Білодід Олександр Іванович

Версія від 15:47, 13 лютого 2011, створена OlegB (обговорення | внесок) (→‎Шевченкофобія: читач сам дасть оцінку та зробить висновки)

Олекса́ндр Іва́нович Білоді́д (* 11 жовтня 1934, Харків) — український мовознавець. Доктор філологічник наук (1977). Професор (1981). Син академіка АН УРСР і АН СРСР Івана Білодіда.

Біографія

1957 року закінчив Київський університет.

з 1960 працював у ньому (з 1963 — старший викладач, з 1987 — завідувач кафедри української мови, з 1992 по 1997 — завідувач кафедри історії української мови).

Наукова діяльність

Білодіду належать праці з теорії і практики перекладу, історії фонетики української мови, теорії граматики, історії вітчизняного мовознавства:

  • «Граматична концепція О. О. Потебні» (1977),
  • «Ки­їв та історія лінгвославістики» (1983, у співавторстві),
  • «Послання до єпископів християнської церкви Марка Антонія Господневича (Де-Домініса)»,
  • «Пам'ятки братських шкіл на Украї­ні» (1988),
  • «Про Миколу Макаренка» (1989).

Автор сценаріїв науково-популярних фільмів про Пересопницьке Євангеліє, Петра Могилу та ін.

Співукладач «Англо-російського словника з хімії» (ч. 1—2, 1994), укладач «Термінологічно­го посібника з хімії» (1996).

Погляди

У книзі Олеся Бузини "Вурдалак Тарас Шевченко" був автором післямови де написав:

«Поява книги Олеся Бузини — книги, спрямованої на розвінчання культу Шевченка, зняття його (не хочу вживати слово „повалення“ — ми вже наповалювалися!) з п'єдесталу божка і повернення на нормальний людський рівень, знаменує собою певний етап у сфері особистої свободи, що реалізується у свободі думки та свободі слова» [1].

Виноски

  1. Вурдалак Тарас Шевченко

Література