Перегляд вихідного коду сторінки Байкал

{{Otheruses|Байкал (значення)}}
{{Озеро
|назва = Байкал
|зображення = Olchon1.jpg
|зображення_розмір = 300px
|підпис = Скеля-Шаманка на острові [[Ольхон]] озера Байкал
|карта = 
|карта підпис = 
|карта_розмір = 300px
|coords = 
|lat_dir=N | lat_deg=53 | lat_min=30
           | lat_sec=00
|lon_dir=E | lon_deg=108 | lon_min=00
           | lon_sec= 00
|карта розташування = Росія
|розмір карти       = 300
|карта розташування1= Росія Бурятія
|розмір карти1      = 300
|тип = континентальне тектонічне озеро
|вливаються = 
|витікають = 
|площа басейну = 560 000
|країни басейну = [[Росія]]
|розмір  = 636 x 79 км
|площа   = 
|середня_глибина     = 744,4
|максимальна_глибина = 
|об'єм          = 
|берегова_лінія = 2 100
|висота = 
|острови = 22 (найбільший [[Ольхон]])
|міста = [[Іркутськ]]
}}

'''Байка́л'''&nbsp;— [[озеро]] в [[Росія|Росії]], знаходиться у горах південної частини [[Східний Сибір|Східного Сибіру]]. Це найглибше прісноводне озеро на [[Земля|Землі]], розташоване на висоті 456&nbsp;м над рівнем моря; найглибша ділянка озера розташована поблизу острова [[Ольхон]] і становить 1642&nbsp;м<ref>{{КРП}}, с. 241</ref><ref>Рекордна відмітка була відкрита у 1983 році, нанесена на карту в 1992 році. ({{КРП}}, с. 241.)</ref>. Найбільша глибина занурення становила 1620 м. Середня глибина його також дуже велика&nbsp;— 744,4 м<ref>{{РП}}</ref>. Площа&nbsp;— 31,5 тис. км²; вода дуже прозора (до 40 м). Це найстаріше озеро на планеті, яке збереглось до наших днів,&nbsp;— воно утворилось 25&nbsp;млн років тому.

== Історія Байкалу ==
=== Загальні відомості ===
Сучасні контури Байкалу визначились на початку [[антропоген]]у. Вздовж берегів Байкалу розташовані гірські хребти: Байкальський, Приморський&nbsp;— з заходу, Баргузинський, Улан-Бургаси&nbsp;— зі сходу і Хамар-Дабан&nbsp;— з півдня. У Байкал впадає понад 336 річок, найбільші&nbsp;— [[Селенга]], [[Баргузин (притока Байкалу)|Баргузин]], [[Верхня Ангара]]. Витікає лише [[Ангара]], права притока [[Єнісей (річка)|Єнісею]]. На Байкалі багато островів, найбільші&nbsp;— Ольхон та Ушкан'ї.

Байкал замерзає в кінці грудня&nbsp;— на початку січня, скресає в травні. Температура води на поверхні Байкалу в серпні біля берегів до +20&nbsp;°C, на середині Байкалу від +9 до +12&nbsp;°C, в глибинних шарах&nbsp;— протягом року від +3,2 до +3,6&nbsp;°C. На Байкалі спостерігаються часті вітри: з півночі&nbsp;— «ангар-ка», з південного-заходу&nbsp;— «култук», зі сходу&nbsp;— «баргузин», з північного заходу&nbsp;— ураганний вітер «[[сарма]]».

Флора і фауна озера дуже різноманітна, також є багато ендеміків (3/4 видів ендемічних).
Частина акваторії озера під охороною (північно-східна частина озера&nbsp;— у складі Баргузинського і Байкальського заповідників).

=== Антропологічна і культурна історія Байкалу (літопис) ===
* [[110 до н. е.]]&nbsp;— В [[китай]]ських [[письмові джерела|письмових джерелах]] озеро Байкал вперше згадується під ім'ям «Бейхай».
* [[VI століття]] -[[VIII століття]]&nbsp;— Відзначається розквіт [[куриканська культура|куриканської культури]] на узбережжі озера.
* [[Х століття]] -[[XII століття]]&nbsp;— [[монгольські мови|монголомовні]] [[плем'я|племена]] витісняють курикан на [[північ]] Байкалу.
* [[XI століття]] -[[XIV століття]]&nbsp;— На території Прибайкалля складається нове етнічне [[плем'я хори]], та ще й проживають [[Тюрки|племена тюркського]] та [[Евенки|тунгуського походження]].
* [[XVII століття]]&nbsp;— [[XVIII століття]]&nbsp;— На берегах озера формується [[бурятська народність]].
* [[1643]]&nbsp;р.&nbsp;— до озера виходить перший російський загін козаків на чолі з Курбатов Івановим<ref>Кравчук П. А. [[Географічний калейдоскоп|Географический калейдоскоп]].&nbsp;— К.: Рад. школа, 1988.&nbsp;— 143 с.: ил.</ref>. За озером закріплюється назва Байкал.
* [[1655]]&nbsp;р.&nbsp;— через Байкал в заслання проїжджає [[протопоп Авакум]], який згодом дав одне з перших виразних літературних описів цього озера.
* [[1667]]&nbsp;р.&nbsp;— перше приблизне схематичне зображення Байкалу в «[[Креслення]] Землі Сибірської» складається за розпорядженням Тобольського [[воєвода|воєводи]] П. Годунова.
* [[1701]]&nbsp;р.&nbsp;— перша правильна [[схема-карта]] озера, представлена в «креслярські книзі Сибіру» складається [[тобольськ]]им [[козак]]ом С.&nbsp;У.&nbsp;Ремезовим.
* [[1729]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Даніель Готліб Мессершмідт|Даніель Мессершмідт]]&nbsp;— перший [[вчений]] на Байкалі, надісланий для вивчення [[Сибір]]у за особистим розпорядженням [[Петро I|Петра I]], робить перші описи озера.
* [[1844]]&nbsp;р.&nbsp;— організоване Байкальське [[пароплавство]]. На Байкал виведені перші [[пароплав]]и «Імператор Микола I» і «Спадкоємець Цесаревич».
* [[1862]]&nbsp;р.&nbsp;— під час [[землетрус]]у (за десятибальною [[шкала Ріхтера|шкалою Ріхтера]]) в північній частині [[Річкова дельта|дельти]] [[Селенга|Селенги]] пішла під воду ділянка суші площею понад 200 км² з 5 [[улус]]ами, в яких проживало близько 1300 чоловік. В результаті утворилася нова [[затока]]&nbsp;— Провал.
* [[1898]]&nbsp;р.&nbsp;— прокладена [[залізниця]] до [[порт]]у Байкал.
* [[17 червня]] [[1899]]&nbsp;р.&nbsp;— спущено на воду [[криголам]]-[[пором]] «Байкал», другий у світі за розмірами.
* [[25 липня]] [[1900]]&nbsp;р.&nbsp;— спущено на воду криголам «Ангара».
* [[1900]]–[[1906]]&nbsp;рр.&nbsp;— Функціонує Байкальська залізнична [[Пором|поромна переправа]].
* [[1903]]–[[1904]]&nbsp;рр.&nbsp;— Між станціями Байкал і Танхой (близько 40 [[верста|верст]]) по [[лід|льоду]] озера були прокладено [[Залізнична колія|залізничну колію]], по яким кінною тягою ([[кінь]]ми) перевозили [[вагон]]и та [[паровоз]]и.
* [[1902]]–[[1905]]&nbsp;рр.&nbsp;— Будується ділянка [[Кругобайкальська залізниця|Кругобайкальської залізниці]].
* [[1908]]&nbsp;р.&nbsp;— видано на 31 аркуші [[атлас (книга)|атлас]] Байкалу (масштаб одна верста в дюймах).
* [[1916]]&nbsp;р.&nbsp;— утворено [[Баргузинський біосферний заповідник]], перший на Байкалі.
* 1918&nbsp;р.&nbsp;— заснована постійна дослідна [[Наукова експедиція|експедиція]] АН СРСР у селищі [[Великі Коти]].
* [[1925]]&nbsp;р.&nbsp;— дослідна експедиція АН СРСР перенесена в [[поселення Маритуй]] і перейменована в постійно діючу [[науково-дослідний|науково-дослідну]] [[лімнологія|лімнологічну]] станцію АН СРСР.
* [[1925]]–[[1929]]&nbsp;рр.&nbsp;— Байкальська [[Наукова експедиція|експедиція]] під керівництвом [[Г.Ю.Верещагин|Г.&nbsp;Ю.&nbsp;Верещагина]] обстежила всі основні райони озера.
* [[1950]]–[[1958]]&nbsp;рр.&nbsp;— Будується [[Іркутська ГЕС]], викликала підйом рівня води Байкалу в середньому на 1&nbsp;м.
* [[1958]]&nbsp;р.&nbsp;— на півдні Байкалу починається ударне [[комсомольське будівництво]] майбутнього міста Байкальська і [[Байкальський целюлозо-паперовий комбінат|Байкальського целюлозо-паперового комбінату]].
* [[1959]]&nbsp;р.&nbsp;— при вимірах з льоду тросовим лотом фіксується глибина озера 1620&nbsp;м.
* [[1961]]&nbsp;р.&nbsp;— на базі Байкальський лімнологічної станції створено [[Лімнологічний інститут СОАН СРСР]] в [[селище|селищі]] [[Ліствянка]].
* [[1962]]&nbsp;р.&nbsp;— на заводі «[[Ленінська кузня]]» в місті [[Київ|Києві]] побудовано [[судно]] «Г.&nbsp;Ю.&nbsp;Верещагін», що стало найбільшим дослідним судном на Байкалі. Його [[водотоннажність]] 560 т, [[довжина]] 43,6&nbsp;м, ширина [[палуба|палуби]] 7,8&nbsp;м.
* [[1963]]&nbsp;р.&nbsp;— перші [[підводні кінозйомки]] про життя Байкальської [[флора|флори]] і [[фауна|фауни]] зробила [[студія]] «[[Київнаукфільм]]».
* [[1966]]&nbsp;р.&nbsp;— введено в експлуатацію [[Байкальський целюлозо-паперовий комбінат]].
* [[1969]]–[[1975]]&nbsp;рр.&nbsp;— На [[промисловий вилов]] [[омуль байкальський|омуля]] було введено заборону з метою відновлення його загальної біомаси.
* [[1974]]&nbsp;р.&nbsp;— [[ехолот]]ні проміри зафіксували глибину озера 1637&nbsp;м.
* [[1986]]&nbsp;р.&nbsp;— засновані Прибайкальський і Забайкальський [[національні парк]]и, Байкало-Ленський заповідник.
* [[1990]]&nbsp;р.&nbsp;— на світовий кіноекран виходить [[фільм]] про Байкал&nbsp;— «Синє око Сибіру», знятий англійськими документалістами за участю [[ЮНЕСКО]].
* [[1991]]&nbsp;р.&nbsp;— створено Байкальський [[інститут]] раціонального природокористування, нині [[Байкальський інститут природокористування СО РАН]].
* [[1991]]&nbsp;р.&nbsp;— у спеціальному [[глибоководний апарат|глибоководному апараті]] [[«Пайсіс»]] здійснено занурення на максимальну глибину Байкалу&nbsp;— 1637&nbsp;м.
* [[1992]]&nbsp;р.&nbsp;— створена постійно діюча [[Урядова комісія]] по Байкалу, яка координує діяльність з підготовки та реалізації «Комплексної програми по забезпеченню охорони та раціонального використання природних ресурсів басейну озера Байкал».
* [[1992]]&nbsp;р.&nbsp;— проведено перше буріння на Байкалі недалеко від гирла Бугульдейки. Отримано перший керн донних покладів довжиною 120&nbsp;м.
* [[1993]]&nbsp;р.&nbsp;— на базі музею Лімнологічного інституту створено Байкальський екологічний музей СВ РАН.
* [[1993]]&nbsp;р.&nbsp;— Російською академією наук за матеріалами багаторічних досліджень видано науково-довідковий атлас «Байкал».
* Вересень 1994&nbsp;р.&nbsp;— у місті [[Улан-Уде]] і на озері Байкал відбулася Міжнародна [[Наукова конференція|конференція]] «Байкал як модельна територія сталого розвитку».
* [[1994]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Уряд Російської Федерації|Урядом Російської Федерації]] затверджена комплексна програма з охорони озера Байкал та раціонального використання природних ресурсів його басейну.
* [[9 грудня]] [[1995]]&nbsp;р.&nbsp;— відбувся I [[Міжнародний туристичний ярмарок]] «Байкал-тур-95», проведення якого стало щорічним.
* [[1995]]&nbsp;— виданий [[географічний атлас]] «Озеро Байкал» Федеральної служби [[геодезія|геодезії]] і [[картографія|картографії]] Росії [[російська мова|російською]] та [[англійська мова|англійською мовами]] з популярним викладом матеріалу.
* [[1996]]&nbsp;р.&nbsp;— Байкал включений ЮНЕСКО в список [[територія Світової природної спадщини]].
* [[1996]]&nbsp;р.&nbsp;— у місті [[Улан-Уде]] проходить Міжнародний [[науковий симпозіум]] з центрально-азійському [[шаман]]ізму і перша наукова конференція «Збереження біорізноманіття озера Байкал».
* [[1998]]&nbsp;р.&nbsp;— у місті Улан-Уде і на озері Байкал проходить Міжнародна конференція «Байкал як ділянка світової природної спадщини: підсумки та перспективи міжнародного співробітництва».
* [[1998]]&nbsp;р.&nbsp;— в районі Ушкан'їв островів виконано найглибше [[буріння]] на Байкалі (600 м) з вмороженної в лід платформи. Вивчення донних відкладів підтвердило існування озера протягом останніх 15&nbsp;млн років.
* [[Квітень]] [[1999]]&nbsp;р.&nbsp;— прийнятий «[[Закон про Байкал]]»
* [[2000]]&nbsp;р. Прийнятий закон «Про [[екологія|екологічне]] [[зонування]] Байкальський природної території та інформуванні населення про межі Байкальський природної території».
* 23-25 серпня [[2001]]&nbsp;р.&nbsp;— у рамках Байкальського [[економічний форум|економічного форуму]] проведена Міжнародна [[Наукова конференція|конференція]] «Байкал&nbsp;— світова спадщина».
* 2001&nbsp;р.&nbsp;— на березі Байкалу створена Міжвідомча навчально-освітня станція «Істомін».

== Географічний об'єкт&nbsp;— Байкал (топоніміка) ==
{{main|Список географічних об'єктів озера Байкал}}

=== Загальні відомості ===
[[Файл:Baikal-S1999276045323.png|thumb|left|300px|Озеро Байкал з космосу [[SeaWiFS]]]]
Байкал лежить у центрі [[Азія|Азії]] та [[Росія|Росії]] на [[кордон]]і Іркутської області та Республіки [[Бурятія]]. [[Озеро]] простягнулося з півночі на південний захід на 636&nbsp;км у вигляді гігантського півмісяця. Ширина Байкалу коливається від 25 до 80&nbsp;км.

[[Площа]] [[водна поверхня|водної поверхні]] становить 31 722 км ² (без урахування островів), що приблизно дорівнює площі таких країн, як [[Бельгія]], [[Нідерланди]] або [[Данія]]. За площею водного дзеркала Байкал займає восьме місце серед найбільших озер світу. Довжина [[берегова лінія|берегової лінії]]&nbsp;— 2 100&nbsp;км.

Максимальна [[глибина]] озера, визначена в результаті виконання спільного бельгійсько-іспанської-російського проекту створення нової батиметричної картки Байкалу, коли була визначена глибина в 1 312 788 точках [[акваторія|акваторії]] озера, становить 1 642 м [1] в точці з координатами 53° 14′ 59″с. ш. 108° 05′ 11″ в. д. / 53,249722° с. ш. 108,086389° в. д. (G), що робить його найглибшим озером планети. Якщо врахувати, що водна гладінь озера є на висоті 455,5&nbsp;м над [[рівень моря|рівнем моря]], то нижня точка улоговини лежить на 1 186,5&nbsp;м нижче рівня світового океану, що робить чашу Байкалу також найглибшою материковою [[западина|западиною]]. Середня глибина озера також дуже велика&nbsp;— 744,4 метри. Вона перевищує максимальні глибини багатьох дуже глибоких озер. Саме це, у кінцевому рахунку, визначає такі гігантські запаси води в Байкалі&nbsp;— 23615,390 км ³ (близько 19% світових запасів [[прісна вода|прісної води]]&nbsp;— у всіх прісних озерах світу міститься 123 тис. км ³ води). За обсягом запасів води Байкал займає друге місце у світі серед озер, поступаючись лише [[Каспійське море|Каспійському морю]], але в Каспії вода солона. В Байкалі води більше, ніж у всіх разом узятих п'яти [[Великі озера|Великих озерах]] і в 23 рази більше, ніж, наприклад, в [[Ладозьке озеро|Ладозькому озері]].

В Байкал впадає 336 [[річка|річок]] і [[струмок|струмків]], але це число враховує лише постійні притоки. Найбільші з них&nbsp;— [[Селенга]], [[Верхня Ангара]], [[Баргузин (притока Байкалу)|Баргузин]], [[Турка]], [[Снігова]], [[Сарма]]. З озера витікає одна річка&nbsp;— [[Ангара]]. На Байкалі 27 [[острів|островів]], найбільший з них&nbsp;— [[Ольхон]] (730 км ²); найбільший [[півострів]]&nbsp;— [[Святий Ніс]].

Озеро лежить у своєрідній [[улоговина|улоговині]], з усіх боків оточеній [[гірський хребет|гірськими хребтами]] і [[сопка]]ми. При цьому західне [[узбережжя]]&nbsp;— скелясте і обривисте, рельєф східного узбережжя&nbsp; пологіший (місцями гори відступають від берега на десятки кілометрів). Обмежене хребтами Яблоновим і Баргузин на сході і Байкальським хребтом на заході, озеро розташоване загалом на висоті 455 метрів, на східному березі є [[заповідник]] та [[природний парк]].

=== Походження топоніму «Байкал» ===
Походження назви озера точно не встановлено. Нижче наведені найпоширеніші версії походження [[топонім]]у «Байкал»:
* Бай-Куль (тюрк.)&nbsp;— багате [[озеро]]
* Байгаал-Далай (монг.)&nbsp;— багатий [[вогонь]]
* Бей-Хай (кит.)&nbsp;— Північне [[море]]

Перші російські [[землепрохідці]] [[Сибір]]у вживали [[евенки|евенкійську]] назву «Ламу» (море). З другої половини [[XVII століття]] [[росіяни]] переходять на назву, прийняту в [[бурят]]ів,&nbsp;— «Байгаал» (вимовляється як «Бейгхел»). При цьому вони [[лінгвістика|лінгвістично]] пристосували його до своєї мови, замінивши характерне для бурять «ґ» на звичніше для [[російська мова|російської мови]] «к», в результаті чого остаточно склалася сучасна назва.

=== Походження озера ===
Походження Байкалу досі викликає наукові суперечки. Вік озера вчені традиційно визначають у 25-35&nbsp;млн років. Цей факт також робить Байкал унікальним природним об'єктом, тому що більшість озер, особливо [[Типи озер|льодовикового походження]], живуть у середньому 10-15 тис. років, а потім заповнюються [[мул]]истими осадовими породами і [[болото|заболочуються]].

Проте існує також версія про молодість Байкалу, висунена [[Доктор наук|доктором]] [[геолого-мінералогічні|геолого-мінералогічних]] [[наука|наук]] [[Олександр Татаринов|Олександром Татариновим]] в [[2009]] році, яка отримала непрямі підтвердження під час другого етапу [[Наукова експедиція|експедиції]] «Світів» на Байкалі. Зокрема, діяльність [[грязьові вулкани|грязьових вулканів]] на [[дно|дні]] Байкалу дозволяє [[вчені|вченим]] припускати, що сучасна берегова лінія озера має всього лише 8 тисяч років, а глибоководна частина озера&nbsp;— 150 тисяч років.

Поза сумнівом лише те, що озеро розташоване в рифтовій западині і за будовою схоже, наприклад, з басейном [[Мертве море|Мертвого моря]]. Одні дослідники пояснюють утворення Байкалу його розташуванням у зоні [[трансформний розлом|трансформного розлому]], інші припускають наявність під Байкалом [[Мантія Землі|мантійного]] [[плюм]]у, треті пояснюють утворенням западини пасивним [[рифтінг]]ом в результаті колізії [[Євразія|Євразії]] і [[Індостан]]у. Як би там не було, перетворення Байкалу триває досі&nbsp;— в околицях озера постійно відбуваються [[землетрус]]и. Є припущення про те, що просідання [[западина|западини]] пов'язано з утворенням вакуумних вогнищ внаслідок виливання [[базальт]]ів на поверхню ([[четвертинний період]]).

=== Геологія ===
Озеро Байкал є наслідком тектонічних процесів та [[розлом]]ів на межі [[Сибірська платформа|Сибірської платформи]] одного боку і з іншого [[гори Центральної Азії|гір Центральної Азії]]. Ці процеси були доволі активними в [[третинний період|третинному періоді]], що робить озеро Байкал найстарішим з наявних у світі (двадцять п'ять мільйонів років). Ці ж процеси відбувалися і протягом [[четвертинний період|четвертинного періоду]] й до наших днів (понад 30 потужних [[землетрус]]ів зареєстровані у ХХ столітті). [[Тектонічні рухи]] призвели до утворення дна озера, на якому накопичено великий шар осадів. Формування дна відбувається і досі.

Величина розломів визначає три основних часові рівні, по яких проходили розломи:
* на півночі це западина і глибокі області розлому на глибині 890 метрів нижче рівня води, розташовані між [[мис]]ами Елохін і Покойнікі.
* на півдні&nbsp;— глибокі області розлому на глибині 1432&nbsp;м нижче рівня води, в районі, розташованому між [[річка]]ми Перейомна та Мішіха.
* центральний розлом є найглибшим, розташований в районі на схід від острова Ольхон між Іжмей і Хара-Кузгун, сягаючи глибини 1637 метрів.

=== Сейсмоактивність ===
Район Байкалу (так звана [[Байкальська рифтова зона]]) належить до території з високою [[сейсмічність|сейсмічністю]]: тут регулярно відбуваються землетруси, сила більшої частини яких становить один-два бали за шкалою інтенсивності МСК-64. Однак трапляються й сильні, так в [[1862]] році за десятибального Кударинського землетрусу в північній частині [[Річкова дельта|дельти]] річки Селенги пішла під воду ділянка суші площею 200 км² з шістьма [[улус]]ами, в яких проживало 1 300 чоловік, і утворилася [[затока]] Провал. Сильні землетруси відмічені також в [[1903]] році&nbsp;— в Байкальську, в [[1950]] році&nbsp;— в Мондинську, в [[1957]] році&nbsp;— в Муйську, [[1959]] році&nbsp;— в Середньобайкальську. [[Епіцентр]] Середньобайкальського землетрусу знаходився на дні Байкалу в районі селища Суха (південно-східне узбережжя). Сила його сягала 9 балів. В Улан-Уде і Іркутську сила головного поштовху досягла 5-6 балів, спостерігалися тріщини і незначні руйнування в будинках і будівлях.

=== Клімат ===
Водна маса Байкалу впливає на [[клімат]] прибережної території. [[Зима]] тут буває м'якшою, а [[літо]]&nbsp;— прохолодніше. Прихід [[весна|весни]] на Байкалі затримується на 10-15 [[день|днів]] у порівнянні з прилеглими районами, а [[осінь]] часто буває досить тривала, що й пояснює, наскільки озеро впливає на особливості [[континентальний клімат|континентального клімату]], який характерний для всього регіону [[Сибір]]у. Середня [[температура]] взимку −15&nbsp;°C, і −26&nbsp;°C в січні, а [[середня річна температура]] 13&nbsp;°C, тоді як 19 [[°С]] в липні.

Район Байкалу відрізняється великою сумарною тривалістю сонячного сяйва. Особливості клімату обумовлені Байкальськими [[вітер|вітрами]], які мають власні назви&nbsp;— баргузин, сарма, верховик, култук.

''Баргузин''&nbsp;— могутній Байкальський [[вітер]], згаданий у пісні «славне море&nbsp;— священний Байкал», дує головним чином у центральній частині озера з Баргузинської долини поперек і вздовж Байкалу. Цей вітер дує рівно, з поступово наростаючою міццю, але його тривалість помітно поступається Верховику. Зазвичай передує стійкій сонячній погоді.

''Сарма''&nbsp;— різновид гірського жорсткого вітру, найсильніший та найстрашніший з вітрів на Байкалі. Вітер виривається з долини річки Сарма, яка впадає в [[затока Мале море|затоку Мале море]]. [[Швидкість]] його перевищує 40 метрів за секунду. Посилення вітру до максимуму спостерігається протягом першої години. Улітку вітер може раптово початися і закінчитися, восени сарма іноді дує цілу [[доба|добу]]. Причиною виникнення [[Вітер|ураганного]] вітру ''Сарма'' є особливість постійного звужування долини [[річка Сарма|річки Сарми]] до самого її [[гирло|гирла]], що на виході утворює свого роду [[аеродинамічна труба|аеродинамічну трубу]] серед стрімких [[скеля|скель]].

''Верховик''&nbsp;— північний Байкальський вітер, наступає з [[долина|долини]] річки [[Верхня Ангара]] вздовж [[озеро|озера]] з [[північ|півночі]] на [[південь]]. Повторюваність цього вітру часом досягає 30%. Перші тривалі ''верховики'' бувають на Байкалі в середині [[серпень|серпня]]. Нерідко такий вітер утримується безупинно протягом 10 днів. При ''верховику'' стоїть сонячна погода, він дує спокійно, без різких поривів, у берега заворушень майже немає, але у відкритій частині озера вода швидко темніє і покривається білою піною.

''Култук''&nbsp;— Байкальський вітер, наступає від південного краю Байкалу вздовж озера. ''Култук'' несе з собою жорстокі [[шторм]]и і [[дощ]]ову погоду. Цей вітер не буває таким тривалим, як верховик. Частіше і сильніше ''култук'' дме восени. Характерна особливість ''култука''&nbsp;— поява [[туман]]у на гольцях [[хребет Хамар-Дабан|хребта Хамар-Дабан]].

== Гідрологія (фізіографія) ==
=== Загальні положення ===
Байкал є найбільшим резервуаром рідкої прісної води на Землі з однією п'ятою частиною усіх запасів [[прісна вода|прісної води]]. Озеро має об'єм води близько 23,000 [[км³]], що більше, ніж у [[Балтійське море|Балтійському морі]]. Площа [[водозбір|водозбору]] озера та його приток становить близько 1,5&nbsp;млн км², ця [[площа]] більш ніж у чотири рази перевищує площу [[Німеччина|Німеччини]]. Кількість опадів коливається від 200 до 500&nbsp;мм на рік, збільшуючись на півдні до 900&nbsp;мм. Товщина [[лід|льоду]] взимку коливається від 50 до 70&nbsp;см, що дозволяє людям і транспортним засобам вільно по ньому пересуватися.

=== Водний баланс озера ===
Прибуткова частина водного балансу складається в основному з річкового стоку (82,3%) і атмосферних опадів (13,2%). На притоки, що впадають на західному узбережжі Байкалу припадає 40%, а на східні&nbsp;— 60% всього живлення. Роль інших джерел надходження води&nbsp;— незначна. Витратна частина представлена річковим стоком з озера (86,8%), решта&nbsp;— 13,2%&nbsp;— припадає на випаровування.

=== Річки Байкалу ===
Озеро Байкал живлять своєю водою 336 [[річка|річок]] і численні [[струмок|струмки]]. І тільки [[Ангара]] єдина річка, що витікає з озера, і окрім цього є однією з великих річок Сибіру. Після геологічних досліджень було виявлено, що з озера було ще два [[Витік річки|витоки]]: перший, трохи далі на північ від Ангари, і був початком для сьогоднішньої річки [[Лена (річка)|Лена]], але через природні катаклізми і формування гірського Байкальського хребта, цей потік тисячі років тому був перекритий. Другий потік був ще далі на південь від Ангари, але [[землетрус]] який відбувся 16 000 років тому, спричинив його закриття.

Головні [[притоки]]:
* [[Холодна (річка)|Холодна]]
* [[Верхня Ангара]]
* [[Баргузин (притока Байкалу)|Баргузин]]
* [[Турка (Байкал)|Турка]]
* [[Кіка]]
* [[Селенга]]
* [[Хара Мурін]]
* [[Снєжна]]

Найбільша притока Байкалу&nbsp;— це річка Селенга. Вона постачає в озеро, впродовж року, майже половину загального річного обсягу води водозабору всього озера. Водозбірна [[площа]] її [[басейн річки|басейну]] близько 465 тис. км², [[довжина]] 1024&nbsp;км. Верхня Ангара є другою після Селенги притокою озера Байкал за обсягами стоку. Її басейн займає площу 21400 км², й охоплює схили хребтів Сікір, Мискх і Баргузин. Третя за величиною притока&nbsp;— Баргузин. Вона отримує воду із схилів [[гірський хребет|хребтів]], що оточують велику Баргузинську [[долина|долину]]. Водозабір її має площу 21100 км².

=== Гідрохімічний режим ===
Всі притоки Байкалу за [[гідрохімічний режим|гідрохімічним режимом]], поділяються на п'ять типів.
# [[Сибірський тип]]&nbsp;— він характеризується різким зниженням [[солоність води|солоності води]] під час весняного [[паводок|паводку]], і під час теплого сезону, до нього належать такі річки, як Сарма, Утулік.
# [[Казахстанський тип]]&nbsp;— мінімум солоної води у весняний період, а потім збільшується протягом літньо-осінньої [[повінь|повені]], знову знижується і знову зростає в осінньо-зимовий період&nbsp;— річки Селенга, Турка.
# [[Східноєвропейський тип]]&nbsp;— висока і стабільна солоність, за винятком періоду весняних повеней&nbsp;— річки Крестовка та Харґіно.
# [[Байкальський тип]]&nbsp;— різке зниження [[мінералізація води|мінералізації]] навесні, а потім з поступовим збільшенням протягом літньо-осіннього періоду&nbsp;— річки Голоустна (талий [[сніг]], і більш ніж наполовину), Туйя, Томпуда, Баргузин.
# [[Конденсаційний тип]]&nbsp;— значне зменшення мінералізації, безперебійне з початку весни до вересня, а потім поступово збільшується до весни&nbsp;— характерно малим притокам та потоками-[[струмок|струмкам]].

Хоча і є кілька гідрохімічних елементів у Байкалі, які надходять у великих кількостях, а видалення їх з озера витоком річки Ангари не може відбуватися у всьому об'ємі. Тому частина їх осідає на [[дно озера|дні озера]], або ж забруднює навколишнє [[Навколишнє природне середовище|середовище]] узбережжя чи верхніх водних шарів озера. Малі притоки можуть змінити свій гідрохімічний тип, в залежності від водного режиму та технологічного впливу [[цивілізації]] чи наслідком [[техногенні процеси|техногенних процесів]].

=== Властивості води ===
Основні властивості байкальської [[вода|води]] можна коротко охарактеризувати так: в ній дуже мало розчинених і важких [[мінеральні речовини|мінеральних речовин]], мізерно мало органічних домішок, багато кисню. Завдяки постійній циркуляції та змішування [[вітер|вітру]], [[Течія (водойм)|течій]], [[хімічний склад]] води в озері є відносно однорідним. Коли заповнювалося озеро (окрім поверхневих вод), воно [[хімічні солі|солями]] ще не встигло було насититись. Байкальська вода слабкої [[мінералізація|мінералізації]] і відповідає найвищим якостям [[питна вода|питної води]], це [[м'яка вода]] [[клас гідрокарбонатів|гідрокарбонатного класу]].

У середньому в байкальський воді, частки [[гідрокарбонат кальцію]] і [[гідрокарбонат магнію|магнію]] становлять 84%, [[хлорид]]ів і [[сульфат]]ів&nbsp;— 7%, а в [[лужні метали|лужних металів]]&nbsp;— 9% від еквівалентного [[іон]]а. Внаслідок гідрохімічних процесів в озері в самій воді на стадії метоморфізаціі відбуваються глибокі зміни в її [[хімічний склад|хімічному складі]], в результаті чого в озері вода відноситься до [[гідро-кальцієвий-сульфат|гідро-кальцієвого-сульфату]] (PDF-3&nbsp;— SA2 +&nbsp;— + SO42) гідрохімічних [[фракція|фракцій]]. Має слабколужну реакцією рН в 7,0-8,5 [[одиниць]], яка зменшується з [[глибина|глибиною]]. Крім того, в зимовий час відбувається перехід до [[нейтральна реакція|нейтральної реакції]] ([[рН 7]]), а влітку лужної (рН 8.5). В поверхневих шарах озерних відкладів на глибині 5-20&nbsp;см відбуваються '''окислювальні процеси''' ([[гідроксилація заліза]]), глибоко регенеративні процеси (сульфат заліза, пірит). У Байкальській воді міститься близько 40 [[Хімічний елемент|хімічних елементів]] (в дуже невеликих кількостях), більше за інших є&nbsp;— [[кальцій]], [[вуглець]], [[кисень]], [[магній]], [[натрій]], [[калій]], [[кремній]], [[сірка]], [[хлор]], [[азот]], [[залізо]], [[фосфор]], але є [[дефіцит йоду]]. Він володіє агресивністю і високим життєдайним особливостями для [[планктон]]у та інших організмів, яких більшає з глибиною. Таким чином, усі тверді залишки [[тварина|тварин]]: [[ссавці]]в, [[риба|риб]], [[молюск]]ів, швидко розкладаються, не залишаючи навіть слідів.

[[Температура]] поверхневих шарів води в Байкалі влітку&nbsp;— +8 … +9&nbsp;°C, а в окремих затоках&nbsp;— +15&nbsp;°C. Температура глибинних шарів&nbsp;— близько 4&nbsp;°C. Вода в озері настільки прозора, що окремі [[камінь|камені]] і різні предмети видно на глибині 40&nbsp;м. У цей час байкальська вода буває синього кольору. Влітку ж і восени, коли в прогрітій сонцем воді розвивається маса [[рослина|рослинних]] і тварин [[організми|організмів]], прозорість її знижується до 8-10&nbsp;м і колір стає синьо-зеленим і зеленим. Чиста та прозора вода Байкалу містить так мало [[мінеральні солі|мінеральних солей]] (100 мг/л), що може використовуватися замість [[дистильована вода|дистильованої]].

=== Байкальський лід ===
До кінця зими товщина льоду на Байкалі досягає 1&nbsp;м, а в затоках&nbsp;— 1,5-2&nbsp;м. При сильному [[мороз]]і тріщини, які мають місцеву назву «станові щілини», розривають лід на окремі поля. Довжина таких [[тріщина|тріщин]]&nbsp;— 10-30&nbsp;км, а ширина&nbsp;— 2-3&nbsp;м, розриви відбуваються щорічно приблизно в одних і тих же районах озера. Супроводжуються вони гучним тріском, що нагадує [[громовиця|громовицю]] або постріли з гармат. Людині, що стоїть на льоду, здається, що крижаний покрив лопається якраз під ногами і він зараз провалиться в безодню. Завдяки тріщинами під льодом [[риба]] на озері не гине від нестачі кисню. Байкальський лід, крім того, дуже прозорий, і через нього проникають [[Сонячне проміння|сонячні промені]], тому в воді бурхливо розвиваються [[планктон]]ні [[водорості]], що виділяють [[кисень]]. По берегах Байкалу можна спостерігати взимку крижані [[Грот (рельєф)|гроти]] і набризги.

Озеро Байкал щорічно замерзає. У перші 3-4 дні при температурі повітря нижче −20&nbsp;°C лід наростає по 4-5&nbsp;см на добу. Наприкінці жовтня замерзають мілководні затоки, 1-14 січня&nbsp;— глибоководні райони. У південній частині Байкал закритий 4-4,5 місяці, у північній частині&nbsp;— 6-6,5 місяців. По [[акваторія|акваторії]] озера товщина льоду коливається від 70 до 113&nbsp;см, при цьому виявлено закономірність: чим більше снігу, тим тонше лід. [[Тороси]] досягають 1,5-3 метрів висоти. Лід товщиною 50&nbsp;см витримує вагу до 15 тонн, тому узимку по льоду Байкалу можна вільно пересуватися на автомобілях. Вздовж північно-західного узбережжя й у Малому морі утворюється вільний від снігу прозорий лід, крізь який на мілководді можна бачити [[дно]]. Злом льоду починається від мису Великий Кадільний 25-30 квітня, що викликається таненням льоду під впливом наближення потоків теплих вод підводних джерел. В останню чергу 9-14 червня звільняється від льоду північна частина озера.

Байкальський лід підносить вченим чимало загадок. Так, в 1930-х роках фахівці Байкальської лімнологічної станції виявили незвичайні форми льодового покриву, характерні тільки для Байкалу. Наприклад, «[[сопки]]»&nbsp;— конусоподібні крижані пагорби висотою до 6 метрів, пустотілі всередині. Зовнішнім виглядом вони нагадують крижані шатри, «відкриті» в протилежний від берега бік. Сопки можуть розташовуватися окремо одна від одної, а іноді утворюють мініатюрні «[[гірські хребти]]».

=== Глибинні шари та дно озера ===
Байкал&nbsp;— найглибше проточне озеро з унікальним біорежимом. Байкал має малу водообмінність. Повна зміна водного об'єму обчислюється сотнями років (точніше, 332 роки). Це говорить про великі консервативні властивості води озера. Виділяють глибинну і поверхневу області вод Байкалу. Глибинні області в процесах [[циркуляція|циркуляції]] води практично не задіяні, тобто можна стверджувати, що води глибинної області Байкалу не беруть участі в сезонних циркуляціях. Потужність глибинної області Байкалу становить близько 1400&nbsp;м. У ній спостерігається панування незмінно стійкої прямої та зворотної температурної стратифікації з дуже малим загальним падінням температури (від 3,6&nbsp;°C до 3,2&nbsp;°C), що знову ж таки говорить про великий консерватизм глибинних вод. Але за останніми даними все ж таки спостерігається деяка залежність вод глибинної області&nbsp;— мають місце різні перенесення водних мас, які мають як постійний (сезонні коливання&nbsp;— наприклад, система Циклонічних течій Південного Байкалу) і тимчасовий (наприклад, вітрові та стічні течії і маси) характер. Також виявлено рух вод на різних глибинах. Ці дуже сповільнені циркуляції води охоплюють глибинні області аж до 1250&nbsp;м.

Течії спостерігаються і під [[лід|льодом]]. Природа всіх цих течій і явищ ще не вивчені до кінця і не з'ясовані. Верхня область. Її [[потужність]] становить 200–250&nbsp;м. У річному циклі [[теплообмін]]у та осінньо-весняних циркуляцій беруть участь переважно води верхньої області. Цим же шаром обмежена сезонна зміна прямої та зворотної [[температурна стратифікація|температурної стратифікації]], а також сезонні зміни хімічного складу та біологічних факторів. Тут же зосереджена основна [[біомаса]] Байкалу.

Динаміка і структура водної маси Байкалу визначається не тільки розмірами, але й формою [[улоговина|улоговини]], тектонічної у своїй основі. Найхарактернішою рисою Байкальської ванни слід вважати слабкий розвиток [[мілководдя]], з чим пов'язана велика середня [[глибина]] озера та різкі відкоси дна. Характерний також нерівний рельєф дна, який однак, ще далеко не повністю вивчений. До глибини 100–200&nbsp;м переважають [[скельні ґрунти]], [[Камінь|каміння]], [[валуни]], [[галька]], [[пісок|піски]] (причому область пісків з глибиною розширюється). З мітки 1130 метрів і до найбільших глибин [[дно]] устелене [[мул]]ом, у складі якого багато стулок [[діатомові водорості|діатомових водоростей]].

Байкал&nbsp;— потужний регулятор стоку і гігантське природне [[водосховище]]. Тим не менше зміни співвідношень елементів балансу викликають коливання рівня озера. Середньорічні відхилення становлять у середньому за багаторічний період близько 82&nbsp;см, багаторічні (за останні 60 років, коли стались вести спостереження)&nbsp;— мають амплітуду близько 194&nbsp;см. В цьому плані останнім часом важливим стає вплив [[антропогенні фактори|антропогенного фактору]], як наприклад, [[будівництво]] і діяльність [[Іркутська ГЕС|Іркутської ГЕС]]. Її будівництво викликало підвищення рівня на 1,2&nbsp;м, що, звичайно, спричинило за собою гнітючі наслідки для всього Байкалу.

Контури [[западина|западини]] Байкалу на карті проглядаються як кутастим, з безліччю прямолінійних ділянок&nbsp;— коротких, прямих [[розлом]]ів. Улоговини Байкалу заповнені пухкими або слабо сцементованими відкладеннями переважно четвертинного віку, накопичення яких відбувалися в умовах безперервного прогинання днищ западини (по одній з найбільш прийнятих теорій). По цій же теорії вважається, що [[озерна ванна]] Байкалу складається з двох самостійних западин, об'єднаних [[водним дзеркало]]м, тобто мається на увазі складна її будова. Південна западина Байкалу викладена средньоюрськими&nbsp;— нижньокрейдяними відкладеннями, а от [[мезозойська депресія]] (давніша) успадкувала [[Юрський період|Юрські]] і [[крейдяні товщі]]. Є також невелика кількість відкладень третинного (неогенового) віку. Четвертинні відкладення у всій Байкальській котловині представлені озерними, флювіогляціальними, льодовиковими, алювіальними, проліювіальними, еоловимими утвореннями. Найбільша потужність відкладів спостерігається в дельті річки Селенга (близько 500 м), а разом з третинними відкладеннями більше як на 600&nbsp;м.

== Узбережжя та населення ==
=== Населення ===
П'ятдесят тисяч чоловік (не враховуючи Іркутська та Улан-Уде), живуть на берегах озера в важких умовах. [[Риба]] і [[картопля]] є основою їх щоденного [[харчування]]. [[Міграція населення|Міграція]] [[населення]], відбувалася спонтанно і поетапно (здебільшого після вимушених кроків центральної влади країни), найбільша сталася завдяки будівництву [[залізниця|залізниці]] [[БАМ]]&nbsp;— [[Байкало-Амурська магістраль]], попередня була після побудови Транссибу&nbsp;— [[Транс-Сибірська залізниця|Транс-Сибірської залізниці]].

Список [[місто|міст]] на березі озера та в районі озера Байкал:
* [[Бабушкіно]] (Клейнстад)&nbsp;— невелике місто на південно-східному узбережжі.
* [[Байкальськ]]&nbsp;— на крайньому південному березі озера.
* [[Байкальскоє]] (Нордвестюфер)&nbsp;— на північно-західному узбережжі, адміністративному центр в байкальських евенків в їх національному районі.
* [[Чужір]]&nbsp;— на острові Ольхон.
* [[Іркутськ]]&nbsp;— головний мегаполіс регіону, лежить на південно-західній частині узбережжя вздовж Ангари (60&nbsp;км вниз).
* [[Ліствянка]]&nbsp;— розташована за 70&nbsp;км на південний схід від Іркутська в місці, де Ангара витікає з озера Байкал.
* [[Нижньоангарськ]] (Норденде)&nbsp;— на північному кінці озера і є адміністративним центром Северобайкальского району.
* [[Селенгінск]]&nbsp;— на південно-східному узбережжі, в дельті річки Селенга (50&nbsp;км вгору за течією).
* [[Северобайкальск]]&nbsp;— на північно-західному березі, навпроти впадіння в озеро річки Верхня Ангара.
* [[Слуджанка]]&nbsp;— в південно-західній частині Байкалу.
* [[Усть-Баргузин]]&nbsp;— на східному березі Байкалу, в гирлі річки Баргузин.

== [[Екологія|Екологічні проблеми]] ==
=== Загальні відомості ===
На превеликий жаль, на великому озері далеко не все гаразд, люди Росії там все позабруднювали та використовували її багатства для своєї вигоди. І в минулому і в сьогоденні завжди були і є люди, які з маніакальною наполегливістю прагнуть створити неприродний союз озера Байкал з [[промисловий комплекс|промисловим комплексом]]. Ганебним пам'ятником їх дарів став горезвісний [[Байкальський ЦПК]], отруївший навколо себе воду, повітря і землю. Дивна суперечка про те, наскільки сильно викиди БЦБК впливають на Байкал, щонайменше недоречна, оскільки берега Байкалу просто не місце для перебування на них будь-яких промислових об'єктів. У нинішніх умовах, коли на державному рівні захист природи принесений в жертву досить сумнівній економічній вигоді, екологічна ситуація ще більше ускладнюється, і російська «бандитська економіка», відчувши поживу, почала проявляти уже свій нездоровий інтерес до найзаповідніших територій Байкалу. Горять і вирубуються [[ліс]]и в національних парках, забудовані береги колись перлини західного берега Байкалу [[бухта|бухти]] Піщане, спаплюжені [[турбаза]]ми берега Малого Моря, пробурені нафтові свердловини у дельті Селенги. Небачених розмірів досягло [[браконьєрство]], «[[орда|орди]] [[вандали|вандалів]]» заполонили берега Байкалу сміттям …

=== Байкальський целюлозо-паперовий комбінат ===
{{main|Байкальський целюлозо-паперовий комбінат}}
Байкальський [[целюлозо-паперовий комбінат]] (БЦБК) був побудований в [[1966]] році, на самій [[берегова лінія|береговій лінії]] озера, відбілювання [[папір|паперу]] з [[хлор]]ом та розвантаження [[промислові відходи|відходів]] у Байкал&nbsp;— основні проблеми, які створювала ця промислова споруда для Байкалу та всього байкальського регіону. Десятиліття протестів жителів краю та [[еколог]]ів, але ніщо не впливало на владоможців та горе-промисловців. Тільки от саме світова економічна криза (та значна [[рецесія]] російської [[економіка|економіки]]) спричинили до закриття заводу у [[листопад]]і [[2008]] року. А в [[березнь|березні]] [[2009]] року [[власник]] заводу ([[банкрут|збанкрутілий]] російський [[олігарх]]&nbsp;— [[Леонід Дерипаска]]) оголосив, що [[паперовоа фабрика|паперової фабрики]] ніколи не відновлюватиме.

=== Нафтопровід ===
{{main|Нафтопровід Східний Сибір — Далекий Схід}}

Крім того, в Байкалі виявлені значні природні нафтопрояви - на декількох ділянках акваторії невеликі плями нафти постійно спливають на поверхню й утворюють райдужні плівки.<ref>{{Cite web|title=Байкальська екосистема: від катастрови до порятунку.|url=https://1baikal.ru/soxranim-bajkal/bajkal-pod-oxranoj/bajkalskaya-ekosistema-ot-katastrofyi-k-spaseniyu|website=|accessdate=|language=|last=|first=|date=|publisher=}}</ref> Державна компанії «[[Транснефть]]» планує побудувати [[магістральний трубопровід]], який мав пройти в 800 метрах (2620 футів) від берегів озера в зоні значної [[сейсмічна активность|сейсмічної активності]]. Екологічні [[активісти]] в [[Росія|Росії]], «[[Грінпіс]]», виступали супроти побудови [[трубопровід|трубопроводу]], та й місцеві жителі рішуче виступили проти цих планів, у зв'язку з можливістю аварійного розливу [[нафта|нафти]], що може завдати істотної шкоди навколишньому середовищу. За словами президента «Транснєфті», були проведені численні зустрічі з простими громадянами в містах та селищах на передбаченому маршруті трубопроводу, особливо в Іркутську. Одначе, консенсусу не було тоді досягнуто. А лише коли весь пакет уставних документів перейшов від компанії «[[Юкос]]» (початковий ініціатор побудови [[нафтопровід|нафтопроводу]]) до урядового [[сателіт]]а «Траснєфть», почалися повторні консультації. Під тиском громадськості та через світову кон'юнктуру на ринку і часовий цейтнот з китайської сторони владним чинам довелося поступитися, і тоді [[президент Росії]] [[Володимир Путін]] розпорядився щоб компанія розглянула альтернативні маршрути цього трубопроводу.

В «Транснефті» з тих пір вирішив перенести трубопровід від озера Байкал, на 40 км (25 милі) на північ, щоб уникнути різних екологічних ризиків, так що [[Труба (техніка)|трубопровід]] не буде проходити через будь-які [[федеральний заповідник|федеральні]] або республіканські [[природний заповідник|природні заповідники]]. Основні виробничі процеси почалася по трубопроводу, через два дні після того, як [[президент]] Путін прийняв рішення змінити маршрут від озера Байкал. Окрім нафтопроводу в проекті передбачено й побудову, пізніше, по цьому ж маршруту паралельно ще й [[газопровід|газопроводу]] (також в сторону [[Китайська Народна Республіка|Китаю]]).

=== Відходи від атомних електростанцій ===
У [[2006]] році [[Уряд Російської Федерації|російський уряд]] оголосив про плани щодо створення першого у світі Міжнародного центру по [[збагачення урану|збагаченню урану]] на існуючому [[ядерний об'єкт|ядерному об'єкті]] в [[Ангарськ]]у, 95 км (59 милях) від берегів озера. Однак критики та екологи стверджують, що це буде катастрофою для регіону, і наполегливо закликають уряд переглянути своє рішення. Адже після збагачення, лише 10 відсотків урану&nbsp;— отриманих радіоактивних матеріалів буде [[експорт]]уватися до міжнародних клієнтів, а решту 90 [[відсоток|відсотків]] й надалі зберігатимуться в районі озера Байкал. Адже в [[сховище уранових відходів|сховищах уранових відходів]] (з [[атомна електростанція|атомних електростанцій]]) містяться [[радіоактивні матеріали|радіоактивні]] та [[токсичні матеріали]], які, якщо неправильно зберігаються є потенційно небезпечними для [[людина|людини]], [[Навколишнє природне середовище|середовища]] і можуть забруднювати річки та озера, а через них й Байкал та населення, яке проживає в цьому регіоні.

[[Уряд]] [[Росія|Російської федерації]] не прислухався до думки екологів, та на сьогодні уже запущені перші технологічні процеси цього проекту.

== Статус озера та туристичні можливості ==
=== Статус озера ===

=== Байкальські заповідники ===
На берегах Байкалу створено 3 [[національний парк|національних парки]] і 2 [[заповідник]]а.

[[Прибайкальський національний парк]] утворений в [[1986]] році. Загальна площа парку становить 418 тис. [[га]]. За площею, що охороняється він входить до п'ятірки найбільших національних парків Росії. Територія парку охоплює західне узбережжя Байкалу від його південної частини до Малого моря, включаючи [[острів]] Ольхон. Довжина берегової лінії парку становить майже 380 кілометрів. Ширина охоронної берегової зони від 8 до 30 кілометрів. Більше 300 тис. га (70% території парку) займають ліси, з них 22 тис. га&nbsp;— кедрові. На території Прибайкальского національного парку є понад 500 видів рослин і тварин, половина з яких [[ендеміки]]. В парку нараховується 75 видів тварин, деякі з них занесені в «[[Червона книга|Червону книгу]]», 76 видів рослин&nbsp;— рідкісних та таких, що знаходяться під охороною. За підрахунками в 1994 році на території парку чисельність [[ізюбр]]а склала 914 особин, [[сарна|сарни]]&nbsp;— 707, [[лось|лося]]&nbsp;— 67, [[кабан]]а&nbsp;— 87, [[бурий ведмідь|бурого ведмедя]]&nbsp;— 140. На території парку 52 географічних об'єкта мають статус [[природна пам'ятка|природних пам'яток]].

[[Забайкальський національний парк]]. Територія парку, організованого в 1986 році, охоплює Чівиркуйску затоку, [[півострів]] [[Святий Ніс]], [[архіпелаг]] [[Ушканьські острови]] з найбільшим на Байкале лежбищем нерпи. Площа парку&nbsp;— 270 тис. га. 40% території парку має [[заповідний режим]], тут заборонена будь-яка господарська й рекреаційна діяльність. По парку прокладено 5 [[піший туристичний маршрут|піших туристичних маршрутів]], серед яких виділяється маршрут на гору Маркова, найвищу гірську вершину півострова Святий Ніс, звідки відкривається кругова панорама на Ушканьські острови, північну частину Чівиркуйскої затоки і [[піщаний пляж|піщані пляжі]] [[Баргузинська затока|Баргузинської затоки]]. На території парку налічується 291 вид тварин, 3 види [[земноводні|земноводних]] і 3 види [[плазуни|плазунів]]. [[Птахи]] представлені 241 видом, серед них такі рідкісні, як [[сапсан]], [[чорний журавель]], [[беркут]], [[чорний лелека]], [[орлан-долгохвіст]], [[орлан-білохвіст]] та ін.

[[Тункінський національний парк]] заснований [[27 травня]] [[1991]] року в адміністративних межах [[Тункінський район|Тункінського району]]. Територія парку займає Тункінскую долину і прилеглі до неї гірські масиви [[Східний Саян|Східного Саяна]] і хребта Хамар-Дабан. У Росії це перший досвід поєднання природоохоронної зони з границями цілого району. Площа парку 1.183.662 га (з них 150.836 га земель зайняті під сільськогосподарські угіддя). Територія парку добре освоєна. Більша частина Тункінской долини зайнята [[ділянки під ріллю|під ріллю]], [[сінокоси]] і [[пасовище|пасовища]]. Населення району 29.000 чоловік. По парку проходить автомобільна дорога в [[Монголія|Монголію]]. У долині розташовані великі курорти: «Аршан», «Нілов Пустинь», «Жемчуг». На території парку можна зустріти різноманітні види рідкісних і зникаючих рослин: [[півонія Мар'їн корінь]], [[красоднів малий]], [[жовтець саянський]], [[обліпиха]] крушиновська, [[родіола рожева]], [[маннагеттея Гуммеля]] і ін.

[[Байкальський заповідник]] розташований на східному березі в південній частині Байкалу і охоплює територію в 165,7 тис. га. гірського масиву Хамар-Дабан. Межі заповідника проходять по річках [[Мішіха]] і [[Видрін]]. Організований у [[1969]] році, науковий профіль заповідника&nbsp;— вивчення природного гірського-тайгового комплексу хребту Хамар-Дабан на узбережжі озера Байкал. Хамар-Дабан являє собою систему гірських масивів з округлою формою вершин без різковираженого [[гірський гребінь|гребня]]. Гори круто обриваються до Байкалу і є природною перешкодою для повітряних потоків, що переносяться через Байкал, та супроводжуються інтенсивним виділенням опадів, яких тут випадає більше ніж на суміжних просторах Сибіру. [[Вологий клімат]] сприяє багатому разноманіттю гірської-тайгової рослинності. На території заповідника виявлено [[реліктові форми]] [[неогеновий період|неогенового періоду]] ([[тополь запашний]], [[анемон Байкальський]]), ендеміків ([[мятник Іркутський]], [[шібатерантіс сибірський]] та ін), а також рідкісні та які знаходяться на межі зникнення тварини та рослини. У заповіднику відомі 37 видів [[ссавці]]в і 260 видів птахів.

[[Баргузинський біосферний заповідник]] заснований в 1916 році Баргузинський заповідник став першим в Росії [[мисливський заповідник|мисливським заповідником]]. У його завдання входило збереження та вивчення [[соболь|соболя]]. Сьогодні це найстаріший заповідник Росії. Заповідник розташований на північно-східному узбережжі озера Байкал на центральній частині західних схилів Баргузинського хребта (найвища точка 2.472 метра). Більше половини його території складають Гольця&nbsp;— [[скелясті вершини]] (1.500-2.400&nbsp;м над рівнем моря). Третину займають гірські-тайгові ліси, що ростуть на висоті від 600 до 1.250&nbsp;м. Лише трохи більше 16% території заповідника припадає на Байкальське узбережжя. Площа заповідника&nbsp;— 374,4 тис. га. У заповіднику зустрічається близько 650 видів рослин. Багаторічна охорона Баргузинського заповідника сприятливо позначилися на чисельності тварин. У ведмедів вона досягає в сприятливі роки 250 особин, у [[вивірка|вивірок]] від 5.000 до 10.000 звірів. У заповіднику відомі 39 видів ссавців, 243&nbsp;— птахів, 4&nbsp;— рептилій і 2 види [[амфібія|амфібій]]. Для туристів дозволені два маршрути по заповіднику: з поселення Давша і з кордону в бухті Сосновка в верхів'я річки Шумиліха.

[[Байкало-Ленський державний заповідник]], організований в [[1986]] році, розташований на північно-західному узбережжі Байкалу. Його площа становить 659.919 га. Це найбільша природоохоронна зона на Байкалі (14 місце в Росії). Територія заповідника охоплює 110&nbsp;км берегової лінії від річки Хейрем до мису Елохін, важкопрохідної ділянки Байкальського хребта та верхів'я великої сибірської річки Лена з її притоками. [[Лена (річка)Річка Лена]] по довжині (4400 км) посідає перше місце в Росії і десяте у світі. Основна частина території заповідника представлена [[тайговий ліс|тайговими лісами]] різних типів. На узбережжі Байкалу збереглися фрагменти стародавніх реліктових [[степ]]ів. Флора вищих рослин заповідника нараховує понад 800 видів, з них 36 видів&nbsp;— ендеміків для Сибіру, 9 видів включені в «Червону книгу». Широко представлені також [[мох]]и (230 видів), [[лишайники]] (248 видів) та [[гриби]] (близько 100 видів). У заповіднику мешкає 50 видів ссавців, близько 240 видів птахів, понад 30 видів [[риба|риб]]. Славиться заповідник високою чисельністю ведмедя&nbsp;— недарма одне з лісництва названо «Берег бурих ведмедів». У заповіднику можна зустріти таких рідкісних і цікавих птахів, як [[орлан-білохвіст]], [[чорний лелека]], [[горбоносий турпан]], [[огарь]], [[сірий журавель]]. На території заповідника багато привабливих для туристів місць: [[Витік річки|виток]]-[[джерело]] річки Лена (відстань від берега 12&nbsp;км через перевал Сонцепадь), мис Ритий, священний для місцевих жителів, ділянку узбережжя з грандіозною ущелиною, залишки найдавніших на [[Земля|Землі]] [[вулкан]]ів на мисах Небіжчика (Сонячний) та Середній Кедровий. Відвідування природоохоронних зон платне. Адміністрації парків та заповідників щорічно самостійно стверджують тарифи за відвідування своїх територій. Річка Ангара, довжина якої становить 1779&nbsp;км,&nbsp;— єдина річка, що витікає з Байкалу. Витік річки Ангара найширшийий і найбільший у світі. Ширина витоку 863 метра, максимальна глибина 4-6&nbsp;м, мінімальна 0,5-0,7&nbsp;м. Середньорічна витрата води 1940 м3/с. Швидкість течії 5-8 км/год. На середині витоку видно [[шаман]]ський камінь, згадуваний в легендах і переказах. За однією з легенд розгніваний «Байкал» кинув цей камінь навздогін своїй дочці «Ангарі», яка втекла без його відома до коханого «Єнісеєя». В давнину місцеві жителі Приангарря наділяли шаманський камінь чудодійною силою. За давніми віруваннями, це було місце проживання господаря Ангари, Ама Сагаан нойона. На Шаманському камені проходили особливо важливі [[шаманські обряди]], тут давали клятви і молилися, сюди на ніч привозили злочинця і залишали його одного над холодним, льодяним потоком. Якщо до ранку вода не забирала його, і він не гинув від страху і студеного дихання Байкалу, його милували.

== Панорама ==
{{Панорама|Baikal panorama.jpg|3000px|Панорама західного берега озера від селища Култук.}}

== Див. також ==
* [[Озера Росії]]
* [[2776 Байкал]]&nbsp;— астероїд, названий на честь озера<ref>{{DMPN}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{примітки}}
* [http://ice.tsu.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=233:glaciers-and-meltwater-flux-to-lake-baikal-during-the-last-glacial-maximum&catid=43:2011-03-30-10-56-16&Itemid=88 Eduard Y. Osipov ., Oleg M. Khlystov. Glaciers and meltwater flux to Lake Baikal during the Last Glacial Maximum // Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 294 (2010) 4-15.]

== Відео ==
{{Vimeo|157246628|Lake Baikal}}

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Байкал| ]]
[[Категорія:Озера Росії]]
[[Категорія:Рифтові озера]]