Безособове речення

Версія від 00:56, 16 лютого 2021, створена March.mockingbird (обговорення | внесок) (Вказано визначення безособового речення, названо дослідників та мовознавців даної теми, подано класифікацію за видом предикативної основи)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Безособове речення – це тип односкладного речення, в яких дія чи стан сприймаються незалежно від активного діяча. Є 5 різновидів безособових речень, що відрізняються за типом побудови граматичної конструкції. Усі вони об’єднані імперсональністю.

Дослідженням, класифікацією та вивченням безособових речень займалися такі відомі науковці: А. Загнітко, І. Вихованець, К. Шульжук, О. Потебня та інші.

Поняття "безособове речення" та "безособове дієслово" одним з перших вживав М. Ломоносов.[1]

Класифікація за видом предикативного центру

1) речення з головним членом, вираженим безособовим дієсловом; Напр.: Надворі світає.

2) речення з головним членом, вираженим адвербіальними (прислівниковими) та іменними предикативами (словами, що виконують роль присудка у безособовому реченні, та передають лише стан); Напр.: На серці було весело.

3) речення з головним членом, вираженим поєднанням інфінітива з предикативом; Напр.: Доволі мовчати.

4) речення з головним членом, вираженим дієслівною формою на –но, –то [1, с.174]. Напр.: Багато слів сказано даремно.[2]

5) речення що містить заперечне слово нема (немає). [2, с.232] Напр.: Немає другого Дніпра (Т. Шевченко).

Література

  1. Куц О. Безособові речення з предикативними формами на -но, -то в українській мові. Наукові записки. 2001. Випуск 31. С. 174–176. (Філологічні науки (мовознавство)).

2. Авраменко О. М., Блажко М. Б. Українська мова та література : довід. Київ : Грамота, 2019. 496 с.

  1. Коваль, Людмила. Лінгвальна кваліфікація безособового речення української мови. https://d1wqtxts1xzle7.cloudfront.net/57977038/nz_2013_118.pdf?1544604310=&response-content-disposition=inline%3B+filename%3D57977038.pdf&Expires=1613437603&Signature=IZ1SAXVNzdbhiQhS4pFzhnvYlRb8ZD7bKMLzbwiFHcJmTe-zz4UrL~pHnOPZNhM4vM6jU-9FVoAv6bEagQv7C8wSAkRUsrEdAu4u8Tgm9SRkS0V~HWVS9rW-zeJw-NuipBl2VLAVMQZPIUtS5zkCQpj5RvKNTp9Q~4DLniVRMALYq1Ew7i-ItUnwfbVs7779Z-r4y7ClCIWWU90WAPeZCV3hM-qx4JYYrbD1DG2uWc3q3oZbDAO52Cr5fsTiJoV3syCXpof4e~iFT8juDQoRGh174dHR-ysH6Ho2-QXKapN4EzauO4XmKp5cPbV5Jv257fXp-Ri9pNo02py~BIIBeQ__&Key-Pair-Id=APKAJLOHF5GGSLRBV4ZA#page=417 (Українська). Процитовано 15.02.2021. 
  2. Куц, Олена. Безособові речення з предикативними формами на -но, -то в українській мові. http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/29021/1/Kuts_174-176.pdf (Українська). Процитовано 15.02.2021.