Перегляд вихідного коду сторінки Бон (релігія)

{{Переписати|дата=січень 2014}}
{{Otheruses|Бон}}
{{Традиційні релігії |image=Bon - Yungdrung.jpg |caption=Лівостороння свастика&nbsp;— символ релігії бон |expanded= Історичні }}
'''Бон''' ({{lang-bo|བོན་}}, [[Вайлі]]:''bon'', {{lang-zh|苯教/本[波]教/钵教}}, вимова (лхаський діалект): {{IPA|[pʰø̃̀(n)]}})&nbsp;— національна релігія [[тибетці]]в. Фактично була офіційною релігією [[Тибет]]у в період царів (VI&nbsp;— IX століття)<ref>Виключаючи роки правління [[Тисрондецан]]а і [[Ралпачан]]а.</ref>, і продовжувала домінувати в регіоні до витіснення буддизмом в XIII столітті. Послідовники Бон у невеликій кількості проживають на території колишньої тибетської провінції [[Кхам]], а також у [[Сіккім]]і та [[Бутан]]і.

== Етимологія назви ==
Тибетський термін «бон» можна перекласти як «ритуал», точніше «ритуальна мовна дія». Під цим словом маються на увазі [[Літургія|літургійні]] піснеспіви, декламація релігійних текстів, «закликання божеств» тощо. В сучасній тибетській мові ''бон'', ''bon''&nbsp;— дієслово, що вживається як синонім ''bzla''&nbsp;— «начитувати», «виспівувати»<ref name="С2">{{книга|автор = Норбу Н.|заголовок = Драгоценное Зеркало древней истории Шанг-Шунга и Тибета / пер. с тиб. В. Батарова|місце = Москва|видавництво = Шечен|рік = 2008|сторінки = 31|isbn = 5-93980-019-X}}</ref>.

[[Джузепе Туччі]] вказує на можливий зв'язок слова ''bon'' з стародавньою назвою Тибету&nbsp;— ''bod'', ''bod yul''<ref name="С3">{{книга|автор = Туччи Дж.|частина = Религия бон|заголовок = Религии Тибета|місце = Санкт-Петербург|видавництво = Евразия|рік = 2005|сторінки = 266—309|isbn = 5-8071-0168-5}}</ref>.

Щодо назви релігії Бон, можливе уточнення&nbsp;— '''бонпо''' (один з варіантів перекладу&nbsp;— «навернений бон»). Оскільки в тибетській, і частково, в західній ([[тибетологія|тибетології]], [[Релігієзнавство|релігієзнавстві]]) існує поділ «духовних традицій» Тибету на архаїчні народні проторелігійні уявлення/практики&nbsp;— мі-чой ({{lang-bo|mi chos}}, «релігія людей»), і складні релігійні системи&nbsp;— лха-чой ({{lang-bo|lha chos}}, «релігія богів»), з метою підкреслити, що Бон належить до другої групи (що це релігія, в точному значенні терміна), до слова був доданий суфікс «по» (''po''), що в певній інтерпретації вказує на наявність організації, інституту. Однак, поняття «бонпо» частіше використовується як назва служителів культу Бон, [[Жрецтво|жерців]]<ref name="С2"/><ref name="С3"/><ref>{{книга|автор =Кычанов Е. И., Мельниченко Б. Н.|заголовок =История Тибета с древнейших времён до наших дней|місце = Москва|видавництво = Вост. лит.|рік = 2005|сторінки = 43|isbn = 5-02-018365-2}}</ref>.

== Історія релігії бон ==
Наукове вивчення історії релігії Бон пов'язано зі значними труднощами, головним чином через відсутність [[Історичне джерело|історичних джерел]]. Як зазначає тибетолог Д.&nbsp;І.&nbsp;Бураєв, єдиний бонський текст, який в тій чи іншій мірі можна вважати джерелом&nbsp;— це виданий в 1915 році [[Сарат Чандра Дас]]ом бонський [[літопис]] ''Royal rabs bon gyi a'byung gnas'', складений наприкінці XIV&nbsp;— на початку XV століття і присвячений викладу генеалогій монарших родів Тибету і [[Монголія|Монголії]], а також власне історії Бон. На початку XX століття невелика частина її була перекладена на німецьку мову Бертольдом Лауфером ({{lang-de|Berthold Laufer}})<ref>{{книга|автор =Бураев Д. И.|заголовок =Религия бон и проблемы сакрализации власти в Тибетском государстве VII—IX вв|посилання = http://dissertation1.narod.ru/avtoreferats2/av138.htm|видання= диссертация|видавництво = БГУ|місце = Улан-Удэ|рік = 2001}}</ref>.


=== Традиційна історія ===
Відповідно до одного з тибетських переказів, вчення бон 15-16 тисяч років до н.&nbsp;е. було принесено з центральноазіатської країни [[Олмо Лунґрінґ]] [[Будда|пробудженим]] [[Тонпа Шенраб]]ом. [[Шакабпа]] розглядає дещо інші датування: за однією із згаданих у нього версій [[Шенраб Мівоче]] (Тонпа Шенраб) був сучасником історичного [[Будда Шак'ямуні|Будди Шак'ямуні]], за іншою&nbsp;— його перевтіленням. За третьою ж, Шенраб Мівоче є перевтіленням одного ревного буддійського [[пандит]]а, який згодом став противником буддійського вчення<ref>{{книга|автор = Цепон В.Д.|заголовок = Шакабпа: Политическая история Тибета|місце = Санкт-Петербург|видавництво = Нартанг|рік = 2003}}</ref>. Остання версія, ймовірно, пов'язана з поглядом на бон як на опозиційне буддизму вчення.

У Тибеті вчення Бон спочатку влаштувалося в державі [[Шанґ-Шунґ]] (західний і північний Тибет). Надалі його магічні і шаманські обряди, на думку деяких західних дослідників, вплинули на буддійську школу [[Ньїнґма]]. Інша думка полягає в тому, що буддизм вплинув на стародавні шаманські практики бон, в результаті чого виник реформований Бон.

Свідченням того, що Бон мав вплив на буддизм, є факт із життя величного йогіна, Святого тибету [[Міларепи]], який по смерті своєї матері виконав ритуал Бон.

Послідовники релігії Бон говорять про три «історичні форми» свого вчення:
* найдавніший (шаманський) бон
* реформований бон
* «Вічний Бон», або «Бон Свастики» (''gyung drung bon'').

== Повелитель Тонпа Шенраб Мівоче ==

Згідно традиційної біографіі, в попередню епоху Шенраб носив ім'я Салва і вивчав бонські доктрини зі своїми двома братами, Дагною і Шепою, на небесах Сидпа Йесанг під керівництвом мудреця Бумтрі Логи Кесана . Після закінчення навчання всі три брата вирушили до Бога Співчуття Шенлхе Окару з питанням про те, як вони можуть полегшити страждання живих істот. Шенлха Окар порадив їм взяти на себе роль наставників людства протягом трьох наступних світових епох. Дагпа навчав людей в минулу епоху, Салва втілився у формі Тонпи Шенраба Мівоче і є вчителем і наставником людства в наш період, і, нарешті, наймолодший брат, Шепа, з'явиться як вчитель у наступну світову епоху.

Тонпа Шенраба зглянувся з небесних сфер і проявився в тілесному вигляді біля підніжжя гори Меру разом зі своїми найближчими учнями&nbsp;— Мало і Юло. Потім він прийняв народження в тілі принца, сина царя Гьяла Токара і царівни Занги Рінгум. Сталося це в сяючому саду, повному чудових квітів, в палаці на південь від гори Юнгдрунг Гутсег, на світанку восьмого дня першого місяця першого року дерев'яної миші-самця (1857&nbsp;р. до н.&nbsp;е.). Він одружився в молоді роки і мав декілька дітей. У віці тридцяти одного року він зрікся мирського життя і почав практику строгого аскетизму і навчання Бонської доктрини. Протягом усього життя Шенраба його зусиллям з розповсюдження бонськіх навчань перешкоджав демон на ім'я Кхьябпа Лагрінг, який всіляко намагався перешкодити його роботі. Зрештою він був звернений на шлях істини і став учнем Шенраба. Одного разу Кхьябпа викрав коней Шенраба, і Шенраба переслідував його через все царство Жанг Жунгуй до південного Тибету. Подолавши гору Конгпо, Шенраб увійшов до Тибету.

Це було перше відвідування Тибету Шенраба. У той час тибетці практикували ритуальні жертвопринесення. Шенраба приборкав місцевих демонів і почав давати людям настанови з проведення ритуалів з використанням спеціальних фігурок з тіста у формі жертовних тварин для підношення, і завдяки цьому тибетці відмовилися від принесення в жертву справжніх тварин. В цілому Шенраба виявив, що країна була ще не готова до отримання п'яти Шляхів «плодів», що відносяться до вищих навчань бон, тому він став навчати тибетців чотирьом Шляхам «причини». У цих практиках основна увага приділяється зміцненню зв'язку з духами -охоронцями і природним середовищем, вигнання демонів і усунення різних негативних чинників. Також він навчав тибетців практикам очищення за допомогою запалювання пахощів і кроплення водою і ввів в ужиток молитовні прапори, використовувані для зміцнення позитивної енергії і здобуття щастя. Перед тим як покинути Тибет, Шенраба пророчо заявив, що всі його вчення досягнуть свого розквіту в Тибеті тоді, коли для цього настане час. Помер Тонпа Шенраба у віці вісімдесяти двох років.

== Міфологічне походження та історія релігії Бон ==

Згідно Бонської міфологічної літературі, виділяються «три цикли розповсюдження» Бонської доктрини, що відбувалися у трьох вимірах: на верхньому плані богів, або девів (лха), на середньому плані людських істот (ми) і на нижньому плані нагів (клу).

У вимірі девів Шенраба побудував храм, який отримав назву «Непорушний Пік, що є Фортецею Лха» і відкрив мандалу «Всеперемагаючої Простір». Він також впровадив вчення [[Сутра|Сутр]] і призначив своїм послідовником Дампа Тогкара.

У вимірі Нагів він спорудив храм, що отримав назву «Континент Ста Тисяч Гессарів, що є Фортецею Нагів» і відкрив мандалу Матері Чистого Лотоса. Тут він впровадив вчення Праджняпараміти Сутри і дав настанови по природі розуму.

У вимірі людей Шенраба здійснив у сторону трьох континентів посил еманацій, спрямованих на благо живих істот. У цьому світі він спочатку викладав свої вчення в місцевості Олмо Лунгрінг, розташованої на захід від Тибету і є частиною країни, іменованої Таціг, яка на думку деяких сучасних вчених відповідає Персії і [[Таджикистан]]у. Склад «Ол» означає «ненароджений», склад «мо»&nbsp;— «не схильний зменшенню», «лунг»&nbsp;— «пророчі слова» і нарешті, склад «ринг» символізує вічне співчуття Тонпи Шенраба. Олмо Лунгрінг займає третю частину існуючого світу і має форму квітучого під небом восьмилепесткового лотоса, який проявляється у вигляді колеса з вісьма спицями. У центрі Олмо Лунгрінг височіє гора Юнгдрунг Гутсег, «Свастика Дев'яти Пірамід». [[Свастика]] є символом сталості і непорушності, дев'ять свастик разом&nbsp;— символом Дев'яти Шляхів Бон. Біля підніжжя гори Юнгдрунг Гутсег беруть свій початок чотири річки, поточні в напрямку чотирьох сторін світу. Це опис привів деяких вчених до припущення, що гора Юнгдрунг Гутсег&nbsp;— це гора [[Кайлас|Кайлаш]], а земля Олмо Лунгрінг&nbsp;— це країна Жанг Жунгуй, розташована навколо гори Кайлаш в західному Тибеті і є колискою тибетської цивілізації. Гора оточена храмами, містами і парками. Доступ в Олмо Лунгрінг пролягає через «шлях стріли», названий так через те, що перед своїм відвідуванням Тибету Тонпа Шенраба випустив з лука стрілу і таким чином створив прохід через гірський ланцюг.

До сьомого століття країна Жанг Жунгуй існувала як окрема держава, що включало в себе весь західний Тибет навколо гори Кайлаш і озера Мансаровар. Столицею його було місто Кхьюнглунг Нулкхар, «Срібний Палац Долини Гаруди», руїни якого зараз можна виявити в долині Сутлеж на пд.-зах. від гори Кайлаш. Місцеві жителі говорили тибетсько-бірманскою мовою, і правила ними династія царів, що завершила своє існування у восьмому столітті, коли цар Лігмінча (або Лігмірья) був убитий тибетським царем Трисонг Детсеном, і Жанг Жунгуй був приєднаний до Тибету.

== Особливості вчення ==
У традиції Бон є багато вчень, що відрізняються одне від одного формою і рівнями доступності: для різних людей одні і ті ж речі були пояснені по-різному, до одних і тих же цілей вони були направлені різними шляхами. Таким чином реалізовувалася нагальна в усі часи ідея «кожному по можливостях».

== Див. також ==
* [[Бон у Бутані]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Геше Тензин Вангьял . «Чудеса естественного ума»

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53393/6796.html Бон]}}
* [http://www.bon-po.ru/ Сайт присвячений дослідженню релігії Бон] {{ref-ru}}
* [http://www.gyer.ru/ Сайт московського центру дослідження релігії Бон] {{ref-ru}}
* [http://www.garuda-bon.ru/ Сайт присвячений Тендзіну Ванг'ялу Рінпоче&nbsp;— сучасному Учителю з традиції Бон] {{ref-ru}}
* [http://www.bonfoundation.org/ Bon Foundation] {{ref-en}}
* [http://www.shedrupling.at/KC/eng/eng_spir/bon1.html Історія Бон] {{ref-en}}
* [http://spiritual.ru/relig/bon.html ТОНПА ШЕНРАБ МИВОЧЕ И ИСТОРИЯ БОНСКОЙ ТРАДИЦИИ]{{ref-ru}}

[[Категорія:Бон]]
[[Категорія:Тибет]]
[[Категорія:Шаманізм]]