Перегляд вихідного коду сторінки Бучак

{{Otheruses|Бучак (значення)}}
{{Село України
 | назва      = Бучак
 | область     = [[Черкаська область]]
 | район      = [[Черкаський район]]
 | рада      = Бобрицька сільська рада
 | код КОАТУУ   = 7122087402
 | розташування  =
 | mapx      = 140
 | mapy      = 98
 | перша згадка = [[1552]] рік (?)
 | населення    = 15 осіб ([[2007]])
 | територія    = 
 | ref-територія  =
 | площа      = 0,16
 | ref-площа    =
 | щільність    = 31,4
 | поштовий індекс = 19011
 | телефонний код = 4736
 | координати   = {{coord|49|51|59|N|31|25|48|E|scale:30000_region:UA|display=inline,title}}
   | lat_deg = 49 || lat_min = 51 || lat_sec = 59
   | lon_deg = 31 || lon_min = 25 || lon_sec = 48
 | висота     = 145
 | ref-висота   = <ref>[http://weather.in.ua/ua/cherkasskaja/2414 Погода в Україні]</ref>
 | водойма     =
 | адреса     =  село Бобриця
 | сільський голова = 
 | облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=26.07.2009&rf7571=37866 Пшеничники]
 | прапор     =
 | герб      =
 | відстань о   = 60 (фізична)
 | ref-відстань о = <ref>[http://maps.vlasenko.net/?y=49.86626&x=31.43017 maps.vlasenko.net]{{ref-ru}}</ref>
 | відстань р   = 13 (фізична)
 | ref-відстань р =
 | станція         = [[Ляплава]]
 | відстань ст   = 13 (фізична)
 }}

'''Буча́к'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Черкаський район|Черкаському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]], підпорядковане [[Бобрицька сільська громада|Бобрицькій сільській громаді]]. Розташоване за 13&nbsp;км на північ від найближчого [[місто|міста]] [[Канів|Канева]] та за 13&nbsp;км від залізничної станції [[Ліпляве|Ляплава]].

Село розташоване на березі [[канівське водосховище|Канівського водосховища]], де збудовано пристань. Населення становить 15 осіб, 4 двори ([[2007]]).

== Найдавніші часи ==
Навколишня місцевість насичена археологічними пам'ятками ранньослов'янського періоду. 2&nbsp;км нижче за течією [[Дніпро|Дніпра]] розташована ''[[Бабина Гора (Канівський район)|Бабина гора]]'', яку російський археолог [[Рибаков Борис Олександрович|Борис Рибаков]] відносив до провідних святилищ цього періоду на Середньому Подніпров'ї.

На північній околиці, в урочищі [[Грибіней]], знаходиться під охороною держави пам'ятка історії [[IX століття]]&nbsp;— ''[[Рожина криниця|Рожена криниця]]''. Згідно з легендою [[Великий князь київський|Великі Київські Князі]] ''Святослав'', ''Ігор'' та ''Володимир'', прямуючи на рать з половцями зупинили князівське військо в урочищі, щоб втамувати спрагу і зробити запас води. Зустрічала і проводжала ратників місцева красуня ''Рожена''<ref>Канів. Путівник містом та околицями. «Пандемія». Київ. 2006. стор. 34 ISBN 966-8947-00-2</ref>.

Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень розроблений проект охоронних меж Бучака та прилеглої території. За даними [[Інститут археології НАН України|Інституту археології НАН України]] ці землі є унікальними через насиченість археологічними пам'ятками: навколо села Бучак, тобто на прибережній смузі завдовжки 6 і завширшки 2,5&nbsp;км знаходиться 14 поселень, 5 городищ та 2 могильники, які представляють практично всі археологічні культури, відомі на Середньому Подніпров'ї&nbsp;— від [[Трипільська культура|Трипільської культури]] (IV тис. до н.&nbsp;е.) до пізнього середньовіччя та козацької доби<ref name="Український тиждень" />. Унікальність Бучацького археологічного комплексу полягає не лише у культурно-хронологічній повноті&nbsp;— такий комплекс фактично більше не має аналогів на Подніпров'ї. Причому більшість пам'яток лише означені і досі повністю не досліджені.

== XVI—XVII століття ==
Населений пункт на цьому місті, імовірно, у середині [[XVI століття]] називався '''Подсичі'''. Принаймні [[Клепацький Павло Григорович|Петро Клепатський]] ототожнює з Бучаком це село<ref>Клепатскiй П.&nbsp;Г.&nbsp;Очерки по исторiи Кiевской земли.&nbsp;— Одесса, 1912</ref>, про яке в «Люстрації Канівського замку» 1552 р сказано:
{{цитата|Cело Подсъечи земянское, панъ Сълужка держить, отъ замку земълею и водою 2 мили <14 км.>, семъей 6-ть; зимуютъ и литуютъ при замъку,  служатъ з городовыми;  озеръ уступъныхъ и забережныхъ 12,  рыбы з нихъ отъ уходниковъ пану шостая часть,бобровъ половина,  сего году <1552> досталося ему рыбы за пять копъ грошей,  бобръ одинъ.<ref>[http://www.runivers.ru/bookreader/book9524/#page/186/mode/1up  Архивъ Юго-Западной Россiи, ч. VII т.1 стр. 99, Кiевъ, 1886 ]</ref>}}

В епоху Хмельницького Бучак належав Таганській сотні Канівського козацького полку. Згаданий 20 червня 1645&nbsp;р. у декреті між Кшиштофом Радецьким та підстаростою Корсунським Презейським, слугою Станіслава Конецьпольського про наслання підданих на добра Бучак. Королівський привілей 15 жовтня 1660&nbsp;р. про збереження прав на державу Бучак у Канівському старостві королівського полковника Габріеля Войніловича<ref>[http://www.uk.x-pdf.ru/5istoriya/1244720-37-zbirnik-naukovih-prac-filosofiya-politologiya-istoriya-vipusk-kiiv-2007-vipusk-zbirnik-zasnovano-2004-roku-ileya.php Горбаченко Ю. Н. К истории Каневского полка] // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. Філософія. Політологія. Історія. Випуск 7. Київ 2007. Гол.ред. В.&nbsp;М.&nbsp;Вашкевич.</ref><ref>Юрій Горбаченко. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ КАНІВСЬКОГО ПОЛКУ (1648—1678&nbsp;рр.)//
Козацька скарбниця. Гетьманські читання. Вип. 4.&nbsp;— Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2007.&nbsp;— С. 120—140.</ref>.

== XVIII&nbsp;— початок ХХ століття ==

У XVIII століттi Бучак належав до володінь Канівського староства. У 1760-х рр. він став спадковим володінням останнього канівського старости Станіслава Понятовського (племінника короля).) Після ліквідації Речі Посполитої був ним проданий поряд з іншими канівськими володіннями і належав полковнику польської армії Йосипу Гнатовичу Понятовскому і його синам, з яких колезький радник Цезар Осипович Понятовський володів селом у час реформи 1861 року. Цезар Понятовський помер бездітним. У 1822-31 рр. в Бучаку діяв [[Цукрова промисловість|цукрозавод]] Понятовських, один з перших в Україні.<ref>{{Cite news|title=Виникнення бурякового цукроваріння в Україні. Перші цукроварні|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=dzit_2016_23_10|work=Дослідження з історії техніки|date=2016|accessdate=2020-04-05|issn=2079-2999|pages=61|issue=23|first=Ю. Г.|last=Тютюнник}}</ref>

Бучак, який ніколи не мав власної церкви, був приходом спочатку Михайлівської церкви в селі Селище, потім церкви Успіння в Пшеничниках.<ref>Л.Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864, стр. 547—548</ref>.

[[Похилевич Лаврентій Іванович|Лаврентій Похилевич]] у «[[Сказання про населені місцевості Київської губернії|Сказанні про населені місцевості Київської губернії]]» пише:

{{цитата|Деревня Бучак, над самим Днепром к 4-х верстах среди леса расположенная и имеющая 434 души обоего пола, приобревших по силе выкупного договора 1863 года 198 десятин за 9552 рубля. В 1792 году Бучак принадлежал приходом к Михайловской Селищской церкви и имел только 20 дворов и менее 200 душ обоего пола, а в 1741 году только 5 дворов. Местечко Бучак, где была в начале прошлого века резиденция богатого польского вельможи, старосты Каневского Н. Потоцкого, владевшего на далекое пространство окрестными селами, находится в Галиции. По-видимому, у память этого Бучака основана или переименована настоящая деревня при Днепре. В Бучаке&nbsp;— отделение суконной фабрики.}}

Станом на [[1885]] рік у колишньому власницькому селі [[Пшеничківська волость|Пшеничківської волості]] [[Канівський повіт|Канівського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]] мешкало 583 особи, налічувалось 98 дворових господарств, існували заїжджий будинок і винокурний завод<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.

{{Перепис-1897|+|365|394|759}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-79}}</ref>.

У [[1900]] році в селі було 182 двори та 846 жителів. Село належало графу [[шелембек Цезар Адамович|Цезарю Адамовичу Шелембеку]]. Тоді на його території були школа, 7 вітряків, 2 кузні.

== Радянські часи ==
З [[1928]] по [[1929]] роки створено перше ТСОЗ, а у [[1930]] році з'явився колгосп. У довоєнний період в колгоспі був побудований цегельний завод. У роки [[Німецько-радянська війна|Другої Світової війни]] село було майже зруйновано. Великі та кровопролитні бої в районі села точилися при [[форсування Дніпра 1943|форсуванні Дніпра]], В [[1943]] році за звільнення села загинуло майже 1 000 воїнів Радянської армії. У пам'ять про них в селі встановлений монумент із меморіальною дошкою, на якій викарбувано кілька сотень імен загиблих.

Перші бої з німцями в районі Бучака відбувалися в серпні-вересні 1941 року. Запеклі бої розгорнулися в вересні-жовтні 1943 року, коли радянські війська форсували Дніпро і створили в цих місцях плацдарм для передбачуваного наступу на Київ. Форсування Дніпра в цьому місці почалося в ніч на 26 вересня 1943 року силами 23-ї стрілецької дивізії 23-го стрілецького корпусу. Їм протистояли частини 57-ї німецької піхотної дивізії i 112 піхотної дивізії.<ref>[http://militera.lib.ru/memo/russian/andruschenko_sa/01.html Андрющенко С.&nbsp;А.&nbsp;Начинали мы на Славутиче…М.: Воениздат, 1979]</ref><ref>[http://www.kniga.com/books/preview_txt.asp?sku=ebooks168857 В.Гончаров. Битва за Днепр]</ref> 27 вересня в лісі на південній околиці села був оточений і знищений радянський повітряний десант 5-ї повітряно-десантної бригади (серед небагатьох учасників десанту, яким вдалося вижити&nbsp;— кінорежисер [[Чухрай Григорій Наумович|Григорій Чухрай]]). Бучак був міцним вузлом оборони вермахту, що розділяв Бучакський і Студенецький плацдарми. Тільки 15 жовтня радянським військам (206 стрілецька дивізія) вдалося зайняти південну частину села<ref>[http://topnews.ck.ua/society/2016/08/03/54139.html Новые подробности: Каневская ГАЭС хотят «впарить» на могилах советских воинов]</ref>.

У [[1950]]–[[1960]] роки господарство села було об'єднане із господарством села Пшеничники. З [[1970-ті|1970-их]] років село користувалось популярністю як місце літнього відпочинку мистецької інтелігенції.

Через мальовниче розташування Бучак неодноразово ставав кінознімальним майданчиком. Наприкінці 1950-х [[Птушко Олександр Лукич|Олександр Птушко]] знімав тут «Казку про Іллю Муромця»&nbsp;— перший радянський широкоекранний фільм. [[Довженко Олександр Петрович|Олександр Довженко]] вирішив зняти тут «Поему про море». Природа Бучака стала місцем натурних зйомок для «Української рапсодії» [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергія Параджанова]], «Ночі на Івана Купала» [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрія Іллєнка]], «[[Іванове дитинство|Іванового дитинства]]» [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрія Тарковського]], «Бумбараша» [[Народицький Абрам Аронович|Абрама Народицького]] та [[Рашеєв Микола Георгійович|Миколи Рашеєва]]. Наприкінці 1980-х документальний фільм «Сон» тут знімав [[Буковський Сергій Анатолійович|Сергій Буковський]]<ref name="Український тиждень">{{Стаття
   | автор    = Ганна Трегуб
   | назва    = Легендарна локація
   | журнал   = Український тиждень
   | випуск   = 34 (354) 22-28 серпня 2014 р.
   | сторінки = 47-49
   | url      = 
  }}</ref>.

== Сучасність ==
В 80-ті роки на території Бучаку та в околицях було розпочато будівництво [[Канівська ГАЕС|Канівської ГАЕС]]. Відповідно до первинного проекту будівництва Канівської ГАЕС, &nbsp;у  зону впливу будівництва потрапили  85 домогосподарств, які складали все населення села на той момент.  Також переміщенню підлягали 7 муніципальних будівль.

В процесі будівництва було частково відселено і зруйновано село Бучак, викорчували частину дубового лісу, частковоо зруйновано гору Лисуху з розташованими на ній археологічними пам'ятками, порушена екосистема цієї місцевості.
Будівництво ГАЕС було зупинено після Чорнобильської катастрофи і остаточно припинено в 1992 р за браком коштів. Однак у 2000-х&nbsp;— 2010-х роках регулярно з'являлися плани його відновлення. Ці плани викликали рішучі протести екологiв.
Основні екологічні ризики, пов'язані з ГАЕС, на думку експертів наступні:
* Радіаційне зараження місцевості вниз за течією (будівництво ГАЕС підніме з дна радіоактивний мул, що відклався після Чорнобильської катастрофи)
* Непередбачувані геологічні наслідки, зважаючи на складну геологію цих місць, що загрожують антропогенною катастрофою<ref>Д.т.н. Андрей Смирнов, Дмитрий Любас. [http://www.electrician.com.ua/posts/1090 Гидроаккумулирующие станции Украины]//Международный электротехнический журнал «Электрик», 10.2012.</ref>.

Нижній котлован недобудованої ГАЕС перетворився в озеро, назване Бучак або Блакитне. Так як його живлять холодні джерела, що б'ють на дні, озеро самоочіщується и живе життям природного озера, перетворившись в улюблений туристичний об'єкт цих місць<ref>[http://www.doroga.ua/poi/Cherkasskaya/Buchak/Ozero_Buchak/2697 Озеро Бучак]</ref><ref>[http://kolokray.com/f/buchak-goluboe-ozero.html Бучак. Голубое озеро]</ref>

Рішення щодо переміщення домогосподарств та знесення будинків приймалось відповідними місцевими органами влади у 1986 році.  З 85 домогосподарств с. Бучак: 32 сім'ї отримали упорядковані нові садиби із земельними ділянками в селі Студенець, а 53 сім'ї отримали грошові компенсації. Всі 85 домовласників села Бучак передали забудовнику документи для знесення власних будинків  або звернулись з проханням розібрати такі будинки власноруч на матеріали. Станом на сьогодні в с. Бучак було встановлено, що 25 домогосподарств  та дві муніципальні будівлі  не  розібрано<ref>[http://www.bbc.com/ukrainian/ukraine_in_russian/2016/11/161114_ru_s_haes_kaniv Энергия воды: противоречия Каневской ГАЭС]</ref>.

З 25 домогосподарств с. Бучак  - 5 домогосподарств  підпадає під вплив будівництва за оновленим проектом Канівської ГАЕС . Інші&nbsp;— ні.

Загальна кількість осіб, що проживають у селі  коливається від десяти до декількох десятків.  Мешканці села використовують помешкання для постійного або сезонного проживання.  В селі Бучак офіційно зареєстровані двi фізичні особи.  Ще дві фізичні особи мають зареєстровані права власності на  земельні ділянки та будинки.

Відповідно до постанови [[Кабінет Міністрів України|КМ України]] №&nbsp;446 від [[1 липня]] [[1994]] року, територія між селами Трахтемирів і Бучак Канівського району Черкаської області, за межами впливу будівництва Канівської ГАЕС, включена до складу Державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів» .

== Персоналії ==
* [[Затуливітер Володимир Іванович|Володимир Затуливітер]], український поет, провів останні роки та похований у Бучаку.
* [[Якутович Сергій Георгійович|Сергій Якутович]], український художник, провів тут своє дитинство<ref name="Український тиждень" />.

{{-}}

== Галерея ==
<gallery perrow="5" widths="200px">
Володимир Затуливітер пам'ятник.jpeg|Пам'ятник В. Затуливітеру на цинтарі села Бучак
Бучак_радянським_воїнам_2.jpeg|Пам'ятник воїнам 206-ї стрілецької дивізії
Бучак радянським воїнам.jpeg|Пам'ятник воїнам 206-ї стрілецької дивізії
Озеро Бучак 01.JPG|Озеро Бучак, вид зі східного берега
Озеро Бучак 02.JPG|Вид на східний берег озера Бучак
</gallery>

== Джерела ==
{{Вікіпосилання
|Тема          = Бучак
|Портал        = Черкащина
|Вікіджерела   = 
|Вікіновини    = 
|Вікісховище   = Category:Buchak
|Проект        = 
}}

=== Примітки ===
{{reflist|3}}

=== Посилання ===
* [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/mischerkasy2009/8/208.html На сайті who-is-who.com.ua]{{Недоступне посилання|date=лютий 2019 |bot=InternetArchiveBot }}

{{Канівський район}}{{Черкаський район}}{{Пшеничницька сільрада}}


{{Канівський район-доробити}}

[[Категорія:Села Черкаської області]]
[[Категорія:Пшеничницька сільська рада]]
[[Категорія:Населені пункти над Канівським водосховищем]]