Відкрити головне меню

Борис Годунов (опера)

опера Модеста Мусоргського

«Борис Годунов» — опера М. П. Мусоргського у чотирьох діях із прологом (у сімох, у другій редакції восьми картинах). Лібрето композитора за мотивами однойменної трагедії О. С. Пушкіна. Перша редакція завершена 1869 року, перша постановка 1874.

Борис Годунов
рос. Борис Годунов
Chaliapin Godunov 1912.jpg
Композитор Мусоргський Модест Петрович[1]
Автор(и)
лібрето
Мусоргський Модест Петрович[1]
Мова лібрето російська
Джерело сюжету Борис Годунов
Рік створення 1869
Перша постановка 27 січня (8 лютого) 1874[1]
Інформація у Вікіданих

Існує кілька редакцій «Бориса Годунова»: дві редакції автора (1869 й 1872), дві редакції Римського-Корсакова (1896 й 1908), редакція й оркестровка Д. Шостаковича (1959). Варіанти Римського-Корсакова, у яких були згладжені багато шорсткостей музичного тексту Мусоргського, одержали найбільше поширення. У сучасних постановках часто використаються й авторські редакції, які на думку музикознавців точніше відповідають характеру оповідання й персонажам.

Зміст

Створення опериРедагувати

Роботу над оперою Мусоргський почав у жовтні 1868 року, використовуючи для написання лібрето текст Пушкіна й матеріали «Історії держави Російської» М. М. Карамзіна. Тема — період правління Бориса Годунова, з 1598 по 1605. В обраному історичному епізоді композитора приваблювала можливість відбити відносини влади й народу, представити народ і владу як головних діючих осіб. Мусоргський писав: «Я розумію народ як велику особистість, одушевлену єдиною ідеєю. Це моє завдання. Я спробував вирішити її в опері».

Опера була завершена наприкінці 1869 року і представлена в Дирекцію імператорських театрів. Театральний комітет не прийняв оперу до постановки, пояснивши рішення відсутністю виграшної жіночої ролі. Після відмови Мусоргський вніс ряд змін, зокрема, ввівши «польський» акт із любовною лінією Лжедмітрій — Маріна Мнішек, а також додавши ефектний фінал — монументальну сцену народного повстання під Кромами. Однак друга редакція (1872) теж була прийнята не одразу — Театральний комітет тричі відхиляв постановку, і відхиляв оперу. Лише після того, як артистка Маріїнського театру Юлія Федорівна Платонова зажадала від директора у свій бенефіс (артистка мала право вибору) нової постановки «Бориса Годунова», погрожуючи в противному разі піти з театру, директор театру Гедеонов сам, без згоди комітету, дав дозвіл на постановку опери.

ПостановкиРедагувати

Прем'єра опери відбулася 27 січня (8 лютого) 1874 на сцені Маріїнського театру під орудою Е. Направника. Незважаючи на захоплений прийом публіки, критика зустріла оперу різко негативно і 1882 року вона була знята з репертуару. 16 грудня 1888 року опера вперше прозвучала на сцені Большого театру в Москві під орудою І. Альтані. У 1896 інструментування опери здійснив М. А. Римський-Корсаков і 28 листопада 1896 року опера була поставлена в Маріїнському театрі у його версії.

Вирішальне значення в сценічній історії твору мав спектакль Приватної російської опери 7 грудня 1898 року, у якому заголовну партію вперше виконав Ф. Шаляпін. Опера увійшла до репертуару театрів периферії: Казань, 1899; Орел, Воронеж, Саратов (1900) і ін. У Большому театрі опера була поставлена в інструментовці Римського-Корсакова із Шаляпіним у головній ролі у 1901 році, у 1902 була поставлена в Одесі (партію Самозванця виконував А. Арцимович), у Маріїнському театрі — з 1904 р. Із цього часу вона стає однієї із найбільш репертуарних опер, завоювавши всі сцени світу.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Mesa F. Opera: an encyclopedia of world premieres and significant performances, singers, composers, librettists, arias and conductors, 1597-2000Jefferson: McFarland & Company, 2007. — P. 38. — ISBN 978-0-7864-0959-4

ПосиланняРедагувати