Перегляд вихідного коду сторінки Бердяєв Микола Олександрович

{{Othernames|Бердяєв}}
{{Особа 
| ім'я                 = Микола Олександрович Бердяєв<br /><small>Николай Александрович Бердяев</small>
| жінка                = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
| оригінал імені = 
| розмір_зображення    = 
| дата народження = 
| місце_народження     = [[маєток Обухів, під Києвом]], [[Російська імперія]]
| дата_смерті          = 24.3.1948
| місце_смерті         = Кламар (під [[Париж]]ем), [[Четверта французька республіка|Французька республіка]]
| поховання = 
| громадянство         =
| підданство = 
| національність       =
| військове звання     =
| партія               =  
| нагороди             =
| місце_проживання     =
| інші_імена           =
| підпис_зображення    =Микола Бердяєв

| ім'я_при_народженні  = 
| дата_народження      = 18.3.1874(6)
| причина_смерті       =
| відомий_(відома)     = один із основоположників [[екзистенціалізм]]у в Росії
| рід_діяльності       = [[філософ]]
| титул                =
| платня               =
| термін               =
| попередник           = 
| наступник            = 
| головував_(-ла)      =
| конфесія     = 
| чоловік              = 
| дружина              =
| діти                 =  
| родичі               =
| сторінка_в_інтернеті = 
| примітки             = 
| employer             =
| зріст                = 
| вага                 =
| герб                 =
}}
'''Мико́ла Олекса́ндрович Бердя́єв''' ({{lang-ru|Николай Александрович Бердяев}}; {{ДН|18|3|1874|6}}, [[Київ|маєток Обухів]], під Києвом [[Російська імперія]]&nbsp;— [[24 березня]] [[1948]], Кламар (під [[Париж]]ем), [[Четверта французька республіка|Французька республіка]])&nbsp;— російськомовний релігійний [[філософ]] українського походження. Його вважають одним з найвидатніших філософів [[20 століття|ХХ сторіччя]]. Є автором близько 40 книг, зокрема: «Смысл творчества» («Зміст творчості»), [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1927_23_00.html «Философия свободного духа (Проблематика и апология христианства)]» («Філософія вільного духу»), "[http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1918_15_0.html Судьба России (Опыты по психологии войны и национальности)] «Доля Росії (Досліди з психології війни та національності» та ін) і багатьох філософських розвідок (нарисів). Один з засновників ''[[екзистенціалізм]]у'' в [[Росія|російській філософії]]. Його творчість відносять, зокрема, до релігійного екзистенціалізму&nbsp;— філософії існування, яка мала значний вплив також на розвиток [[Література|літератури]] та [[Мистецтво|мистецтва]]. Більш того, він започаткував такий філософський напрямок, як ''персоналізм'', який визнає особистість первинною творчою реальністю, а весь світ&nbsp;— проявом творчої активності «вищої особистості»&nbsp;— [[Бог]]а.

== Біографія ==

=== Родина ===
Батько&nbsp;— Олександр Михайлович Бердяєв&nbsp;— походив із дворянського роду київських та харківських поміщиків, що, за традицією, були військовими. Батько служив кавалергардським офіцером, по тому&nbsp;— київським повітовим [[Маршалок шляхти|маршалком шляхти]] ({{lang-ru|предводителем дворянства}}), а за тим&nbsp;— головою правління [[Київський земельний банк|Київського земельного банку]]. По батьківській лінії Микола Олександрович Бердяєв доводиться кузеном українській майстрині художньої вишивки, організатору знаменитої артілі "[[Вербівка (Кам'янський район)|Вербівка]]" [[Гудим-Левковичі|Наталії Михайлівні Давидовій (Гудим-Левкович)]] через її матір - мецената і організатора художнього промислу в Україні [[Гудим-Левковичі|Юлію Миколаївну Гудим-Левкович]]. 

Мати — Аліна (Олександра) Сергіївна, урождена княжна Кудашева&nbsp;— по матері мала польсько-французке коріння, була онукою Вікторії ур.Потоцької та Октавіана Шуазель-Гуфф'є, правнучкою Станіслава Щенсного Потоцького та Жозефіни Мнішек. Дружина&nbsp;— поетеса&nbsp;[[Бердяева, Лидия Юдифовна|Бердяєва, Лідія Юдифівна]]&nbsp;(уроджена Трушева, у першому шлюбі&nbsp;— Рапп,). Старший брат&nbsp;— Сергій Олександрович Бердяєв ([[псевдонім]]&nbsp;— '''Обухівець, С.Київський, Старий театрал, Е.Велізарій''') (нар.&nbsp;[[30 січня]] [[1860]], [[Київ]]&nbsp;— пом. <abbr>6</abbr> [[19 листопада|(19) листопада]] [[1914]], [[Київ]])&nbsp;— [[Україна|український]]  та російський поет, прозаїк, літературний критик, перекладач-поліглот, мистецтвознавець, театральний оглядач, журналіст, публіцист, популяризатор науки, видавець, мислитель)

=== Дитинство і освіта ===

Микола Олександрович Бердяєв народився {{ДН|18|3|1874|6}} року в родинному маєтку в [[Обухів|Обухові]] під Києвом. Дитинство його пройшло у сім'ї у Києві<ref>Бердяєв дуже любив Київ та особливо його своєрідну частину&nbsp;— [[Печерськ]], який тоді складався суцільно з [[монастир]]ів та військово-фортифікаційних споруд. Ось як він писав про рідне місто у своїй [[Автобіографія|автобіографії]]:
{{цитата|«У душі своїй я завжди відчував образ Печерська. В мені змішалися чернечі та військові інстинкти і визначили характер мого духовного життя. У мене завжди були релігійні пошуки, і я завжди відчував у собі войовничість»}}
Саме військові прагнення привели його до Київського кадетського корпусу, де він навчався у [[1884]]—[[1894]] роках.</ref>. Почав навчатися у Київському кадетському корпусі з другого класу. У корпусі не жив, а лише відвідував заняття. У цей час часто хворів і, залишаючись вдома, багато читав. В шостому класі був переведений у Пажеський корпус, до [[Санкт-Петербург|Петербургу]]. Але, замість переїзду, йому вдалося здійснити заповітне бажання: підготуватися до екзаменів на атестат зрілості для вступу до університету. 1894 року здав екзамени, отримав атестат і вступив на природничий факультет Київського університету. Через рік перейшов на юридичний факультет.

=== Початок творчого шляху до вислання з Росії ===
1898 року Миколу Бердяєва було заарештовано за участь у соціал-демократичному русі й відраховано з університету.

Одним зі звинувачень проти Бердяєва стали його рукописи, знайдені під час обшуку у письмовому столі. В архіві збереглася [[пояснювальна записка]] майбутнього філософа з приводу тих подій (''«Его превосходительству директору департамента полиции Дворянина Николая Алексеевича Бердяева Объяснительная записка»'').
У пояснювальній записці він зазначив:
{{цитата|«В моїх нотатках та рукописах немає нічого спеціально політичного, нічого на злобу дня, нічого, що стосується Росії…»}}
Так чи інакше, але саме цієї проблематики торкатиметься Бердяєв упродовж свого наступного творчого шляху мислителя. На початку Бердяєв зацікавився ''[[марксизм]]ом'', де його захопила ідея сили людини, її влади над природою, однак він ніколи не був революціонером за своєю суттю. Так, уже пізніше він писав:
{{цитата|«Революційна утопія здавалась мені підміною духовного життя. Вони підміняють втраченого Бога... Свобода завжди більше говорила моєму серцю, ніж рівність».}}

1900 року був на три роки адміністративно засланий до Вологодської губернії. Два роки жив у [[Вологда|Вологді]], потім рік у [[Житомир]]і. В цей період він відійшов від марксистських поглядів і поступово став сповідувати християнський ''«містичний реалізм»''.

Микола Бердяєв не сприйняв [[Революція 1905—1907|революційні події 1905 року]], як він написав про це пізніше:
{{цитата|«Я дуже болісно пережив революцію 1905 року. Я почував у ній корінну неправду, кривду її духовної основи, і мене жахнуло моральне виродження в її кінці». Лютневу революцію й падіння монархії філософ розцінив, як «вступ суспільства у велику невідомість».}} Післяреволюційне майбутнє він бачив, як хаос і нестримане насильство, винищування раси найкращих і знищення культурних традицій:
{{цитата|«Я відчував себе революціонером духу, але зовсім не революціонером у соціально-політичному відношенні. В перші дні перевороту у мене була деяка надія на краще майбутнє, але вона дуже скоро зникла, і я відчув, що Росія на межі прірви».}}
Після ж [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] [[1917]] року Микола Бердяєв деякий час жив і досить успішно працював у нових умовах радянської влади. Зокрема, він був одним із засновників ''Всеросійської спілки письменників'', обраний її віце-президентом. Взимку [[1918]]—[[1919]] років організував ''Вільну академію духовної культури'', де читав лекції з філософії та богослов'я, був її головою до [[1922]] року. Викладав етику слова в Державному інституті слова. Був обраний професором [[Московський університет|Московського університету]]. [[1920|1920-го]] року Бердяєва заарештували вперше. Тоді його допитував особисто Фелікс [[Дзержинський Фелікс Едмундович|Дзержинський]], він був глибоко вражений бесідою із філософом і визнав його ні в чому не винним, розпорядився відвезти філософа додому на автомобілі. Але вже другий арешт, [[1922|1922-го]] року, «підвів риску» під російським періодом життя і творчості Бердяєва: його вислали з більшовицької Росії за кордон. Це пізніше спричинило йому душевні страждання, ностальгію за Батьківщиною, проте зберегло життя. [[Файл:МД Бердяєв Микола Київ 2013 01.JPG|thumb|175px|<small>Меморіальна дошка Миколі Бердяєву у м. Києві на будинку Жовтого (філологічного) корпусу Київського Національного Університету ім Т. Шевченка (бульвар Т. Шевченка, 14).</small>]]

=== В еміграції ===
Починаючи від вислання до [[Німеччина|Німеччини]] у [[1922]] році, Микола Бердяєв довіку був змушений жити в [[Еміграція|еміграції]].

До [[1924]] року Бердяєв жив у [[Берлін]]і, де організував ''Релігійно-філософську академію'', брав участь у створенні ''Російського наукового інституту'', ''Російського студентського християнського руху''. Потім філософ переїхав у містечко ''Кламар'' під [[Париж]]ем. Там він тривалий час був редактором заснованого ним релігійно-філософського журналу ''«Путь»''&nbsp;— провідного видання російської еміграції, також очолював видавництво ''«YMCA-Press»''.

В еміграції Микола Бердяєв сумував за батьківщиною, без надії мріяв повернутися до Росії, але зла за вимушену еміграцію ніколи не тримав:
{{цитата|«Наша любов завжди повинна бути сильнішою нашої ненависті. Треба любити Росію та російський народ більше, ніж ненавидіти революцію та більшовиків»}}
За рік до смерті ([[24 березня]] [[1948]] року) Миколу Олександровича було обрано почесним доктором теології [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]]. Цей вчений ступінь був практично єдиною відзнакою одного з найосвіченіших людей нашого часу. На Заході Микола Бердяєв отримав визнання як головний виразник традиції російської релігійно-ідеалістичної філософії та ідеолог ''антикомунізму''; у Росії ж до ідей Бердяєва «повернулися» на короткий термін лише з демократизацією суспільного життя&nbsp;— виключно наприкінці 1980-х&nbsp;— середині 1990-х років.

== Творчість та ідеї ==
Микола Бердяєв залишив по собі близько 40 книг. Деякі з них з'являлися [[Англійська мова|англійською]] або [[Французька мова|французькою]] мовами, і лише потім перекладалися [[Російська мова|російською]]. Одним з таких творів була книга «Витоки і сенс російського комунізму» ({{lang-ru|Истоки и смысл русского коммунизма}}). У ній Бердяєв, як до нього [[Толстой Лев Миколайович|Толстой]] і [[Достоєвський Федір Михайлович|Достоєвський]], на творах яких він вчився, спробував відкрити для «Заходу» Росію, її ментальність, її внутрішні суперечності, її таємницю. Він проводить паралелі між [[Петро I Олексійович|Петром І]] та [[Ленін]]им. Говорить про [[Росіяни|російський народ]], який завжди шукав правди, хоч її не було і не могло бути у створеній через страшні жертви величезній [[Російська імперія|державі-імперії]]. Згадує унікальність російської [[інтелігенція|інтелігенції]], яка утворилася з різних соціальних класів&nbsp;— з найбільш культурної частини дворянства, з дітей [[священик]]ів і [[дяк]]ів, з дрібних чиновників, з міщан та навіть з селян, але до якої могли зовсім не зараховуватись вчені та письменники. Показує, як різні епохи створювали різних людей, які виражали загальний дух свого часу: ''[[Декабристи|декабристів]]'' і [[Комунізм|комуністів]], ''[[Разін Степан Тимофійович|Разіних]]'' та ''[[Пугачов Омелян Іванович|Пугачових]]'', ''Рудіних'' або ''Обломових''. Ця книга та деякі інші стала результатом його довгих пошуків, коли він «намагався розгадати душу Росії та російського народу».

Найвищою цінністю для Бердяєва була людина та її свобода. Але він наголошує на тому, що це не просто, що свобода&nbsp;— то важке випробування, що подеколи легше залишитися у [[Рабство|рабстві]]. Свобода є первинною, вона відкриває можливості творчості та створення всього нового, чого ще не було у світі. На противагу [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]], Бердяєв вважав, що демонізм, а не [[християнство]], є мораллю рабів. Філософ зазначав:
{{цитата|«Бунтують проти Бога раби Божі, діти Божі люблять Бога... Моє особисте переконання, що Бог присутній лише в свободі і діє через свободу»}}
Саме творчість людини, за Бердяєвим, є новим одкровенням, тим, що людина може дати Богу. Бердяєв вважав, що не тільки Бог потрібен людині, але й людина Богу.

Творчість та ідеї М. Бердяєва в певній мірі вплинули на католицького філософа [[Антанаса Мацейна]] (1908—1987).

== Книги ==
* Субъективизм и индивидуализм в общественной философии. СПб., 1901
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/berdyaev_novoe_rel_sozn/ Новое религиозное сознание и общественность] . <abbr>СПб.</abbr>: Издание М.&nbsp;В.&nbsp;Пирожкова, 1907.&nbsp;— 233 с.
* Sub specie aeternitalis. СПб., 1907—438 с.
* Духовный кризис интеллигенции. СПб, 1910.
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/filosofia_svobodi Философия свободы] . <abbr>М.</abbr>, Путь, 1911.&nbsp;— 254 с.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1912_6_01.html Алексей Степанович Хомяков]  М., Путь, 1912—252 с.
* Душа России. М., изд. Сытина, 1915
* [http://odinblago.ru/smisl_tvorchestva Смысл творчества (Опыт оправдания человека)]. М., 1916,&nbsp;— 358 с.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1918_15_0.html Судьба России (Опыты по психологии войны и национальности). ''Сборник статей 1914—1917''] . М., 1918.
* [http://www.magister.msk.ru/library/philos/berdyaev/berdn028.htm Духовные основы русской революции (Сборник статей)]  (1917—1918)
* [http://www.fedordostoevsky.ru/research/literary/017/ Миросозерцание Достоевского]. Прага: [[YMCA]]-Press, 1923.&nbsp;— 238 с.
* [http://odinblago.ru/philosofy_neravenstva/ Философия неравенства. Письма к недругам по социальной философии]. Берлин: «Обелиск», 1923.&nbsp;— 246 с.
* [http://www.odinblago.ru/smisl_istorii Смысл истории]  — Берлин, Обелиск, 1923.&nbsp;— 268 с. Др. изд.: Париж: Ymca-press, 1969.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1924_21.html Новое средневековье (Размышление о судьбе России)]. Берлин, Обелиск, 1924.
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/berdyaev_leontev_ocherk/ Константин Леонтьев. Очерк из истории русской религиозной мысли]  — Париж: Ymca-press, 1926.&nbsp;— 268 c.

* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1927_23_00.html Философия свободного духа (Проблематика и апология христианства)]  (1927)
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/o_naznachenii_cheloveka/ О назначении человека (Опыт парадоксальной этики)]. Париж: Современные записки, 1931.&nbsp;— 318 с.
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/berdyaev_ru_relig_psy/ Русская религиозная психология и коммунистический атеизм]. Париж: Ymca-press, 1931.&nbsp;— 48 c.
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/berdyaev_khrist_n_klass_b/ Христианство и классовая борьба]. Париж: Ymca-press, 1931.&nbsp;— 139 с.
* О самоубийстве.&nbsp;— Париж, 1931.&nbsp;— 46 с.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1934_32_01.html Судьба человека в современном мире (К пониманию нашей эпохи)]. Париж, 1934.&nbsp;— 84 с.
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/ya_i_mir_objektov/ Я и мир объектов (Опыт философии одиночества и общения)]. Париж: Ymca-press, 1934.&nbsp;— 187 с.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1937_034_01.html Дух и реальность (Основы богочеловеческой духовности)] (1935)
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1937_042_0.html Истоки и смысл русского коммунизма] (на нем. 1938; на рус. 1955)
* [http://odinblago.ru/o_rabstve_i_svobode О рабстве и свободе человека (Опыт персоналистической философии)]. Париж: Ymca-press, 1939.&nbsp;— 222 с.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1940_39_00.htm Самопознание (Опыт философской автобиографии)] (1940, изд. 1949)
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1941_38_00.html Творчество и объективация (Опыт эсхатологической метафизики)] (1941, изд. 1947)
* [http://odinblago.ru/filosofiya/berdyaev/berdyaev_n_ekzistencialn/ Экзистенциальная диалектика божественного и человеческого] . Париж: Ymca-press, 1952.&nbsp;— 246 с. (1944—1945; на фр. 1947, на рус. 1952)
* [http://orel.rsl.ru/nettext/russian/berdyaev/rus%20idea.htm Русская идея (Основные проблемы русской мысли XIX века и начала XX века)]. Париж, 1946.&nbsp;— 260 с.
* Опыт эсхатологической метафизики. Париж, 1947
* [http://odinblago.ru/berd_carstvo Царство Духа и царство Кесаря]. Париж: Ymca-press, 1951.&nbsp;— 165 c.
* [http://www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1947_043_00.html Истина и откровение. Пролегомены к критике Откровения] (1946—1947; на рус. 1996)
* [http://www.odinblago.ru/subiekt_individ/ Субъективизм и индивидуализм в общественной философии. Критический этюд о. Н.&nbsp;К.&nbsp;Михайловском.] Спб 1901

== Див. також ==
* [[4184 Бердяєв]]&nbsp;— астероїд, названий на честь філософа<ref>{{DMPN}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Венгеровъ С.&nbsp;А.&nbsp;Критико-біографическій словарь русскихъ писателей и ученыхъ (Историко-литературный сборникъ). Том VI. Съ алфавитнымъ указателемъ ко всѣмъ шести томамъ.— С.-Петербургъ, 1897—1904.— С. 442—443.
* Н. Андреевъ. Бердяевъ, Николай Александровичъ.— Энциклопедическій словарь Т-ва «Бр. А. и И. Гранатъ и КО». Седьмое, совершенно переработанное изданіе подъ редакціей проф Ю.&nbsp;С.&nbsp;Гамбарова, проф. В.&nbsp;Я.&nbsp;Желѣзнова, проф. М.&nbsp;М.&nbsp;Ковалевскаго, проф. С.&nbsp;А.&nbsp;Муромцева и проф. К.&nbsp;А.&nbsp;Тимирязева.- Томъ пятый. Барнавъ—Біологія.— М.: Т-во «Бр. А. и И. Гранатъ и К°», 1911.— Колонка 382—383.
=== Література ===
* ''Н. Амельченко.'' Бердяєв М. О. // {{ПолЕ|сторінки =56-57}}

== Посилання ==
* [https://vue.gov.ua/Бердяєв,_Микола_Олександрович Бердяєв, Микола Олександрович] // [[ВУЕ]]
*[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part1.pdf Бердяєв Ніколай] // {{УМЕ1|сторінки=81-82}}
* [http://cyclop.com.ua/content/view/977/58/1/1/#55 Бердяєв] // {{Юридична енциклопедія|1|222}}
* ''Шестаков Андрій'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1371/169/48319/ ''Пророк культурного ренесансу''. Минає 135 років із дня народження Миколи Бердяєва&nbsp;— мислителя, творця «нової релігійної свідомості»] // «[[Україна Молода]]» №&nbsp;050 за [[19 березня]] [[2009]] року
{{Refimprove|date=лютий 2014}}
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Росія}}}}
{{ВП-Портали|Біографії|Філософія}}
[[Категорія:Російські філософи]]
[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Російська еміграція 1920-х років]]
[[Категорія:Християнські філософи]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Філософи XX століття]]
[[Категорія:Примусово позбавлені радянського громадянства]]
[[Категорія:Французи України]]
[[Категорія:Французи Росії]]