Відкрити головне меню

Беркове́цьке (Міське) кладовище — найбільший київський некрополь, розташований поблизу місцевості Берковець.

Берковецьке (Міське) кладовище
Головний вхід
Головний вхід
Інформація про цвинтар
50°29′40″ пн. ш. 30°23′42″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Подільський район
Відкрито 1957 (вперше згадано:1957)
Тип напівзакрите
Площа 129,779 га[1]
Кількість поховань 208 298[2]
Адреса:
вул. Стеценка, 18

Берковецьке (Міське) кладовище. Карта розташування: Київ
Берковецьке (Міське) кладовище
Берковецьке (Міське) кладовище
Берковецьке (Міське) кладовище (Київ)
План-схема Беркрвецького кладовища.jpg

Зміст

ІсторіяРедагувати

Кладовище створене в 1957 на приміській місцевості Берковець. Розташоване вздовж вулиць Стеценка та Газопровідної. З вулиці Стеценка влаштовано головний вхід з парадною аркою. Займає площу 152 га разом з церквою та ритуальними службами, та за цією площею є найбільшим в Україні (за площею власне некрополя найбільшим є Таїровське (Новоміське) кладовище в Одесі). У центрі некрополя — ритуальний зал. На території кладовища розташована церква Ікони Божої Матері «Всіх скорботних радосте».

Крім дільниць звичайного призначення, частину кладовища було виділено під перенесення сюди поховань з приреченого на знищення Лук'янівського єврейського кладовища. Було перенесено прах лідера київського єврейства, доктора Макса Мандельштама та Головного рабина Києва Нухима Вайсблата, споруджено спеціальні склепи цадиків (праведників) династії Тверських.

Окрема ділянка присвячена військовослужбовцям — учасникам бойових дії в Афганістані. Від 1 серпня 1982 року закрите для масових поховань, дозволено підпоховання у родинну могилу[3].

З 2014 окрема ділянка виділена для загиблих під час АТО.

ПохованняРедагувати

Герої Радянського СоюзуРедагувати

Герої Соціалістичної ПраціРедагувати

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Площа вказана на табличці перед входом.
  2. Станом на травень 2001 року.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 19 липня 1982 № 1175.

ДжерелаРедагувати