Відкрити головне меню

Бучацькі гербу Абданк

Прізвище взяли від назви поселення (або вже міста) Бучача, яким володіли від XIII до початку XVI ст.

Походження

Походження роду до цього часу є дискусійним (руське[1], литовське, польське, можливо, вони не пов'язані між собою). В «Енциклопедії Українознавства» вони вказані як польський рід.[2] Дослідник Однороженко Олег вважає їх (поряд з Кмітами, Одровонжами та іншими) нащадками шляхти з Малопольщі.[3] Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.[4]

Відомості про представників

Першим Бучацьким, який згадується в доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький — староста кам'янецький у книзі Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),[5] на яке посилається ксьондз Садок Баронч у своїй розвідці «Pamiątki buczackie».[6][7]

Після сутичок за спадок Романовичів близько 1366 р. територія між Віслоком, Карпатами, Серетом та Поліссям відійшла Польщі до кінця життя короля Казимежа III (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські Абданки, які назвались Бучацькими гербу Абданк, змогли поширити вплив вглиб Пониззя[8]. Володіючи маєтками на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але по його смерті зразу стали на сторону короля Ягайла.[9]

Бучацькі відіграли помітну роль в історії Поділля, зокрема, його прилученні до Корони,[10] кінця XIVXV, меншу — Галичини. Близько 1440 року збудували родинну каплицю-усипальницю при Латинському катедральному соборі Львова (пізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира[11]). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна Дерслава з Угнева, записала фундуш.

 
Каплиця Святих Дарів (каплиця Вишневецьких; на дальньому плані)

Представники


Власність

У різні часи представники роду володіли містами Бучачем, Язловцем, Підгайцями, Червоногородом, Кацюбіївом, Баришем[24], Монастириськами, Устям[25], Чернелицею[26], багатьма селами.

Бучацькі гербу Тарак

Представниками Бучацьких гербу Тарак були Якуб Мурза Бучацький, син Селім, внук Ян.[27]

Сучасники, їх попередники

Примітки

  1. раніше так вважав Шайноха, вказуючи, що були православними → Dr. Anoni J… Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski. — Том 5. — Випуски 1 – 6. — S. 357.
  2. Бучацькі… — С. 200.
  3. Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — 422 с.; іл. — C. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
  4. Віталій Михайловський. Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą. — S. 124. (пол.)
  5. а б в Paprocki B.Herby rycerstwa polskiego… — S. 609. Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «БП9» визначена кілька разів з різним вмістом
  6. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 40.
  7. ці дані наводить також К. Несецький → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 1. — S. 216.
  8. Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — S. 33. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
  9. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — 240 с. — С. 39. — ISSN 0130-5247.
  10. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  11. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 81. (пол.)
  12. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 4.
  13. Несецький вказав: 1) 1332 рік як згадку про укладення шлюбу чи вже про те, що вона його дружина; 2) посади П. Гастольда: староста кам'янецький, віленський воєвода, при цьому посилався на праці Кояловича, Темберського
  14. оскільки не була вказана дата урядування → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 1. — S. 216.
  15. Несецький про нього не згадував
  16. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 29.
  17. а б в Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  18. Несецький вказав, що Кромер ствердив про 3 рідних братів - Михайла, Теодорика та Мірсила
  19. Rudniki (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — Т. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.) — S. 939. (пол.)
  20. Jazlowieccy (01) (пол.)
  21. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 44.
  22. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — . — Cz. 1. — t. 8. — S. 276. (пол.)
  23. Короткий родовід Давида Бучацького
  24. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I, tom 18. — 368 s., 508 il. — S. 13. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  25. Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 295. — ISBN 978-83-89273-79-6.
  26. Zaucha Т. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  27. Kryczyński S. Buczacki Jakub Murza, h. Abdank (um. 1835) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — 480 s. — S. 83-84. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
  28. Розпорядження № 613 від 7 листопада 2011 року Вінницької ОДА

Література

Посилання