Перегляд вихідного коду сторінки Битва за Дніпро

{{Infobox Military Conflict
|conflict = '''Битва за Дніпро'''
|image = [[Файл:Crossing_the_Dnieper.png]]
|caption = ''Радянські солдати форсують Дніпро на саморобних плотах.''
|partof = [[Друга світова війна]]
|place = р. [[Дніпро (річка)|Дніпро]], [[СРСР]]
|date = [[24 серпня]] [[1943]] — [[23 грудня]] [[1943]]
|result = перемога Радянського Союзу
|territory = Червона армія відвоювала територію Української РСР та вийшла до кордонів з Румунією
|combatant1 = {{SU}}<br/>{{flagicon image|Flag of Czechoslovakia.svg}} [[Перший Чехословацький армійський корпус]]
|combatant2 = {{GERnazi}}<br/>{{ROM}}
|commander1 = {{Прапорець|SU}} [[Костянтин Рокоссовський]]<br/> {{Прапорець|SU}} [[Микола Ватутін]]<br/> {{Прапорець|SU}} [[Іван Конєв]]
|commander2 = {{Прапорець|GERnazi}} [[Еріх фон Манштейн]]<br/> {{Прапорець|GERnazi}} [[Гюнтер фон Клюге]]
|strength1 = 2,650 000 солдат<br/>51 000 гармат<br/>2 400 танків<br/>2 850 літаків
|strength2 = 1,250 000 солдат<br/>12 600 гармат<br/>2 100 [[танк]]ів<br/>2 000 літаків
|casualties1 = '''Кривошеєв:'''<br/>348 815 загиблих та 937 162 поранених<ref>http://www.soldat.ru/doc/casualties/book/chapter5_10_1.html#5_10_22</ref><br/>'''{{не перекладено|Девід Гланц|Девід Гланц|en|David Glantz}}:'''<br/>''1 182 000 загиблих та поранених''{{fact}}<br/>'''Микола Шефов:'''<br/>''1 500 000 загиблих та поранених''<ref>Nikolai Shefov, Russian fights, Lib. Military History, Moscow, 2002</ref>{{уточнити}}
|casualties2 = [[Група армій «Південь»]], [[2-га армія (Третій Рейх)|2-а]] та [[9-та армія (Третій Рейх)|9-а армії]] (із складу [[Група армій «Центр»|Групи армій «Центр»]]) втратили за 20.08.-20.12.1943:<br/>
Вбито: 55 194 чол.<br/>
Поранені та хворі: 228 461 чол.<br/>
Потрапили в полон або зникли без вісті: 35 849 чол.<br/>
Загальні втрати: '''319 504''' чол.<ref name="GermLosses">''Human Losses in World War II'' [http://ww2stats.com/cas_ger_okh_dec43.html Heeresarzt 10-Day Casualty Reports per Army/Army Group, 1943 (BA/MA RW 6/556, 6/558)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130525020822/http://ww2stats.com/cas_ger_okh_dec43.html |date=25 травень 2013 }}</ref>|
}}
{{Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни}}
{{Битва за Дніпро}}
{{Otheruses|Битва за Дніпро (значення)}}
'''Би́тва за Дніпро́'''&nbsp;— військова кампанія [[СРСР]] проти [[країни Осі|країн Осі]] у 1943 році в ході [[Друга світова війна|Другої світової війни]] на річці [[Дніпро (річка)|Дніпро]]. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1400&nbsp;км. Битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7&nbsp;млн.<ref name=bloodiest>Оскільки битва охоплювала величезну територію, деякі історики не поєднують усі події до однієї битви та вважають [[Сталінградська битва|Сталінградську битву]] найкривавішою в історії.</ref>

За чотиримісячну кампанію [[Червона армія|Червоної армії]] проти [[Вермахт]]у вся Лівобережна Україна була відвойована у німецьких сил, радянські війська захопили декілька плацдармів на правому березі [[Дніпро (річка)|Дніпра]] та повернули собі [[Київ]].

Поразка [[Вермахт]]у була повною, бо попри те, що він ще контролював більшу частину правобережної території, обидві сторони розуміли, що подальше просування військ [[РСЧА]] лише справа часу. Радянські війська подолали Дніпро, найважчий природний рубіж оборони, а німецькій стороні бракувало сил ліквідувати відвойовані радянські [[плацдарм]]и на правобережжі. Після перемоги [[Радянський Союз|Радянського Союзу]] у цій битві, поразка Німеччини у другій світовій здавалась неминучою, що значно посилило позиції [[Сталін]]а у переговорах із союзниками на [[Тегеранська конференція|Тегеранській конференції]], яка збіглася із закінченням битви.

== Передумови ==
Після поразки в [[Курська битва|Курській битві]], німецькі війська залишили будь-яку надію перехоплення ініціативи. Німецькі втрати були значні, досвідчені кадри було загублено. Тому, незважаючи на ще значні сили, Вермахт міг вже тільки реагувати на радянські дії.

[[Гітлер]] розумів, що його війська не зможуть стримувати радянський наступ, принаймні якщо союзники утримаються від значних суперечок. З метою виграшу часу він дав наказ про будівництво міцної лінії фортифікації для вповільнення наступу Червоної армії приділяючи особливу увагу природним рубежам, з яких найважливішими були великі річки. Особливого значення німецьке командування надавало лінії захисту на р. Дніпро, яку воно вважало основою так званого «[[Лінія Пантера-Вотан|східного валу]]». Гітлер вимагав утримання позицій на Дніпрі будь-якою ціною.

З радянської сторони, [[Сталін]] вимагав подальшого відвойовування окупованих територій із самого початку року. Українські промислові регіони вважались найважливішими завдяки великому населенню та запасам вугілля та металевих руд, що надавали важливих ресурсів для радянської держави. Тому основна лінія атаки була зосереджена на південному напрямку фронту.

== Битва ==
У середині [[серпень|серпня]] [[1943]] року [[Ставка Верховного Головнокомандування]] дала наказ військам [[Центральний фронт (Друга світова війна)|Центрального]], [[Воронезький фронт|Воронезького]], [[Степовий фронт|Степового]], [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного]] та [[Південний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південного]] фронтів розгромити німецькі війська на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]] і на [[Донбас]]і, навальним наступом вийти до [[Дніпро (річка)|Дніпра]], з ходу захопити [[плацдарм]]и на його західному березі, створити умови для розгортання дальших операцій з метою відвоювання [[Білорусь|Білорусі]] та [[Правобережна Україна|Правобережної України]] у німецьких армій.

З 26 по 29 серпня в [[Чернігівсько-Прип'ятська наступальна операція|Чернігівсько-Прип'ятській операції]] війська Центрального фронту зламали німецьку оборону в районі міста [[Севськ]]а, форсували річку [[Десна|Десну]] на широкому фронті і, переслідуючи противника, в кінці вересня вийшли до рр. [[Сож]]у і Дніпра і захопили плацдарми на півночі і на півдні від гирла річки [[Прип'ять|Прип'яті]]. Війська Західного фронту [[25 вересня]] визволили [[Смоленськ]], а війська [[Брянський фронт|Брянського фронту]] [[30 вересня]] вийшли до рр. Проні і Сожу на фронті [[Пєтуховка]]&nbsp;— [[Вєтка]]. З 25 серпня до 29 вересня війська Воронезького і Степового фронтів, розгромивши ворога на Лівобережній Україні, з ходу [[Форсування Дніпра 1943|форсували Дніпро]], захопили плацдарми в районах Великого Букрина, Дереївки, Домоткані і ліквідували плацдарми ворога в районах Дарниці (на схід від Києва) і Кременчука. Війська Південно-Західного фронту, завершивши разом з Південним фронтом вигнання нацистських окупантів з Донбасу, в період з [[22 вересня|22]] по [[27 вересня]] своїм правим крилом вийшли до Дніпра між [[Дніпропетровськ]]ом і [[Запоріжжя]]м і захопили плацдарми на півночі від Запоріжжя. Війська Південного фронту [[22 вересня]] вийшли на річку [[Молочна|Молочну]]. На цьому завершився 1-й етап битви за Дніпро. Радянські війська вийшли до Дніпра на фронті 700&nbsp;км від гирла річки Сожу до [[Запоріжжя]] і захопили на його правому березі понад 20 плацдармів.

На 2-му етапі Битви за Дніпро війська [[РСЧА]] розгорнули рішучі бої за розширення плацдармів і прорив оборони ворога на правому березі Дніпра. В середині жовтня війська [[Третій Український фронт|3-го Українського]] (колишнього Південно-Західного) фронту (командувач&nbsp;— генерал армії [[Малиновський Родіон Якович|Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновський]]) оволоділи містом [[Запоріжжя]].

[[25 жовтня]] війська [[Четвертий Український фронт|4-го Українського]] (колишнього Південного) фронту (командувач&nbsp;— генерал армії [[Толбухін Федір Іванович|Ф.&nbsp;І.&nbsp;Толбухін]]) прорвали оборону ворога на річці Молочній і до початку листопада вийшли до Дніпра в його нижній течії, ізолювавши кримське угруповання ворога. Але в районі Лепетихи&nbsp;— Нікополя гітлерівцям вдалося утримати на лівому березі значний плацдарм.

В жовтні війська [[Перший Український фронт|1-го Українського]] (колишнього Воронезького) фронту (командувач&nbsp;— генерал армії [[Ватутін Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутін]]) вели бої за розширення [[Букринський плацдарм|букринського плацдарму]] і створили плацдарм в районі Лютежа на півночі від Києва; війська [[Другий Український фронт|2-го Українського]] (колишнього Степового) фронту (командувач&nbsp;— генерал армії [[Конєв Іван Степанович|І.&nbsp;С.&nbsp;Конєв]]) захопили великий плацдарм на Криворізькому напрямі.

[[1 листопада|1]]&nbsp;— [[3 листопада]] почалась [[Битва за Київ (1943)|Київська наступальна операція]]. Війська 1-го Українського фронту раптовим ударом з [[Лютізький плацдарм|Лютізького плацдарму]] зламали оборону ворога і після запеклих боїв [[6 листопада]] оволоділи столицею [[УРСР]]&nbsp;— [[Київ|Києвом]]. До 15 листопада плацдарм в районі Києва був розширений до 400&nbsp;км по фронту і до 150&nbsp;км углиб.

[[10 листопада]] почалась Рєчицько-Гомельська операція 1-го Білоруського (колишнього Центрального) фронту (командувач&nbsp;— генерал армії [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|К.&nbsp;К.&nbsp;Рокоссовський]]), в ході якої оволоділи містами [[Рєчиця]] і [[Гомель]].

Війська 2-го Укр. фронту в листопаді і грудні продовжували [[бойові дії]] за розширення плацдармів на південому заході від [[Кременчук]]а і [[14 грудня]] оволоділи [[Черкаси|м. Черкасами]]. Битва за Дніпро завершилась [[Житомирсько-Бердичівська операція|Житомирсько-Бердичівською операцією]] 1-го Українського фронту, який до кінця грудня оволодів [[Житомир]]ом і вів бої за [[Бердичів]] та Білу Церкву.

== Наслідки ==
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з червоними партизанами, що діяли на території України та Білорусі. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили відвоювали значну частину України у німців, ліквідували оборону ворога на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі, роз'єднали болотистим Поліссям німецькі [[Група армій «Центр»|групи армії «Центр»]] і [[Група армій «Південь»|«Південь»]]. За приблизними підрахунками, загальні втрати обох сторін у битві за Дніпро, як і в [[Сталінградська битва|Сталінградській битві]], сягають двох мільйонів чоловік (від 1,200,000 до 1,500,000 загиблих, поранених і полонених з радянського боку; від 400,000 до 600,000&nbsp;— з боку противника). Втрати румунських військ невідомі, але скоріш за все також були значними. Такі величезні втрати пов'язані з тривалістю і розмахом воєнних дій, а також добре підготовленою обороною противника.

Вермахт втратив понад 60 дивізій. За офіційними даними за звільнення всієї Наддніпрянщини від Чорнобиля до Херсона та столиці Української РСР м. Києва віддали свої життя 417 тисяч солдатів та офіцерів Червоної армії. Доктор історичних наук, професор [[Король Віктор Юхимович|Віктор Король]] вважає, що цифра ця надто занижена і називає іншу&nbsp;— близько мільйона загиблих, переважну більшість з яких складали українці<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/25160168.html Усі хохли&nbsp;— зрадники, чим більше у Дніпрі потопимо, тим краще&nbsp;— історик про тактику Жукова. Радіо Свобода, 06.11.2013]</ref><ref>[http://www.dua.com.ua/memory/item/2070-u-misti-tvorilisya-zhakhittya-i-kozhen-den-mig-stati-ostannim.html Сергій ЗЯТЬЄВ. У місті творилися жахіття і кожен день міг стати останнім… «Демократична Україна», №&nbsp;45 (24092), листопад 2015]</ref>.

Понад 2 тисяч учасників Битви за Дніпро присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]], серед них [[Боєнко Дмитро Петрович]], [[Самбуров Іван Михайлович]], [[Шелест Денис Андрійович]]; десятки тисяч були нагороджені орденами та медалями СРСР.

Незважаючи на прорахунки і помилки радянського керівництва (радянським військам не вдалося оточити противника і уникнути важких людських втрат), в результаті чотиримісячної операції від німецьких загарбників майже повністю була звільнена [[Лівобережна Україна]]. Червона армія за короткі терміни на широкому фронті форсувала одну з найбільших річок Європи і завдала вермахту серйозної поразки, змусивши німців відступити по всьому фронту. Визволення Києва мало велике політичне та моральне значення. Незважаючи на те, що більша частина території [[Правобережна Україна|Правобережної України]] залишалася під контролем вермахту, стало зрозуміло, що повне звільнення України і вихід Червоної армії до кордонів [[Румунія|Румунії]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Словаччина|Словаччини]] та [[Польща|Польщі]]&nbsp;— це лише питання часу.
Так, після перемоги в битві за Дніпро Червона армія продовжувала визволяти території Радянського Союзу, і до завершення війни проводила наступальні операції, в той час як німецькі війська вимушені були оборонятися.

== Див. також ==
* [[Форсування Дніпра]]
* [http://kiev1943.ho.ua '''Освобождение Киева 1943'''&nbsp;— бої на дніпрянських плацдармах під Києвом в 1943&nbsp;р.]

== Примітки ==
{{примітки}}
* Эрих фон Манштейн, [http://militera.lib.ru/memo/german/manstein/index.html Утерянные победы {{ref-ru}}], М.: ACT; СПб Terra Fantastica, 1999
* Конев И. С. [http://militera.lib.ru/memo/russian/konev/index.html Записки командующего фронтом {{ref-ru}}].&nbsp;— М.: Наука, 1972
* John Erickson, ''Barbarossa: The Axis and the Allies'', Edinburgh University Press, 1994
* Николай Шефов, Битвы России {{ref-ru}}, АСТ, СПб, 2002, ISBN 5-17-010649-1
* История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941&nbsp;— 1945. В шести томах. Том 3, Военное издательство Военного министерства Союза ССР {{ref-fr}}, 1961
* [[Українська радянська енциклопедія]], 1-ше видання
{{Оновити|дата=квітень 2007}}

{{Друга світова війна}}
{{ukr-hist-stub}}
{{DEFAULTSORT:Дніпро}}
[[Категорія:Битва за Дніпро]]
[[Категорія:Операції і битви радянсько-німецької війни]]
[[Категорія:Битви в СРСР]]
[[Категорія:Битви в Україні]]
[[Категорія:Битви Німеччини]]
[[Категорія:Битви СРСР]]
[[Категорія:Конфлікти в 1943]]
[[Категорія:Битви за Київ]]
[[Категорія:Дніпро]]
[[Категорія:Події 24 серпня]]
[[Категорія:1943 в СРСР]]
[[Категорія:1943 в Україні]]