивілізацій]] в історії людства&nbsp;— [[шумер]]ської. Заснування Вавилона, ймовірно, належить саме до шумерської епохи.
   
Природний [[ландшафт]] Нижнього Межиріччя складають [[Пустеля|пустельні]] пейзажі з розрідженою рослинністю з [[Фінік їстівний|фінікових пальм]], [[тамарикс]]а, [[Курай|кураїв]]. Життя зосереджене в основному по берегах водойм. Вздовж річок, каналів, [[Стариця|стариць]] виростають різні види [[Верба|верб]], особливо багато [[очерет]]у. На ділянках сухих степів і напівпустель мешкають дрібні [[гризуни]], [[варани]], у давнину зустрічалися [[Газель (тварина)|газелі]], онагри (дикі віслюки), [[лев]]и; в заболочених районах водяться [[кабани]] і особливо&nbsp;— різноманітні [[водоплавні птахи]]. Євфрат традиційно був багатий промисловими породами риб: [[короп]]ом, [[сом]]ом тощо. Діяльність людини, у першу чергу облаштування [[Іригація|іригаційних]] споруд, привела до значних змін довкілля. Численні [[Канал (гідротехніка)|канали]] і відгалуження русла Євфрату зрошують широку [[Алювій|алювіальну]] долину, озеленюючи її. Однак умови для життя тут як і раніше досить важкі: високі температури поєднуються з вологістю в районі боліт і стариць, великою кількістю шкідливих комах, особливо [[Москіти|москітів]] і [[комарі]]в&nbsp;— переносників [[Малярія|малярії]], а також інших небезпечних для людини тварин&nbsp;— [[Змії|змій]], [[Скорпіони|скорпіонів]]. Місцевий клімат в цілому жаркий, [[Тропічний сухий клімат|тропічний]], що характеризується загальною [[Аридний клімат|аридністю]].
+
Природний [[ландшафт]] Нижнього Межиріччя складають [[Пустеля|пустельні]] пейзажі з розрідженою рослинністю з [[Фінік їстівний|фінікових пальм]], [[тамарикс]]а, [[Курай|кураїв]]. Життя зосереджене здебільшого на берегах водойм. Вздовж річок, каналів, [[Стариця|стариць]] ростуть різні види [[Верба|верб]], особливо багато [[очерет]]у. На ділянках сухих степів і напівпустель мешкають дрібні [[гризуни]], [[варани]], у давнину траплялися [[Газель (тварина)|газелі]], онагри (дикі віслюки), [[лев]]и; в заболочених районах водяться [[кабани]] і багато різноманітних [[водоплавні птахи|водоплавних птахів]]. Євфрат традиційно був багатий промисловими породами риб: [[короп]]ом, [[сом]]ом тощо. Діяльність людини, насамперед облаштування [[Іригація|іригаційних]] споруд, зумовила значні зміни довкілля. Численні [[Канал (гідротехніка)|канали]] і відгалуження русла Євфрату зрошують широку річкову долину з алювіальними відкладами, озеленюючи її. Однак умови для життя тут, як і раніше, досить несприятливі: високі температури поєднуються з великою вологістю в районі боліт і стариць, великою кількістю шкідливих комах, особливо [[Москіти|москітів]] і [[комарі]]в&nbsp;— переносників [[Малярія|малярії]], а також інших небезпечних для людини тварин&nbsp;— [[Змії|змій]], [[Скорпіони|скорпіонів]]. Місцевий клімат жаркий [[Тропічний сухий клімат|тропічний]], що характеризується [[Аридний клімат|аридністю]].
   
 
Давньогрецький історик [[Діодор]] так описав джерело бітуму, що містилось у районі селища Хіт поблизу Вавилона, на місці сучасного [[Багдад]]а: «Чимало дивовижних речей можна зустріти у Вавилонії, проте жодне з них не порівняти з виявленим тут джерелом нескінченної кількості бітуму».
 
Давньогрецький історик [[Діодор]] так описав джерело бітуму, що містилось у районі селища Хіт поблизу Вавилона, на місці сучасного [[Багдад]]а: «Чимало дивовижних речей можна зустріти у Вавилонії, проте жодне з них не порівняти з виявленим тут джерелом нескінченної кількості бітуму».
Рядок 60: Рядок 172:
 
[[Файл: Babylone site fr.png|thumb|right|400px|Спрощений план руїн Вавилона із зазначенням назв їх основних частин]]
 
[[Файл: Babylone site fr.png|thumb|right|400px|Спрощений план руїн Вавилона із зазначенням назв їх основних частин]]
   
[[Руїни]] Вавилону представляють собою групу пагорбів (''[[Тель (пагорб)|тель]]''), найважливіші з яких мають власні назви. До моменту запустіння, Євфрат ділив Вавилон на дві частини&nbsp;— Західне і Східне місто. Пізніше, русло великої річки змінилося і тепер воно проходить через руїни Західного міста. Серед руїн Східного міста виділяється кілька ділянок, для яких використовують окремі [[Арабська мова|арабські]] назви (при цьому приставка «тель-» часто опускається). Окремо стоїть пагорб Бабіль, розташований на північній околиці, у районі передмість. Традиційно виділяються наступні ділянки<ref>Koldewey R. '' Das wieder erstenhende Babylon '' new ausgeben von B. Hrouda. München, 1990..</ref>:
+
[[Руїни]] Вавилону це група пагорбів (''[[Тель (пагорб)|тель]]''), найважливіші з яких мають власні назви. До моменту запустіння Євфрат ділив Вавилон на дві частини&nbsp;— Західне і Східне місто. Пізніше русло великої річки змінилося, і тепер воно проходить через руїни Західного міста. Серед руїн Східного міста виділяється кілька ділянок, для яких використовують окремі [[Арабська мова|арабські]] назви (при цьому приставку «тель-» часто опускаюють). Окремо стоїть пагорб Бабіль, розташований на північній околиці, у районі передмість. Традиційно виділяють такі ділянки<ref>Koldewey R. '' Das wieder erstenhende Babylon '' new ausgeben von B. Hrouda. München, 1990..</ref>:
* '''Тель-Бабіль''' ({{lang-ar|بابل}} Babil&nbsp;— «Вавилон»)&nbsp;— [[Тель (пагорб)|тель]] в північній частині пам'ятника. Включає Літній (Північний) палац-фортецю [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]].
+
* '''Тель-Бабіль''' ({{lang-ar|بابل}} Babil&nbsp;— «Вавилон»)&nbsp;— [[Тель (пагорб)|тель]] в північній частині пам'ятника. Тут розташований Літній (Північний) палац-фортеця [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]].
* '''Тель-Каср''' ({{lang-ar|قصر}} Qasr&nbsp;— «палац»)&nbsp;— [[Тель (пагорб)|тель]] в північно-західній частині Східного міста. Включає руїни Південного палацу [[Навуходоносор II|Навуходоносора]], залишки (ймовірно) [[Сади Семіраміди|Висячих садів]], Центральний палац-музей, фортифікаційні споруди.
+
* '''Тель-Каср''' ({{lang-ar|قصر}} Qasr&nbsp;— «палац»)&nbsp;— [[Тель (пагорб)|тель]] в північно-західній частині Східного міста. Тут розташовані руїни Південного палацу [[Навуходоносор II|Навуходоносора]], залишки (ймовірно) [[Сади Семіраміди|Висячих садів]], Центральний палац-музей, фортифікаційні споруди.
* '''Тель-Меркес''' ({{lang-ar|مركز}} Merkes&nbsp;— «центр»)&nbsp;— розташований на південний схід від пагорба Каср. Переважно житлова забудова.
+
* '''Тель-Меркес''' ({{lang-ar|مركز}} Merkes&nbsp;— «центр»)&nbsp;— розташований на південний схід від пагорба Каср. Здебільшого житлова забудова.
 
* '''Ес-Сахн''' ({{lang-ar|صحن}} Sahn&nbsp;— «блюдо», мається на увазі [[плато]])&nbsp;— плоска область в центральній частині руїн, що приховує [[перибол]] гігантського [[зикурат]]а [[Етеменанкі]]<ref>[http://www.columbia.edu/cu/lweb/digital/collections/cul/texts/ldpd_7362479_001/pages/ldpd_7362479_001_00000365.html?toggle = image & menu = maximize & top = & left = | Budge, EA Wallis. By Nile and Tigris (v. 1). P. 299]</ref>.
 
* '''Ес-Сахн''' ({{lang-ar|صحن}} Sahn&nbsp;— «блюдо», мається на увазі [[плато]])&nbsp;— плоска область в центральній частині руїн, що приховує [[перибол]] гігантського [[зикурат]]а [[Етеменанкі]]<ref>[http://www.columbia.edu/cu/lweb/digital/collections/cul/texts/ldpd_7362479_001/pages/ldpd_7362479_001_00000365.html?toggle = image & menu = maximize & top = & left = | Budge, EA Wallis. By Nile and Tigris (v. 1). P. 299]</ref>.
 
* '''Тель-Амрані-ібн-Алі''' (''Amran ibn Ali'')&nbsp;— тель, що примикає з півдня до області Сахн. Приховує залишки храмового комплексу [[Есагіла]].
 
* '''Тель-Амрані-ібн-Алі''' (''Amran ibn Ali'')&nbsp;— тель, що примикає з півдня до області Сахн. Приховує залишки храмового комплексу [[Есагіла]].
* '''Ішан-ель-Асвад''' (також '''Ішин-Асвад''', ''Ishin Aswad'')&nbsp;— зольний пагорб (''[[ішан]]'') в південній частині Східного міста. Храми [[Гула|Ішхари]], [[Нінурта|Нінурти]], приватна забудова.
+
* '''Ішан-ель-Асвад''' (також '''Ішин-Асвад''', ''Ishin Aswad'')&nbsp;— зольний пагорб (''[[ішан]]'') в південній частині Східного міста. Тут розташовані Храми [[Гула|Ішхари]], [[Нінурта|Нінурти]], приватна забудова.
 
* '''Тель-Хомера''' (''Homera'')&nbsp;— тель у північно-східній частині Східного міста. Приватна забудова, у тому числі [[Елліністичний період|елліністичного]] часу, грецький театр.
 
* '''Тель-Хомера''' (''Homera'')&nbsp;— тель у північно-східній частині Східного міста. Приватна забудова, у тому числі [[Елліністичний період|елліністичного]] часу, грецький театр.
   
Зараз руїни Вавилона примикають до околиці міста [[Хілла]], столиці [[Мухафаза|провінції]] [[Бабіль (провінція)|Бабіль]]. Археологічні розкопки та будівельна діяльність сильно змінили вигляд [[пам'ятка|пам'ятки]]. Археологи оголили залишки багатьох будівель верхнього шару&nbsp;— будинків та храмів, захисних споруд тощо. За правління [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]] Вавилон піддався реконструкції; відбудовані багато будинків Теля Каср, храм Емах (в честь богині-матері [[Нінмах]]) та деякі інші споруди. У безпосередній близькості від руїн був зведений палац іракського лідера.
+
Зараз руїни Вавилона примикають до околиці міста [[Хілла]], столиці [[Мухафаза|провінції]] [[Бабіль (провінція)|Бабіль]]. Археологічні розкопки та будівельна діяльність сильно змінили вигляд [[пам'ятка|пам'ятки]]. Археологи оголили залишки багатьох будівель верхнього шару&nbsp;— будинків і храмів, захисних споруд тощо. За правління [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]] у Вавилоні вели реконструкцію: відбудували багато будинків Теля Каср, храм Емах (в честь богині-матері [[Нінмах]]) та деякі інші споруди. У безпосередній близькості від руїн звели палац іракського лідера.
   
 
== Історичні відомості ==
 
== Історичні відомості ==
Рядок 82: Рядок 194:
   
 
=== Рання історія ===
 
=== Рання історія ===
Існують припущення про дуже стародавнє, навіть [[Шумери|дошумерське]] ([[Протоєвфратські мови|протоєвфратське]]) походження [[топонім]]у «Вавилон»<ref>'' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. Р. 28-29.</ref><ref name = autogenerated3>'' Lambert WG '' Babylon: origins.</ref>, проте достовірних відомостей про час заснування міста немає: високий рівень [[ґрунтові води|ґрунтових вод]] не дозволяє археологам досліджувати нижні шари [[Пам'ятка археології|пам'ятки]] {{sfn | Klengel-Brandt | 1997 | p = 252}}. На сьогоднішній день найдавніші знахідки з Вавилона датуються часом близько 2400 року до н.&nbsp;е.<ref>'' Gibson McG. '' The City and the Area of Kish. Coconut Grove, Miami, 1972. P. 149.</ref>. У письмових джерелах того часу згадується про таку собі міську громаду (читання [[топонім]]у невизначене) з незалежним [[енсі]] та головним святилищем на честь [[Шумери|шумерського]] бога '' [[Мардук|Амар-Уту/Амаруту]] '' (= [[Аккади|аккадський]] ''[[Мардук]]'')<ref name = autogenerated3 /><ref>'' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. P. 28-29.</ref>. Вважається, що в ранньодинастичний період Вавилон існував, але був незначним містом, центром невеликого «нома» в рамках системи [[Шумери|шумерських]] міст-держав {{sfn | ІДВ | 1983 | з = 194, 238}}.
+
Існують припущення про дуже стародавнє, навіть [[Шумери|дошумерське]] ([[Протоєвфратські мови|протоєвфратське]]) походження [[топонім]]у «Вавилон»<ref>'' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. Р. 28-29.</ref><ref name = autogenerated3>'' Lambert WG '' Babylon: origins.</ref>, проте достовірних відомостей про час заснування міста немає: через високий рівень [[ґрунтові води|ґрунтових вод]] археологи не можуть дослідити нижні шари [[Пам'ятка археології|пам'ятки]] {{sfn | Klengel-Brandt | 1997 | p = 252}}. На сьогоднішні найдавніші знахідки з Вавилона датуються часом близько 2400 року до н.&nbsp;е.<ref>'' Gibson McG. '' The City and the Area of Kish. Coconut Grove, Miami, 1972. P. 149.</ref>. У письмових джерелах того часу згадується про таку собі міську громаду (читання [[топонім]]у невизначене) з незалежним [[енсі]] та головним святилищем на честь [[Шумери|шумерського]] бога '' [[Мардук|Амар-Уту/Амаруту]] '' (= [[Аккади|аккадський]] ''[[Мардук]]'')<ref name = autogenerated3 /><ref>'' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. P. 28-29.</ref>. Вважається, що в ранньодинастичний період Вавилон існував, але був незначним містом, центром невеликого «нома» в рамках системи [[Шумери|шумерських]] міст-держав {{sfn | ІДВ | 1983 | з = 194, 238}}.
   
У [[XXIV століття до н. е.|XXIV]]-[[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] територіальні утворення [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] були об'єднані під владою династії [[Аккад]]; до часу правління царя [[Шаркалішаррі]] (початок [[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]) відноситься і перша достовірна згадка про Вавилон (під [[Шумери|шумерским]] ім'ям ''Кадингірра'') в письмових джерелах. З напису Шаркалішаррі слідує, що Кадингірра була одним з підлеглих міст [[Аккад|аккадської держави]] і що цар вів там культове будівництво. Після короткочасного періоду панування [[гутії]]в, землі Стародавнього Межиріччя були об'єднані в рамках нової близькосхідної держави: Шумеро-Аккадського царства [[Третя династія Уру|III династії Уру]] ([[XXII століття до н. е.|XXII]]-[[XXI століття до н. е.|XXI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]). З господарських документів того часу відомо, що Вавилон/Кадингірра був одним з провінційних центрів, що управлявся окремим [[енсі]] і платив податок&nbsp;— «''балу''» на користь столиці<ref>'' Sharlach TN '' Provincial Taxation and the Ur III State. Leiden: Brill / Styx, 2004. P. 9</ref>.
+
У [[XXIV століття до н. е.|XXIV]]-[[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] територіальні утворення [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] були об'єднані під владою династії [[Аккад]]; до часу правління царя [[Шаркалішаррі]] (початок [[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]) належить і перша достовірна згадка про Вавилон (під [[Шумери|шумерским]] ім'ям ''Кадингірра'') в письмових джерелах. З напису Шаркалішаррі слідує, що Кадингірра була одним з підлеглих міст [[Аккад|аккадської держави]] і що цар вів там культове будівництво. Після короткочасного періоду панування [[гутії]]в землі Стародавнього Межиріччя були об'єднані в рамках нової близькосхідної держави: Шумеро-Аккадського царства [[Третя династія Уру|III династії Уру]] ([[XXII століття до н. е.|XXII]]-[[XXI століття до н. е.|XXI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]). З господарських документів того часу відомо, що Вавилон/Кадингірра був одним з провінційних центрів, що управлявся окремим [[енсі]] та платив податок&nbsp;— «''балу''» на користь столиці<ref>'' Sharlach TN '' Provincial Taxation and the Ur III State. Leiden: Brill / Styx, 2004. P. 9</ref>.
   
 
Крах Шумеро-Аккадського царства на рубежі III—II тис. до н.&nbsp;е. супроводжувалося переселенням на землі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] численних напівкочових громад [[амореї]]в. На початку [[2-ге тисячоліття до н. е.|II тис. до н.&nbsp;е.]] аморейське плем'я ''[[яхрурум]]'' захопило Вавилон і зробило його своєю столицею.
 
Крах Шумеро-Аккадського царства на рубежі III—II тис. до н.&nbsp;е. супроводжувалося переселенням на землі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] численних напівкочових громад [[амореї]]в. На початку [[2-ге тисячоліття до н. е.|II тис. до н.&nbsp;е.]] аморейське плем'я ''[[яхрурум]]'' захопило Вавилон і зробило його своєю столицею.
   
 
=== Давньовавилонський період (бл. 1894&nbsp;— бл. 1595&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) ===
 
=== Давньовавилонський період (бл. 1894&nbsp;— бл. 1595&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) ===
Створене амореями '''Вавилонське царство''' спочатку було невеликим і займало територію вздовж каналів ''Арахту'' та ''Апкаллату'' (західні відгалуження [[Євфрат]]у). Основне населення цих місць&nbsp;— нащадки [[Шумери|шумерів]] та [[аккадці]]в&nbsp;— поступово злилися в єдину народність [[вавилоняни|вавилонян]] та асимілювали завойовників-амореїв.
+
Створене амореями '''Вавилонське царство''' спочатку було невеликим і займало територію вздовж каналів ''Арахту'' та ''Апкаллату'' (західні відгалуження [[Євфрат]]у). Основне населення цих місць&nbsp;— нащадки [[Шумери|шумерів]] та [[аккадці]]в&nbsp;— поступово злилися в єдину народність [[вавилоняни|вавилонян]] і асимілювали завойовників-амореїв.
   
З перших років свого існування нова держава була втягнута в запеклі війни з сусідніми племенами і «номами» Південного Межиріччя; з цієї причини вже ранні правителі з [[Вавилонські царі#I Вавилонська (аморейська) династія|I (аморейської) династії]] надавали великого значення обороноздатності Вавилона. [[Датувальні формули]] [[Сумуабум]]а, [[Суму-ла-Ель|Суму-ла-Еля]] іта [[Апіль-Сін]]а, згадують про будівництво укріплень навколо міста і війни з сусідами<ref>Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archaologie (Berlin 1 928 ff.) / Енциклопедія ассиріології та близькосхідної археології (Берлін 1928 і далі)</ref>. Аморейські царі активно зводили і перебудовували храми в столиці: відомо про спорудження і оновлення святилищ на честь [[Нін-Ісіна|Нінісіни]], [[Нанна (місячне божество)|Нанни]], [[Адад]]а, [[Іштар]] та інших божеств [[шумеро-аккадська міфологія|шумеро-аккадського пантеону]]<ref name = autogenerated2>Там же.</ref>. Особлива увага завжди приділялася [[Есагіла|Есагілі]]&nbsp;— головному і ймовірно найдавнішому храму Вавилона, присвяченому покровителю міста, богу [[Мардук]]у ([[Шумерська мова|шум.]] ''Амар-Уту''). Використовуючи складну дипломатію, армію та вигідні позиції міста в регіональній торгівлі, ранні аморейські правителі змогли за сотню років перетворити Вавилон на столицю найсильнішого царства на території [[Аккад (історична область)|області Аккад]]. Доленосним для історії міста виявилося правління царя [[Хамурапі]] ([[XVIII століття до н. е.|1793]]-[[XVIII століття до н. е.|1750&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.]]), Який зумів за кілька десятиліть підпорядкувати всі основні міста [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] і створити нову велику державу. З цього часу місто переживає бурхливе зростання, його розміри з часом перевершують розміри міста [[Ур]]&nbsp;— столиці Шумеро-Аккадського царства. Джерела свідчать про активне культове будівництво в Вавилоні, зведення палаців; місто було важливим релігійним центром Стародавнього Межиріччя, зосередженням економічного, політичного та культурного життя регіону. Передбачається, що Вавилон в той час не мав регулярної забудови, але вже тоді він займав обидва береги каналу Арахту, що поділяв Вавилон на Західне і Східне місто.
+
З перших років свого існування нова держава була втягнута в запеклі війни з сусідніми племенами і «номами» Південного Межиріччя; з цієї причини вже ранні правителі з [[Вавилонські царі#I Вавилонська (аморейська) династія|I (аморейської) династії]] надавали великого значення обороноздатності Вавилона. [[Датувальні формули]] [[Сумуабум]]а, [[Суму-ла-Ель|Суму-ла-Еля]] іта [[Апіль-Сін]]а, згадують про будівництво укріплень навколо міста і війни з сусідами<ref>Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archaologie (Berlin 1 928 ff.) / Енциклопедія ассиріології та близькосхідної археології (Берлін 1928 і далі)</ref>. Аморейські царі активно зводили і перебудовували храми в столиці: відомо про спорудження і оновлення святилищ на честь [[Нін-Ісіна|Нінісіни]], [[Нанна (місячне божество)|Нанни]], [[Адад]]а, [[Іштар]] та інших божеств [[шумеро-аккадська міфологія|шумеро-аккадського пантеону]]<ref name = autogenerated2>Там же.</ref>. Особлива увага завжди приділялася [[Есагіла|Есагілі]]&nbsp;— головному і ймовірно найдавнішому храму Вавилона, присвяченому покровителю міста богу [[Мардук]]у ([[Шумерська мова|шум.]] ''Амар-Уту''). Використовуючи складну дипломатію, армію та вигідні позиції міста в регіональній торгівлі, ранні аморейські правителі змогли за сотню років перетворити Вавилон на столицю найсильнішого царства на території [[Аккад (історична область)|області Аккад]]. Доленосним для історії міста виявилося правління царя [[Хамурапі]] ([[XVIII століття до н. е.|1793]]-[[XVIII століття до н. е.|1750&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.]]), який зумів за кілька десятиліть підпорядкувати всі основні міста [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] і створити нову велику державу. З цього часу місто переживає бурхливе зростання, його розміри з часом перевершують розміри міста [[Ур]]&nbsp;— столиці Шумеро-Аккадського царства. Джерела свідчать про активне культове будівництво в Вавилоні, зведення палаців; місто було важливим релігійним центром Стародавнього Межиріччя, зосередженням економічного, політичного та культурного життя регіону. Передбачається, що Вавилон в той час не мав регулярної забудови, але вже тоді він займав обидва береги каналу Арахту, що поділяв Вавилон на Західне і Східне місто.
   
 
До кінця [[XVII століття до н. е.]] Вавилонське царство вступило в смугу кризи, чим скористалися його войовничі сусіди. Близько [[XVI століття до н. е.|1595 року до н.&nbsp;е.]] війська [[Хатті|Хетського царства]] завдали поразки '''Вавилонії'''; місто було розграбоване і піддане руйнуванням, аморейська династія повалена, а царство знищене.
 
До кінця [[XVII століття до н. е.]] Вавилонське царство вступило в смугу кризи, чим скористалися його войовничі сусіди. Близько [[XVI століття до н. е.|1595 року до н.&nbsp;е.]] війська [[Хатті|Хетського царства]] завдали поразки '''Вавилонії'''; місто було розграбоване і піддане руйнуванням, аморейська династія повалена, а царство знищене.
Рядок 98: Рядок 210:
   
 
==== Каситський Вавилон (III династія) ====
 
==== Каситський Вавилон (III династія) ====
Після розгрому, вчиненого [[Хетти|хеттами]] та їх союзниками, Вавилон став здобиччю інших завойовників. На початку [[XVI століття до н. е.]] його ймовірно захопив [[Гулькішар]]&nbsp;— правитель [[Країна Моря|Країни Моря]] на півдні Межиріччя, потім в місті зміцнилися [[касити]]&nbsp;— гірські племена, які заснували там [[Вавилонські царі#III Вавилонська (Каситська) династія|власну (III) династію]]. Каситське царство ''Кардуніаш'' зі столицею у Вавилоні з самого початку було великою державою, при наступних правителях його територія значно розширилася і Вавилон став столицею нової близькосхідної держави. Як і [[амореї]], касити поступово асимілювалися з корінним населенням країни&nbsp;— [[вавилоняни|вавилонянами]], розчинившись в культурному середовищі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]].
+
Після розгрому, вчиненого [[Хетти|хеттами]] та їхніми союзниками, Вавилон став здобиччю інших завойовників. На початку [[XVI століття до н. е.]] його ймовірно захопив [[Гулькішар]]&nbsp;— правитель [[Країна Моря|Країни Моря]] на півдні Межиріччя, потім в місті зміцнилися [[касити]]&nbsp;— гірські племена, які заснували там [[Вавилонські царі#III Вавилонська (Каситська) династія|власну (III) династію]]. Каситське царство ''Кардуніаш'' зі столицею у Вавилоні з самого початку було великою державою, за наступних правителів його територія значно розширилася і Вавилон став столицею нової близькосхідної держави. Як і [[амореї]], касити поступово асимілювалися з корінним населенням країни&nbsp;— [[вавилоняни|вавилонянами]], розчинившись в культурному середовищі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]].
   
З правлінням III династії дослідники пов'язують масштабні зміни в житті Вавилона, проте подробиці цих змін залишаються неясними: в каситський час спостерігається загальний спад в міській культурі регіону, кількість письмових джерел зменшується. Скоріше за все, місто продовжувало бурхливо розвиватися навіть незважаючи на перенесення царської резиденції в [[Дур-Курігальзу]]. При III династії Вавилон, як і деякі інші центри Стародавнього Межиріччя, придбав регулярний план. Відтепер місто було оточено «класичною» прямокутною стіною ''І́мгур-Енлі́ль'' (і можливо «валом» ''Не́мет-Енлі́ль''), його територія ділилася на десять округів/кварталів, основні вулиці перетиналися під прямим кутом. Нові кордони Вавилона охоплювали територію, яка значно перевершує площу міста при аморейській династії, однак деякі з включених в межі поселення земель довгий час не були належним чином освоєні. Каситські царі, безсумнівно, вели якесь культове будівництво в Вавилоні, про масштаби якого можна лише робити припущення. З цим же часом ассиріологи пов'язують і діяльність місцевого жрецтва по синкретизації міфології і релігії [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]], вибудовування віровчення навколо головного місцевого бога [[Мардук]]а, який все частіше іменується «Белом» ([[Аккадська мова|аккад.]] «Господь»). Велика кількість храмів, зв'язок з найбільш значущими культами й важливе ідеологічне значення привели до того, що вже в той час жителі Стародавнього Межиріччя| могли сприймати Вавилон як священне місто, престиж якого був дуже високий.
+
З правлінням III династії дослідники пов'язують масштабні зміни в житті Вавилона, проте подробиці цих змін залишаються неясними: в каситський час спостерігається загальний спад в міській культурі регіону, кількість письмових джерел зменшується. Найімовірніше, місто продовжувало бурхливо розвиватися навіть незважаючи на перенесення царської резиденції в [[Дур-Курігальзу]]. За III династії Вавилон, як і деякі інші центри Стародавнього Межиріччя, набув регулярного плану. Відтепер місто було оточено «класичною» прямокутною стіною ''І́мгур-Енлі́ль'' (і можливо «валом» ''Не́мет-Енлі́ль''), його територія ділилася на десять округів/кварталів, основні вулиці перетиналися під прямим кутом. Нові межі Вавилона охоплювали територію, яка значно перевершує площу міста за аморейської династії, однак деякі з включених в межі поселення земель тривалий час не були належно освоєні. Каситські царі, безсумнівно, вели якесь культове будівництво в Вавилоні, про масштаби якого можна лише робити припущення. З цим же часом ассиріологи пов'язують і діяльність місцевого жрецтва зі синкретизації міфології і релігії [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]], вибудовування віровчення навколо головного місцевого бога [[Мардук]]а, який все частіше іменується «Белом» ([[Аккадська мова|аккад.]] «Господь»). Велика кількість храмів, зв'язок з найбільш значущими культами й важливе ідеологічне значення зумовили те, що вже в той час жителі Стародавнього Межиріччя| могли сприймати Вавилон як священне місто, престиж якого був дуже високий.
   
Для Південного Межиріччя середньовавилонського періоду було характерно поступове ослаблення центральної влади: каситські роди, які захопили країну володіли певною автономією у відносинах з царським палацом, особливо у фінансовій сфері; згодом кількість осіб, які отримували іммунітетні грамоти '' ([[кудурру]]) '' неухильно зростало, а це призводило до деградації державної системи. До кінця [[XIII століття до н. е.|XIII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] царство Кардуніаш вступило в смугу кризи, його військова міць ослабла, чим скористалися войовничі сусіди. Біля [[XIII століття до н. е.|1223 року до н.&nbsp;е.]] війська царя Ассирії [[Тукульті-Нінурта I|Тукульти-Нінурти I]] зайняли Вавилон; стіни міста були зруйновані, частина мешканців страчена або викрадена в рабство, храми розграбовані (в тому числі відвезений [[ідол]] Мардука), цар потрапив до полону; протягом 7 років '''Вавилон''' перебував під ассирійським пануванням. В середині [[XII століття до н. е.|XII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] країна зазнала небувалого спустошення: війська [[Елам|Еламського царства]], які знаходилися на піку могутності, завдали жорстокої поразки силам країни Кардуніаш. Близько [[XII століття до н. е.|1158 року до н.&nbsp;е.]] [[Шутрук-Наххунте]] захопив Вавилон і скинув [[Забаба-шум-іддін]]а; фактично Вавилон був підпорядкований Еламу. Спроба повстання під керівництвом [[Елліль-надін-аххе|Еллільнадінаххі/Еллільшумуцура]] спровокувала новий спустошливий похід: Вавилон знову піддався грабункам і руйнації, останній правитель III династії був забраний в полон, а царство Кардуніаш фактично перестало існувати.
+
Для Південного Межиріччя середньовавилонського періоду характерне поступове ослаблення центральної влади: каситські роди, які захопили країну, володіли певною автономією у відносинах з царським палацом, особливо у фінансовій сфері; згодом кількість осіб, які отримували іммунітетні грамоти '' ([[кудурру]]), '' неухильно зростала, а це спричиняло деградацію державної системи. До кінця [[XIII століття до н. е.|XIII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] царство Кардуніаш вступило в смугу кризи, його військова міць ослабла, чим скористалися войовничі сусіди. Близько [[XIII століття до н. е.|1223 року до н.&nbsp;е.]] війська царя Ассирії [[Тукульті-Нінурта I|Тукульти-Нінурти I]] зайняли Вавилон; стіни міста були зруйновані, частина мешканців страчена або взята в рабство, храми розграбовані (в тому числі відвезений [[ідол]] Мардука), цар потрапив до полону; протягом 7 років '''Вавилон''' перебував під ассирійським пануванням. В середині [[XII століття до н. е.|XII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] країна зазнала небувалого спустошення: війська [[Елам|Еламського царства]], які перебували на піку могутності, завдали жорстокої поразки силам країни Кардуніаш. Близько [[XII століття до н. е.|1158 року до н.&nbsp;е.]] [[Шутрук-Наххунте]] захопив Вавилон і скинув [[Забаба-шум-іддін]]а; фактично Вавилон став підпорядкований Еламу. Спроба повстання під керівництвом [[Елліль-надін-аххе|Еллільнадінаххі/Еллільшумуцура]] спровокувала новий спустошливий похід: Вавилон знову піддався грабункам і руйнації, останній правитель III династії був забраний в полон, а царство Кардуніаш фактично перестало існувати.
   
 
==== Місто при II династії Ісіна та в кінці XI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. ====
 
==== Місто при II династії Ісіна та в кінці XI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. ====
Рядок 115: Рядок 227:
 
=== Вавилон під владою Персії ===
 
=== Вавилон під владою Персії ===
   
У 539&nbsp;р. до н.&nbsp;е. [[Нововавилонське царство]] було захоплене [[Кир Великий|Киром II Великим]], царем [[Персія|Персії]]. Аби ввірватися до Вавилона, Кир Великий вдався до безпрецедентного військового маневру. Вавилон був оточений величезними недоступними стінами. Проте через місто протікала річка [[Євфрат]]. В тому місці, де річка входила в межі міста та виходила з них, були розташовані металеві ворота. Вони знаходились прямо над рівнем води, так що ніхто не міг пробратися в місто через них, не пірнувши під воду. Кир Великий вдався до такого плану. Коли в місті готувались до святкування великого свята, Кир Великий наказав своїм воїнам прокопати обхідний канал вздовж Євфрату. Увечері тимчасову дамбу було прорвано, і вода з Євфрату стрімко пішла обхідним каналом, русло Євфрату обміліло. Під захистом нічної темряви армія Кира Великого пробралась по багну під воротами і ввірвалась до Вавилона. Місто було швидко захоплено. Причому напад було скоєно таким чином, що більшість населення і не підозрювала про нього до останнього моменту. Розповідь про це можна знайти в творах Геродота та на сторінках Старого Завіту. Кир заявляв, що пробрався в місто через ворота, коли більшість вавилонян були п'яні.
+
У 539&nbsp;р. до н.&nbsp;е. [[Нововавилонське царство]] захопив [[Кир Великий|Кир II Великий]], цар [[Персія|Персії]]. Аби ввірватися до Вавилона, Кир Великий вдався до безпрецедентного військового маневру. Вавилон був оточений величезними недоступними стінами. Проте через місто протікала річка [[Євфрат]]. В тих місцях, де річка входила в межі міста та виходила з них, були розташовані металеві ворота. Вони були розташовані прямо над рівнем води, так що ніхто не міг пробратися в місто через них, не пірнувши під воду. Кир Великий вдався до такого плану. Коли в місті готувались до святкування великого свята, Кир Великий наказав своїм воїнам прокопати обхідний канал вздовж Євфрату. Увечері тимчасову дамбу прорвали, і вода з Євфрату стрімко пішла обхідним каналом, русло Євфрату обміліло. Під захистом нічної темряви армія Кира Великого пробралась по багну під воротами і ввірвалась до Вавилона. Місто швидко захопили. Причому напад було скоєно так, що більшість населення і не підозрювала про нього до останнього моменту. Розповідь про це можна знайти в творах Геродота та на сторінках Старого Завіту. Кир заявляв, що пробрався в місто через ворота, коли більшість вавилонян були п'яні.
   
 
[[Файл:Hammurabi's Babylonia UA.svg|thumb|right|400px|Карта вавилонських територій]]
 
[[Файл:Hammurabi's Babylonia UA.svg|thumb|right|400px|Карта вавилонських територій]]
   
Пізніше Кир дозволив євреям, які знаходились в вавилонському полоні, повернутись на свою батьківщину. Також він дав згоду на те, щоб вони відбудували свій храм в Єрусалимі.
+
Пізніше Кир дозволив євреям, які були у вавилонському полоні, повернутись на батьківщину. Він також дав згоду на те, щоб вони відбудували свій храм в Єрусалимі.
 
На це є підтвердження у Біблії,
 
На це є підтвердження у Біблії,
 
2 Хронік, 36:22-23&nbsp;— А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:&nbsp;— Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!
 
2 Хронік, 36:22-23&nbsp;— А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:&nbsp;— Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!
Рядок 125: Рядок 237:
 
Під час правління Кира та [[Дарій I Великий|Дарія І Великого]] Вавилон був столицею 9-ї сатрапії. Місто продовжувало бути центром освіти та науки.
 
Під час правління Кира та [[Дарій I Великий|Дарія І Великого]] Вавилон був столицею 9-ї сатрапії. Місто продовжувало бути центром освіти та науки.
   
При [[Ахеменіди|Ахеменідах]] було відроджено вавилонську астрономію та математику. Вавилонські вчені закінчили складати карту сузір'їв. Місто було адміністративним центром Перської імперії, яка на той час була найсильнішою в усьому відомому тоді світі.
+
За [[Ахеменіди|Ахеменідів]] було відроджено вавилонську астрономію та математику. Вавилонські вчені завершили складати карту сузір'їв. Місто було адміністративним центром Перської імперії, яка на той час була найсильнішою в усьому відомому тоді світі.
   
Перські царі намагались підтримувати релігійні церемонії [[Мардук]]а, але при [[Дарій III|Дарії III]] через податкову політику та безперестанні війни основні храми Вавилона та його канали було занедбано.
+
Перські царі намагались підтримувати релігійні церемонії [[Мардук]]а, але за [[Дарій III|Дарія III]] через податкову політику та безперервні війни основні храми Вавилона та його канали було занедбано.
   
 
У 552, 521 та 482 роках до н.&nbsp;е. відбулися збройні повстання, проте Вавилон залишився під перською владою. Лише в 331&nbsp;р. до н.&nbsp;е. у Вавилоні з'явився новий володар&nbsp;— [[Александр Македонський]].
 
У 552, 521 та 482 роках до н.&nbsp;е. відбулися збройні повстання, проте Вавилон залишився під перською владою. Лише в 331&nbsp;р. до н.&nbsp;е. у Вавилоні з'явився новий володар&nbsp;— [[Александр Македонський]].
Рядок 137: Рядок 249:
 
{{section-stub|дата=листопад 2017}}
 
{{section-stub|дата=листопад 2017}}
   
Людству не відомі точні відомості про занепад Вавилону, проте в Біблії, в книгах Старого Завіту, досить зрозуміло описані події до занепаду, опис занепаду та причина. Якщо дослідити Святе Писання і звірити з історією та сьогоденням, то видно, що воно так і є.
+
Людству невідомі точні відомості про занепад Вавилону, проте в Біблії, в книгах Старого Завіту, досить зрозуміло описані події до занепаду, опис занепаду та причина. Якщо дослідити Святе Писання і звірити з історією та сьогоденням, то видно, що воно так і є.
   
  +
== В пошуках стародавнього міста ==
  +
{{Quote box||Клавдій Джеймс Річ, «Спогади про руїни Вавилону» (1815 рік).
  +
| width = 45%
  +
| quote = За свідченнями сучасних мандрівників, я сподівався знайти у Вавилоні одночасно і більше, і менше, аніж я насправді знайшов. Менше, бо не міг навіть уявити протяжність всіх руїн, або розміри, масивність чи стан будь-якої їх частини. І більше, бо мені здавалося, що я зможу знайти сліди, дарма що недосконалі, більшості важливих споруд Вавилону. Я уявляв як казатиму: «Тут були стіни, а такою мала би бути їх протяжність. Тут стояв палац, а тут безсумнівно знаходилася Вавилонська вежа». Але це ввело мене в оману: замість пари курганів, які стояли б осторонь, я побачив усю історію країни, вкриту залишками будівель, стіни деяких на диво залишилися неушкодженими, а інших — стояли у таких дивних розвалинах невідомої форми і розміру, ніби когось попросили взяти будь-яку теорему й перетворити її на нісенітницю.
  +
}}
  +
  +
=== Перші відомості та спогади мандрівників ===
  +
Насправді Вавилон ніколи не зникав і його розташування залишалося відомим. Незважаючи на невелику плутанину через міста [[Борсіппа|Борсіппу]] та [[Дур-Курігальзу]], чиї [[Зикурат|зикурати]] нагадували [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], одна з частин міста зберігала стару назву — ''Бабіль,'' тому і місцеві жителі, й іноземні мандрівники досконало знали про руїни і їхню історію<ref name=":8" />''.''
  +
  +
Про Вавилон згадують ще [[Античність|античні]] [[Історик|історики]], правда їхні дані зазвичай перебільшені або спираються на [[Міфологія|міфологічні сюжети]]. Це пов'язано насамперед із тим, що вони вже не застали [[Вавилонія|Вавилонію]]<ref>{{Cite web|title=Herodotus on Babylon|url=https://www.worldhistory.org/article/84/herodotus-on-babylon/|website=World History Encyclopedia|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|title=Beautiful Babylon: Jewel of the Ancient World|url=https://www.nationalgeographic.com/history/history-magazine/article/babylon-mesopotamia-ancient-city-iraq|website=History|date=2017-01-17|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref>. Наприклад, про Вавилон пише [[Філон Візантійський]] у своїй праці «Про Сім чудес світу», де описує [[Сади Семіраміди]] і саме місто, але його дані неточні та перебільшені<ref name=":8" /><ref>{{Cite web|title=Hanging Gardens—Philo of Byzantium|url=http://www.plinia.net/wonders/gardens/hg4philo.html|website=www.plinia.net|accessdate=2021-04-28}}</ref>.
  +
  +
Одне античне джерело, що хоча й дійшло до нас фрагментами і крізь цитати з інших джерел, вважається найточнішим. Це історія [[Вавилонія|Вавилонії]], написана вавилонянином на ім'я [[Берос]]. Він був [[Жрецтво|жерцем]] [[Мардук|Мардука]] і створив розгорнуту хронологію Вавилона на замовлення [[Антіох I Сотер|Антіоха I Селевкіда]]. Проте це не звичайна [[хронологія]], а радше вступ до вавилонської культури, щоб ознайомити із нею греків<ref>{{Cite news|title=S. M. Burstein: The Babyloniaca of Berossus. (Sources for the Ancient Near East, Vol. I, Fasc. 5.) 44 pp. Malibu, California: Undena Publications, 1978. $3.30.|url=https://www.cambridge.org/core/journals/bulletin-of-the-school-of-oriental-and-african-studies/article/abs/s-m-burstein-the-babyloniaca-of-berossus-sources-for-the-ancient-near-east-vol-i-fasc-5-44-pp-malibu-california-undena-publications-1978-330/77D41009B2EBFFB5CA4A73718F6DF866|work=Bulletin of the School of Oriental and African Studies|date=1981/02|accessdate=2021-04-25|issn=1474-0699|doi=10.1017/S0041977X00105129|pages=218–219|volume=44|issue=1|language=en|first=D. J.|last=W}}</ref><ref>{{Cite news|title=Berossus as a Babylonian chronicler and Greek historian|url=https://www.academia.edu/12460609/Berossus_as_a_Babylonian_chronicler_and_Greek_historian|work=in: R.J. van der Spek et al. eds. Studies in Ancient Near Eastern World View and Society presented to Marten Stol on the occasion of his 65th birthday, 10 november 2005, and his retirement from the Vrije Universiteit Amsterdam (Bethesda MD: CDL Press 2008) 277-318|accessdate=2021-04-25|language=en|first=R. J. (Bert) van der|last=Spek}}</ref>.
  +
  +
Відомості про Вавилон знаходимо і в [[Араби|арабських]] джерелах, але в основному вони обмежуються лише згадкою про Вавилон, почасти — коротко описують руїни. У X ст. Вавилон відвідав [[Ібн-Хаукаль|Абу-ль-Касім Ібн-Хаукаль ан-Насибі]], який він описав у своїй роботі «Книга картини землі». За його свідченнями у місті ще досі живуть люди, проте воно більше скидається на село. Він писав: «Бабіль — це невеличке селище, але найстаріше в усьому Іраку. Через нього увесь регіон називають Бабіль<ref name=":8" />».
  +
[[Файл:Nuremberg chronicles - f 24v.png|міні|307x307пкс|Вавилон, зображення із «<nowiki/>[[Нюрнберзька хроніка|Нюрнберзької хроніки]]<nowiki/>». 1493 рік.]]
  +
Окрім арабських та античних джерел, інформацію про Вавилон запозичували зі [[Святі тексти|святих книг]] [[Юдаїзм|юдаїзму]] та [[Християнство|християнства]]. Саме звідти з'явилися розповіді про [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], [[Вавилонське стовпотворіння]], [[Сади Семіраміди]]. В цих джерелах знаходимо інформацію про легендарних [[Цар|цариць]] [[Семіраміда|Семіраміду]] та [[Нітокріс]], а також про реальні персоналії того часу — [[Навуходоносор II|Навуходоносора]], [[Валтасар|Валтасара]] тощо. Можливість на власні очі побачити Вавилон і знайти Вавилонську вежу розбурхувала уяву мандрівників з усього світу.
  +
  +
Першим європейцем, хто побував у Вавилоні, став рабин [[Веніамін Тудельський]]. Він двічі подорожував до Вавилона у період між 1160 і 1173 роками. [[Веніамін Тудельський|Веніамін]] залишив спогади про палац [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]] (скоріше за все мається на увазі Літній палац<ref name=":9">{{Cite web|title=Deutsche Orient-Gesellschaft e.V.|url=https://www.orient-gesellschaft.de/forschungen/projekt.php?a=49|website=www.orient-gesellschaft.de|accessdate=2021-04-26}}</ref>), зробив деякі заміри і описав громаду [[Юдаїзм|юдеїв]] які проживали неподалік і «молилися в [[Синагога|синагозі]], яку збудував ще сам [[Даниїл (пророк)|Даниїл]]<ref>{{Cite web|title=Travelling to Jerusalem--Benjamin of Tudela|url=https://depts.washington.edu/silkroad/texts/tudela.html|website=depts.washington.edu|accessdate=2021-04-25}}</ref>». Він також писав, що знайшов [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], але насправді сплутав її із руїнами [[Зикурат|зикурату]] в місті [[Борсіппа]].
  +
  +
24 жовтня 1574 року під час своєї подорожі до [[Багдад|Багдаду]], до Вавилона прибув Леонард Раувольф, лікар з Авґсбурґу<ref name=":9" />. Дослідника дуже засмутили розходження біблійської оповіді та реальної картини: замість родючих і багатих земель, Леонарда зустріли сухий гарячий вітер пустелі й занедбані руїни. Він побачив залишки мосту, вірогідно легендарний міст через Євфрат про який писав [[Геродот]], і який пізніше знайшли під час розкопок<ref name=":10">{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/acollectioncuri00goog
  +
|title=a collection of curious travels and voyages
  +
|last=rev. john ray
  +
|first=f r s
  +
|date=1738
  +
|language=English
  +
}}</ref>. Крім того, він описав великий палац, який він побоявся відвідати через змій та скорпіонів, і про руїни Вавилонської вежі, які він сплутав із руїнами зикурату в [[Дур-Курігальзу]]<ref name=":10" />. Аналогічну помилку із зикуратом в [[Дур-Курігальзу]] зробить англійський купець Джон Елдред, який відвідає Вавилон в кінці XVI століття<ref>{{Cite book
  +
|url=http://worldcat.org/oclc/922744673
  +
|title=Principal navigations voyages traffiques and discoveries of the english nation.
  +
|last=Richard.
  +
|first=Hakluyt,
  +
|date=2013
  +
|publisher=Cambridge Univ Press
  +
|isbn=978-1-107-28635-1
  +
|oclc=922744673
  +
}}</ref>.
  +
  +
У 1616 році Вавилон відвідав відомий італійський мандрівник [[П'єтро делла Валле]], який вже прославився тим, що привіз перші зразки клинописних написів до Європи. Він залишив опис будівель і цегли, з якої вони складалися<ref name=":9" />.
  +
  +
У 18 ст. зростає зацікавлення Вавилоном, його відвідують відомі [[Подорож|мандрівники]] Карстен Нібур та П'єр Жозеф де Бошам. Спогади Бошана, перекладені англійською у 1792 році, зацікавили [[Британська імперія|британську]] [[Ост-Індійська компанія|Ост-Індійську компанію]]. Компанія споряджає декілька експедицій в [[Багдад]] і [[Басра|Басру]], щоб розшукати месопотамські [[Реліквія|реліквії]] і доставити їх у [[Лондон]].
  +
  +
=== Перші археологічні дослідження ===
  +
[[Файл:Plan of the remains of Babylon, the Mujelibé, Kasr; &c. (14797780613).jpg|міні|План руїн Вавилона, тель Каср. Автор — Роберт Кер Портер, 1821 рік.|ліворуч]]
  +
[[Файл:Gesamtansicht von Babylon.jpg|міні|Вид на руїни Вавилона, малюнок. «Спогади про руїни Вавилона», Клавдій Джеймс Річ. 1818 рік.]]
  +
[[Файл:Babylon 1829 cropped.gif|міні|Руїни Вавилона, мапа була складена в 1829 році перед проведенням розкопок. Під час розкопок [[Ормуз Рассам]] знайшов [[Маніфест Кира|Циліндр Кира]] в телі Амрані-ібн-Алі (на карті позначений літерою Е), там де пізніше розкопають храмовий комплекс [[Есагіла]].]]
  +
У грудні 1811 року на прохання [[Ост-Індійська компанія|Ост-Індійської компанії]] до Вавилона приїздить Клавдій Джеймс Річ<ref>{{Cite web|title=Collections Online {{!}} British Museum|url=https://www.britishmuseum.org/collection/term/BIOG62827|website=www.britishmuseum.org|accessdate=2021-04-26}}</ref>. Дипломат, знавець багатьох східних мов (турецької, перської, арабської та івриту) і антиквар, він із захопленням починає дослідження видимих руїн Вавилона. Річ перший дав назву усім холмам (телям), згідно із місцевими назвами, і провів розкопки в телі Бабіль. Під час свого перебування у Вавилоні, Річ склав перші детальні плани міста, замалював руїни, зробив заміри деяких об'єктів. Він також відкопав [[Лев Вавилону (статуя)|Лева Вавилона]] і знайшов декілька артефактів. Усі свої спостереження він вклав у дві роботи «Спогади про руїни Вавилона» та «Другі спогади про руїни Вавилона». За весь час Річ двічі розкопував Вавилон у 1811-1812 та у 1817 році<ref>{{Cite book
  +
|url=http://worldcat.org/oclc/831263489
  +
|title=Memoir on the ruins of Babylon
  +
|last=J.
  +
|first=Rich, Claudius
  +
|date=1818
  +
|publisher=Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown
  +
|oclc=831263489
  +
}}</ref><ref>{{Cite book
  +
|url=https://books.google.com.ua/books?id=AK-_3VMubVUC&redir_esc=y
  +
|title=Second Memoir on Babylon: Containing an Inquiry Into the Correspondence Between the Ancient Description of Babylon and the Remains Still Visible on the Site
  +
|last=Rich
  +
|first=Claudius James
  +
|date=1818
  +
|publisher=Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown
  +
|language=en
  +
}}</ref>.
  +
  +
В 1818 року Вавилон відвідав англійський художник Роберт Кер Портер. Під час свого перебування він знайшов декілька артефактів і описав свої враження в книзі, які проілюстрував власними малюнками, чим тільки більше розіграв зацікавлення Вавилоном в Європі.
  +
  +
У 1827 році Вавилон відвідав британський офіцер та мандрівник Роберт Мігнан, він описав місто і зібрав додаткові дані про його розміщення<ref>{{Cite book
  +
|url=https://books.google.com.ua/books?id=uZkLAAAAYAAJ
  +
|title=Travels in Chaldæa: Including a Journey from Bussorah to Bagdad, Hillah, and Babylon, Performed on Foot in 1827. With Observations on the Sited and Remains of Babel, Seleucia, and Ctesiphon
  +
|last=Mignan
  +
|first=Robert
  +
|date=1829
  +
|publisher=H. Colburn and R. Bentley
  +
|language=en
  +
}}</ref>. Вільям Лофтус, відомий британський геолог, відвідав Вавилон у 1849 році, який описав значення рік та зміну їх [[Річище|русел]]<ref>{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/bub_gb_4ZiBAAAAIAAJ
  +
|title=Travels and researches in Chaldaea and Susiana with an account of excavations at Warka, the Erech of Nimrod, and Shush, Shushan the Palace of Esther, in 184952
  +
|last=William Kennett Loftus
  +
|date=1857
  +
|publisher=Robert Carter & Brothers
  +
|language=English
  +
}}</ref>. [[Файл:Confluence of the Tigris and Euphrates near Al-Qurnah.tif|міні|Місце, де у 1855 році відбувся «Інцидент в Аль-Курна». Малюнок 1885 року.]]На початку XIX століття постає новий научний напрям вивчення [[Стародавній Схід|Стародавнього Сходу]] — [[ассирологія]]. Незрозумілі знаки на глиняних табличках, які були привезені мандрівниками в минулому, починають детально вивчати. Під час аналізу виявляється, що це окремий вид [[Письмо|письма]], так званий [[клинопис]]. Ключ до [[Криптоаналіз|дешифрування]] клинописного письма винайшов вчитель німецького ліцею [[Георг Фрідріх Гротефенд|Георг Гротефенд]]. Але остаточно клинопис [[Криптоаналіз|дешифрували]] лише в середині XIX ст. Це зробили норвежець [[Крістіан Лассен|К. Лассен]], француз [[Ежен Бюрнуф]], та англієць [[Роулінсон, Генрі|Генрі Роулінс]]. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою [[Роулінсон, Генрі|Роулінса]] — [[Бегістунський напис|Бехістунським написом]], якого було викарбувано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя [[Дарій І|Дарія І]]. Відтепер в арсеналі дослідників з'явився цілий пласт літературних пам'яток, які залишили жителі давньої Месопотамії. Розкопки давніх міст тільки примножували кількість писемних пам'яток у розпорядженні вчених, зокрема і про Вавилон.
  +
  +
В 1850 році до Вавилона приїжджають Поль-Еміль Ботта і Остін Генрі Лаярд, відомі своїми розкопками месопотамських міст, насамперед розкопками Ніневії та відкриттям більшої частини [[Бібліотека Ашшурбаніпала|бібліотеки Ашшурбаніпала]]. Ботта і Лаярд провели розкопки на телях Бабіль, Каср та Амрані-ібн-Алі, однак їм не вдалося скласти більш-менш цільну картину розташування будівель. В першу чергу цьому завадили як значна площа пам'ятки, так і пошкодження культурного шару, які виникли через місцевих жителів, які розкрадали цеглу з руїн міста. На вершині теля Бабіль були знайдені численні поховання, проте їх не вдалося віднести до якої-небудь епохи, вірогідно що вони відносилися до ранньої історії міста. Через брак знахідок розкопки припинилися<ref>{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/discoveriesinru00layagoog
  +
|title=Discoveries in the ruins of Nineveh and Babylon; with travels in Armenia, Kurdistan and the desert: being the result of a second expedition undertaken for the Trustees of the British Museum
  +
|last=Layard
  +
|first=Austen Henry
  +
|date=1853
  +
|publisher=New York, G.P. Putnam and Co.
  +
}}</ref>.
  +
  +
Французька експедиція на чолі із Фульгенсом Френелєм проводила перші найбільші розкопки Вавилона з 1852 по 1854 рр<ref>{{Cite book
  +
|url=https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k5730001x
  +
|title=L'expédition scientifique et artistique de Mésopotamie et de Médie, 1851-1855 / Maurice Pillet,...
  +
|last=Pillet
  +
|first=Maurice (1881-1964) Auteur du texte
  +
|date=1922
  +
|language=FR
  +
}}</ref><ref>{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/bub_gb_abSOZ6sClWQC
  +
|title=Expédition scientifique en Mésopotamie exécutée par ordre du gouvernement de 1851 à 1854 par mm. Fulgence Fresnel, Félix Thomas et Jules Oppert publiée sous les auspices de son excellence m. le ministre d'état par Jules Oppert Relation du voyage et résultats de l'expédition
  +
|last=National Library of Naples
  +
|date=1863
  +
|publisher=Imprimerie Impériale
  +
|language=French
  +
}}</ref>. Разом зі своїми асистентами Юліусом Опертом та Феліксом Томасом вони знайшли і розкопали велику кількість артефактів із різних частин міста. На жаль, більша частина предметів була втрачена в травні 1855 року, коли вони намагалися переправити через Тигр 200 ящиків із артефактами. Під час «Інциденту в Аль-Курна» на плот напали пірати і він затонув разом з усім вантажем<ref>{{Cite web|title=The Qurnah Disaster|url=https://www.biblicalarchaeology.org/daily/the-qurnah-disaster/|website=Biblical Archaeology Society|date=2021-01-20|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref>. У травні 1856 року під час рятувальної місії були підняті 80 ящиків і відправлені до [[Гавр|Гавру]]<ref>{{Cite book
  +
|url=https://www.taylorfrancis.com/books/mono/10.4324/9781315862859/conquest-assyria-mogens-trolle-larsen
  +
|title=The Conquest of Assyria : Excavations in an Antique Land
  +
|date=2014-06-03
  +
|publisher=Routledge
  +
|language=en
  +
|doi=10.4324/9781315862859
  +
|isbn=978-1-315-86285-9
  +
}}</ref>. Інші спроби знайти втрачені артефакти із місії Френеля, включаючи японську експедицію 1971-1972 рр., були марними<ref>{{Cite news|title=THE REPORT OF THE JAPAN MISSION FOR THE SURVEY OF THE UNDER-WATER ANTIQUITIES AT QURNAH THE FIRST SEASON (1971-1972)|url=http://dx.doi.org/10.5356/orient1960.8.1|work=Orient|date=1972|accessdate=2021-04-25|issn=1884-1392|doi=10.5356/orient1960.8.1|pages=1–36,1|volume=8|first=NAMIO|last=EGAMI}}</ref>.
  +
  +
[[Генрі Роулінсон]], відомий як [[Криптоаналіз|дешифрувальник]] [[Давньоперський клинопис|перського клинопису]], відвідав Вавилон у 1854 році, але не затримався там надовго<ref>{{Cite news|title=Rawlinson, Sir Henry Creswicke|url=https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Rawlinson,_Sir_Henry_Creswicke|work=1911 Encyclopædia Britannica|accessdate=2021-04-25|volume=Volume 22}}</ref>. У 1962 році французький дипломат Пацифік-Генрі Делапорт знайшов [[Парфянське царство|парфійську]] могилу. Всі знайдені в ній артефакти він відправив до [[Лувр|Лувру]]<ref>{{Cite web|title=Chronologie traditionnelle dite moyenne {{!}} Dossiers d'Archéologie hors-série n° 14 (Babylone)|url=https://www.dossiers-archeologie.com/numero-14/babylone-naissance-d-une-legende/chronologie-traditionnelle-dite-moyenne.23553.php#article_23553|website=www.dossiers-archeologie.com|accessdate=2021-04-25}}</ref>.
  +
  +
Наступні значні розкопки у Вавилоні проводив [[Ормуз Рассам]], якого у Вавилон направив [[Британський музей]]. Роботи почалися у 1876 року і тривали аж до 1882. Місцеві жителі, які до цього збирали цеглу з місця розкопок, почали розкрадати й перепродавати то, що вони знаходили. Не зважаючи на велике розкрадання і значні пошкодження через дикунські методи проведення археологічного дослідження, Рассам все таки зміг розкопати і перевезти велику кількість визначних знахідок, наприклад [[Маніфест Кира]]<ref>{{Cite news|title=Asshur and the Land of Nimrod; being an Account of Discoveries made in the Ancient Ruins of Nineveh, Asshur, Sepharvaim, Calah, Babylon, Borsippa, Cuthah, and Van, etc. By Hormuzd Rassam, with an Introduction by Robert W. Rogers, Ph.D., D.D. (Cincinnati: Curts & Jennings, 1897.) - Nippur, or Explorations and Adventures on the Euphrates. By John Punnett Peters, Ph.D., Sc.D., D.D. Two Vols. (G. P. Putnam's Sons, 1897.)|url=https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-the-royal-asiatic-society/article/abs/asshur-and-the-land-of-nimrod-being-an-account-of-discoveries-made-in-the-ancient-ruins-of-nineveh-asshur-sepharvaim-calah-babylon-borsippa-cuthah-and-van-etc-by-hormuzd-rassam-with-an-introduction-by-robert-w-rogers-phd-dd-cincinnati-curts-jennings-1897-nippur-or-explorations-and-adventures-on-the-euphrates-by-john-punnett-peters-phd-scd-dd-two-vols-g-p-putnams-sons-1897/6E86DDE54D917300D117743EE6748F62|work=Journal of the Royal Asiatic Society|date=1898/01|accessdate=2021-04-25|issn=2051-2066|doi=10.1017/S0035869X00146362|pages=183–188|volume=30|issue=1|language=en|first=T. G.|last=Pinches}}</ref>.
  +
  +
Для того, щоб зупинити розкрадання на розкопках, Британський музей направив Е. А. Уоліса Баджа, який зміг домовитися із місцевими перекупниками, що всі глиняні таблички, печатки і особливо цінні артефакти вони продаватимуть музею. Через сварки із місцевими робітниками, розкопки періодично закінчувалися і розпочиналися знову, аж доки у 1897 році Вавилоном не зацікавилися німці<ref name=":6">{{Cite book
  +
|url=https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/9783110222128.47/html
  +
|title=Excavated and Unexcavated Libraries in Babylon
  +
|last=Pedersén
  +
|first=Olof
  +
|date=2011-07-27
  +
|publisher=De Gruyter
  +
|language=de
  +
|doi=10.1515/9783110222128.47/html
  +
|isbn=978-3-11-022212-8
  +
}}</ref>.
  +
  +
=== Новий етап вивчення і розкопки Німецького східного товариства ===
  +
[[Файл:Robert Koldewey in Front of the Magazine in Babylon.jpg|ліворуч|міні|304x304px|[[Роберт Кольдевей]] (1855-1925) на фоні складу зі своїми знахідками у Вавилоні. Дата невідома, автор — [[Гертруда Белл]]. ]]
  +
[[Файл:Babylon Zentralblatt 71 Abb 3.tif|міні|Пошуковий [[котлован]] німецької експедиції на телі Каср. 30 серпня 1919 року, автор — [[Роберт Кольдевей]].]]
  +
[[Файл:Ishtar gate sirrush comparison in Koldewey 1914.png|міні|Порівняння лапи [[Дракон|драконоподібної]] істоти [[мушхушшу]], зображеної на [[Брама Іштар|Брамі Іштар]], із [[Хижі птахи|хижим птахом]]. «Розкопки у Вавилоні», [[Роберт Кольдевей]], 1914 рік.]]
  +
[[Файл:Enamelled piece of Ishtar gate.png|міні|Фрагмент [[Брама Іштар|Брами Іштар]]. Автор — [[Роберт Кольдевей]], 1914 рік.]]
  +
Справжнє відкриття Вавилона для науки пов'язують з діяльністю [[Роберт Кольдевей|Роберта Кольдевея]]. У 1897 році, вражений знахідками Ост-Індійської компанії, він відвідав руїни. Наступного року (1898) було створено Німецьке східне товариство, щоб поширити зацікавлення [[Сходознавство|сходом]] і назбирати необхідні кошти для майбутніх експедицій. У той же час створили Східний департамент [[Музей|музеїв]] [[Пруссія|Прусії]], який мав займатися отриманням майбутніх знахідок. Із 1901 року [[Вільгельм II (німецький імператор)|Вільгельм II]] візьме товариство під свою опіку і почне його фінансувати<ref name=":1">{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/773811619
  +
|title=Antiquity on display : regimes of the authentic in Berlin's Pergamon Museum
  +
|last=Bilsel
  +
|first=Can
  +
|date=2012
  +
|publisher=Oxford University Press
  +
|location=Oxford
  +
|isbn=978-0-19-957055-3
  +
|oclc=773811619
  +
}}</ref>.
  +
  +
Саме [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] очолив перші повномасштабні розкопки міста, які проходили з 1899 по 1917 роки. Окрім нього в експедиції були задіяні й інші дослідники, зокрема: Вальтер Андре, Фрідрих Ветцель, Оскар Ройтер та Георг Буддензіг. Розкопки проходили на високому професійному рівні, для допомоги археологам залучалися й місцеві жителі. Розкопки [[Роберт Кольдевей|Кольдевея]] допомогли відкрити матеріал [[Нововавилонське царство|нововавилонського]], [[Імперія Ахеменідів|ахеменідського]], [[Держава Селевкідів|селевкідського]] та [[Парфянське царство|парфянського]] періодів, а також давніших епох, хоча й в меншому об'ємі (розкопати нижні археологічні шари заважають ґрунтові води). Найбільш документованим виявиться нововавилонський період, коли місто досягло свого розквіту як столиця великої імперії (під час правління [[Халдеї|халдейської]] династії). Саме цей період найбільше згадується в [[Старий Завіт|Старому Завіті]], почасти бо на царювання [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]] припадає початок «<nowiki/>[[Вавилонський полон|Вавилонського полону]]<nowiki/>». Могутність та багатство міста, яких воно досягло в той час, лягли в основу [[Апокаліпсис|апокаліптичного]] образу Вавилона. Тому результати розкопок німецьких археологів зацікавили європейську спільноту<ref name=":7" />.
  +
  +
Експедиції [[Роберт Кольдевей|Р. Кольдевея]] вдалося встановити, що в період розквіту Вавилон був великим, добре впорядкованим містом із міцною фортифікацією, розвиненою архітектурою і високим рівнем культури. Місто оточувало потрійне кільце стін та оборонний рів, а також додаткова зовнішня стіна для розмежування передмістя. Місто було сплановано як майже ідеальний прямокутник із периметром 8150 м і площею близько 4 км², а якщо враховувати територію, яку охоплювала зовнішня стіна, то площа досягала 10 км². Вавилон був спланований дуже старанно: стіни були закладені відповідно до сторін світу (за місцевими уявленнями), вулиці перетиналися під прямим кутом і оточували центральний храмовий комплекс, який уявляв собою єдиний ансамбль. Річка Євфрат розділяла столицю навпіл на Західне та Східне місто; із Євфратом також з'єднувалася й система каналів міста, яка поставляла воду в усі квартали. Деякі вулиці були прикрашені мозаїкою із кольорової цегли. Більшість знайдених будинків боли одноповерхові, із зовнішнім світом місто сполучали вісім воріт<ref name=":7" />.
  +
  +
У Вавилоні розміщувалося багато храмів, присвячених різним богам — Іштар, Нанні, Ададу, Нінурті, але найбільше всього поважали покровителя міста і главу пантеону богів — Мардука. На його честь, в самому центрі столиці був зведений масштабний комплекс Есагіла із 7-поверховим зикуратом Етеменанкі — Вавилонською баштою висотою в 91 м. Проте Кольдевею вдалося розкопати лише частину Есагіли. Північніше, на місці теля Каср, розташовувалися фортифікації, які межували з Південним палацем [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]]; там же були знайдені склепінчасті конструкції, як тоді гадали — залишки Садів Семіраміди. Вхід у Вавилон перекривали масивні укріплення, шлях до якого проходив повз Північний палац (тель Бабіль) і аж до Брами Іштар. Цей шлях ще відомий як Процесійна дорога<ref name=":7">{{Cite book
  +
|url=http://archive.org/details/ldpd_10797913_000
  +
|title=The excavations at Babylon
  +
|last=Koldewey
  +
|first=Robert
  +
|last2=Johns
  +
|first2=Agnes Sophia Griffith
  +
|date=1914
  +
|publisher=London : Macmillan and Co.
  +
}}</ref>.
  +
  +
Одночасно проводилися розкопки декількох місць (від 3 до 5), кількість робітників, які розкопували телі, варіювалася від 150 до 250. Окрім Вавилона, одночасно велися розкопки у містах [[Борсіппа]], [[Шуруппак]] та [[Ашшур]], які з 1903 по 1913 рр. очолював Волтер Андре, один із колег [[Роберт Кольдевей|Кольдевея]]<ref name=":7" />.
  +
  +
Розкопки у Вавилоні допомогли визначитися із розташуванням важливих монументів, археологи створили мапи і зібрали дані в такій кількості, як ще ніколи не вдавалося зібрати в історії археології Месопотамії. На користь експедиції зіграло й те, що її очільник був архітектором за освітою, тому він був зацікавлений не тільки у знахідках, а й у збереженні пам'яток і старих будівель<ref name=":7" />.
  +
  +
У 1913 році [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] опублікував свої дослідження у книзі «Відновлення Вавилона» (нім. ''Das wiedererstehende Babylon),'' яку перевидавали аж до його смерті й яка досі залишається основним джерелом знань про [[Археологія|археологію]] [[Межиріччя|Месопотамії]]<ref name=":7" />.
  +
  +
Усі артефакти, сотні клинописних табличок та частини [[Брама Іштар|Брами Іштар]] були відправлені до Німеччини, де друг і колега [[Роберт Кольдевей|Кольдевея]], Волтер Андре зібрав їх у композицію і реставрував браму у повну висоту. Композицію помістили до [[Музей Передньої Азії|Музею Передньої Азії]] ([[Пергамський музей]]), де вона знаходиться й зараз<ref>{{Cite web|title=Ishtar Gate|url=https://www.worldhistory.org/Ishtar_Gate/|website=World History Encyclopedia|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref><ref name=":1"/>. У 1917 році німецькі археологи покинули Вавилон через війська Антанти, які окупували прилеглі території. Усі знайдені у Вавилоні артефакти вони були змушені покласти у сховище, яке пізніше британські офіцери використовували як дім відпочинку, через що була втрачена значна частина знайдених предметів<ref name=":6" />. Іракський музей, який створили у 1923 році, провів ревізію того що залишилося і в 1926 році знахідки було поділено між музеями Багдаду та Берліну<ref>{{Cite news|title=Work on a Digital Model of Babylon using Archaeological and Textual Evidence|url=https://www.academia.edu/2005306/Work_on_a_Digital_Model_of_Babylon_using_Archaeological_and_Textual_Evidence|accessdate=2021-04-27|language=en|first=Olof|last=Pedersen}}</ref>.
  +
  +
Після того як [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] покинув Вавилон, розкопки довгий час не відбувалися. Лише у 1956 розкопки були відновлено [[Німецький археологічний інститут|Німецьким археологічним інститутом]] під керівництвом німецького археолога Генріха Лензена<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1515/za.2008.98.issue-1|work=Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie|date=2008-06|accessdate=2021-04-25|issn=0084-5299|doi=10.1515/za.2008.98.issue-1|volume=98|issue=1}}</ref>. Лензен займався дослідженням і розкопками [[Елліністичний період|елліністичного]] театру. У 1962 році до нього приєднався Ганс-Йорг Шмід, який зосередився на розкопках [[Зикурат|зикурату]] [[Етеменанкі]]<ref>{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/33238088
  +
|title=Der Tempelturm Etemenanki in Babylon
  +
|last=Schmid
  +
|first=Hansjörg
  +
|date=1995
  +
|publisher=P. von Zabern
  +
|location=Mainz am Rhein
  +
|isbn=3-8053-1610-0
  +
|oclc=33238088
  +
}}</ref>.
  +
  +
Починаючи з 1974 року Центр археологічних досліджень в Турині та Іраксько-італійський інститут археології розпочали нові розкопки, їх основною метою було підтвердження (чи коригування) данних німецької експедиції Кольдевея, особливо що стосувалося водоносної системи міста. Італійські археологи, яких очолив Джакомо Бергаміні, зібрали важливі дані, а у 1979-1980 рр., разом із командою з Іраку розкопали храм [[Набу (божество)|Набу]], де знайшли велику кількість клинописних табличок<ref>{{Cite book
  +
|url=http://worldcat.org/oclc/610712090
  +
|title=Levels of Babylon reconsidered : a re-examination of the stratigraphical outlines of the town with special emphasis on the problem of the ancient water levels
  +
|last=Giovanni.
  +
|first=Bergamini,
  +
|oclc=610712090
  +
}}</ref>. Роботи були перервані 1990 роком через [[Війна в Перській затоці|Війну в Перській затоці]].
  +
  +
=== Реконструкція і занепад ===
  +
[[Файл:Palace at Euphrates 2003.jpg|міні|254x254пкс|Один з палаців [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]] на річці [[Євфрат]]. 2003 рік.]]
  +
В кінці XX століття Вавилон став інструментом ідеологічної політики Садама Хусейна. Іракський президент вважав себе нащадком великих правителів давнини і тому наказує розпочати будівництво власної резиденції у Вавилоні. Крім того, він продовжує реконструкцію міста, проте виконується це варварським методом — без урахування [[Стратиграфія|стратиграфії]], над старими руїнами зводилися нові споруди, добудовувалися старі тощо.
  +
  +
В 1960-70 роках іракські археологи розпочали процес відновлення старовинних пам'яток країни, зокрема храму Нінмах, а також проведення нових розкопок. Вавилон швидко став національним символом Іраку, а Лев Вавилона почав з'являтися на марках. Починаючи з 1978 року роботи з відновлення стають інтенсивнішими, це було пов'язано із бажанням Саддама Хусейна пов'язати свою генеалогію з національними героями, як от Хамураппі або Навуходоносор <abbr>II. Відновлюються стіни багатьох монументів, стіни фортифікацій і Брама Іштар, деякі споруди модифікуються, як от Південний палац, чия тронна зала розширюється для проведення там концертів, або античний театр, де встановлюється 2500 сидячих місць для проведення тематичних вистав (наприклад, театральної адаптації Епоса про Гільгамеша). Садам Хусейн навіть залишив особистий підпис на деяких цеглинах, як це робили правителі Вавилона, і побудував свій палац на одному з холмів міста. У Вавилоні починають проводити фестивалі і свята, що непокоїть спільноту археологів, адже це заважає розкопкам і шкодить руїнам.</abbr>
  +
  +
Найбільше руїни Вавилона постраждали під час [[Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003)|вторгнення коаліційних сил до Іраку]] 2003 року. Під час конфлікту місце розкопок було обрано для зведення військового табору Camp Alpha на 2000 солдат. Дії американських та польських військових призвели до пошкодження багатьох будівель, особливо Брами Іштар; окрім цього розкрадалися й деякі частини споруд, частіше всього цегла. Військова база проіснувала із вересня 2003 року до грудня 2004 року, американські військові вибачилися за пошкодження й виділили кошти на реставраційні роботи<ref>{{Cite web|title=U.S. troops accused of damaging Babylon's ancient wonder - CNN.com|url=https://edition.cnn.com/2009/WORLD/meast/07/31/iraq.babylon.damage/|website=edition.cnn.com|accessdate=2021-04-28}}</ref>.
  +
  +
5 липня 2019 року Вавилон визнано об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО<ref>{{Cite web|title=Babylon|url=https://whc.unesco.org/en/list/278/|website=UNESCO World Heritage Centre|accessdate=2021-04-28|language=en|first=UNESCO World Heritage|last=Centre}}</ref>.
  +
  +
== Вавилон — перший мегаполіс ==
  +
[[Файл:Babylon UKR.png|ліворуч|міні|425x425px|План міста Вавилон.]]
  +
[[Файл:Babylonian Map of the World, 700-500 BC.jpg|міні|Вавилонська [[Карта світу|мапа світу]], де Вавилон зображено в центрі. VI-V ст. до н. е.]]
  +
Тривалі археологічні розкопки, вивчення клинописних джерел, а також предметна база допомогли створити цілісне уявлення про місто. Скоріше за все, форму прямокутника архітектура міста отримала під час правління [[Касити|каситів]]. У час свого розквіту, площа міста за приблизними підрахунками сягала 1000 гектарів<ref>{{Cite book
  +
|url=http://books.openedition.org/iup/1360
  +
|title=The Phenomenon of Global Cities in the Ancient World
  +
|last=Truschnegg
  +
|first=Brigitte
  +
|date=2016-09-29
  +
|editor-last=Bischof
  +
|editor-first=Günter
  +
|editor2-last=Exenberger
  +
|editor2-first=Andreas
  +
|editor3-last=Mokhiber
  +
|editor3-first=James
  +
|editor4-last=Strobl
  +
|editor4-first=Philipp
  +
|series=Interdisziplinäre Forschung
  +
|publisher=innsbruck university press
  +
|location=Innsbruck
  +
|pages=75–102
  +
|isbn=978-3-903122-23-9
  +
}}</ref>. Підрахувати точну кількість населення неможливо; по перше — до нас не дійшло точних даних щодо жителів міста; а по друге — існувала значна міграція населення. Більшість істориків<ref>{{Cite news|title=Nicolet Cl., Ilbert R., Depaule J.-Ch. (éds), Mégapoles méditerranéennes. Géographie urbaine rétrospective, Ecole française de Rome-MMSH-Maisonneuve, Rome-Aix-en-Provence-Paris, 2000.|url=http://journals.openedition.org/remmm/2698|work=Revue des mondes musulmans et de la Méditerranée|date=2000-07-15|accessdate=2021-04-29|issn=0997-1327|pages=361–385|issue=91-94|language=fr|first=Jean Samuel|last=Bordreuil}}</ref> сходиться на тому, що в місті могло проживати в середньому 100 000 жителів (під час правління [[Навуходоносор II|Навуходоносора <abbr>II</abbr>]] <abbr>в місті могли проживати близько 200 000 жителів</abbr><ref>{{Cite web|title=The Ancient City|url=https://www.worldhistory.org/city/|website=World History Encyclopedia|accessdate=2021-04-29|language=en}}</ref>). В будь якому разі, це було місто з високою щільністю населення, особливо в період між Нововавилонським царством та Імперією Ахеменідів, яке можна вважати першим в світі «мегаполісом».
  +
  +
Громадська територія міста досить слабо досліджена; найбільше розкопок проводилося в центральній частині міста, особливо біля храмів. Завдяки клинописним табличкам були ідентифіковані (й почасти названі) важливі структурні частини міста: вали, канали й деякі жилі райони. Ці незначні джерела висвітлили для дослідників аспекти життя давніх вавилонян, які згодом були підкріплені археологічними знахідками.
  +
  +
Місто оточували потрійне кільце стін із периметром близько 8015 м, водний рів, а також зовнішня стіна, яка охоплювала значну частину передмість. Фортифікаційні споруди захищали головний, північний вхід до міста, із боку Брами Іштар; окрім того, в північній частині передмістя знаходився Літній палац Навуходоносора II, який було виконано у вигляді фортеці, а на річці Євфрат було побудовано особливе укріплення, яке захищало стіни міста від сили течії.
  +
  +
Вулиці перетиналися під прямим кутом, деякі з них були оздоблені кольоровою плиткою. У Вавилоні була облаштована, брукована набережна; через місто проходило багато каналів, які постачали воду до житлових кварталів; також у місті було декілька мостів, палаци, велика кількість храмів, а також грандіозні споруди — зикурат Етеменанкі (можливо, біблійська [[Вавилонська вежа]]) і одне з чудес світу — [[Сади Семіраміди]]. Більшість споруд були прикрашені глазурованою цеглою, [[Барельєф|барельєфами]], [[Фриз|фризами]]; поверхи зикурату були різного кольору. Геродот, який ймовірно відвідав Вавилон у V ст. до н. е. назвав його найкрасивішим містом з усіх, що він знав.
  +
  +
=== Устрій міста та поділ на райони ===
  +
Вавилон можна умовно поділити на дві частини — Східне та Західне місто.
  +
  +
«''Східне місто''», або «''Старе місто''» розташовувалося на лівому березі Євфрату (на плані — праворуч); від річки до найсхіднішої точки міста — близько 450-500 гектарів; тут розташовані головні монументи міста, зона палаців (на телі Каср), а також храм Мардука, храмовий комплекс Есагіл із зикуратом Етеменанкі на півночі. Саме тут, на схід від культових споруд, розкинувся центр міста (тель Меркес), де знаходилися жилі райони. Згідно зі збіркою топографічних текстів ''Tintir''<ref>{{Cite news|title=TIN.TIR = Babylon, the Question of Canonization and the Production of Meaning|url=https://www.jstor.org/stable/1360035|work=Journal of Cuneiform Studies|date=1998|accessdate=2021-04-30|issn=0022-0256|doi=10.2307/1360035|pages=77–85|volume=50|first=Niek|last=Veldhuis}}</ref>, ця частина міста поділялася на шість районів<ref name=":11">{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/27918563
  +
|title=Babylonian topographical texts
  +
|last=George
  +
|first=A. R.
  +
|date=1992
  +
|publisher=Departement Oriëntalistiek
  +
|location=Leuven
  +
|isbn=90-6831-410-6
  +
|oclc=27918563
  +
}}</ref>:
  +
  +
* '''Еріду''' (Eri-du<sub>10</sub><sup>ki</sup>) — найстаріший район міста, чиї чотирнадцять храмів роблять його релігійним центром Вавилона. Саме тут розташовувався великий храмовий комплекс головного божества Мардука — Есагіл, а також зикурат Етеменанкі; останній був частково розкопаний експедицією Кольдевея і лежить біля телю Амрані-ібн-Алі; залишки східної основи зикурату можна досі побачити на північ від Амрані, в частині району, яку називають Сахн; на півночі район межував із районом Кадінгірра через Головну браму, на півдні — із районом Шуанна та Ринковою брамою. На заході район упирався у річку; біля річки, проте в межах комплексу Есагіл, розташовувався храм на честь бога [[Енкі|Еа]] — Екарзагінна. Разом із храмом Екарзагінна в Есагілі знаходилося 14 храмів: головне святилище Есагіла, зикурат Етеменанкі, храм Екарзагінна (на честь [[Енкі|Еа]]), храм Ерабрірі (на честь Мадану, місцевого божества-судді), Егальмах (на честь [[Гула|Гули]]), Енамтаггадуха (на честь [[Амореї|аморейсього]] бога-громовержця Амурру), Еалтіла (на честь [[Адад|Адада]]), Етуркаламма (на честь [[Інанна|Іштар]]), Енітенна/Енітенду (на честь [[Нанна (місячне божество)|Сіна]]), Есагдільаннагідрутуку (на честь великого візира богів Ніншубура), Езідагішнугаль (на честь [[Тамуз|Думузі]]), Егішлаанкі (на честь [[Набу (божество)|Набу]]), Егузаламах (на честь [[Нінгішзіда]]) та Есаггашарра (на честь богині Ануніт, спочатку епітету Іштар, а потім — окремого божества війни).
  +
* '''Шуанна''' (Šu-an-na<sup>ki</sup>) — район на півдні від Еріду, займає більшу частину пагорбу Ішан-ель-Асвад. Межою на півночі є Ринкова брама, на півдні — міські стіни та Брама Ураша, на заході — річка Євфрат, на сході — район ''TE.E<sup>ki</sup>''. В районі знаходилися два храми: Ехурсагтілла (на честь [[Нінурта]]) та Ешасурра (на честь богіні Ішхари, можливо покровительки родючості), останній зустрічається лише в одному топографічному тексті, тому його місцезнаходження викликає багато питань; вірогідним відповідником може бути «Храм Z», руїни якого розкопав [[Роберт Кольдевей|Кольдевей]] біля міської стіни. Через квартал також проходила Процесійна дорога Набу (Nabû-dayyān-nišīšu), яка вела від храмового комплексу Есагіл і аж до Брами Ураша.
  +
*'''Кадінгірра''' (KÁ.DIG̃IR.RA<sup>KI</sup>) — район на півночі від Еріду, займав частину телів Каср та Меркес. Межою на півночі є міські стіни та Брама Іштар, на півдні — район Еріду та Головна брама, на заході — берег річки, на сході район Нове місто. В топографічних текстах згадується чотири основні храми, що відповідає кількості розкопаних споруд: Емах (на честь [[Нінхурсаг|Нінмах]]), Емашдарі (на честь [[Інанна|Іштар]]), Еніггідаркаламмашумма (на честь бога [[Набу (божество)|Набу]]) та Ехілікаламма (на честь [[Ашера|Ашратум]]). В Кадінгіррі також розташовувалися адміністративний та фортифікаційний центри міста; тут був збудований палацовий ансамбль халдейських правителів. Кадінгірра — найбільш досліджений і розкопаний район Вавилона.
  +
*'''Нове місто''' (ālu GIBIL<sup>ki</sup>, ālu eššu<sup>ki</sup>) — район на північному сході від району Куллаб, почасти співпадає із телєм Хомера. На півдні межує з районом Куллаб (біля храму Екітушгірзаль); на заході — з районом Кадінгірра; на сході й заході обмежувався міськими стінами. Район Нове місто напрочуд детально описано в багатьох джерелах<ref name=":11" />; в архівних комерційних документах старовавилонського періоду, які були розкопані [[Роберт Кольдевей|Р. Кольдевеєм]], можна часто зустріти район під назвою «Нове місто на сході»; саме в цей час могло відбуватися значне розширення міста, одночасно на сході і на заході, тому не дивно, що такий район з'явився й у Вавилоні. Схоже, що це народна назва району, яка пізніше закріпилася у державних документах. Район міг бути комерційним центром Вавилона; в текстах згадується про три храми, проте жоден з них не було розкопано: Еурунанам (на честь [[Набу (божество)|Набу]]), Екітушгірзаль (на честь [[Інанна|Іштар]]) та Еандасаа (теж на честь [[Інанна|Іштар]]). Більша частина кварталу була зруйнована, коли річка змінила своє русло. В елліністични період в районі побудували велику кількість споруд; були збудовані наприклад, театр і [[палестра]].
  +
*'''Куллаб''' (Kul-aba<sub>4</sub><sup>ki</sup>) — район на заході від Еріду. На півночі межував із Новим містом (до храму Екітушгірзаль), на півдні — із районом ''TE.E<sup>ki</sup>'', на сході обмежувався міськими стінами та Брамою Мардука. Згідно із джерелами тут знаходилося чотири храми, жоден не було розкопано: Егішнугаль (на честь [[Нанна (місячне божество)|Сіна]]), Емекілібурур (на честь Шаррат-Ларса, можливо мається на увазі богиня світла Айа), Еургубба (на честь Пісангунука, бога покровителя району) та Есаг (на честь [[Лугальбанда|Лугальбанди]]). Також в Куллабі знаходилася споруда Біт-реш-Акіту, або «Храм початку фестиваля Акіту», яка могла бути пов'язана із святкуванням Нового року.
  +
*'''TE.E<sup>ki</sup>''' — район, що знаходився в південно-східній частині міста; точне прочитання невідоме, можливо Касірі чи Те; на півночі межував із Новим містом, на заході — із Шуанною, на півдні закінчувався міською стіною, яка окреслювала район і на сході, де також була Брама Забаби. В районі розташовувалися три незначні святилища: Екагула (на честь богів, що відносилися до групи [[Аннунаки|аннунакі]]), Едуркуга (на честь богів, що відносилися до групи [[ігігі]]) та храм Емеуру (на честь Нанайя, богині краси).
  +
  +
В західній частині Вавилона («''Західне місто''», або «''Нове місто''») не проводилися розкопки, тому єдиним джерелом інформації залишаються топографічні тексти<ref name=":11" />. Відомо, що «''Нове місто''» розділялося на чотири райони:
  +
  +
* '''Кумар''' (Kumar) — найстаріший район «''Західного міста''» і його релігійний центр. Тут знаходилися сім храмів: Енамтіла (на честь [[Енліль|Енліля]]), Еешмах (на честь [[Енкі|Еа]]), Екадімма (на честь [[Гештінанна|Белілі]]), Емескілла (на честь [[Нумушда|Амурру]]), Едікукаламма (на честь [[Шамаш (міфологія)|Шамаша]]), Еесіркаламма (на честь Пісангунука) та Енамхе (на честь [[Адад|Адада]]).
  +
* '''Туга''' (Tu-ga) — район в південній частині «''Західного міста''». Із топографічних текстів відомо про три святилища: Екітушгарза (на честь [[Інанна|Іштар]]), Есабад (на честь [[Гула|Гули]]) та Ешіддукішарра (на честь [[Набу (божество)|Набу]]).
  +
* Район, назва якого не дійшла до нас через пошкодження джерел. Знаходився в західній частині «''Західного міста''», простягаючись від міських стін та Брами Адада до району Кумар. Розкопки не проводилися; в джерелах відсутня яка-небудь інформація про район чи про якісь важливі будівлі.
  +
* '''Баб-Лугал'їрра''' (Bāb-<sup>d</sup>Lugal-ir<sub>9</sub>-ra) — район на півночі «''Західного міста''». На півночі межою були міські стіни та Брама Енліля, на заході — річка Євфрат, східна — храм Егішхуранкіа. Тут були три храми: Енінмах (на честь [[Нуску]]), Егішхуранкіа (на честь Белет-Нінуа) та Ебурсаса (на честь Шари).
  +
  +
На відміну від самого міста, передмістя досліджувалося мало. Там знаходилися фортифікаційні споруди, храми, палаци, будинки багачів та простого населення, посівні поля тощо. За Навуходоносора II значна частина передмістя «''Східного міста''» була оточена Зовнішньою стіною; в той же час там побудували Літній чи Північний палац. Через передмістя проходила знаменита Процесійна дорога; там же знаходилися дві великі фортеці, що охороняли вхід у місто біля [[Брама Іштар|Брами Іштар]]. Із клинописних джерел відомо про деякі частини передмістя: Лаббаната, Біт-шар-Бабілі (елітний район біля Літнього палацу Навуходоносора II) тощо. Археологи також знайшли тут Біт-Акіту (Храм Акіту, або Храм Нового року), який знаходився біля одної з фортець.
  +
  +
=== Захисні споруди міста ===
  +
[[Файл:Walls of Babylon 1 RB.JPG|міні|Стіни Вавилона. Сучасна реконструкція.]]
  +
[[Файл:The Inner Walls of the ancient city of Babylon, Iraq, 6th century BC, reign of Nebuchadnezzar II.jpg|міні|Зовнішня стіна міста, VI ст. до н. е.]]
  +
[[Файл:Ishtar Gate at Berlin Museum.jpg|міні|223x223px|[[Брама Іштар]], реставрація. [[Пергамський музей]].]]
  +
Фортифікаційна система Вавилона складалася з декількох шарів. Перший шар фортифікацій оперезував внутрішню частину міста з обох боків Євфрату. Далі місто захищали фортифікації, розташовані у вигляді трикутника, вони окреслювали зовнішню частину міста. Тексти часів Навуходоносора II також описують деякі фортифікаційні споруди знаходилися недалеко від міста для сповільнення ймовірних ворогів: на півночі, в напрямку міста [[Кіш (Шумер)|Кіш]] та в напрямку міста [[Сіппар]].
  +
  +
Зовнішня стіна захищала місто зі східного берегу річки Євфрат, а також включала західну частину внутрішнього міста, тому її можна вважати першим оборонним рубіжем. За контуром стіна нагадувала трикутник (чи радше трапезоїд) і простягалася на 12-15 км. На даний час було розкопано близько 800 метрів стіни. Перед стіною був рів, наповнений водою. Через кожні 30-50 метрів на стіні стояли захисні споруди (башти). В деяких топографічних текстах йдеться про 120 башт та 5 входів (брам)<ref name=":11" />. Археологічні розкопки не знайшли частини стіни, яка б закривала західну частину біля річки Євфрат; досі невідомо чи це була помилка архітекторів, чи стіна була знищена (і повністю зникла) в пізніший період.
  +
  +
Внутрішні укріплення складалися з двох стін протяжністю близько 8 кілометрів, між стінами був простір 2-3 км. Внутрішня стіна називалася Імгур-Енліль («''Енліль забажав''»), а зовнішня — Німіт-Енліль («''Пристанище Енліля''»). Після їх знищення [[Сін-аххе-еріба|Сін-аххе-ерібою]], вони були відбудовані [[Набопаласар|Набопаласаром]] та [[Навуходоносор II|Навуходоносором II]]. Внутрішня частина стіни була завтовшки в 6,5 метрів, між стінами була порожнина в 7,2 метри, а далі — зовнішня частина завтовшки 3,72 м. В 20 метрах від стіни був рів, який сполучався із Євфратом й був 50 метрів завтовшки. Загалом зовнішні укріплення простягалися на 100 метрів вшир і складали основний захист міста. Дві великі фортеці захищали найвразливіші точки міста: сектор палаців (а саме Північний палац) та з боку ріки Євфрат.
  +
  +
У збірці топографічних текстів ''Tintir'' згадується про вісім брам внутрішньої стіни, які були названі на честь важливих богів; до них вели однойменні дороги.
  +
  +
* '''Брама Ураша''' (аккад. abul <sup>d</sup>Uraš) — південний портал «''Східного міста''»; найперше згадуються в текстах часу [[Набопаласар|Набопаласара]] та [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]]. Від воріт йшла дорога в бік міста [[Дільбат]], де знаходився центр поклоніння Урашу.
  +
* '''Брама Забаби''' (аккад. abul <sup>d</sup>Za-ba<sub>4</sub>-ba<sub>4</sub>) — найпівденніша східна брама «''Східного міста''»; Вперше згадуються в документах часів [[Сін-аххе-еріба]] та комерційних документах Нововавилонського царства. Від брами вела дорога до міста [[Кіш (Шумер)|Кіш]].
  +
* '''Брама Мардука''' (аккад. abul <sup>d</sup>Marduk) — друга східна брама «''Східного міста''»; Не зважаючи на те, що браму названо на честь головного божества міста, вона була менш оздоблена ніж Брама Іштар. Її розкопали у 1914 році і відбудували у 1978 році. Сучасна висота споруди — 13 метрів.
  +
* '''Брама Іштар''' (аккад. abul <sup>d</sup>Ištar) — найбільша за розмірами та за кількістю оздоблення брама, що знаходилася у північній частині міста, на Процесійній дорозі. Брама з'єднувала Північний палац, святилище [[Мардук|Мардука]] (храмовий комплекс [[Есагіла]]) та [[зикурат]] [[Етеменанкі]]. Брама приблизно 50 метрів завдовжки, оздоблена зображеннями [[Дракон|драконоподібної]] істоти [[мушхушшу]] та [[Бик (рід)|бика]]. Ці тварини, разом із [[Лев|левами]] на Процесійній дорозі, мали оберігати місто від зовнішніх загроз. Кожен з боків [[Ворота|воріт]] ([[Вежа|башти]]) — 12 метрів заввишки. На цеглі зустрічаються написи, де згадується і прославляється [[Навуходоносор III|Навуходоносор II]]. Під час святкування Нового року, через браму проходила [[процесія]] на честь богів. Зруйновану браму реконструйовано в 1930-х роках у [[Пергамон|Пергамському музеї]] в [[Берлін|Берліні]] з матеріалу, знайденого археологом [[Роберт Кольдевей|Робертом Кольдевеєм]].
  +
* '''Брама Енліля''' (аккад. abul <sup>d</sup>EN.LÍL) — портал «''Західного міста''»; найвірогідніше — на північній частині стіни.
  +
* '''Царська брама''' (аккад. abul šarri) — портал «''Західного міста''»; найвірогідніше — на західній частині стіни.
  +
* '''Брама Адада''' (аккад. abul <sup>d</sup>Adad) — портал «''Західного міста''»; найвірогідніше — на західній частині стіни, але південніше Царської брами.
  +
* '''Брама Шамаша''' (аккад. abul <sup>d</sup>Šamaš) — портал «''Західного міста''»; найвірогідніше — на південій частині стіни.
  +
  +
=== Річка і водні канали ===
  +
[[Файл:The River Euphrates South of Babylon, 1915.jpg|міні|Річка [[Євфрат]], на південь від Вавилона, 1915 рік.]]
  +
[[Файл:Assyrian Kelek-sv.jpg|ліворуч|міні|Транспортування товарів на саморобному човні «''келек''», чия плавучість покращувалася завдяки козячим шкурам, які наповнювали повітрям.|186x186пкс]]
  +
[[Файл:Plan of Babylon Tuba area.jpg|міні|Уламок глиняної таблички, мапа Вавилона. На фрагменті зображено район Туба. На малюнку можна побачити канал і частину стіни. Можливо із Вавилона, 600-500 рік до н. е.|ліворуч|233x233пкс]]
  +
Найголовнішою «артерією» міста безумовна була річка Євфрат, що й не дивно, адже саме вона спонукала людей заселити цю місцевість, що згодом призвело й до утворення міста. Річка була головним джерелом питної води та риби, її води використовували для наповнення іригаційних каналів та захисних ровів. Окрім того, річка сполучала Вавилон із іншими містами й торговими партнерами; її використовували для транспорту будматеріалів та товарів на продаж. Саме портова набережна стала комерційним центром міста, недалеко від місця розвантаження товарів була облаштована торгова площадка (''kāru''), де торгували як товарами місцевого виробництва, так і товарами з далеких земель<ref name=":13">{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/45663442
  +
|title=La Mésopotamie au Ier millénaire avant J.-C.
  +
|last=Joannès
  +
|first=Francis
  +
|date=2000
  +
|publisher=A. Colin
  +
|location=Paris
  +
|isbn=2-200-26120-9
  +
|oclc=45663442
  +
}}</ref>.
  +
  +
Для пожвавлення й спрощення торгівлі, доки в східній частині міста були реконструйовані за часів [[Навуходоносор III|Навуходоносора II]]. Територія доків була рівна (нагадувала площу), укривалася стінами і в деяких місцях були створені штучні канали для легшого переміщення товарів й кораблів. Із комерційних текстів часів [[Дарій I Великий|Дарія I]] відомо, що існував податок на усі товари які розвантажувалися в доці; податок вираховували в залежності від ціни вантажу<ref name=":13" />.
  +
  +
Найголовнішою спорудою, пов'язаною із річкою, безумовно був міст. Він був 120 метрів завдовжки й сполучав «''Західне місто''» та «''Східне місто''». Про міст писали ще [[Геродот]] та [[Діодор Сицилійський]]; розкопки ж мосту стали можливими завдяки зміні русла річки. Міст стояв на семи опорах із каменю й цегли, три з яких були модифіковані для проходження кораблів між ними. Основна (прохідна) частина була виконана із деревини. Якщо вірити Геродоту, дерев'яні балки мосту знімали вночі, щоби завадити вільному проходу до міста та крадіжкам, а вдень знову стелили й міст продовжував виконувати своє призначення<ref name=":12" />. Із текстів також відомо, що міст охороняли три вартові, які відповідали за податок на товари<ref name=":13" />.
  +
  +
Русло річки було змінено, щоб вона могла постачати воду в численні канали, які далі направляли воду в розлогу систему іригацій. В топографічних текстах згадується близько 20 каналів у міста; одним з найбільших був канал Лібіл-хенгала («''Нехай дарує достаток''»), який вів від річки, минав палаци і культові будівлі в центрі міста, аж до передмістя й полів. Обслуговуванням займалася місцева влада, особливо через той факт, що вони мали й захисну функцію і були інтегровані в фортифікаційну систему міста.
  +
  +
Проте у водах річки чаїлася і небезпека з якою доводилося боротися місцевим жителям. У нововавилонський період води річки значно піднялися, тому очільникам довелося піднімати й підпирати усі основні споруди, які знаходилися коло річки. Окрім того, до річки йшли дренажні канали, через які до неї потрапляли відходи і дощова вода. Це ще більше погіршувало ситуацію й почасти річка виходила з берегів чим несла загрозу як будівлям, так і місцевим жителям. У часи [[Навуходоносор III|Навуходоносора II]] були зведені додаткові укріплення, які захищали палаци від дії води.
  +
  +
За весь час річка часто змінювала свій напрямок чим створювала додаткові проблеми для міста, а іноді навіть затоплювала цілі райони.
  +
  +
=== Внутрішній план міста: дороги й житло ===
  +
[[Файл:Processional Way, Babylon, ca. 575 BCE, built by Nebuchadnezzar II, detail; Pergamon Museum, Berlin (2) (39344423965).jpg|міні|Оздоблення Процесійної дороги, виконане під час правління [[Навуходоносор II|Навуходоносора]] [[Навуходоносор III|II]]. Реконструкція, [[Пергамський музей]].]]
  +
[[Файл:Maison Merkes Babylone.png|ліворуч|міні|Житловий будинок розкопаний в телі Меркес у Вавилоні, VI ст. до н. е. На плані зображено: 1 — вхід; 2 — головна зала; 3 — вітальня; 4 — кухня; 5 — приватні кімнати.|262x262пкс]]
  +
Дороги також відігравали важливу роль в розбудові міста. Відомо, що від кожної брами йшов розлогий шлях крізь все місто, але найбільш описаною є Процесійна дорога (Ай-ібур-шабу, ''«Нехай зарозумілий ворог не пройде»).'' Вона починалася коло Брами Іштар, йшла крізь Кадінгірру, минала храми на честь Нінмах та Набу, і йшла аж до району Еріду. Там всі процесії на честь Мардука повертали в головні ворота Есагіли, де скоріше за все й закінчувалася Процесійна дорога. Через її важливе релігійне значення, це була розлога (завширшки в 20 метрів) вулиця, оздоблена глазурованою цеглою й зображеннями левів обабіч. В деяких текстах її ще називали дорога Процесій Мардука<ref name=":11" />.
  +
  +
Через те що міста в Месопотамії існували як окремі держави, вони не потребували значних дорожніх сполучень між собою. В містах теж майже не прокладали дороги, окрім важливих процесійних доріг. Між будинками проводили ґрунтові дороги, які під час паводків або сильних дощів перетворювалися на грязюку, тому частіше всього торгові каравани і армії послуговувалися водними шляхами, як безпечнішим і швидшим способом пересування<ref>{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/49305832
  +
|title=Handbook to life in ancient Mesopotamia
  +
|last=Bertman
  +
|first=Stephen
  +
|date=2003
  +
|publisher=Facts on File
  +
|location=New York
  +
|isbn=0-8160-4346-9
  +
|oclc=49305832
  +
}}</ref>.
  +
  +
Єдиний житловий район, який вдалося розкопати дослідникам, знаходився на телі Меркес, на схід від Процесійної дороги і Есагіли, між старими кварталами Кадінгірри, Еріду та Шуанни. Дороги в кварталі були вузькі, майже прямі й перетиналися під прямими кутами. Раніше дороги могли бути ідеально прямими, але з часом їх необхідно було відновлювати через нетривкість матеріалу, що й викликало розбіжності зі старішою забудовою<ref>{{Cite book
  +
|url=https://www.worldcat.org/oclc/492116585
  +
|title=Une archéologie des peuples du Proche-Orient. Tome II, Des hommes des Palais aux sujets des premiers empires : IIe-Ier millénaire av. J.-C.
  +
|last=Huot
  +
|first=Jean-Louis
  +
|date=copyright 2004
  +
|location=Paris
  +
|isbn=2-87772-268-6
  +
|oclc=492116585
  +
}}</ref>.
  +
  +
В джерелах знаходимо навпрочуд мало інформації про житлові райони міста, особливо якщо зважити на їх можливу кількість. Розкопаний район в телі Меркес є одним з найстаріших; будинки стояли обабіч дороги, кожен 40-80 метрів завдовжки. Будинки робили з цегли, в них було мінімум 8 кімнат і максимум — 20. Всі кімнати розташовувалися навколо головної зали, яка зазвичай могла бути без даху, її призначення невідоме. Будинки скоріше за все були одноповерхові (проте Геродот писав про 3 або 4 поверхи). Знайдені меблі були простими: частіше за все глиняні підставки для готування їжі, гончарні вироби, подекуди знаходили статуетки різних демонів, які несли охоронну функцію.
  +
  +
=== Жителі Вавилона: суспільство та економіка ===
  +
Клинописні таблички, знайдені в житлових районах Вавилону, проливають світло на тогочасне населення міста, частіше — на економічну діяльність найбагатших із них. Про життя звичайних людей відомо мало. Більшу частину часу Вавилон мав доволі космополітне населення, окрім коріних жителів в місті перебували вигнанці з інших міст, купці, солдати і робітники із Сирії, Леванту, і пізніше з Персії та Греції.
  +
  +
Відповідно до джерел, знайдених в районі теля Меркес, ми знаємо про те, що там жили заможні сім'ї, які наповнювали бюджет міста через податки зі свого бізнесу, частіше всього пов'язаного із орендою та перепродажем житла. Цікаву історію про одну таку сім'ю ми знаходимо в архівах, знайдених в районі Шуанни. Вони були нащадками відомого Дому Егіби. Перше покоління, на чолі якого стояв чоловік на ім'я Шулая, розбагатіло на місцевій торгівлі їжею. Друге покоління очолював його син, чоловік на ім'я Набу-ахне-іддін, який отримав добру освіту й зміг стати суддею. З цього моменту сім'я добре інтегрувалася в економіку міста і стала «вавилонськими [[Медічі]]<nowiki/>»''.'' З архіву сім'ї (близько 1700 глиняних табличок) можна зрозуміти як функціювала місцева економіка.
  +
  +
Проте Дім Егіби не були елітою міста до якої відносилися родичі королів. Єдиним персонажем у цій категорії, який ілюструється низкою архівів, є Бельшуну, намісник Вавилону для царів Ахеменідів у другій половині V століття до н. е, який був власником сільськогосподарських маєтків, розподілених по всій провінції. Нижчі верстви вавилонського суспільства задокументувані ще гірше. Скоріше за все існували постійні утриманці (наприклад, раби) установ (палаців і храмів), які домінували в економічному житті, а також вільні працівники, що складали доступну робочу силу (своєрідний пролетаріат) для пропонованої тимчасової роботи установ чи заможних сімей, особливо у будівництві, проте можна з упевненістю заявити, що частина жителів міста могла бути зайнята у сільськогосподарській діяльності.
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
 
* [[Вавилонська вежа]]
 
* [[Вавилонська вежа]]
Рядок 145: Рядок 602:
 
* [[Вавилонське стовпотворіння]]
 
* [[Вавилонське стовпотворіння]]
 
* [[Борсіппа]]
 
* [[Борсіппа]]
  +
  +
== Коментарі ==
  +
{{notelist}}
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Поточна версія на 18:57, 19 липня 2021

Вавило́н («баб-ілі» означає «брама Бога») — місто, столиця стародавньої Вавилонії, розташоване на пологому березі в нижній течії річки Євфрат.

Вавилон
аккад. Bābili(m); шум. KÁ.DINGIR.RAKI
дав-євр. בָּבֶל‎ (Babel); дав.-гр. Βαβυλών (Babylōn)
араб. بابل‎ (Babil)
Вид на Вавилон з боку колишнього літнього палацу Саддама Хусейна. Фото ВМС США. 2003 рік.
Вид на Вавилон з боку колишнього літнього палацу Саддама Хусейна. Фото ВМС США. 2003 рік.
Альтернативна назва Кадингірра, Тинтир, Ерида, Шуанна й ін. (в тому числі культові імена)
Сучасне розташування Ірак
Регіон Межиріччя
Географічні координати 32°32′30″ пн. ш. 44°25′24″ сх. д. / 32.54167° пн. ш. 44.42333° сх. д. / 32.54167; 44.42333
Історія
Заснування 3-тє тисячоліття до н. е.
Ключові події siege of Babylond і Siege of Babylond
Вавилон

DSC 0658-Recovered.jpg

32°32′30″ пн. ш. 44°25′53″ сх. д. / 32.54178055558377736° пн. ш. 44.43164444447177175° сх. д. / 32.54178055558377736; 44.43164444447177175Координати: 32°32′30″ пн. ш. 44°25′53″ сх. д. / 32.54178055558377736° пн. ш. 44.43164444447177175° сх. д. / 32.54178055558377736; 44.43164444447177175
Країна Імперія Ахеменідів, Vergina Sun.svg Стародавня Македонія, Держава Селевкідів, Парфія, Парфія, Derafsh Kaviani flag of the late Sassanid Empire.svg Держава Сасанідів, Black flag.svg Праведний халіфат і Стародавній Рим
Розташування Хілла
Тип колишня державаd (1792 до н. е.)
Дата заснування 1894 до н. е.

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Руїни Вавило́на в 1932
Деталі Воріт Іштар

Нині розташований на території Іраку за 88 км на південь від Багдада й за 8 км на північ від Хілла, побудований переважно із руїн Вавилона.

Висячі сади Семіраміди, одне із семи чудес світу, яке, за легендою, збудував цар Навуходоносор своїй дружині Семіраміді, були споруджені на склепінчастому кам'яному фундаменті, єдиній кам'яній споруді в глинобитному місті. Вони утворювали серію терас і забезпечувалися водою за допомогою гідравлічної системи.

Походження назвиРедагувати

Українська назва міста «Вавилон» є запозиченням із грецької мови (Βαβυλών) через старослов'янську. Оскільки запозичення відбувалося з візантійської мови (один з етапів розвитку грецької мови), то згідно з чинними фонетичними нормами, літера β вимовлялася як [в], а не [б] (наприклад, Babylon /ˈbæbɪ.lɒn/ в англійській мові)[1][2].

Споконвічна назва міста втрачена, тому можливе походження топоніму Вавилон залишається темою обговорення шумерологів[3]. Аккадська назва міста Бабілі (Bābili) записувалася через шумерограму[a] KA2.DIG̃IR.RAKI (клинописом: 𒆍𒀭𒊏𒆠, складається з 𒆍 [KA2] «ворота, брама» + 𒀭 [DIG̃IR] «бог, божество» + 𒊏 [RA] суфікс на позначення родового відмінка + детермінатив[b] 𒆠 [KI] на позначення місця/міста/землі), що читалося як Кадінгірра або Кадімірра[4][5][6]. Найближчим відповідником в шумерській мові була фраза kan diĝirak, дослівно — «брама богів». Тому більшість сходознавців XIX ст. вважали, що аккадська назва Бабілі є лише перекладом старої шумерської назви міста, до таких сходознавців належав, наприклад, Арчибальд Генрі Сейс[7]. Проте нині цю версію спростовують[8], спираючись на той факт, що в писемних джерелах вперше трапляється назва Бабілім, а не Кадінгірра[5]. На сьогодні домінують дві версії походження назви Вавилон: за першою, назва міста могла утворитися шляхом народної етимології, коли семітські народи (до яких належать прибулі аккадці) спробували пояснити стару назву міста, вірогідно несемітського походження (пам'ятаємо, що шумери, які жили тут до приходу аккадців, були несемітського походження), і підібрали найближче словосполучення зі своєї мови, що й утворило назву Кадінгірра, тому «брама богів» в цьому випадку лише випадковість[9]; згідно з другою версією, це міг бути прямий переклад старішої назви, тобто до приходу аккадців місто вже існувало під назвою «брама богів»[4][5].

На шумерське походження назви вказує цікава знахідка, яка зберігається в колекції Єльського університету. На одній із табличок згадується енсі (володар) міста Бабалі (BAR.KI.BAR), який побудував храм богу Мардуку (dAMAR.UTU). Мардук був покровителем Вавилона, тому можна припустити, що Бабалі — перша назва міста, тоді її можна порівняти із шумерським словом babbar, тобто «білий, осяйний»[10].

Аккадські джерела підтримують народну версію назви. Наприклад, у вавилонському міфі про створення світу Енума Еліш походження назви Вавилон пояснюється так[11]:

129. lu-ub-bi-ma Aum-[Au bdb-ili]KIa) R.ME8 DINGIR.ME8 GAL.ME~b І назву я його Бабілі [Вавилон], «домівка могутніх богів»
130. [ina] ni-piA-t[e um-ma]-ni ep-pu-[us-su]a І збудую його з умілістю кращих майстрів

У Біблії назва міста Вавилон згадується в легенді про Вавилонське стовпотворіння і тлумачиться від дієслова bilbél (בלבל, «перемішувати, збивати з пантелику»)[12]:

  І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.  

— (Бут. 11:9)

Географічне розташування Вавилона та загальний опис руїнРедагувати

Фізико-географічна характеристикаРедагувати

Історичний Вавилон розташовувався в центральній частині Месопотамської низовини, а точніше — в південній її частині. У давнину русла Євфрату та Тигру тут пролягали паралельно (що й зумовлює прийняту серед вчених синонімічну назва цієї області — «Межиріччя» або «Дворіччя») і окремо впадали в Перську затоку, води якої тоді починалися значно північніше. Спочатку Вавилон був розташований на берегах одного з відгалужень Євфрату — каналі Арахту (аккад. Araḫtu), води якого текли з півночі на південь і губилися в пісках південно-західної пустелі. До I тис. до н. е. Арахту перетворився в рукав великої річки і незабаром туди ж перемістилося основне русло Євфрату; назви Євфрат (аккад. Purattu) і Арахту стали синонімами.

Незначний похил долини і слабка оформленість русел великих річок спричиняли часті повені та паводки, результатом яких стало формування в Нижньому Межиріччі потужного шару річкових відкладів  — алювію. За умови використання відповідних технологій алювій вирізняється надзвичайно високою родючістю. Родючі річкові відклади та поява перших іригаційних систем сформувала економічну базу для виникнення в Межиріччі однієї з найдавніших цивілізацій в історії людства — шумерської. Заснування Вавилона, ймовірно, належить саме до шумерської епохи.

Природний ландшафт Нижнього Межиріччя складають пустельні пейзажі з розрідженою рослинністю з фінікових пальм, тамарикса, кураїв. Життя зосереджене здебільшого на берегах водойм. Вздовж річок, каналів, стариць ростуть різні види верб, особливо багато очерету. На ділянках сухих степів і напівпустель мешкають дрібні гризуни, варани, у давнину траплялися газелі, онагри (дикі віслюки), леви; в заболочених районах водяться кабани і багато різноманітних водоплавних птахів. Євфрат традиційно був багатий промисловими породами риб: коропом, сомом тощо. Діяльність людини, насамперед облаштування іригаційних споруд, зумовила значні зміни довкілля. Численні канали і відгалуження русла Євфрату зрошують широку річкову долину з алювіальними відкладами, озеленюючи її. Однак умови для життя тут, як і раніше, досить несприятливі: високі температури поєднуються з великою вологістю в районі боліт і стариць, великою кількістю шкідливих комах, особливо москітів і комарів — переносників малярії, а також інших небезпечних для людини тварин — змій, скорпіонів. Місцевий клімат жаркий тропічний, що характеризується аридністю.

Давньогрецький історик Діодор так описав джерело бітуму, що містилось у районі селища Хіт поблизу Вавилона, на місці сучасного Багдада: «Чимало дивовижних речей можна зустріти у Вавилонії, проте жодне з них не порівняти з виявленим тут джерелом нескінченної кількості бітуму».

Опис руїнРедагувати

 
Спрощений план руїн Вавилона із зазначенням назв їх основних частин

Руїни Вавилону — це група пагорбів (тель), найважливіші з яких мають власні назви. До моменту запустіння Євфрат ділив Вавилон на дві частини — Західне і Східне місто. Пізніше русло великої річки змінилося, і тепер воно проходить через руїни Західного міста. Серед руїн Східного міста виділяється кілька ділянок, для яких використовують окремі арабські назви (при цьому приставку «тель-» часто опускаюють). Окремо стоїть пагорб Бабіль, розташований на північній околиці, у районі передмість. Традиційно виділяють такі ділянки[13]:

  • Тель-Бабіль (араб. بابل‎ Babil — «Вавилон») — тель в північній частині пам'ятника. Тут розташований Літній (Північний) палац-фортеця Навуходоносора II.
  • Тель-Каср (араб. قصر‎ Qasr — «палац») — тель в північно-західній частині Східного міста. Тут розташовані руїни Південного палацу Навуходоносора, залишки (ймовірно) Висячих садів, Центральний палац-музей, фортифікаційні споруди.
  • Тель-Меркес (араб. مركز‎ Merkes — «центр») — розташований на південний схід від пагорба Каср. Здебільшого житлова забудова.
  • Ес-Сахн (араб. صحن‎ Sahn — «блюдо», мається на увазі плато) — плоска область в центральній частині руїн, що приховує перибол гігантського зикурата Етеменанкі[14].
  • Тель-Амрані-ібн-Алі (Amran ibn Ali) — тель, що примикає з півдня до області Сахн. Приховує залишки храмового комплексу Есагіла.
  • Ішан-ель-Асвад (також Ішин-Асвад, Ishin Aswad) — зольний пагорб (ішан) в південній частині Східного міста. Тут розташовані Храми Ішхари, Нінурти, приватна забудова.
  • Тель-Хомера (Homera) — тель у північно-східній частині Східного міста. Приватна забудова, у тому числі елліністичного часу, грецький театр.

Зараз руїни Вавилона примикають до околиці міста Хілла, столиці провінції Бабіль. Археологічні розкопки та будівельна діяльність сильно змінили вигляд пам'ятки. Археологи оголили залишки багатьох будівель верхнього шару — будинків і храмів, захисних споруд тощо. За правління Саддама Хусейна у Вавилоні вели реконструкцію: відбудували багато будинків Теля Каср, храм Емах (в честь богині-матері Нінмах) та деякі інші споруди. У безпосередній близькості від руїн звели палац іракського лідера.

Історичні відомостіРедагувати

Докладніше: Історія Вавилона

Рання історіяРедагувати

Існують припущення про дуже стародавнє, навіть дошумерське (протоєвфратське) походження топоніму «Вавилон»[15][16], проте достовірних відомостей про час заснування міста немає: через високий рівень ґрунтових вод археологи не можуть дослідити нижні шари пам'ятки [17]. На сьогоднішні найдавніші знахідки з Вавилона датуються часом близько 2400 року до н. е.[18]. У письмових джерелах того часу згадується про таку собі міську громаду (читання топоніму невизначене) з незалежним енсі та головним святилищем на честь шумерського бога Амар-Уту/Амаруту (= аккадський Мардук)[16][19]. Вважається, що в ранньодинастичний період Вавилон існував, але був незначним містом, центром невеликого «нома» в рамках системи шумерських міст-держав [20].

У XXIV-XXII ст. до н. е. територіальні утворення Стародавнього Межиріччя були об'єднані під владою династії Аккад; до часу правління царя Шаркалішаррі (початок XXII ст. до н. е.) належить і перша достовірна згадка про Вавилон (під шумерским ім'ям Кадингірра) в письмових джерелах. З напису Шаркалішаррі слідує, що Кадингірра була одним з підлеглих міст аккадської держави і що цар вів там культове будівництво. Після короткочасного періоду панування гутіїв землі Стародавнього Межиріччя були об'єднані в рамках нової близькосхідної держави: Шумеро-Аккадського царства III династії Уру (XXII-XXI ст. до н. е.). З господарських документів того часу відомо, що Вавилон/Кадингірра був одним з провінційних центрів, що управлявся окремим енсі та платив податок — «балу» на користь столиці[21].

Крах Шумеро-Аккадського царства на рубежі III—II тис. до н. е. супроводжувалося переселенням на землі Стародавнього Межиріччя численних напівкочових громад амореїв. На початку II тис. до н. е. аморейське плем'я яхрурум захопило Вавилон і зробило його своєю столицею.

Давньовавилонський період (бл. 1894 — бл. 1595 рр. до н. е.)Редагувати

Створене амореями Вавилонське царство спочатку було невеликим і займало територію вздовж каналів Арахту та Апкаллату (західні відгалуження Євфрату). Основне населення цих місць — нащадки шумерів та аккадців — поступово злилися в єдину народність вавилонян і асимілювали завойовників-амореїв.

З перших років свого існування нова держава була втягнута в запеклі війни з сусідніми племенами і «номами» Південного Межиріччя; з цієї причини вже ранні правителі з I (аморейської) династії надавали великого значення обороноздатності Вавилона. Датувальні формули Сумуабума, Суму-ла-Еля іта Апіль-Сіна, згадують про будівництво укріплень навколо міста і війни з сусідами[22]. Аморейські царі активно зводили і перебудовували храми в столиці: відомо про спорудження і оновлення святилищ на честь Нінісіни, Нанни, Адада, Іштар та інших божеств шумеро-аккадського пантеону[23]. Особлива увага завжди приділялася Есагілі — головному і ймовірно найдавнішому храму Вавилона, присвяченому покровителю міста богу Мардуку (шум. Амар-Уту). Використовуючи складну дипломатію, армію та вигідні позиції міста в регіональній торгівлі, ранні аморейські правителі змогли за сотню років перетворити Вавилон на столицю найсильнішого царства на території області Аккад. Доленосним для історії міста виявилося правління царя Хамурапі (1793-1750 рр. до н. е.), який зумів за кілька десятиліть підпорядкувати всі основні міста Стародавнього Межиріччя і створити нову велику державу. З цього часу місто переживає бурхливе зростання, його розміри з часом перевершують розміри міста Ур — столиці Шумеро-Аккадського царства. Джерела свідчать про активне культове будівництво в Вавилоні, зведення палаців; місто було важливим релігійним центром Стародавнього Межиріччя, зосередженням економічного, політичного та культурного життя регіону. Передбачається, що Вавилон в той час не мав регулярної забудови, але вже тоді він займав обидва береги каналу Арахту, що поділяв Вавилон на Західне і Східне місто.

До кінця XVII століття до н. е. Вавилонське царство вступило в смугу кризи, чим скористалися його войовничі сусіди. Близько 1595 року до н. е. війська Хетського царства завдали поразки Вавилонії; місто було розграбоване і піддане руйнуванням, аморейська династія повалена, а царство знищене.

Середньовавилонський період (бл. 1595- бл. 1004 рр. до н. е.)Редагувати

Каситський Вавилон (III династія)Редагувати

Після розгрому, вчиненого хеттами та їхніми союзниками, Вавилон став здобиччю інших завойовників. На початку XVI століття до н. е. його ймовірно захопив Гулькішар — правитель Країни Моря на півдні Межиріччя, потім в місті зміцнилися касити — гірські племена, які заснували там власну (III) династію. Каситське царство Кардуніаш зі столицею у Вавилоні з самого початку було великою державою, за наступних правителів його територія значно розширилася і Вавилон став столицею нової близькосхідної держави. Як і амореї, касити поступово асимілювалися з корінним населенням країни — вавилонянами, розчинившись в культурному середовищі Стародавнього Межиріччя.

З правлінням III династії дослідники пов'язують масштабні зміни в житті Вавилона, проте подробиці цих змін залишаються неясними: в каситський час спостерігається загальний спад в міській культурі регіону, кількість письмових джерел зменшується. Найімовірніше, місто продовжувало бурхливо розвиватися навіть незважаючи на перенесення царської резиденції в Дур-Курігальзу. За III династії Вавилон, як і деякі інші центри Стародавнього Межиріччя, набув регулярного плану. Відтепер місто було оточено «класичною» прямокутною стіною І́мгур-Енлі́ль (і можливо «валом» Не́мет-Енлі́ль), його територія ділилася на десять округів/кварталів, основні вулиці перетиналися під прямим кутом. Нові межі Вавилона охоплювали територію, яка значно перевершує площу міста за аморейської династії, однак деякі з включених в межі поселення земель тривалий час не були належно освоєні. Каситські царі, безсумнівно, вели якесь культове будівництво в Вавилоні, про масштаби якого можна лише робити припущення. З цим же часом ассиріологи пов'язують і діяльність місцевого жрецтва зі синкретизації міфології і релігії Стародавнього Межиріччя, вибудовування віровчення навколо головного місцевого бога Мардука, який все частіше іменується «Белом» (аккад. «Господь»). Велика кількість храмів, зв'язок з найбільш значущими культами й важливе ідеологічне значення зумовили те, що вже в той час жителі Стародавнього Межиріччя| могли сприймати Вавилон як священне місто, престиж якого був дуже високий.

Для Південного Межиріччя середньовавилонського періоду характерне поступове ослаблення центральної влади: каситські роди, які захопили країну, володіли певною автономією у відносинах з царським палацом, особливо у фінансовій сфері; згодом кількість осіб, які отримували іммунітетні грамоти (кудурру), неухильно зростала, а це спричиняло деградацію державної системи. До кінця XIII ст. до н. е. царство Кардуніаш вступило в смугу кризи, його військова міць ослабла, чим скористалися войовничі сусіди. Близько 1223 року до н. е. війська царя Ассирії Тукульти-Нінурти I зайняли Вавилон; стіни міста були зруйновані, частина мешканців страчена або взята в рабство, храми розграбовані (в тому числі відвезений ідол Мардука), цар потрапив до полону; протягом 7 років Вавилон перебував під ассирійським пануванням. В середині XII ст. до н. е. країна зазнала небувалого спустошення: війська Еламського царства, які перебували на піку могутності, завдали жорстокої поразки силам країни Кардуніаш. Близько 1158 року до н. е. Шутрук-Наххунте захопив Вавилон і скинув Забаба-шум-іддіна; фактично Вавилон став підпорядкований Еламу. Спроба повстання під керівництвом Еллільнадінаххі/Еллільшумуцура спровокувала новий спустошливий похід: Вавилон знову піддався грабункам і руйнації, останній правитель III династії був забраний в полон, а царство Кардуніаш фактично перестало існувати.

Місто при II династії Ісіна та в кінці XI ст. до н. е.Редагувати

Нововавилонський період (бл. 1004—539 рр. до н. е.)Редагувати

Нововавилонська державаРедагувати

Вавилон під владою ПерсіїРедагувати

У 539 р. до н. е. Нововавилонське царство захопив Кир II Великий, цар Персії. Аби ввірватися до Вавилона, Кир Великий вдався до безпрецедентного військового маневру. Вавилон був оточений величезними недоступними стінами. Проте через місто протікала річка Євфрат. В тих місцях, де річка входила в межі міста та виходила з них, були розташовані металеві ворота. Вони були розташовані прямо над рівнем води, так що ніхто не міг пробратися в місто через них, не пірнувши під воду. Кир Великий вдався до такого плану. Коли в місті готувались до святкування великого свята, Кир Великий наказав своїм воїнам прокопати обхідний канал вздовж Євфрату. Увечері тимчасову дамбу прорвали, і вода з Євфрату стрімко пішла обхідним каналом, русло Євфрату обміліло. Під захистом нічної темряви армія Кира Великого пробралась по багну під воротами і ввірвалась до Вавилона. Місто швидко захопили. Причому напад було скоєно так, що більшість населення і не підозрювала про нього до останнього моменту. Розповідь про це можна знайти в творах Геродота та на сторінках Старого Завіту. Кир заявляв, що пробрався в місто через ворота, коли більшість вавилонян були п'яні.

 
Карта вавилонських територій

Пізніше Кир дозволив євреям, які були у вавилонському полоні, повернутись на батьківщину. Він також дав згоду на те, щоб вони відбудували свій храм в Єрусалимі. На це є підтвердження у Біблії, 2 Хронік, 36:22-23 — А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: — Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!

Під час правління Кира та Дарія І Великого Вавилон був столицею 9-ї сатрапії. Місто продовжувало бути центром освіти та науки.

За Ахеменідів було відроджено вавилонську астрономію та математику. Вавилонські вчені завершили складати карту сузір'їв. Місто було адміністративним центром Перської імперії, яка на той час була найсильнішою в усьому відомому тоді світі.

Перські царі намагались підтримувати релігійні церемонії Мардука, але за Дарія III через податкову політику та безперервні війни основні храми Вавилона та його канали було занедбано.

У 552, 521 та 482 роках до н. е. відбулися збройні повстання, проте Вавилон залишився під перською владою. Лише в 331 р. до н. е. у Вавилоні з'явився новий володар — Александр Македонський.

Елліністичний Вавилон (331-біля. 130 рр. до н. е.)Редагувати

Занепад і запустінняРедагувати

Людству невідомі точні відомості про занепад Вавилону, проте в Біблії, в книгах Старого Завіту, досить зрозуміло описані події до занепаду, опис занепаду та причина. Якщо дослідити Святе Писання і звірити з історією та сьогоденням, то видно, що воно так і є.

В пошуках стародавнього містаРедагувати

За свідченнями сучасних мандрівників, я сподівався знайти у Вавилоні одночасно і більше, і менше, аніж я насправді знайшов. Менше, бо не міг навіть уявити протяжність всіх руїн, або розміри, масивність чи стан будь-якої їх частини. І більше, бо мені здавалося, що я зможу знайти сліди, дарма що недосконалі, більшості важливих споруд Вавилону. Я уявляв як казатиму: «Тут були стіни, а такою мала би бути їх протяжність. Тут стояв палац, а тут безсумнівно знаходилася Вавилонська вежа». Але це ввело мене в оману: замість пари курганів, які стояли б осторонь, я побачив усю історію країни, вкриту залишками будівель, стіни деяких на диво залишилися неушкодженими, а інших — стояли у таких дивних розвалинах невідомої форми і розміру, ніби когось попросили взяти будь-яку теорему й перетворити її на нісенітницю.

Клавдій Джеймс Річ, «Спогади про руїни Вавилону» (1815 рік).

Перші відомості та спогади мандрівниківРедагувати

Насправді Вавилон ніколи не зникав і його розташування залишалося відомим. Незважаючи на невелику плутанину через міста Борсіппу та Дур-Курігальзу, чиї зикурати нагадували Вавилонську вежу, одна з частин міста зберігала стару назву — Бабіль, тому і місцеві жителі, й іноземні мандрівники досконало знали про руїни і їхню історію[24].

Про Вавилон згадують ще античні історики, правда їхні дані зазвичай перебільшені або спираються на міфологічні сюжети. Це пов'язано насамперед із тим, що вони вже не застали Вавилонію[25][26]. Наприклад, про Вавилон пише Філон Візантійський у своїй праці «Про Сім чудес світу», де описує Сади Семіраміди і саме місто, але його дані неточні та перебільшені[24][27].

Одне античне джерело, що хоча й дійшло до нас фрагментами і крізь цитати з інших джерел, вважається найточнішим. Це історія Вавилонії, написана вавилонянином на ім'я Берос. Він був жерцем Мардука і створив розгорнуту хронологію Вавилона на замовлення Антіоха I Селевкіда. Проте це не звичайна хронологія, а радше вступ до вавилонської культури, щоб ознайомити із нею греків[28][29].

Відомості про Вавилон знаходимо і в арабських джерелах, але в основному вони обмежуються лише згадкою про Вавилон, почасти — коротко описують руїни. У X ст. Вавилон відвідав Абу-ль-Касім Ібн-Хаукаль ан-Насибі, який він описав у своїй роботі «Книга картини землі». За його свідченнями у місті ще досі живуть люди, проте воно більше скидається на село. Він писав: «Бабіль — це невеличке селище, але найстаріше в усьому Іраку. Через нього увесь регіон називають Бабіль[24]».

 
Вавилон, зображення із «Нюрнберзької хроніки». 1493 рік.

Окрім арабських та античних джерел, інформацію про Вавилон запозичували зі святих книг юдаїзму та християнства. Саме звідти з'явилися розповіді про Вавилонську вежу, Вавилонське стовпотворіння, Сади Семіраміди. В цих джерелах знаходимо інформацію про легендарних цариць Семіраміду та Нітокріс, а також про реальні персоналії того часу — Навуходоносора, Валтасара тощо. Можливість на власні очі побачити Вавилон і знайти Вавилонську вежу розбурхувала уяву мандрівників з усього світу.

Першим європейцем, хто побував у Вавилоні, став рабин Веніамін Тудельський. Він двічі подорожував до Вавилона у період між 1160 і 1173 роками. Веніамін залишив спогади про палац Навуходоносора II (скоріше за все мається на увазі Літній палац[30]), зробив деякі заміри і описав громаду юдеїв які проживали неподалік і «молилися в синагозі, яку збудував ще сам Даниїл[31]». Він також писав, що знайшов Вавилонську вежу, але насправді сплутав її із руїнами зикурату в місті Борсіппа.

24 жовтня 1574 року під час своєї подорожі до Багдаду, до Вавилона прибув Леонард Раувольф, лікар з Авґсбурґу[30]. Дослідника дуже засмутили розходження біблійської оповіді та реальної картини: замість родючих і багатих земель, Леонарда зустріли сухий гарячий вітер пустелі й занедбані руїни. Він побачив залишки мосту, вірогідно легендарний міст через Євфрат про який писав Геродот, і який пізніше знайшли під час розкопок[32]. Крім того, він описав великий палац, який він побоявся відвідати через змій та скорпіонів, і про руїни Вавилонської вежі, які він сплутав із руїнами зикурату в Дур-Курігальзу[32]. Аналогічну помилку із зикуратом в Дур-Курігальзу зробить англійський купець Джон Елдред, який відвідає Вавилон в кінці XVI століття[33].

У 1616 році Вавилон відвідав відомий італійський мандрівник П'єтро делла Валле, який вже прославився тим, що привіз перші зразки клинописних написів до Європи. Він залишив опис будівель і цегли, з якої вони складалися[30].

У 18 ст. зростає зацікавлення Вавилоном, його відвідують відомі мандрівники Карстен Нібур та П'єр Жозеф де Бошам. Спогади Бошана, перекладені англійською у 1792 році, зацікавили британську Ост-Індійську компанію. Компанія споряджає декілька експедицій в Багдад і Басру, щоб розшукати месопотамські реліквії і доставити їх у Лондон.

Перші археологічні дослідженняРедагувати

 
План руїн Вавилона, тель Каср. Автор — Роберт Кер Портер, 1821 рік.
 
Вид на руїни Вавилона, малюнок. «Спогади про руїни Вавилона», Клавдій Джеймс Річ. 1818 рік.
 
Руїни Вавилона, мапа була складена в 1829 році перед проведенням розкопок. Під час розкопок Ормуз Рассам знайшов Циліндр Кира в телі Амрані-ібн-Алі (на карті позначений літерою Е), там де пізніше розкопають храмовий комплекс Есагіла.

У грудні 1811 року на прохання Ост-Індійської компанії до Вавилона приїздить Клавдій Джеймс Річ[34]. Дипломат, знавець багатьох східних мов (турецької, перської, арабської та івриту) і антиквар, він із захопленням починає дослідження видимих руїн Вавилона. Річ перший дав назву усім холмам (телям), згідно із місцевими назвами, і провів розкопки в телі Бабіль. Під час свого перебування у Вавилоні, Річ склав перші детальні плани міста, замалював руїни, зробив заміри деяких об'єктів. Він також відкопав Лева Вавилона і знайшов декілька артефактів. Усі свої спостереження він вклав у дві роботи «Спогади про руїни Вавилона» та «Другі спогади про руїни Вавилона». За весь час Річ двічі розкопував Вавилон у 1811-1812 та у 1817 році[35][36].

В 1818 року Вавилон відвідав англійський художник Роберт Кер Портер. Під час свого перебування він знайшов декілька артефактів і описав свої враження в книзі, які проілюстрував власними малюнками, чим тільки більше розіграв зацікавлення Вавилоном в Європі.

У 1827 році Вавилон відвідав британський офіцер та мандрівник Роберт Мігнан, він описав місто і зібрав додаткові дані про його розміщення[37]. Вільям Лофтус, відомий британський геолог, відвідав Вавилон у 1849 році, який описав значення рік та зміну їх русел[38].

 
Місце, де у 1855 році відбувся «Інцидент в Аль-Курна». Малюнок 1885 року.

На початку XIX століття постає новий научний напрям вивчення Стародавнього Сходуассирологія. Незрозумілі знаки на глиняних табличках, які були привезені мандрівниками в минулому, починають детально вивчати. Під час аналізу виявляється, що це окремий вид письма, так званий клинопис. Ключ до дешифрування клинописного письма винайшов вчитель німецького ліцею Георг Гротефенд. Але остаточно клинопис дешифрували лише в середині XIX ст. Це зробили норвежець К. Лассен, француз Ежен Бюрнуф, та англієць Генрі Роулінс. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою РоулінсаБехістунським написом, якого було викарбувано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя Дарія І. Відтепер в арсеналі дослідників з'явився цілий пласт літературних пам'яток, які залишили жителі давньої Месопотамії. Розкопки давніх міст тільки примножували кількість писемних пам'яток у розпорядженні вчених, зокрема і про Вавилон.

В 1850 році до Вавилона приїжджають Поль-Еміль Ботта і Остін Генрі Лаярд, відомі своїми розкопками месопотамських міст, насамперед розкопками Ніневії та відкриттям більшої частини бібліотеки Ашшурбаніпала. Ботта і Лаярд провели розкопки на телях Бабіль, Каср та Амрані-ібн-Алі, однак їм не вдалося скласти більш-менш цільну картину розташування будівель. В першу чергу цьому завадили як значна площа пам'ятки, так і пошкодження культурного шару, які виникли через місцевих жителів, які розкрадали цеглу з руїн міста. На вершині теля Бабіль були знайдені численні поховання, проте їх не вдалося віднести до якої-небудь епохи, вірогідно що вони відносилися до ранньої історії міста. Через брак знахідок розкопки припинилися[39].

Французька експедиція на чолі із Фульгенсом Френелєм проводила перші найбільші розкопки Вавилона з 1852 по 1854 рр[40][41]. Разом зі своїми асистентами Юліусом Опертом та Феліксом Томасом вони знайшли і розкопали велику кількість артефактів із різних частин міста. На жаль, більша частина предметів була втрачена в травні 1855 року, коли вони намагалися переправити через Тигр 200 ящиків із артефактами. Під час «Інциденту в Аль-Курна» на плот напали пірати і він затонув разом з усім вантажем[42]. У травні 1856 року під час рятувальної місії були підняті 80 ящиків і відправлені до Гавру[43]. Інші спроби знайти втрачені артефакти із місії Френеля, включаючи японську експедицію 1971-1972 рр., були марними[44].

Генрі Роулінсон, відомий як дешифрувальник перського клинопису, відвідав Вавилон у 1854 році, але не затримався там надовго[45]. У 1962 році французький дипломат Пацифік-Генрі Делапорт знайшов парфійську могилу. Всі знайдені в ній артефакти він відправив до Лувру[46].

Наступні значні розкопки у Вавилоні проводив Ормуз Рассам, якого у Вавилон направив Британський музей. Роботи почалися у 1876 року і тривали аж до 1882. Місцеві жителі, які до цього збирали цеглу з місця розкопок, почали розкрадати й перепродавати то, що вони знаходили. Не зважаючи на велике розкрадання і значні пошкодження через дикунські методи проведення археологічного дослідження, Рассам все таки зміг розкопати і перевезти велику кількість визначних знахідок, наприклад Маніфест Кира[47].

Для того, щоб зупинити розкрадання на розкопках, Британський музей направив Е. А. Уоліса Баджа, який зміг домовитися із місцевими перекупниками, що всі глиняні таблички, печатки і особливо цінні артефакти вони продаватимуть музею. Через сварки із місцевими робітниками, розкопки періодично закінчувалися і розпочиналися знову, аж доки у 1897 році Вавилоном не зацікавилися німці[48].

Новий етап вивчення і розкопки Німецького східного товаристваРедагувати

 
Роберт Кольдевей (1855-1925) на фоні складу зі своїми знахідками у Вавилоні. Дата невідома, автор — Гертруда Белл.
 
Пошуковий котлован німецької експедиції на телі Каср. 30 серпня 1919 року, автор — Роберт Кольдевей.
 
Порівняння лапи драконоподібної істоти мушхушшу, зображеної на Брамі Іштар, із хижим птахом. «Розкопки у Вавилоні», Роберт Кольдевей, 1914 рік.
 
Фрагмент Брами Іштар. Автор — Роберт Кольдевей, 1914 рік.

Справжнє відкриття Вавилона для науки пов'язують з діяльністю Роберта Кольдевея. У 1897 році, вражений знахідками Ост-Індійської компанії, він відвідав руїни. Наступного року (1898) було створено Німецьке східне товариство, щоб поширити зацікавлення сходом і назбирати необхідні кошти для майбутніх експедицій. У той же час створили Східний департамент музеїв Прусії, який мав займатися отриманням майбутніх знахідок. Із 1901 року Вільгельм II візьме товариство під свою опіку і почне його фінансувати[49].

Саме Кольдевей очолив перші повномасштабні розкопки міста, які проходили з 1899 по 1917 роки. Окрім нього в експедиції були задіяні й інші дослідники, зокрема: Вальтер Андре, Фрідрих Ветцель, Оскар Ройтер та Георг Буддензіг. Розкопки проходили на високому професійному рівні, для допомоги археологам залучалися й місцеві жителі. Розкопки Кольдевея допомогли відкрити матеріал нововавилонського, ахеменідського, селевкідського та парфянського періодів, а також давніших епох, хоча й в меншому об'ємі (розкопати нижні археологічні шари заважають ґрунтові води). Найбільш документованим виявиться нововавилонський період, коли місто досягло свого розквіту як столиця великої імперії (під час правління халдейської династії). Саме цей період найбільше згадується в Старому Завіті, почасти бо на царювання Навуходоносора II припадає початок «Вавилонського полону». Могутність та багатство міста, яких воно досягло в той час, лягли в основу апокаліптичного образу Вавилона. Тому результати розкопок німецьких археологів зацікавили європейську спільноту[50].

Експедиції Р. Кольдевея вдалося встановити, що в період розквіту Вавилон був великим, добре впорядкованим містом із міцною фортифікацією, розвиненою архітектурою і високим рівнем культури. Місто оточувало потрійне кільце стін та оборонний рів, а також додаткова зовнішня стіна для розмежування передмістя. Місто було сплановано як майже ідеальний прямокутник із периметром 8150 м і площею близько 4 км², а якщо враховувати територію, яку охоплювала зовнішня стіна, то площа досягала 10 км². Вавилон був спланований дуже старанно: стіни були закладені відповідно до сторін світу (за місцевими уявленнями), вулиці перетиналися під прямим кутом і оточували центральний храмовий комплекс, який уявляв собою єдиний ансамбль. Річка Євфрат розділяла столицю навпіл на Західне та Східне місто; із Євфратом також з'єднувалася й система каналів міста, яка поставляла воду в усі квартали. Деякі вулиці були прикрашені мозаїкою із кольорової цегли. Більшість знайдених будинків боли одноповерхові, із зовнішнім світом місто сполучали вісім воріт[50].

У Вавилоні розміщувалося багато храмів, присвячених різним богам — Іштар, Нанні, Ададу, Нінурті, але найбільше всього поважали покровителя міста і главу пантеону богів — Мардука. На його честь, в самому центрі столиці був зведений масштабний комплекс Есагіла із 7-поверховим зикуратом Етеменанкі — Вавилонською баштою висотою в 91 м. Проте Кольдевею вдалося розкопати лише частину Есагіли. Північніше, на місці теля Каср, розташовувалися фортифікації, які межували з Південним палацем Навуходоносора II; там же були знайдені склепінчасті конструкції, як тоді гадали — залишки Садів Семіраміди. Вхід у Вавилон перекривали масивні укріплення, шлях до якого проходив повз Північний палац (тель Бабіль) і аж до Брами Іштар. Цей шлях ще відомий як Процесійна дорога[50].

Одночасно проводилися розкопки декількох місць (від 3 до 5), кількість робітників, які розкопували телі, варіювалася від 150 до 250. Окрім Вавилона, одночасно велися розкопки у містах Борсіппа, Шуруппак та Ашшур, які з 1903 по 1913 рр. очолював Волтер Андре, один із колег Кольдевея[50].

Розкопки у Вавилоні допомогли визначитися із розташуванням важливих монументів, археологи створили мапи і зібрали дані в такій кількості, як ще ніколи не вдавалося зібрати в історії археології Месопотамії. На користь експедиції зіграло й те, що її очільник був архітектором за освітою, тому він був зацікавлений не тільки у знахідках, а й у збереженні пам'яток і старих будівель[50].

У 1913 році Кольдевей опублікував свої дослідження у книзі «Відновлення Вавилона» (нім. Das wiedererstehende Babylon), яку перевидавали аж до його смерті й яка досі залишається основним джерелом знань про археологію Месопотамії[50].

Усі артефакти, сотні клинописних табличок та частини Брами Іштар були відправлені до Німеччини, де друг і колега Кольдевея, Волтер Андре зібрав їх у композицію і реставрував браму у повну висоту. Композицію помістили до Музею Передньої Азії (Пергамський музей), де вона знаходиться й зараз[51][49]. У 1917 році німецькі археологи покинули Вавилон через війська Антанти, які окупували прилеглі території. Усі знайдені у Вавилоні артефакти вони були змушені покласти у сховище, яке пізніше британські офіцери використовували як дім відпочинку, через що була втрачена значна частина знайдених предметів[48]. Іракський музей, який створили у 1923 році, провів ревізію того що залишилося і в 1926 році знахідки було поділено між музеями Багдаду та Берліну[52].

Після того як Кольдевей покинув Вавилон, розкопки довгий час не відбувалися. Лише у 1956 розкопки були відновлено Німецьким археологічним інститутом під керівництвом німецького археолога Генріха Лензена[53]. Лензен займався дослідженням і розкопками елліністичного театру. У 1962 році до нього приєднався Ганс-Йорг Шмід, який зосередився на розкопках зикурату Етеменанкі[54].

Починаючи з 1974 року Центр археологічних досліджень в Турині та Іраксько-італійський інститут археології розпочали нові розкопки, їх основною метою було підтвердження (чи коригування) данних німецької експедиції Кольдевея, особливо що стосувалося водоносної системи міста. Італійські археологи, яких очолив Джакомо Бергаміні, зібрали важливі дані, а у 1979-1980 рр., разом із командою з Іраку розкопали храм Набу, де знайшли велику кількість клинописних табличок[55]. Роботи були перервані 1990 роком через Війну в Перській затоці.

Реконструкція і занепадРедагувати

 
Один з палаців Саддама Хусейна на річці Євфрат. 2003 рік.

В кінці XX століття Вавилон став інструментом ідеологічної політики Садама Хусейна. Іракський президент вважав себе нащадком великих правителів давнини і тому наказує розпочати будівництво власної резиденції у Вавилоні. Крім того, він продовжує реконструкцію міста, проте виконується це варварським методом — без урахування стратиграфії, над старими руїнами зводилися нові споруди, добудовувалися старі тощо.

В 1960-70 роках іракські археологи розпочали процес відновлення старовинних пам'яток країни, зокрема храму Нінмах, а також проведення нових розкопок. Вавилон швидко став національним символом Іраку, а Лев Вавилона почав з'являтися на марках. Починаючи з 1978 року роботи з відновлення стають інтенсивнішими, це було пов'язано із бажанням Саддама Хусейна пов'язати свою генеалогію з національними героями, як от Хамураппі або Навуходоносор II. Відновлюються стіни багатьох монументів, стіни фортифікацій і Брама Іштар, деякі споруди модифікуються, як от Південний палац, чия тронна зала розширюється для проведення там концертів, або античний театр, де встановлюється 2500 сидячих місць для проведення тематичних вистав (наприклад, театральної адаптації Епоса про Гільгамеша). Садам Хусейн навіть залишив особистий підпис на деяких цеглинах, як це робили правителі Вавилона, і побудував свій палац на одному з холмів міста. У Вавилоні починають проводити фестивалі і свята, що непокоїть спільноту археологів, адже це заважає розкопкам і шкодить руїнам.

Найбільше руїни Вавилона постраждали під час вторгнення коаліційних сил до Іраку 2003 року. Під час конфлікту місце розкопок було обрано для зведення військового табору Camp Alpha на 2000 солдат. Дії американських та польських військових призвели до пошкодження багатьох будівель, особливо Брами Іштар; окрім цього розкрадалися й деякі частини споруд, частіше всього цегла. Військова база проіснувала із вересня 2003 року до грудня 2004 року, американські військові вибачилися за пошкодження й виділили кошти на реставраційні роботи[56].

5 липня 2019 року Вавилон визнано об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО[57].

Вавилон — перший мегаполісРедагувати

 
План міста Вавилон.
 
Вавилонська мапа світу, де Вавилон зображено в центрі. VI-V ст. до н. е.

Тривалі археологічні розкопки, вивчення клинописних джерел, а також предметна база допомогли створити цілісне уявлення про місто. Скоріше за все, форму прямокутника архітектура міста отримала під час правління каситів. У час свого розквіту, площа міста за приблизними підрахунками сягала 1000 гектарів[58]. Підрахувати точну кількість населення неможливо; по перше — до нас не дійшло точних даних щодо жителів міста; а по друге — існувала значна міграція населення. Більшість істориків[59] сходиться на тому, що в місті могло проживати в середньому 100 000 жителів (під час правління Навуходоносора II в місті могли проживати близько 200 000 жителів[60]). В будь якому разі, це було місто з високою щільністю населення, особливо в період між Нововавилонським царством та Імперією Ахеменідів, яке можна вважати першим в світі «мегаполісом».

Громадська територія міста досить слабо досліджена; найбільше розкопок проводилося в центральній частині міста, особливо біля храмів. Завдяки клинописним табличкам були ідентифіковані (й почасти названі) важливі структурні частини міста: вали, канали й деякі жилі райони. Ці незначні джерела висвітлили для дослідників аспекти життя давніх вавилонян, які згодом були підкріплені археологічними знахідками.

Місто оточували потрійне кільце стін із периметром близько 8015 м, водний рів, а також зовнішня стіна, яка охоплювала значну частину передмість. Фортифікаційні споруди захищали головний, північний вхід до міста, із боку Брами Іштар; окрім того, в північній частині передмістя знаходився Літній палац Навуходоносора II, який було виконано у вигляді фортеці, а на річці Євфрат було побудовано особливе укріплення, яке захищало стіни міста від сили течії.

Вулиці перетиналися під прямим кутом, деякі з них були оздоблені кольоровою плиткою. У Вавилоні була облаштована, брукована набережна; через місто проходило багато каналів, які постачали воду до житлових кварталів; також у місті було декілька мостів, палаци, велика кількість храмів, а також грандіозні споруди — зикурат Етеменанкі (можливо, біблійська Вавилонська вежа) і одне з чудес світу — Сади Семіраміди. Більшість споруд були прикрашені глазурованою цеглою, барельєфами, фризами; поверхи зикурату були різного кольору. Геродот, який ймовірно відвідав Вавилон у V ст. до н. е. назвав його найкрасивішим містом з усіх, що він знав.

Устрій міста та поділ на райониРедагувати

Вавилон можна умовно поділити на дві частини — Східне та Західне місто.

«Східне місто», або «Старе місто» розташовувалося на лівому березі Євфрату (на плані — праворуч); від річки до найсхіднішої точки міста — близько 450-500 гектарів; тут розташовані головні монументи міста, зона палаців (на телі Каср), а також храм Мардука, храмовий комплекс Есагіл із зикуратом Етеменанкі на півночі. Саме тут, на схід від культових споруд, розкинувся центр міста (тель Меркес), де знаходилися жилі райони. Згідно зі збіркою топографічних текстів Tintir[61], ця частина міста поділялася на шість районів[62]:

  • Еріду (Eri-du10ki) — найстаріший район міста, чиї чотирнадцять храмів роблять його релігійним центром Вавилона. Саме тут розташовувався великий храмовий комплекс головного божества Мардука — Есагіл, а також зикурат Етеменанкі; останній був частково розкопаний експедицією Кольдевея і лежить біля телю Амрані-ібн-Алі; залишки східної основи зикурату можна досі побачити на північ від Амрані, в частині району, яку називають Сахн; на півночі район межував із районом Кадінгірра через Головну браму, на півдні — із районом Шуанна та Ринковою брамою. На заході район упирався у річку; біля річки, проте в межах комплексу Есагіл, розташовувався храм на честь бога Еа — Екарзагінна. Разом із храмом Екарзагінна в Есагілі знаходилося 14 храмів: головне святилище Есагіла, зикурат Етеменанкі, храм Екарзагінна (на честь Еа), храм Ерабрірі (на честь Мадану, місцевого божества-судді), Егальмах (на честь Гули), Енамтаггадуха (на честь аморейсього бога-громовержця Амурру), Еалтіла (на честь Адада), Етуркаламма (на честь Іштар), Енітенна/Енітенду (на честь Сіна), Есагдільаннагідрутуку (на честь великого візира богів Ніншубура), Езідагішнугаль (на честь Думузі), Егішлаанкі (на честь Набу), Егузаламах (на честь Нінгішзіда) та Есаггашарра (на честь богині Ануніт, спочатку епітету Іштар, а потім — окремого божества війни).
  • Шуанна (Šu-an-naki) — район на півдні від Еріду, займає більшу частину пагорбу Ішан-ель-Асвад. Межою на півночі є Ринкова брама, на півдні — міські стіни та Брама Ураша, на заході — річка Євфрат, на сході — район TE.Eki. В районі знаходилися два храми: Ехурсагтілла (на честь Нінурта) та Ешасурра (на честь богіні Ішхари, можливо покровительки родючості), останній зустрічається лише в одному топографічному тексті, тому його місцезнаходження викликає багато питань; вірогідним відповідником може бути «Храм Z», руїни якого розкопав Кольдевей біля міської стіни. Через квартал також проходила Процесійна дорога Набу (Nabû-dayyān-nišīšu), яка вела від храмового комплексу Есагіл і аж до Брами Ураша.
  • Кадінгірра (KÁ.DIG̃IR.RAKI) — район на півночі від Еріду, займав частину телів Каср та Меркес. Межою на півночі є міські стіни та Брама Іштар, на півдні — район Еріду та Головна брама, на заході — берег річки, на сході район Нове місто. В топографічних текстах згадується чотири основні храми, що відповідає кількості розкопаних споруд: Емах (на честь Нінмах), Емашдарі (на честь Іштар), Еніггідаркаламмашумма (на честь бога Набу) та Ехілікаламма (на честь Ашратум). В Кадінгіррі також розташовувалися адміністративний та фортифікаційний центри міста; тут був збудований палацовий ансамбль халдейських правителів. Кадінгірра — найбільш досліджений і розкопаний район Вавилона.
  • Нове місто (ālu GIBILki, ālu eššuki) — район на північному сході від району Куллаб, почасти співпадає із телєм Хомера. На півдні межує з районом Куллаб (біля храму Екітушгірзаль); на заході — з районом Кадінгірра; на сході й заході обмежувався міськими стінами. Район Нове місто напрочуд детально описано в багатьох джерелах[62]; в архівних комерційних документах старовавилонського періоду, які були розкопані Р. Кольдевеєм, можна часто зустріти район під назвою «Нове місто на сході»; саме в цей час могло відбуватися значне розширення міста, одночасно на сході і на заході, тому не дивно, що такий район з'явився й у Вавилоні. Схоже, що це народна назва району, яка пізніше закріпилася у державних документах. Район міг бути комерційним центром Вавилона; в текстах згадується про три храми, проте жоден з них не було розкопано: Еурунанам (на честь Набу), Екітушгірзаль (на честь Іштар) та Еандасаа (теж на честь Іштар). Більша частина кварталу була зруйнована, коли річка змінила своє русло. В елліністични період в районі побудували велику кількість споруд; були збудовані наприклад, театр і палестра.
  • Куллаб (Kul-aba4ki) — район на заході від Еріду. На півночі межував із Новим містом (до храму Екітушгірзаль), на півдні — із районом TE.Eki, на сході обмежувався міськими стінами та Брамою Мардука. Згідно із джерелами тут знаходилося чотири храми, жоден не було розкопано: Егішнугаль (на честь Сіна), Емекілібурур (на честь Шаррат-Ларса, можливо мається на увазі богиня світла Айа), Еургубба (на честь Пісангунука, бога покровителя району) та Есаг (на честь Лугальбанди). Також в Куллабі знаходилася споруда Біт-реш-Акіту, або «Храм початку фестиваля Акіту», яка могла бути пов'язана із святкуванням Нового року.
  • TE.Eki — район, що знаходився в південно-східній частині міста; точне прочитання невідоме, можливо Касірі чи Те; на півночі межував із Новим містом, на заході — із Шуанною, на півдні закінчувався міською стіною, яка окреслювала район і на сході, де також була Брама Забаби. В районі розташовувалися три незначні святилища: Екагула (на честь богів, що відносилися до групи аннунакі), Едуркуга (на честь богів, що відносилися до групи ігігі) та храм Емеуру (на честь Нанайя, богині краси).

В західній частині Вавилона («Західне місто», або «Нове місто») не проводилися розкопки, тому єдиним джерелом інформації залишаються топографічні тексти[62]. Відомо, що «Нове місто» розділялося на чотири райони:

  • Кумар (Kumar) — найстаріший район «Західного міста» і його релігійний центр. Тут знаходилися сім храмів: Енамтіла (на честь Енліля), Еешмах (на честь Еа), Екадімма (на честь Белілі), Емескілла (на честь Амурру), Едікукаламма (на честь Шамаша), Еесіркаламма (на честь Пісангунука) та Енамхе (на честь Адада).
  • Туга (Tu-ga) — район в південній частині «Західного міста». Із топографічних текстів відомо про три святилища: Екітушгарза (на честь Іштар), Есабад (на честь Гули) та Ешіддукішарра (на честь Набу).
  • Район, назва якого не дійшла до нас через пошкодження джерел. Знаходився в західній частині «Західного міста», простягаючись від міських стін та Брами Адада до району Кумар. Розкопки не проводилися; в джерелах відсутня яка-небудь інформація про район чи про якісь важливі будівлі.
  • Баб-Лугал'їрра (Bāb-dLugal-ir9-ra) — район на півночі «Західного міста». На півночі межою були міські стіни та Брама Енліля, на заході — річка Євфрат, східна — храм Егішхуранкіа. Тут були три храми: Енінмах (на честь Нуску), Егішхуранкіа (на честь Белет-Нінуа) та Ебурсаса (на честь Шари).

На відміну від самого міста, передмістя досліджувалося мало. Там знаходилися фортифікаційні споруди, храми, палаци, будинки багачів та простого населення, посівні поля тощо. За Навуходоносора II значна частина передмістя «Східного міста» була оточена Зовнішньою стіною; в той же час там побудували Літній чи Північний палац. Через передмістя проходила знаменита Процесійна дорога; там же знаходилися дві великі фортеці, що охороняли вхід у місто біля Брами Іштар. Із клинописних джерел відомо про деякі частини передмістя: Лаббаната, Біт-шар-Бабілі (елітний район біля Літнього палацу Навуходоносора II) тощо. Археологи також знайшли тут Біт-Акіту (Храм Акіту, або Храм Нового року), який знаходився біля одної з фортець.

Захисні споруди містаРедагувати

 
Стіни Вавилона. Сучасна реконструкція.
 
Зовнішня стіна міста, VI ст. до н. е.

Фортифікаційна система Вавилона складалася з декількох шарів. Перший шар фортифікацій оперезував внутрішню частину міста з обох боків Євфрату. Далі місто захищали фортифікації, розташовані у вигляді трикутника, вони окреслювали зовнішню частину міста. Тексти часів Навуходоносора II також описують деякі фортифікаційні споруди знаходилися недалеко від міста для сповільнення ймовірних ворогів: на півночі, в напрямку міста Кіш та в напрямку міста Сіппар.

Зовнішня стіна захищала місто зі східного берегу річки Євфрат, а також включала західну частину внутрішнього міста, тому її можна вважати першим оборонним рубіжем. За контуром стіна нагадувала трикутник (чи радше трапезоїд) і простягалася на 12-15 км. На даний час було розкопано близько 800 метрів стіни. Перед стіною був рів, наповнений водою. Через кожні 30-50 метрів на стіні стояли захисні споруди (башти). В деяких топографічних текстах йдеться про 120 башт та 5 входів (брам)[62]. Археологічні розкопки не знайшли частини стіни, яка б закривала західну частину біля річки Євфрат; досі невідомо чи це була помилка архітекторів, чи стіна була знищена (і повністю зникла) в пізніший період.

Внутрішні укріплення складалися з двох стін протяжністю близько 8 кілометрів, між стінами був простір 2-3 км. Внутрішня стіна називалася Імгур-Енліль («Енліль забажав»), а зовнішня — Німіт-Енліль («Пристанище Енліля»). Після їх знищення Сін-аххе-ерібою, вони були відбудовані Набопаласаром та Навуходоносором II. Внутрішня частина стіни була завтовшки в 6,5 метрів, між стінами була порожнина в 7,2 метри, а далі — зовнішня частина завтовшки 3,72 м. В 20 метрах від стіни був рів, який сполучався із Євфратом й був 50 метрів завтовшки. Загалом зовнішні укріплення простягалися на 100 метрів вшир і складали основний захист міста. Дві великі фортеці захищали найвразливіші точки міста: сектор палаців (а саме Північний палац) та з боку ріки Євфрат.

У збірці топографічних текстів Tintir згадується про вісім брам внутрішньої стіни, які були названі на честь важливих богів; до них вели однойменні дороги.

  • Брама Ураша (аккад. abul dUraš) — південний портал «Східного міста»; найперше згадуються в текстах часу Набопаласара та Навуходоносора II. Від воріт йшла дорога в бік міста Дільбат, де знаходився центр поклоніння Урашу.
  • Брама Забаби (аккад. abul dZa-ba4-ba4) — найпівденніша східна брама «Східного міста»; Вперше згадуються в документах часів Сін-аххе-еріба та комерційних документах Нововавилонського царства. Від брами вела дорога до міста Кіш.
  • Брама Мардука (аккад. abul dMarduk) — друга східна брама «Східного міста»; Не зважаючи на те, що браму названо на честь головного божества міста, вона була менш оздоблена ніж Брама Іштар. Її розкопали у 1914 році і відбудували у 1978 році. Сучасна висота споруди — 13 метрів.
  • Брама Іштар (аккад. abul dIštar) — найбільша за розмірами та за кількістю оздоблення брама, що знаходилася у північній частині міста, на Процесійній дорозі. Брама з'єднувала Північний палац, святилище Мардука (храмовий комплекс Есагіла) та зикурат Етеменанкі. Брама приблизно 50 метрів завдовжки, оздоблена зображеннями драконоподібної істоти мушхушшу та бика. Ці тварини, разом із левами на Процесійній дорозі, мали оберігати місто від зовнішніх загроз. Кожен з боків воріт (башти) — 12 метрів заввишки. На цеглі зустрічаються написи, де згадується і прославляється Навуходоносор II. Під час святкування Нового року, через браму проходила процесія на честь богів. Зруйновану браму реконструйовано в 1930-х роках у Пергамському музеї в Берліні з матеріалу, знайденого археологом Робертом Кольдевеєм.
  • Брама Енліля (аккад. abul dEN.LÍL) — портал «Західного міста»; найвірогідніше — на північній частині стіни.
  • Царська брама (аккад. abul šarri) — портал «Західного міста»; найвірогідніше — на західній частині стіни.
  • Брама Адада (аккад. abul dAdad) — портал «Західного міста»; найвірогідніше — на західній частині стіни, але південніше Царської брами.
  • Брама Шамаша (аккад. abul dŠamaš) — портал «Західного міста»; найвірогідніше — на південій частині стіни.

Річка і водні каналиРедагувати

 
Річка Євфрат, на південь від Вавилона, 1915 рік.
 
Транспортування товарів на саморобному човні «келек», чия плавучість покращувалася завдяки козячим шкурам, які наповнювали повітрям.
 
Уламок глиняної таблички, мапа Вавилона. На фрагменті зображено район Туба. На малюнку можна побачити канал і частину стіни. Можливо із Вавилона, 600-500 рік до н. е.

Найголовнішою «артерією» міста безумовна була річка Євфрат, що й не дивно, адже саме вона спонукала людей заселити цю місцевість, що згодом призвело й до утворення міста. Річка була головним джерелом питної води та риби, її води використовували для наповнення іригаційних каналів та захисних ровів. Окрім того, річка сполучала Вавилон із іншими містами й торговими партнерами; її використовували для транспорту будматеріалів та товарів на продаж. Саме портова набережна стала комерційним центром міста, недалеко від місця розвантаження товарів була облаштована торгова площадка (kāru), де торгували як товарами місцевого виробництва, так і товарами з далеких земель[63].

Для пожвавлення й спрощення торгівлі, доки в східній частині міста були реконструйовані за часів Навуходоносора II. Територія доків була рівна (нагадувала площу), укривалася стінами і в деяких місцях були створені штучні канали для легшого переміщення товарів й кораблів. Із комерційних текстів часів Дарія I відомо, що існував податок на усі товари які розвантажувалися в доці; податок вираховували в залежності від ціни вантажу[63].

Найголовнішою спорудою, пов'язаною із річкою, безумовно був міст. Він був 120 метрів завдовжки й сполучав «Західне місто» та «Східне місто». Про міст писали ще Геродот та Діодор Сицилійський; розкопки ж мосту стали можливими завдяки зміні русла річки. Міст стояв на семи опорах із каменю й цегли, три з яких були модифіковані для проходження кораблів між ними. Основна (прохідна) частина була виконана із деревини. Якщо вірити Геродоту, дерев'яні балки мосту знімали вночі, щоби завадити вільному проходу до міста та крадіжкам, а вдень знову стелили й міст продовжував виконувати своє призначення[64]. Із текстів також відомо, що міст охороняли три вартові, які відповідали за податок на товари[63].

Русло річки було змінено, щоб вона могла постачати воду в численні канали, які далі направляли воду в розлогу систему іригацій. В топографічних текстах згадується близько 20 каналів у міста; одним з найбільших був канал Лібіл-хенгала («Нехай дарує достаток»), який вів від річки, минав палаци і культові будівлі в центрі міста, аж до передмістя й полів. Обслуговуванням займалася місцева влада, особливо через той факт, що вони мали й захисну функцію і були інтегровані в фортифікаційну систему міста.

Проте у водах річки чаїлася і небезпека з якою доводилося боротися місцевим жителям. У нововавилонський період води річки значно піднялися, тому очільникам довелося піднімати й підпирати усі основні споруди, які знаходилися коло річки. Окрім того, до річки йшли дренажні канали, через які до неї потрапляли відходи і дощова вода. Це ще більше погіршувало ситуацію й почасти річка виходила з берегів чим несла загрозу як будівлям, так і місцевим жителям. У часи Навуходоносора II були зведені додаткові укріплення, які захищали палаци від дії води.

За весь час річка часто змінювала свій напрямок чим створювала додаткові проблеми для міста, а іноді навіть затоплювала цілі райони.

Внутрішній план міста: дороги й житлоРедагувати

 
Оздоблення Процесійної дороги, виконане під час правління Навуходоносора II. Реконструкція, Пергамський музей.
 
Житловий будинок розкопаний в телі Меркес у Вавилоні, VI ст. до н. е. На плані зображено: 1 — вхід; 2 — головна зала; 3 — вітальня; 4 — кухня; 5 — приватні кімнати.

Дороги також відігравали важливу роль в розбудові міста. Відомо, що від кожної брами йшов розлогий шлях крізь все місто, але найбільш описаною є Процесійна дорога (Ай-ібур-шабу, «Нехай зарозумілий ворог не пройде»). Вона починалася коло Брами Іштар, йшла крізь Кадінгірру, минала храми на честь Нінмах та Набу, і йшла аж до району Еріду. Там всі процесії на честь Мардука повертали в головні ворота Есагіли, де скоріше за все й закінчувалася Процесійна дорога. Через її важливе релігійне значення, це була розлога (завширшки в 20 метрів) вулиця, оздоблена глазурованою цеглою й зображеннями левів обабіч. В деяких текстах її ще називали дорога Процесій Мардука[62].

Через те що міста в Месопотамії існували як окремі держави, вони не потребували значних дорожніх сполучень між собою. В містах теж майже не прокладали дороги, окрім важливих процесійних доріг. Між будинками проводили ґрунтові дороги, які під час паводків або сильних дощів перетворювалися на грязюку, тому частіше всього торгові каравани і армії послуговувалися водними шляхами, як безпечнішим і швидшим способом пересування[65].

Єдиний житловий район, який вдалося розкопати дослідникам, знаходився на телі Меркес, на схід від Процесійної дороги і Есагіли, між старими кварталами Кадінгірри, Еріду та Шуанни. Дороги в кварталі були вузькі, майже прямі й перетиналися під прямими кутами. Раніше дороги могли бути ідеально прямими, але з часом їх необхідно було відновлювати через нетривкість матеріалу, що й викликало розбіжності зі старішою забудовою[66].

В джерелах знаходимо навпрочуд мало інформації про житлові райони міста, особливо якщо зважити на їх можливу кількість. Розкопаний район в телі Меркес є одним з найстаріших; будинки стояли обабіч дороги, кожен 40-80 метрів завдовжки. Будинки робили з цегли, в них було мінімум 8 кімнат і максимум — 20. Всі кімнати розташовувалися навколо головної зали, яка зазвичай могла бути без даху, її призначення невідоме. Будинки скоріше за все були одноповерхові (проте Геродот писав про 3 або 4 поверхи). Знайдені меблі були простими: частіше за все глиняні підставки для готування їжі, гончарні вироби, подекуди знаходили статуетки різних демонів, які несли охоронну функцію.

Жителі Вавилона: суспільство та економікаРедагувати

Клинописні таблички, знайдені в житлових районах Вавилону, проливають світло на тогочасне населення міста, частіше — на економічну діяльність найбагатших із них. Про життя звичайних людей відомо мало. Більшу частину часу Вавилон мав доволі космополітне населення, окрім коріних жителів в місті перебували вигнанці з інших міст, купці, солдати і робітники із Сирії, Леванту, і пізніше з Персії та Греції.

Відповідно до джерел, знайдених в районі теля Меркес, ми знаємо про те, що там жили заможні сім'ї, які наповнювали бюджет міста через податки зі свого бізнесу, частіше всього пов'язаного із орендою та перепродажем житла. Цікаву історію про одну таку сім'ю ми знаходимо в архівах, знайдених в районі Шуанни. Вони були нащадками відомого Дому Егіби. Перше покоління, на чолі якого стояв чоловік на ім'я Шулая, розбагатіло на місцевій торгівлі їжею. Друге покоління очолював його син, чоловік на ім'я Набу-ахне-іддін, який отримав добру освіту й зміг стати суддею. З цього моменту сім'я добре інтегрувалася в економіку міста і стала «вавилонськими Медічі». З архіву сім'ї (близько 1700 глиняних табличок) можна зрозуміти як функціювала місцева економіка.

Проте Дім Егіби не були елітою міста до якої відносилися родичі королів. Єдиним персонажем у цій категорії, який ілюструється низкою архівів, є Бельшуну, намісник Вавилону для царів Ахеменідів у другій половині V століття до н. е, який був власником сільськогосподарських маєтків, розподілених по всій провінції. Нижчі верстви вавилонського суспільства задокументувані ще гірше. Скоріше за все існували постійні утриманці (наприклад, раби) установ (палаців і храмів), які домінували в економічному житті, а також вільні працівники, що складали доступну робочу силу (своєрідний пролетаріат) для пропонованої тимчасової роботи установ чи заможних сімей, особливо у будівництві, проте можна з упевненістю заявити, що частина жителів міста могла бути зайнята у сільськогосподарській діяльності.

Див. такожРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. Аккадська мова запозичила з шумерської не тільки техніку письма, а й графіку. Проте графіка була запозичена без уваги до фонетики, тому одні й ті самі знаки читаються по-різному. Отже кожен знак (а іноді й фраза, яку називають шумерограмою) могла мати декілька прочитань, як шумерською, так і аккадською.
  2. Одні й ті самі знаки могли позначати різні фонеми, склади, слова або мати будь-яке інше значення. Все це ускладнювало прочитання текстів, тому в мові з'явилися детермінати. Це були особливі знаки (частіше всього їх ставили у кінці слів), які вказували на значення слова. В більшості випадків ці знаки не читалися.

ПриміткиРедагувати

  1. Horrocks, Geoffrey C., author. Greek : a history of the language and its speakers. ISBN 9781118785157. OCLC 861318652. 
  2. Церкевич, К. (Кость) (1982-). Довідник з української мови. Naukovo-doslidne t-vo ukraïnsʹkoï terminolohiï. OCLC 10045834. 
  3. Kőszeghy, Miklós. (2007). Der Streit um Babel in den Büchern Jesaja und Jeremia. Stuttgart: Kohlhammer. ISBN 978-3-17-019823-4. OCLC 122260173. 
  4. а б Sayce, A. H. (Archibald Henry) (1877). Babylonian literature : lectures delivered at the Royal institution. London : S. Bagster and sons. с. 33. 
  5. а б в Die sumerischen und akkadischen Königsinschriften / bearb. von F. Thureau-Dangin (de). 1907. 
  6. Information TheoryReprinted with permission from Encyclopaedia Brittanica, 14th edition, 1968 by Encyclopaedia Britannica, Inc.. Claude E. Shannon. IEEE. 2009. с. 178. ISBN 978-0-470-54424-2. 
  7. Archibald Henry Sayce (1872). The origin of Semitic civilisation, chiefly upon philological evidence (English). с. 5. 
  8. Hess, Richard S.; Tsumura, David Toshio (1994). I Studied Inscriptions from Before the Flood: Ancient Near Eastern, Literary, and Linguistic Approaches to Genesis 1-11 (en). Eisenbrauns. с. 266. ISBN 978-0-931464-88-1. 
  9. Folk-Etymology (en). Ardent Media. 
  10. Beaulieu, Paul-Alain,. A history of Babylon, 2200 BC-AD 75. Chichester, West Sussex. ISBN 978-1-119-45907-1. OCLC 1010542283. 
  11. Landsberger, B. (1961-07). The Fifth Tablet of Enuma Eliš. Journal of Near Eastern Studies 20 (3). с. 154–179. ISSN 0022-2968. doi:10.1086/371634. Процитовано 2021-02-06. 
  12. Muntingh, L. M.; Magnusson, Magnus (1978-12). Archaeology of the Bible Lands. The South African Archaeological Bulletin 33 (128). с. 173. ISSN 0038-1969. doi:10.2307/3888156. Процитовано 2021-02-06. 
  13. Koldewey R. Das wieder erstenhende Babylon new ausgeben von B. Hrouda. München, 1990..
  14. = image & menu = maximize & top = & left = | Budge, EA Wallis. By Nile and Tigris (v. 1). P. 299
  15. André-Salvini B. Les premières mentions historiques et la légende des origines. Р. 28-29.
  16. а б Lambert WG Babylon: origins.
  17. Klengel-Brandt, 1997, с. 252.
  18. Gibson McG. The City and the Area of Kish. Coconut Grove, Miami, 1972. P. 149.
  19. André-Salvini B. Les premières mentions historiques et la légende des origines. P. 28-29.
  20. ІДВ, 1983.
  21. Sharlach TN Provincial Taxation and the Ur III State. Leiden: Brill / Styx, 2004. P. 9
  22. Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archaologie (Berlin 1 928 ff.) / Енциклопедія ассиріології та близькосхідної археології (Берлін 1928 і далі)
  23. Там же.
  24. а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :8 не вказано текст
  25. Herodotus on Babylon. World History Encyclopedia (en). Процитовано 2021-04-25. 
  26. Beautiful Babylon: Jewel of the Ancient World. History (en). 2017-01-17. Процитовано 2021-04-25. 
  27. Hanging Gardens—Philo of Byzantium. www.plinia.net. Процитовано 2021-04-28. 
  28. W, D. J. (1981/02). S. M. Burstein: The Babyloniaca of Berossus. (Sources for the Ancient Near East, Vol. I, Fasc. 5.) 44 pp. Malibu, California: Undena Publications, 1978. $3.30.. Bulletin of the School of Oriental and African Studies (en) 44 (1). с. 218–219. ISSN 1474-0699. doi:10.1017/S0041977X00105129. Процитовано 2021-04-25. 
  29. Spek, R. J. (Bert) van der. Berossus as a Babylonian chronicler and Greek historian. in: R.J. van der Spek et al. eds. Studies in Ancient Near Eastern World View and Society presented to Marten Stol on the occasion of his 65th birthday, 10 november 2005, and his retirement from the Vrije Universiteit Amsterdam (Bethesda MD: CDL Press 2008) 277-318 (en). Процитовано 2021-04-25. 
  30. а б в Deutsche Orient-Gesellschaft e.V.. www.orient-gesellschaft.de. Процитовано 2021-04-26. 
  31. Travelling to Jerusalem--Benjamin of Tudela. depts.washington.edu. Процитовано 2021-04-25. 
  32. а б rev. john ray, f r s (1738). a collection of curious travels and voyages (English). 
  33. Richard., Hakluyt, (2013). Principal navigations voyages traffiques and discoveries of the english nation.. Cambridge Univ Press. ISBN 978-1-107-28635-1. OCLC 922744673. 
  34. Collections Online | British Museum. www.britishmuseum.org. Процитовано 2021-04-26. 
  35. J., Rich, Claudius (1818). Memoir on the ruins of Babylon. Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown. OCLC 831263489. 
  36. Rich, Claudius James (1818). Second Memoir on Babylon: Containing an Inquiry Into the Correspondence Between the Ancient Description of Babylon and the Remains Still Visible on the Site (en). Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown. 
  37. Mignan, Robert (1829). Travels in Chaldæa: Including a Journey from Bussorah to Bagdad, Hillah, and Babylon, Performed on Foot in 1827. With Observations on the Sited and Remains of Babel, Seleucia, and Ctesiphon (en). H. Colburn and R. Bentley. 
  38. William Kennett Loftus (1857). Travels and researches in Chaldaea and Susiana with an account of excavations at Warka, the Erech of Nimrod, and Shush, Shushan the Palace of Esther, in 184952 (English). Robert Carter & Brothers. 
  39. Layard, Austen Henry (1853). Discoveries in the ruins of Nineveh and Babylon; with travels in Armenia, Kurdistan and the desert: being the result of a second expedition undertaken for the Trustees of the British Museum. New York, G.P. Putnam and Co. 
  40. Pillet, Maurice (1881-1964) Auteur du texte (1922). L'expédition scientifique et artistique de Mésopotamie et de Médie, 1851-1855 / Maurice Pillet,... (FR). 
  41. National Library of Naples (1863). Expédition scientifique en Mésopotamie exécutée par ordre du gouvernement de 1851 à 1854 par mm. Fulgence Fresnel, Félix Thomas et Jules Oppert publiée sous les auspices de son excellence m. le ministre d'état par Jules Oppert Relation du voyage et résultats de l'expédition (French). Imprimerie Impériale. 
  42. The Qurnah Disaster. Biblical Archaeology Society (en). 2021-01-20. Процитовано 2021-04-25. 
  43. The Conquest of Assyria : Excavations in an Antique Land (en). Routledge. 2014-06-03. ISBN 978-1-315-86285-9. doi:10.4324/9781315862859. 
  44. EGAMI, NAMIO (1972). THE REPORT OF THE JAPAN MISSION FOR THE SURVEY OF THE UNDER-WATER ANTIQUITIES AT QURNAH THE FIRST SEASON (1971-1972). Orient 8. с. 1–36,1. ISSN 1884-1392. doi:10.5356/orient1960.8.1. Процитовано 2021-04-25. 
  45. Rawlinson, Sir Henry Creswicke. 1911 Encyclopædia Britannica. Volume 22. Процитовано 2021-04-25. 
  46. Chronologie traditionnelle dite moyenne | Dossiers d'Archéologie hors-série n° 14 (Babylone). www.dossiers-archeologie.com. Процитовано 2021-04-25. 
  47. Pinches, T. G. (1898/01). Asshur and the Land of Nimrod; being an Account of Discoveries made in the Ancient Ruins of Nineveh, Asshur, Sepharvaim, Calah, Babylon, Borsippa, Cuthah, and Van, etc. By Hormuzd Rassam, with an Introduction by Robert W. Rogers, Ph.D., D.D. (Cincinnati: Curts & Jennings, 1897.) - Nippur, or Explorations and Adventures on the Euphrates. By John Punnett Peters, Ph.D., Sc.D., D.D. Two Vols. (G. P. Putnam's Sons, 1897.). Journal of the Royal Asiatic Society (en) 30 (1). с. 183–188. ISSN 2051-2066. doi:10.1017/S0035869X00146362. Процитовано 2021-04-25. 
  48. а б Pedersén, Olof (2011-07-27). Excavated and Unexcavated Libraries in Babylon (de). De Gruyter. ISBN 978-3-11-022212-8. doi:10.1515/9783110222128.47/html. 
  49. а б Bilsel, Can (2012). Antiquity on display : regimes of the authentic in Berlin's Pergamon Museum. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-957055-3. OCLC 773811619. 
  50. а б в г д е Koldewey, Robert; Johns, Agnes Sophia Griffith (1914). The excavations at Babylon. London : Macmillan and Co. 
  51. Ishtar Gate. World History Encyclopedia (en). Процитовано 2021-04-25. 
  52. Pedersen, Olof. Work on a Digital Model of Babylon using Archaeological and Textual Evidence (en). Процитовано 2021-04-27. 
  53. Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie 98 (1). 2008-06. ISSN 0084-5299. doi:10.1515/za.2008.98.issue-1 http://dx.doi.org/10.1515/za.2008.98.issue-1 Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2021-04-25. 
  54. Schmid, Hansjörg (1995). Der Tempelturm Etemenanki in Babylon. Mainz am Rhein: P. von Zabern. ISBN 3-8053-1610-0. OCLC 33238088. 
  55. Giovanni., Bergamini,. Levels of Babylon reconsidered : a re-examination of the stratigraphical outlines of the town with special emphasis on the problem of the ancient water levels. OCLC 610712090. 
  56. U.S. troops accused of damaging Babylon's ancient wonder - CNN.com. edition.cnn.com. Процитовано 2021-04-28. 
  57. Centre, UNESCO World Heritage. Babylon. UNESCO World Heritage Centre (en). Процитовано 2021-04-28. 
  58. Truschnegg, Brigitte (2016-09-29). У Bischof, Günter; Exenberger, Andreas; Mokhiber, James та ін. The Phenomenon of Global Cities in the Ancient World. Interdisziplinäre Forschung. Innsbruck: innsbruck university press. с. 75–102. ISBN 978-3-903122-23-9. 
  59. Bordreuil, Jean Samuel (2000-07-15). Nicolet Cl., Ilbert R., Depaule J.-Ch. (éds), Mégapoles méditerranéennes. Géographie urbaine rétrospective, Ecole française de Rome-MMSH-Maisonneuve, Rome-Aix-en-Provence-Paris, 2000.. Revue des mondes musulmans et de la Méditerranée (fr) (91-94). с. 361–385. ISSN 0997-1327. Процитовано 2021-04-29. 
  60. The Ancient City. World History Encyclopedia (en). Процитовано 2021-04-29. 
  61. Veldhuis, Niek (1998). TIN.TIR = Babylon, the Question of Canonization and the Production of Meaning. Journal of Cuneiform Studies 50. с. 77–85. ISSN 0022-0256. doi:10.2307/1360035. Процитовано 2021-04-30. 
  62. а б в г д George, A. R. (1992). Babylonian topographical texts. Leuven: Departement Oriëntalistiek. ISBN 90-6831-410-6. OCLC 27918563. 
  63. а б в Joannès, Francis (2000). La Mésopotamie au Ier millénaire avant J.-C.. Paris: A. Colin. ISBN 2-200-26120-9. OCLC 45663442. 
  64. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :12 не вказано текст
  65. Bertman, Stephen (2003). Handbook to life in ancient Mesopotamia. New York: Facts on File. ISBN 0-8160-4346-9. OCLC 49305832. 
  66. Huot, Jean-Louis (copyright 2004). Une archéologie des peuples du Proche-Orient. Tome II, Des hommes des Palais aux sujets des premiers empires : IIe-Ier millénaire av. J.-C.. Paris. ISBN 2-87772-268-6. OCLC 492116585. 

ПосиланняРедагувати