Бойчукісти

Версія від 09:48, 11 листопада 2007, створена Kamelot (обговорення | внесок) (Нова сторінка: '''Бойчукісти''' — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників [[Бойчук Михайло Ль...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Бойчукісти — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників Михайла Бойчука.

Першими прихильниками митця (в його паризький період) були С. Налепінська, С. Сегно, С. Бодуен де Куртене, М. Касперович, Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. У 1910 році на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найбільш талановитими послідовниками львівського періоду Бойчука були Я. Музика і М. Федюк.

У 1917—1922 роках в майстерні монументального мистецтва Бойчука в Українській Академії мистецтв у Києві вчилися В. Седляр, І. Падалка, Т. Бойчук, О. Павленко, А. Іванова, О. Сахновська, М. Трубецька, І. Липківський, Н. Іванченко, Р. Лісовський, Н. Хазіна (Мандельштам) та інші. До другої генерації учнів належали О. Мизін, О. Бізюков, М. Шехтман, М. Рокицький, Є. Холостенко, Н. Ріхерт, К. Єлева. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним.

До другої половини 20-х років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У 30-ті ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено.

Література