Перегляд вихідного коду сторінки Боорчу

{{Військовик
| ім'я = Боорчу
| оригінал імені = [[Монгольська мова|монг.]] Боорчі
| портрет = [[File:Dbf432d4493c22730406ebf036c70690--genghis-khan-war-horses.jpg|центр|thumb|]]
| розмір = 250px
| підпис = 
| ім'я при народженні = 
| дата народження = кін. XII ст.
| місце народження = [[Монгольська імперія]], племена Арулати
| дата смерті = пер. пол. XIII ст.
| місце смерті = 
| місце поховання = 
| координати місця поховання = 
| прізвисько = 
| національність = {{MN}}
| приналежність = [[Монгольська імперія]]
| країна = [[Монгольська імперія]]
| вид збройних сил = 
| рід військ = [[Кавалерія]]
| освіта = 
| роки служби = 
| звання =  [[Воєначальник]] [[Кешік|кешіка]]
| формування = 
| командування = 
| битви = [[Монгольське завоювання Середньої Азії]]
| нагороди = 
| відносини = 
| титул = 
| по відставці = 
| інше = 
| автограф = 
}}
'''Боорчу''' ([[Монгольська мова|монг.]] Боорчі; кінець XII століття&nbsp;— Перша половина XIII століття)&nbsp;— один з командирів особистої гвардії [[Чингісхан]]а.

== Біографія ==
Боорчу був сином Наху-баяна з племені арулатів. Він познайомився з Темуджином ще в юнацтві: коли у молодого Темуджина вкрали коней і він поїхав шукати конокрадів, то на третій день шляху він зустрів Боорчу, пасшого коней свого батька. Приєднавшись до Темуджіна, він допоміг йому повернути вкрадене.

Коли почалося піднесення Темуджина, Боорчу став його першим нукером і був поруч з ним у всіх його починаннях.

У [[1199]] році Темуджин разом з [[Ван-Хан|Ван-ханом]] і [[Джамуха Гурхан|Джамухою]] спільними силами напали на Буйрук-хана, і він був розбитий. Після повернення додому, Шлях загородив найманський загін. Бій було вирішено провести вранці, але вночі [[Ван-Хан|Ван-хан]] і [[Джамуха Гурхан|Джамуха]] зникли, залишивши Темуджина одного в надії, що наймани покінчать з ним. Але до ранку Темуджин дізнався про це і відступив, не вступаючи в бій. Наймани ж стали переслідувати не Темуджина, а [[Ван-Хан|Ван-хана]]. Кереіти вступили у важкий бій з найманами, і, в очевидності загибелі, [[Ван-Хан]] направляє гінців Темуджину з проханням про допомогу. Темуджин відправив своїх нукерів, серед яких відзначилися в бою Боорчу, [[Мухалі]], Борохул і Чілаун. За свій порятунок Ван-хан заповідав після смерті свій Улус Темуджину.

Взимку [[1203]]/[[1204]] років Темуджин створив особисту гвардію&nbsp;— [[Кешік|кешік]]. Вона була розділена на чотири загони, на чолі одного з яких був поставлений Боорчу.

Легенда стверджує, що під час [[Курултай|Великого Курултаю]] [[1206]] року, коли Темуджина проголосили [[Чингісхан]]ом, і він почав роздавати посади і привілеї своїм соратникам, то спочатку він удавано забув Боорчу. Коли ввечері дружина Темуджина [[Борте]] дорікнула йому за забудькуватість, то Темуджин сказав, що зробив це, щоб ввести в оману заздрісників Боорчу, і що Боорчу все одно не скаже про Хана худого слова. Соглядатаї, послані до юрти Боорчу, підтвердили, що коли дружина Боорчу поскаржилася на ханську невдячність, то чоловік відповів, що служить хану не за подяку, і що буде служити, навіть якщо його посадять на хліб і воду. Наступного дня Темуджин на [[Курултай|курултаї]] оголосив, що ставить Боорчу над усіма, і зробив його начальником війська правої руки.

В якості начальника війська правої руки Боорчу згодом брав участь у всіх походах [[Чингісхан]]а. Під час [[Монгольське завоювання Середньої Азії|завоювання Хорезму]], коли взимку [[1220]]/[[1221]] років монгольська армія розташувалася на зимівлю на південь від [[Самарканд]]а, то Боорчу був посланий разом з синами [[Чингісхан]]а для захоплення [[Ургенч]]а.

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Mongolia-bio-stub}}

[[Категорія:Воєначальники Середньовіччя]]