Відкрити головне меню

Баба́й (Баба́йка) — фольклорний персонаж у слов'янських народів, нічний дух, що викрадає дітей, які не засинають вчасно. Батьки згадують його, щоб лякати неслухняних дітей.

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Слово «бабай» походить, можливо, від тюркського «баба́», де означає «шанобливий чоловік», «дідусь». Вірогідне й походження від «баба», оскільки в цього персонажа є жіночий відповідник — Бабайка.

У словнику Даля дається таке визначення:

Баба́ или бабай (муж.) — тюркское новорос. оренб. дед, дедушка, старик; иногда в значении детского пугала. Детей пугают и бабайкою, старухою, и тут сходятся производства от бабы и от бабая.

Припускається, що слово «бабай» є міфологізованим експресивним етнонімом:

Деякі експресивні етноніми міфологізуються у фольклорі, стають вторинним чином нечистої сили: наприклад, в Середній Азії російські батьки лякають своїх дітей бабаєм, бабайкою, щоб ті скоріше заснули[1].

Образ БабаяРедагувати

Бабай або Дід Бабай описується як старий дід з розідраною торбою. Іноді Бабай не описується взагалі; в цьому випадку діти уявляють його самі. Він ховається біля хат і заглядає у вікна, шукаючи неслухняних дітей. Коли знаходить, починає шкрябатися в шибки, стукати в двері, попереджаючи про свою присутність. Передбачається, що далі Бабай забере дитину в торбі, хоча ні забирання, ні його наслідки як правило не описуються.

Спорідений персонаж — Дика Баба, що начебто чекає на неслухнаних дітей на вулиці та б'є їх залізним макогоном.

Бабай в мистецтвіРедагувати

Бабай в музиці і поезіїРедагувати

Бабай в кіноРедагувати

Бабай в географічних назвахРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Кононенко О. Українська міфологія. Фольклор, казки, звичаї, обряди / Олексій Кононенко. — Харків: Фоліо, 2017. — 159 с.