Відкрити головне меню

Баштовий панцерник — тип бойових кораблів 19-го століття, перші кораблі де гармати було встановлено у гарматних баштах, замість бортового розташування гармат.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
HMS Prince Albert, перший баштовий корабель, побудований морським інженером Каупером Фіпсом Коулзом.

До появи великоклабірених далекобійних гармат у середині 19-го століття, класичний лінійний корабель мав ряди бортових гармат на декількох батарейних палубах. Вогнева потужність забезпечувалася великою кількістю гармат, які могли бути спрямовані лише по обмеженій дузі з одного борту корабля. Через нестабільність, на кораблі можна було мати лише кілька великих та важких гармат. На перших броненосцях вони інколи вони були встановлені в каземати. Крім того каземати розташовувалися біля ватерлінії, тому вони могли затоплюватися при неспокійному морі.

Башти були збройними установками які створені для захисту команди та механізмів артилерії, а також мали можливість наводити гармати і стріляти у різних напрямах. Такі платформи можно було встановлювати на фортифікаційні будівлі або структури, такі як берегові батареї або бойову техніку, військові кораблі або на військові літаки.

ВитокиРедагувати

Перші розробки гарматних башт датуються кінцем 18-го століття.[1] Практично бойові кораблі з баштами, які обертаються, були розроблені незалежно у Великій Британії та США з появою парових двигунів у середині 19-го століття.

Британські розробкиРедагувати

Під час Кримської війни, капітан Каупер Фіпс Коулз британських військово-морських сил побудував пліт з гарматами захищеними 'куполами' і використав плот, який отримав назву Леді Ненсі, для обстрілу російського міста Таганрог на Азовському морі. Леді Ненсі «довела великий успіх»,[2] а Коулз запатентував свої обертові башти після війни. Згідно з патентом Коулза, британське Адміралтейство замовило прототип башти у 1859, судно на якому вона була встановлена отримало назву плавуче батарейне судно, HMS Trusty. Воно вийшло на випробування у 1861. Судно стало першим кораблем з обертовою гарматною баштою. Метою розробки Коулза було створення корабля найбільшим колом ведення вогню, крім того з низьким надводним бортом для зменшення помітності на воді.[3]

 
HMS Captain один з перших океанських баштових кораблів.

Британське адміралтейство визнало гарматні башти корисною новинкою і пристосувала їх на нових кораблях. Коулз представив проект корабля з десятьма куполоподібними баштами по дві гармати в кожній. Проект було відхилено як не практичний, хоча Адміралтейство все ще було зацікавлено у баштових кораблях і дало замовлення власним інженерам на розробку кращих проектів.

Коулз заручився підтримкою принца Альберта, який написав першому лорду Адміралтейства, герцогу Сомерсету, листа на підтримку баштового корабля. У січні 1862, Адміралтейство погодилося побудувати корабель, HMS Prince Albert, який мав чотири башти і низький надводний борт, розрахований лише на мореплавство біля узбережжя. Коулзу дозволили розробити башти, але за будівництво корабля відповідав головний конструктор Ісаак Ваттс[3].

Інший корабель Коулза, HMS Royal Sovereign, було закінчено у серпні 1864. Його існуючи бортові гармати було замінено на чотири башти на пласкій палубі, а корабель отримав 140 мм броню у поясі по ватерлінії[3]. Перші кораблі Monitor та Royal Sovereign мали погану мореплавність і  могли пересуватися лише поблизу узбережжя. Коулз, у співпраці з сером Едвардом Джеймсом Рідом, розробив і побудував HMS Monarch, перший мореплавний бойовий корабель який мав гарматні башти. Закладений у 1866 і спущений у червні 1869, він мав дві башти, хоча наявність бака і юта не давала можливості вести вогонь з гармат вперед та назад[3].

Американські розробкиРедагувати

 
Схематичне зображення USS Monitor.

Гарматні башти у США були винайдені шведським винахідником ДжономЕрікссон.[4] Ерікссон розробив USS Monitor у 1861. Найбільш визначною розробкою Ерікссона стала велика циліндрична башта по міделю над низькобортним корпусом, який також називали «пліт». Пліт був більший за нижню, традиційну, частину корабля. На носу було розташовано невелику броньовану рубку, її розташування заважало Монітору стріляти з гармат вперед.[5] [a] Одним з основних завдань Ерікссона було створити корабель з найменшим профілем.[6]

Кругла форма башти допомагали відбивати ядра.[7][8] Башта оберталася завдяки парі парових машин; повний оберт було зроблено за 22,5 секунди під час тестувань 9 лютого 1862. Така конструкція технічно поступалася розробка Коулза і ускладнювала керування баштою. Якщо при обертанні башта проходила потрібну відмітку, відкоригувати її було важко. Потрібно було двигун перекладати на реверс або робити ще одни оберт.

 
Башта USS Monitor.

Разом з гарматами вага башти складала приблизно 163 тонни; всю вагу тримав залізний шпиндель який піднімали за допомогою клина, до того як починали обертати башту[6]. Шпиндель мав діаметр 23 см.[9] Коли башту не використовували, вона лежала на латунному кільці для запобігання проникненню води. Хоча на службі течі були великими не зважаючи на конопачення щілин командою. Щілина між баштою та палубою була проблемою, тому що сміття та осколки потрапляли у щілину та заклинивали башти на деяких моніторах класу Пассаїк, які мали такі самі башти, під час першої битви у гавані Чарльстон у квітні 1863.[10] Прямі влучання в башту важких снарядів також могли зігнути шпиндель, що також могло заклинити башту.[11][12][13]

Башта була розрахована на дві 380-мм гладкоствольні гармати Дальгрена, але вони не були готові тому було встановлено 2800 мм гармати. Кожна гармата важила приблизно 7300 кг.[6] Гармати Монітора мали 6,8 кг порохові заряди мали вказівки на боєприпасах для «віддалених», «близьких» та «звичайних» пострілів, які встановив на гармати сам Дальгрен.[14] Вони могли стріляти 61,7 кг круглими ядрами або снарядами на відстань у 3340 метрів з кутом піднесення у +15°.[15][16]

КульмінаціяРедагувати

 
HMS Thunderer з гідравлічними приводами башт став переходом до сучасних лінійних кораблів.

HMS Devastation 1871 та HMS Thunderer 1872 стали кульмінацією цих новаторських робіт. Ці баштові панцерники були розроблені Едвардом Джеймсом Рідом, Вони також стали першими в світі безщогловими лінійними кораблями, з центральною надбудовою, і які стали прототипами для всіх майбутніх кораблів, що призвели до появи сучасних лінкорів.

ВиноскиРедагувати

  1. Пізніше Ерікссон визнав, що це був серйозний недолік у конструкції корабля і рубка повинна була розташовуватися на башті.

ПриміткиРедагувати

  1. https://books.google.co.uk/books?id=-KbN-xWTj7kC&pg=PT36&dq=Gillespie+Turret+1805&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwiSue2D3_rKAhWKuhQKHUgzBw4Q6AEIIjAB#v=onepage&q=Gillespie%20Turret%201805&f=false
  2. Preston, Antony (2002). The World's Worst Warships. London: Conway Maritime Press. с. 21. ISBN 0-85177-754-6. 
  3. а б в г K. C. Barnaby (1968). Some ship disasters and their causes. London: Hutchinson. с. 20–30. 
  4. Stanley Sandler (2004). Battleships: An Illustrated History of Their Impact. ABC-CLIO. с. 27–33. 
  5. Tucker, Spencer (2006). Blue & gray navies: the Civil War afloat. Maryland: Naval Institute Press. с. 171. ISBN 1-59114-882-0. 
  6. а б в Thompson, Stephen C. (1990). The Design and Construction of the USS Monitor. Warship International (Toledo, Ohio: International Naval Research Organization). XXVII (3). ISSN 0043-0374. 
  7. Mindell, David A. (2000). War, Technology, and Experience Aboard the USS Monitor. Johns Hopkins University Press. с. 41. ISBN 978-0-8018-6250-2. 
  8. McCordock, Robert Stanley (1938). The Yankee Cheese Box. Dorrance. с. 31. 
  9. Baxter, James Phinney, 3rd (1968). The Introduction of the Ironclad Warship (вид. reprint of the 1933 publication). Hamden, Connecticut,: Archon Books. с. 256. OCLC 695838727. 
  10. Canney, Donald L. (1993). The Old Steam Navy. 2: The Ironclads, 1842–1885. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. с. 79–80. ISBN 0-87021-586-8. 
  11. Reed, Sir Edward James (1869). Our Iron-clad Ships: Their Qualities, Performances, and Cost. With Chapters on Turret Ships, Iron-clad Rams. London: J. Murray. с. 253–54. 
  12. Broadwater, John D. (2012). USS Monitor: A Historic Ship Completes Its Final Voyage. Texas A&M University Press. с. 8. ISBN 978-1-60344-473-6. 
  13. Wilson, H. W. (1896). Ironclads in Action: A Sketch of Naval Warfare From 1855 to 1895 1. Boston: Little, Brown. с. 30. 
  14. Field, Ron (2011). Confederate Ironclad vs Union Ironclad: Hampton Roads. Osprey Publishing. с. 33. ISBN 978-1-78096-141-5. 
  15. Olmstead, Edwin; Stark, Wayne E.; Tucker, Spencer C. (1997). The Big Guns: Civil War Siege, Seacoast, and Naval Cannon. Alexandria Bay, New York: Museum Restoration Service. с. 90. ISBN 0-88855-012-X. 
  16. Lyon, David & Winfield, Rif The Sail and Steam Navy List, all the ships of the Royal Navy 1815—1889, pub Chatham, 2004, ISBN 1-86176-032-9 pages 240-2